Ухвала

від 26.11.2024 по справі 921/2/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 921/2/21(921/744/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024

у справі № 921/2/21(921/744/21)

за позовом Приватного підприємства "Да-Руся"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАММОН"</a>,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки і нерухомого майна та визнання права власності

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" в особі ліквідатора Шимечка А.Я.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАММОН"</a>,

про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки і нерухомого майна та визнання права власності

в межах справи №921/2/21

про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод"

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/2/21 про банкрутство ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод», відкрита ухвалою суду від 14.07.2021.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 20.07.2022 у цій справі припинено процедуру розпорядження майном боржника; ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Шимечка А.Я.

ПрАТ «Да-Руся» подало до Господарського суду Тернопільської області 15.11.2021 позовну заяву до ТОВ «Маммон» про витребування з чужого незаконного володіння будівлі складської дільниці № 2, загальною площею 1122,4 кв.м., що знаходяться у м. Тернополі по вул. Полковника Нечая, 25Б та земельної ділянки загальною площею 0,2315 га за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 6110100000:02:01:0050, що розташована у м.Тернополі по вул. Полковника Нечая, 25.

07.02.2022 ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» в особі ліквідатора Шимечка А.Я. подав заяву як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору з аналогічними позовними вимогами до того ж відповідача - ТОВ «Маммон» про витребування з чужого незаконного володіння будівлі складської дільниці № 2, загальною площею 1122,4 кв.м., що знаходяться у м. Тернополі по вул. Полковника Нечая, 25Б та земельної ділянки загальною площею 0,2315 га за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 6110100000:02:01:0050, що розташована у м.Тернополі по вул. Полковника Нечая, 25.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.05.2023 у справі №921/2/21(921/744/21) відмовлено у задоволенні позовних вимог первісного позивача так і третьої особи із самостійними вимогами до відповідача.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 рішення Господарського Тернопільської області від 31.05.2023 у справі №921/2/21(921/744/21) скасовано в частині відмови у позові про витребування об`єктів нерухомого майна. У цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ «Маммон» (код ЄДРПОУ: 43181472, адреса: 46003, м.Тернопіль, вул. Полковника Нечая, 25) на користь ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» (код ЄДРПОУ: 01267917, адреса: 46003, м. Тернопіль, вул. Полковника Нечая, 25) таке нерухоме майно:

- будівлю складальної дільниці № 2 загальною площею 1 122,4 кв.м., що розташована: у м. Тернополі по вул. Полковника Нечая, 25а;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 6110100000:02:01:0050, площею 0,2315 га, що розташована у м. Тернополі, вул. Полковника Нечая,;

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі №921/2/21(921/744/21), в якій скаржник просить суд скасувати вказану постанову, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.05.2023 у справі №921/2/21(921/744/21) залишити в силі. Також скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаного судового рішення.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №921/2/21(921/744/21) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 15.11.2024.

19.11.2024 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення проти відкриття касаційного оскарження, в яких він просить відмовити ТОВ «МАММОН» у відкритті касаційного провадження, оскільки скаржником не сплачено судовий збір у повному обсязі, а клопотання про поновлення строку є необґрунтованим.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частини 4 статті 293 цього Кодексу.

Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 22.02.2024, повний текст постанови складено 12.03.2024, отже останнім днем касаційного оскарження вказаної постанови було 01.04.2024. Проте, касаційна скарга подана скаржником 14.11.2024, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі ТОВ «МАММОН» просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі №921/2/21(921/744/21) посилаючись на таке.

На момент відкриття провадження у цій справі кінцевим бенефіціаром, єдиним керівником та єдиним власником ТОВ «Маммон» згідно даних ЄДРПОУ зареєстрований ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (копія свідоцтва про смерть долучається). Відтак, протягом усього часу розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції була відсутня особа, яка має повноваження представляти інтереси ТОВ «Маммон», вчиняти дії від імені Товариства, в т.ч. видавати довіреність на представлення інтересів у судових провадженнях. Повноваження попередніх представників відповідача ТОВ «Маммон» припинені в силу вимог пункту 6 частини 1 статті 248 Цивільного кодексу України (припинення представництва за довіреністю у разі смерті особи, яка видала довіреність).

ОСОБА_3 на підготовчій стадії справи № 921/2/21 (921/744/21) вступила у справу як представник відповідача ТОВ «Маммон». Проте дане представництво на думку скаржника є неналежним та не свідчить про повноцінний захист інтересів відповідача, забезпечення змагальності та рівності сторін.

Процесуальні документи ОСОБА_4 , які подавались нею в інтересах ТОВ «Маммон» у справі № 921/2/21(921/744/21), в тому числі касаційна скарга на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі №921/2/21(921/744/21), носять суто формальний характер та не містять реального аналізу обставин справи та аргументів відповідача.

19.09.2024, отримавши свідоцтво про право власності на спадкове майно від 16.09.2024 за № 2-782, спадкоємиця ОСОБА_5 , як новий одноосібний власник ТОВ «Маммон» змогла призначити з 23.09.2024 замість ОСОБА_2 нового директора Товариства - ОСОБА_6, яка, відповідно, отримала повноваження представляти ТОВ «Маммон».

23.10.2024 року представник ТОВ «Маммон» адвокат Магдич О.О., діючи на підставі договору про надання правової допомоги укладеного з новопризначеним директором Товариства ОСОБА_6 змогла ознайомитись з 10-ма томами господарської справи № 921/2/21(921/744/21), підготувати та подати дану касаційну скаргу (копія заяви про ознайомлення з матеріалами справи долучається).

Скаржник вказує, що принцип змагальності сторін не був забезпечений при розгляді цієї справи №921/2/21 (921/744/21), оскільки інтереси відповідача ТОВ «Маммон» не могли бути представлені до 20.09.2024, тобто до офомлення спадкових прав після єдиного власника та керівника Товариства.

До оформлення спадкових прав на ТОВ «Маммон» спадкоємицею попереднього власника, керівника та бенефіціара покійного ОСОБА_2 відповідач (ТОВ «Маммон») не мав змоги наділити повноваженнями представника, взяти участь у розгляді справи № 921/2/21(921/744/21), довести суду свою правову позицію, забезпечити змагальність сторін та захистити свої права і інтереси. Відтак існували об`єктивні та непереборні обставини, які позбавляли відповідача можливості подати касаційну скаргу у встановленні господарським процесуальним законом строки.

Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, не залежали від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Колегія суддів зауважує, що причини, зазначені у клопотанні про поновлення строку не визнаються судом поважними.

29.03.2024 до Верховного Суду вже подавалася касаційна скарга ТОВ «МАММОН» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі №921/2/21(921/744/21), в якій скаржник просив суд скасувати вказану постанову, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.05.2023 у справі №921/2/21(921/744/21) залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі №921/2/21(921/744/21) було залишено без руху, а ухвалою Верховного Суду від 17.06.2024 касаційну скаргу ТОВ «МАММОН» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі №921/2/21(921/744/21) повернуто скаржнику, оскільки конкретні підстави касаційного оскарження, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, на яких подається касаційна скарга з їх належним обґрунтуванням не зазначені, оригінал документа про сплату або зарахування судового збору на рахунок Верховного Суду на суму 66 932,86 грн не надано, а отже недоліки касаційної скарги не усунуто.

Вказана касаційна скарга була підписана представником ТОВ «МАММОН» за трудовим договором від 21.01.2022 ОСОБА_4 .

Згідно з частинами 1, 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відомості про втрату чинності вказаного трудового договору на момент подання касаційної скарги 29.03.2024 скаржником до касаційної скарги подано не було. З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що ОСОБА_4 не мала права подавати вперше касаційну скаргу від імені ТОВ «МАММОН» є безпідставними.

При цьому, пункт 6 частини 1 статті 248 Цивільного кодексу України (припинення представництва за довіреністю у разі смерті особи, яка видала довіреність) регулює питання припинення довіреності, а не договору, до того ж довіреності, виданої фізичною особою, а не юридичною особою.

Крім того, адвокат Магдич О.О., маючи можливість ознайомитись з матеріалами справи починаючи з дня укладення нею договору на надання правової допомоги № 23 від 27.09.2024 (вказаний у ордері на надання правничої (правової) допомоги серії ВО № 1034223) подала заяву про ознайомлення з матеріалами справи лише 30.09.2024, ознайомилась з матеріалами справи лише 01.11.2024 (надана скаржником заява за вхідним номером суду 7516 від 30.09.2024), а подала касаційну скаргу - 14.11.2024, тобто більше ніж через 1,5 місяці з дня укладення нею договору на надання правової допомоги ТОВ «МАММОН».

З огляду на викладене, зазначені причини не визнаються Судом поважними для пропуску процесуального строку, оскільки зумовлені не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони, вказані обставини свідчать про невжиття скаржником всіх необхідних заходів для дотримання вимог процесуального законодавства, встановлених для звернення з касаційною скаргою.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенцї про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 292 ГПК України:

- Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

- Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

- Розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції, склад якої визначений в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «МАММОН» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі №921/2/21(921/744/21) підлягає залишенню без руху на підставі частини 3 статті 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків шляхом наведення інших поважних підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та подання суду належних доказів поважності причини пропуску строку на касаційне оскарження.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій ви-кладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу приз-вело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрун-тованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

У касаційній скарзі не зазначено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) по-дається касаційна скарга на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі №921/2/21(921/744/21) з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав), а саме: не вказано чітко пункт частини другої статті 287 ГПК України та не зазначено саму статтю.

Також, статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (п. 2 ч. 1 ст.163 ГПК України).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.

Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (п. 55. постанови Великою Палатою Верховного Суду).

Правовий висновок щодо визначення ставки судового збору, що підлягає сплаті за розгляд майнового спору у позовному провадженні в межах справи про банкрутство боржника викладений Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.04.2021 у справі №905/1818/19.

Із огляду на зміст оскарженого судового рішення і вимог касаційної скарги ТОВ «МАММОН», предметом позову у справі №921/2/21(921/744/21) є витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна та визнання права власності, зокрема на:

- будівлю складальної дільниці № 2 загальною площею 1 122,4 кв.м., що розташована: у м. Тернополі по вул. Полковника Нечая, 25а;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 6110100000:02:01:0050, площею 0,2315 га, що розташована у м. Тернополі, вул. Полковника Нечая.

Згідно з умовами п. 6 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 03.04.2014 вартість майна - будівлі складської дільниці № 2, загальною площею 1122,4 кв.м., що знаходяться у м. Тернополі по вул. Полковника Нечая, 25Б складає 1 592 711, 00 грн (а.с. 29-30, т. 1).

Згідно з умовами п. 6 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.01.2015 ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 0,2315 га з кадастровим номером 6110100000:02:01:0050 становить 638 384, 40 грн (а.с. 31-32, т. 1).

Отже, загальна вартість спірного майна становить 2 231 095,40 грн.

Відтак, за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі №921/2/21(921/744/21) скаржнику належало сплатити судовий збір у сумі 66 932,86 грн (2 231 095,40 грн * 1,5 % * 200 %).

Водночас Верховний Суд зауважує, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку. У зв`язку з цим, статтю 4 Закону України "Про судовий збір" було доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, оскільки касаційна скарга подана в електронній формі - через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання касаційної скарги із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження його ставки становить 53 546,29 грн (66 932,86 грн х 0,8).

Проте, скаржником за платіжною інструкцією №0.0.4000852287.1 від 12.11.2024 сплачено лише 9 924,00 грн, тобто на 43 622,29 грн менше від суми судового збору, що підлягає сплаті у цьому випадку.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинні бути зазначені судові рішення, що оскаржуються.

Так в тексті касаційної скарги та в її прохальній частинах скаржник зазначає, що датою рішення Господарського суду Тернопільської області, яке він просить залишити в силі є від 30.05.2023.

Водночас, оскаржуваною постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі №921/2/21(921/744/21) було переглянуто рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.05.2024.

Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію про те, які судові рішення оскаржуються і про те, у якій саме справі. Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнення дати рішення Господарського суду Тернопільської області, яке він просить залишити в силі.

Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- навести інші поважні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження та подати до суду належні докази поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження;

- зазначити конкретні підстави касаційного оскарження, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, на яких подається касаційна скарга з їх належним обґрунтуванням;

- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 43 622,29 грн;

- уточнити дату судового рішення, яке скаржник просить залишити в силі.

При цьому, суд звертає увагу скаржника на платіжні реквізити для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерському районі/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ)- 37993783,

- банк отримувача - Казначейство України (ЕАП),

- номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007,

- код класифікації доходів бюджету - 22030102,

- найменування податку, збору, платежу - "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними аргументи клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі №921/2/21(921/744/21).

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі №921/2/21(921/744/21)залишити без руху.

3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «МАММОН» строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

4. Товариству з обмеженою відповідальністю «МАММОН» усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб:

- навести інші поважні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження та подати до суду належні докази поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження;

- зазначити конкретні підстави касаційного оскарження, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, на яких подається касаційна скарга з їх належним обґрунтуванням;

- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 43 622,29 грн;

- уточнити дату судового рішення, яке скаржник просить залишити в силі.

5. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «МАММОН», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, до касаційної скарги будуть застосовані наслідки, які передбачені положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 292 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий C.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік