Постанова

від 12.11.2024 по справі 464/872/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/872/23 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.

Провадження № 22-ц/811/1366/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: Л.М. Чиж

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 13 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Львів», про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

16.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65,9 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 10.08.2019 між ним та ОСОБА_3 було укладено шлюб. З часу укладення шлюбу він періодично працював за кордоном та надсилав дружині кошти на утримання сім`ї, ремонт квартири, придбання меблів та побутових приладів, а також на інші потреби. 07.04.2022 відповідач телефоном повідомила його про намір розірвати шлюб та висловилась про небажання у добровільному порядку здійснити поділ майна подружжя. Зазначав, що за час сімейного життя за спільні кошти ними, як подружжям, було придбано квартиру АДРЕСА_1 . Оскільки домовленості про порядок поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, не досягнуто, то між сторонами виник спір, бажає скористатись своїм правом на поділ майна подружжя та вважає, що його ідеальна частка у спільній власності становить 1/2 частини вищезазначеної квартири.

ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом про визнання за нею права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 . Зазначила, що всі кошти, сплачені за придбання спірної квартири, були її особистими коштами. Майнові права на квартиру нею придбано та повністю сплачено 22.01.2019, тобто до реєстрації шлюбу з позивачем, який було зареєстровано 10.08.2019. Незважаючи на те, що кошти за квартиру було внесено повністю до укладення шлюбу, право власності на квартиру було зареєстроване 08.07.2020 - після прийняття в експлуатацію будинку АДРЕСА_2 . Вважає, що квартира є її особистою приватною власністю. Первинно майнові права на зазначену квартиру належали ОСОБА_5 , яка 23.10.2017 уклала з ТОВ «Фінансова компанія «Новий Львів» договір №104/Є про участь у фонді фінансування будівництва, за умовами якого за нею було закріплено об`єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1 . До 27.10.2017 ОСОБА_5 внесла 100% вартості об`єкта інвестування в розмірі 642789 грн. 22.01.2019 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір №1 уступки права вимоги за договором про участь у фонді фінансування будівництва № 104/Є від 23.10.2017 та на виконання умов якого вона передала ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 44500 доларів США. На підтвердження повного розрахунку за вищевказаним договором ОСОБА_6 надала їй копію договору про участь у фонді фінансування будівництва від 23.10.2017 №104/Є та підписала акт прийому-передачі права вимоги (майнових прав) на об`єкт інвестування до договору №1 уступки права вимоги від 22.01.2019. В подальшому, на виконання договору №1 уступки вимоги, як новий довіритель, 22.01.2019 уклала з ТОВ «ФК «Новий Львів» договір про участь у фонді фінансування будівництва №104/Є від 23.10.2017 в новій редакції, що є додатковим підтвердженням факту передачі майнових прав та повної оплати за таку передачу.

На момент підписання акту прийняття-передачі об`єкта інвестування №60 від 16.06.2020 та подальшої реєстрації права власності на квартиру, вона надала ТОВ «Фінансова компанія «Новий Львів» та забудовнику ПП «Львівдах» відомості про укладення 10.08.2019 шлюбу зі ОСОБА_1 та зміну її прізвища на « ОСОБА_7 », а тому підписала відповідні документи та отримала витяг про реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_8 . Вважає, що оскільки 08.07.2020 було лише зареєстроване її право власності на квартиру, проте майнові права набуті нею ще 22.01.2019, тобто до укладення шлюбу зі ОСОБА_1 , відтак вказане є підставою для задоволення зустрічного позову та відмови у задоволенні первісного.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Львів» про поділ майна відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності відмовлено.

02.05.2024 рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що висновок суду про те, що ОСОБА_5 оплатила вартість об`єкта інвестування до укладення між нею та відповідачем договору уступки права вимоги не ґрунтуються на доказах, а договір про участь у фонді фінансування будівництва від 23.10.2017 не може бути доказом виконання довірителем зобов`язання, які виникли у неї за цим договором, оскільки за змістом цього договору він є консенсуальним та в даному випадку він підтверджує лише той факт, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору та між ними виникли зобов`язання за цим договором, які мають бути виконані у майбутньому.

При цьому звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься копія договору про участь у фонді фінансування будівництва № 104/Є від 23.10.2017, укладеного між ТОВ ФК «Новий Львів» та ОСОБА_5 , який відрізняється за змістом від копії однойменного договору, який є у реєстраційній справі. Зокрема, відмінності є у п.1.6 щодо характеристик об`єкта інвестування та його вартості. У копії договору, долученому до зустрічного позову, об`єктом інвестування є квартира за цим же номером та адресою, проте площею 65,90 кв.м, вартістю 642789,00 грн. Суд дійшов до висновку про повну оплату ОСОБА_5 вартості об`єкта інвестування, однак не зрозуміло на підставі якого саме договору. Також судом не встановлено суму та дату здійснення довірителем ОСОБА_5 повної оплати за договором. Крім того, в судому засіданні ОСОБА_5 була допитана, як свідок та не могла пояснити, яку суму коштів вона оплатила та скільки було платежів.

Вважає, що належними та достатніми доказами повної оплати ОСОБА_5 вартості об`єкта інвестування, а відтак доказами виникнення у неї права вимоги на відповідну кількість вимірних одиниць, яке вона мала б право відступити відповідачці, могли бути лише платіжні документи, а саме квитанції - у випадку оплати готівкою на банківський рахунок або платіжні інструкції - у випадку перерахування коштів з рахунку на рахунок.

Отже, договір № 104/Є від 23.10.2017 року про участь у фонді фінансування будівництва не містить положень, які б свідчили про повну оплату довірителем повної вартості об`єкта інвестування, а відтак суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що повну оплату об`єкта інвестування ОСОБА_5 здійснила до укладення договору про уступлення права вимоги від 22.102.2019 року, тобто до укладення шлюбу між позивачем та відповідачем. Даний договір не містить жодних відомостей, та в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_5 на момент відступлення права вимоги 22.01.2019 року мала право вимоги на оплачені та закріплені за нею вимірні одиниці 65, 09 кв.м вартістю 642 789,00 грн. ОСОБА_3 не надала суду належних доказів, які б підтверджували, що кошти за об`єкт інвестування, а саме квартиру АДРЕСА_1 були сплачені нею до укладення між нею та позивачем шлюбу та за її особисті кошти. Висновок суду, що квартира АДРЕСА_1 придбана не за рахунок спільних коштів сторін не ґрунтується на доказах та є необгрунтованим.

Просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 65.9 кв. м, житловою площею 31,1 кв.м. Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 залишити без змін.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала з підстав, наведених у ній, просила скаргу задовольнити, рішення суду скасувати частково та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_9 проти апеляційної скарги заперечив, просив у задоволення скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 10.08.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано Самбірським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 присвоєно прізвище « ОСОБА_7 » (т. 1 а.с. 26).

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17.01.2023 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано, змінено прізвище ОСОБА_8 на дошлюбне ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 101).

23.10.2017 між ТОВ «Фінансова компанія «Новий Львів» (управитель) та ОСОБА_5 (довіритель) укладено договір №104/Є про учать у фонді фінансування будівництва, за умовами п. 1.2 якого довіритель приймає на себе зобов`язання виконувати правила фонду та передати управителю в обсягах та на умовах цього договору кошти в управління з метою отримання у власністю об`єкта інвестування - квартири АДРЕСА_1 (загальна площа 65,9 кв.м, кількість кімнат 2, 10 поверх, вартість об`єкта інвестування 642 789 грн). Об`єктом будівництва за цим договором є десятиповерховий багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_2 , будівництво якого організовує забудовник та фінансує управитель за рахунок отриманих в управління від довірителів коштів (п. 1.5). Для закріплення об`єкта інвестування довіритель до 27.10.2017 вносить на рахунок управителя кошти в розмірі 642 789 грн, що становить 100 відсотків вартості об`єкта інвестування (п. 5.3) (т. 1 а.с. 73-81).

22.01.2019 між ОСОБА_5 (довіритель) та ОСОБА_3 (новий довіритель) укладено договір №1 уступки права вимоги за договором про участь у фонді фінансування будівництва, згідно з п. 2.1 якого за згодою управителя (ТОВ «Фінансова компанія «Новий Львів») довіритель, на умовах та в порядку, що визначені цим договором, уступає новому довірителю право вимоги, а новий довіритель сплачує за це довірителю 44 500 доларів США шляхом перерахування (внесення) грошових коштів на поточний рахунок довірителя в установі банку чи у готівковій формі протягом трьох робочих днів з моменту укладення цього договору (п. 4.1) (т. 1 а.с. 82-86).

На підставі акту прийому-передачі майнових прав на об`єкт інвестування від 22.01.2019, ОСОБА_5 передала ОСОБА_3 майнові права на об`єкт інвестування, згідно з договором №1 уступки права вимоги від 22.01.2019 за договором про участь у фонді фінансування будівництва №104/Є від 23.10.2017 (т. 1 а.с. 87).

22.01.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Новий Львів» (управитель) та ОСОБА_3 (довіритель) укладено договір №104/Є від 23.10.2017 про учать у фонді фінансування будівництва в новій редакції згідно з договором №1 уступки права вимог за договором про участь у фонді фінансування будівництва, укладеного 22.01.2019 (т. 1 а.с. 88-96).

Згідно з випискою ТОВ «Фінансова компанія «Новий Львів», ОСОБА_8 брала участь в інвестуванні будівництва житлового будинку на АДРЕСА_2 згідно з договором про участь у фонді фінансування будівництва №104/Є від 23.10.2017 (т. 1 а.с. 166).

16.06.2020 між ПП «Львівдах» (забудовник) та ОСОБА_8 (довіритель) складено акт прийняття-передачі об`єкта інвестування №60 від 16.06.2020, за умовами якого забудовник передав довірителю об`єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65,9 кв.м. Сторони договору погодились, що об`єкт інвестування відповідає вимогам договору №104/Є від 23.10.2017 про участь у фонді фінансування будівництва, претензій стосовно якості, складу, оздоблення, площ та планування такого довіритель не має (т. 1 а.с. 98).

З довідки про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування від 15.06.2020 вбачається, що сума коштів, внесена довірителем до фонду фінансування будівництва у розмірі 642 789 грн, сплачена в повному обсязі (т. 1 а.с. 169).

З інформаційної довідки від 29.11.2022 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.07.2020 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65,9 кв.м приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пастернаком М.М. зареєстровано за ОСОБА_8 08.07.2020 за реєстраційним №37262267 (т. 1 а.с. 8-9, 99).

Підставою для державної реєстрації слугували: договір про участь у фонді фінансування будівництва № 104/Є від 23.10.2017, договір уступки права вимоги за договором про участь у фонді фінансування будівництва від 22.01.2019, договір про участь у фонді фінансування будівництва в новій редакції від 22.01.2019, виписка з переліку осіб, які брали участь в інвестуванні будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 , акт прийняття-передачі об`єкта інвестування №60 від 16.06.2020, довідка про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування №104/Є від 15.06.2020.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 3 статті 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

У статті 68 СК України зазначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Стаття 60 СК України визначає підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя, тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 07 грудня 2016 у справі №6-1568цс16, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Застосовуючи ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.

Тільки у разі встановлення цих фактів та визначення зазначених вище критеріїв норма статті 60 Сімейного кодексу України вважається правильно застосованою.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що підстави для задоволення позову про визнання за ним права власності на 1/2 частку квартиру АДРЕСА_1 відсутні.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалами справи та зібраним у справі доказам, якими безспірно встановлено, що ОСОБА_3 повністю сплатила вартість квартири ще до реєстрації шлюбу з позивачем ОСОБА_1 , набувши за договором уступлення права вимоги за договором про участь у фонді фінансування будівництва від 22.01.2019 права на об`єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1 та на виконання умов якого передала ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 44500 доларів США, що передбачено п. 4.1 договору. ОСОБА_5 же набула такого права на підставі договору №104/Є , укладеного між ОСОБА_5 і ТОВ «Фінансова компанія «Новий Львів» про участь у фонді фінансування будівництва, за умовами якого за нею закріплено об`єкт інвестування квартиру АДРЕСА_1 «Є та сплатила ТОВ «Фінансова компанія «Новий Львів» 100% вартості об`єкта інвестування в сумі 642789 грн (т. 1 а.с. 73-81). На підтвердження повного розрахунку за вищевказаним договором ОСОБА_5 надала ОСОБА_3 копію договору про участь у фонді фінансування будівництва від 23.10.2017 №104/Є та підписала акт прийому-передачі права вимоги (майнових прав) на об`єкт інвестування до договору №1 уступки права вимоги від 22.01.2019 (т. 1 а.с. 87). На виконання договору уступки вимоги, як новий довіритель, 22.01.2019 ОСОБА_3 уклала з ТОВ «ФК «Новий Львів» договір про участь у фонді фінансування будівництва №104/Є від 23.10.2017 в новій редакції (т. 1 а.с. 88), що є додатковим підтвердженням факту передачі майнових прав та повної оплати за таку передачу. В подальшому, 10.08.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 .

Отже, на момент укладення договору № 1 уступки права вимоги за договором про участь у фонді фінансування будівництва та договору №104/Є від 23.10.2017 про учать у фонді фінансування будівництва в новій редакції, шлюб між сторонами не було укладено.

Оскільки майнові права на квартиру придбано 22.01.2019 та кошти за неї повністю сплачено, то квартира АДРЕСА_1 придбана не за рахунок спільних коштів сторін, а за особисті кошти ОСОБА_3 . Таким чином, суд першої інстанції правомірно ухвалив рішення про відмову в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Щодо реєстрації права власності 08.07.2020 за ОСОБА_8 на вище вказану квартиру під час перебування сторін у шлюбі, то за змістом ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Покази допитаних судом першої інстанції свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , на думку колегії суддів, за наявності інших доказів у справі не спростовують встановлених судом обставин щодо набуття права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 13 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2024 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді Я.А. Левик

М.М. Шандра