Рішення

від 14.11.2024 по справі 916/2610/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2610/24

Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників:

від позивача: адвокат Шевченко А.О.,

від відповідача-1: адвокат Гонтаренко А.В.,

від відповідача-2: адвокат Гонтаренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2610/23

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, № 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570)

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Адепт-Агро» (вул. І.Вазова, № 1, м. Херсон, 73020)

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 3 247 931,71 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

12.06.2024 Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адепт-Агро» та ОСОБА_1 3 247 931,71 грн, з яких: 2 346 722,16 грн заборгованості за тілом кредиту та 901209,55 грн заборгованості за процентами.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором №33511364-КД-1 від 17.05.2021, відповідно до умов якого відповідачу-1 було надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 3020943.09 грн, у тому числі на наступні цілі: у розмірі 2995481,49 грн на придбання широкозахватної фронтальної дощувальної машини універсальної неперетяжної ШФДМУ 370н та ШФДМУ 440н; у розмірі 25461,6 грн на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору.

Так, позивач вказує, що 20.05.2021 на поточний рахунок відповідача-1 НОМЕР_7 позивачем було перераховано кредитні кошти у розмірі 2995481,49 грн.

Додатково позивач зауважує, що 17.05.2021 між ним та відповідачем-1 також була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору відповідно до підпункту «а» пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

При цьому, згідно із п. 2.1. додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додаткової угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї додаткової угоди розмір 14.00 % річних.

Окрім того, позивач зазначає, що 17.05.2021 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 33511364-ДП-1/1, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з договору.

За ствердженням позивача, для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за кредитним договором відповідачу-1 було відкрито рахунок НОМЕР_8, проте останній порушив свої зобов`язання за кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені умовами кредитного договору, починаючи з 02.12.2022.

Як наголошує позивач, 23.04.2024 за вих. 10406HECFS47K відповідачу-1 було надіслано повідомлення-вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № 33511364-КД-1 від 17.05.2021 у строк до 03.05.2024 та зазначено, що у випадку непогашення простроченої заборгованості та неповернення кредиту відповідачем-1 у термін до 03.05.2024 - строк (01.02.2026), що узгоджений п. А.3. кредитного договору № 33511364-КД-1 від 17.05.2021 буде вважатися таким, що настав 03.05.2024.

Окрім того. 03.05.2024 за вих. 10406HECFS47K відповідачу-2 було надіслано повідомлення-вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № 33511364-КД-1 від 17.05.2021 у строк до 13.05.2024 року.

Позивач стверджує, що в порушення відповідних умов договору та приписів законодавства відповідачі не повернули кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатили відсотки. В свою чергу, заборгованість відповідача-1 перед позивачем за кредитним договором станом на 07.06.2024 становить 3247931,71 грн, з яких 2346722,16 грн заборгованості за тілом кредиту та 901209,55 грн заборгованості за процентами.

Як наголошує позивач, на момент пред`явлення позову вищевказана заборгованість відповідачами добровільно не сплачена, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів шляхом реалізації свого права на дострокове стягнення з відповідачів суми кредиту та процентів за користування коштами.

ОСОБА_1 надав до суду відзив на позов (вх. № 31522/24 від 29.08.2024), де, не погоджуючись із сумою заборгованості за процентами, відповідач-2 зазначив, що за весь час, за який позивачем нараховувались відсотки, поточна процентна ставка постійно змінювалась, в тому числі становила і більше ніж 14%.

Проте, на переконання відповідача-2, всупереч умовам додаткової угоди, АТ «ПриватБанк» не повідомляв ані позичальника, ані поручителя про зміну розміру базової процентної ставки банк за 15 календарних днів, при цьому, про здійснення такого повідомлення банк в своєму позові також не посилається і не надав жодного доказу на підтвердження здійснення повідомлення про зміну розміру базової процентної ставки за весь період, а відтак за весь період, за який банком нараховано відсотки за користування кредитом, правомірним буде застосовувати процентну ставку в розмірі 14% при підрахунку загального розміру заборгованості по відсоткам.

Щодо пред`явленої позивачем до стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2346722,16 грн відповідач-2 зауважив, що як вбачається з довідки АТ «ПриватБанк» від 13.01.2022 про державні компенсації, 14.09.2021 на рахунок клієнта надійшли кошти трьома частинами всього в розмірі 1 243 270,30 грн з призначенням платежів: часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва, назва платежу - компенсація кредитного заборгованості від Міністерства аграрної політики.

Наведене, на думку відповідача-2, свідчить про те, що кошти в розмірі 1 243 270,30 грн були зараховані на погашення тіла кредиту за кредитним договором № 33511364-КД-1 вiд 17-05-2021, однак ці кошти АТ «ПриватБанк» взагалі не враховані і не вказані в розрахунках заборгованості.

Тобто, як наголошує відповідач-2, заборгованість за тілом кредиту має бути на 1 243 270,30 грн меншою, а це в свою чергу впливає і на розрахунки заборгованості по відсоткам, які також мають бути набагато меншими ніж ті, що пред`явлені до стягнення.

ТОВ «Адепт-Агро» надало суду пояснення (вх. № 32412/24 від 05.09.2024), в яких навело тотожні обґрунтування та заперечення проти позовних вимог, викладеним ОСОБА_1 у відзиві на позов.

АТ КБ «Приватбанк» у відповіді (вх. № 32640/24 від 09.09.2024) на відзив відповідача-2 щодо суми в розмірі 1243270,30 грн, перерахованих на рахунок відповідача-1 від Міністерства аграрної політики, наголосило, що дійсно зазначені платежі були зараховані у відповідності до постанови КМУ від 1 березня 2017 року № 130 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва».

Проте позивач вказує, що рахунок № НОМЕР_1 є поточним рахунком ТОВ «Адепт-Агро» та відповідно до умов кредитного договору банк має право списувати грошові кошти з цього поточного рахунку для виконання зобов`язань з погашення кредиту, а також процентів за його використовування. Водночас, станом на 14.09.2021 прострочена заборгованість у ТОВ «Адепт-Агро» була відсутня, тому банк ці кошти в рахунок погашення заборгованості не списував.

За ствердженням позивача, ТОВ «Адепт-Агро» самостійно розпоряджався витратами зі свого поточного рахунку та 17.09.2021 основну частину отриманих коштів в сумі 1 240 000,00 ТОВ «Адепт-Агро» перерахував на інший свій рахунок № НОМЕР_2 .

Отже, на думку позивача, твердження представника відповідача-2, про те, що банк повинен був врахувати кошти в розмірі 1 243 270,30 грн в рахунок погашення тіла кредиту за кредитним договором № 33511364- КД-1 вiд 17-05-2021 є помилковими, оскільки ці кошти на рахунки відкриті для обслуговування кредиту не були зараховані.

Щодо розміру процентної ставки позивач додатково пояснив, що розмір процентної ставки сторонами визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%. При цьому індекс UIRD офіційно публікується на сайті Національного Банку України.

Таким чином, на переконання позивача, позичальнику та поручителю інформація щодо розміру процентної ставки за кредитним договором є відомою та доступною.

Позивач зазначив, що дійсно банк зобов`язаний повідомляти позичальника/поручителя/заставодавця та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну розміру базової процентної ставки, однак, будь-яка відповідальність за невиконання цього обов`язку банком, договором не передбачена. Так само, в кредитному договорі відсутні умови, що у разі не повідомлення банком позичальника про новий розмір процентної ставки, проценти за користування кредитом повинні нараховуватись за ставкою в розмірі 14% річних.

Тому позивач вважає, що твердження представника відповідача-2, що у випадку не повідомлення банком позичальника про новий розмір процентної ставки, проценти за користування кредитом необхідно нараховувати за ставкою 14% річних, не відповідає умовам договору.

Відповідачі відзив на позов не надали, своїм правом на захист не скористались.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024 позовна заява вх.№2669/24 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Разом із позовною заявою Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» подало до суду заяву (вх. № 2-983/24 від 12.06.2024) про забезпечення позову, згідно якої просило суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить поручителю - ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок загальною площею 309,3 кв.м., житловою 140,5 кв.м. та земельна ділянка ділянка площею, 0,063 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

14.06.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вх. № 2-983/24 від 12.06.2024) про забезпечення позову у справі № 916/2610/24.

17.06.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 2669/24 від 12.06.2024) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2610/24, справу № 916/2610/24 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "09" липня 2024 року об 11:40 год.

09.07.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/2610/24 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "08" серпня 2024 року об 11:30 год., про що було відображено в протоколі судового засідання та повідомлено відповідачів відповідною ухвалою суду від 09.07.2024, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України

25.07.2024 представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою (вх. № 28143/24), якою просив залучити його у справу в якості представника та надати доступ до електронної справи № 916/2610/24 в підсистемі «Електронний суд». Вказана заява була задоволена судом та долучена до матеріалів справи.

31.07.2024 року за вх.№ 28715/24 до суду від представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка судом була задоволена відповідною ухвалою суду від 05.08.2024.

08.08.2024 ТОВ «Адепт-Агро» надало до суду клопотання (вх. № 29574/24) про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження з метою належної підготовки справи до розгляду та надання можливості висловити свою правову позицію щодо позовних вимог.

08.08.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/2610/24 судом проголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду, а також протокольну ухвалу про перерву до "29" серпня 2024 року об 11:30 год., про що відповідачів було повідомлено відповідно до приписів ст. 120 ГПК України ухвалою суду від 08.08.2024.

26.08.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Адепт-Агро» до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява (вх. № 31252/24), відповідно до якої відповідач-1 просив суд представнику надати можливість прийняти участь в судовому засіданні по справі № 916/2610/24, яке призначене на 29.08.2024 об 11:30 год у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. В задоволенні даної заяви судом було відмовлено ухвалою суду від 27.08.2024.

29.08.2024 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позов (вх. № 31522/24), який судом був прийнятий до розгляду та долучений до матеріалів справи разом із доданими до нього документами.

Того ж дня до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 (вх. № 3893/24 від 29.08.2024), подана його представником через систему «Електронний суд», до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просив суд визнати недійсним договір поруки за № 33511364-ДП-1/1, укладений 17.05.2021 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк».

29.08.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/2610/24 проголошено протокольну ухвалу про перерву до "10" вересня 2024 року о 12:40 год. Відповідачі були повідомлені про дату та час наступного підготовчого засідання у справі відповідною ухвалою суду від 30.08.2024, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

03.09.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 (вх. № 3893/24 від 29.08.2024) до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним договору поруки повернуто позивачу без розгляду.

05.09.2024 року за вх.№ 32277/24 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Адепт-Агро» та ОСОБА_1 надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка судом 05.9.2024 була задоволена відповідною ухвалою суду.

Окрім того, 05.09.2024 ТОВ «Адепт-Агро» було подано до суду письмові пояснення (вх. № 32412/24) щодо позовних вимог, які судом були прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

09.09.2024 АТ КБ «Приватбанк» подана до суду відповідь (вх. № 32640/24) на відзив ОСОБА_1 , яка судом також була прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи разом із доданими до неї доказами.

10.09.2024, заслухавши думку присутніх представників сторін, в підготовчому засіданні судом, у зв`язку з вирішенням всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи № 916/2610/24 до судового розгляду по суті на "24" вересня 2024 року о 14:20 год.

24.09.2024 ТОВ «Адепт-Агро» надано до суду додаткові письмові пояснення (вх. № 34773/24) щодо позову про стягнення заборгованості, які судом долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.09.2024 суд, заслухавши думки та пояснення представників учасників справи, залишив без розгляду додаткові письмові пояснення ТОВ «Адепт-Агро» (вх. № 34773/24 від 24.09.2024), про що постановив відповідну протокольну ухвалу.

Того ж дня, у судовому засіданні по справі № 916/2610/24 судом, з урахуванням розумних строків розгляду справи, приймаючи до уваги перебування судді у запланованій щорічній відпустці та бажання представників вирішити спір мирним шляхом, було проголошено протокольну ухвалу про перерву до 07.11.2024 об 11:00 год.

07.11.2024 позивачем були подані до суду письмові пояснення (вх. № 40221/24), які судом того ж дня у судовому засіданні залишено без розгляду, про що була постановлена відповідна протокольна ухвала.

Щодо вищенаведених письмових пояснень відповідача-1 та позивача суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно статті 194 ГПК України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 207 ГПК України визначено, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно з ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Отже, наслідком подання заяв, скарг і документів згідно з частини другої статті 118 ГПК України є залишення їх без розгляду, а суд не має підстав брати такі документи до уваги та враховувати зазначені у цих документах обставини та доводи.

Відповідно до частини 1-4 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно поважних причин, які перешкоджали вчасному поданню пояснень, у зв`язку з чим сторона у справі має довести суду їх наявність та поважність.

Відтак, суд зауважує, що як відповідач-1, так і позивач мали право подати відповідні письмові пояснення, передбачені ст. 42 ГПК України щодо своєї правової позиції стосовно заявленого позову під час підготовчого провадження.

Так, клопотання про поновлення строку на подачу письмових пояснень, як це передбачено ст. 119 ГПК України, представники позивача та відповідача-1 не заявляв. Втім, як встановлено судом, ані відповідач-1, ані позивач у своїх поясненнях також не обґрунтували причин, які перешкоджали їм подати відповідні пояснення у встановлений строк.

Суд вважає, що наведені учасники справи не обґрунтували неможливість подання відповідних письмових пояснень під час проведення підготовчого засідання, тому вони залишаються судом без розгляду. При цьому представники сторін не позбавлені можливості надати усні пояснення по суті спору під час розгляду справи по суті в судовому засіданні.

Враховуючи, що вищевказані письмові пояснення подані до суду під час розгляду справи по суті без зазначення поважних причин неподання таких пояснень у підготовчому провадженні, суд керуючись приписами ч. 2 ст. 207 ГПК України залишив їх без розгляду.

07.11.2024, у зв`язку з об`єктивною неможливістю завершити розгляд справи по суті у даному судовому засіданні та з метою надання часу представникам для підготовки виступу з промовами (заключним словом) у судових дебатах, у судовому засіданні по справі № 916/2610/24 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "14" листопада 2024 року о 14:40 год.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Представник позивача - АТ КБ «Приватбанк» у судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідачів - ТОВ «Адепт-Агро» у судових дебатах проти позову заперечував, просив суд в його задоволені відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та наданих письмових поясненнях.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Разом з цим, на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальших Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 та на теперішній час на території України діє режим воєнного стану.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладеною. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії»).

При цьому, ворожі війська постійно здійснюють масований ракетний обстріл по об`єктам енергетичної інфраструктури України і через це в багатьох містах України, зокрема і у місті Одесі, де розташований Господарський суд Одеської області, періодично відсутнє електропостачання та, відповідно, інтернет-зв`язок. Поновлення постачання електроенергії та інтернет-зв`язку потребує додаткового часу.

Водночас, у місті Одесі періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

Судом враховано, що в умовах воєнного часу, суди України, продовжують працювати на територіях, де це є можливим, на підставі чого, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне розглядати дану справу в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися під час судового розгляду як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні, 14.11.2024 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України по виходу з нарадчої кімнати проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

17.05.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адепт-Агро» (далі - позичальник, відповідач-1) був укладений кредитний договір №33511364-КД-1 з додатковою угодою № 1 до нього, який підписано електронними цифровими підписами представників сторін 17.05.2021, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, зокрема, на наступних істотних умовах кредитування:

Відповідно до п. A.1. Вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Надається у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту.

Відповідно до п. А.2 кредитного договору ліміт цього договору: 3020943,09 грн, у тому числі на наступні цілі: у розмірі 2995481,49 грн на придбання широкозахватної фронтальної дощувальної машини універсальної неперетяжної ШФДМУ 370н та ШФДМУ 440н; у розмірі 25461,6 грн. на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору. Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання/повернення фінансової допомоги;

Пунктом А.3. встановлений термін повернення кредиту 01.02.2026.

У п.А.4 кредитного договору сторони визначили рахунки для обслуговування кредиту: рахунок НОМЕР_8 (у гривні), отримувач: АТ КБ «ПриватБанк», МФО 352479, код ЄДРПОУ 33511364 (IBAN - НОМЕР_3 ).

Згідно п. А.5. істотних умов, зобов`язання позичальника забезпечуються: договором застави обладнання № 33511364-ДЗ-1/1 від 17.05.2021 року; договором поруки № 33511364-ДП-1/1 від 17.05.2021 року.

За користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 14% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.А.6 кредитного договору).

Відповідно до п.А.6.1 кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 19% річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених п.2.2.13 цього договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в п.А.6 цього договору. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п.А.6 цього договору та дати початку її нарахування.

У випадку порушення позичальником грошового зобов`язання по сплаті кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 28% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом (п.А.7 кредитного договору).

У п.А.8 кредитного договору сторони передбачили, що проценти, встановлені п.п.А.6, А.6.1 договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п.7.3 цього договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п.2.3.2 цього договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.1.1 кредитного договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Невідновлювальна кредитна лінія (далі - кредит) надається банком для придбання позичальником основних засобів шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника: ТОВ «Варіант Агро Буд», ЄДРПОУ 39065898 за наступними реквізитами: р/р НОМЕР_4 (IBAN - НОМЕР_5 ), ЄДРПОУ 39065898, МФО 380805.

Згідно з п. 1.2., 1.3. договору термін повернення кредиту зазначений у п. А.3. цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п. А.10, 2.3.2, 2.4.1 цього договору. Усі істотні умови кредитування наведені у Розділі А цього договору - «Істотні умови кредитування».

За умовами п/п 2.2.2., 2.2.3. п. 2.2. кредитного договору позичальник зобов`язується, зокрема: сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. 4.1., 4.2., 4.3. цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п. 1.2., 2.2.16., 2.3.2. цього договору.

Підпунктом 2.2.6. пункту 2 договору передбачено, що позичальник доручає банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту, зокрема з наступних рахунків, для виконання зобов`язань з погашення кредиту, а також процентів за його користування: № НОМЕР_9 у гривні, отримувач: АТ КБ «ПриватБанк», МФО 352479, (IBAN - НОМЕР_1); а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні, зокрема з наступних рахунків, для виконання зобов`язань з погашення неустойки та інших платежів, що підлягають сплаті відповідно до п.п.2.2.15, 5.6. цього договору; витрат на отримання витягів, внесення записів/змін до записів до ДРОРМ відповідно до п.2.3.13 цього договору: № НОМЕР_9 у гривні, отримувач: АТ КБ «ПриватБанк», МФО 352479, (IBAN - НОМЕР_1), у межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку, при цьому оформляється меморіальний ордер, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначаються номер, дата та посилання на пункт 2.2.6. цього договору.

Відповідно до підп. 2.3.2. п. 2.3. кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, банк, на свій розсуд, має право:

а) змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором; або:

б) розірвати цей договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії цього договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором; або:

в) достроково розірвати цей договір та вимагати повернення коштів/погашення заборгованості у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації позичальника, у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим; якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; у випадку відмови позичальника у наданні інформації щодо структури власності, з якої можливо встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів); або:

г) згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України, статтею 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов`язань позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п.2.3.2 цього договору або порушення позичальником вимог п.1.1 цього договору в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів, або у випадку зменшення розміру активів позичальника на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром його активів, зазначених у відповідної річної звітності за попередній рік (п.2.3.8 кредитного договору).

Відповідно до п.4.1 кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п.А.6, А.6.1 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п.2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

В разі порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує банку проценти у розмірі, встановленому у п.А.7. цього договору (п.4.2 кредитного договору).

Відповідно до п.п. 4.3., 4.8., 4.10. договору сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. 4.1. цього договору, здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у п. А.8. цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.

Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується.

У випадку здійснення договірного списання коштів у межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором згідно з п.п. 2.2.6., 2.3.5 цього договору, позичальник сплачує банку винагороду у сумі та у терміни, встановлені тарифами банку на момент сплати.

У п. 5.9. кредитного договору сторони дійшли згоди, що в разі неповернення позичальником кредиту в строк, зазначений в п. А.3., п. 2.3.2. цього договору, позичальник зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін, в розмірі подвійних процентів за користування кредитом, базовий розмір яких передбачений пунктом А.7. цього договору. При цьому проценти за користування кредитом банком не нараховуються та не підлягають сплаті позичальником.

Згідно з п.п. 6.1., 6.2., 7.2. договору він вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань. Цей договір підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

У додатку №1 до кредитного договору сторони визначили графік погашення платежів, а саме дату, суму кредиту до погашення, суму страхового платежу до погашення.

17.05.2021 між сторонами укладена додаткова угода №1 до кредитного договору №33511364-КД-1 від 17.05.2021, якою внесені до нього зміни, зокрема сторони узгодили: а) протягом строку кредиту, зазначеного в п.А.3 договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємництва (далі - Програма) та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Умови та порядок надання фінансової державної підтримки позичальнику, визначені Порядком та цією додатковою угодою.

Пунктом 2.1 додаткової угоди передбачено, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання додаткової угоди розмір 14,00% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%. Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного банку України. Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі інтернет на офіційному сайті Національного банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки банк за 15 календарних днів повідомляє позичальника/поручителя/заставодавця та інших зобов`язаних за договором осіб, на свій вибір шляхом: відправлення СМС-повідомлень на мобільний телефон клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка "Viber"; ОТР-паролю; поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVR-обдзвону; комунікації у ПК Приват24, в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером "Чат Sender", а також за допомогою інших мобільних додатків банка та інших засобів комунікації.

Умовами пункту 2.2 додаткової угоди встановлено, що у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту та/або процентів в розмірі, зазначеному в пунктах 2.3., 2.7. додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Позичальник щомісяця 1 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, здійснює сплату процентів за користування кредитом у розмірі, з урахуванням вимог, що зазначені в п.п.2.1 - 2.3 цієї додаткової угоди (п.2.4 додаткової угоди).

Згідно п.п. 2.5., 2.6. додаткової угоди, за надання кредиту позичальник сплачує банку комісійну винагороду в розмірі 0,5 відсотка від суми кредиту, за виключенням розміру кредиту на сплату страхових платежів. Ця комісійна винагорода є одноразовою, та сплачується позичальником в день укладання цієї додаткової угоди. За обслуговування кредиту (операційні витрати банку) позичальник сплачує банку винагороду в розмірі 0,5 відсотка від суми кредиту, за виключенням розміру кредиту на сплату страхових платежів. Ця комісійна винагорода є одноразовою, та сплачується позичальником в день укладання цієї додаткової угоди.

Відповідно до п. 2.7 додаткової угоди погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди.

За умовами п. 2.10. додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. договору, позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї додаткової угоди + 5% річних.

Згідно з п. 5 додаткової угоди вона є чинною з моменту її підписання сторонами та припиняє свою дію згідно обставин, визначених в п. 4 цієї додаткової угоди.

Відповідно до графіку платежів сторонами погоджено погашення кредиту щомісячно рівними частинами у період з 01.12.2021 по 01.02.2026.

На підтвердження обставини підписання представником банку та відповідачем-1 додаткової угоди до кредитного договору позивачем до матеріалів справи долучено протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Окрім того, обставини справи свідчать, що 17.05.2021 між фізичною особою ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2) та позивачем (далі - кредитор) був укладений договір поруки № 33511364-ДП-1/1, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов`язань ТОВ «Адепт-Агро» зобов`язань за кредитним договором № 33511364-КД-1 від 17.05.2021, далі - кредитний договір, невідновлювальної кредитної лінії на суму 3020943,09 грн з терміном дії до 01.02.2026.

Згідно з п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Відповідно до п. 1.3. договору поруки поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

За умовами підп. 2.1.2. п. 2.1. договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п.1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Згідно з п. 4.1. договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію.

Відповідно до п. 4.2. договору поруки зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідного договору про внесення змін. Будь-які повідомлення, запити та кореспонденція за цим договором або у зв`язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаною в Україні кур`єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка може час від часу повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса, згадана для обміну повідомленнями, така: адреса кредитора: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса поручителя: АДРЕСА_3 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Також в матеріалах справи наявна довідка відповідача-2, якою останній підтвердив, що не проживає однією сім`єю з будь-якою особою.

На підтвердження обставини підписання представником банку та відповідачем-2 договору поруки позивачем до матеріалів справи долучено протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з виписки по рахунку ТОВ «Адепт-Агро» за період з 17.05.2024 по 07.06.2024, на виконання умов кредитного договору банк 20.05.2021 здійснив перерахування коштів на рахунок ТОВ «Варіант Агро Буд» в розмірі 2995481,49 грн в якості оплати по договору поставки № 058/04/21 від 02.04.2021. Відповідачем здійснено частково платежі на погашення кредиту на загальну суму 648759,32 грн.

Матеріали справи містять довідку АТ КБ «Приватбанк» № 220113SU11245101 від 13.01.2022 про державні компенсації, згідно якої 14.09.2021 Міністерство аграрної політик перерахувало на рахунок ТОВ «Адепт-Агро» грошові кошти трьома платежами: 162500,00 грн, 506172,73 грн та 574597,57 грн, а загалом - 1243270,30 грн.

Як вбачається з виписки по рахунку ТОВ «Адепт-Агро» за період з 14.09.2021 по 03.11.2021 на рахунок відповідача-1 № НОМЕР_1 з держбюджету були зараховані кошти трьома частинами всього в розмірі 1 243 270,30 грн з призначенням платежів: часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва, назва платежу - компенсація кредитного заборгованості від Міністерства аграрної політики. З даної виписки також судом встановлено, що 17.09.2024 кошти в сумі 1240000,00 ТОВ «Адепт-Агро» перерахувало на інший свій рахунок № НОМЕР_2 .

За користування кредитним коштами нараховані позивачем проценти сплачувались відповідачем не завжди та не в повному обсязі, останній платіж в рахунок погашення заборгованості по процентам проведений 01.02.2022 в сумі 15442,34 грн, а подальшому ще двічі відбулось погашення відсотків: 04.11.2022 на суму 371,24 грн та 17.05.2023 на суму 200,00 грн; остання сплата компенсацiї вiдсоткiв за кредитним договором відбулася 07.07.2022 у сумі 13767,44 грн, що підтверджується даними наявних в матеріалах справи виписок по рахунках ТОВ «Адепт-Агро» за період з 17.05.2024 по 07.06.2024.

29.04.2024 АТ КБ «Приватбанк» направив на адресу відповідача-1 повідомлення-вимогу за вих. № 10406HECFS47K від 23.04.2024, в якій повідомляв ТОВ «Адепт-Агро» про наявне порушення зобов`язань за кредитним договором, вимагав в 10-ти денний строк достроково повернути кредит разом із нарахованими відсотками за користування кредитом та неустойкою, а також повідомляв, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 03.05.2024, строк - 01.02.2026, що узгоджений п. А.3. кредитного договору, буде вважатися таким, що настав 03.05.2024.

09.05.2024 позивач направив на адресу ОСОБА_1 повідомлення-вимогу за вих. № 10406HECFS47K від 03.05.2024, в якій також зазначив про порушення зобов`язань за кредитним договором, вимагав сплатити прострочену заборгованість в повному обсязі, на умовах та порядку, що встановлені кредитним договором, що призведе до втрати чинності цієї вимоги, а також повідомляв, що у випадку непогашення простроченої заборгованості за кредитним договором в повному обсязі у термін до 13.05.2024, банк має право звернутися за захистом свого порушеного права до суду.

Наразі позивач посилається на те, що заборгованість ТОВ «Адепт-Агро» за вказаним кредитним договором станом на 07.06.2024 згідно із наданим розрахунком становить 2346722,16 грн заборгованості за тілом кредиту. Крім цього, банком відповідно до умов договору здійснено нарахування процентів за використання відповідачем суми наданого кредиту, розрахунок яких, в межах цієї справи, позивач здійснив станом до 02.05.2024. Відповідно до даних розрахунку позивача, загальна заборгованість відповідача за процентами, з урахуванням проведених погашень, становить 901209,55 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором, за виконання яких поручився відповідач-2, уклавши з позивачем договір поруки, банк звернувся до суду з позовом до відповідачів про солідарне стягнення з останніх 2346722,16 грн заборгованості за тілом кредиту та 901209,55 грн заборгованості по процентам.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Згідно з частиною 2 статті 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з ч.3 ст.346 ГК України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно з ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1-2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частина 4 ст.1056-1 Цивільного кодексу України визначає, якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з п.7.1.2. ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно з п.30.1. ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» даються визначення електронний підпис - це електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис; кваліфікований електронний підпис - це удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису; користувачі електронних довірчих послуг - це підписувачі, створювачі електронних печаток, відправники та отримувачі електронних даних, інші фізичні та юридичні особи, які отримують електронні довірчі послуги у надавачів таких послуг відповідно до вимог цього Закону; підписувач - це фізична особа, яка створює електронний підпис

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За умовами ч.ч.1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.

Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарський суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов`язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами договору. Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами шляхом укладення договору. На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.

Як було встановлено судом, між позивачем та відповідачем-1 виникли договірні зобов`язання, за умовами яких позивач зобов`язався надати відповідачу-1 у користування кредитні кошти, а відповідач-1, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит у строки, які погоджені сторонами у кредитному договорі (кінцевий термін повернення кредиту 01.02.2026).

При цьому, як встановлено судом, задля забезпечення виконання позичальником зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 17.05.2021 між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір поруки № 33511364-ДП-1/1, предметом якого є надання поруки перед кредитором за виконання ТОВ «Адепт-Агро» зобов`язань за кредитним договором № 33511364-КД-1 від 17.05.2021.

Суд виходить із того, що підписувач, який здійснює накладення електронного підпису на електронний документ, цим самим засвідчує, що ознайомився з усім текстом документа, повністю зрозумів його зміст, не має заперечень до тексту документа і свідомо застосував свій підпис у контексті, передбаченому документом, тобто підписав, погодив, засвідчив тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 33511364-КД-1 від 17.05.2021, додаткову угоду від 17.05.2021 №1 в електронному вигляді було підписано 17.05.2021 зі сторони АТ «ПриватБанк» кваліфікованим підписом ОСОБА_2 , а зі сторони ТОВ «Адепт-Агро» кваліфікованим підписом ОСОБА_1 .

У свою чергу договір поруки від 17.05.2021 №33511364-ДП-1/1 в електронному вигляді підписано також 17.05.2021 зі сторони АТ «ПриватБанк» кваліфікованим підписом ОСОБА_2 , зі сторони фізичної особи ОСОБА_1 його ж удосконаленим підписом.

Відтак, факт підписання указаних документів в електронному вигляді ОСОБА_1 підтверджується наданими позивачем протоколами створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису.

Відповідачами не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами кредитного договору, додаткової угоди до нього та договору поруки шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів. Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

Окрім того, відповідачі заперечень щодо викладених у договорах умов не висловлювали, питання про зміну умов договорів не порушували. Сторони погодили умови договорів та встановили відповідні зобов`язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.

Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означених договорів, суд вважає їх належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договорами кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов кредитного договору позивачем перераховано на банківський рахунок відповідача - кредитні кошти у розмірі 2995481,49 грн із відповідним призначенням платежу, що також відображено у доданих до позову банківських виписках.

З урахуванням вимог ст.41 Закону України «Про Національний банк України», Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій. Виходячи із зазначеного, виписки по рахунках є належними доказами підтвердження видачі кредиту та наявності заборгованості.

Таким чином, суд констатує, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №33511364-КД-1 від 17.05.2021 та надано відповідачу-1 кредитні кошти.

Із змісту статті 530 ЦК України слідує, що однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним, що є порушенням умов договору.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

Натомість з матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 порушено взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо погашення кредиту у погоджений між сторонам строк згідно наведеного графіку, що мало наслідком виникнення кредитної заборгованості перед позивачем, у зв`язку з чим, банком було реалізоване право на дострокове розірвання кредитного договору.

З вищенаведених повідомлень-вимог вбачається, що остаточною датою повернення кредиту, нарахування та сплати процентів є 03.05.2024.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем-1 вимоги позивача про дострокове повернення кредитних коштів та процентів.

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що відповідач-1 прийняті на себе зобов`язання за договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів належним чином не виконує, у зв`язку з чим у останнього рахується заборгованість перед банком за тілом кредиту в розмірі 2346722,16 грн.

При цьому, у даному разі матеріали справи також свідчать, що ОСОБА_1 також не виконано зобов`язань за договором поруки, що суперечить приписам статті 546, 553, 554 ЦК України, умовам пунктів 1.2., підп. 2.1.2. п. 2.1. договору поруки, а тому відповідач-2 визначається судом таким, що має нести солідарну відповідальність з ТОВ «Адепт-Агро» за неналежне виконання останнім взятих на себе договірних зобов`язань за кредитним договором №33511364-КД-1 від 17.05.2021.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідачів щодо погашення тіла кредиту на суму 1243270,30 грн, яка надійшла на рахунок ТОВ «Адепт-Агро» від Міністерства аграрної політики в якості компенсації кредитної заборгованості, оскільки вказане твердження відповідачів спростовується наданою позивачем випискою по рахунку за період з 14.09.2021 по 03.11.2021, з якою судом встановлено перерахування відповідачем-1 коштів в розмірі 1240000,00 грн на інший свій рахунок, а відтак ці кошти на рахунки відкриті для обслуговування кредиту позивачем не були зараховані.

Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

Суд також зауважує, що до позовної заяви позивачем подані належні докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування у цій справі, зокрема виникнення між сторонами кредитних правовідносин, видачі кредитних коштів, наявність солідарного обов`язку та дострокового повернення кредитних коштів.

Отже, у відповідності до приписів ст.530 ЦК України та умов п.2.3.2 кредитного договору у ТОВ «Адепт-Агро» виник обов`язок погасити існуючу заборгованість у строк до 03.05.2024 (включно), проте позичальник цього не зробив.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 2346722,16 грн станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню та задовольняється судом.

Щодо нарахованих прострочених процентів у загальному розмірі 901209,55 грн., суд зазначає, що уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом).

Щодо незгоди відповідачів відносно задоволення заборгованість за відсотками за користування кредитом в заявленому розмірі, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.1 додаткової угоди передбачено, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання додаткової угоди розмір 14,00% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7,00%. Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-е число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Про зміну розміру базової процентної ставки банк за 15 календарних днів повідомляє позичальника/поручителя/застоводавця та інших зобов`язаних за договором осіб за допомогою мобільного додатка «Viber», ОТР-паролю, поштовим листом, телеграми, повідомлення електронною поштою, повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування, друку інформації на чеках в POS-терміналах, IVR-обдзвону, комунікації у ПК Приват24, в тому числі його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером «Чат-Sender», а також за допомогою інших мобільних додатків банка та інших засобів комунікації.

Проте відповідачі зазначили, що позивачем не було надано доказів повідомлення відповідача-1 про зміну розміру базової процентної ставки під час звернення з позовною заявою, а позивачем у відповіді на відзив лише були наведені Індекси UIRD та відповідні розміри базової процентної ставки за кожен наступний квартал протягом всього строку кредитування.

За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу (1), порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача (2) та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту (3). Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що відсутність у матеріалах справи визначених умовами договору та чинного законодавства доказів існування правових підстав для встановлення і застосування збільшеної (порівняно із базовим рівнем) процентної ставки унеможливлоює доведеність існування у позивача захищуваного суб`єктивного права вимагати виконання відповідачами грошового зобов`язання зі сплати процентів за підвищено ставкою, а отже - зумолює і недоведенність порушення такого права відповідачами - як обов`язкових умов для задоволення позову.

Водночас, суд зауважує, що розмір позовних вимог щодо стягнення процентів за ставкою нижче базової, враховується судом безвідносно до відсутності у матеріалах справи доказів зменшення такої ставки, адже суб`єктивним правом позивача є визначення обсягу позовних вимог у межах тих сум, які він управнений заявляти і доводить наданими доказами, тоді як примусове стягнення більшої суми, ніж підтвердженого належними і допустими доказами, наданими позивачем у відповідності до його обов`язків за ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України, є несумісним із приписами ч.1 ст.19 Конституції України та ч.ч.1, 2 ст.14 Цивільного кодексу України

Перевіривши заявлений до стягнення розрахунок відсотків за користування кредитом у сумі 901209,55 грн, а також застосовані розміри процентної ставки, судом встановлено, що позивач за періоди з 01.01.2022 по 02.06.2022 та з 01.10.2022 по 02.03.2024 здійснював розрахунок за збільшеними, ніж базова 14,00%, ставками, за відсутністю доказів наявності належних підстав такого підвищення ставки.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне відмовити у нарахуванні відсотків, які були заявлені в межах ст.ст. 1048, 1050 ЦК за збільшеною ставкою та застосувати за вищевказані періоди базову ставку 14,00%.

Здійснивши власний розрахунок відсотків за користування кредитом за період з 01.01.2022 по 02.06.2022 та за період з 01.10.2022 по 02.03.2024, враховуючи часткові погашення відсотків, суд дійшов висновку про визнання вказаних вимог (щодо нарахування відсотків) Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» частково на суму 704125,52 грн, в той час як в задоволенні вимог на суму 197084,03 грн слід відмовити.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Факт видачі грошових коштів у розмірі, що визначений кредитним договором № №33511364-КД-1 від 17.05.2021 із подальшими змінами до нього, а також наявність встановленої судом заборгованості, відповідачами не спростовано, доказів повернення Банку грошових коштів у повній сумі суду не надано.

Несплатою позивачу отриманих кредитних коштів за вищевказаним кредитним договором, а також розрахованих судом процентів за користування кредитним коштами відповідачі порушили умови укладених між ними та позивачем договорів, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. В свою чергу вказані обставини є підставою для стягнення заявленої суми заборгованості у судовому порядку.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, приймаючи до уваги встановлення судом під час розгляду справи обставин наявності у відповідачів перед позивачем заборгованості за тілом кредиту та визначеної судом заборгованості за процентами, враховуючи, що бездіяльність відповідачів, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договору, а також те, що в установленому порядку відповідачі обставини, які повідомлені позивачем, в повному обсязі не спростували, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, проте підлягає частковому задоволенню, з урахуванням встановленої судом обставини відсутності у матеріалах справи підстав для збільшення банком розміру базової процентної ставки.

Разом з тим, суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених учасниками судового процесу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, відповідно до ч. 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

З врахування викладеного, витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо солідарного стягнення покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст.2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адепт-Агро» (вул. І.Вазова, № 1, м. Херсон, 73020, код ЄДРПОУ 33511364) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, № 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2 346 722 (два мільйони триста сорок шість тисяч сімсот двадцять дві) грн 16 коп та заборгованість за процентами в розмірі 704 125 (сімсот чотири тисячі сто двадцять п`ять) грн 52 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адепт-Агро» (вул. І.Вазова, № 1, м. Херсон, 73020, код ЄДРПОУ 33511364) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, № 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору в розмірі 18 305 (вісімнадцять тисяч триста п`ять) грн 09 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, № 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору в розмірі 18 305 (вісімнадцять тисяч триста п`ять) грн 09 коп.

5. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 25 листопада 2024 р.

Суддя О.В. Цісельський