Постанова

від 27.11.2024 по справі 910/4207/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. Справа№ 910/4207/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання Мельничук О.С.,

представники сторін:

від позивача - Машкіна В.М.,

від відповідача - Погосян С.Г.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024

у справі № 910/4207/24 (суддя Мандриченко О.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авамет"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 287 793,76 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2024 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Авамет" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 243 467,56 грн. інфляційних втрат та 44 326,20 грн. 3% річних.

В обґрунтування позову позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг згідно умов договору № 75/120-21/11-121-01-21-10364 від 16.06.2021 року, внаслідок чого останнім було здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 01.02.2022 року, відповідно до обставин, встановлених рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2022 року у справі № 910/2925/22, по 19.12.2023 року, що є днем перед фактичним погашенням боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 року позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авамет" 243 467 грн. 56 коп. інфляційних втрат, 44 326 грн. 20 коп. 3% річних та 3 454 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в даному випадку фактичний переказ коштів в якості виконання судового рішення від боржника на користь стягувача завершився 20.12.2023 року, з врахуванням часткового погашення 15.11.2024 року, тому, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню. Також суд першої інстанції звернув увагу, що чинне законодавство України не передбачає право суду зменшувати розмір трьох процентів річних та інфляційних нарахувань від простроченої суми, а відтак вимоги відповідача щодо їх зменшення не підлягають задоволенню.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 року та прийняти нове рішення, з урахуванням клопотання про зменшення 3% річних до мінімально можливого розміру.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено за умови неправильного застосування норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи. Зокрема, скаржник вважає, що сума в розмірі 87 911, 44 грн., яка була списана виконавчою службою з рахунків боржника, частково погасила стягнуту рішенням № 910/2925/22 суму основного боргу, а ні стягнуту суму судового збору. Отже, після часткової оплати, сума основного боргу для нарахування 3% річних та інфляційних витрат склала 701 000,00 грн., а не 712 920,52 грн., як зазначає позивач та стягує суд. Також скаржник, що моментом фактичного виконання судового рішення є момент списання коштів з рахунку АТ «НАЕК «Енергоатом» на депозитний рахунок виконавчої служби. Й наостанок скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції стосовно того, що 3% річних не є штрафною санкцією, тому вони не можуть бути зменшені судом на підставі приписів ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, є помилковими.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4207/24.

23.09.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/4207/24.

25.09.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 5 180 грн. 30 коп.

07.10.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у розмірі 5 181 грн. 00 коп.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 року продовжено процесуальний строк на усунення недоліків апеляційної скарги на 5 днів для подання до суду доказів доплати судового збору.

15.10.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшло повідомлення про оплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 року, розгляд справи призначено на 13.07.2022 року.

23.10.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авамет", позивача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Авамет" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

12.11.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу.

15.11.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 27.11.2024 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2022 року у справі №910/2925/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авамет" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 788 997,00 грн. боргу та 11 834,96 грн. судового збору. (а.с. 9-11).

Під час розгляду справи №910/2925/22 було встановлено, що 16.06.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авамет" (далі також - позивач, виконавець) та Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", яке в подальшому змінило перетворене у Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (далі також - відповідач, замовник) уклали договір № 75/120-21/11-121-01-21-10364 (далі - договір), згідно з п. 1.1. якого виконавець здійснює капітальний ремонт токарно-гвинторізних верстатів 1К62Д (інвентарний номер 15916), 1К62Д (інвентарний номер 15918), 1М63МФ101 (інвентарний номер 13306). (а.с. 14-16).

Вартість послуг становить 788 997 грн., крім того 157 799,40 грн. податку на додану вартість (далі - ПДВ), а разом - 946 796,40 грн. (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, оплата наданих послуг за договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 60 календарних днів від дати підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.

30.11.2021 року сторони підписали акт № 9 здачі-приймання надання послуг.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З наведеного вбачається, що судом у вказаному рішенні встановлено, що відповідач, в порушення умов договору, не сплатив позивачеві заборгованість у розмірі 788 997,00 грн. у строк, визначений договором, а відтак є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання.

На виконання вказаного рішення суду видано наказ № 910/2925/22, який пред`явлено до виконання до державної виконавчої служби у встановленому законодавством порядку.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

11.05.2023 року постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савчука Костянтина Петровича відкрито виконавче провадження № 71778295 про стягнення з відповідача на користь позивача 788 997,00 грн. боргу, 11 834,96 грн. судового збору. (а.с. 12).

Позивач зазначає, що борг за судовим наказом №910/2925/22 погашений в рамках здійснення примусових виконавчих дій Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відповідно до платіжної інструкції №9399 від 13.11.2023 року на суму 87 911 грн. 44 коп. та платіжної інструкції №59717 від 20.12.2023 року на суму 712 920 грн. 52 коп. (а.с. 27).

У зв`язку з наведеним, позивач просив стягнути з відповідача 243 467,56 грн. інфляційних втрат та 44 326,20 грн. 3% річних.

При цьому позивач, з врахуванням того, що платіжною інструкцією №9399 від 13.11.2023 року виконавчою службою перераховано грошові кошти у розмірі 87 911 грн. 44 коп. на його рахунок, вказує наступні періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат: І період з 01.02.2023 року по 12.11.2023 року; ІІ період з 14.11.2023 року по 19.12.2023 року.

Відповідно до Розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум, які знаходилися на депозитному рахунку органу примусового виконання рішень, 10.11.2023 року Шевченківський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ України, включив суму в розмірі 87 911,44 грн. для погашення ТОВ «АВАМЕТ» суми за виконавчим документом по справі № 910/2925/22. (а.с. 41-44).

Також в матеріалах справи наявна виписка з рахунку відповідача за 18.12.2023 року відповідно до якої 18.12.2023 року Шевченківський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ України списав з рахунку ДП «НАЕК «Енергоатом», відкритого в «СЕНС БАНК», за зведеним виконавчим провадженням загальну суму 71 817 914,03 грн., до складу якої увійшла сума стягнення 712 920,52 грн. на користь ТОВ «АВАМЕТ». (а.с. 47).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі.

Отже, керуючись ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку фактичний переказ коштів в якості виконання судового рішення від боржника на користь стягувача завершився 20.12.2023 року, з врахуванням часткового погашення 15.11.2024 року.

Щодо посилань відповідача на постанову Верховного Суду від 31.07.2019 року у справі №910/3692/18 колегія суддів зазначає наступне.

У вказаній постанові зроблено висновок про те, що моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на рахунок виконавця, однак:

по-перше, в даній справі нараховуються 3% річних не у зв`язку із простроченням виконання судового рішення, а у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання з правочину;

по-друге, визначення положеннями п. 1.39 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" стягувачем (за платіжним документом) - виконавця є відмінним поняттям від стягувача (за виконавчим документом) згідно Законом України "Про виконавче провадження", а відтак непереконливим є твердження про наділення стягувачем виконавця правом на одержання коштів;

по-третє, висновок про покладення на стягувача негативних наслідків за несвоєчасне одержання коштів (неможливість користування власним майном) (навіть у розмірі нарахованої за день-два суми 3% річних) зроблено без урахуванням висновків Великої палати Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі №147/66/17 в аспекті добросовісності та необхідності покладення тягара негативних наслідків саме на винну сторону.

В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що враховуючи, що 10.11.2023 року (дата списання коштів з боржника) було п`ятницею і наступний робочий день - 13.11.2023 року (дата ініціювання переказу таких коштів на рахунок стягувача), тому виконавець діяв правомірно і без затримки, перераховуючи кошти, стягнуті з боржника на користь стягувача, на наступний робочий день після списання таких коштів. 18.12.2023 року о 20:03:34 з банківських рахунків відповідача були стягнуті кошти на депозитний рахунок виконавчої служби в розмірі 71 817 914,03 грн., а 20.12.2023 року платіжною інструкцією №59717 грошові кошти у розмірі 712 920,52 грн. було перераховано на користь позивача, тому виконавець діяв правомірно і без затримки, перераховуючи кошти, стягнуті з боржника на користь стягувача.

Також місцевий господарський суд вірно звернув увагу, що з платіжної інструкції №3933 від 13.11.2023 року вбачається, що банком такий переказ проведено 15.11.2023 року, з платіжної інструкції №59717 від 20.12.2023 року вбачається, що банком такий переказ проведено 20.12.2023 року, тобто в межах строків, встановлених п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Таким чином, наявні підстави для нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних до фактичної дати надходження коштів на рахунок стягувача, а відтак визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат та 3% річних у період з 01.02.2022 року по 19.12.2023 року є правомірним.

Щодо доводів скаржника, що розрахунок позивача є невірним, оскільки враховано погашення від суми 87 911,44 грн. спочатку до суми судового збору в розмірі 11 834,96 грн. та частини основного боргу в розмірі 76 076,48 грн., і тільки потім суми залишку основного боргу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, погашення від 13.11.2023 року на суму 87 911 грн. 44 коп. погасило борг з оплати судового збору та частини суми боргу, а остаточно борг погашений 20.12.2023 року.

Отже, позивач вірно здійснив нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 01.02.2022 року (відповідно до обставин, встановлених Господарським судом м. Києва) до 19.12.2023 року (день перед погашенням боргу).

Щодо доводів скаржника стосовно того, що висновки суду першої інстанції стосовно того, що 3% річних не є штрафною санкцією, тому вони не можуть бути зменшені судом на підставі приписів ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, є помилковими, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, інфляційні втрати та відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами. (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 року у справі № 924/441/20).

Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі № 910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 року у справі № 924/441/20, суд звертав увагу на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 та зазначав, що "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання."

Однак, скаржник посилаючись на загальний висновок Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду за певних умов зменшити лише розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, не звернув увагу, що відповідне зменшення відсотків річних Верховний Суд допустив з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема критеріїв розумності, справедливості та пропорційності.

Колегія суддів звертає увагу, що у вказаній постанові судом було надано оцінку правовідносин, в яких сторонами в договорі було збільшено розмір відсотків річних за ст. 625 Цивільного кодексу України. В той же час, у даній справі сторонами у договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у ст. 625 Цивільного кодексу України.

Застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 року у справі №915/880/18, від 26.09.2019 року у справі №912/48/19, від 18.09.2019 року у справі №908/1379/17).

Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі №905/600/18).

Водночас, у справі, яка переглядається, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати, тобто розмір передбачений законодавством (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), отже, в даному випадку відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних, і тим паче інфляційних, а тому колегія суддів відхиляє доводи скаржника в цій частині.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.01.2024 року у справі № 914/2994/22, від 31.05.2023 року у справі № 914/2453/21, від 20.02.2023 року у справі № 910/15411/21, від 07.03.2023 року у справі № 910/17556/21.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

постановив:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 року у справі №910/4207/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 року у справі № 910/4207/24 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4207/24.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.11.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир