Рішення

від 21.11.2024 по справі 904/3130/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3130/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнес груп", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноград", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ПЗУ Україна", м. Київ

2) ОСОБА_1 , м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоград", м. Васильків Обухівскього району Київської області

про стягнення матеріальної шкоди

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Дейнека А.В.

Представники:

Від позивача: Морозов В.Ю., ордер серія АЕ №1301252 від 09.07.2024, адвокат

Від відповідача: не з`явився

Від третіх осіб: не з`явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнес груп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноград" матеріальну шкоду, завдану внаслідок пошкодження майна, в розмірі 878 000,00 грн та всі понесені витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн та витрати, пов`язані з оплатою судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що водій ОСОБА_1 , який є штатним працівником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноград", завдав матеріальну шкоду позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнес груп", адже належне позивачу майно , у вигляді елементів блокової газорозподільної станції та вузла редукції газу, загальною кількістю 7 поз., було пошкоджено внаслідок ДТП. Майно позивача, в моменті ДТП перебувало у напівпричепі водія ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що позивачем не доведено що вантаж належить позивачу, оскільки єдиним документом в якому викладені обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 31 травня 2024 року, є ухвала Довгинцевського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2024 року у справі №193/1847/23. У вказаній ухвалі суду також зазначено, що автомобіль … був завантажений газовим обладнанням ТОВ "Еенергоград", по маршруту Кривий Ріг Запоріжжя, відповідно до заявки на перевезення автотранспортом №1-31/05 про надання транспортно-експедиційних послуг від 31.05.2023, для подальшого перевезення вищевказаного вантажу ТОВ "Партнер Бізнес Груп",…. Тобто, суд також зазначає, що обладнання належить ТОВ "Енергоград". Відповідач звертає увагу, що позивач зазначає в позовній заяві, що право власності ТОВ "Партнер Бізнес Груп" на обладнання підтверджується актом про придбання майна на аукціоні, згідно якого продавець АТ "К.Енерго" передав, а покупець ТОВ "Партнер Бізнес Груп" прийняв майно, що є предметом продажу на аукціоні UA-PS-2021-02-08-000084-3 по Лоту 5, який відбувся 19 лютого 2021 року, а саме товарно-матеріальні цінності в кількості 447 найменувань згідно додатку до цього акту про придбання майна на аукціоні № UA-PS-2021-02-08-000084-3 від 19 лютого 2021 року. Відповідач вважає вказане твердження позивача хибним, оскільки згідно пункту 1 акту про придбання майна на аукціоні покупцем прийняті товарно-матеріальні-цінності в кількості 447 найменувань згідно додатку до цього акту, проте жодне з найменувань не визначено, як "газове обладнання". Також відповідач вважає за необхідне звернути увагу, що в п.2 акту про придбання майна на аукціоні зазначено, що покупець сплатив продавцю за майно 447 315,35 грн, тоді як, в висновку про вартість об`єкта оцінки визначена вартість майна "елементів блокової газорозподільної станції та вузол редукції газу, загальною кількістю 7 поз, станом на 31 травна 2023 року (до моменту ДТП), відповідно розрахунку порівняльним заходом становить 906 103,00 грн з ПДВ, а вартість відновлювальних робіт з урахуванням випробувань та вартість збитку від пошкодження в ДТП є однаковою та становить 878 000,00 грн. Відповідач вказує, що є незрозумілим, яким чином вартість майна, яка станом на 10 березня 2021 року була 447 315,35 за два роки зросла до 906 103,00 грн. Відповідач також висловлює недовіру до оціночного звіту, оскільки його надано не в повному обсязі, у ньому відсутній опис майна, що унеможливлює ідентифікувати майно, відсутнісй опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки, а також висновок щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об`єкта оцінки. Крім того, відповідач зауважує про те, що станом на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність позивача була застрахована, а тому вважає, що особа, яка вважає себе потерпілою внаслідок ДТП повинна звернутися з вимогою про відшкодування такої шкоди до відповідної страхової компанії, тому відповідач вважає даний позов до відповідача передчасним.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача, зазначає, що позивач не позбавлений можливості доводи факт надання послуг з перевезення іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення перевезення товару. Позивач звертає увагу суду на те, що саме під час досудового розслідування кримінального провадження відповідний слідчий досліджував належність перевезеного майна тій чи іншій особі, внаслідок чого можна дійти до висновку що в матеріалах кримінального провадження №12023041580000142 від 01.06.2023 року містяться докази що підтверджують факт перевезення відповідачем обладнання позивача, у результаті чого, просить суд витребувати матеріали судової справи №193/1847/23 із Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу, з розгляду кримінального провадження №12023041580000142 від 01.06.2023 року, для подальшого огляду та дослідження судом. Також, просить уповноважити адвоката Рясного В.Д. та/або адвоката Морозова В.Ю., відповідно до ч.6 ст.81 ГПК України, ознайомитись з матеріалами судової справи №193/1847/23, щодо водія ОСОБА_1 , для повного та всебічного розгляду справи.

Крім того, у відповіді на відзив позивач наводить перелік питань до відповідача в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких наполягає на тому що саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зокрема, що під час перевезення транспортним засобом, який належить відповідачеві було пошкодження конкретне майно (ТМЦ), яке перевозилося, та яке належить саме позивачу. Відповідач вважає, що жодним наданим документом на підтвердження вказаного факту, зокрема, копіями товарно-транспортної накладної від 31 травня 2023 року та копією заявки ці факти не підтверджуються. Зауважує, що в жодному документі не зазначено, що перевозилося майно, у вигляді елементів блокової газорозподільної станції та вузла редукції газу, загальної кількістю 7 поз. Також зазначає, що в ухвалі Довгинцевського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області по кримінальному провадженню від 04 квітня 2024 року по справі № 193/1847/23 не встановлено, що майно належить позивачеві.

Відповідач заперечує проти надання відповідачем відповідей на запитання поставлених позивачем у відповіді на відзив в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, вказує, що такі питання позивач мав поставити у першій заяві по суті, якою є позовна заява.

Позивач подав додаткові пояснення, у яких зазначає, що відповідач фактично ухиляється від надання прямої відповіді щодо того, що не здійснював перевезення 31.05.2023 майна, яке належить позивачу. Щодо вартості майна наголошує на тому, що вартість отриманих збитків прямо підтверджується висновком про вартість об`єкта оцінки, який відповідачем не оскаржений.

Позивач також подав клопотання про виклик свідків, у якому просить викликати та допитати у якості свідка водія - ОСОБА_1 та директора відповідача - ОСОБА_2 .

Розглянувши подане позивачем клопотання про виклик свідків, суд відзначає таке.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Приписами ст. 88 Господарського процесуального кодексу України визначено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов`язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з`явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання. В ухвалі про виклик свідка суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Враховуючи викладені вище положення процесуального законодавства, суд приходить до висновку, що свідок може бути викликаний для допиту лише у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам у справі. Отже, обов`язковою умовою для вирішення судом питання про виклик свідка є дослідження викладених свідком у заяві обставин, які мають значення для справи. При цьому, неподання стороною до суду заяви свідка виключає можливість встановлення судом вказаних обставин, а, отже, має наслідком відсутність правових підстав для виклику особи, якою не було викладено свої показання письмово, для її допиту у судовому засіданні. Приписами Господарського процесуального кодексу України не передбачено повноважень суду щодо покладення на особу, якою не було викладено свої пояснення у заяві свідка, обов`язку з`явитись у судове засідання для надання пояснень щодо обставин, які входять до предмета доказування.

Зазначена правова позиція відповідає висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №918/36/19 та від 03.10.2019 у справі №910/2122/19, відповідно до яких передумовою для виклику свідка для допиту є суперечливість обставин, викладених свідком у заяві, іншим доказам, або у разі наявності в суду сумнівів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

З огляду на викладене вище, враховуючи неподання вказаними у заяві позивача про виклик свідків до суду письмових заяв свідків, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для виклику та допиту в судовому засіданні ОСОБА_1 та директора відповідача - ОСОБА_2 .

Від Приватного акціонерного товариство Страхову компанію "ПЗУ Україна" надійшли письмові пояснення, у яких підтверджує, що у нього застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу (відповідача). Проте, вказує, що згідно приписів ст. 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлені випадки, коли шкода не відшкодовується Страховиком, зокрема шкоду заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Враховуючи вищевикладене третя особа згідно ст. 32.4. Закону не мала відшкодовувати шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи звіту про оцінку майна. А також заявлене клопотання про виклик та допит у якості свідка оцінювача.

З викладених вище мотивів суд відмовляє у допиті у якості свідка оцінювача.

Частиною 5 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. Проте, позивач не просив викликати експерта для надання усних пояснень, а просив допитати його у якості свідка.

Від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких вважає, що звіт про оцінку заподіяної шкоди, від пошкодження елементів блокової газорозподільної станції та вузла редукції газу, наданий до суду позивачем 22 жовтня 2024 року, термін дії якого закінчився 11 липня 2024 року, повинен бути визнаний судом неналежним та недопустимим доказом.

У позовній заяві позивач просить, зокрема, витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: інформацію щодо працевлаштування водія ОСОБА_1 а відповідній посаді у Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноград" (включаючи копію трудового договору).

Також позивачем заявлене клопотання про витребування у Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області матеріалів кримінальної справи №193/1847/23 для огляду та дослідження судом, а також уповноважити адвоката Морозова В.Ю. та/або адвоката Рясного В.Д. ознайомитися з матеріалами судової справи №193/1847/23 щодо водія ОСОБА_1 для повного та всебічного розгляду справи.

Відповідачем подані заперечення проти клопотань позивача про витребування доказів, оскільки вважає їх необґрунтованими.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Щодо клопотання позивача про витребування у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: інформацію щодо працевлаштування водія ОСОБА_1 а відповідній посаді у Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноград" (включаючи копію трудового договору) суд, зокрема, звертає увагу, що відповідач не заперечував того, що ОСОБА_1 працював водієм у Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноград".

З приводу клопотань позивача про витребування у Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області матеріалів кримінальної справи №193/1847/23 для огляду та дослідження судом, а також уповноважити адвоката Морозова В.Ю. та/або адвоката Рясного В.Д. ознайомитися з матеріалами судової справи №193/1847/23 щодо водія ОСОБА_1 для повного та всебічного розгляду справи, суд, зокрема, зазначає, що документи щодо перевезення вантажу повинні знаходитися у позивача, як замовника перевезення. Позивач не надав доказів того, що такі документи знаходяться у матеріалах кримінального провадження і лише у матеріалах кримінального провадження.

Протокольною ухвалою судом відмовлено у задоволенні клопотань позивача про витребування у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: інформацію щодо працевлаштування водія ОСОБА_1 на відповідній посаді у Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноград" (включаючи копію трудового договору); у Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області матеріалів кримінальної справи №193/1847/23 для огляду та дослідження судом та в уповноваженні адвоката Морозова В.Ю. та/або адвоката Рясного В.Д. ознайомитися з матеріалами судової справи №193/1847/23 щодо водія ОСОБА_1 .

Відповідачем подане клопотання про витребування доказів, у якому просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Бізнес Груп" наступні бухгалтерські та фінансові документи: 1) акт приймання-передачі товаро-матеріальних цінностей, прибутковий ордер (за формою М-4); 2) баланс станом за дев`ять місяців 2021 року; 3) баланс за дев`ять місяців 2024 року; 4) синтетичний та аналітичний бухгалтерський облік (оборотно-сальдова відомість, журнали-ордери та обороти по рахунку, тощо) за 2021 та 9 міс.2024 з розшифровкою оборотів із зазначенням кореспондуючих бухгалтерських рахунків, дати та суми операції пов`язаної з придбанням-продажем майна за позовом.

Ухвалою суду від 14.11.2024 клопотання відповідача про витребування доказів повернуте без розгляду.

Від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких просить в задоволенні позову відмовити, оскільки відповідачем не надано доказів того, що він на момент ДТП був власником пошкодженого вантажу.

Позивач звертався до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноград" в межах ціни позову у розмірі 878000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2024 Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнес груп" про забезпечення позову задоволено; накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноград" в межах ціни позову у розмірі 878000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2024 залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоград".

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників.

У судовому засідання 21.11.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є наявність шкоди майну позивача, обставини завдання шкоди, особа, винна у заподіянні шкоди, розмір збитків, наявність/відсутність підстав для стягнення збитків.

31.05.2023 близько о 22:40 год відбулася ДТП. За результатами ДТП було порушене кримінальне провадження №12023041580000142 від 01.06.2023.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.04.2024 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 Кримінального кодексу України на підставі ст. 46 Кримінального кодексу України у зв`язку з примиренням сторін.

При цьому, з вказаної ухвали вбачається, що під час вказаної ДТП відбулося випадіння газового обладнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоград", яке було завантажене в напівпричеп "Wielton", модель "NS34ST", реєстраційний номер НОМЕР_1 приєднаний до вантажного автомобіля "MAN TGA 18.430" , сідловий тягач-Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Вказаний автомобіль перебував на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноград". Газове обладнання випало на зустрічну полосу для руху, в результаті чого відбулося зіткнення даної металевої конструкції з автомобілем "Fiat Qubo", реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2013 року випуску. Внаслідок даної ДТП водій автомобіля "Fiat Qubo", ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Позивач зазначає, що в результаті вказаної вище ДТП позивачу було завдано матеріальну шкоду, а саме пошкоджене належне йому майно у вигляді елементів блокової газорозподільної станції та вузла редукції газу, загальною кількістю 7 поз. Позивач наголошує на тому, що належне йому майно в момент ДТП перебувало у напівпричепі реєстраційний номер НОМЕР_1 .

На підтвердження вартості пошкодженого майна позивач до позовної заяви додав витяг зі звіту про вартість об`єкта оцінки (пошкоджених елементів блокової газорозподільної станції та вузла редукції газу, загальною кількістю 7 поз.) згідно з яким вартість ринкова вартість збитків від пошкодження складає 878000,00 грн.

На підтвердження того, що пошкоджене майно належить позивачу, позивач надав акт про придбання майна на аукціоні UA-PS-2021-02-08-000084-3 в АТ "К.Енерго" (продавець) по лоту 5, який відбувся 19.02.2021, а саме: товарно-матеріальні цінності в кількості 447 найменувань (згідно додатку до акту) вартістю 447315,54 грн (п.2 акту).

Позивач зазначає, що жодних збитків внаслідок ДТП відповідач не відшкодував, тому позивач просить стягнути збитки в розмірі вартості пошкодженого майна, а саме 878000,00 грн. На підтвердження своє позиції позивач, зокрема, надав наступні докази (копії):

- ухвала Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 04.04.2024 у справі №193/1847/23;

- акт №43 від 24.07.2023 здачі-прийняття робіт (надання послуг);

- звіт про оцінку заподіяної шкоди, від пошкодження елементів блокової газорозподільної станції та вузла редукції газу, загальною кількістю 7 поз. станом на 11.07.2023;

- акт про придбання майна на аукціоні від 10.03.2021 з додатком;

- досудова вимога з доказами направлення;

- заява про надання інформації від 01.07.2024;

- відповідь ДПС від 08.07.2024 №1521/ЗПІ/99-00-24-04-03-10;

- клопотання про визнання потерпілим;

- знімок екрану про надсилання клопотання про визнання потерпілим;

товарно-транспортну накладну від 31.05.2023;

- заявку на перевезення автотранспортом;

- лист ТОВ "Енергоград №1/10-24.1.

Відповідач проти стягнення з нього збитків на користь позивача в розмірі 878000,00 грн заперечує. Зазначає, що позивачем не доведено що вантаж належить позивачу, оскільки єдиним документом в якому викладені обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 31 травня 2024 року, є ухвала Довгинцівського районного суду м.Кривого рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2024 року у справі №193/1847/23. У вказаній ухвалі суду також зазначено, що автомобіль … був завантажений газовим обладнанням ТОВ "Енергоград", по маршруту Кривий Ріг Запоріжжя, відповідно до заявки на перевезення автотранспортом №1-31/05 про надання транспортно-експедиційних послуг від 31.05.2023, для подальшого перевезення вищевказаного вантажу ТОВ "Партнер Бізнес Груп",…. Тобто, суд також зазначає, що обладнання належить ТОВ "Енергоград". Відповідач звертає увагу, що позивач зазначає в позовній заяві, що право власності ТОВ "Партнер Бізнес Груп" на обладнання підтверджується актом про придбання майна на аукціоні, згідно якого продавець АТ "К.Енерго" передав, а покупець ТОВ "Партнер Бізнес Груп" прийняв майно, що є предметом продажу на аукціоні UA-PS-2021-02-08-000084-3 по Лоту 5, який відбувся 19 лютого 2021 року, а саме товарно-матеріальні цінності в кількості 447 найменувань згідно додатку до цього акту про придбання майна на аукціоні № UA-PS-2021-02-08-000084-3 від 19 лютого 2021 року. Відповідач вважає вказане твердження позивача хибним, оскільки згідно пункту 1 акту про придбання майна на аукціоні покупцем прийняті товарно-матеріальні-цінності в кількості 447 найменувань згідно додатку до цього акту, проте жодне з найменувань не визначено, як "газове обладнання". Також відповідач вважає за необхідне звернути увагу, що в п.2 акту про придбання майна на аукціоні зазначено, що покупець сплатив продавцю за майно 447 315,35 грн, тоді як, в висновку про вартість об`єкта оцінки визначена вартість майна "елементів блокової газорозподільної станції та вузол редукції газу, загальною кількістю 7 поз, станом на 31 травна 2023 року (до моменту ДТП), відповідно розрахунку порівняльним заходом становить 906 103,00 грн з ПДВ, а вартість відновлювальних робіт з урахуванням випробувань та вартість збитку від пошкодження в ДТП є однаковою та становить 878 000,00 грн. Відповідач вказує, що є незрозумілим, яким чином вартість майна, яка станом на 10 березня 2021 року була 447 315,35 за два роки зросла до 906 103,00 грн. Відповідач також висловлює недовіру до оціночного звіту, оскільки його надано не в повному обсязі, у ньому відсутній опис майна, що унеможливлює ідентифікувати майно, відсутній опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки, а також висновок щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об`єкта оцінки. Крім того, відповідач зауважує про те, що станом на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність позивача була застрахована, а тому вважає, що особа, яка вважає себе потерпілою внаслідок ДТП повинна звернутися з вимогою про відшкодування такої шкоди до відповідної страхової компанії, тому відповідач вважає даний позов до відповідача передчасним.

На підтвердження своєї позиції відповідач, зокрема, надав наступні докази (копії):

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

- поліси обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.213089470 та №ЕР.213089571.

В свою чергу, страховик (Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ПЗУ Україна") підтверджує, що цивільно-правова відповідальність власника Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноград" транспортного засобу "MAN" TGA18.430", держаний номерний знак НОМЕР_2 VIN код НОМЕР_4 на момент ДТП застрахована згідно Полісу № 213089571 в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ПЗУ Україна". Цивільно-правова відповідальність власника Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноград" півпричепа "Wielton", модель "NS34ST" держаний номерний знак НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_5 Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноград" застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ПЗУ Україна" згідно Полісу №213089470. Вищевказані Поліси №213089571 та №213089571 були укладені на підставі вимог Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування", Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Окрім того зазначає, що згідно даних МТСБУ згідно Полісу №АР5893989 станом на момент ДТП, ймовірно, КТЗ "MAN"TGA18.430", держаний номерний знак НОМЕР_2 у порядку добровільного страхування наземного транспорту застрахований в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Арсенальна".

Страховик звертає увагу суду, що станом на теперішній час, до страховика жоден учасник дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 23.05.2024 по маршруту м. Кривий Ріг -м. Запоріжжя по проїзній частині автодороги Н-11 та обставини, якої зафіксовані в ухвалі Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.04.2023 у справі № 193/1847/23 не зверталися в порядку, встановленому ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" із повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування. Окрім того, зауважує, що згідно приписів ст. 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлені випадки, коли шкода не відшкодовується Страховиком, зокрема: 32.4 шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Враховуючи вищевикладене, третя особа зазначає, що згідно ст.32.4. Закону не має відшкодовувати шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Додатково третя особа звертає увагу, позовні вимоги ґрунтуються на необґрунтованих розрахунках матеріальної шкоди, адже згідно акту про придбання майна на аукціоні від 10.03.2021 товарно-матеріальні цінності 447 позицій становили загальну вартість 447 315, 54 грн, в той час, як згідно з висновком про вартість об`єкта оцінки (пошкодження елементів блокової газороподільної станції та вузла редукції газу, загальною кількістю 7 поз.), виконаного оцінювачем ОСОБА_4 вартість збитків складає 878 000,00 грн. станом на 11.07.2023, тобто не на дату ДТП 23.05.2023. Також зазначає, що дослідження, виконане оцінювачем Коцюба А.М. здійснене на підставі Постанови КМУ від 28.10.2004 N 1442 "Про затвердження Національного стандарту N 2"Оцінка нерухомого майна", яку не можна застосувати до пошкодженого майна, що є предметом розгляду даної справи.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено право юридичних осіб на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, яка встановлює поняття зобов`язання та підстави його виникнення, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, договору.

За загальним правилом щодо виконання господарських зобов`язань, згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 908 Цивільного кодексу України та 306 Господарського кодексу України унормовано, що загальні умови перевезення вантажів визначаються цими Кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).

Як вже було зазначено вище, під час перевезення вантажу 31.05.2023 сталася ДТП.

Позивач вказує, що 31.05.2024 водій відповідача внаслідок недотримання правил безпеки дорожнього руху допустив випадіння майна, а саме блокової газорозподільної станції та вузла редукції газу, загальною кількістю 7 поз., чим завдав збитків у розмірі вартості цього майна.

Згідно зі статтею 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. (ч.1). За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу (ч.3). Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може ти використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату (ч.4).

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Отже, з урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд звертає увагу на наступне.

На підтвердження того, що пошкоджене майно належить позивачу, позивач надав акт про придбання майна на аукціоні UA-PS-2021-02-08-000084-3 в АТ "К.Енерго" (продавець) по лоту 5, який відбувся 19.02.2021, а саме: товарно-матеріальні цінності в кількості 447 найменувань (згідно додатку до акту) вартістю 447315,54 грн (п.2 акту).

Документальне підтвердження договірних відносин з відповідачем щодо перевезення вантажу відсутнє.

Позивачем надано заявку на перевезення №1-31/05 від 31.05.2023 та товарно-транспортну накладну від 31.05.2023 серія 12ААИ №338751.

Зазначені документи підписані лише позивачем. Інших письмових доказів наявності договірних відносин, зокрема оплати за перевезення тощо не надано.

Який саме вантаж перевозився, чи перевозився вантаж, про який зазначає позивач, чи інший, позивачем не доведено. Також не доведено чи у повному обсязі перевозився вантаж, який був придбаний позивачем і складався з 447 предметів, чи якась частина цього вантажу.

Доказів який саме вантаж передавався на перевезення, і який саме вантаж було отримано назад позивачем після ДТП - не надано.

Також в матеріалах справи відсутні докази стану майна до дорожньо-транспортної пригоди, так як з акту придбання майна на аукціоні вбачається, що майно придбане у вигляді деталей, а не у вигляді готової продукції. Доказів того, що із вказаних деталей було виготовлено готову продукцію, яка була пошкоджені під час ДТП, матеріали справи не містять.

Також позивач наполягає на тому, що під час ДТП, яка сталася 31.05.2023 відбулося пошкодження елементів блокової газорозподільної станції та вузла редукції газу, загальною кількістю 7 поз. ринкова вартість збитків від пошкодження складає 878000,00 грн., в той час як із наданої до матеріалів справи товарно-транспортної накладної, складеної для супроводження перевезення вантажу відповідачем вбачається найменування вантажу, що перевозиться запорна арматура 22,5т, 437,500 місць.

Наданий позивачем акт про придбання майна на аукціоні UA-PS-2021-02-08-000084-3 в АТ "К.Енерго" (продавець) по лоту 5, який відбувся 19.02.2021, а саме: товарно-матеріальні цінності в кількості 447 найменувань (згідно додатку до акту) вартістю 447315,54 грн підтверджує лише придбання вказаного у додатку майна позивачем. Однак, не можливо встановити, що саме це майно перевозилося водієм відповідача 31.05.2023.

Щодо розміру збитків суд звертає увагу, що разом з позовною заявою додано витяг зі звіту про оцінку майна, який не відповідає вимогам до звіту, відповідно і не є належним доказом розміру збитків.

У повному обсязі звіт про оцінку подано 23.10.2024 з пропуском строку, без клопотання про його поновлення.

Згідно з ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 вказаної статті).

Як зазначено вище, позивач подав звіт про оцінку у повному обсязі 23.10.2024 через систему "Електронний суд", при цьому у заяві не наводить обґрунтування неможливості подання цього доказу разом з позовом, а також не заявляє клопотання про поновлення строку.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем не надано доказів того у якому стані та яким чином позивач забрав пошкоджене майно після ДТП. Позивач посилається лише на матеріали кримінальної справи, які просить витребувати із Довгинцівського районного суду. Та посилається на преюдиційне значення ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Суд звертає увагу, що обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, виправдувальним вироком суду у кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом (ч.8 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Отже ухвала у кримінальній справі №193/1847/23 не є судовим рішенням, що має преюдиційне значення для господарського суду.

Судом під час розгляду справи поставлено на обговорення питання про призначення судової експертизи. Однак представники сторін відмовилися від призначення судової експертизи та оплати її вартості.

Суд звертає увагу, що саме висновок судової експертизи міг встановити чи в результаті даної ДТП майно зазнало пошкоджень, а також визначити розмір відновлювального ремонту.

Отже судом надано всі можливості позивачеві для отримання доказів по справі у вигляді висновку експерта. Однак позивач заперечив проти призначення експертизи.

Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено який саме вантаж перевозився, чи перевозився вантаж, про який зазначає позивач, чи інший. Також не доведено чи у повному обсязі перевозився вантаж, який був придбаний позивачем і складався з 447 предметів, чи якась частина цього вантажу, не доведено розміру збитків, позовні вимоги позивача про стягнення збитків з відповідача у розмірі 878000,00 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу судові витрати, понесені позивачем, покладаються на позивача.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням розглядуваних відносин, інші аргументи сторін по справі стосуються викладених та проаналізованих у рішенні обставин та доводів сторін, не змінюють сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.

Частиною 9 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2024.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнес груп" - відмовити.

Судові витрати понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнес груп" покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнес груп".

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.11.2024

Суддя О.М. Крижний