Рішення

від 25.11.2024 по справі 314/3213/23

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/3213/23

Провадження № 2/314/141/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2024 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кононенка І.О.

секретар судового засідання Билименко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу №314/3213/23 за позовом першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області (ЄДРПОУ 24906248, вул. Центральна, буд.77а, с. Матвіївка, Запорізький район, Запорізька область) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), треті особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (ЄДРПОУ 39820689, адреса: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50) про витребування земельної ділянки

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

представник відповідача ОСОБА_4 ,

представника третьої особи ОСОБА_5

встановив:

17.07.2023 року перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області звернувся з цим позовом в інтересах держави в особі Матвіївської сільськоїради Запорізькогорайону Запорізькоїобласті обґрунтований тим, що рішенням Вільнянськогорайонного судуЗапорізької областівід 18.07.2017у цивільнійсправі №314/2641/17провадження №2/314/1150/2017визнано за ОСОБА_2 правовласності упорядку набувальноїдавності наземельну ділянкуз кадастровимномером 2321581400:06:002:0016площею 16,0460га натериторії Дружелюбівськоїсільської радиВільнянського районуЗапорізької області.За змістомвказаного рішення ОСОБА_2 виділено земельнуділянку площею16га рішеннямДружелюбівської сільськоїради Вільнянськогорайону Запорізькоїобласті від15.10.1991для веденняселянського (фермерського)господарства біляс.Гасанівка Дружелюбівськоїсільської радиВільнянського районуЗапорізької області. Листом Державного архіву Запорізької області від 09.03.2023 № 05-07/488 повідомлено, що в протоколах сесії та засідань виконкому Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за 1991 рік рішення про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства біля с. Гасанівка відсутнє. Зазначено, що засідання Дружелюбівської сільської ради 15.10.1991 не відбувалось та протокол не складався. Листом від 17.03.2023 № 02-10-09/0535 Матвїївська сільська рада повідомила, що вказані рішення відсутні.Водночас в матеріалах цивільної справи №314/2641/17 провадження №2/314/1150/2017 міститься копія рішення Дружелюбівської сільської Ради народних депутатів від 15.10.1991 № 40/2, яким ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 16 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Проте Державнимархівом Запорізькоїобласті улисті від05.04.2023№ 05-07/А-683повідомлено,що впротоколах сесіїта засіданьвиконавчого комітетуДружелюбівської сільськоїРади народнихдепутатів Вільнянськогорайону Запорізькоїобласті за1991рік рішенняпро виділення ОСОБА_2 земельноїділянки дляведення селянського(фермерського)господарства відсутнє. Одночасно повідомлено, що засідання виконавчого комітету Дружелюбівської сільської Ради народних депутатів Вільнянського району Запорізької області 15.10.1991 не відбувалось. Листом від 05.04.2023 № 02-10-09/0721 Матвіївська сільська рада повідомила, що вказані рішення відсутні. В подальшому на підставі вказаного судового рішення 11.08.2017 ОСОБА_2 зареєстроване за собою право власності на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, за результатами апеляційного оскарження постановою Запорізького апеляційного суду від 09.07.2019 рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18.07.2017 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про визнання права власності у порядку набувальної давності відмовлено. Постановою Верховного Суду від 31.05.2021 з урахуванням ухвали Верховного Суду від 09.06.2021 постанову Запорізького апеляційного суду від 09.07.2019 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Після чого постановою Запорізького апеляційного суду від 26.01.2022 скасовано рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18.07.2017 та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про визнання права власності у порядку набувальної давності відмовлено; судове рішення набрало законної сили 26.01.2022. Під час нового розгляду справи Запорізьким апеляційним судом ОСОБА_2 відчужено спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2021. На теперішній час право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване у Державному реєстрі прав на нерухоме майно за відповідачем. Оскільки рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18.07.2017 у цивільній справі №314/2641/17 на підставі якого за ОСОБА_2 визнано право власності на спірну земельну ділянку скасовано, отже остання не мала будь-яких законних підстав відчужувати земельну ділянку на користь ОСОБА_1 , оскільки не була її власником, а відповідач в свою чергу не міг набути таке право на підставі договору купівлі-продажу. У зв`язку чим прокурор просив суд позов задовольнити та витребувати у відповідача спірну земельну ділянку на підставі ст. 388 ЦК України, та стягнути судові витрати.

