Рішення
від 31.10.2024 по справі 910/7122/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2024Справа № 910/7122/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Благодійної організації "Благодійний фонд "Каліфорнія репаблік"

до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

про визнання недійсним одностороннього правочину, зобов`язання вчинити дії, стягнення пені та моральної шкоди

Представники:

від позивача: Михайлюк А.В.; Ярошевський Г.В.;

від відповідача: Чаленко В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Благодійна організація "Благодійний фонд "Каліфорнія репаблік" (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі-відповідач), в якому просить суд:

- визнати недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" щодо припинення договору про надання банківських та інших послуг, укладений з Благодійною організацією "Благодійний фонд "Каліфорнія репаблік" 05 січня 2024 року;

- зобов?язати Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" виконати платіжні інструкції № 11 від 14 березня 2024 про перерахування ФОП Сіренко М.Ю. 500 000, 00 грн; № 12 від 15 березня 2024 про перерахування ФОП Сіренко М.Ю. 500 000, 00 грн; № 17 від 20 березня 2024 про перерахування ФОП Волошиній Г.В. 500 000, 00 грн, №18 від 20 березня 2024 про перерахування ФОП Дейнекіну О.С. 500 000, 00 грн; №19 від 02 квітня 2024 про перерахування БО "БФ "Каліфорнія Репаблік" в ПАТ "БАНК ВОСТОК" 530 563, 11 грн.;

- стягнути з Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" пеню у сумі 34 642, 30 грн.;

- стягнути з Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в якості відшкодування моральної шкоди 50 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що одностороння відмова відповідача від договору про надання банківських та інших послуг, укладеного з позивачем є незаконною, оскільки відповідачем в письмовій відмові не наведено підстав, визначених ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та не вказано ознаки підозрілості фінансових операцій позивача. Також, позивач зазначає, що внаслідок вчинення відповідачем одностороннього правочину щодо припинення договору та невиконання платіжних інструкцій позивача, йому завдано моральну шкоду, яка полягає у приниженні ділової репутації юридичної особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 позовну заяву Благодійної організації "Благодійний фонд "Каліфорнія репаблік" - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

17.06.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від Благодійної організації "Благодійний фонд "Каліфорнія репаблік" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.08.2024.

18.07.2024 до суду надійшов відзив Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на позовну заяву, в якому відповідач зокрема зазначає, що підставою для відмови від подальшого обслуговування позивача є неподання на запит Банку повної інформації для належної перевірки та виявлення підозрілих фінансових операцій, оскільки за результатом аналізу документів наданих клієнтом на запит Банку встановлено, що договори з контрагентами- ФОП були укладені в день реєстрації таких ФОП, а платежі здійснені на великі суми (без прив`язки вартості обідів/закуплених товарів). Також, відповідач вказує на те, що позивач не позбавлений права на обслуговування в іншій фінансовій установі із можливістю безперешкодно перерахувати власні кошти на інший рахунок. Крім того, відповідач просить суд поновити строк на подання відзиву на позовну заяву.

22.07.2024 до суду надійшла відповідь Благодійної організації "Благодійний фонд "Каліфорнія репаблік" на відзив, в якій позивач, зокрема зазначає, що позивачем було надано Банку усі необхідні документи на підтвердження суті та мети фінансових операцій Організації, а отже відмова відповідача від обслуговування рахунків позивача є незаконною та безпідставною. Також, позивач на підтвердження доводів просить суд долучити до матеріалів справи копію договору з Донором ведення діяльності Благодійної організації "Благодійний фонд "Каліфорнія репаблік".

23.07.2024 до суду надійшло клопотання Благодійної організації "Благодійний фонд "Каліфорнія репаблік", в якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи копію повідомлення Головного управління Держспоживслужби Херсонської області від 08.04.2024 та акти приймання-передачі виконаних робіт.

30.07.2024 до суду надійшла заява Благодійної організації "Благодійний фонд "Каліфорнія репаблік" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій позивач просить суд провести підготовче засідання призначене на 15.08.2024 у справі 910/7122/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у задоволенні заяви Благодійної організації "Благодійний фонд "Каліфорнія репаблік" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - відмовлено.

15.08.2024 до суду надійшло клопотання Благодійної організації "Благодійний фонд "Каліфорнія репаблік" про відкладення розгляду справи, в якому позивач просить суд відкласти підготовче засідання у зв`язку із проживанням директора Організації у м. Миколаєві та перебуванням іншого представника позивача у відпустці.

У судовому засіданні 15.08.2024, розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, суд, враховуючи характер спірних правовідносин, необхідність дослідження всіх обставин справи, вважає за необхідне поновити відповідачу пропущений процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.

Також, у судовому засіданні 15.08.2024 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 05.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/7122/24 призначено на 10.10.2024.

09.10.2024 до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, в якому у зв`язку із зайнятістю представника позивача в іншому судовому процесі, позивач просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 10.10.2024, розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд відзначив наступне.

Відповідно до приписів ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Таким чином, враховуючи що юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а у судовому засіданні присутній керівник позивача, відтак зазначені в клопотанні обставини не є підставою для його задоволення, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Також, у судовому засіданні 10.10.2024 оголошено перерву до 31.10.2024.

30.10.2024 до суду надійшла заява Благодійної організації "Благодійний фонд "Каліфорнія репаблік" про відмову він частини позовних вимог, в якій позивач повідомляє, що за час судового розгляду позивач розрахувався за послуги ФОП Сіренко М.Ю., перерахувавши з рахунку в іншому банку на користь вказаної фізичної особи-підприємця 1 019 240, 00 гривень, що підтверджується платіжними інструкціями ПАТ «БАНК ВОСТОК» №111 від 26.08.2024, №118 від 09.09.2024, №120 від 09.09.2024, у зв`язку з чим позивач просить суд прийняти відмову Благодійної організації «Благодійний фонд «Каліфорнія Репаблік» від частини позовних вимог, а саме про зобов`язання Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» виконати платіжні інструкції №11 від 14 березня 2024 про перерахування ФОП Сіренко М.Ю. 500 000, 00 гривень; №12 від 15 березня 2024 про перерахування ФОП Сіренко М.Ю. 500 000, 00 гривень. Решту частини позовних вимог позивач просить задовольнити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 прийнято заяву Благодійної організації "Благодійний фонд "Каліфорнія репаблік" про відмову від частини позовних вимог про зобов`язання Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» виконати платіжні інструкції №11 від 14 березня 2024 про перерахування ФОП Сіренко М.Ю. 500 000, 00 грн.; №12 від 15 березня 2024 про перерахування ФОП Сіренко М.Ю. 500 000, 00 грн. Провадження у справі № 910/7122/24 в частині позовних вимог Благодійної організації "Благодійний фонд "Каліфорнія репаблік" до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про зобов`язання Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» виконати платіжні інструкції №11 від 14 березня 2024 про перерахування ФОП Сіренко М.Ю. 500 000, 00 грн.; №12 від 15 березня 2024 про перерахування ФОП Сіренко М.Ю. 500 000, 00 грн.- закрито.

У цьому судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 31.10.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2024 Благодійною організацією "Благодійний фонд "Каліфорнія репаблік" було подано до Акціонерного товариства «Укрексімбанк» заяву про приєднання до публічної пропозиції укладення договору про надання банківських та інших послуг, відповідно до ст.634 ЦК України.

Згідно зазначеної вище заяви, позивач приєднався до Умов договору про надання банківських та інших послуг (далі-Умови договору), що розміщені в мережі інтернет на офіційному сайті www.eximb.com, які разом із заявою складають договір про надання банківських та інших послуг.

Так, відповідно до п.4.12 Умов договору, Банк виконує платіжні інструкції Клієнта, що надійдуть до Банку протягом Операційного часу, у день отримання таких документів, а платіжні інструкції, що надійшли після закінчення Операційного часу, не пізніше наступного Банківського дня, якщо інше не передбачено Умовами договору. Платіжні інструкції, які згідно із Законодавством та/або Правилами Банку не можуть бути оброблені і виконані без особистої участі працівників Банку, Банк виконує не пізніше четвертого Банківського дня з дати прийняття їх до виконання.

Пунктом 4.16 Умов договору передбачено, що право розпоряджання коштами, що обліковуються на Поточних і Карткових рахунках, може бути обмежене лише у випадках, встановлених Законодавством. При цьому не вважається обмеженням права Клієнта щодо розпоряджання коштами, що обліковуються на Поточних і Карткових рахунках, відмова Банку від вчинення операцій за такими рахунками, якщо така відмова обумовлена нормами Законодавства (у тому числі законодавства у сфері банківської діяльності, у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, у сфері валютного регулювання тощо) та/або Правилами платіжних систем, та/або Правилами Банку, та/або Умовами договору.

Відповідно до пункту 4.27 Умов договору, у всіх випадках до моменту закриття Поточних, Спеціальних і Карткових рахунків мають бути проведені завершальні операції за такими Рахунками, погашені Технічна заборгованість і заборгованість за Кредитом, сплачені проценти за користування Кредитом. До моменту проведення завершальних операцій за Рахунками і вчинення усіх зазначених дій Банк має право не закривати відповідні Поточні, Спеціальні і Карткові рахунки. Завершальні операції за Поточними, Спеціальними і Картковими рахунками проводяться на підставі окремих доручень Клієнта (заяв Клієнта про закриття рахунку відмову від отримання відповідної Банківської послуги або платіжних інструкцій Клієнта), а за відсутності у Банку таких доручень Клієнта - на підставі включеного до Умов договору доручення Клієнта про договірне списання коштів з Поточних, Спеціальних і Карткових рахунків на відкритий Банком балансовий рахунок 2903 «Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками». Заява Клієнта про закриття рахунку надається за формою визначеною Банком, або у довільній формі із обов`язковим зазначенням передбачених Законодавством реквізитів, у тому числі у вигляді електронного документа, надісланого засобами Системи дистанційного обслуговування.

Згідно п.п.15.1.3 пункту 15.1 Умов договору, Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами, розміщеними на Поточних, Спеціальних і Карткових рахунках, за умови дотримання вимог Законодавства, Правил платіжних систем, Правил Банку і Умов договору.

Відповідно до п.п.17.2.1 пункту 17.2 Умов договору, у випадках несвоєчасного списання коштів з Рахунків, а також у випадках несвоєчасного зарахування коштів на такі Рахунки (за умови, що такі випадки сталися з вини Банку) Банк сплачує Клієнту пеню у розмірі 0,02 (нуль цілих, дві сотих) % від суми несвоєчасно списаних або несвоєчасно зарахованих коштів за кожний день, починаючи з дня відповідного порушення до дня його виправлення (включно), але не більше 10 відсотків від суми платіжної операції.

Відповідно до пункту 25.4 Умов договору, цей Договір може бути розірваний до спливу строку його дії за ініціативою Банку (в односторонньому порядку) у будь-якому з таких випадків: - якщо зобов`язання Клієнта за Договором не виконуються та/або виконуються неналежним чином; - якщо операції за усіма Поточними, Спеціальними і Картковими рахунками не здійснюються протягом 3 (трьох) років підряд і на таких рахунках немає залишків коштів, а також за Договором не надаються інші Банківські послуги; - якщо виникли визначені Законодавством (у тому числі у сфері банківської діяльності, у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення тощо) підстави для відмови від підтримання з Клієнтом ділових відносин; - якщо виникли інші підстави для цього, встановлені Законодавством та/або Умовами договору.

З метою розірвання Договору Банк зобов`язаний повідомити про це Клієнта у порядку, визначеному Умовами договору, не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати розірвання Договору із зазначенням у такому повідомленні підстав і дати розірвання Договору.

У разі надіслання Банком відповідного повідомлення, Договір (окрім невиконаних за Договором грошових зобов`язань і умов, що визначають порядок їх погашення, а також умов, що стосуються здійснення вкладних (депозитних) операцій - у разі наявності Вкладів, розміщених у рамках Договору) вважається розірваним з дати, зазначеної у такому повідомленні.

У разі наявності підстав та на виконання вимог, передбачених Законодавством з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, Банк може розірвати Договір та закрити Рахунки без дотримання будь-яких термінів попереднього повідомлення Клієнта.

З матеріалів справи вбачається, що 05.01.2024 Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" було відкрито позивачу наступні рахунки:

- № НОМЕР_8 (валюта 840);

- № НОМЕР_8 (валюта 980), що підтверджується довідкою банку про відкриті рахунки від 05.01.2024 № 0620000/785-24.

Як зазначає позивач, 12.03.2024 року від відповідача на адресу позивача надійшло повідомлення через систему iFOBS, відповідно до якого на виконання вимог «Положення про здійснення банками фінансового моніторингу», затвердженого Постановою НБУ від 19.05.2020 № 65 та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та з метою з`ясування суті та мети фінансових операцій, відповідності/невідповідності фінансових операцій фінансовому стану клієнта та/або змісту його діяльності відповідач просив позивача надати копії наступних документів та пояснень, а саме:

- лист з детальним описом діяльності фонду - хто є основними підопічними, хто є донорами фонду;

- звіти донорам про використання благодійних коштів;

- документи, що підтверджують наявність приміщень, складів;

- супровідні документи, до операцій, зазначених у додатку до запиту - договори, накладні, рахунки на оплату, акти прийому-передачі, ТТН;

- обґрунтування вибору ФОП для поставки товарів, враховуючи дату реєстрації підприємців.

В свою чергу, позивач вказує, що 14.03.2024 року через систему «iFOBS Клієнт» направив відповідачу листи з описом діяльності Благодійної організації "Благодійний фонд "Каліфорнія репаблік" та копії витребуваних документів.

Також, позивач вказує, що 14.03.2024, 15.03.2024, 20.03.2024 та 02.04.2024 через систему «iFOBS Клієнт» направив відповідачу платіжні інструкції для виконання, а саме:

- платіжну інструкцію № 11 від 14.03.2024 про перерахування на банківський рахунок ФОП Сіренко М.Ю. № НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк» 500 000, 00 грн, з призначенням платежу «за гарячі обіди (Херсон) договір 4 від 11.03.2024»;

- платіжну інструкцію № 12 від 15.03.2024 про перерахування на банківський рахунок ФОП Сіренко М.Ю. № НОМЕР_1 в AT «Універсал Банк» 500 000, 00 грн, з призначенням платежу «за гарячі обіди (Херсон) договір 4/2024 від 12.03.2024»;

- платіжну інструкцію № 17 від 20.03.2024 про перерахування на банківський рахунок ФОП Волошиної Г.В. № НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк» 500 000, 00 грн, з призначенням платежу «за гарячі обіди (Херсон) договір 3/2024 від 08 березня 2024»;

- платіжну інструкцію № 18 від 20.03.2024 про перерахування на банківський рахунок ФОП Дейнекіна О.С. № НОМЕР_3 в AT «Універсал Банк» 500 000, 00 грн, з призначенням платежу «за гарячі обіди (Херсон) договір 1/2024 від 13.01.2024, без ПДВ»;

- платіжну інструкцію № 19 від 02.04.2024 про перерахування на банківський рахунок БО БФ «Каліфорнія Репаблік» № НОМЕР_4 в ПАТ «БАНК ВОСТОК» 530 563, 11 грн, з призначенням платежу «переказ коштів на власний рахунок».

Проте, як зазначає позивач, виконання вказаних платіжних інструкцій відповідачем було відхилено, у зв?язку з відмовою у підтриманні ділових відносин на підставі вимог ч.1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Крім того, 03.04.2024 відповідачем було надіслано позивачу повідомлення про відмову у підтриманні ділових відносин на підставі вимог частини першої статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», що підтверджується листом відповідача від 03.04.2024 № 0620180/9860/24.

05.04.2024 відповідач повідомив позивача про закриття 04.04.2024 банківських рахунків № НОМЕР_8 (валюта 840) та № НОМЕР_8 (валюта 980), що підтверджується довідкою банку про закриті рахунки від 05.04.2024 № 0620180/10438-24.

Також, 30.04.2024 відповідачем було надіслано позивачу лист № 0620000/13231-24, відповідно до якого з урахуванням забезпечення належного застосування ризик-орієнтованого підходу під час обслуговування позивача, а також враховуючи детальний аналіз наданих документів та пояснень, банком прийнято рішення щодо розірвання ділових відносин з позивачем та закриття рахунку.

Проте, позивач вважає такі дії відповідача з вчинення одностороннього правочину щодо припинення договору про надання банківських та інших послуг від 05.01.2024 та невиконання ним платіжних інструкцій позивача, такими, що суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та умовам договору.

Тож, обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що Благодійна організація "Благодійний фонд "Каліфорнія репаблік" є недержавною добровільною благодійною організацією, утвореною у формі благодійного фонду. Донором діяльності позивача є юридична особа-нерезидент із юрисдикцією в США, World Central Kitchen, з якою позивач 13.01.2024 уклав договір про спільний проект термінової гуманітарної допомоги. За умовами вказаного договору, World Central Kitchen зобов`язалося здійснювати фінансування мереж для надання ефективної місцевої допомоги у разі стихійних лих, зокрема матеріально-технічної та фінансової підтримки для приготування, доставки та подачі гарячих страв у райони, де необхідне термінове гуманітарне зусилля. Позивач, в свою чергу, зобов?язався залучати ресторани та інших партнерів для виробництва страв, розповсюджувати такі страви на місцях розподілу та в домогосподарствах, виконувати будь-яку іншу діяльність тощо, що підтверджується договором від 13.01.2024.

На виконання умов вказаного договору, позивач уклав відповідні договори з постачальниками готових страв - фізичними особами-підприємцями Дейнекіним Олексієм Семеновичем (договір поставки № 1/2024 від 13.01.2024), Сіренко Марією Юріївною (договір поставки № 4/2024 від 12.03.2024), Волошиною Ганною Володимирівною (договір поставки № 3/2024 від 08.03.2024).

Позивач також вказує, що з метою забезпечення належного виконання умов договору з World Central Kitchen, ним було також укладено договір оренди нерухомого майна № 01/1301 від 13.01.2024.

Як вказує позивач, внаслідок ухвалення незаконного одностороннього правочину щодо припинення відповідачем договору про надання банківських та інших послуг, залишились невиконаними платіжні інструкції № 17 від 20 березня 2024 про перерахування ФОП Волошиній Г.В. 500 000, 00 грн., №18 від 20 березня 2024 про перерахування ФОП Дейнекіну О.С. 500 000, 00 грн та № 19 від 02 квітня 2024 про перерахування БО БФ «Каліфорнія Репаблік» в ПАТ «БАНК ВОСТОК» 530 563, 11 грн., що є порушенням вимог статей 1066, 1068 ЦК України.

Також, позивач зазначає, що відповідачем було порушено п.25.4 Умов договору стосовно можливості розірвання договору з повідомленням клієнта не пізніше 30 днів до дати розірвання.

Тож, враховуючи, що одностороння відмова відповідача від договору про надання банківських та інших послуг, укладеного з позивачем, є незаконною через недоведеність підстав, передбачених ч.1 ст.15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних шляхом, фінансуванню фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», на думку відповідача односторонній правочин вчинений Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" щодо припинення договору про надання банківських та інших послуг, укладеного з Благодійною організацією "Благодійний фонд "Каліфорнія репаблік" 05 січня 2024 року підлягає визнанню недійсним відповідно до вимог ст.ст.203, 215 ЦК України.

Крім того, позивач просить суд зобов?язати відповідача виконати платіжні інструкції № 17 від 20 березня 2024 про перерахування ФОП Волошиній Г.В. 500 000, 00 грн, №18 від 20 березня 2024 про перерахування ФОП Дейнекіну О.С. 500 000, 00 грн; №19 від 02 квітня 2024 про перерахування БО "БФ "Каліфорнія Репаблік" в ПАТ "БАНК ВОСТОК" 530 563, 11 грн.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 34 642, 30 грн. та моральної шкоди у розмірі 50 000, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до частиною першою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті.

Частинами першою, третьою та четвертою статті 341 Господарського кодексу України передбачено, що розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці. При безготівкових розрахунках усі платежі провадяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунку платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов`язань і грошових претензій.

Як встановлено судом, 05.01.2024 позивачем було подано до АТ «Укрексімбанк» заяву про приєднання до публічної пропозиції укладення договору про надання банківських та інших послуг, відповідно до ст. 634 ЦК України. На офіційному сайті Банку (www.eximb.com) розміщено умови договору про надання банківських та інших послуг.

Пунктом 4.16. Умов договору передбачено, що право розпоряджання коштами, що обліковуються на Поточних і Карткових рахунках, може бути обмежене лише у випадках, встановлених Законодавством. При цьому не вважається обмеженням права Клієнта щодо розпоряджання коштами, що обліковуються на Поточних і Карткових рахунках, відмова Банку від вчинення операцій за такими рахунками, якщо така відмова обумовлена нормами Законодавства (у тому числі законодавства у сфері банківської діяльності, у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, у сфері валютного регулювання тощо) та/або Правилами платіжних систем, та/або Правилами Банку, та/або умовами Договору.

Відповідно до п. 15.3.5 Умов договору, банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин з Клієнтом (у тому числі шляхом розірвання Договору), у разі встановлення Клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання Клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки Клієнта документів чи відомостей, а також вживати інші заходи, визначені Законодавством і Умовами договору, у випадках, визначених Законодавством (у тому числі законодавства у сфері банківської діяльності, у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, у сфері валютного регулювання тощо).

Згідно із частинами першою та третьою статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 1075 Цивільного кодексу України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка, зокрема, у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із пунктом 39 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єктами первинного фінансового моніторингу, зокрема, є банки.

Відповідно до частин першої - третьої статті 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб`єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).

Критерії ризиків визначаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених, відповідно, Національним банком України - для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду.

Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення затверджені Міністерством фінансів України від 08.07.2016 №584.

Відповідно до пунктів 2, 3 розділу ІІ Критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення (далі - Критерії) суб`єкт самостійно визначає та відображає у внутрішніх документах з питань фінансового моніторингу метод та порядок оцінки ризику з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта. Суб`єкт періодично переглядає власні критерії ризику, а також заходи з управління ризиками з метою їх актуалізації та врахування змін, які відбулися в діяльності самого суб`єкта та в законодавстві у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Розділ VI Критеріїв передбачає, що суб`єкт самостійно може визначати додаткові критерії ризику для фінансових операцій з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта.

У разі виявлення суб`єктом фінансової операції, яка може мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, суб`єкт вживає всіх необхідних заходів для з`ясування, чи підпадає така фінансова операція внутрішньому фінансовому моніторингу.

Суб`єкт самостійно визначає, які критерії ризику (крім критеріїв, передбачених Законом, нормативно-правовими актами відповідного суб`єкта державного фінансового моніторингу) використовуються ним під час встановлення ділових (договірних) відносин, а які - у процесі подальшого обслуговування клієнтів з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта.

Фінансова операція має ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення у разі, якщо вона має заплутаний або незвичний характер, або це сукупність пов`язаних між собою фінансових операцій, що не мають очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети.

Фінансова операція має ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового зниження у разі виявлення фактів неодноразового проведення фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення процедур обов`язкового фінансового моніторингу або ідентифікації (верифікації), передбачених Законом.

Питання відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції врегульовано статтею 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», згідно з якою суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі:

- якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;

- встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей;

- подання клієнтом чи його представником суб`єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу;

- виявлення у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою;

- якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції.

У випадках, передбачених цією частиною, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.

Отже в силу вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.

Верховним Судом у справах №922/2224/18, №910/7161/19, №910/21320/17, №910/1555/18, №910/3245/19 викладено правову позицію, за якою положення статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та статті 64 Закону України «Про банки та банківську діяльність» наділяють банк, як суб`єкта первинного фінансового моніторингу, правом відмовитися в односторонньому порядку від відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.

Норми зазначених законів не обмежують право банку на односторонню відмову від договору з клієнтом в разі настання визначених ними обставин, а тому право банку на відмову від підтримання (у тому числі шляхом розірвання) ділових відносин не слід розуміти як право банку на відмову від договору банківського рахунку лише з дотриманням загального порядку припинення договірних відносин, тобто шляхом звернення до суду про розірвання договору.

Відтак банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Однак, право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

Пунктами 11, 12 Додатку № 1 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу», затвердженого Постановою НБУ від 19.05.2020 № 65 (далі - Положення) передбачено, що банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов`язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення. Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає ПЗНП (посилені заходи належної перевірки) у разі присвоєння високого рівня ризику.

Відповідно до п. 2 Додатку 6 до Положення ПЗНП (посилені заходи належної перевірки) здійснюються банком до встановлення ділових відносин із клієнтом (проведення фінансової операції без встановлення ділових відносин) під час проведення моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, та актуалізації банком даних щодо клієнта.

За змістом п. 5 Додатку 6 до Положення банк самостійно визначає види необхідних до вжиття банком заходів та обсяг необхідної додаткової інформації для здійснення ПЗНП.

У п. 6 Додатку 6 до Положення визначено, що банк повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин із клієнтом з метою визначення, чи є фінансові операції або дії клієнта підозрілими, у разі виявлення фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: 1) є складними фінансовими операціями; 2) є незвично великими фінансовими операціями; 3) проведені в незвичний спосіб; 4) не мають очевидної економічної чи законної мети; 5) не відповідають інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг банку, отриманої банком від клієнта під час установлення мети та характеру ділових відносин із ним.

У п. 12 Додатку 20 до Положення серед індикаторів підозрілості фінансових операцій визначений такий індикатор як фінансові операції за рахунком фізичної особи не відповідають ризик-профілю клієнта (зокрема віку, професії, доходам).

За приписами п. 1 Додатку 12 до Положення банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону про ПВК/ФТ.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.п. 21, 23 Положення рада банку визначає та затверджує загальні принципи банку щодо дотримання вимог законодавства України з питань ПВК/ФТ в окремому внутрішньому документі у вигляді політики (далі - політика банку з питань ПВК/ФТ). Банк, дотримуючись визначеної радою банку політики у сфері ПВК/ФТ, розробляє та затверджує внутрішні документи з метою виконання вимог законодавства України у сфері ПВК/ФТ, які повинні містити дієві ризик-орієнтовані процедури, порядки, достатні для належної організації та функціонування внутрішньобанківської системи ПВК/ФТ та проведення первинного фінансового моніторингу, функціонування належної системи управління ризиками ВК/ФТ.

