Постанова

від 26.11.2024 по справі 203/3047/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3901/24 Справа № 203/3047/23 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 січня 2024 року та на додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фірми ПОЛІМЕД (у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за несвоєчасну сплачену заробітну плату, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фірми ПОЛІМЕД (у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за несвоєчасну сплачену заробітну плату.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 14 серпня 2019 року його було прийнято на посаду комерційного директора Фірми ПОЛІМЕД (у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) на підставі наказу №100 від 13 серпня 2019 року. 01 березня 2023 року його було звільнено з посади за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України на підставі наказу №20 від 01 березня 2023 року. Позивач вказує, протягом усього часу роботи відповідач не сплачував йому заробітну плату, при звільненні також не було проведено остаточного розрахунку. Позивач зазначає, заборгованість по заробітній платі за період з 14 серпня 2019 року по 01 березня 2023 року становить 317021 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 16950 грн. 78 коп. Також при звільненні йому не виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 6640 грн. 79 коп. Позивач вказує, за несвоєчасну виплату заробітної плати відповідач повинен виплатити йому компенсацію у сумі 79568 грн. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з Фірми ПОЛІМЕД (у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) на його користь заборгованість по заробітній платі - 317021 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 16950 грн. 78 коп., компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 6640 грн. 79 коп., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати - 79568 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ ПОЛІМЕД про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за несвоєчасну сплачену заробітну плату задоволено частково. Стягнуто з ТОВПОЛІМЕД на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 464 грн. 09 коп., середню заробітну плату за час затримки розрахунку в сумі 16 950 грн. 78 коп. (з утриманням з цієї суми обов`язкових платежів і зборів), компенсацію судових витрат у сумі 1 073 грн. 60 коп., разом 18 488 грн. 47 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Решту судових витрат віднесено на рахунок держави.

Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2024 року викладено абзац другий резолютивної частини рішення від 22 січня 2024 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ПОЛІМЕД про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за несвоєчасну сплачену заробітну плату, у такій редакції: Стягнуто з ТОВ ПОЛІМЕД на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 464 грн. 09 коп., середню заробітну плату за час затримки розрахунку в сумі 16 950 грн. 78 коп. (з утриманням з цієї суми обов`язкових платежів і зборів), заборгованість по заробітній платі за лютий 2023 року в сумі 2 175 грн., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за лютий 2023 року в сумі 2 251 грн. 67 коп., компенсацію судових витрат у сумі 1 073 грн. 60 коп., разом 22 915 грн. 14 коп.

Ухвалою Кіровського районногосуду м.Дніпропетровська від24квітня 2024року виправленоописки,допущені урішенні від22січня 2024року тадодатковому рішеннівід 25січня 2024року,ухвалених уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 доФірми ПОЛІМЕД(увигляді Товаристваз обмеженоювідповідальністю)про стягненнязаборгованості позаробітній платі,середнього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненні,компенсації заневикористану відпустку,компенсації занесвоєчасну сплаченузаробітну плату,а саме:у текстахрішень повніта скороченінайменування відповідачаТовариство зобмеженою відповідальністюПОЛІМЕД,ТОВ ПОЛІМЕДу всіхвипадках тавідмінках замінитинайменуванням ФірмаПОЛІМЕД (увигляді Товаристваз обмеженоювідповідальністю)у відповідномувідмінку (т.1а.с.201).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 22 січня 2024 року скасувати вчастині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, додаткове рішення від 25 січня 2024 року просить скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Перевіривши матеріалисправи,законність таобґрунтованість рішеннясуду вмежах доводівапеляційної скаргита заявленихпозовних вимог,колегія суддіввважає занеобхідне апеляційнускаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Звернувшись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Фірми ПОЛІМЕД (у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) на його користь заборгованість по заробітній платі - 317 021 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 16950 грн. 78 коп., компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 6640 грн. 79 коп., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати - 79568 грн., посилаючись на те, що протягом усього часу роботи відповідач не сплачував йому заробітну плату, при звільненні також не було проведено остаточного розрахунку.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на їх доведеність та обґрунтованість в частині стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку в сумі 464 грн. 09 коп., середню заробітну плату за час затримки розрахунку в сумі 16 950 грн. 78 коп. (з утриманням з цієї суми обов`язкових платежів і зборів), заборгованість по заробітній платі за лютий 2023 року в сумі 2 175 грн., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за лютий 2023 року в сумі 2 251 грн. 67 коп., відмовивши у задоволенні іншої частини позовних вимог у зв`язку із пропуском позивачем строків, передбачених ст.233 КЗпП України.

Однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них через неповне зясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в оскарженій частині та ухвалення нового рішення в цій частині.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 43 Конституції України - кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Положеннями статті 43 Конституції України задекларовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).

Стаття 21 КЗпП України закріплює рівність трудових прав громадян України.

Згідно із ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно доч.2 ст.94КЗпП України розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Частиною першою статті 115 КЗпП визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частина перша статті 47 КЗпП України встановлює, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За положеннями статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Системний аналіз цих норм дає підстави для висновку про те, що всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Чинне законодавство прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать як на підставі норм Закону України Про оплату праці, так і Кодексу Законів про працю в Україні.

У разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Отже, у разі недотримання роботодавцем вимог статті 116 КЗпП України настають наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України.

У справі встановлено 14 серпня 2019 року позивача ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду комерційного директора до Фірми ПОЛІМЕД(у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) на підставі наказу №100 від 13 серпня 2019 року (т.1 а.с.7, 8).

01 березня 2023 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України на підставі наказу №20 від 01 березня 2023 року (т.1 а.с.7, 8).

Звернувшись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 зазначив, що протягом усього часу його роботи відповідач не сплачував йому заробітну плату, при звільненні також не було проведено остаточного розрахунку, тому заборгованість по заробітній платі за період з 14 серпня 2019 року по 01 березня 2023 року становить 317021 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 16950 грн. 78 коп., компенсація за невикористані дні відпустки - 6640 грн. 79 коп., компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати - 79568 грн., на підтвердження вказаного позивач надав власні розрахунки (т.1 а.с.5, 6).

Відповідач Фірма ПОЛІМЕД(у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) у відзиві на позов визнали той факт, що при звільненні позивача ОСОБА_1 було несвоєчасно сплачено йому компенсацію за невикористані дні відпустки, а також відповідачем визнано позовні вимоги у частині стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні (т.1 а.с.43-47).

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи викладене, та те, що протягом розгляду справи у суді першої інстанції відповідач частково виконав свої зобов`язання з оплати компенсації за невикористані дні відпустки у сумі 6 176 грн. 70 коп., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача залишку у сумі 464 грн. 09 коп. а також визнану відповідачем суму середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні (т.1 а.с.108, 109).

Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі і компенсації за несвоєчасну сплачену заробітну плату слід зазначити наступне.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Таким чином, обов`язок щодо проведення повного розрахунку чинним законодавством України покладено виключно на роботодавця, більш того, даний обов`язок у останнього виникає автоматично з його прийняттям заяви працівника про звільнення та винесення відповідного наказу.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 2ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 4, 5 ст. 24 Закону України Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Приписами ч. 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, сума остаточного розрахунку, тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України Про оплату праці, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття заробітна плата і оплата праці, які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України Про оплату праці за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

В матеріалах справи міститься довідка від 01 листопада 2023 року, надана відповідачем про сплату позивачу заробітної плати за період з серпня 2019 року по січень 2022 року у розмірі 180 056 грн. 42 коп., та зазначено у довідці, що вказана сума заробітної плати була виплачена позивачу із каси підприємства готівкою (т.1 а.с.98-100).

Також в матеріалах справи міститься довідка від 01 листопада 2023 року, надана відповідачем про сплату позивачу заробітної плати за період з лютого 2022 року березень 2023 року у розмірі 75 223 грн. 90 коп., та зазначено у довідці, що вказана сума заробітної плати була виплачена позивачу на безготівковий рахунок АТ КБ Приватбанк (т.1 а.с.101, 102).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2024 року було витребувано у Фірмі ПОЛІМЕД (у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) наступні докази: довідку про середньоденну, середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 , який працював у Фірмі ПОЛІМЕД (у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) на посаді комерційного директора за останні два місяці його роботи з обов`язковим зазначенням видів нарахувань за кожен місяць та кількість фактично відпрацьованих днів; докази сплати ОСОБА_1 заробітної плати у розмірі 180 056 грн. 42 коп. з каси підприємства у готівковій формі за період часу з 01 серпня 2019 року по 01 лютого 2022 року (т.2 а.с.18, 19).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2024 року витребувано у АТ КБ Приватбанк наступні докази: виписку по особовому рахунку НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період часу з 01 лютого 2022 року по 01 квітня 2023 року; виписку по карті № НОМЕР_3 , яка відкрита на імя ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період часу з 01 лютого 2022 року по 01 квітня 2023 року; виписку по особовому рахунку НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період часу з 01 листопада 2023 року по 30 грудня 2023 року (т.2 а.с.21, 22).

На виконання ухвали апеляційного суду від 16 липня 2024 року про витребування доказів Фірма ПОЛІМЕД (у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) надали довідку про середньоденну, середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 за останнідва місяційого роботи.Середньоденна заробітнаплата позивачастановить 103грн.57коп. Засічень 2023року заробітнаплата позивачастановить 2175грн., залютий 2023року -2 175 грн. (т.2 а.с.101).

У письмовій заяві Фірма ПОЛІМЕД (у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) зазначили, надали квитанції про перерахування грошових коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 , який був наданий ОСОБА_1 для виплати йому заробітної плати. З 14 серпня 2019 року по березень 2022 року нарахована ОСОБА_1 заробітна плата видавалася через касу підприємства Бухгалтером ОСОБА_2 безпосередньо ОСОБА_1 . Дохід ОСОБА_1 за період з 14 серпня 20198 року по 31 січня 2022 року становить 223672 грн. 57 коп. Із зазначеного доходу після здійснення відрахувань на обов`язкові податки та збори ОСОБА_1 за вказаний період часу було виплачено 180056 грн. 42 коп. У період часу з 15 червня 2022 року по 15 лютого 2023 року з каси фірми було перераховано на картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ Приватбанк грошові кошти на загальну суму 302944 грн. Відповідач також звертає увагу апеляційного суду, що картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ Приватбанк на ім`я ОСОБА_3 , яка є дружиною ОСОБА_1 (т.2 а.с.45-48).

Належних та допустимих доказів сплати ОСОБА_1 заробітної плати у розмірі 180 056 грн. 42 коп. з каси підприємства у готівковій формі за період часу з 01 серпня 2019 року по 01 лютого 2022 року відповідачем Фірма ПОЛІМЕД (у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) апеляційному суду не надано.

Відповідні відомості про отримання позивачем заробітної плати у готівковій формі відповідачем суду не надано.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 під час своєї роботи у відповідача звертався до відповідача із відповідною заявою та просив Фірму ПОЛІМЕД (у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) перераховувати його заробітну плату саме на картковий рахунок його дружини ОСОБА_3 матеріали справи не містять та відповідачем такі докази суду надані не були.

На виконання ухвали апеляційного суду від 16 липня 2024 року про витребування доказів АТ КБ Приватбанк надали апеляційному суду виписку по рахунку № НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період часу з 01 лютого 2022 року по 01 квітня 2023 року (т.2 а.с.33-39).

Із наданої виписки по рахунку № НОМЕР_3 не вбачається, що ОСОБА_1 відповідачем Фірма ПОЛІМЕД (у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) перерахувалися грошові кошти, а саме заробітна плата.

Також АТ КБ Приватбанк повідомили апеляційний суд, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 IBAN НОМЕР_4 . Рахунок НОМЕР_1 не обслуговується в банку (т.2 а.с.32).

Отже, відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами виплата ОСОБА_1 заробітної плати за вказаний період часу.

ОСОБА_1 звернувся із заявою до Дніпровського апеляційного суду, в якій зазначив, що визнає грошові виплати здійснені відповідачем по безготівковому перерахунку, а саме:

- 30 вересня 2022 року 999 грн. 80 коп. (соціальна страховка, оплата лікарняного);

- 01 березня 2023 року 787 грн. 89 коп. (заробітна плата за лютий 2023 року);

- 01 березня 2023 року 76 грн. 13 коп.(заробітна плата за березень 2023 року) (т.2 а.с.95).

Також, 28 листопада 2023 року, тобто вже після звернення до суду із цим позовом, позивач визнав, що отримав від відповідача 5312 грн. 68 коп. (оплата відпускних) (т.2 а.с.95).

Вказані платежі були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення у цій справі (т.1 а.с.118-120).

За лютий місяць 2023 року додатковим рішенням у цій справі від 25 січня 2024 року з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість по заробітній платі у розмірі

2 175 грн. та компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за лютий 2023 року в сумі

2 251 грн. 67 коп.

Таким чином,матеріалами справипідтверджується наявністьу ФірмаПОЛІМЕД (увигляді Товаристваз обмеженоювідповідальністю)перед ОСОБА_1 заборгованості повиплаті заробітноїплати заперіод часуз 14серпня 2019року по31січня 2023року урозмірі 89898грн.76коп. (868 робочих днів х 103 грн. 57 коп (середньоденна заробітна плата) = 89898 грн. 76 коп.).

Відповідно до ст.3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати за період часу з 14 серпня 2019 року по 31 січня 2023 року у розмірі 43 942 грн. 06 коп.

Період розрахункуСума боргу, грн.Сума боргу з інфляцією, грн.Інфляційне збільшення боргу, грн.серпень 2019 - січень 202389 898.76133 840.8243 942.06

Стосовно строків позовної давності слід зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП (яка діяла до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

01 липня 2022 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України №2352-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, за яким статтю 233 КЗпП було змінено.

Так, згідно з новою редакцією зазначеної норми працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (частина перша).

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (частина друга).

Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (частина третя).

Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу (частина четверта).

Аналіз приведеної норми свідчить про те, що законодавець принципово змінив правовий підхід до вирішення спорів про стягнення заборгованості по заробітній платі, по суті трансформувавши частину другу у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року, яка дозволяла звертатися з такими позовами без обмеження будь-яким строком, у частину першу, у редакції, що діє після 19 липня 2022 року, яка обмежила таке право трьома місяцями.

Встановлено, 01 березня 2023 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України на підставі наказу №20 від 01 березня 2023 року (т.1 а.с.7, 8).

Із вказаними позовними вимогами до Фірма ПОЛІМЕД (у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) про про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за несвоєчасну сплачену заробітну плату, ОСОБА_1 до суду звернувся 31 травня 2023 року, відповідно до поштового штампу на конверті, тобто в межах тримісячного строку, передбаченого 233 КЗпП України, який у цій справі слід відраховувати від дати звільнення позивача з роботи - з 01 березня 2023 року (т.1 а.с.1-4, 13).

За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2024 року скасувати в оскарженій частині, та ухвалити нове рішення в цій частині і стягнути з Фірма ПОЛІМЕД (у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період часу з 14 серпня 2019 року по 31 січня 2023 року у

розмірі 89 898 грн. 76 коп. з відрахуванням податків та інших обовязкових платежів та компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період часу з 14 серпня 2019 року по 31 січня 2023 року у розмірі 43 942 грн. 06 коп. з відрахуванням податків та інших обовязкових платежів

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фірми ПОЛІМЕД (у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за несвоєчасну сплачену заробітну плату скасувати в оскарженій частині.

Стягнути з Фірми ПОЛІМЕД (у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) (ЄДРПОУ 21031996) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість по заробітній платі за період часу з 14 серпня 2019 року по 31 січня 2023 року у

розмірі 89 898 грн. 76 коп. з відрахуванням податків та інших обовязкових платежів та компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період часу з 14 серпня 2019 року по 31 січня 2023 року у розмірі 43 942 грн. 06 коп. з відрахуванням податків та інших обовязкових платежів

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати відмовити.

Додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П.Красвітна

О.В.Свистунова