Представник відповідача та представник третьої особи ОСОБА_2 проти позову заперечили, заперечення підтримали у судовому засіданні, обґрунтування заперечень зводяться до того, що доводи прокурора є необґрунтованими, прокурор не довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, до позовної заяви не надано жодного доказу, який би підтверджував наявність порушеного права позивача на землі комунальної власності, та яке б підлягало судовому захисту у спосіб обраний прокурором, у постанові апеляційного суду від 26.01.2022 яке має преюдиціальне значення було зазначено що спірна земельна ділянка знаходилася в державній власності, а тому позивач є неналежним, що є самостійною підставою для відмови у позові, крім того пропущено строки позовної давності на застосуванні яких просив відповідач, а саме перебіг строку почав відраховуватися з двох дат 15.10.1991 року з дня прийняття рішення про передачу спірної земельної ділянки та 28.12.2012 року - дати присвоєння кадастрового номеру та формування земельної ділянки , також спосіб захисту є неналежним враховуючи практику Верховного Суду, оскільки позивач просив витребувати майно, проте не просив визнати договір щодо відчуження майна недійсним, крім того позивач не просив скасувати рішення органу місцевого самоврядування про передачу спірної земельної ділянки, й на разі воно не скасовано , також звертали увагу на те, що згідно відповіді Матвіївської сільської ради від 04.10.2023 №02-10-09/2351 спірна земля не передавалася за актом передачі майна від держави до органу місцевого самоврядування, крім того відповідач звертав увагу, що згідно відповіді №01-31/0290 від 24.05.2018 Дружелюбівська сільська рада повідомляла що у 1991 році розпорядження й виділення ОСОБА_2 землі відносилось до компетенції Дружелюбівської сільської ради народних депутатів , також відповідач звертав увагу, що спірна земельна ділянка взагалі розташована у м. Запоріжжя згідно викопіювання з картографічної основи Державного Земельного кадастру, кадастрової карти (плану) №НВ-2300066242024, а тому саме суду міста Запоріжжя підюрисдикційна справа, також на думку відповідача прокурор протирічить позиції органу місцевого самоврядування в інтересах якого звернувся, крім того позов пред`явлено до ОСОБА_1 , а до ОСОБА_2 позивачем позовних вимог не пред`явлено , що з урахуванням й вищезазначеного є підставою для відмови у позові.

Третя особа Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надала пояснення які зводяться до того, що позов вважали таким , що підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_2 не набувала права власності на спірну земельну ділянку і не могла її відчужувати.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін суд встановив наступне.

У липні 2017 року ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом до Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про визнання права власності у порядку набувальної давності відносно спірної земельної ділянки (справа 314/2641/17). В обґрунтування того позову було зазначено, що згідно рішення Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району, Запорізької області від 15.10.1991 року, оригінал якого втрачено, їй було виділено земельну ділянку площею 16 га для ведення селянського (фермерського) господарства біля с. Гасанівка, Дружелюбівської сільської ради, Вільнянського району, Запорізької області. За результатами розгляду зазначеної справи №314/2641/17 за змістом чинної постанови Запорізького апеляційного суду від 26.01.2022 згідно зазначеного рішення Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району, Запорізької області ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку площею 16 га для ведення селянського (фермерського) господарства біля с. Гасанівка, Дружелюбівської сільської ради, Вільнянського району, Запорізької області. З зазначеного періоду позивач використовує вказану земельну ділянку. За даними Державного земельного кадастру вказана земельна ділянка, площею 16,0460 га має кадастровий номер 2321581400:06:002:0016. Колегією суддів по зазначеній справі було встановлено та узгоджувалося з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2021 року про те, що власником земельної ділянки на момент розгляду справи була саме держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яка не була залучена до участі у справі судом першої інстанції у зв`язку з чим рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 липня 2017 року яким позов задоволено було скасовано та прийнято постанову апеляційного суду якою у задоволенні позову про визнання права власності у порядку набувальної давності відмовлено.

Із ксерокопії рішення №40/2 від 15.10.1991 року вбачається що виконком Дружелюбівської сільради народних депутатів просив виконком Вільнянської районної Ради виділити в натурі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 16га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Дружелюбівської сільради народних депутатів.

За змістом листів Державного архіву Запорізької області від 09.03.2023 № 05-07/488, від 05.07.2023 №№ 05-07/А-683 повідомлено, що в протоколах сесії та засідань виконкому Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за 1990-1991 р. рішення про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства відсутнє. Зазначено, що засідання Дружелюбівської сільської ради 15.10.1991. та 15.10.1990 р. не відбувалось та протокол не складався. Листом від 17.03.2023 № 02-10-09/0535 Матвїївська сільська рада, яка є правонаступником Дружелюбівської сільської ради повідомила, що у ній зберігаються лише рішення з 2022 року , інші передані до архіву.

За даними Державного земельного кадастру вказана земельна ділянка площею 16,0460 га має кадастровий номер 2321581400:06:002:0016.

За змістом інформації з державного реєстру прав власності (а.с. 111-114) та тексту договору купівлі-продажу (а.с. 43-48) між ОСОБА_2 якпродавцем спірноїземельної ділянкиплощею 16,046га та ОСОБА_4 як представниката в інтересах ОСОБА_1 як покупцем( спочатку право власності на спірну землю було зареєстровано за вищезазначеним скасованим судовим рішенням від 18 липня 2017 року за третьою особою ОСОБА_2 (дата реєстрації 08.08.2017), потім зареєстровано право оренди з відповідачем по справі ОСОБА_1 як орендарем (дата реєстрації оренди 07.02.2018), під час нового розгляду справи 314/2641/17 ОСОБА_2 відчужено спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2021 (дата реєстрації 01.11.2021 року) .

Згідно листа від 16.02.2018 року № 0-8-0.26-220/105-18 та довідки від 13.05.2019 № 0-8-0.26-2822/105-19 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області місце розташування спірної земельної ділянки площею 16,046га - Вільнянський район, Дружелюбівська сільська рада за межами населеного пункту. Згідно листа від 28.04.2023 № 10-8-0.37.1-1146/2-23 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області земельна ділянка з кадастровим номером 2321581400:06:002:0016 станом на 31.12.2012 року за даними Державного реєстру земель не зареєстрована, правовстановлюючі документи відсутні .

Такимчином , намомент розглядусправи 314/2641/17 судом 1 інстанції спірна земельна ділянка дійсно відносилася до земель державної власності сільськогосподарського призначення, разом з тим прокурор правильно звернув увагу на те, що усі землі державної власності за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад (за винятком певних земель) перейшли в комунальну власність із моменту набрання чинності Законом № 1423-ІХ з 27 травня 2021 року, що не суперечить постанові Запорізького апеляційного суду від 26.01.2022 у справі 314/2641/17, у зв`язку з цим та вищенаведеним суд відхиляє доводи відповідача щодо місцезнаходження земельної ділянки та неналежного позивача .

Суд дійшов висновку що у дійсній справі прокурор, заявивши такий позов у тексті позовної заяви належним чином обґрунтував підставу для представництва, а також обґрунтував у чому полягає порушення відповідних інтересів навівши підстави позову з належним позивачем та відповідачем зазначивши ефективний спосіб захисту та дотриманням строків позовної давності додавши належні та допустимі докази, в той же час відповідач належних та допустимих доказів на спростування доводів прокурора не навів зокрема з огляду й на наступне.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Так, суд не може прийняти доводи щодо необхідності спочатку скасувати рішення Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 15.10.1991 року про передачу у фермерське господарство спірної землі та визнати договір купівлі продажу спірної земельної ділянки від 01.11.2021 недійсним, оскільки відповідач помилково вважає що взагалі існувало будь-яке рішення про передачу у власність чи користування спірної землі органу місцевого самоврядування 15.10.1991 року третій особі ОСОБА_2 , матеріали справи зокрема з вищезазначених досліджених відповідей органу місцевого самоврядування та державного архіву спростовують це , так само про це свідчить й логіка поведінки третьої особи ОСОБА_2 щодо намагання узаконити відповідне володіння саме через прийняття судового рішення шляхом подання позову про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю у іншій справі , при цьому відповідач помилково вважає це рішення органу місцевого самоврядування саме рішенням про передачу у власність чи користування, оскільки з тексту цього рішення прямо вбачається тільки по суті рекомендація уповноваженому органу Вільнянській районній Раді народних депутатів здійснити передачу землі в натурі , само по собі це рішення є проміжним , має рекомендаційний характер та не може бути предметом оскарження взагалі, будь-яких належних та допустимих рішень про передачу у власність або користування саме спірної земельної ділянки відповідачем не надано.

Так, за змістом ст.22, 23 ЗК УРСР в редакції чинній на 15.10.1991року правоволодіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються іреєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів, право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею забороняється, такі обмеження є розумними та доступними для сприйняття .

Велика Палата Верховного Суду (за змістом її позицій в постановах від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі 359/3373/16-ц) зокрема зазначала, що особи, яким були відчужені земельні ділянки рішенням, проявивши розумну обачність, не могли не знати про незаконність набуття ними цих земельних ділянок,тому ці особи не можуть вважатися такими, які покладалися на легітимність добросовісних дій органу місцевого самоврядування. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу , що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону, при цьому останні не набувають права власності на спірні земельні ділянки, які перебувають у державній власності, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння , майном. Натомість таке заволодіння є порушенням мирного володіння інших осіб. Отже, витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Такий висновок також ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 2 березня 2016 року у справі №6-3090цс15, у відповідності до якої норма ст.388 ЦК України може застосуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужено третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

В дійсній справі з урахуванням вищезазначеного суд доходить до висновку, що за наявності вимоги про витребування спірної земельної ділянки інші вимоги на які звертав увагу відповідач не є належними й ефективними , не будуть повними та змусять звертатися до суду декілька разів з різними вимогами, що не відповідає принципу ефективності. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик також не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема і шляхом витребування цих ділянок. Отже, якщо спірними земельними ділянками, на думку прокурора, неправомірно заволоділи інші, ніж їхній власник, особи, то вимога про витребування цих ділянок відповідає належному способу захисту права власника. Належними відповідачами за таким позовом є особи, за якими зареєстроване право власності на відповідні ділянки, а проміжний набувач, третя особа, яка відчужила земельну ділянку кінцевому набувачеві, є неналежними відповідачами, що узгоджується з постановою ВП ВС від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17, водночас витребування майна із чужого володіння не потребує оспорювання договору про відчуження спірного майна, на який звертає увагу відповідач, що узгоджується з постановою Великої Палати Верховного суду від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19.

Щодо строку позовної давності , то суд не вважає його пропущеним , при цьому звертає увагу на те, що власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок саме реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем що узгоджується з постановами Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц; від 18 січня 2023 року у справі №488/2807/17, від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц). Іншими словами , прокурор та орган місцевого самоврядування як розпорядник земель комунальної власності взагалі не могли дізнатися про порушення права раніше ніж дізналися про факт того , що відбулося таке порушення , а саме фактичне вибуття з володіння - державної реєстрації права власності, тобто внаслідок саме реєстрації права власності на спірне нерухоме майно в даному випадку особа стає фактичним володільцем останнього.

За таких обставин позов обґрунтований та підлягає задоволенню. Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь прокуратури необхідно стягнути сплачений судовий збір в розмірі 5394 (п`ять тисяч триста дев`яносто чотири) грн.37 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 76-80, 259, 263-265 , 354 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (ЄДРПОУ 39820689, адреса: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50 ) про витребування земельної ділянки задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Матвіївської сільської ради (ЄДРПОУ 24906248, вул. Центральна, буд.77а, с. Матвіївка, Запорізький район, Запорізька область) земельну ділянку з кадастровим номером 2321581400:06:002:0016 площею 16,046 га для ведення фермерського господарства (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1324298523215 номер відомостей про речове право 44774899).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Запорізької окружноїпрокуратури Запорізькоїобласті (м.Запоріжжя,вул.Матросова,29а,ЄДРПОУ02909973,розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м.Київ, МФО820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура,ЄДРПОУ:02909973,код класифікації видатків бюджету-2800,кошти, витрачені на сплату у 2023 році судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 5394 (п`ять тисяч триста дев`яносто чотири) грн.37 коп.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження.

Повний текст рішення складено 25.11.2024

Суддя Іван Олександрович Кононенко

25.11.2024