Рішення

від 31.10.2024 по справі 911/1332/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2024 р. м. Київ Справа №911/1332/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-діагностичний центр «АДОНІС» (02022, м.Київ, вул.Раїси Окіпної, 8-Б)

до Фізичної особи-підприємця Міщанюка Євгенія Олександровича ( АДРЕСА_1 )

про розірвання договору та стягнення 104078,57 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікувально-діагностичний центр «АДОНІС» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Міщанюка Євгенія Олександровича (далі відповідач) про розірвання договору та стягнення 104078,57 грн заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язання поставити позивачу товар (відеогастроскоп) на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору від 15.02.2024 №06022024/03, далі договір. Позивач вказує, що він на виконання умов вказаного договору сплатив відповідачу предоплату в сумі 99960,00 грн, що становить 50% вартості товару, однак відповідач товар не поставив. З наведених підстав позивач просить суд розірвати договір, а також стягнути з відповідача 99960,00 грн предоплати за товар та 4118,47 грн пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.05.2024 у справі №911/1332/24 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.

В установлений строк позивач надав до Господарського суду Київської області заяву про усунення недоліків від 05.06.2024, якою усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2024 відкрито провадження у справі №911/1332/24 та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.07.2024, встановлено сторонам строки для реалізації ними своїх процесуальних прав. Ухвала суду від 03.07.2024 про відкриття провадження у справі доставлена позивачу в електронний кабінет ЄСІТС, а відповідачу направлена поштовим відправленням від 11.07.2024 №0600941058407, яке вручене відповідачу 20.07.2024.

У підготовче засідання 25.07.2024 з`явився представник позивача, відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 08.08.2024. Про відкладення підготовчого засідання відповідача повідомлено ухвалою суду від 25.07.2024, яка направлена поштовим відправленням від 01.08.2024 №060048073380, яке відділенням пошти повернуто до суду без вручення адресату, причина невручення адресат відсутній за вказаною адресою.

08.08.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог, яке за своєю суттю є заявою позивача про збільшення позовних вимог. У вказаному клопотанні позивач пояснив, що з моменту пред`явлення позову минуло більше 3 місяців, проте попередня оплата так і не повернута відповідачем. Тому позивач поряд з вимогами про розірвання договору та стягнення 99960,00 грн попередньої оплати просить суд також стягнути з відповідача 21532,37 грн пені за період прострочення поставки з 16.03.2024 по 07.08.2024, а також 2376,10 грн 3% річних та 6035,24 грн інфляційних втрат за період прострочення грошового зобов`язання з 16.03.2024 по 07.08.2024. До клопотання позивача від 08.08.2024 про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог додані докази направлення копії цього клопотання відповідачу.

У підготовче засідання 08.08.2024 з`явився представник позивача, який підтримав своє клопотання від 08.08.2024 про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог. Відповідач в підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою судом прийнято до розгляду клопотання (заяву) позивача від 08.08.2024 про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог, також протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 12.09.2024 для надання відповідачу додаткової можливості реалізувати свої процесуальні права у зв`язку із прийнятою судом заявою позивача про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог. Про відкладення підготовчого засідання відповідача повідомлено ухвалою суду від 08.08.2024, яка направлена поштовим відправленням від 13.08.2024 №0600951844079, яке відділенням пошти повернуто до суду без вручення адресату, причина невручення адресат відсутній за вказаною адресою.

12.08.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких позивач підтримав свої позовні вимоги з урахуванням клопотання (заяви) позивача від 08.08.2024 про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог.

У підготовче засідання 12.09.2024 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги. Відповідач в підготовче засідання не з`явився втретє, відзив на позов не подав, про причини неявки та неподання відзиву суд не повідомив, протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 03.10.2024. Про призначення справи до судового розгляду по суті відповідача, який не з`явився в підготовче засідання, повідомлено ухвалою суду від 12.09.2024, яка направлена поштовим відправленням від 13.09.2024 №0600962332932, яке відділенням пошти повернуто до суду без вручення адресату, причина невручення за закінченням терміну зберігання.

19.09.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судове засідання 03.10.2024 сторони не з`явились, при цьому судом враховане подане позивачем клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, а відповідач про причини неявки суд не повідомив, ухвалою суду від 03.10.2024 судове засідання відкладено на 31.10.2024.

У судове засідання 31.10.2024 сторони не з`явились, при цьому судом були вчинені усі дії для повідомлення сторін про розгляд справи, клопотань про відкладення розгляду справи сторони не подавали.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.07.1984 у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст.6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

Також, за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач про наявність справи №911/1332/24 був повідомлений неодноразово шляхом направлення на адресу його місцезнаходження згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань поштових відправлень з ухвалами суду у даній справі.

При цьому відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Також відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Отже, одержувати чи не одержувати адресовану стороні поштову кореспонденцію у відділенні поштового зв`язку є правом самої сторони, яким сторона розпоряджається на власний розсуд, а тому у разі невчинення самою стороною дій щодо фактичного одержання у розумний строк адресованої стороні поштової кореспонденції вказана суб`єктивна поведінка сторони не може розглядатись як порушення прав сторони та така сторона має самостійно нести ризик невчинення ним дій щодо фактичного одержання у розумний строк адресованої стороні поштової кореспонденції.

Судом враховано, що відповідач був обізнаний із розглядом судом справи №911/13323/24, враховуючи, що ухвала суду від 03.07.2024 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу поштовим відправленням від 11.07.2024 №0600941058407, яке вручене відповідачу 20.07.2024.

Крім того, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач у судові засідання не з`являвся, відзив на позов на подав, про поважні причини неявки та неподання відзиву суд не повідомляв.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами за відсутності обох сторін, які були повідомлені про розгляд даної справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та пояснення позивача, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

15.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікувально-діагностичний центр «АДОНІС» (позивачем) як замовником та Фізичною особою-підприємцем Міщанюком Євгенієм Олександровичем (відповідачем) як постачальником був укладений договір №06022024/03 (тут і далі договір), відповідно до п.1.1 та п.1.2 якого постачальник (відповідач) зобов`язався поставити замовнику (позивачу) медичні інструменти відеогастроскоп (далі товар), а замовник (позивач) зобов`язався прийняти та оплатити такий товар, визначений в асортименті та за ціною, яка зазначена в Специфікації (Додатку 1) до даного договору.

Згідно із п.2.1 договору вартість товару та загальна ціна договору становить 199920,00 грн і визначається у Специфікації (Додаток №1).

В Додатку 1 до договору сторони погодили специфікацію товару, що постачається, а саме відеогастроскоп Olympus GIF-Q180 в кількості 1 штука загальною вартістю 199920,00 грн.

Як встановлено в п.3.2 договору, оплата товару підлягала здійсненню покупцем наступним чином:

-шляхом попередньої оплати в розмірі 99960,00 грн протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури;

-залишок суми договору в розмірі 99960,00 грн протягом 30 банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі обладнання в експлуатацію.

Строк поставки товару був визначений сторонами в п.4.1 договору, відповідно до якого поставка товару здійснюється силами та за рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати підписання цього договору.

В п.4.2 договору сторони передбачили, що датою поставки товару вважається дата передачі постачальником товару замовнику, що засвідчується відміткою уповноваженого представника замовника у видатковій накладній, який має належним чином оформлену довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.

В п.4.3 договору сторони узгодили, що поставка та передача товару відповідно до умов цього договору відбуватиметься за адресою Замовника м.Київ, вул.Жилянська, 72.

Обов`язки сторін сторони визначили в статті 7 «Зобов`язання сторін» договору. Зокрема, відповідно до п.7.1.1 замовник (позивач) зобов`язався своєчасно та повністю оплатити вартість товару, а відповідно до п.7.2.1 договору постачальник (відповідач) зобов`язався забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

Пунктом 8.2 договору сторони погодили відповідальність постачальника за прострочення поставки товару у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару.

Договір, у т.ч. Додаток №1 специфікація до договору, скріплені підписами сторін та їх копії містяться в матеріалах справи.

15.02.2024, тобто в день підписання договору, відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №24/03 на оплату вартості товару - відеогастроскопа Olympus GIF-Q180 в кількості 1 штука загальною вартістю 199920,00 грн.

Позивач частково оплатив вказаний рахунок-фактуру №24/03 на оплату вартості відеогастроскопу Olympus GIF-Q180 загальною вартістю 199920,00 грн, а саме платіжною інструкцією від 15.02.2024 №2019 сплатив відповідачу за відеогастроскоп грошові кошти в сумі 99960,00 грн, що становить 50% вартості відеогастроскопа. Копії рахунку-фактуру від 15.02.2024 №24/03 та платіжної інструкції від 15.02.2024 №2019 також містяться в матеріалах справи.

Листом від 20.03.2024 №20-П 20/03/24 позивач заявив вимогу відповідачу про повернення позивачу предоплати в сумі 99960,00 грн, яка була сплачена позивачем платіжною інструкцією від 15.02.2024 №2019. У цій вимозі позивач зазначив, що оскільки товар не був поставлений відповідачем, тому у позивача на підставі ст.693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати за товар. Вказаний лист позивача від 20.03.2024 №20-П 20/03/24 фактично був направлений позивачем відповідачу 21.03.2024, що підтверджується копію фіскального чека «Укрпошти» від 21.03.2024 про направлення відповідачу рекомендованого відправлення №0405050520340.

Звертаючись до суду в травні 2024 з даним позовом до відповідача, позивач в позовній заяві (з урахуванням заяви від 08.08.2024 про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог) посилається на те, що відповідач відеогастроскоп позивачу за договором від 15.02.2024 №06022024/03 так і не поставив, а попередню оплату в сумі 99960,00 грн, яка була сплачена позивачем платіжною інструкцією від 15.02.2024 №2019, позивачу також не повернув. Тому позивач просить суд розірвати договір та стягнути з відповідача 99960,00 грн попередньої оплати, 21532,37 грн пені за період прострочення поставки з 16.03.2024 по 07.08.2024, а також 2376,10 грн 3% річних та 6035,24 грн інфляційних втрат за період прострочення грошового зобов`язання з 16.03.2024 по 07.08.2024.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Надаючи правову оцінку вищевказаним обставинам справи, які підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, суд виходить з того, що між сторонами на підставі договору від 15.02.2024 №06022024/03 (тут і далі договір) виникли майнові правовідносини за договором поставки, який є різновидом договору купівлі-продажу.

Так, відповідно до ч.1 та 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Також відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст.629 Цивільного кодексу України закріплений основоположний принцип договірного права pacta sunt servanda, відповідно до якого договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи умову п.4.1 договору про поставку товару протягом 30-денний строку з дати підписання договору, суд приходить до висновку про те, що постачальник (відповідач) повинен був поставити товар (відеогастроскоп) за цим договором позивачу в строк до 16.03.2024, однак доказів виконання зобов`язання з поставки товару відповідач суду не надав, тобто товар позивачу фактично не був поставлений.

Відповідно до положень ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Факт внесення позивачем відповідачу предоплати за товар в сумі 99960,00 грн підтверджується рахунком-фактурою від 15.02.2024 №24/03 та платіжною інструкцією від 15.02.2024 №2019 про перерахування відповідачу грошових коштів в сумі 99960,00 грн, копії яких містяться в матеріалах справи і які є належними та допустимими доказами внесення позивачем предоплати за товар відповідачу.

Відповідач факту отримання від позивача предоплати за товар не заперечив та не спростував, правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та поставки товару позивачу не надав.

Таким чином, оскільки строк поставки товару за договором настав, однак товар не був поставлений, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ч.2 та ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України має право вимагати від відповідача повернення предоплати в сумі 99960,00 грн.

При цьому визначене нормою частини 2 ст.693 Цивільного кодексу України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Суд при цьому відмічає, що фактично 21.03.2024 позивач звернувся до відповідача з листом від 20.03.2024 №20-П 20/03/24 із вимогою про повернення позивачу предоплати в сумі 99960,00 грн, яка була сплачена позивачем платіжною інструкцією від 15.02.2024 №2019, на підставі ст.693 Цивільного кодексу України.

Отже, суд приходить до висновку про те, що оскільки товар не був фактично поставлений відповідачем, а позивач сплатив відповідачу предоплату в сумі 99960,00 грн за товар, яку в подальшому 21.03.2024 вимагав від відповідача повернути, реалізуючи таким чином право покупця на односторонню відмову від зобов`язання, то на підставі ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України позовні вимоги позивача про розірвання договору та стягнення з відповідача предоплати в сумі 99960,00 грн за товар є обґрунтованими та правомірними і підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем у цій справі заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача також 21532,37 грн пені за період прострочення поставки з 16.03.2024 по 07.08.2024.

Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення вказаної пені підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Пунктом 8.2 договору сторони погодили відповідальність постачальника за прострочення поставки товару у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіряючи розрахунок позивача щодо стягнення пені за період прострочення поставки з 16.03.2024 по 07.08.2024, суд зауважує, що позивачем не враховано, що відповідно до обставин справи позивач 21.03.2024 пред`явив відповідачу вимогу повернути предоплату за товар в сумі 99960,00 грн, тобто позивач тим самим реалізував своє право на односторонню відмову від зобов`язання на підставі ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, після чого у відповідача припинилось зобов`язання з поставки товару та виникло зобов`язання з повернення позивачу предоплати за товар у зв`язку із односторонньою відмовою позивача від договору купівлі-продажу (поставки). Відтак, є підстави для висновку про те, що прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару виникло з 17.03.2024 та тривало до 21.03.2024, після чого вказане зобов`язання відповідача поставити товар припинилось у зв`язку із реалізацією позивачем свого права на односторонню відмову від зобов`язання та виникненням у відповідача зобов`язання з повернення предоплати позивачу. Отже, пеня за прострочення поставки товару може бути нарахована максимально за період з 17.03.2024 по 21.03.2024 в сумі 792,03 грн, а саме:

Період розрахункуКількість днів у періодіСума пені17.03.2024 - 21.03.2024. 14,50 - облікова ставка НБУ 199 920,00 (вартість товару) x (2 x 14,50 : 366) x 5 днів (прострочення) : 1005792,03 грнВсього пеня за період: 792,03 грн

Крім того, позивачем у цій справі заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача також 2376,10 грн 3% річних та 6035,24 грн інфляційних втрат за період прострочення грошового зобов`язання з 16.03.2024 по 07.08.2024.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіряючи розрахунок позивача щодо нарахування 2376,10 грн 3% річних та 6035,24 грн інфляційних втрат за період прострочення грошового зобов`язання з 16.03.2024 по 07.08.2024, суд зауважує, що позивач у своєму розрахунку не врахував, що розмір неповернутої попередньої оплати, на яку нараховуються 3% річних та інфляційні втрати, становить 99960,00 грн, в той час як позивач у своєму розрахунку 3% річних та інфляційні втрати помилково обчислював від суми 199920,00 грн, що відповідає вартості товару, а не розміру неповернутої предоплати. Також позивач не врахував, що 16.03.2024 було останнім строком поставки, отже прострочення відповідача щодо поставки товару виникло з 17.03.2024. Отже, сума 3% річних за прострочення повернення предоплати в сумі 99960,00 грн за період з 17.03.2024 по 07.08.2024 становить 1179,86 грн, а сума інфляційних втрат становить 3017,62 грн (6035,24 х 99960,00 : 199920,00 = 3017,62), а саме:

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСума 3%з 17/03/2024 до 07/08/2024 99 960,00 x 3 % x 144 : 366 : 1001441179,86 грн

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (п. 1 ч.2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині вимог про розірвання договору та стягнення з відповідача на користь позивача 99960,00 грн попередньої оплати, 792,03 грн пені, 1179,86 грн 3% річних та 3017,62 грн інфляційних втрат.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 20740,34 грн пені, 1196,24 грн 3% річних та 3017,62 грн інфляційних втрат суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в загальній сумі 6056,00 грн (з яких 3028,00 грн за позовну вимогу немайнового характеру про розірвання договору та 3028,00 грн за позовні вимоги майнового характеру про стягнення сум). У зв`язку із частковим задоволенням позову сплачений позивачем судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача з урахуванням задоволених позовних вимог, а саме в сумі 3028,00 грн за позовну вимогу немайнового характеру про розірвання договору та в сумі 2446,33 грн пропорційно розміру задоволених майнових вимог (3028 х (99960+792,03+1179,86+3017,62) : 129903,71=2446,33), а всього в сумі 5474,33 грн (3028+2446,33=5474,33).

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-діагностичний центр «АДОНІС» до Фізичної особи-підприємця Міщанюка Євгенія Олександровича про розірвання договору та стягнення 99960,00 грн попередньої оплати, 21532,37 грн пені, 2376,10 грн 3% річних та 6035,24 грн інфляційних втрат задовольнити частково.

2. Розірвати укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікувально-діагностичний центр «АДОНІС» (02022, м.Київ, вул.Раїси Окіпної, 8-Б, код ЄДРПОУ 40532571) та Фізичною особою-підприємцем Міщанюком Євгенієм Олександровичем ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) договір від 15.02.2024 №06022024/03.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Міщанюка Євгенія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-діагностичний центр «АДОНІС» (02022, м.Київ, вул.Раїси Окіпної, 8-Б, код ЄДРПОУ 40532571) 99960 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн 00 коп. попередньої оплати, 792 (сімсот дев`яносто дві) грн 03 коп. пені, 1179 (одну тисячу сто сімдесят дев`ять) грн 86 коп. 3% річних, 3017 (три тисячі сімнадцять) грн 62 коп. інфляційних втрат та 5474 (п`ять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн 33 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-діагностичний центр «АДОНІС» до Фізичної особи-підприємця Міщанюка Євгенія Олександровича в частині вимог про стягнення 20740,34 грн пені, 1196,24 грн 3% річних та 3017,62 грн інфляційних втрат відмовити.

5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2024.

Суддя О.О. Третьякова