Рішення

від 20.11.2024 по справі 472/1047/23

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/1047/23

Провадження №2/472/49/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2024 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Чорної О.В.,

представника позивача - адвоката Венгера Є.В.

(в режимі відеоконференції),

розглянувши увідкритому судовому засіданні в залі суду № 3 селищаВеселинове заяву представника позивача - адвоката Венгера Є.В. про розподіл судових витрат на правничу допомогу по цивільній справі № 472/1047/23за позовом Фермерського господарства "Юлиана" до Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області та ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права,

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2024 року судом ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог Фермерського господарства "Юлиана" до Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області та ОСОБА_1 про визнання договору оренди недійсним та скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права.

Крім того, 21 жовтня 2024 року представник позивача ОСОБА_2 заявив усну заяву, в якій просив суд стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000 гривень, при цьому зазначив, що докази таких витрат будуть подані після ухвалення рішення.

25 жовтня 2024 року представник позивача ОСОБА_2 подав до суду докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні представника позивача - адвокат Венгер Є.В. заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу підтримав та просив її задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не прибув, про дату, час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, а саме через свого представника - адвоката Ільїна О.В.

В судове засідання представник відповідача - адвокат Ільїн О.В., представник позивача - адвокат Новгородова Т.М., представник відповідача Веселинівської селищної ради не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про отримання повідомлень до електронного кабінету підсистеми Електронний суд.

28 жовтня 2024 року представник відповідача ОСОБА_3 подав до суду заперечення на заяву представника позивача, та просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що сума витрат в розмірі 30 000 гривень є завищеною та неспівмірною. Крім того, в абзаці 2 підпункту 1 Договору про надання правничої допомоги №5 від 01.08.2023 року зазначається, що Адвокат зобов`язується надавати консультації, вжити заходів цивільно-правового характеру до захисту та представництва інтересів Клієнта при розгляді судом першої інстанції позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання знести житловий будинок, а предмет позову в цій справі зовсім інший. Крім того, не надано доказів оплати таких послуг.

Суд, заслухавши думку представника позивача - адвоката Венгера Є.В., вивчивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Пунктом 3 частини першоїстатті 270 ЦПК Українивстановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи положення вказаної статті,суд вважаєза можливерозглядати усну заяву представника позивача про відшкодування витрат позивача на правову допомогубез виклику учасників справи.

При вирішенні вказаної заяви представника позивача, суд виходить з наступного.

Положеннямистатті 133 ЦПК Українипередбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно достатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частиною першоюстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно із частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаютьсядо закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно достатті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченомустаттею 270 цього Кодексу.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмоюстатті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Судом встановлено, що 21 жовтня 2024 року представник позивача - адвокат Венгер Є.В. в судовому засіданні до закінчення судових дебатів у справі звернувся до суду з усною заявою, в якій просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу та подав попередній розрахунок таких витрат.

Із заявою про долучення доказів понесених позивачем витрат на правничу допомогу представник позивача звернувся до суду 25 жовтня 2024 року, тобто в межах строку, встановленого частиною восьмоюстатті 141 ЦПК України.

Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2018 року в справі № 569/17904/17, - на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Крім того, у своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд дійшов висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обгрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Судом встановлено, що між позивачем ФГ "Юлиана" та адвокатом Венгером Є.В. було укладено Договір про надання правничої допомоги № 5 від 01.08.2023 року (далі - Договір), за умовами якого адвокат взяв на себе зобов`язання з приводу надання правничої допомоги в суді.

Відповідно до п. 1.1. Договору Адвокат зобов`язується надавати консультації, вжити заходів цивільно-правового характеру до захисту та представництва інтересів Клієнта щодо поновлення права користування земельною ділянкою, яка перебувала в оренді ФГ «Юлиана» на підставі договору оренди від 18.12.2015, укладеного з Веселинівською районною державною адміністрацією, площею 8,71 га.

Тобто, вказаним положенням договору спростовуються твердження представника відповідача адвоката Ільїна О.В., викладені в його запереченнях від 28 жовтня 2024 року, в яких він зазначає, що в абзаці 2 підпункту 1 Договору про надання правничої допомоги №5 від 01.08.2023 року зазначається, що Адвокат зобов`язується надавати консультації, вжити заходів цивільно-правового характеру до захисту та представництва інтересів Клієнта при розгляді судом першої інстанції позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання знести житловий будинок.

Відповідно до п. 3.1. Договору за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.1. Договору Замовник сплачує адвокату винагороду (гонорар) у фіксованому розмірі, який складає - 30 000 гривень.

Відповідно до детального опису виконаних робіт по договору № 5 від 01.08.2023 року станом на 14.10.2024 року витрати позивача на правову допомогу становлять 30 000 гривень, з яких: ознайомлення, вивчення та наліз, наданих клієнтом документів - 4000 гривень; підготовка та направлення адвокатського запиту - 1000 гривень; підготовка позовної заяви та формування додатків до неї - 12 000 гривень; ознайомлення з відзивом та формування правової позиції - 3000 гривень; підготовка додаткових пояснень - 3000 гривень; участь в судових засіданнях - 7000 гривень.

Як вбачається із Акту прийому-передачі наданої правової допомоги по договору № 5 від 01.08.2023 року адвокат надав, а позивач прийняв юридичні послуги (правничу допомогу), вартість яких становить 30 000 гривень.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137, частина восьма статті141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, в додатковій постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 242/3831/19.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт понесення судових витрат на правничу допомогу.

Суд також враховує, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст. 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, беручи до уваги заяву представника відповідача щодо неспівмірності витрат позивача, суд дійшов висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 30 000 гривень є неспівмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Суд не вважає належним чином обґрунтованою суму компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Однак, проаналізувавши розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката у цій справі неспівмірний із складністю справи та наданими послугами, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

Суд вважає, що представником позивача не доведено, що складність і час надання ним послуг позивачу відповідає заявленій вартості 30 000 гривень.

Отже, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню відповідачами, становить 20 000 гривень, а тому з відповідачів на користь позивача слід стягнути судові витрати на правову допомогу в розмірі по 10 000 гривень з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 19,76, 77, 78, 79, 80, 137, 141,259, 260, 270 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача - адвоката Венгера Є.В. про розподіл судових витрат на правничу допомогу по цивільній справі № 472/1047/23за позовом Фермерського господарства "Юлиана" до Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області та ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права, - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у справі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області (вул. Мозолевського, буд. 14 с-ще Веселинове Вознесенського району Миколаївської області, поштовий індекс: 57001, код ЄДРПОУ: 04376044), на користь Фермерського господарства "Юлиана" (код ЄДРПОУ: 35130863, місцезнаходження: вул. Набережна, буд. 87 с-ще Веселинове Вознесенського району Миколаївської області), судові витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі по 10 000 (десять тисяч) гривень з кожного.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення суду.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення сууд не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст додаткового рішення виготовлено 25 листопада 2024 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко