Постанова

від 20.11.2024 по справі 643/1718/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 643/1718/23

провадження № 61-5474св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць, Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Радченком Євгенієм Вікторовичем, на рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2023 року, додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2023 року у складі судді Осадчого О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 березня 2024 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Мальованого Ю. М., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що вона та ОСОБА_2 з 25 лютого 1989 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2020 року (справа № 643/12528/20).

За час шлюбу ними набуто майно, а саме: транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та гаражний бокс № НОМЕР_2 в Споживчому товаристві по будівництву і експлуатації колективних гаражів - Автомобільно-гаражна фірма «Ентузіаст-2», що розташований за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, 168.

Посилалася на те, що зазначене майно належить їм як подружжю на праві спільної сумісної власності, проте між ними відсутнє порозуміння щодо розподілу спільного сумісного майна подружжя.

Так,автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 08 лютого 2022 року відповідач відчужив без її згоди, тому вважає за необхідне отримати від нього грошову компенсацію ринкової вартості 1/2 частини транспортного засобу у розмірі 240 000 грн.

Крім того, оскільки гаражним боксом № НОМЕР_2 в Споживчому товаристві по будівництву і експлуатації колективних гаражів - Автомобільно-гаражна фірма «Ентузіаст-2»вона не користується, вважала за можливе стягнути з відповідача компенсацію 1/2 частини ринкової вартості гаражного боксу у розмірі 60 000 грн.

Ураховуючи те, що ОСОБА_2 з 2019 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, звітував перед податковим органом та вказав свій дохід за 2019 рік у розмірі 699 932 грн, за 2020 рік - 702 027 грн, просила стягнути з відповідача 1/2 частини цього доходу

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати спільним майном подружжя транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та гаражний бокс № НОМЕР_2 в Споживчому товаристві по будівництву і експлуатації колективних гаражів - Автомобільно-гаражна фірма «Ентузіаст-2», що розташований за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, 168;

- стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості 1/2 гаражного боксу № НОМЕР_2 в Споживчому товаристві по будівництву і експлуатації колективних гаражів - Автомобільно-гаражна фірма «Ентузіаст-2», що розташований за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, 168, у розмірі 60 000 грн;

- припинити право спільної сумісної власності подружжя на гаражний бокс № НОМЕР_2 в Споживчому товаристві по будівництву і експлуатації колективних гаражів - Автомобільно-гаражна фірма «Ентузіаст-2», що розташований за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, 168;

-визнати за відповідачем право власності на гаражний бокс № НОМЕР_2 в Споживчому товаристві по будівництву і експлуатації колективних гаражів - Автомобільно-гаражна фірма «Ентузіаст-2», що розташований за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, 168;

-стягнути з відповідача на її користь компенсацію ринкової вартості 1/2 частини транспортного засобу марки MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 240 000 грн.

- стягнути з відповідача на її користь у порядку поділу спільного майна подружжя 1/2 частину доходів, отриманих ОСОБА_2 , як фізичною особою - підприємцем за період часу з 22 лютого 2019 року до 10 листопада 2020 року у розмірі 710 979,50 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошову компенсацію ринкової вартості 1/2 частини транспортного засобу марки MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 240 000 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що спірний автомобіль є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки був придбаний за час перебування сторін у шлюбі, а частка кожного з подружжя в зазначеному майні є рівною. Разом з тим, автомобіль був відчужений ОСОБА_2 08 лютого 2022 року без згоди позивачки і не в інтересах сім`ї, а також не на її потреби, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсацію ринкової вартості 1/2 частини автомобіля. Посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 726/1388/16 (провадження № 61-10684св21), районний суд вважав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог у частині визнання транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя, оскільки ці вимоги є неефективними.

Щодо спірного гаражного боксу № НОМЕР_2 в Споживчому товаристві по будівництву і експлуатації колективних гаражів - Автомобільно-гаражна фірма «Ентузіаст-2», який розташований за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, 168, то суд першої інстанції зазначив, що позивачкою не доведено належними і допустимими доказами на підтвердження того, що за сторонами зареєстровано право власності на спірний гаражний бокс, відтак він не підлягає поділу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 1/2 частини доходів від підприємницької діяльності, отриманих за період часу з 22 лютого 2019 року до 10 листопада 2020 року, суд вважав, що позивачкою не було надано належних і допустимих доказів того, що доходи, отримані ОСОБА_2 від здійснення підприємницької діяльності, були використані ним не на потреби сім`ї.

Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Приблуди В. Є., про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 500 грн.

Додаткове рішення районного суду мотивоване тим, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Тому, враховуючи наведене, клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правову (правничу) допомогу, а також те, що позов ОСОБА_1 задоволено частково, з урахуванням обсягу та складності наданих позивачці послуг з правничої допомоги протягом розгляду справи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, суд першої інстанції вважав, що із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 500 грн, а не заявлені 48 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 березня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2023 року в оскаржуваній частині залишено без змін.

Додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що спірний автомобіль відчужено ним в інтересах сім`ї на користь доньки сторін, оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження цього. Також суд вважав необґрунтованими посилання відповідача на те, що за домовленістю сторін правочину ціна автомобіля склала 49 000 грн, оскільки вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого.

Апеляційний суд послався на релевантну практику Верховного Суду.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції погодився з висновком районного суду про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 500 грн, ураховуючи складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Радченко Є. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2023 року, постанову Харківського апеляційного суду від 19 березня 2024 року в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошової компенсації ринкової вартості 1/2 частини транспортного засобу марки MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 240 000 грн скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції; додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2023 року скасувати.

У решті судові рішення не оскаржуються, тому, відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, Верховним Судом не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Радченком Є. В., залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Радченком Є. В., мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошової компенсації ринкової вартості 1/2 частини транспортного засобу марки MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 240 000 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 500 грн.

Судами не взято до уваги те, що за договором купівлі-продажу від 08 лютого 2023 року № 7565/22/007619 він здійснив відчуження транспортного засобу марки MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в інтересах спільної з позивачкою доньки ОСОБА_3 , тобто не у власних особистих інтересах, а виключно в інтересах сім`ї. При цьому за домовленістю сторін правочину ціна автомобіля склала 49 000 грн.

Посилається на те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини на підставі недопустимих доказів, зокрема, на підставі довідки про найбільш вірогідну ціну продажу рухомого майна, наданої суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 щодо транспортного засобу марки MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , 2013 року випуску, відповідно до якої станом на 02 березня 2022 року найбільш вірогідна сума грошей, яку міг би отримати власник колісного транспортного засобу складає 480 000 грн.

Зазначає, що оскільки в матеріалах справи відсутній звіт про оцінку спірного автомобіля, тому суд першої інстанції мав би відмовити у задоволенні цих вимог за недоведеністю позивачкою належними і допустимими доказами його ринкової вартості.

Вважає, що визначена районним судом сума витрат на правничу допомогу у розмірі 9 500 грн не відповідає критеріям розумності та справедливості, тому враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , вказані витрати підлягають зменшенню до 2 250 грн.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень представник ОСОБА_2 - адвокат Радченко Є. В. вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень представник ОСОБА_2 - адвокат Радченко Є. В. вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того представник ОСОБА_2 - адвокат Радченко Є. В. зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 25 лютого 1989 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2020 року у справі № 643/12528/20 (том 1 а. с. 233-234).

Відповідно до повідомлення Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Харківській області від 24 листопада 2021 року № 31/20-3881 за ОСОБА_2 18 квітня 2013 року зареєстровано транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 (том 1, а. с. 18).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 з 22 лютого 2019 року зареєстрований як фізична особа - підприємець (том 1, а. с. 15-16).

Відповідно до листа голови Автомобільно-гаражної фірми «Ентузіаст-2» ОСОБА_2 є членом Споживчого товариства по будівництву і експлуатації колективних гаражів Автомобільно-гаражної фірми «Ентузіаст-2» з 2013 року та користується гаражним боксом № НОМЕР_2 , що розташований за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, 168. Пайовий внесок за будівництво гаражного боксу № НОМЕР_2 , що розташований в Автомобільно-гаражній фірмі «Ентузіаст-2» внесено у повному обсязі. Надати інформацію щодо технічних характеристик вказаного гаражного боксу та копій його технічної документації не має можливості у зв`язку з її відсутністю в адміністрації Автомобільно-гаражної фірми «Ентузіаст-2» (том 1, а. с. 19).

Згідно з довідкою про найбільш вірогідну ціну нерухомого майна, а саме гаражного боксу № НОМЕР_2 , який розташований в Автомобільно-гаражній фірмі «Ентузіаст-2» за адресою: АДРЕСА_1 , виданою суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 , найбільш вірогідна сума грошей, яку міг би отримати власник гаражного боксу станом на 02 березня 2023 року становить 120 000 грн (том 1, а. с. 8-9).

Відповідно до довідки про найбільш вірогідну ціну продажу рухомого майна, наданої суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 щодо транспортного засобу марки MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , 2013 року випуску, відповідно до якої станом на 02 березня 2022 року найбільш вірогідна сума грошей, яку міг би отримати власник колісного транспортного засобу складає 480 000 грн (том 1, а. с. 10-11).

Згідно з повідомлення Головного управління Державної податкової служби в Харківській області від 10 травня 2023 року № 7240/5/20-40-24-03-08 фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зареєстрований в управлінні з 22 лютого 2019 року за № 24800000000224387 та перебуває на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності. Згідно з наданими податковими деклараціями платника єдиного податку фізичної особи - підприємця обсяг його доходу за 2019 рік складає 699 932 грн, за 2020 рік -702 270 грн (том 1, а. с. 56).

Аналогічна інформація міститься в податкових деклараціях платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (том 1, а. с. 166-169).

Матеріали справи містять надані ОСОБА_2 копії видаткових накладних за період часу з 22 лютого 2019 року по 10 листопада 2020 року на загальну суму 998 377,18 грн (том 1, а. с. 103-165).

08 лютого 2022 року між Мереф`янською філією ТОВ «Діметрел», який є комісіонером на підставі укладеного з власником транспортного засобу договору комісії від 05 лютого 2022 року № 7565/22/1/007656, та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 7565/22/007619 транспортного засобу марки MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 (том 1, а. с. 208-209).

З огляду на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 08 лютого 2022 року за ОСОБА_3 зареєстрований автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_3 , 2013 року випуску (том 1, а. с. 99).

23 липня 2019 року між Харківським національним університетом міського господарства імені О. М. Бекетова та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 було укладено договір про надання освітніх послуг між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою, відповідно до пункту 9 якого загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 34 800 грн (том 1, а. с. 100).

Відповідно до реєстрів застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5, форма ОК-7) за 2019 рік ОСОБА_1 нараховано дохід у розмірі 128 231,30 грн, за 2020 рік - 92 509,30 грн (том 2, а. с. 76-80).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Радченком Є. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 60 CK України, майно, набуте, подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.

У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Встановлено, що за час перебування у шлюбі сторони набули у власність за спільні кошти, у тому числі, автомобіль марки MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , право власності на яке було зареєстровано за ОСОБА_2 .

Презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно (автомобіль) не спростована.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно з положеннями статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина четверта статті 65 СК України).

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За системним тлумаченням частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов`язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Судам також роз`яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Якщо під час вирішення спору про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 299/2490/16 та від 04 жовтня 2023 року у справі № 345/2224/20 зазначено, що поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився й апеляційний суд, на підставі належно оцінених доказів, поданих сторонами, урахувавши вартість спірного транспортного засобу, виходячи з інтересів сторін у справі, принципу рівності часток у спільному майні подружжя, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя на користь позивачки у рахунок грошової компенсації вартості 1/2 частини у праві спільної сумісної власності на автомобіль.

При цьому суди урахували, що відповідач без згоди позивачки в період фактичного припинення шлюбних відносин відчужив автомобіль марки MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був спільною сумісною власністю подружжя та не довів належними доказами використання отриманих від продажу коштів в інтересах сім`ї.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що він здійснив відчуження транспортного засобу виключно в інтересах сім`ї, суд відхиляє, оскільки позивачка довела, що кошти від продажу без її згоди автомобіля відповідач не використовував в інтересах сім`ї, а ОСОБА_2 протилежного не довів.

Верховним Судом у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16-ц (провадження № 61-19420св18) та від 10 червня 2022 року у справі № 544/856/20 (провадження № 61-21406св21) зроблено висновок про те, що факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї, повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.

Відповідно до частини першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апеляційний суд правильно відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , які є ідентичними доводами його касаційної скарги, щодо незгоди з оцінкою вартості спірного майна, оскільки у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку із цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) зроблено висновок, що у разі, якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.

Позивачка надала письмові докази щодо вартості щодо вартості спірного транспортного засобу, які суд в силу норм ЦПК України не міг не прийняти, оцінивши їх.

При цьому згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України саме відповідач, якщо він не погоджується з оцінкою автомобіля, який оцінила позивач, має доводити протилежне (подати інші докази, просити про проведення відповідної експертизи тощо).

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи на підставі недопустимих доказів, оскільки обставини справи встановлені на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону.

Посилання заявника на неврахування судами правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц є безпідставними, оскільки правові висновки судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині не суперечать висновкам Верховного Суду, так як у справах встановлені різні фактичні обставини.

Щодо оскаржуваного додаткового рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2023 року та постанови Харківського апеляційного суду від 19 березня 2024 року в частині розподілу судових витрат

Згідно із частиною першою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, урахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також враховуючи заперечення іншої сторони щодо обґрунтованості розміру зазначених витрат, дійшов правильного висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 500 грн витрат на правничу допомогу.

Верховний Суд погоджується з висновком районного суду про відсутність підстав для застосування положень пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, оскільки судом першої інстанції були фактично відхилені всі понесені позивачкою витрати на правову допомогу, які пов`язані з вимогами, які судом задоволені не були, при цьому одна вимога була задоволена у повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на те, що визначена районним судом сума витрат на правову допомогу у розмірі 9 500 грн не відповідає критеріям розумності та справедливості та, враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , вказані витрати підлягають зменшенню до 2 250 грн.

При перегляді додаткового рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2023 року, судом апеляційної інстанції враховано принципи реальності адвокатських витрат, розумності, співмірності та ухвалено судове рішення, яке відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін.

Усі доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, зводяться виключно до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див.: постанову Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Радченком Євгенієм Вікторовичем, залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошової компенсації ринкової вартості 1/2 частини транспортного засобу, додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець