Ухвала

від 25.11.2024 по справі 904/1207/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 904/1207/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Губенко Н.М., Кролевець О.А.,

розглянув касаційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя Ярошенко В.І.)

від 16.05.2024

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Парусніков Ю.Б., судді - Верхогляд Т.А., Іванов О.Г.)

від 01.11.2024

у справі за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комсомольське"

про стягнення 92 153,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. У березні 2024 року Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - Підприємство, скаржник) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комсомольське" (далі - ОСББ) про стягнення заборгованості за теплопостачання, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог на суму 92 153,83 грн, з яких: сума основного боргу 57 839,08 грн, 3% річних у сумі 2 999,99 грн, інфляційні втрати у сумі 11 402,11 грн, пеня у сумі 19 912,65 грн.

2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням ОСББ умов договору про постачання теплової енергії № 082118 від 21.07.2009 в частині своєчасної оплати за спожиту теплову енергію.

3. 16.05.2024 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково, стягнув з ОСББ на користь Підприємства суму основного боргу 57 839,08 грн, інфляційні втрати у сумі 740,18 грн, 3% річних у сумі 481,41 грн та витрат зі сплати судового збору в сумі 1 552,50 грн.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване частковим виконанням ОСББ своїх зобов`язань з оплати вартості поставленої теплової енергії, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 57 839,08 грн за період з січня 2022 року по березень 2022 року, листопад 2022 року по березень 2023 року. Стосовно заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновку, що на період дії запровадженого в Україні воєнного стану (24.02.2022) їх нарахування було заборонене, відповідно до постанови КМУ від 05.03.2022 № 206, однак після її скасування 30.12.2023 такі нарахування частково визнані правомірними. Суд встановив, що допустима до стягнення сума складає 481,41 грн - 3% річних та 740,18 грн - інфляційних втрат.

5. 01.11.2024 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу Підприємства залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині (в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат) ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни у цій частині.

7. 04.11.2024 Підприємство надіслало до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги повністю.

8. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

9. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

10. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

11. Позов у зазначеній справі подано у 2024 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028, 00 грн.

12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

13. Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 ГПК України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн).

14. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

15. Отже, у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом.

16. Зокрема, за загальним правилом судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню (пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

17. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.

18. Скаржник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки не сформовано висновку щодо питання застосування до споживачів теплової енергії, що не відносяться до категорії "населення", підпункт 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 530-ІХ від 17.03.2020, відповідно до якого на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

19. Скаржник також посилається, що для формування єдиної правозастосовної практики, існує об`єктивна необхідність відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.11.2018 у справі № 904/7024/17, щодо питання диференціації споживання теплової енергії як товарної продукції чи як комунальної послуги шляхом віднесення споживачів до тої чи іншої категорії за способом підключення до місцевої (розподільчої) теплової мережі - безпосередньо чи через внутрішньобудинкову мережі, та надати правову оцінку урахуванню цілей використання, відображених у тарифі, яка відсутня у позиції Великої Палати.

20. Підприємство зазначає, що справа має виняткове значення для нього, оскільки результати її розгляду потенційно матимуть наслідком чітку правову визначеність у піднятих питаннях, що забезпечить практичну реалізацію завдань господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого розгляду і вирішення справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

21. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави і суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

22. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

23. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.

24. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

25. З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; суди допустили явну й грубу помилку в застосуванні норм процесуального права, у тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанції таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.

26. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки скаржник належним чином не обґрунтував існування зазначених якісних та кількісних показників щодо наявності виключної правової проблеми.

27. Щодо "виняткового значення" справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

28. Власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для скаржника без відповідного обґрунтування, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини статті 287 ГПК України.

29. За оцінкою Суду касаційна скарга не містить переконливих аргументів, а також підтверджуючих документів, які б свідчили про виняткове значення справи для скаржника, оскільки незгода з ухваленими рішеннями суду попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь заявника є звичайним передбачуваним процесом.

30. Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

31. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

32. З огляду на зазначене Верховний Суд вважає, що подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.

33. Таким чином скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 92 153,83 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

34. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

35. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/1207/24 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кролевець