РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
з питань забезпечення позову
27 листопада 2024 року м. Рівне№460/14370/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи заяву представника Первинної профспілкової організації ВПМПУ Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради про забезпечення адміністративного позову Первинної профспілкової організації ВПМПУ Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради та ОСОБА_1 до Рівненської обласної ради і Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В :
Первинна профспілкова організація ВПМПУ Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради (далі - позивач-1) і ОСОБА_1 (далі - позивач-2) через свого уповноваженого представника-адвоката подали до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) позовну заяву до Рівненської обласної ради (далі - відповідач-1) і Міністерства охорони здоров`я України (далі - відповідач-2), у якому позивачі просять суд визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської обласної ради від 28 червня 2024 року №947 «Про передачу цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради у державну власність».
Разом із вказаною позовною заявою представник позивача-1 подав до суду також і заяву про забезпечення вказаного адміністративного позову, у якій просить забезпечити цей позов шляхом: 1) зупинення дії рішення Рівненської обласної ради від 28.06.2024 №947 «Про передачу цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради у державну власність» до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі; 2) заборони Кабінету Міністрів України приймати рішення про прийняття цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради у державну власність до вирішення справи по суті.
Обґрунтовуючи вказану заяву про забезпечення позову, представник позивача-1 зазначає про те, що предметом оскарження у вказаному адміністративному позові є рішення Рівненської обласної ради від 28.06.2024 №947, яким відповідач-1 вирішив передати цілісний майновий комплекс комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради у державну власність, однак на думку позивачів, це рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, без належного врахування інтересів територіальної громади, трудового колективу та пацієнтів лікарні, а його реалізація призведе до негативних наслідків для прав та інтересів позивачів.
При цьому, на думку позивача-1, оскаржуване рішення має очевидні ознаки протиправності, оскільки таке рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема:
- статті 49 Конституції України, яка забороняє скорочення існуючої мережі державних та комунальних закладів охорони здоров`я;
- частини 3 статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», яка прямо передбачає, що існуюча мережа державних і комунальних закладів охорони здоров`я не може бути скорочена;
- частини 7 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка встановлює, що майнові операції органів місцевого самоврядування не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування та погіршувати умови надання послуг населенню;
- рішення прийнято без належного врахування інтересів територіальної громади, трудового колективу та пацієнтів лікарні, оскільки при його прийнятті не було отримано згоди трудового колективу, як це передбачено пунктом 4 Порядку передачі об`єктів з комунальної у державну власність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. №1482, та не було проведено належного обговорення та аналізу впливу рішення на інтереси територіальних громад та населення.
- порушено процедуру прийняття рішення, встановлену Регламентом Рівненської обласної ради та чинним законодавством.
- реалізація рішення призведе до скорочення мережі закладів охорони здоров`я, що суперечить Конституції України та законам України.
Водночас, позивач-1 стверджує про те, що реалізація (виконання) оскаржуваного рішення, за умови невжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися, а у разі невжиття заходів забезпечення позову існує обґрунтована послідовність настання наслідків, за яких на дату набрання законної сили судовим рішенням у справі з приводу оскарження рішення Рівненської обласної ради від 28.06.2024 №947, лікарня вже не буде існувати як комунальне підприємство, що унеможливить ефективне поновлення порушених прав.
При вирішенні по суті вказаної заяви позивача про забезпечення його позову до відповідачів суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні .
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно з пунктами 1 та 2 частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частинами 1 та 2 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у постановах від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 у справі №640/868/19, від 30.09.2019 у справі №840/3517/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19.
Важливим є те, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. А тому, сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Наведений аналіз змісту вказаних норм та правових висновків вказує на те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Щодо очевидності ознак протиправності оспорюваних рішень, дій, бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, Верховний суд у постановах від 16.05.2019 у справі № 826/14303/ 18, від 12.02.2020 у справі № 640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 дійшов до висновків про те, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
За результатам розгляду заяви про забезпечення позову і доданих до неї документів суд дійшов до висновків про таке.
1. Твердження представника позивача-1 про очевидну протиправність оскаржуваного рішення відповідача-1 від 28.06.2024 №947 «Про передачу цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради у державну власність» не підтверджується наданими для суду доказами і є передчасним. Адже наведені у заяві про забезпечення позову обставини та докази вказують на те, що очевидність такої протиправності потребує з`ясування та детальної перевірки доказами обставин щодо:
- наявності або відсутності підстав для застосування до спірних правовідносини вказаних позивачем у заяві про забезпечення позову приписів статті 49 Конституції України, частини 3 статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», частини 7 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», крізь призму можливості та/або невідворотності настання наслідків оскаржуваного рішення відповідача-1 у вигляді скорочення існуючої мережі державних та комунальних закладів охорони здоров`я, ослаблення економічних основ місцевого самоврядування і погіршення умов надання послуг населенню;
- того, яким чином відповідачем-1 при прийнятті оскаржуваного рішення враховані або не враховані інтереси територіальної громади, трудового колективу та пацієнтів лікарні, було чи не було проведено належне обговорення та аналіз впливу рішення на інтереси територіальних громад та населення;
- наявності або відсутності стверджуваних позивачем порушень процедури прийняття рішення, встановленої Регламентом Рівненської обласної ради та чинним законодавством, наявності або відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин пункту 4 Порядку передачі об`єктів з комунальної у державну власність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. №1482, та обставини щодо отримання або неотримання та/або причини неотримання згоди трудового колективу.
За вказаних у позовній заяві та заяві про забезпечення позову обставин та доказів суд не може достовірно встановити наведені обставини без розгляду спору по суті.
За таких обставин суд вважає передчасним і непідтвердженим доказами поза обґрунтованим сумнівом твердження позивача про те, що протиправність вказаного у позовній заяві та заяві про забезпечення позову рішення відповідача-1, є очевидною. При цьому, суд звертає увагу на те, що за вказаних у позовній заяві та заяві про забезпечення позову обставин та доказів встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.
2. Наявними у додатках до позовної заяви і заяви про забезпечення позову матеріалами не підтверджено поза обґрунтованим сумнівом того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, оскільки жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
Адже з доданих до позовної заяви і заяви про забезпечення позову матеріалів поза обґрунтованим сумнівом не вбачається, що до вирішення судом спору по суті можуть настати стверджувані позивачем наслідки реалізації оспорюваного рішення відповідача-1 у вигляді ліквідації або припинення існування лікарні, скорочення штату працівників лікарні, припинення або погіршення умов надання медичних послуг населенню територіальної громади, тощо.
Тому станом на день постановлення цієї ухвали у суду відсутні підстави для висновку про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, як і неможливість відновлення таких прав в майбутньому. Тим більше, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно можуть бути порушені у майбутньому. Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
3. Інститут забезпечення адміністративного позову є механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду. Водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову, про які просить позивач у своїй заяві про забезпечення позову, несе ризики втручання судом в дискреційні повноваження Рівненської обласної ради та Міністерства охорони здоров`я України і може мати характер вирішення судом наперед питання про протиправність ще не вчинених дій. А це суперечить принципам та завданню адміністративного судочинства.
Отже суд вважає, що запропоновані позивачем заходи забезпечення його позову до відповідачів не є відповідними (адекватним) тим позовним вимогам, з якими позивач звернувся до суду. Відтак, такі заходи неспроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
З огляду на недоведеність позивачем існування обставин очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі у сфері публічно-правових відносин, а також неспівмірність запропонованих заявником заходів з предметом судового спору, суд вважає відсутніми визначені законом підстави для забезпечення позову.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких підстав та враховуючи, що заявник не довів існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 КАС України, не довів ефективності, співмірності та адекватності запропонованих ним заходів забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Відмовити у задоволенні заяви представника Первинної профспілкової організації ВПМПУ Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради про забезпечення адміністративного позову Первинної профспілкової організації ВПМПУ Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради та ОСОБА_1 до Рівненської обласної ради і Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправним та скасування рішення від 28 червня 2024 року №947 «Про передачу цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради у державну власність».
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення (підписання) повного судового рішення (ухвали).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК
Суд | Рівненський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.11.2024 |
Оприлюднено | 29.11.2024 |
Номер документу | 123341227 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки) |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Кухтей Руслан Віталійович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Кухтей Руслан Віталійович
Адміністративне
Рівненський окружний адміністративний суд
О.О. Максимчук
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні