Вирок

від 25.11.2024 по справі 766/24463/18

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/24463/18

н/п 1-кп/766/191/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника (в режимі відеоконференції): ОСОБА_5 ,

потерпілої: ОСОБА_6 ,

представника потерпілих ОСОБА_7

розглянувши у відкритому дистанційному судовому засіданні в режимі відеоконфенції в залі суду м. Херсона кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 26.10.2018 за №12018230000000442 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Херсона, громадянина України, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей та одну неповнолітню дитину, офіційно працевлаштованого ПП «Ніконов», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.10.2018 близько 07.08 в м. Херсоні, порушуючи вимоги п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, керував у стані наркотичного сп`яніння автомобілем Mercedes-benz 315 CDI, р.н. НОМЕР_1 . Здійснюючи рух по АДРЕСА_2 , у порушення вимог п. п. 2.3.б, 12.1, 12.3, 12.4, 18.1, 19.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалась, не обрав безпечну швидкість руху, при наближені до нерегульованого пішохідного переходу, позначеному дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2. «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.13 «Зебра», на якому перебував пішохід, своєчасно не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати йому дорогу, внаслідок чого, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перетинав проїжджу частину Бериславського шосе по пішохідному переходу, зліва направо за ходом руху автомобіля.

Унаслідок даної дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від спричинених тілесних ушкоджень загинув на місці події.

Вказані наслідки перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням водієм автомобіля Mercedes-benz 315 CDI, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 2.3 б), згідно з яким для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п.2.9 а) згідно з яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

п.12.1 згідно з яким під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 12.3 згідно з яким у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

п.12.4 згідно з яким у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год;

п. 18.1 згідно з яким водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;

п. 19.3 згідно з яким у разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 , за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

2. Позиція сторін кримінального провадження.

ОСОБА_4 , під час судового розгляду свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав частково, заперечував проти викладених в обвинувальному акті обставин, встановлених органом досудового розслідування, щодо керування автомобілем у стані наркотичного сп`яніння, зазначив, що вживав наркотичні засоби вже після ДТП, в решті викладених в обвинувальному акті обставин, встановлених органом досудового розслідування не заперечував, розкаявся у вчиненому, покази давати відмовився, позовні вимоги визнав частково, а саме по 50000,00 гривень кожної потерпілої і 50000,00 гривень цивільного позивача. Зазначив, що він припустився прикрої помилки і усвідомлює протиправність своїх дій, переглянув свої дії, все обміркував, публічно вибачився в судовому засіданні перед потерпілими.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні, в режимі відеконференції, підтримала думку обвинуваченого. Зазначила, що ОСОБА_4 визнає свою вину частково, щиро кається. При призначенні покарання обвинуваченому просила врахувати щире каяття обвинуваченого, позитивні характеристики, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей та призначити обвинуваченому мінімальне покарання, зі звільненням від відбування покарання в порядку

ст. 75 КК України.

Прокурор в судовому засіданні підтримала обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Враховуючи характер і тяжкість обвинувачення, дані про особу ОСОБА_4 , наявність обставин, які обтяжують покарання, просила призначити обвинуваченому максимальне покарання за ч. 2 ст. 286 КК України - у виді позбавлення волі строком на вісім років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення, стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення експертиз, накладений арешт скасувати, вирішити питання речових доказів, цивільні позови задовольнити.

Потерпіла ОСОБА_6 та представник потерпілих ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі, просили призначити обвинуваченому максимальне покарання за ч. 2 ст. 286 КК України - у виді позбавлення волі строком на вісім років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки, враховуючи характер і тяжкість обвинувачення, дані про особу ОСОБА_4 , наявність обставин, які обтяжують покарання.

Потерпіла ОСОБА_8 та цивільний позивач ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі, в подальшому до суду надали заяви про розгляд справи без їх участі,.

3. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Обставини, вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення підтверджені наступними дослідженими під час судового розгляду та перевіреними судом доказами, а саме:

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.10.2018 року, зі схемою та таблицею фотоілюстрацій до нього, з якого вбачається, що під час огляду встановлено, що дана дорожньо-транспортна пригода, відбулася в межах міста Херсон на пішохідному переході, зафіксовано пошкодження т/з Mercedes-benz 315 CDI, р.н. НОМЕР_1 , на місці зафіксовано труп людини, у світлу пору доби на ділянці дороги з асфальтобетонним покриттям, яке знаходилося у сухому, чистому стані, горизонтального профілю, пряма в плані, без пошкоджень та нерівностей, при наявності дорожніх знаків 5.35.1 та за наявності дорожньої розмітки 1.3 та 1.14.1, проїзна частина загальною шириною 16.0 м призначена для руху т/з в двох напрямках по дві смуги в кожному напрямку. До протоколу додана план-схема у якій зафіксовано кінцеве положення трупу людини та транспортного засобу після ДТП та слідова інформація. Також, до протоколу ОМП додана фототаблиця на якій зображено загальний вид проїзної частини та транспортний засіб після контактування;

-протоколом огляду місця події від 09.11.2018 року, зі схемою до нього, з якого вбачається, що під час огляду проведено виміри за допомогою рулетки;

-висновком судової автотехнічної експертизи по дослідженню обставин наїзду автомобіля Mercedes-benz 315 CDI, р.н. НОМЕР_1 на пішохода, № 18-846 від 29.11.2018, відповідно до якого: швидкість руху автомобіля Mercedes-benz 315 CDI, р.н. НОМЕР_1 на момент ДТП складала 80.53км/г; в даній дорожній обстановці, виходячи з вимог Правил дорожнього руху водій автомобіля Mercedes-benz 315 CDI, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , виконуючи рух проїзною частиною дороги в межах населеного пункту, повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 2.3.6), 12.1., 12.3., 12.4., 18.1. та 19.3. Правил дорожнього руху України, а саме: «2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно і реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від і вирування цим засобом у дорозі; 12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; 12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій [об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди; 12.4 У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год; 18.1 Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека; 19.3. У разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення.». В даній дорожній обстановці, виходячи з вимог Правил дорожнього руху, водій автомобіля Mercedes-benz 315 CDI, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , належним виконанням вимог пунктів 2.3.6), 12.1., 12.3., 12.4., 18.1. та 19.3. Правил дорожнього руху, мав технічну можливість запобігти настанню даної дорожньо-транспортної події;

-висновком судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля Mercedes-benz 315 CDI, р.н. НОМЕР_1 , № 18-808 від 14.11.2018, відповідно до якого: робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля Mercedes-benz 315 CDI, р.н. НОМЕР_1 , до моменту дорожньо-транспортної пригоди перебувала в працездатному стані, забезпечувала водієві технічну можливість ефективно знижувати швидкість аж до зупинки, при цьому в зазначеній системі не малося несправностей, які могли б зумовити рантову для водія відмову системи, втрату керованості або відведення автомобіля від заданого водієм напрямку руху; рульове управління досліджуваного автомобіля Mercedes-benz 315 CDI, р.н. НОМЕР_1 , до моменту дорожньо-транспортної пригоди перебувало в працездатному стані, забезпечувало водієві технічну можливість контролювати напрям руху автомобіля та здійснювати рух по наміченій траєкторії, при цьому у зазначеній системі не малося несправностей, які могли б зумовити раптову для водія відмову системи, втрату керованості або відведення автомобіля від заданого водієм напрямку руху; фари головного світла досліджуваного автомобіля Mercedes-benz 315 CDI, р.н. НОМЕР_1 , до моменту дорожньо-транспортної пригоди знаходилася в працездатному стані при умові їх увімкнення у відповідний режим роботи (ближнього чи дальнього світла);

-висновком судово-медичної експертизи № 130-МК від 12.11.2018, та фототаблицею до нього, відповідно до якого: на підставі судово-медичної експертизи напівчоботів потерпілого при ДТП ОСОБА_6 1961р.н. при досліджені напівчоботів знайдені сліди ковзання на ходовій поверхні підошв та каблуків обох напівчоботів, які виникли від ковзаючої дії тупого предмета з необмеженою поверхнею контактування.Наявність слідів ковзання на обох підошвах та каблуках свідчать про те, що на момент наїзду автомобіля з дорожнім покриттям стикались підошви поверхні обох напівчоботів, ймовірно потерпілий стояв. Напрямок слідів ковзання свідчать про те, що після наїзду напівчоботи переміщувались кзаду та вліво, на них діяла сила в напрямку спереду назад та з права наліво. Встановлення взаїморозташування потерпілого та автомобіля відноситься до компетенції судово- медичної експертизи трупа (потерпілого);

-висновком судово-медичної експертизи № 1275 від 20.11.2018, трупа ОСОБА_6 , відповідно до якого: при експертизі трупа були встановлені наступні тілесні ушкодження: травматичний розрив висхідної частини аорти, розрив серцевої сорочки, двобічні переломи ребер із забоями легень і двостороннім гематороксом, травматичний розрив печінки з гемоперитонеумом, крововиливи в середостіння, в області воріт печінки і селезінки, жирової капсули нирок; відкриті переломи кісток обох гомілок, рвані рани гомілок, синець правої гомілки, крововиливи під м`яку мозкову оболонку і в м`які покрови голови, забита рани і садна голови, садна кистей. Ці тілесні ушкодження виникли перед настанням смерті від дії зі значною кінетичною енергією тупих предметів, могли виникнути 26.10.2018 р. у пішохода при зіткненні з мікроавтобусом з наступним падінням на дорожнє покриття і ковзанням по ньому, за критерієм небезпеки для життя відносяться до Тяжких тілесних ушкоджень, знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.Смерть ОСОБА_6 настала від травматичного розриву висхідної частини грудної частини аорти, що ускладнилося гострою крововтратою і потягло за собою настання смерті протягом декількох хвилин. Ступінь розвитку трупних явищ при експертизі трупа дозволяє судити, що смерть настала в межах 24-30 годин до проведення експертизи, що не протирічить даним ухвали суду і матеріалам кримінального провадження про скоєння наїзду на потерпілого 26.10.2018 р. о 07.08 год. Судячи з локалізації і характеру переломів великогомілкових кісток первинний контакт виступаючих частин автомобіля відбувся у вертикально розташованого пішохода на висоті 21-25 см від підошовної поверхні стоп потерпілого в напрямку справа наліво (по відношенню до вертикальної осі тіла);

-висновком судово-токсикологічної експертизи № 2420 від 29.10.2018, трупа ОСОБА_6 , відповідно до якого: експертизою в крові і сечі трупа етилового спирту не виявлено;

-висновком судово-медичної експертизи гістопрепаратів від трупа ОСОБА_6 , № 1497 від 13.11.2018, відповідно до якого: субарахноідальний крововилив. Набряк головного мозку та м`яких мозкових оболонок. Повнокровність та набряк внутрішніх органів. Жирова та білкова дистрофія печінки. Осередкові крововиливи в міокард та легені. Очаговий кардіосклероз. Атеросклероз судин серця. Гемодинамічні порушення внутрішніх органів;

-оглянутими в судовому засіданні фрагментами відеозаписів, із камер зовнішнього відео спостереження, які знаходяться у володінні ПП «СІВС» «СІВС», засновником якого є ОСОБА_10 , та розташовані за адресою АДРЕСА_3 , які вилучено на підставі ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 07.11.2018, з яких вбачається: що на відеозаписі проглядається вул, Бериславське шосе в м. Херсон. На 00 хв. 49,733 сек., на відеозаписі проглядається нижні кінцівки пішохода який підходить до пішохідного переходу зі сторони кафе «Грааль», що розташований по вул. Бериславське шосе, в цей момент зі сторони вул. Миру по вул. Бериславське шосе рухається легковий автомобіль, після того коли автомобіль проїжджає пішохідний перехід на 00 хв. 54,400 сек. пішохід починає рух по проїжджій частині та в цей момент на відео проглядається як зі сторони вул. Миру по вул. Бериславське шосе рухається мікроавтобус який зменшує швидкість та надає перевагу в русі пішоходу. На 00 хв. 57,933 сек. з`являється мікроавтобус світлого кольору, що рухається зі сторони вул. Чорноморської в напрямку вул. Миру по вул. Бериславське шосе, на 00 хв. 58,933 сек., передня частина мікроавтобуса світлого кольору знаходиться на одному рівні з електроопорою №61. На 01 хв. 00,667 сек. передня частина мікроавтобуса світлого кольору знаходиться на одному рівні з електроопорою №62 на якому встановлено дорожній знак 5.35.1. «Пішохідний перехід», тобто відстань між електроопорами автомобіль подолав за 1.73 сек., в цю мить на відео проглядається наїзд на пішохода який перетинав проїжджу частину зі сторони кафе «Грааль», та який в момент наїзду знаходився в лівій смузі руху за напрямком руху вул. Миру, після чого мікроавтобус різко зупиняється та на ньому вмикається аварійна світлова сигналізація, з моменту початку руху пішохода по проїжджій частині де моменту зіткнення пройшов час рівний 6,26 сек.;

- потерпіла ОСОБА_6 під час судового розгляду пояснила, що свідком обставин дорожньо-транспортної пригоди вона не була, 26.10.2018 року о 07:00 годині ранку чоловік пішов з дому на роботу пішки по Бериславському шосе, день був ясний, про те, що сталося вона дізналась від слідчого, який також повідомив, що водій був в стані наркотичного сп`яніння. Обвинуваченим їй всього відшкодовано 20000,00 гривень, тому позовні вимоги підтримує в повному обсязі;

- потерпіла ОСОБА_8 під час судового розгляду пояснила, що свідком обставин дорожньо-транспортної пригоди вона не була, про те, що сталося вона дізналась від матері. Обвинуваченим заходів для відшкодування шкоди не вживалось взагалі, тому позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Жодного разу обвинувачений не вибачився, тільки в залі суду вибачається;

-висновком №96 від 26.10.2018 року, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та актом №96 від 26.10.2018 з яких вбачається, що ОСОБА_4 перебуває у стані гострої інтоксикації внаслідок вживання каннабіоїдів, неускладнена.

4. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

За наслідками судового розгляду, суд приходить до висновку, що досліджені докази надані стороною обвинувачення є належними, допустимим і достатніми, зокрема такими, що повністю доводять обсяг інкримінованих обвинуваченому протиправних дій, ставити їх під сумнів жодних підстав немає. Дослідженого обсягу доказів на переконання суду цілком достатньо для оцінки дій обвинуваченого, які органом досудового розслідування були кваліфіковані вірно, що також знайшло своє підтвердження і в суді.

Щодо пояснень експерта, показів свідків захисту та позиції обвинуваченого, слід зазначити наступне.

- свідок захисту ОСОБА_11 під час судового розгляду пояснив, що приблизно в жовтні 2018 року, в перший половині дня, йому зателефонував товариш ОСОБА_12 і повідомив про пригоду, він з ОСОБА_13 поїхали туди, там побачив розбитий «бус» та труп людини. На місці були батько обвинуваченого, захисник, поліція та інші люди, а також обвинувачений, який був в нормальному стані, адекватний, однак нервував. Він з обвинуваченим та ОСОБА_13 пішли піти каву і потім почули запах коноплі, яку курив обвинувачений і повідомив, що це нерви, а до цього він ніколи не бачив, щоб обвинувачений вживав наркотичні засоби, вони товаришують з 2008 року. Повідомив, що знає запах коноплі, а цигарка була звичайна, при ньому обвинувачений ніяких цигарок не формував. В подальшому він перевозив транспортний засіб на штрафмайданчик;

- свідок захисту ОСОБА_14 під час судового розгляду дав пояснення, аналогічні поясненням свідка ОСОБА_11 .

Крім того, під час судового розгляду лікар, яка проводила огляд та склала висновок пояснила, що в присутності поліцейських 26.10.2018 року о 13:10 годин провела комплексний огляд ОСОБА_4 , а не лише аналіз, встановити точну дату та час вживання, а також кількість неможливо і стан особи після вживання у кожної людини індивідуальний, крім того має значення якість наркотичного засобу. Є лише два варіанта висновку це - тверезий чи гостра інтоксикація. ОСОБА_4 з 2016 по 2020 рік перебував на профілактичному обліку в їх установі, у зв`язку із епізодичним вживанням наркотичних засобів, в подальшому знятий, оскільки одужав.

Кримінальний процес в частині отримання доказів перебування особи, яка вчинила дорожньо-транспортну пригоду, в стані сп`яніння є відмінним він норм Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Встановлення судом факту перебування особи в момент вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в стані алкогольного чи іншого сп`яніння, відбувається шляхом дослідження всієї сукупності доказів.

Суд вважає, що вживання обвинуваченим наркотичних засобів після ДТП, не може свідчити про те, що він був тверезий під час ДТП, оскільки з його позиції та свідчень свідків захисту вбачається, що наркотичні засоби він мав при собі, крім того з матеріалів вбачається, що на час вчинення ДТП обвинувачений перебував на обліку у лікаря нарколога.

Суд вважає, що біологічні зразки сечі обвинуваченого було отримано в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінні або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858. Згідно із вимогами цього нормативного акту огляд водіїв-учасників дорожньо-транспортної пригоди є обов`язковим і ця процедура не є слідчою дією у розумінні вимог статей 214, 223 КПК, а тому відсутні передбачені законом підстави для визнання цих результатів медичного дослідження недопустимими і такими, що отримані з порушенням порядку, передбаченого законом.

Верховний Суд неодноразово зазначав про дотримання належного порядку встановлення факту перебування особи в момент вчинення злочину у стані алкогольного чи іншого сп`яніння шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду від 20.09.2022 у справі № 711/2189/21, із системного аналізу пунктів 3,8,15,16 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінні або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, вбачається, що огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я. Після цього проводиться лабораторне дослідження (за допомогою приладів), метою якого є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акту медичного огляду, у якому, серед іншого, зазначаються ознаки сп`яніння особи, що безпосередньо виявлені та встановлені лікарем. Як вказано вище, у цьому акті такі клінічні ознаки були вказані, достовірність даних, що містяться у вказаних письмових доказах, підтвердив лікар-нарколог в судовому засіданні.

