Постанова

від 26.11.2024 по справі 203/1015/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9442/24 Справа № 203/1015/24 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпровське обласне підприємство автобусних станцій» про визнання дій протиправними, визнання права на безоплатний проїзд, стягнення моральної шкоди,

-за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Дніпровське обласне підприємство автобусних станцій»,

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2024 року,-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

26.02.2024 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпровське обласне підприємство автобусних станцій» про визнання дій протиправними, визнання права на безоплатний проїзд, стягнення моральної шкоди, в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому, як особі з інвалідністю ІІ групи, на безоплатний проїзд на пасажирському транспорті загального користування на приміських маршрутах,

- визнати його право на безоплатний проїзд,

- стягнути з відповідача 40000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2024 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій, про визнання дій протиправними, визнання права, стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Визнано протиправними дії Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» з відмови ОСОБА_1 на безоплатний проїзд на пасажирському транспорті загального користування на приміських маршрутах.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

30.08.2024рокувід Приватного акціонерноготовариства «Дніпровськеобласне підприємствоавтобусних станцій»надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2024 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що Приватне акціонерне товариство «Дніпровське обласне підприємство автобусних станцій» не є перевізником, а тому не є підприємством транспорту, а є власником автостанції, а тому несе відповідальність за якість послуг, що надаються пасажирам.

Крім того моральна шкода відшкодовується особою, що її завдала, за наявності її вини, а судом першої інстанції не викладено жодного обґрунтування вини відповідача.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходив.

В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ

Позивач ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Відповідач належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.125), представник відповідача у судове засідання не з`явився, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

Позивач є пенсіонером та особою з інвалідністю ІІ групи довічно (інвалідність армії), що підтверджується копією пенсійного посвідчення (а.с.6).

08.12.2023 року позивач мав намір здійснити поїздку приміським транспортом з м. Новомосковська Дніпропетровської області до м. Дніпра, для чого прибув до автовокзалу, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

В касі автовокзалу позивачу було відмовлено у видачі квитка на безкоштовний проїзд в автобусі приміського сполучення та продано квиток із 50% пільгою на рейс 8012 м. Новомосковськ м. Дніпро (а.с.18).

14.12.2023 року позивач звернувся до ПрАТ «ДОПАС» із заявою про надання роз`яснень щодо підстав позбавлення його, як особи з інвалідністю ІІ групи, права на безоплатний проїзд у пасажирському приміському транспорті (а.с.4).

Листом ПрАТ «ДОПАС» від 08.02.2024 року позивачу було надано відповідь про те, що рейс 8012 м. Новомосковськ м. Дніпро, на який останній придбав квиток 08.12.2023 року, є не міським, а приміським сполученням. Згідно положень ст.37 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст.18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю України» особи з інвалідністю ІІ групи мають право на безоплатний проїзд у пасажирському міському транспорті, а також пільгу в 50% вартості від суми проїзду маршрутами повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 01 жовтня по 15 травня (а.с.5).

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» від 17.05.1993 року №354, Ввести безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах.

Відповідно п.1 до Постанови «Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. N 354» від 16 серпня 1994 р. N 555, поширити чинність Постанови Кабінету Міністрів України «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» від 17.05.1993 року №354, на інвалідів.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 мав право на безоплатний проїзд на приміському маршруті.

Відповідно до вимог статті 30 Закону України «Про транспорт», до складу автомобільного транспорту входять підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, авторемонтні і шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовокзали і автостанції, навчальні заклади, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності Приватного акціонерного товариства «Дніпровське обласне підприємство автобусних станцій» є допоміжне обслуговування наземного транспорту.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство «Дніпровське обласне підприємство автобусних станцій» є підприємством транспорту та є винним у тому, що позивач ОСОБА_1 не зміг реалізувати своє право на безоплатний проїзд у приміському транспорті, як інвалід ІІ групи.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.

При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпровське обласне підприємство автобусних станцій» залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 26.11.2024 року.

Судді: