Постанова

від 27.11.2024 по справі 926/814/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. Справа №926/814/24

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів ГРИЦІВ В.М.

ПАНОВОЇ І.Ю.

За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

За участю представників від:

позивача Фуркало С.О. (в порядку самопредставництва);

відповідача (апелянта) - Фодчук О.В. (адвокатка);

розглянувши апеляційну скаргуфізичної особи-підприємця Вакарюк Майї Дмитрівни, б/н від 02.07.2024 (вх. № 01-05/1879/24, 01-05/1881/24 від 02.07.2024)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.06.2024 (суддя Байталюк В.Д., повне рішення - 12.06.2024)

у справі№926/814/24

за позовом Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до фізичної особи-підприємця Вакарюк Майї Дмитрівни, м. Чернівці

про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 379 935,84 грн

В С Т А Н О В И В:

Суть спору.

До Господарського суду Чернівецької області звернулася Чернівецька міська рада до ФОП Вакарюк Майї Дмитрівни з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 379 935,84 грн за використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка з 15.03.2019 до 23.02.2023 була власнцею нежитлових будівель загальною площею 455,70 кв.м., що складаються з цегляного адмін-виробничого приміщення, загальною площею 409,7 кв.м., зазначеного в плані літ. А, цегляного виробничого приміщення-гаражу, загальною площею 46,00 кв.м. зазначеного в плані літ. Б за адресою: м. Чернівці, вул. Миколайчука, 36-А. Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці по вул. Миколайчука, 36-А у м. Чернівці, площею 0,4317 га з кадастровим номером 7310136600:38:001:0022. Оскільки відповідачкою не оформлено право оренди на зазначену земельну ділянку та нею не сплачувалась плата за користування землею, то міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти за період з 27.08.2021 по 22.02.2023

Рішенням суду від 03.06.2024 у справі №926/814/24 позов задоволено; стягнуто з ФОП Вакарюк М.Д. на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 379 935,84 грн. та судовий збір у розмірі 5 700,00 грн.

У вказаному рішенні суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що оскільки відповідачка використовувала земельну ділянку без оформлення договору оренди землі, враховуючи приписи ст. 1212 ЦК України, наявні правові підстави для стягнення з неї 379 935,84 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не доведено, а судом не встановлено використання відповідачкою земельної ділянки у розмірі 0, 43117 га. На думку апелянта, суд не надав належної оцінки розміру земельної ділянки, яка фактично використовувалася ФОП Вакарюк М.Д. та становить 0, 051 га. Таким чином, дійшов помилкового висновку щодо розміру заборгованості.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, розглянувши який колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.

Як вбачається із поданого відзиву, позивачем не долучено доказів надіслання такого відповідачці.

Згідно із п. 6 ч. 1, ч. 4 ст. 170 ГПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог ч. 1 або 2 цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи зазначене, поданий позивачем відзив підлягає залишенню без розгляду.

Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, сторонами подано не було.

27.11.2024 в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяли участь представники позивача та відповідача, які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.01.2024 № 362188025 відповідачка з 15.03.2019 до 23.02.2023 була власником нерухомого майна в м. Чернівці по вул. Миколайчука, 36-А, а саме нежитлових будівель загальною площею 455,70 кв.м., що складаються з цегляного адмін-виробничого приміщення, загальною площею 409,7 кв.м., зазначеного в плані літ. А, цегляного виробничого приміщення-гаражу, загальною площею 46,00 кв.м. зазначеного в плані літ. Б.

Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці по вул. Миколайчука, 36-А у м. Чернівці, загальною площею 0,4317 га з кадастровим номером 7310136600:38:001:0022.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7306325582021 від 12.07.2021, вказане вище нерухоме майно розміщене на земельній ділянці площею 0,4317 га, кадастровий номер 7310136600:38:001:0022. Вид використання земельної ділянки для обслуговування виробничих будівель. Цільове призначення: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Категорія земель: землі житлової та громадської забудови. Дата державної реєстрації земельної ділянки 15.02.2007.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.06.2021 № 765, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Чернівці, вул. Миколайчука, 36-А, кадастровий номер 7310136600:38:001:0022, становила 8 635 597,00 грн.

Рішенням Чернівецької міської ради від 26.01.2021 № 118 затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Чернівці, яку введено в дію з 01.01.2022.

Вказане рішення, як нормативний акт, доведено до відома населення, серед іншого, і шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради.

Відповідно до витягу від 17.01.2024 № НВ-9902779152024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2024 рік становить 10 004 687,54 грн.

Враховуючи коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік, який становить 1,051 і доведений Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, нормативна грошова оцінка вказаної вище земельної ділянки у 2023 році становила 9 519 207,94 грн.

На підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.06.2021 № 765 та від 17.01.2024 № НВ-9902779152024, виданого відділом у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради проведено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, за користування без належних на те правових підстав у період з 27.08.2021 по 22.02.2023 спірною земельною ділянкою, на якій розміщене нерухоме майно відповідачки.

З огляду на зазначене, наявні у матеріалах справи витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.06.2021 № 765 та від 17.01.2024 №НВ-9902779152024 є належними, допустимими та достовірними доказами.

Як вбачається з розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, здійснених Департаментом відповідно до Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 № 715, недоотримана Чернівецькою міською радою сума орендної плати за фактичне користування відповідачкою вказаною вище земельною ділянкою за період з 27.08.2021 до 22.02.2023 становить 379 935,84 грн.

У зв`язку з неоформленням відповідачкою права користування земельною ділянкою на правах оренди, що потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання, виконавчим органом Чернівецької міської ради Департаментом урбаністики та архітектури було спрямовано землекористувачу лист від 24.01.2024 № 24/01-08/3-04/4/82 з пропозицією сплатити кошти за її використання протягом одного місяця. Однак, даний лист був повернутий Департаменту урбаністики Чернівецької міської ради з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Відповідні докази наявні в матеріалах справи.

Таким чином, ФОП Вакарюк М.Д. зберегла у себе майно (кошти) у вигляді орендної плати за користування вказаною вище земельною ділянкою, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Докази сплати відповідачкою вказаної вище суми заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Оцінка суду.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Як визначено ст. 206 Земельного кодексу України (ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

За змістом ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та не спростовується матеріалами справи, відповідачка в період з 27.08.2021 по 22.02.2023 використовувала спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав.

Таким чином, Чернівецька міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Главою 83 Цивільного кодексу України (ЦК України) врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення вказаної вище глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Із системного аналізу гл. 15, ст. 120, 125 ЗК України та положень ст. 1212 ЦК України випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Ааналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із ст. 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 124 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.

Як було зазначено вище, в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи щодо оформлення за відповідачкою права користування земельною ділянкою на правах оренди, а отже, відсутні були правові підстави для використання відповідачкою спірної земельної ділянки в період з 27.08.2021 по 22.02.2023.

Щодо доводів апелянта про не дослідження судом розміру земельної ділянки, який фактично використовувався відповідачкою і який становить 0, 051 га, колегія суддів вважає такі безпідставними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із ч. 1- 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у ч. 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19, від 27.07.2023 у справі №918/779/22.

Таким чином, розмір земельної ділянки, визначений у Державному земельному кадастрі, є юридично встановленим і не підлягає довільній зміні без належної процедури (поділу, об`єднання тощо).

Згідно із ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування, а об`єктами оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Матеріалами справи підтверджується, що саме земельна ділянка площею 0,4317 га є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер 7310136600:38:001:0022. Відтак саме зазначена земельна ділянка у вказаному розмірі, на якій розташований належний відповідачці об`єкт нерухомого мана, є об`єктом цивільних прав та відповідно є об`єктом плати за землю.

Доводи апелянта про використання лише 0,051 га суперечать наведеним нормам, оскільки фактичне користування не впливає на встановлені межі та розмір земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Щодо визначення розміру коштів, який підлягає стягненню, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі № 904/1283/19.

Визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже, позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Отже, з урахуванням положень ст. 79-1 Земельного кодексу України та ст. 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про правильність визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів: витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.06.2021 № 765 та від 17.01.2024 № НВ-9902779152024, а також про правильний метод визначення розміру позовних вимог, який ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Згідно розрахунку наданого позивачем і перевіреного судами розмір безпідставно збережених коштів ФОП Вакарюк М.Д. за період з 27.08.2021 по 22.02.2023 складає 379 935,84 грн.

З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню у повному обсязі, є правомірним.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, то рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Вакарюк Майї Дмитрівни залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.06.2024 у справі №926/814/24 без змін.

2.Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.

Головуючий (суддя-доповідач)О. І. МАТУЩАК

СуддіВ. М. ГРИЦІВ

І. Ю. ПАНОВА