З положень п.п. 8 п. 26 розділу ІІІ Положення про здійснення банками фінансового моніторингу слідує, що порядок дій стосовно відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин / відкриття рахунку (обслуговування), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмови від проведення фінансової операції у випадках, передбачених Законом про ПВК/ФТ встановлюється банком самостійно у внутрішніх документах із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У відповідності до додатку 15 до Положення, для виявлення підозрілих фінансових операцій (діяльності) банк: проводить на постійній основі моніторинг ділових відносин із клієнтами та фінансових операцій, що здійснюються в процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та його ризик-профіль (у тому числі щодо відповідності фінансових операцій клієнта очікуваній/запланованій ним діяльності на етапі встановлення ділових відносин із банком/оновленій під час його обслуговування); забезпечує автоматизований відбір незвичайних фінансових операцій (які, зокрема, є складними фінансовими операціями, незвичайно великими, проведеними в незвичний спосіб, не мають очевидної економічної чи законної мети, не відповідають фінансовому стану клієнта), запроваджуючи періодичний аналіз відповідними правилами/сценаріями всіх фінансових операцій клієнтів (зокрема щодня, щотижня, щомісяця, щокварталу); залучає необхідних працівників банку до здійснення аналізу фінансових операцій (у тому числі тих, що були виявлені за допомогою автоматизованих модулів) із делегуванням їм відповідних функціональних обов`язків та прав, проведення для них навчальних заходів таким чином, щоб такі працівники були здатні виявляти незвичну та підозрілу діяльність клієнтів;забезпечує функціонування належної процедури ескалації підозр працівниками банку, процедури їх оперативного розгляду уповноваженими працівниками банку, прийняття рішень про наявність/відсутність підозр за результатами аналізу.

Банк зобов`язаний документувати всі заходи, вжиті ним щодо спростування/підтвердження своїх підозр під час здійснення аналізу фінансових операцій клієнтів (зокрема для встановлення мети та суті фінансових операцій, їх відповідності фінансовому стану та/або діяльності клієнта, установлення за потреби джерела коштів, пов`язаних з фінансовими операціями).

Судом встановлено, що 12.03.2024 року від відповідача на адресу позивача надійшло повідомлення через систему iFOBS, відповідно до якого на виконання вимог «Положення про здійснення банками фінансового моніторингу», затвердженого Постановою НБУ від 19.05.2020 № 65 та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та з метою з`ясування суті та мети фінансових операцій, відповідності/невідповідності фінансових операцій фінансовому стану клієнта та/або змісту його діяльності відповідач просив позивача надати копії наступних документів та пояснень, а саме:

- лист з детальним описом діяльності фонду- хто є основними підопічними, хто є донорами фонду;

- звіти донорам про використання благодійних коштів;

- документи, що підтверджують наявність приміщень, складів;

- обґрунтування вибору ФОП для поставки товарів, враховуючи дату реєстрації підприємців.

Так, 14.03.2024 року через систему «iFOBS Клієнт» позивачем було направлено відповідачу листи з описом діяльності Благодійної організації "Благодійний фонд "Каліфорнія репаблік" та копії витребуваних документів.

Проте, у зв`язку з неповною інформацією, що була надана позивачем та для уточнення вже наданої інформації, відповідачем додатково було направлено позивачу запити 19.03.2024 та 21.03.2024.

За результатом аналізу наданих позивачем документів Банком було встановлено наступні індикатори підозрілості фінансових операцій згідно з Додатком 19 Положення № 65, зокрема:

- суб`єкт господарювання є новим клієнтом банку, з дати встановлення ділових відносин з яким не пройшло три місяці;

- юридична особа не має (у власності або користуванні) виробничих потужностей/торговельно-складських приміщень, інших активів, необхідних для ведення задекларованої господарської діяльності, або обсяги господарської діяльності неспівставні з обсягами наявних активів;

- кількість працівників (у тому числі таких, що працюють за цивільно-правовими угодами, зокрема договорами підряду) юридичної особи не відповідає виду та обсягам її діяльності;

- тривалий час спостерігається аналогічна тенденція щодо обсягу дебетових та кредитових фінансових операцій за рахунком клієнта протягом одного дня (незвично швидке проходження коштів через рахунок, тобто незначне сальдо на початок та кінець дня та великі щоденні обороти коштів за рахунком).

Відповідачем було проведений аналіз нерезидента World Central Kitchen - американська некомерційна організація, яка працює в Україні з самого початку вторгнення та надає допомогу у вигляді гарячої їжі та продуктових наборів для ТПО та населенню на прифронтових і деокупованих територіях. Відомості про дану організацію наявні у публічних джерелах в мережі Інтернет за посиланням https://wck.org/resources#financial-statements, https://uk.wikipedia.org/wiki/World_Central_Kitchen, https://to4ka.fun/listing/wck/.

Банком встановлено, що позивач отримує валютні зарахування від міжнародної організації World Central Kitchen та в подальшому перераховує на рахунки ФОП за приготування гарячих обідів для осіб, які перебувають на прифронтових територіях Херсонщини.

Також, на підставі ризик-орієнтованого підходу відповідачем були проаналізовані контрагенти позивача -дата та адреса реєстрації, наявність потужностей для здійснення діяльності згідно заявленого КВЕД та відповідні зв`язки. Відповідачем встановлено, що основними контрагентами позивача є новостворені фізичні особи-підприємці, а саме:

- ФОП Дейнекін Олексій Семенович, ідентифікаційний код- НОМЕР_5 , дата реєстрації - 14.09.2023;

- ФОП Сіренко Марина Юріївна, ідентифікаційний код- НОМЕР_6 , дата реєстрації - 11.03.2024;

- ФОП Волошина Ганна Володимирівна, ідентифікаційний код- НОМЕР_7 , дата реєстрації - 07.03.2024.

За результатом аналізу контрагентів позивача відповідачем виявлені наступні критерії ризику ВК/ФТ (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення) згідно Додатку 19 Положення 65, а саме:

- період діяльності юридичної особи з дати державної реєстрації менший ніж півроку; -

Так, 15.02.2024 позивачем перераховано на рахунок ФОП Дейнекіна Олексія Семеновича кошти у розмірі 1 138 000, 00 грн, призначення платежу: за гарячі обіди (Херсон) дог 1 від 13.01.2024 без ПДВ.

22.02.2024 позивачем перераховано на рахунок ФОП Дейнекіна Олексія Семеновича кошти у розмірі 1 100 000, 00 грн, призначення платежу: за гарячі обіди (Херсон) дог 1 від 13.01.2024 без ПДВ.

11.03.2024 позивачем перераховано на рахунок ФОП Дейнекіна Олексія Семеновича кошти у розмірі 1 074 000, 00 грн, призначення платежу: за гарячі обіди (Херсон) дог 1 від 13.01.2024 без ПДВ.

11.03.2024 позивачем перераховано на рахунок ФОП Сіренко Марини Юріївни кошти у розмірі 500 000, 00 грн, призначення платежу: за гарячі обіди (Херсон) договір 4 від 11.03.2024 без ПДВ.

11.03.2024 позивачем перераховано на рахунок ФОП Волошиної Ганни Володимирівни кошти у розмірі 500 000, 00 грн, призначення платежу: за гарячі обіди (Херсон) договір 3 від 07.03.2024 без ПДВ.

11.03.2024 позивачем перераховано на рахунок ФОП Дейнекіна Олексія Семеновича кошти у розмірі 200 000, 00 грн, призначення платежу: за гарячі обіди (Херсон) дог 1 від 13.01.2024 без ПДВ.

За результатом аналізу документів, наданих позивачем на запит Банку встановлено, що, договори з контрагентами - ФОП були укладені в день реєстрації таких ФОП, а платежі здійснені на круглі суми (без прив`язки вартості обідів/закуплених товарів). Так, перший платіж на контрагента ФОП Сіренко Марину Юріївну був здійснений в день реєстрації, а саме 11.03.2024 та повернутий наступного дня як помилковий (один із критеріїв ризиковості фінансових операцій).

Як вбачається з доповідної записки щодо прийняття рішення про відмову у підтриманні ділових відносин з клієнтом від 02.04.2024 № 0025402/24-647-24 на запит Управління фінансового моніторингу стосовно надання документів, що підтверджують розрахунки з ФОП, Клієнтом так і не надано повний пакет документів, що підтверджував би розрахунки з даними фізичними особами-підприємцями. Зі слів Клієнта дані підприємці закуповують продукти харчування та забезпечують готові обіди самостійно. Відповідно до договору з ФОП Сіренко М.Ю., підприємниця має приготувати 20 000 обідів за місяць, при цьому не менше 2000 порцій за день. Фактичне приготування такої кількості та відповідну передачу особам, які потребують, з боку Фонду документально не підтверджено. Немає можливості підтвердити наявність відповідних потужностей у зазначеного контрагента, для приготування такої кількості їжі (надані фото 3-х осіб на кухні, відповідно не можливо встановити чиї це працівники, на території якого приміщення знаходяться, тощо, отже виникає сумнів стосовно можливості контрагента Позивача виконати умови укладеного договору)

Також, у доповідній записці зазначено, що до банку наданий Акт приймання передачі від 19.03.2024 до договору 3/2024 від 08.03.2024, проте у той час ФОП Сіренко Марина Юріївна ще не була зареєстрована як фізична особа-підприємець (реєстрація 11.03.2024) та вже на момент складання акту на 19.03.2024 встигла (протягом тижня) нагодувати жителів Херсону 4000 обідами. При цьому, сума за цим Актом менша за 500 000, 00 грн., хоча оплата за ці «послуги/товари» була здійснена саме на цю суму.

Крім того, згідно доповідної записки, аналогічна ситуація вбачається і з іншим контрагентом ФОП Волошиною Ганною Володимирівною (реєстрація 07.03.2024), на момент подачі акту від 17.03.2024 приготувала 20 тисяч готових страв.

Банком також встановлено, що вказані новостворені ФОП зареєстровані в м. Миколаєві. При цьому, на запит Банку щодо надання документів та пояснень на підтвердження факту поставки 6 тисячі обідів щоденно до Херсону (враховуючи кількість ФОП та щоденну кількість готових страв, також відстань від Миколаєва до Херсона, тобто - підтвердження що зареєстровані в м. Миколаїв ФОП ведуть фактичну діяльність в м. Херсон) позивачем надано не було.

Разом з тим, позивачем було надано Банку договір оренди, укладений з фізичною особою ОСОБА_2 від 13.01.2024 року. Проте, за результатами аналізу вказаного договору, банком встановлено, що у договорі не зазначена площа, яка орендується, не можливо встановити чи саме там зберігаються продукти/готові страви, як і не можливо встановити наявність там потужностей, необхідних для здійснення тієї діяльності, що позивач декларує у місті Херсоні. Також, банком встановлено, що розрахунки з даною фізичною особою здійснюються готівковими коштами.

Також, на підставі аналізу наданих позивачем документів, у Банку виникли сумніви у можливості контрагентів позивача надавати відповідні послуги та у таких обсягах, а також банком зазначено, що з усіх наданих позивачем документів не вбачається можливим встановити, де, як саме та в який спосіб здійснюється роздача обідів особам, які їх потребують.

Банком також було запитано у позивача калькуляцію витрат та перелік продуктів, які входять до порції у 450 грам, але з наданих документів не вдалося з`ясувати дані витрати.

Позивачем надані наступні обгрунтування: Посилання на Google диск з зазначенням меню; меню Херсон 2000 у вигляді EXEL таблиці, з якої також не можливо встановити витрати на кожну порцію.

При цьому, банком зазначено, що надані позивачем відомості не можна вважати належними підтвердженнями діяльності, оскільки останні є робочою документацією позивача, не оформленою належним чином, з проставленням підпису та печатки, отже вони не мають ознак офіційної документації.

Таким чином, Банком було встановлено неможливість підтвердження використання коштів позивачем за призначенням.

Суд зазначає, що у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 Цивільного кодексу України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах Цивільного кодексу України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782 Цивільного кодексу України). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №727/898/19, від 24.05.2023 у справі №756/420/17).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №465/5980/17).

За змістом наведених норм одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин, а тому не вимагає згоди другої сторони. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

Зазначена правова позиція щодо правової природи односторонньої відмови від договору неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18, а також постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №910/11397/18, від 26.02.2020 у справі №910/4391/19, від 08.09.2021 у справі №727/898/19, від 24.05.2023 №756/420/17.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 Цивільного кодексу України).

Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин.

До односторонніх правочинів, зокрема, належить: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору.

При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) однією стороною. Разом з тим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може бути видання довіреності двома і більше особами, спільний заповіт подружжя тощо. Результат аналізу розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на: (1) суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини; (2) такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (постанова Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №357/15284/18).

Вчинення стороною такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №357/15284/18).

У постанові від 08.10.2020 у справі №910/11397/18 Верховний Суд звернув увагу на те, що у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору, а обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору необхідно досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.

При цьому, оскільки одностороння відмова від договору є правочином, то у даному спорі слід досліджувати протиправну поведінку (невідповідність поведінки банку нормам закону) банку саме станом на момент вчинення ним одностороннього правочину про відмову від договору.

Як встановлено судом, на запит банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу позивачем не було надано всі необхідні документи, на підтвердження розрахунків з контрагентами, наявності виробничих потужностей для ведення відповідної діяльності із забезпечення готовими обідами постраждалих від агресії рф у позивача та фізичних осіб-підприємців.

За наведених обставин, суд вважає обґрунтованими пояснення банку, що в наданих позивачем на запит банку поясненнях не розкрита суть жодного з пунктів запиту, зокрема, не надано детальної інформації та документів щодо господарської діяльності, взаємодії з контрагентами та фінансових операцій по рахункам позивача.

При цьому, суд зазначає, що висновок банку щодо відмови у підтримання ділових відносин з позивачем був зроблений на основі саме тієї інформації, яка була надана самим позивачем.

За таких обставин, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та подані сторонами докази, беручи до уваги, що в даній категорії спору до предмета доказування входять обставини протиправної (такої, що не відповідає закону) поведінки банку саме на момент вчинення оскаржуваного правочину (відмови від правовідносин), приймаючи до уваги, що позивачем не було надано на запит банку достатню інформацію, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" щодо припинення договору про надання банківських та інших послуг, укладеного з Благодійною організацією "Благодійний фонд "Каліфорнія репаблік" 05 січня 2024 року.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення прав, за захистом яких він звернувся до суду, з боку відповідача, а тому позовні вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" щодо припинення договору про надання банківських та інших послуг, укладеного з Благодійною організацією "Благодійний фонд "Каліфорнія репаблік" 05 січня 2024 року та, відповідно, похідні вимоги про зобов?язання Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" виконати платіжні інструкції № 17 від 20 березня 2024 про перерахування ФОП Волошиній Г.В. 500 000, 00 грн, №18 від 20 березня 2024 про перерахування ФОП Дейнекіну О.С. 500 000, 00 грн; №19 від 02 квітня 2024 про перерахування БО "БФ "Каліфорнія Репаблік" в ПАТ "БАНК ВОСТОК" 530 563, 11 грн.; стягнення з Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" пені у сумі 34 642, 30 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в якості відшкодування моральної шкоди 50 000, 00 грн., суд зазначає наступе

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до положень частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як зазначено Верховним Судом в постанові від 09.06.2022 у cправі № 910/4014/16, при визначенні розміру моральної шкоди слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірним із заподіяною шкодою.

Поряд із цим, вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, що належить до відшкодування, суд наголошує, що моральна шкода не може бути засобом отримання доходу, та звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі "Перна проти Італії" та від 09 лютого 2007 року у справі "Білуха проти України", в яких зазначено, що в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені статтею 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Проте, звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду жодного доказу, який би свідчив про факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, як підставу для стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50 000, 00 грн., відтак вимога позивача в цій частині також не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не висвітлюються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Благодійної організації "Благодійний фонд "Каліфорнія репаблік" до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним одностороннього правочину, зобов`язання вчинити дії, стягнення пені та моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 25.11.2024.

Суддя С. О. Щербаков


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	31.10.2024
Оприлюднено	28.11.2024
Номер документу	123320285
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними банківської діяльності кредитування забезпечення виконання зобов’язання

Щербаков С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 31.10.2024 по справі 910/7122/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/7122/24

Рішення від 31.10.2024

Ухвала від 31.10.2024

Ухвала від 05.09.2024

Ухвала від 15.08.2024

Ухвала від 12.08.2024

Ухвала від 18.06.2024

Ухвала від 11.06.2024

Рішення
від 31.10.2024 по справі 910/7122/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА