Рішення

від 19.11.2024 по справі 260/3861/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2024 рокум. Ужгород№ 260/3861/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судового засідання Пішта І.І.,

за участю:

представник позивача Черненко С.С.,

представник позивача Данч Н.О.,

представник відповідача Тричинець Н.П.,

представник третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області (вул. Незалежності, буд.27, Тячів, Закарпатська область, 90500) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (вул. Швабська, 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ 38015668) до Виконавчого комітету Рахівської міської ради Рахівського району Закарпатської області (вул. Миру, буд. 34, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ 44245112), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Рахівське міське комунальне підприємство «Рахівкомунсервіс» (вул. Шевченка, 43, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ 32240467), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Рахівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Рахівське міське комунальне підприємство «Рахівкомунсервіс», в якому позивач просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Рахівської міської ради Закарпатської області щодо незабезпечення припинення експлуатації несанкціонованого сміттєзвалища побутових відходів, яке знаходиться в місті Рахів Закарпатської області по вулиці Партизанській на лівому березі річки Тиса;

2) зобов`язати Виконавчий комітет Рахівської міської ради Закарпатської області невідкладно вжити заходів для забезпечення припинення експлуатації несанкціонованого сміттєзвалища твердих побутових відходів, яке знаходиться в місті Рахів Закарпатської області по вулиці Партизанській на лівому березі річки Тиса та провести рекультивацію сміттєзвалища.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в ході реалізації конституційної функції щодо представництва інтересів держави в суді вивчено стан дотримання Виконавчим комітетом Рахівської міської ради законодавства щодо поводження з відходами на території Рахівської об`єднаної територіальної громади та встановлено, що сміттєзвалище розміщене на землях комунальної власності, загальна площа зайняття якого побутовими відходами складає 1,2707 га, що встановлено шляхом проведення огляду місцевості у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019071160000069 за ч. 2 ст. 364 КК України, яке розслідується слідчим відділенням Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області за фактом незаконної організації та розміщення побутових відходів у прибережній захисній смузі річки Тиса в місті Рахів, а процесуальне керівництво у ньому здійснює Тячівська окружна прокуратура. З висновку експертів № 5702 від 11.09.2020, складеного за результатами проведення комісійної судової інженерно-екологічної експертизи в указаному кримінальному провадженні, вбачається, що сміттєзвалище (місце видалення відходів) Рахівського міського комунального підприємства «Рахівкомунсервіс» в місті Рахів на лівому березі річки Тиса по вулиці Партизанській є несанкціонованим, оскільки відсутньою є дозвільна та проектна документація у сфері поводження з побутовими відходами, передбачена діючим законодавством та підзаконними нормативно-правовими актами (в тому числі природоохоронними та санітарними) у сфері поводження з відходами. Поряд з цим, згідно паспорту місця видалення відходів № 73 від 08.06.2004 сміттєзвалище є законсервоване. Розрахунковий термін експлуатації - 8 років (початок експлуатації 1996-2004), віддаленість від водотоків і водойм - 50 метрів. Вказує, що Виконавчим комітетом Рахівської міської ради не вживаються належні заходи щодо припинення експлуатації несанкціонованого звалища відходів, належним чином не виконано свої повноваження у сфері поводження з відходами, у вигляді бездіяльності щодо незабезпечення припинення експлуатації несанкціонованого сміттєзвалища побутових відходів, систематично ігноруються вимоги, звернення органів державного нагляду (контролю), а тому вказане стало підставою для звернення Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави з даним позовом до суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

17 вересня 2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач заперечує щодо адміністративного позову, вважає його вимоги безпідставними, незаконними та необґрунтованими. Вказує, що Тячівська окружна прокуратура в Закарпатській області не є належним суб`єктом, який повинен звернутися до суду із даними позовними вимогами. В матеріалах справи відсутні докази, що судом підтверджено підстави для представництва прокурора у відповідності до статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Отже, право на звернення з адміністративним позовом до Рахівської міської ради належить Державній екологічній інспекції в Закарпатській області. Крім того вказує, що 08 червня 2004 року за реєстраційним номером № 73 Рахівським міським комунальним підприємством «Рахівкомунсервіс» отримано Паспорт місця видалення відходів. Сміттєзвалище розташоване на лівому березі річки Тиси по вулиці Партизанська в м. Рахів. Частина сміттєзвалища розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 2123610100:15:001:0007, частина з 2123610100:15:001:0008, а решта як зазначає позивач на землях запасу Рахівської міської ради. Землі запасу, не є окремою категорією земель і можуть бути будь-якого цільового призначення. Також звертає увагу на те, що на сьогоднішній день в м. Рахів та в Рахівському районі склалася вкрай критична ситуація стосовно вільної земельної ділянки, яка б відповідала санітарним та будівельним нормам. Припинення користування сміттєзвалища призведе до більш критичної екологічної ситуації, аніж вивіз сміття на діюче звалище. Разом з цим Рахівською міською радою постійно вживаються заходи для покращення ситуації з сміттєзвалищем в м. Рахів по вул. Партизанській: проводяться заходи з підгортання, розрівнювання відходів бульдозером, дані факти підтверджуються актом від 26.04.2021 року № 118/03 Державної екологічної інспекції у Закарпатській області. Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області при обстежені сміттєзвалища по вул. Партизанській в м. Рахів встановлено відсутність засмічення р. Тиси побутовими відходами від існуючого сміттєзвалища (акт від 26.04.2021 року № 118/03). Виходячи з наведеного просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 13 грудня 2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу №260/3861/21 до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала.

