Постанова

від 20.11.2024 по справі 910/3231/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2024 р. Справа№ 910/3231/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 20.11.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 09.05.2024 (повний текст складено та підписано 20.05.2024)

та на додаткове рішення від 21.05.2024 (повний текст складено та підписано 24.05.2024)

у справі №910/3231/24 (суддя Ю.В. Картавцева)

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 1 599 490 786,87 грн

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична

компанія "Укренерго"

до Акціонерного Товариства "ДТЕК Західенерго"

про стягнення 71 115 301,43 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст первісних та зустрічних позовних вимог

Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 1 599 490 786,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Типового договору про участь у балансуючому ринку від 27.05.2019 №0424-04013 у частині здійснення оплати за електричну енергію за період з вересня 2023 року по лютий 2024 року, з огляду на що позивач просить суд стягнути 1 599 490 786,87 грн, з яких: 1 562 356 480,85 грн основного боргу, 13 957 409,58 грн 3% річних та 23 176 896,44 грн інфляційних втрат.

08.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява.

Зустрічні позовні вимоги ПрАТ "НЕК "Укренерго" обґрунтовані неналежним виконанням АТ "ДТЕК Західенерго" умов Типового договору про участь у балансуючому ринку від 27.05.2019 №0424-04013 у частині виконання зобов`язань щодо оплати виставлених рахунків, з огляду на що позивач просить суд стягнути 71 115 301,43 грн, з яких: 70 674 325,34 грн основного боргу, 198 637,88 грн 3% річних та 242 338,21 грн пені.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" основний борг у розмірі 1 562 356 480 грн 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 17 127 530 грн 59 коп., 3% річних у розмірі 13 843 917 грн 68 коп. та судовий збір у розмірі 844 573 грн 26 коп.

В іншій частині первісного позову відмовлено.

У зустрічному позові відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд встановив, що заборгованість відповідача за первісним позовом за поставлену у вересні 2023 року - лютому 2024 року балансуючу електричну енергію становить 1 562 356 480,85 грн, відтак, враховуючи умови типового договору, норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 562 356 480,85 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також суд, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем за первісним позовом грошового зобов`язання з оплати поставленої у вересні 2023 року - лютому 2024 року балансуючої електричної енергії, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених первісних позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Водночас, оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість обсягів та вартості балансуючої електричної енергії за даними, які навів позивач за первісним позовом, відсутні підстави вважати вартість балансуючої електричної енергії, яку просить стягнути позивач за зустрічним позовом, обґрунтованою. За наведених обставин, зустрічний позов в цій частині не підлягає задоволенню.

За відсутності підстав для стягнення основного боргу за вимогами зустрічного позову, відсутні підстави для нарахування 3% річних та пені за прострочення сплати основного боргу, які, по суті, є похідними вимогами зустрічного позову. За заведених обставин, зустрічний позов в цій частині також не підлягає задоволенню.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 119 537 грн 64 коп.

Приймаючи додаткове рішення, суд дійшов висновку, що з огляду на ціну первісного позову (1 599 490 786,87 грн) та наявність зустрічного позову, категорію та складність спору у даній справі (спір у сфері постачання електричної енергії), розмір витрат на оплату послуг адвоката у сумі 120 000,00 грн є співмірним із складністю справи; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати АТ "ДТЕК Західенерго" на професійну правничу допомогу у сумі 120 000,00 грн суд поклав на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 09.05.2024 у справі №910/3231/24 скасувати в частині задоволеного первісного позову та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову в повному обсязі та задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджував таке:

- судом першої інстанції в порушення пункту 10 частини другої статті 182, пункту 5 частини першої статті 227 та пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України відмовлено у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про зупинення провадження та залишено поза увагою, що обставини, які розглядаються у справі № 910/3910/24, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у справі № 910/3231/24;

- в матеріалах справи наявні рахунки-фактури за І та ІІ декади лютого 2024, в яких містяться окремі додатки "Врегулювання системних обмежень", у яких відображені дані про акцептовані пропозиції на розвантаження для врегулювання системних обмежень. Отже, у відповідності до Правил ринку НЕК "Укренерго" було повідомлено позивача за первісним позовом про акцепт пропозиції на балансуючу електричну енергію з метою врегулювання небалансу електричної енергії, спричиненого системними обмеженнями;

- ОСП (НЕК "Укренерго") міг сплачувати позивачу за первісним позовом вартість придбаної балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від учасників ринку балансування на такому рахунку;

- суд першої інстанції відмовляючи у відстроченні виконання рішення Господарського суду міста Києва не дослідив обставини, зокрема, масовані обстріли об`єктів енергетичної інфраструктури, які є винятковими та які сторони не могли передбачити, укладаючи договір про участь у балансуючому ринку від 27.05.2019 № 0424-04013;

- судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано, що у зв`язку зі збройною агресією РФ проти України, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан. Господарська діяльність учасників ринку електричної енергії суттєво ускладнена або взагалі неможлива, наслідком чого є несвоєчасна оплата електричної енергії, наданих відповідачем за первісним позовом послуг тощо;

- судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення в частині відмови у зменшенні 3% річних не враховано правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Стосовно додаткового рішення апелянт указує на те, що останнє підлягає скасуванню, зокрема, з огляду на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що АТ "ДТЕК "Західенерго" документально не підтверджено реальності понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, тобто за відсутності в матеріалах справи доказів, які підтверджують сплату позивачем за первісним позовом витрат на правову допомогу. Також скаржник стверджував, що позивачем за зустрічним позовом не надано розрахунок витрат, договір про надання правничої допомоги, укладений безпосередньо з адвокатом.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

01.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення місцевого суду - без змін.

У відзиві позивач за первісним позовом наголошував на тому, що:

- при отриманні диспетчерських команд на розвантаження ППБ не був поінформований ОСП, що диспетчерські команди на розвантаження акцептовані з поміткою, і ОСП не повідомляв позивача у будь-який спосіб про таку помітку;

- твердження відповідача про наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права;

- відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/417/18, а саме - встановлення відсотків річних на рівні 40% та 96% та їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у даній справі №910/3231/24 відсотки річних нараховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3%, які, в даному випадку, є компенсацією кредитору майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення ним розрахунку зі сторони боржника та не є способом зхисту отримання кредитором доходів, що відповідає приписам чинного законодавства;

- відповідачем не надано доказів наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк та наявності виняткового випадку, а саме доказів наявності тяжкого фінансового стану боржника, загрози банкрутства, відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Стосовно доводів апелянта щодо наявності підстав для скасування додаткового рішення, позивач за первісним позовом зазначив, що останні є непідтвердженими та необґрунтованими.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяви і клопотань учасників справи

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2024 апеляційну скаргу у справі №910/3231/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

04.07.2024 матеріали справи №910/3231/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 та на додаткове рішення від 21.05.2024 у справі №910/3231/24. Судове засідання призначено на 13.08.2024.

12.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №910/3910/24 за позовом АТ "ДТЕК Західенерго" до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про зобов`язання здійснити перерахунок вартості балансуючої енергії по договору про участь у балансуючому ринку від 10.04.2019 № 0422-01012.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки наявні у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду у даній справі.

Також, 12.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому останній просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 у справі №910/3231/24 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 39 202 957,93 грн основного боргу та ухвалити в цій частині нове рішення про закриття провадження.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3231/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.08.2024, справу №910/3231/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Вову І.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 та на додаткове рішення від 21.05.2024 у справі №910/3231/24 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Кравчук Г.А., Вовк І.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 08.10.2024.

08.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому останній просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 у справі №910/3231/24 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 12 557 136,89 грн основного боргу та ухвалити в цій частині нове рішення про закриття провадження.

У судовому засіданні 08.10.2024 оголошено перерву до 19.11.2024.

21.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про прискорення розгляду апеляційної скарги.

19.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення по справі та клопотання, в якому останній повідомив суд щодо наміру укладення мирової угоди у даній справі.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному та звільненням судді Вовка І.В. з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3231/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.11.2024, справу №910/3231/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.

У судовому засіданні 19.11.2024 судом оголошено перерву до 20.11.2024.

У судовому засіданні 20.11.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 20.11.2024, з`явилися представники позивача та відповідача за первісним позовом.

Представник відповідача за первісним позовом підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача за первісним позовом заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" (постачальник послуг балансування/ППБ) є виробником електричної енергії на підставі ліцензії, виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Приватне акціонерне товариство "Національна Енергетична Компанія "Укренерго" є оператором системи передачі (ОСП), на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР).

27.05.2019 Державне підприємство "Національна Енергетична Компанія "Укренерго" (яке у подальшому змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Національна Енергетична Компанія "Укренерго") підтвердило приєднання Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго " (акцептування пропозиції) до умов договору про участь у балансуючому ринку та долучення до реєстру постачальників послуг з балансування.

Відповідно до п.1.1. Типового договору про участь у балансуючому ринку (надалі - договір) цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.

Згідно із п. 1.2 договору за цим договором ППБ зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об`єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку.