Показання свідків та позицію обвинуваченого про те, що він не перебував в стані наркотичного сп`яніння під час ДТП, суд не приймає до уваги, вважає недостовірними, даними з метою ухилитись від кримінальної відповідальності, оскільки ці показання та позиція суперечать дослідженим вказаним вище доказам, зокрема висновку лікаря нарколога щодо результатів його медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.10.2018, який узгоджується з іншими доказами і сумніватись у достовірності даних якого немає підстав. Посилання сторони захисту на те, що наркотичні засоби обвинувачений вживав після того, як сталася ДТП через перебування у шоковому/стресовому стані не знайшла свого підтвердження, адже аналіз поведінки ОСОБА_4 свідчить про те, що він не перебував в такому стані.

5. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Під час судового розгляду ОСОБА_4 свою вину визнав частково, у вчиненому розкаявся, а тому до обставин, що пом`якшують покарання суд відносить його каяття. До обставин, що обтяжують покарання суд відносить вчинення злочину особою, що перебуває у стані викликаному вживанням наркотичнихзасобів.

6.Мотиви призначення покарання

При призначенні покарання ОСОБА_4 , реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, суд вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, особу винного, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, однак на час вчинення кримінального правопорушення перебував на обліку у лікаря нарколога, раніше не судимий, позитивно характеризується, має зареєстроване місце проживання, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей та одну неповнолітню дитину, офіційно працевлаштований в ПП « ОСОБА_15 », обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.

Разом з тим, суд враховує суспільну небезпеку скоєного правопорушення та грубе порушення ОСОБА_4 правил дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди та непоправних наслідків - загибелі людини; перебування ОСОБА_4 у стані наркотичного сп`яніння. Водій у стані наркотичного сп`яніння становить загрозу для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху, а також безпосередньо для себе особисто, та, серед іншого, власності третіх осіб.

Крім того, відповідно до ст.ст.50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 , можливо призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України (в редакції, що діяла на час вчинення кримінального правопорушення), пов`язане із позбавленням волі, обмежень для призначення якого з огляду на вимоги ст. 63 КК України згідно матеріалів кримінального провадження не вбачається, з урахуванням правил, визначених ст. 69-1 КК України, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинуваченого, оскільки суд дійшов висновку, що призначення такого покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень, таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Також суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, смерть потерпілого. Зважаючи на викладене, та з урахуванням допущених обвинуваченим порушень ПДР, а також наслідків у вигляді смерті потерпілої особи, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки.

7. Щодо цивільного позову

Вирішуючи цивільні позови про стягнення з ОСОБА_4 завданої ним матеріальної та моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Потерпіла ОСОБА_6 звернулась із позовом до ОСОБА_4 , ПрАТ «Київський страховий дім», Моторне (транспортне) страхове бюро України, неодноразово уточнюючи позовні вимоги, остаточно просила стягнути на її користь з ПрАТ «Київський страховий дім», Моторне (транспортне) страхове бюро України по 57945,68 гривень матеріальної шкоди та по 47351,44 гривень моральної шкоди, а з ОСОБА_4 452648,56 гривень моральної шкоди та 57945,68 гривень і 70000,00 гривень матеріальної шкоди.

Потерпіла ОСОБА_8 звернулась із позовом до ОСОБА_4 , ПрАТ «Київський страховий дім», Моторне (транспортне) страхове бюро України, неодноразово уточнюючи позовні вимоги, остаточно просила стягнути на її користь з ПрАТ «Київський страховий дім», Моторне (транспортне) страхове бюро України по 47351,44 гривень моральної шкоди, а з ОСОБА_4 452648,56 гривень моральної шкоди.

Цивільний позивач ОСОБА_9 звернувся із позовом до ОСОБА_4 , ПрАТ «Київський страховий дім», Моторне (транспортне) страхове бюро України, неодноразово уточнюючи позовні вимоги, остаточно просив стягнути на його користь з ПрАТ «Київський страховий дім», Моторне (транспортне) страхове бюро України по 47351,44 гривень моральної шкоди, а з ОСОБА_4 452648,56 гривень моральної шкоди.

ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди: ОСОБА_6 - визнав в розмірі 50000,00 гривень, ОСОБА_8 - визнав в розмірі 50000,00 гривень, ОСОБА_9 - визнав в розмірі 50000,00 гривень.

Представники ПрАТ «Київський страховий дім», в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток на адресу зазначену в позовній заяві, про причини своєї неявки суд не повідомили клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їхньої участі не заявляли, заперечень проти позову не надали, правом на подання відзиву не скористалися, заяв та клопотань у зв`язку з судовим розглядом не подавали. Тому розгляд проведено у їх відсутність і під час ухвалення рішення суд зважає ті докази, що є в його розпорядженні.

Представники МТСБУ, в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток на адресу зазначену в позовній заяві, про причини своєї неявки суд не повідомили клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їхньої участі не заявляли. Тому розгляд проведено у їх відсутність. Однак, представником подано відзив, відповідно якого просять в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки вони могли б при вказаних обставинах нести відповідальність, якщо цивільна страхова відповідальність винного не застрахована, а станом на дату ДТП автомобіль Mercedes-benz 315 CDI, р.н. НОМЕР_1 був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності АМ №3660363, реалізований ПрАТ «Київський страховий дім». Крім того МТСБУ проінформувало, що ПрАТ «Київський страховий дім» втратило статус асоційованого члена та з 05.07.2018 компанію позбавлено права укладати договори ОСЦПВВНТЗ. Всі договори, що укладені страховиком до припинення членства в МТСБУ, продовжують діяти до закінчення їх строку дії. Припинення ПрАТ «Київський страховий дім» членства в МТСБУ не звільняє страховика від виконання зобов`язань за укладеними раніше договорами ОСЦПВВНТЗ.

Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Частиною 1 ст. 129 КПК України, передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав та розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 62 КПК України цивільний відповідач у кримінальному провадженні має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього.

Як регламентовано ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законний інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як зазначено в ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, положеннями ст. 35 Закону № 1961-IV регламентовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.

Визначений указаним Законом порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий у розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає права особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, зокрема коли йдеться про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Застосування положень Закону № 1961-IV у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам й обмежувати права потерпілого.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушено саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи її відшкодування. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них, яка визначена у ст. 35 Закону № 1961-IV, передбачає відшкодування шкоди на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з п. 36.1. ст. 36 Закону № 1961-IV рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

З огляду на це протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи незвернення із заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст. 128 КПК України.

Водночас у межах кримінального провадження за ст. 286 КК України факт, обставини дорожньо-транспортної пригоди, особа винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінального провадження і належать до предмета доказування. У цьому разі не звернення потерпілого безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає з`ясуванню обставин, з якими законодавець пов`язує підстави для виплати відшкодування.

Тому, якщо особа подала позовну заяву до суду про стягнення зі страховика шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, то вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Наведене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к), відповідно до якого для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону № 1961-IV, не є обов`язковим.

Згідно позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 607/3451/16-ц (провадження № 61-24229сво18), відповідно до якої в цивільному законодавстві містяться правила відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника. За загальним правилом, у разі понесення таких витрат на спорудження надгробного пам`ятника, боржником у зобов`язанні щодо їх відшкодування є особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, а кредитором - особа, яка здійснила такі витрати. Водночас у ст. 1201 ЦК України не встановлено межі з відшкодування витрат на спорудження пам`ятника.

Пунктом 23.1 ст. 23 Закону № 1961-IV передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до ст. 27 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» п. 41.1 та п. п. «в» п. 41.2 ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим) (п. 27.3) та здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть ( п.27.4).

За вимогами п. 27.5 ст. 27 Закону № 1961-IV загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

У межах кримінального провадження потерпілими визнано ОСОБА_6 котра є дружиною загиблого та ОСОБА_8 котра є донькою загиблого і ці обставини ніким не оспорюються. З метою відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, потерпілі, спільно з цивільним позивачем, котрий є сином загиблого, ця обставина, також не оспорюється, подали вказаний вище цивільний позов. Обґрунтовуючи свої вимоги в частині розміру майнової шкоди, потерпіла ОСОБА_6 , долучила квитанції. Обґрунтовуючи свої вимоги в частині розміру моральної шкоди, потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , долучили висновки судово-психологічного дослідження:

-№125-2018 ОСОБА_6 , згідно якого, вона внаслідок смерті чоловіка перенесла помірковано виражений стресовий стан, зверталась за медичною допомогою. 27.11.2018 у неї виявлені пов`язані з наслідками смерті її чоловіка порушення психічного стану - ригідний варіант дезадаптації. Досліджувана ситуація була і є для неї психотравмуючою, коефіцієнт «сумарного стресового еквівалента» відповідає помірно вираженому ступеню. Сума матеріального еквівалента моральної шкоди для ОСОБА_6 може дорівнювати: а)при простій необережності дій відповідача 111690,00 гривень; б) при грубій необережності дій відповідача - 223380,00 гривень;

-№126-2018 ОСОБА_8 , згідно якого, вона внаслідок смерті батька перенесла стресовий стан, зверталась за медичною допомогою, проходить курс лікування амбулаторно. 27.11.2018 у неї виявлені пов`язані з наслідками смерті її батька порушення психічного стану - гіпотимний варіант дезадаптації. Досліджувана ситуація була і є для неї психотравмуючою, коефіцієнт «сумарного стресового еквівалента» відповідає помірно вираженому ступеню. Сума матеріального еквівалента моральної шкоди для ОСОБА_8 може дорівнювати: а)при простій необережності дій відповідача 107967,00 гривень; б) при грубій необережності дій відповідача - 215934,00 гривень.

Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, за ч. 2 ст. 286 КК України, доведено. Порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4 перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням 26.10.2018 близько 07.08 в м. Херсоні дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля Mercedes-benz 315 CDI, р.н. НОМЕР_1 , внаслідок чого, пішохід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від спричинених тілесних ушкоджень загинув на місці події. Водночас, на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією зазначеного автомобіля Mercedes-benz 315 CDI, р.н. НОМЕР_1 , була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26.03.2018 року № АМ/3660363 до 26.03.2019 року включно, у ПрАТ «Київський страховий дім».

Відповідно до поліса від 26.03.2018 року № АМ/3660363 страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 200 000 грн., розмір франшизи - 00,00 грн.

Таким чином, суд вважає, що позовні ОСОБА_6 про стягнення з ПрАТ «Київський страховий дім» на її користь 57945,68 гривень матеріальної шкоди та 47351,44 гривень моральної шкоди, ОСОБА_8 про стягнення з ПрАТ «Київський страховий дім» на її користь 47351,44 гривень моральної шкоди, ОСОБА_9 про стягнення з ПрАТ «Київський страховий дім» на його користь 47351,44 гривень моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, є законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки загальний розмір цих страхових відшкодувань за шкоду, пов`язану зі смертю однієї особи, не перевищує вказаної страхової суми.

Щодо позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до Моторне (транспортне) страхове бюро України, то вони не підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на те, що МТСБУ несе відповідальність, якщо цивільна страхова відповідальність винного не застрахована, що передбачено п.41.1 ст.41 Закону № 1961-IV, а станом на дату ДТП автомобіль Mercedes-benz 315 CDI, р.н. НОМЕР_1 був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності АМ №3660363, реалізований ПрАТ «Київський страховий дім». Крім того МТСБУ проінформувало, що ПрАТ «Київський страховий дім» втратило статус асоційованого члена та з 05.07.2018 компанію позбавлено права укладати договори ОСЦПВВНТЗ. Всі договори, що укладені страховиком до припинення членства в МТСБУ, продовжують діяти до закінчення їх строку дії. Припинення ПрАТ «Київський страховий дім» членства в МТСБУ не звільняє страховика від виконання зобов`язань за укладеними раніше договорами ОСЦПВВНТЗ, що передбачено п.52.5 ст.51 Закону № 1961-IV.

Щодо позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_4 на її користь 57945,68 гривень і 70000,00 гривень матеріальної шкоди, слід зазначити наступне.

Відповідно до Постанови ВП ВС від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) ..відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до Постанови ВП ВС від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 провадження 14-95 цс20 У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV). Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. 86. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Тобто, враховуючи викладене, вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 70000,00 гривень матеріальної шкоди, оскільки розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, в решті вимоги є передчасними.

Щодо позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_4 по 452648,56 гривень моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до положень п. 5 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995р., відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з послідуючими змінами: «... у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується».

Згідно п. 9 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з врахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода - це прямий наслідок внаслідок заподіяння протиправної дії. Встановлення факту заподіяння моральної шкоди суд вважає беззаперечним.

Так, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства (постанова ВП ВС від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц). Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ (рішення від 22 лютого 2005 року у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).

У постанові ОП КЦС ВС від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. В деяких випадках в законодавстві визначено мінімальний розмір моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

Розмір моральної шкоди встановлюється такими доказами, як показаннями свідків, висновками експертів, письмовими доказами (наприклад медичними довідками, висновками) та іншими документами тощо, що підтверджують обставини, що мають значення для доказування факту заподіяння моральної шкоди, обґрунтування визначеного позивачем розміру компенсації і т.ін.

Судом встановлено факт скоєння ОСОБА_4 26.10.2018 року кримінального правопорушення та факт заподіяння ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 моральної шкоди. ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди, відшкодовано ОСОБА_6 18000,00 гривень, що підтверджується долученими доказами. Крім того, з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вирішено стягнути по 47351,44 гривень моральної шкоди кожному, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, в межах страхової суми.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині розміру моральної шкоди, потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , долучили висновки судово-психологічного дослідження:

-№125-2018 ОСОБА_6 , згідно якого, вона внаслідок смерті чоловіка перенесла помірковано виражений стресовий стан, зверталась за медичною допомогою. 27.11.2018 у неї виявлені пов`язані з наслідками смерті її чоловіка порушення психічного стану - ригідний варіант дезадаптації. Досліджувана ситуація була і є для неї психотравмуючою, коефіцієнт «сумарного стресового еквівалента» відповідає помірно вираженому ступеню. Сума матеріального еквівалента моральної шкоди для ОСОБА_6 може дорівнювати: а)при простій необережності дій відповідача 111690,00 гривень; б) при грубій необережності дій відповідача - 223380,00 гривень;

-№126-2018 ОСОБА_8 , згідно якого, вона внаслідок смерті батька перенесла стресовий стан, зверталась за медичною допомогою, проходить курс лікування амбулаторно. 27.11.2018 у неї виявлені пов`язані з наслідками смерті її батька порушення психічного стану - гіпотимний варіант дезадаптації. Досліджувана ситуація була і є для неї психотравмуючою, коефіцієнт «сумарного стресового еквівалента» відповідає помірно вираженому ступеню. Сума матеріального еквівалента моральної шкоди для ОСОБА_8 може дорівнювати: а)при простій необережності дій відповідача 107967,00 гривень; б) при грубій необережності дій відповідача - 215934,00 гривень.

Щодо цивільного позивача, який є сином загиблого, можна зробити висновки, що сума матеріального еквівалента моральної шкоди для нього є аналогічною сумі, згідно дослідженню потерпілої, яка є донькою загиблого.

При визначені розміру заподіяної позивачам моральної шкоди, суд враховує характер і обсяг душевних та психічних страждань, які зазнали позивачі, характер немайнових втрат, вимушеність змін в життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також те, що наслідки ДТП, що сталася 26.10.2018 року були та є психотравмуючими для позивачів, у зв`язку з чим, їм заподіяні душевні страждання як психологічне підґрунтя моральної шкоди.

Разом з тим, враховуючи викладене вище, вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 158 028,56 гривень моральної шкоди потерпілій ОСОБА_6 з урахуванням сплаченої суми обвинуваченим, стягнутої суми зі страховика, оскільки розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, та долученого нею дослідження, і по 168 582,56 гривень кожному, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з урахуванням стягнутої суми зі страховика, оскільки розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика та долученого потерпілою дослідження, а в решті позовні вимоги позивачів задоволенню не підлягають, як вочевидь необґрунтовані та непідтверджені належними та допустимими доказами.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

8. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

За відсутності заборон визначених зазначеною нормою, з огляду на те, що арешт майна, а саме автомобіля Mercedes-benz 315 CDI, р.н. НОМЕР_1 , який не є власністю обвинуваченого, було застосовано лише з метою збереження речових доказів, суд вважає за можливе скасувати раніше обрані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна в цій частині.

З огляду на те, що арешт майна, яке належить ОСОБА_4 , був застосований з метою забезпечення цивільного позову, суд вважає за неможливе скасувати раніше обрані заходи забезпечення у вигляді арешту майна в цій частині.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

У резолютивній частині вироку серед іншого у разі визнання особи винуватою зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат (ч. 4 ст. 374 КПК України). Процесуальні витрати складаються із витрат, пов`язаних із залученням експертів (ст. 118 КПК України). Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України (ч. 2 ст. 122 КПК України). У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (ч. 2 ст. 124 КПК України).

З огляду на викладене з обвинуваченого підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта в даному кримінальному провадженні.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання період попереднього ув`язнення з 19.09.2023 року по 01 квітня 2019 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 100, 124, 368-371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (в редакції, що діяла на час вчинення кримінального правопорушення) та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 ( три) роки.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення в період з 26 жовтня 2018 року по 01 квітня 2019 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 5180 (п`ять тисяч сто вісімдесят) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_8 та цивільного позивача ОСОБА_9 задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_6 57945,68 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 47351,44 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_8 47351,44 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_9 47351,44 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 70000,00 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 158 028,56 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 168 582,56 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 168 582,56 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Скасувати арешт майна, після набуття вироком законної сили, накладений: ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 30.10.2018 у справі № 766/21196/18 (провадження № 1-кс/766/15050/18), а саме на: автомобіль Mercedes-benz 315 CDI, р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_16 .

Речові докази:

- автомобіль Mercedes-benz 315 CDI, р.н. НОМЕР_1 - вважати повернутим законному власнику;

- пару чоловічих туфель пішохода, які запаковано в сейф пакет №4333258 - вважати повернутими ОСОБА_6 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копія вироку негайно після судового засідання вручається обвинуваченому та прокурору.

СуддяОСОБА_1