Представник третьої особи був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, подав суду клопотання про слухання справи у його відсутності.

Згідно зі статтею 205 частини 2 пункту 3 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу огляду місцевості від 20 травня 2021 року прокурор Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури Ластовичак Віктор Юрійович під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42019071160000069 за ч.2 ст.364 КК України, провів огляд місцевості - ділянка місцевості на лівому березі річки Тиса в місті Рахів Закарпатської області по вулиці Партизанська, де знаходиться сміттєзвалище МКП «Рахівкомунсервіс» Рахівської міської ради та встановив, що загальна площа сміттєзвалища на час огляду складає 1,2707 га, з яких частина у розмірі 0,0268 га знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2123610100:15:001:0007, частина площею 0,2353 га - на земельній ділянці з кадастровим номером 2123610100:15:001:0008, а решта площею 1,0086 га на земельній ділянці, право власності на яку не оформлено (землі запасу Рахівської міської ради). Порівняно з попереднім оглядом, який проводився 25.02.2020, площа засмічення збільшилась на 0,1514 га, у тому числі на земельній ділянці з кадастровим номером 2123610100:15:001:0007 - на 0,0188 га, на земельній ділянці з кадастровим номером 2123610100:15:001:0008 - на 0,0389 га, на земельній ділянці запасу Рахівської міської ради - на 0,0937 га.

Відповідно до висновку експертів № 5702 від 11.09.2020, складеного за результатами проведення комісійної судової інженерно-екологічної експертизи в кримінальному провадженні №42019071160000069:

- сміттєзвалище (місце видалення відходів) Рахівського міського комунального підприємства «Рахівкомунсервіс» в місті Рахів на лівому березі річки Тиса по вулиці Партизанській є несанкціонованим, оскільки відсутньою є дозвільна та проектна документація у сфері поводження з побутовими відходами, передбачена діючим законодавством та підзаконними нормативно-правовими актами (в тому числі природоохоронними та санітарними) у сфері поводження з відходами;

- розміщення відходів на вказаному сміттєзвалищі здійснювалось з порушенням вимог природоохоронного законодавства: Законів України «Про охорону навколишнього природнього середовища», «Про відходи», «Про об`єкти підвищеної небезпеки», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», «Про страхування», «Про екологічний аудит», Кодексу цивільного захисту України; Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 435 від 01.12.2010; Санітарних правил влаштування та утримання полігонів для твердих побутових відходів № 2811-83 від 16.05.1983;

- у результаті порушення вимог природоохоронного законодавства державі в особі комунального підприємства «Рахівкомунсервіс» Рахівської міської ради заподіяно шкоду в сумі 24408049,05 грн.

Згідно паспорту місця видалення відходів (МВВ) № 73 від 08.06.2004 сміттєзвалище за адресою м. Рахів, вулиця Партизанська є законсервоване. Розрахунковий термін експлуатації - 8 років (рік початку (закриття) експлуатації 1996-2004 рр.); віддаленість від водотоків і водойм 50 метрів, наявність проекту відсутній; площа, зайнята МВВ/проектна площа 0,85 га.

Відповідно до припису Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 23.04.2019 року голові Рахівської міської ради приписано: розробити план організаційно-технічних заходів щодо проведення робіт спрямованих на запобігання засмічення твердими побутовими відходами транскордонної річки Тиса, із сміттєзвалища що розташоване в м. Рахів, вул. Партизанська (термін виконання до 06.05.2019); провести першочергові невідкладні заходи по недопущенню попадання відходів в р. Тиса із сміттєзвалища в м. Рахів, вул. Партизанська (термін виконання до 17.06.2019); забезпечити проведення покращення екологічного стану берегової лінії р. Тиса в районі сміттєзвалища в м. Рахів, вул. Партизанська (термін виконання до 17.06.2019); відновити пропускну спроможність струмка захаращеного відходами в районі сміттєзвалища в м. Рахів, вул. Партизанська (термін виконання до 17.06.2019).

Актом № 118/03 від 26.04.2021, що складений Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природніх ресурсів, зафіксовано ряд порушень вимог законодавства у функціонуванні сміттєзвалища в місті Рахів Рахівським міським комунальним господарством «Рахівкомунсервіс».

Також, відповідно до листа Державної екологічної інспекції у Закарпатській області № 993/03 від 17.02.2020, МКП Рахівкомунсервіс проводить господарську діяльність з надання послуг з централізованого збирання та вивезення твердих побутових відходів на території м. Рахів та розміщення їх на паспортизованому сміттєзвалищі, розташованому в м. Рахів, вул. Партизанська. Наявний паспорт місця видалення відходів реєстраційний № 73 від 08.06.2004 року. Сміттєзвалище розміщене на земельній ділянці площею 0,83 га. Наявне Рішення Рахівської міської ради №102 від 27.12.1996 року «Про надання в користування земельної ділянки площею 0,47 га для облаштування сміттєзвалища» та рішення Рахівської міської ради № 174 від 19.03.2004 року) «Про надання земельної ділянки площею 0,47 га для розміщення міського сміттєзвалища по вул. Партизанській в оренду строком на 25 років. Документи, що посвідчують право користування земельними ділянками у підприємства відсутні. Сміттєзвалище ТПВ заповнений на 100 % від проектної потужності.

Тячівською окружною прокуратурою направлено до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області лист № 07.52-104-1031вих.21 від 03.06.2021 щодо необхідності вжиття вказаним державним органом заходів щодо припинення функціонування сміттєзвалища в місті Рахів по вулиці Партизанська, зокрема й шляхом звернення до суду.

У відповідь на вказаний лист, Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області листом №1920-12 від 29.06.2021 повідомлено Тячівську окружну прокуратуру, що заходи з приводу припинення діяльності несанкціонованого сміттєзвалища не вживались.

З огляду на вищезазначене, виконувач обов`язків керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

З цього приводу у Рішенні від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У Законі України «Про прокуратуру» закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закон прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 5 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 2 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20, від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18, від 4 листопада 2022 року у справі № 420/18905/21, від 1 грудня 2022 року у справі № 360/4969/21 та від 14 лютого 2023 року у справі № 580/1374/22.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France), заява № 61517/00, пункт 27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти рф» (заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку думку: сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, у тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує, наскільки участь прокурора є доцільною.

До того ж, у рішенні у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01, пункт 63) ЄСПЛ зазначив, що тільки той факт, на який посилається Уряд, що відповідно до національного законодавства прокуратура, крім виконання функції обвинувачення, ще й діє в інтересах суспільства, не може розглядатися як підтвердження її статусу незалежного та безстороннього суб`єкта в суді.

У пункті 9 рішення у справі «Мукий проти України» (заява № 12064/18) ЄСПЛ, вирішуючи питання про те, чи було надмірним втручання прокурора у справу заявників, зазначив, що втручання, яке розглядалося, було, очевидно, на користь головного противника заявників - адміністрації заповідника - і, крім того, допомогло гарантувати, що рішення, яке було винесено не на її користь, підлягає оскарженню, враховуючи те, що апеляцію самого Заповідника було відхилено як неприйнятну з процесуальних підстав.

Крім того, важливе значення також мають наступні сформовані Судом підходи: в ряді випадків присутність прокурора чи аналогічного службовця в засіданнях суду в якості «активного» або «пасивного» учасника справи може вважатися порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (Martinie v. France [GC], заява № 58675/00, пункт 53); сам по собі факт того, що дії прокурорів спрямовані на охорону державних інтересів, не можна тлумачити як надання їм правового статусу незалежних і неупереджених учасників процесу (Zlнnsat, spol. s.r.o. v. Bulgaria, заява № 57785/00, пункт 78); хоча незалежність та неупередженість прокурора чи аналогічної посадової особи не піддаються критиці, підвищена чутливість громадськості до справедливого здійснення правосуддя виправдовує зростаюче значення, яке надається такій участі прокурора (Borgers v. Belgium, заява № 12005/86, пункт 24).

Отже, участь прокурора в судовому провадженні поза межами кримінального процесу, незалежно від існуючих законодавчих гарантій неупередженості та об`єктивності цього органу, допускається як виняток, оскільки така участь на боці однієї із сторін може негативно сприйматися в суспільстві, у тому числі, через існування загрози порушення досить чутливого та важливого принципу рівності сторін судового процесу.

Таким чином, позиція європейських інституцій полягає у тому, що участь прокурора у судовому провадженні поза межами кримінального процесу є винятком; така участь можлива лише за умови спрямованості на захист суспільних або важливих державних потреб, відсутності конфлікту інтересів, гарантованої незалежності органів прокуратури, а також дотриманні права усіх сторін процесу на справедливий суд як елементу принципу верховенства права.

Так, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 806/602/18, від 13 березня 2019 року у справі № 815/1139/18, від 15 жовтня 2019 року у справі № 810/3894/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а, від 5 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 3 грудня 2019 року у справі № 810/3164/18 та від 1 червня 2022 року у справі № 260/1815/21.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

У справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що захисту полягають інтереси держави у сфері забезпечення безпечного для життя та здоров`я населення довкілля, гарантованого Конституцією України, зокрема шляхом зобов`язання органу місцевого самоврядування вжити заходів щодо припинення експлуатації несанкціонованого сміттєзвалища твердих побутових відходів та провести рекультивацію сміттєзвалища.

Суд вважає, що таке обґрунтування є сумісним із поняттям «інтереси держави», з огляду на таке.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави (стаття 16 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 27 Основного Закону України кожна людина має невід`ємне право на життя.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Статтею 1 Закону України «Про охорону земель» визначено, що охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Стаття 35 цього ж Закону зобов`язує власників і землекористувачів, в тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності, зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від забруднення, уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Згідно з частинами першою та другою статті 45 Закону України «Про охорону земель» господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені граничнодопустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється. У разі виявлення фактів забруднення ґрунтів небезпечними речовинами спеціально уповноважені органи виконавчої влади у галузі охорони земель вживають заходів до обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, притягнення винних до відповідальності згідно із законом і проведення в установленому порядку робіт з дезактивації, відновлення забруднених земель, консервації угідь і визначення режимів їх подальшого використання.

Відповідно до частини третьої статті 46 Закону України «Про охорону земель» забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.

Законом України «Про відходи» визначено правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відходи» відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними; виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів; власник відходів - фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами; побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення; тверді відходи - залишки речовин, матеріалів, предметів, виробів, товарів, продукції, що не можуть у подальшому використовуватися за призначенням.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про відходи» суб`єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава. Територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об`єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).

Крім того, згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України.

Також суд звертає увагу, що екологічні інтереси населення можуть захищатися у порядку адміністративного судочинства на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного Суду від 1 вересня 2022 року у справі № 520/16518/2020, від 4 листопада 2022 року у справі № 420/18905/21, від 4 листопада 2022 року у справі № 420/18905/21 та від 1 грудня 2022 року у справі № 360/4969/21.

Стосовно наявності підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів держави у суді у справі, що розглядається, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, зазначила, що за змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Суд також враховує, що у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У справі, що розглядається, судом встановлено та підтверджено наявними доказами, що звернення до суду з відповідним позовом обґрунтовано прокурором тим, що Держекоінспекція, після проведення перевірки та прийняття припису про усунення порушень законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, не забезпечила виконання цього припису, зокрема, не зверталася до суду з відповідним позовом.

Зокрема, Державною екологічною інспекцію у Закарпатській області більше 2 років не вживаються жодні заходи щодо припинення експлуатації несанкціонованого сміттєзвалища побутових відходів, яке знаходиться в місті Рахів по вулиці Партизанській на лівому березі річки Тиса.

Суд враховує, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

До того ж, згідно з правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 6 липня 2021 року у справі № 922/3025/20, закріплений обов`язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України у взаємозв`язку з закріпленим в законі принципом щодо обов`язковість додержання встановлених екологічних правил при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу у забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від недотримання зазначених положень, державні органи повинні діяти у найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.

На цій підставі суд доходить висновку про дотримання прокурором встановленого статтею 53 КАС України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» порядку звернення до суду з позовом для захисту інтересів держави та про наявність підстав для такого захисту.

Суд також враховує, що згідно з пунктом 37 Рекомендацій (2004)20 «Про судовий перегляд адміністративних актів», прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 15 грудня 2004 року (Recommendation REC(2004)10 of the Committee of Ministers to member States concerning the protection of the human rights and dignity of persons with mental disorder and its Explanatory Memorandum (Adopted by the Committee of Ministers on 22 September 2004 at the 896th meeting of the Ministers' Deputies)) для захисту колективних або громадських інтересів, які можуть бути порушені адміністративними актами, державам-членам рекомендується розглянути можливість ініціювання судового процесу асоціаціями, організаціями та іншими уповноваженими особами; йдеться про адміністративні рішення, що торкаються не одного індивіда, а групу осіб; такі рішення, що стосуються, наприклад, довкілля або прав споживача, можуть бути представлені для судового перегляду без вказівки на порушення ними інтересів конкретного особи.

Крім того, суд звертає увагу, що звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у такій важливій сфері, як забезпечення екологічної безпеки та безпеки життя та здоров`я людей, а тому прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, діяв відповідно до вимог статті 53 КАС України та частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №420/2910/22.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку про необґрунтованість доводів відповідача про те, що прокурором не доведено наявність підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва в суді інтересів держави в особі Держекоінспекції у цій справі.

Щодо суті позовних вимог про вжиття заходів припинення експлуатації несанкціонованого сміттєзвалища твердих побутових відходів, яке знаходиться в місті Рахів Закарпатської області по вулиці Партизанській на лівому березі річки Тиса, суд зазначає наступне.

Статтею 7 Конституції в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Змістом частин третьої, четвертої статті 140 Основного Закону визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 4 Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована відповідно до Закону України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР): визначено сферу компетенції місцевого самоврядування.

Так, частини перша та друга статті передбачає, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом. Однак це положення не перешкоджає наділенню органів місцевого самоврядування повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону. Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Аналогічні за суттю гарантії місцевого самоврядування також містяться у Всесвітній декларації місцевого самоврядування (прийнята XXVII Конгресом Міжнародного союзу місцевої влади (International Union of Local Authorities; IULA) 26 вересня 1985 р. у м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія), а також Європейській Хартії міст (Charte urbaine europeenne) (прийнята Постійною конференцією місцевих і регіональних органів влади Європи Ради Європи (Congress of Local and Regional Authorities; CLRA) 18 березня 1992 року у м. Страсбург (Франція).

Крім того, згідно із зобов`язаннями, які взяті відповідно до статей 4, 6 та 14 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифікована згідно із Законом України № 1678-VII від 16.09.2014), Україна прагне зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго врядування; забезпечує стабільність і дієвість демократичних інституцій; гарантує права людини і основоположні свободи, а також дбає про зміцнення судової влади та підвищення її ефективності.

Зокрема, відповідно до статті 360 вищезазначеної Угоди сторони розвивають і зміцнюють співробітництво з питань охорони навколишнього середовища й таким чином сприяють реалізації довгострокових цілей сталого розвитку і зеленої економіки. Передбачається, що посилення природоохоронної діяльності матиме позитивні наслідки для громадян і підприємств в Україні та ЄС, зокрема, через покращення системи охорони здоров`я, збереження природних ресурсів, підвищення економічної та природоохоронної ефективності, інтеграції екологічної політики в інші сфери політики держави.

Так само статтею 361 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони зазначено, що співробітництво має на меті збереження, захист, поліпшення і відтворення якості навколишнього середовища, захист громадського здоров`я, розсудливе та раціональне використання природних ресурсів та заохочення заходів на міжнародному рівні, спрямованих на вирішення регіональних і глобальних проблем навколишнього середовища у таких сферах, зокрема: управління відходами та ресурсами.

За частиною першою статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Частина перша статті 16 цього Закону передбачає, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Статтею 5 Закону України «Про відходи» визначено, що основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами є пріоритетний захист навколишнього природного середовища та здоров`я людини від негативного впливу відходів, забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, науково обгрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання відходів з метою забезпечення його сталого розвитку.

До основних напрямів державної політики щодо реалізації зазначених принципів належить:

а) забезпечення повного збирання і своєчасного знешкодження та видалення відходів, а також дотримання правил екологічної безпеки при поводженні з ними;

б) зведення до мінімуму утворення відходів та зменшення їх небезпечності;

в) забезпечення комплексного використання матеріально-сировинних ресурсів;

г) сприяння максимально можливій утилізації відходів шляхом прямого повторного чи альтернативного використання ресурсно-цінних відходів;

д) забезпечення безпечного видалення відходів, що не підлягають утилізації, шляхом розроблення відповідних технологій, екологічно безпечних методів та засобів поводження з відходами;

е) організація контролю за місцями чи об`єктами розміщення відходів для запобігання шкідливому впливу їх на навколишнє природне середовище та здоров`я людини;

є) здійснення комплексу науково-технічних та маркетингових досліджень для виявлення і визначення ресурсної цінності відходів з метою їх ефективного використання;

ж) сприяння створенню об`єктів поводження з відходами;

з) забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих у сфері поводження з відходами;

и) обов`язковий облік відходів на основі їх класифікації та паспортизації;

і) створення умов для реалізації роздільного збирання побутових відходів шляхом запровадження соціально-економічних механізмів, спрямованих на заохочення утворювачів цих відходів до їх роздільного збирання;

ї) сприяння залученню недержавних інвестицій та інших позабюджетних джерел фінансування у сферу поводження з відходами.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про відходи» органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують: а) виконання вимог законодавства про відходи; б) розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів; в) організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; г) затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням; д) вжиття заходів для стимулювання суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами; е) вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами; є) координацію діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на їх території, в межах компетенції; з) здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території; и) ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів; і) сприяння роз`ясненню законодавства про відходи серед населення, створення необхідних умов для стимулювання залучення населення до збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини; ї) здійснення інших повноважень відповідно до законів України; й) надання згоди на розміщення на території села, селища, міста місць чи об`єктів для зберігання та захоронення відходів, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю; м) здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами відповідно до закону та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.

Згідно статті 33 Закону України «Про відходи» зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.

Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Підпунктами 6 та 15 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку належить, зокрема: вирішення питань поводження з побутовими відходами, знешкодження та захоронення трупів тварин; затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів.

Згідно з п.п. 2 п. «б» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснення контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, за технічним станом, використанням та утриманням інших об`єктів нерухомого майна усіх форм власності; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об`єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства віднесено до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад.

Згідно з п.п. 2 п. «а», п.п. 7 п. «б» ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання щодо підготовки і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участі у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля, визначення території для розміщення відходів, віднесено до відання виконавчих органів сільських, селищних та міських рад.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Зі змісту вищенаведених норм права вбачається, що місцеве самоврядування є гарантованим правом територіальних громад самостійно та через утворені органи місцевого самоврядування вирішувати усі питання місцевого значення, не вилученні з їх компетенції, під власну відповідальність. Для цього відповідна сільська, селищна або міська рада наділена повноваженнями самостійно приймати рішення про утворення, у межах затверджених нею структури і штатів, виконавчих органів та розподіл повноважень між цими органами. При цьому, саме на виконавчі органи відповідної сільської, селищної або міської ради покладається вирішення питань поводження з побутовими відходами, ліквідації сміттєзвалищ та вжиття інших заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки, а також ліквідації наслідків цього впливу на відповідних територіях.

Суд вказує, що Виконавчий комітет Рахівської міської ради Рахівського району Закарпатської області є виконавчим органом органу місцевого самоврядування, до компетенції якого належить вирішення питань, зокрема у сфері поводження з відходами відповідно до законодавства.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі Статуту Рахівського міського комунального підприємства «Рахівкомунсервіс», затвердженого рішенням Рахівської міської ради № 673 від 23.04.2009, Рахівське міське комунальне підприємство «Рахівкомунсервіс» здійснює господарську діяльність з надання послуг із збирання та вивезення побутових відходів.

Статутом вказаного підприємства також передбачено, що таке діє на основі комунальної власності Рахівської міської ради, що закріплене за ним на праві господарського відання. Засновником підприємства є Рахівська міська рада.

Рахівське міське комунальне підприємство «Рахівкомунсервіс» проводить господарську діяльність з надання послуг з централізованого збирання та вивезення твердих побутових відходів на території м. Рахів та розміщення таких на сміттєзвалищі, розташованому в м. Рахів по вул. Партизанська.

Відповідно до протоколу огляду місцевості від 20 травня 2021 року прокурор Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури Ластовичак Віктор Юрійович під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42019071160000069 за ч.2 ст.364 КК України, провів огляд місцевості - ділянка місцевості на лівому березі річки Тиса в місті Рахів Закарпатської області по вулиці Партизанська, де знаходиться сміттєзвалище МКП «Рахівкомунсервіс» Рахівської міської ради та встановив, що загальна площа сміттєзвалища на час огляду складає 1,2707 га, з яких частина у розмірі 0,0268 га знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2123610100:15:001:0007, частина площею 0,2353 га - на земельній ділянці з кадастровим номером 2123610100:15:001:0008, а решта площею 1,0086 га на земельній ділянці, право власності на яку не оформлено (землі запасу Рахівської міської ради). Порівняно з попереднім оглядом, який проводився 25.02.2020, площа засмічення збільшилась на 0,1514 га, у тому числі на земельній ділянці з кадастровим номером 2123610100:15:001:0007 - на 0,0188 га, на земельній ділянці з кадастровим номером 2123610100:15:001:0008 - на 0,0389 га, на земельній ділянці запасу Рахівської міської ради - на 0,0937 га.

Згідно висновку експертів № 5702 від 11.09.2020, складеного за результатами проведення комісійної судової інженерно-екологічної експертизи в кримінальному провадженні №42019071160000069:

- сміттєзвалище (місце видалення відходів) Рахівського міського комунального підприємства «Рахівкомунсервіс» в місті Рахів на лівому березі річки Тиса по вулиці Партизанській є несанкціонованим, оскільки відсутньою є дозвільна та проектна документація у сфері поводження з побутовими відходами, передбачена діючим законодавством та підзаконними нормативно-правовими актами (в тому числі природоохоронними та санітарними) у сфері поводження з відходами;

- розміщення відходів на вказаному сміттєзвалищі здійснювалось з порушенням вимог природоохоронного законодавства: Законів України «Про охорону навколишнього природнього середовища», «Про відходи», «Про об`єкти підвищеної небезпеки», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», «Про страхування», «Про екологічний аудит», Кодексу цивільного захисту України; Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 435 від 01.12.2010; Санітарних правил влаштування та утримання полігонів для твердих побутових відходів № 2811-83 від 16.05.1983;

- у результаті порушення вимог природоохоронного законодавства державі в особі комунального підприємства «Рахівкомунсервіс» Рахівської міської ради заподіяно шкоду в сумі 24408049,05 грн.

Зокрема, в ході проведення зазначеної експертизи також констатовано про відсутність на підприємстві інструкції з експлуатації полігона, технологічних щорічних планів організації робіт із захоронення відходів, дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, декларації безпеки об`єкта підвищеної небезпеки, плану локації аварії на об`єкті (ПЛАС), документації з обов`язкового страхування (страховий поліс, висновок екологічного аудиту) об`єкта цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об`єктах підвищеної небезпеки.

Поряд з цим, згідно паспорту місця видалення відходів (МВВ) № 73 від 08.06.2004 сміттєзвалище за адресою м. Рахів, вулиця Партизанська є законсервоване. Розрахунковий термін експлуатації - 8 років (рік початку (закриття) експлуатації 1996-2004 рр.); віддаленість від водотоків і водойм 50 метрів, наявність проекту відсутній; площа, зайнята МВВ/проектна площа 0,85 га.

Таким чином, з вищевказаного вбачається, що термін експлуатації сміттєзвалища в місті Рахів по вулиці Партизанській закінчився, що підтверджує зазначений висновок експертів про несанкціонованість такого.

Актом № 118/03 від 26.04.2021, що складений Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природніх ресурсів, зафіксовано ряд порушень вимог законодавства у функціонуванні сміттєзвалища в місті Рахів Рахівським міським комунальним господарством «Рахівкомунсервіс»:

- відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними неорганізованими джерелами викидів (порушення частини 5 статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»);

- не представлено правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем в м. Рахів, вул. Партизанська (порушення ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України);

- не визначено склад і властивості відходів, що утворюються (порушення пункту «в» частини 1 статті 17 Закону України «Про відходи»);

- не виявляється та не ведеться первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються (порушення пункту «г» частини першої статті 17 Закону України «Про відходи»);

- не здійснено організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів (порушення пункту «є» частини першої статті 17 Закону України «Про відходи»);

- не здійснюється приймання та облік відходів на існуюче сміттєзвалище (порушення пунктів 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.6, 2.8 розділу II Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 435 від 01.12.2010);

- складування відходів не здійснюється згідно вимог, передбачених пунктами 3.1-3.4, 3.15-3.18, 3.20-3.25, 3.27-3.29 розділу III Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 435 від 01.12.2010;

- в порушення пунктів 5.9-5.12 розділу V Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України № 435 від 01.12.2010, не здійснюється екологічна безпека;

- екологічні і санітарно-технічні заходи, які здійснюються протягом року, не заносяться у паспорт місць видалення відходів (порушення пункту 5.13 розділу V Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 435 від 01.12.2010; Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затверджений постановою КМУ № 1216 від 03.08.1998);

- по периметру полігона побутових відходів відсутня споруджена суцільна огорожа, встановлений шлагбаум або в`їзні дороги (невідповідність пунктам 6.7 та 6.8 розділу V Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 435 від 01.12.2010);

- здійснюється захоронення не перероблених (необроблених) побутових відходів (порушення пункту «і» частини 1 статті 32 Закону України «Про відходи»);

- правила експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами не дотримуються (порушення пунктів 1.2, 1.4, 1.5-1.9 розділу І Правил експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства № 196 від 04.05.2012);

- по периметру території об`єкта поводження з побутовими відходами не споруджена суцільна огорожа, встановлений шлагбаум або в`їзні дороги (порушення пунктів 7.3 та 7.4 розділу VII Правил експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 196 від 04.05.2012);

- облік відходів та пакувальних матеріалів і тари за формою 1-ВТ не ведеться (порушення абзацу 1 пункту 4 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою КМУ № 2034 від 01.11.1999);

- не забезпечується щоквартальне подання інформації, подання якої передбачено абзацами 3 та 6 пункту 4, абзацом 4 пункту 5, абзацами 4, 5 та 8 пункту 6 Порядку збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив), затверджений постановою КМУ№ 1221 від 17.12.2012.

Вказані порушення в діяльності Рахівського міського комунального підприємства «Рахівкомунсервіс» щодо експлуатації сміттєзвалища в місті Рахів, вже фіксувались Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області (припис вказаного органу державної влади від 23.04.2019).

Також, порушення вимог законодавства України з приводу поводження з відходами щодо експлуатації сміттєзвалища в місті Рахів, заподіяння навколишньому природньому середовищу шкоди, також підтверджувалось в ході розгляду кримінального провадження (постанова Рахівського районного суду від 10.12.2012 у кримінальній справі №709/2888/2012).

Також, відповідно до листа Державної екологічної інспекції у Закарпатській області № 993/03 від 17.02.2020, МКП Рахівкомунсервіс проводить господарську діяльність з надання послуг з централізованого збирання та вивезення твердих побутових відходів на території м. Рахів та розміщення їх на паспортизованому сміттєзвалищі, розташованому в м. Рахів, вул. Партизанська. Наявний паспорт місця видалення відходів реєстраційний № 73 від 08.06.2004 року. Сміттєзвалище розміщене на земельній ділянці площею 0,83 га. Наявне Рішення Рахівської міської ради №102 від 27.12.1996 року «Про надання в користування земельної ділянки площею 0,47 га для облаштування сміттєзвалища» та рішення Рахівської міської ради № 174 від 19.03.2004 року) «Про надання земельної ділянки площею 0,47 га для розміщення міського сміттєзвалища по вул. Партизанській в оренду строком на 25 років. Документи, що посвідчують право користування земельними ділянками у підприємства відсутні. Сміттєзвалище ТПВ заповнений на 100 % від проектної потужності.

Таким чином, встановлені в ході розгляду справи обставини, вказують суду на те, що функціонування сміттєзвалища в місті Рахів призводить до порушення вищенаведених норм законодавства України щодо поводження з відходами протягом тривалого часу та таке носить систематичний характер.

Станом на дату розгляду справи відповідач не надав до суду доказів припинення експлуатації несанкціонованого сміттєзвалища твердих побутових відходів, яке знаходиться в місті Рахів Закарпатської області по вулиці Партизанській на лівому березі річки Тиса.

Наявність такого сміттєзвалища може призвести до негативних наслідків, зокрема завдати невідворотної шкоди навколишньому природньому середовищу та здоров`ю людей.

Суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача щодо відсутності у нього вільної земельної ділянки, яка б відповідала санітарним та будівельним нормам, оскільки зазначені обставини не спростовують обов`язку Виконавчого комітету Рахівської міської ради щодо дотримання вимог чинного законодавства.

Щодо наданих відповідачем до суду доказів про вжиття заходів для покращення ситуації з сміттєзвалищем в м. Рахів по вул. Партизанській: проведення заходів з підгортання, розрівнювання відходів бульдозером тощо, суд зазначає, що такі заходи не свідчать про санкціоноване використання сміттєзвалища твердих побутових відходів, яке знаходиться в місті Рахів Закарпатської області по вулиці Партизанській на лівому березі річки Тиса.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до переконання щодо обгрутованості позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незабезпечення припинення експлуатації несанкціонованого сміттєзвалища твердих побутових відходів, яке знаходиться в місті Рахів Закарпатської області по вулиці Партизанська на лівому березі річки Тиса та зобов`язання такого забезпечити припинення експлуатації несанкціонованого сміттєзвалища твердих побутових відходів, яке знаходиться в місті Рахів Закарпатської області по вулиці Партизанська на лівому березі річки Тиса.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача провести рекультивацію сміттєзвалища, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 166 Земельного кодексу України рекультивація порушених земель - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.

Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.

Для рекультивації порушених земель, відновлення деградованих земельних угідь використовується ґрунт, знятий при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки без ґрунтового покриву.

Згідно статті 168 Земельного кодексу України ґрунти земельних ділянок є об`єктом особливої охорони.

Власники земельних ділянок та землекористувачі мають право здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок виключно на підставі розробленого у встановленому законом порядку робочого проекту землеустрою. Переміщення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) в межах однієї і тієї самої земельної ділянки, призначеної для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва та будівництва індивідуальних гаражів, здійснюється без розроблення робочого проекту землеустрою.

При здійсненні діяльності, пов`язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей.

Аналізуючи вищенаведені норми та з огляду на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів настання змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунту і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, земельної ділянки, на якій розташоване сміттєзвалище в місті Рахів, з огляду на відсутність обґрунтувань з боку позивача щодо необхідності відновлення ґрунтового покриву вказаної земельної ділянки, суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаної позовної вимоги та передчасність заявлення такої.

Таким чином, позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи те, що позивачем частково доведено суду правомірність заявлених вимог, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області (вул. Незалежності, буд.27, Тячів, Закарпатська область, 90500) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (вул. Швабська, 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ 38015668) до Виконавчого комітету Рахівської міської ради Рахівського району Закарпатської області (вул. Миру, буд. 34, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ 44245112), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Рахівське міське комунальне підприємство «Рахівкомунсервіс» (вул. Шевченка, 43, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ 32240467), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Рахівської міської ради Рахівського району Закарпатської області щодо незабезпечення припинення експлуатації несанкціонованого сміттєзвалища твердих побутових відходів, яке знаходиться в місті Рахів Закарпатської області по вулиці Партизанська на лівому березі річки Тиса.

Зобов`язати Виконавчий комітет Рахівської міської ради Рахівського району Закарпатської області забезпечити припинення експлуатації несанкціонованого сміттєзвалища твердих побутових відходів, яке знаходиться в місті Рахів Закарпатської області по вулиці Партизанська на лівому березі річки Тиса.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 27.11.2024 року.