У відповідності до п.2.1. договору загальна вартість договору складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ППБ та ППБ на користь ОСП протягом дії цього договору за придбані і продані обсяги електричної енергії на балансуючому ринку відповідно до умов цього договору.

За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, яка розраховується шляхом ділення загальної вартості балансуючої електричної енергії на загальний обсяг балансуючої електричної енергії.

Пунктом 2.2 договору визначено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.

Згідно з п.4.1 договору виставлення рахунків та оплата платежів здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку.

Відповідно до п.4.2, 4.3, 4.4 договору подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку. Якщо ППБ має заперечення до інформації, що міститься у платіжному документі, то він повинен повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП. ОСП формує та направляє Акт купівлі-продажу (Акт) до ППБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з наданням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного цифрового підпису прямо заборонено законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою Акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до ППБ Акт ППБ розглядає та повертає один примірник Акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той же спосіб. У разі незгоди з розрахунками ОСП відповідно до Акта ППБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обгрунтовані зауваження щодо цього Акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається даними, що зазначені в Акті.

Відповідно до п.5.4. договору на ОСП покладено обов`язок здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим договором.

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ПДП, про що ОСП повідомляє ПДП, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п.п.9.1, 9.2 договору).

Відповідно до рахунків позивача за первісним позовом, що виставлялись відповідачу за первісним позовом, вартість електричної енергії для балансування складала: за вересень 2023 (рах. № 1409202300247) - 56 973 433,66 грн. за вересень 2023 (рах. № 2609202300284) - 61 187 902,90 грн., за вересень 2023 (рах. №0510202300024) - 60 997 085,42 грн., за жовтень 2023 (рах. № 1610202300026) - 157 094 668, 43 грн., за жовтень 2023 (рах. № 2610202300257) - 139 007 649,73 грн., за листопад 2023 (рах. № 1511202300261) - 155 553 896, 66 грн., за листопад 2023 (рах. № 2411202300017) - 197 570 868,58 грн., за листопад 2023 (рах. № 0512202300015) - 251 181 484,26 грн., за грудень 2023 (рах. № 1412202300253) - 153 580 964,65 грн., за грудень 2023 (рах. № 2612202300253) - 31 060 504,84 грн., за січень 2024 (рах. № 0602202400028) - 19 463 959,24 грн., за січень 2024 (рах. № 2501202400260) - 121 103 194,39 грн., за лютий 2024 (рах. № 0603202400272) - 31 599 323,63 грн.

На виконання умов договору між представниками сторін електронно-цифровим підписом було підписано акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії від 30.09.2023 №БР/23/09-0424 (балансуюча е/е, отримана ППБ, на суму 29068521,47 грн., балансуюча е/е, отримана ОСП, на суму 208226943,44 грн.), від 31.10.2023 №БР/23/10-0424 (балансуюча е/е, отримана ППБ, на суму 8989143,78 грн., балансуюча е/е, отримана ОСП, на суму 431073006,40 грн.), від 30.11.2023 №БР/23/11-0424 (балансуюча е/е, отримана ППБ, на суму 36294808,16 грн., балансуюча е/е, отримана ОСП, на суму 640601057,66 грн.).

Судом встановлено, що відповідачем за первісним позовом складено та підписано акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії від 31.12.2023 №БР/23/12-0424 (балансуюча е/е, отримана ППБ, на суму 264125441,14 грн., балансуюча е/е, отримана ОСП, на суму 285544192,73 грн.), від 31.01.2024 №БР/24/01-0424 (балансуюча е/е, отримана ППБ, на суму 155153564,82 грн., балансуюча е/е, отримана ОСП, на суму 293993563,58 грн.), від 29.02.2024 №БР/24/02-0424 (балансуюча е/е, отримана ППБ, на суму 200314953,11 грн., балансуюча е/е, отримана ОСП, на суму 161239951,40 грн.).

Вказані акти за грудень 2023 - лютий 2024 не підписані позивачем за первісним позовом, при цьому, відповідно до зауважень до актів №БР/23/12-0424, №БР/24/01-0424, №БР/24/02-0424, які наявні в матеріалах справи, позивач за первісним позовом заперечував проти їх підписання з тих підстав, що ОСП порушив Правила ринку щодо акцепту пропозиції на електричну енергію, відтак, у годинах, коли ціна акцепту пропозицій на розвантаження задля врегулювання системних обмежень формується на рівні ціни РДН, не може бути прийнята до розрахунку, а тому зазначена в актах загальна вартість балансуючої енергії відображена некоректно.

В обґрунтування первісних позовних вимог позивач зазначає, що в межах виконання договірних зобов`язань, позивач протягом вересня 2023 року - лютого 2024 року здійснив продаж відповідачу балансуючої енергії загальною вартістю 1562356480,85 грн., проте, відповідач оплату заборгованості не здійснив, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути заборгованість у вказаному розмірі, а також, посилаючись на порушення умов договору позивачем нараховані 3% річних у сумі 13957409,58 грн та інфляційні втрати у сумі 23176896,44 грн.

Відповідач, заперечуючи проти первісного позову, зазначає про відсутність вини відповідача, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування відповідальності за невчасну оплату коштів за договором; позивач не довів факт направлення відповідачу рахунків-фактур, які долучені до позову; відповідач не користується коштами, які надходять на рахунок зі спеціальним режимом використання, відтак, відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до зустрічної позовної заяви позивач за зустрічним позовом вказує на те, що АТ "ДТЕК Західенерго" має заборгованість перед позивачем за зустрічним позовом за першу та другу декади лютого 2024 за актом від 29.02.2024 №БР/24/02-0424 у розмірі 70674325,34 грн., з огляду на що позивачем за зустрічним позовом заявлено до стягнення вказану заборгованість, а також пеню у розмірі 242338,21 грн. та у розмірі 198637,88 грн.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо первісних позовних вимог

Як встановлено судом, позивачем за первісним позовом у період з вересня 2023 року по лютий 2024 року було виставлено відповідачу за первісним позовом рахунки на оплату електричної енергії для балансування.

Відповідно до пункту 7.2.1 глави 7.2 розділу VII Правил ринку, затверджених постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 14.03.2018 №307, адміністратор розрахунків (АР) на щодекадній основі надсилає через СУР платіжний документ кожному ППБ із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена ППБ за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії. АР щомісяця надсилає ППБ через СУР окремий платіжний документ із зазначенням суми плати за невідповідність, що має бути сплачена ППБ за повний місяць. ППБ щодекадно надсилає АР платіжний документ із зазначенням суми, що повинна бути сплачена АР за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії.

У пункті 7.7.4. Правил ринку визначено, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

Позивачем за первісним позовом було виставлено відповідачу рахунки на оплату на електронну пошту відповідача (settlement@ua.energy та nес-kanc@ua.energy).

Будь-яких заперечень щодо рахунків, які були виставлені позивачем за первісним позовом за спірний період, відповідач за зустрічним позовом не направляв, доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Як встановлено судом, обсяг балансуючої електричної енергії та її вартість погоджені сторонами за період вересень 2023 - листопад 2023, зокрема, шляхом підписання актів купівлі-продажу балансуючої електричної енергії.

У той же час, акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії за грудень 2023 - лютий 2024 не підписані позивачем за первісним позовом.

Позивачем за первісним позовом були складені зауваження до актів №БР/23/12-0424, №БР/24/01-0424, №БР/24/02-0424, які наявні в матеріалах справи, відповідно до яких позивач заперечував проти їх підписання з підстав порушення відповідачем п. 4.19.1 Правил ринку.

Так, позивач за первісним позовом вказує на те, що він не був повідомлений, що диспетчерські команди на розвантаження акцептовані з поміткою, у зв`язку з чим ціна акцепту пропозицій на розвантаження, сформована ОСП на рівні ціни РДН (ринок "на добу наперед"), є необґрунтованою, оскільки сформована ОСП в момент акцепту команд на розвантаження, які відбувались без помітки "врегулювання системних обмежень".

У відповідності до п. 4.10.3. глави 4.10 розділу IV Правил ринку усі ППБ, крім ППБ та одиниць надання послуг балансування, зазначених у пункті 4.10.4 цієї глави, зобов`язані подавати пропозиції на балансуючу електричну енергію на розвантаження по кожній одиниці надання послуг балансування (крім одиниць відпуску ВДЕ) для кожного розрахункового періоду торгового дня на весь обсяг балансуючої електричної енергії на розвантаження, що дорівнює різниці між його графіком відпуску/відбору та технічним мінімумом виробництва з урахуванням зобов`язань з надання РПЧ і аРВЧ, незалежно від того, чи має ППБ зобов`язання щодо забезпечення резерву рРВЧ та РЗ як ПДП.

Згідно з п. 4.11.1. глави 4.10 розділу IV Правил ринку ППБ подають розділені за розрахунковими періодами пропозиції на балансуючу електричну енергію окремо для кожного продукту, визначеного цими Правилами: на завантаження та на розвантаження. Кожна пропозиція повинна містити обсяг балансуючої електричної енергії на завантаження та на розвантаження та ціну пропозиції для кожної одиниці надання послуг з балансування.

За змістом п. 4.14.2. глави 4.10 розділу IV Правил ринку після отримання пропозицій на балансуючу електричну енергію СУР здійснює їх перевірку та надсилає повідомлення відповідному ППБ, чия пропозиція на балансуючу електричну енергію прийнята, або якщо виявлені помилки у поданні, надсилає повідомлення відповідному ППБ про відхилення із зазначенням причин такого відхилення.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 44 ЗУ "Про ринок електричної енергії", усі оперативні команди і розпорядження оператора системи передачі підлягають беззаперечному виконанню всіма суб`єктами господарювання, об`єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України.

Відповідно до пункту 4.19.1. глави 4.19 розділу IV Правил ринку у разі акцепту пропозиції на балансуючу електричну енергію з метою врегулювання небалансу електричної енергії, спричиненого системними обмеженнями або обмеженнями на перетинах, що виникли після подання остаточних повідомлень імпорту/експорту, або іншими обмеженнями по режиму роботи, ОСП маркує такий акцепт (акцепт з поміткою) та повідомляє відповідного ППБ про таку помітку. Пропозиції, що акцептовані з поміткою, не використовуються в розрахунках маржинальної ціни балансуючої електричної енергії.

За твердженням позивача за первісним позовом, при отриманні диспетчерських команд на розвантаження ППБ не був поінформований ОСП, що диспетчерські команди на розвантаження акцептовані з поміткою, і ОСП не повідомляв позивача за первісним позовом у будь-який спосіб про таку помітку, а вказані обставини стали відомі позивачу за первісним позовом вже після формування рахунків-фактур за спірний період.

Відповідно до п. 4.8.1. Правил ринку після закриття воріт на ВДР ППБ надають ОСП графіки відпуску/відбору для цілей балансуючого ринку.

Згідно п. 4.8.2. кожний графік відпуску/відбору подається ППБ за допомогою засобів та у формі, визначеній у главі 4.9 цього розділу, та повинен відображати рівень відпуску/відбору у МВт для кожної ОРЧ кожного розрахункового періоду, для якого подано графік виробництва/споживання.

Згідно п. 4.8.3. графік відпуску/відбору для розрахункового періоду подається не пізніше ніж за 50 хвилин до його початку. ОСП перевіряє та підтверджує графік відпуску/відбору кожної одиниці надання послуг балансування для розрахункового періоду, при цьому повідомлення про акцепт відповідному ППБ надається лише за умови, що такий графік:

1) відповідає вимогам пункту 4.8.2 цієї глави;

2) ураховує замовлені резерви по кожному типу резерву, якщо ППБ надає ДП;

3) відповідає зареєстрованим експлуатаційним характеристикам;

4) відповідає технічним можливостям складу обладнання, яке перебувало в роботі останні 60 годин хоча б один розрахунковий період (п. 4.8.4. Правил ринку).

Відповідно до пункту 4.17.3. глави 4.17 розділу IV Правил ринку, для кожної ОРЧ усі акцептовані пропозиції на балансуючу електричну енергію на завантаження та на розвантаження, марковані системою управління ринком для вирішення системних обмежень відповідно до Кодексу системи передачі, отримують ціну, що визначається як маржинальна ціна, згідно з главою 4.16 цього розділу.

За приписами пунктів 1,3 глави 4.16 розділу IV Правил ринку, результати балансуючого ринку складаються з:

- прийнятих пропозицій на балансуючу електричну енергію на завантаження та на розвантаження ППБ по ОРЧ з метою забезпечення балансу системи;

- маржинальної ціни по ОРЧ на балансуючу електричну енергію на розвантаження.

Маржинальна ціна на балансуючу електричну енергію на розвантаження (у грн/ МВт·г) по кожній ОРЧ визначається на рівні найнижчої ціни у пропозиції на балансуючу електричну енергію, що акцептована для забезпечення зниження балансуючої електричної енергії.

Так, оскільки ціна акцепту для врегулювання системних обмежень з поміткою, зокрема на рівні ціни РДН "ринок на добу наперед", різниться від розрахунку маржинальної ціни балансуючої електричної енергії, та Правилами ринку на ОСП покладено обов`язок повідомляти ППБ про таку помітку, яка, власне, впливає на ціну, то за відсутності відповідного повідомлення про помітку, наявні підстави вважати, що в момент отримання диспетчерської команди на розвантаження, ППБ акцептувало її як таку, що не маркована поміткою, за цінами погодженими для балансуючої електричної енергії без поміток.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що визначення відповідачем за первісним позовом ціни балансуючої електричної енергії на рівні ціни РДН, за відсутності повідомлення про акцепт з поміткою, фактично зводиться до зміни ціни договору після виконання зобов`язань по наданні балансуючої електричної енергії, що не допускається.

Наведене вище спростовує протилежні доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, про те, що диспетчерські команди НЕК "Укренерго" відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема Правил ринку.

Стосовно тверджень апелянта, про відсутність його вини у порушенні строків проведення розрахунків, оскільки оплата за балансуючу енергію проводиться через спецрахунок згідно затвердженого алгоритму розрахунків, колегія суддів зазначає таке.

Так, частиною другою статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що виробники зобов`язані надавати послуги з балансування в обсягах та випадках, визначених цим Законом та правилами ринку. Надавати послуги з балансування мають право також споживачі у порядку, визначеному правилами ринку.

Згідно із ч. 3 ст. 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором.

Відповідно до ч. 7 ст. 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.

Згідно з ч. 1 ст. 75 ЗУ "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі, у тому числі шляхом клірингу (неттінгу), відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, Правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.

Як передбачено ч. 4 ст. 75 ЗУ "Про ринок електричної енергії", постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до Правил ринку на: поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.

З наведеної статті закону вбачається, що її зміст не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором (зазначені висновки щодо застосування ст.75 Закону України "Про ринок електричної енергії" викладені у постанові Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №910/18611/21).

За наведених обставин, місцевим господарським судом правильно відхилено доводи відповідача за первісним позовом щодо відсутності його вини в простроченні оплати з посиланням на можливість проведення платежів виключно через рахунок із спеціальним режимом використання на якому недостатньо коштів.

При цьому, твердження апелянта, викладені в апеляційній скарзі, стосовно наявності особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, є необґрунтованими, оскільки вказане не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.02.2023 у справі №910/9374/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 16.10.2020 у справі №903/918/19.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи умови типового договору, норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що первісні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 562 356 480,85 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо поданих відповідачем за первісним позовом клопотань про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості на загальну суму 51 760 094,82 грн, з огляду на сплату вказаної суми після прийняття рішення у даній справі, колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 30.08.2024 у справі №916/3006/23.

Так, у постанові від 30.08.2024 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду відмітив таке.

Статтею 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

При цьому протилежне, зокрема скасування рішення суду з тих підстав, що сторона спору на стадії апеляційного перегляду рішення вчинила дії, які направлені, по суті, на вирішення питання шляхом фактично позапримусового виконання зобов`язання, хоча і за наслідками встановлення судом першої інстанції обставин та ухвалення рішення про зобов`язання вчинення дій на користь позивача, означало б скасування законного та обґрунтованого рішення, яке ухвалене за результатами встановлення фактичних обставин справи, надання оцінки доказам, правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду виснував, що суд закриває провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.

Водночас у разі, якщо при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції встановлено наявність підстав, за яких судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим, то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Подібний підхід застосовний відповідно до ч. 3 ст. 278 ГПК України, згідно із якою у разі, якщо настала смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництво (п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України) після ухвалення судового рішення, застосуванню підлягають положення ст. 231 ГПК України у разі, якщо судом першої інстанції ухвалено, відповідно, незаконне і необґрунтоване рішення.

У тому разі, коли суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, то встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі ст. 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Отже, враховуючи наведені висновки Верховного Суду та зважаючи на те, що сплата основної заборгованості за Типовим договором від 27.05.2019 №0424-04013 у розмірі 51 760 094,82 грн здійснена відповідачем за первісним позовом після ухвалення рішення судом першої інстанції, відсутні підстави для скасування судового рішення та закриття провадження у вказаній частині.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом його договірних зобов`язань, позивач за первісним позовом також просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 13 957 409,58 грн 3% річних та 23 176 896,44 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.07.2019 у справі №910/21564/16.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, що за перерахунком суду становить 13 843 917,68 грн та про задоволення вимоги про стягнення з відповідача 17 127 530, 59 грн інфляційних втрат.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, фактично стосуються того, що місцевий суд застосував частину 2 статті 625 ЦК України в частині стягнення 3% річних без урахування висновків щодо застосування цієї норми права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Отже, відповідне зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення процентів річних на рівні 40 % та 96 %, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у справі №910/3231/24, проценти річних нараховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі три проценти, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу за первісним позовом трьох процентів річних апеляційним судом не встановлено.

Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2024 у справі №910/3323/23, від 07.09.2022 у справі №910/9911/21, від 21.06.2022 у справі №910/9905/21, від 07.03.2023 у справі №910/17556/21.

Отже, у суду першої інстанції не було підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних, у зв`язку з чим, судом першої інстанції вмотивовано задоволено позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 13 957 409,58 грн згідно здійсненого судом розрахунку. Доводи скаржника про неправильне застосування судом ст. 625 ЦК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи

Щодо зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного Товариства "ДТЕК Західенерго" про стягнення 71 115 301,43 грн, колегія суддів зазначає, що враховуючи висновки суду про обґрунтованість обсягів та вартості балансуючої електричної енергії за даними, які навів позивач за первісним позовом, відсутні підстави вважати вартість балансуючої електричної енергії, яку просить стягнути позивач за зустрічним позовом, обґрунтованою. За наведених обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку, що зустрічний позов в цій частині не підлягає задоволенню.

За відсутності підстав для стягнення основного боргу за вимогами зустрічного позову, відсутні підстави для нарахування 3% річних та пені за прострочення сплати основного боргу, які, по суті, є похідними вимогами зустрічного позову, у зв`язку з чим, зустрічний позов в цій частині також не підлягає задоволенню.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача за первісним позовом про відстрочення виконання рішення суду, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Вирішуючи питання про відстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін, чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.97 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).

Отже, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може розстрочити або відстрочити таке виконання.

Таким чином особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Відтак, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, надзвичайні події та інші обставини справи.

За змістом ст. ст. 73-74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктами 1-2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід наголосити, що відстрочка за своєю суттю є відкладенням (перенесенням) виконання рішення на новий строк, який визначається судом, та не є підставою для звільнення від його виконання (від відповідальності за його невиконання).

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Для належного вирішення питання щодо надання відстрочки виконання судового рішення, суду необхідно з`ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.

Саме на відповідача (заявника) в контексті наведених приписів покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав. Отже, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

Судом встановлено, що заявником не надано суду доказів існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, що в силу приписів ст. 331 ГПК України є підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.

Як вбачається з наведених відповідачем за первісним позовом аргументів щодо необхідності відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/3231/24, такими, зокрема, ним визначено, що:

- ПрАТ "НЕК "Укренерго" позбавлене можливості спрямувати на розрахунки з позивачем кошти, для яких Регулятор у структурі тарифу визначив інші напрямки витрат;

- невідкладне стягнення з ПрАТ "НЕК "Укренерго" витрат, джерела покриття яких не передбачені, дестабілізує його фінансовий стан, негативно впливає на роботу енергетичної інфраструктури України; спір виник незалежно від дій відповідача за первісним позовом та за відсутності його вини;

- численні пошкодження об`єктів ОЕС України внаслідок бойових дій та терористичних актів країни-агресора вимагає додаткових витрат ПрАТ НЕК "Укренерго" для аварійних ремонтних робіт і відновлення енергопостачання.

Однак, колегія суддів зазначає, що стверджуючи про вищенаведені обставини, відповідачем до клопотання про відстрочення виконання рішення суду у даній справі не надано належних доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б бути розцінені як підстава для відстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо залишення клопотання відповідача за первісним позовом про відстрочку виконання рішення суду без задоволення.

Доводи скаржника в цій частині не підтверджені належними доказами та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення суду.

Решта доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів, якими суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду.

Щодо додаткового рішення суд апеляційної інстанції зазначає таке.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у відповідності з вимогами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Водночас згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні розміру суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з установленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.

Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Правовий аналіз вищезазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, задоволення позову, покладаються на відповідача.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 01.07.2019 між Акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Перший Радник" (Виконавець) було укладено Договір про надання правової допомоги №1491-ЗЭ (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого в рамках даного Договору Виконавець зобов`язується надавати Клієнтові правову допомогу (код УКТЗЕД 69.10.1) (надалі - Послуги) за окремими письмовими або усним дорученнями останнього.

Згідно з п. 1.2. Договору зміст, обсяг і вартість Послуг, що надаються, встановлюється Сторонами у Додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього Договору.

У п. 3.1. Договору визначено, що приймання-передача Послуг за цим Договором здійснюється Сторонами за актами наданих послуг.

Вартість Послуг, розмір витрат Виконавця та порядок розрахунків погоджується сторонами в Додаткових угодах, що є невід`ємною частиною даного Договору (п. 4.1. Договору).

Так, 22.11.2023 між Клієнтом та Виконавцем було укладено Додаткову угоду до Договору, за змістом п.1 якої в рамках Договору та цієї Додаткової угоди Виконавець зобов`язується надавати Клієнтові правову допомогу (надалі - Правова допомога), щодо належного представництва інтересів Клієнта у справах за позовом АТ "ДТЕК Західенерго" до ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення заборгованості за договором про участь у балансуючому ринку №0424-04013 від 27.05.2019, в Господарському суді міста Києва та подальше представництво в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Відповідно до п.2.1. Додаткової угоди від 22.11.2023 вартість послуг з надання правової допомоги Виконавця розраховується наступним чином: за участь в судовому засіданні - 5 000,00 грн за кожне судове засідання. У вартість послуг за участь в судовому засіданні не включена вартість послуг з підготовки до судового розгляду справи; за інші вчинені юридичні дії вартість послуг розраховується на підставі погодинної ставки вартості роботи адвоката, що становить 5 000,00 грн/година, та виходячи із фактичного обсягу наданих послуг. Фактичний обсяг наданих послуг визначається сторонами в актах наданих послуг.

29.12.2023 між Клієнтом та Виконавцем було укладено Додаткову угоду №10 до Договору, відповідно до п.1.1. якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 31.12.2024.

Відповідно до Довіреності № 10-ЗЕ/24 від 29.12.2023 Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" уповноважило Адвоката Лозовицького Максима Станіславовича, зокрема, представляти інтереси Товариства в органах судової влади у тому числі, але не виключно в судах усіх спеціалізацій та інстанцій, третейських судах, міжнародному комерційному арбітражі, Верховному Суді згідно із законом України "Про судоустрій і статус суддів", у тому числі у справах про банкрутство, з усіма правами, наданими законодавством позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, кредитору, боржнику, потерпілому на вчинення процесуальних дій, передбачених законодавством України, у тому числі щодо подачі позову, зміни підстав та/або предмету позову.

13.05.2024 між сторонами складено Акт наданих послуг №1-910/3231/24 за Договором згідно з яким Виконавцем надано, а Клієнтом прийнято послуги з професійної правничої допомоги у рамках справи №910/3231/24 в Господарському суді м. Києва, а саме:

- аналіз договірної документації та первинних документів за договором тривалістю 6 год, вартістю 30 000,00 грн;

- аналіз чинного законодавства з питань, що регулюють спірні відносини; аналіз судової практики в частині стягнення 3% річних, інфляційних витрат; аналіз поточної практики Верховного Суду, з висновками щодо судової перспективи справи, розробка загальної стратегії ведення справи тривалістю 4 год, вартістю 20 000,00 грн;

- підготовка позовної заяви, розрахунку 3% річних інфляційних витрат тривалістю 11 год., вартістю 55 000,00 грн;

- участь в судовому засіданні в Господарському суді м. Києва 23.04.2024 тривалістю 1 год., вартістю 5 000,00 грн;

- участь в судовому засіданні в Господарському суді м. Києва 03.05.2024 тривалістю 1 год., вартістю 5 000,00 грн;

- підготовка відповіді на відзив; відзиву на зустрічну позовну заяву; заперечень на клопотання про відстрочення виконання рішення суду тривалістю 10 год., вартістю 50 000,00 грн;

- участь в судовому засіданні в Господарському суді м. Києва 09.05.2024 тривалістю 1 год., вартістю 5 000,00 грн.

Загальний розмір винагороди Виконавця за надані послуги на підставі цього Акту становить 170 000,00 грн (п. 4 Акту). Адвокат, що надає послуги - Лозовицький М.С.

Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги.

За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із категорією та складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що розмір витрат позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню відповідачем з первісним позовом, становить, з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, - 119 537,64 грн.

Твердження апелянта, викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що витрати позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу є завищеними та не співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів, оскільки відповідачем за первісним позовом не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а доводи апеляційної скарги у першу чергу зводяться лише до незгоди апелянта із розміром понесених позивачем за первісним позовом витрат на правничу допомогу.

Щодо доводів скаржника, про відсутність доказів оплати позивачем за первісним позовом вартості правової допомоги, колегія суддів зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема в постанові від 28.06.2023 у справі №463/2001/19, від 10.11.2022 у справі №313/254/21, від 21.12.2022 у справі №357/9210/18, від 02.06.2022 у справі №158/203/20.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених вище.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване додаткове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 09.05.2024 та додаткового рішення від 21.05.2024 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 та додаткове рішення від 21.05.2024 у справі №910/3231/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" .

Матеріали справи №910/3231/24 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 26.11.2024

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко