Постанова

від 26.11.2024 по справі 480/7164/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 р. Справа № 480/7164/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 10.09.2024, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, повний текст складено 10.09.24 по справі № 480/7164/24

за позовом ОСОБА_1

до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Давидко Ігоря Ігоровича за участю третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Давидко Ігоря Ігоровича (далі по тексту виконавець, перший відповідач), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту другий відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тесту ГУ ПФУ в Сумській області, третя особа), в якій просив суд (згідно з уточненим позовом):

- визнати протиправні дії відповідача у бездіяльності щодо невиконання ним рішення суду у справі № 480/6125/23 від 20.09.2023;

- бездіяльністю у виконанні відкритого державним виконавцем (відповідачем) 12.01.2024р. виконавчого провадження до цього часу не виконане. Щодо порушень ним покладених на нього діючим законодавством повноважень та обов`язку при виконані повноважень, порушенні вищезазначених вимог ст. 129-1 Конституції України, діючих законів України, постанов КМ України щодо порушень ним зазначених вимог у виконання виконавчого листа за рішенням суду. Визнати ПРОТИПРАВНИМИ;

- винесеним рішенням, яким зобов`язати відповідача та співвідповідача виконати відкрите виконавче провадження за виконавчим листом від 20.11.2023 Сумського окружного адміністративного суду, яке до цього часу відповідачем не виконано щодо стягнення на користь позивача боргу з боржника в розмірі 28000 грн, який боржник причинив своїми протиправними діями, визнаними судом у справі від 20.09.2023 № 480/6125/23;

- стягнути з боржника - суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській обл. кошти в розмірі 28000,00 грн на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями та бездіяльністю боржника, визнаних Сумським окружним адміністративним судом у справі від 20.09.2023р. № 480/6125/23, як того вимагають Постанова № 845 КМ України « Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», закони України «Про виконавче провадження», «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ст.129-1 Конституції України;

- здійснити судовий контроль у даній справі у виконанні рішення суду.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 по справі № 480/7164/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Давидко І.І., Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії і додані до неї документи - повернуто позивачу.

Позивач, на погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу від 10.09.2024 у справі № 480/7164/24 Сумського окружного адміністративного суду, як неправильно застосовану щодо норм матеріального права та в порушення норм процесуального права, що призвело до позбавлення позивача права вирішення спірного рішення з злодіями; зобов`язати Сумський окружний адміністративний суд розглянути справу з направленням справи на розгляд.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, без відкриття провадження та з`ясування всіх обставин у справі виніс ухвалу про повернення позовної заяви, що призвело до порушення прав позивача, у тому числі, права відстоювати свої порушені інтереси в суді.

Вважав помилковим висновок суду першої інстанції про невиконання вимоги суду про зміну статусу ГУ ПФУ в Сумській області в даній справі на відповідача, оскільки позивач просив зобов`язати здійснити заходи із примусового виконання рішення саме виконавця, тобто першого відповідача, а не пенсійний орган.

До того ж, судом довільно, за видуманих підстав зроблено висновок про те, що позивач має намір стягнути з ГУ ПФУ в Сумській області матеріальну шкоду, що в свою чергу, зобов`язує подання відповідного розрахунку, оскільки ОСОБА_1 має намір зобов`язати саме виконавця здійснити заходи із примусового виконання рішення у справі № 480/6125/23 шляхом стягнення з боржника ГУ ПФУ спірної суми коштів.

Не з`ясування судом першої інстанції вказаних обставин свідчить про його упередженість, є порушенням норм матеріального та процесуального права, порушує вимоги ст. 8, ч. 3 ст. 129-1 КАС України, ст. 2, 3, 5, 14, ч. 3 п. 1 ч. 4 ст. 169, 312 КАС України, що зумовлює задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідачі та третя особа правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою суду від 19.08.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано недоліки позовної заяви усунути у 5-денний строк з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду уточненої позовної заяви та її копію відповідно до кількості учасників справи, в якій уточнити позовні вимоги, а саме:

- зазначити конкретні дії державного виконавця, які позивач просить суд визнати протиправними;

- надати арифметичний розрахунок шкоди у сумі 28000 грн, з наданням письмових пояснень, чи є ця сума саме матеріальною шкодою або вона є нарахованою на виконання рішення суду у справі № 480/6125/23 пенсією, яку позивач вважає за необхідне стягнути з боржника; при цьому, суд зауважив, що боржник не є відповідачем у позові, в той час як вимога спрямовується саме до нього;

- вказати в позовній заяві, з наданням підтверджуючих доказів, день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів, та у разі пропуску строку звернення до суду, надати заяву про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску.

Копію даної ухвали направлено особі, що звернулась із позовною заявою.

Роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та підлягатиме поверненню позивачеві.

03.09.2024 від позивача до суду надійшла заява на виконання ухвали суду від 19.08.2024, в якій зазначено, що предметом розгляду у даній справі є бездіяльність відповідача у не виконанні ним рішення суду у справі № 480/6125/23 від 20.09.2023, оскільки борг з божника в сумі 28000 грн не стягнутий. Також зазначив, що 28000 грн - це сума заборгованості ГУ ПФУ в Сумській області за рішенням суду. Днем коли позивачу стало відомо про порушене право була телефонна розмова з працівником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області з приводу невиконання виконавчого провадження головним держвиконавцем ОСОБА_2 - 20.06.2024.

Крім того, позивач уточнив прохальну частину позовної заяви.

Повертаючи позовну заяву на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, що усуваючи недоліки позовної заяви, позивачем, вимоги суду викладені в ухвалі від 19.08.2024, фактично не виконано.

За висновком суду, позивачем не уточнено позовні вимоги, а лише вказано обґрунтування вимог щодо відповідачів.

Крім того, у заяві позивач наполягав на розгляді справи не змінюючи вимог позову та склад учасників процесу, водночас, одна з позовних вимог заявлена до боржника - ГУ ПФУ в Сумській області (визначено третьою особою у даній справі), який не є відповідачем у справі. В той же час, позивач просить стягнути саме з ГУ ПФУ в Сумській області матеріальну шкоду у розмірі 28000 грн. Отже, не зважаючи на відповідні посилання суду на дану обставину в ухвалі про залишення без руху, позивачем не було змінено статус ГУ ПФУ в Сумській області в даній справі на відповідача. Отже, недоліки позовної заяви, позивачем не усунуто, що зумовило повернення позовної заяви позивачу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3 частини першої статті 5 КАС України).

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, вимоги щодо форми та змісту якої встановлені нормами статті 160 КАС України.

Так, згідно із частиною першою цієї статті у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

У позовній заяві зазначаються (частина п`ята статті 160 КАС України):

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Правило щодо відображення у позовній заяві обов`язкових відомостей, визначених статтею 160 КАС України, не виключає право позивача навести у позовній заяві й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору, про що прямо зазначено в частині дев`ятій цієї статті.

Процесуальний наслідок недодержання особою вимог статті 160 КАС України при зверненні з позовною заявою, передбачений частиною першою статті 169 КАС України, згідно з якою суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (частини друга, третя, пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України).

Колегією суддів встановлено, що повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд вважав, що позивачем не виконано вимоги суду, викладені в ухвалі від 19.08.2024, оскільки не уточнено позовні вимоги, а лише вказано обґрунтування вимог щодо відповідачів, при цьому, не змінено вимог позову та склад учасників процесу, хоча одна з позовних вимог заявлена до боржника - ГУ ПФУ в Сумській області (визначено третьою особою у даній справі), зокрема, позивач просить стягнути саме з ГУ ПФУ в Сумській області матеріальну шкоду у розмірі 28000грн. Отже, не зважаючи на відповідні посилання суду на дану обставину в ухвалі про залишення без руху, позивачем не було змінено статус ГУ ПФУ в Сумській області в даній справі на відповідача.

Отже, суд дійшов висновку, що недоліки позовної заяви позивачем у встановлений судом строк не усунуто, що згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для повернення позовної заяви.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що як вбачається зі змісту уточненого позову ОСОБА_1 позивач фактично просить суд визнати протиправними дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Давидко Ігоря Ігоровича та Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невиконання відкритого виконавчого провадження за виконавчим листом від 20.11.2023 № 480/6125/23, виданим Сумським окружним адміністративним судом у справі від 20.09.2023 №480/6125/23 в частині стягнення з боржника ГУ ПФУ в Сумській області боргу у розмірі 28000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зокрема, зазначив, що після набрання законної сили рішенням у справі від 11.07.2022 № 480/2013/22 ГУ ПФУ в Сумській області відрахував з розміру пенсії позивача щомісячну доплату у розмірі 2000 грн, яка була встановлена у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 713 та з серпня 2022 року не здійснював таку доплату, що зумовило звернення до суду із позовом.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі № 480/6125/23 позов задоволено та, серед іншого, зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 з місяця припинення такої доплати після проведеного перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 у справі № 480/2013/22.

Враховуючи те, що винесене в межах справи № 480/6125/23 судове рішення добровільно пенсійним органом виконано не було, позивач звернувся до органів державної виконавчої служби для вжиття заходів із примусового виконання вказаного рішення.

Бездіяльність виконавця в межах виконавчого провадження зумовила звернення позивача до суду із даним позовом.

На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 додав до позовної заяви відповідь ГУ ПФУ в Сумській області від 28.09.2022 та постанову про відкриття виконавчого провадження № 73797733 від 12.01.2022. Обґрунтовуючи наявність підстав для того, що вважати строк звернення до суду із позовом не пропущеним зазначив, що про порушення своїх прав дізнався після телефонної розмови із виконавцем 20.06.2024 та в цей же день звернувся до суду із позовом (вперше). Однак, позовна заява, подана вперше, 22.07.2024 була повернута скаржнику, що зумовило повторне звернення до суду із даним позовом, з метою захисту своїх прав.

Отже, позивач вже вдруге звертається до суду із вказаним позовом, оскільки позовна заява, подана вперше, була повернута скаржнику 22.07.2024.

Колегія суддів враховує, що встановлюючи вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, стаття 160 КАС (так само, як і інші норми цього Кодексу) не вимагає конкретної форми, в якій мають бути викладені позовні вимоги та підстави на їх обґрунтування. Позивач має право довільно викладати зміст позовних вимог, підстави позову, спосіб (способи) захисту порушеного права або інтересу, передбачений законом або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити в рішенні.

Велика Палата Верховного суду неодноразово звертала увагу, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлене порушене право. Зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але разом із цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну залежність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних з визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 640/7310/19 (провадження 11-905заі19), від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/337/21 (провадження 11-416заі21)).

Суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 зазначив зміст позовних вимог і виклав обставини, якими він обґрунтовує вимоги до сторін, а також обґрунтував порушення своїх прав оскаржуваною бездіяльністю відповідачів. Зміст позовної заяви дає можливість оцінити намір заявника, водночас, надання оцінки належності/неналежності обраного позивачем способу захисту порушеного права є обов`язком суду під час здійснення розгляду справи, що в свою чергу, свідчить про передчасність висновків суду щодо не виконання позивачем вимог статті 160 КАС України та, як наслідок, повернення позовної заяви скаржнику.

Щодо невірного визначення ОСОБА_1 суб`єктного складу у справі, в контексті наявності підстав для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви, слід зауважити, що норма пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України, за вимогами якої позовна заява повинна містити найменування сторін та інших учасників справи, не може тлумачитися ширше, ніж її буквальний зміст.

Звертаючись до суду, особа зазначає в позовній заяві сторін та інших учасників справи, а також передбачену цією нормою інформацію щодо них. Визначення ж належних учасників справи є питанням правосуддя, що вирішується в судовому процесі. Так, частиною третьою статті 48 КАС України установлено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі в ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови в задоволенні позову до такого відповідача понесені відповідачем витрати відносяться на рахунок держави (частина четверта статті 48 КАС України).

Незважаючи на те, що за висновком суду, ГУ ПФУ в Сумській області перебуває у даній справі в статусі відповідача, а невідповідність зазначення ОСОБА_1 у позовній заяві пенсійного органу в якості третьої особи потребувала усунення, такі обставини не можуть бути підставою для повернення позовної заяви. Така невідповідність лежить у площині визначення належного відповідача у справі і підлягала усуненню в порядку, встановленому статтею 48 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС України).

Відкриття провадження у справі регламентовано нормами глави 2 розділу ІІ КАС, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, визначати належних учасників справи.

Ці питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 320/14843/23.

Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції (у разі наявності підстав, визначених нормами КАС України) може провести підготовче судове засідання для з`ясування відповідно до частини другої статті 173 цього Кодексу, зокрема, питань щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження у справі на підставі позовної заяви ОСОБА_1 і доданих до неї доказів.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи суду першої інстанції щодо ненадання ОСОБА_1 у відповідності до пункту 3 частини 5 статті 160 КАС України обґрунтованого розрахунку суми, що стягується, оскільки конструкція вказаної норми свідчить про те, що обов`язок із надання такого розрахунку виникає у випадку, коли містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, в той же час, у межах даної справи сума грошових коштів, яку має намір стягнути позивач, є заборгованістю пенсійного органу в межах виконавчого провадження, що не є тотожним.

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ як джерело права, притримується позиції, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (до прикладу, рішення у справі «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia), № 26746/05, параграф 110, від 20.02.2014).

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, повернувши позовну заяву ОСОБА_1 , що в свою чергу, суперечить завданням адміністративного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спорів з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

До того ж, колегія суддів враховує, що позивачем, у відповідності до частини 4 статті 160 КАС України в уточненій позовній заяві заявлялось клопотання про необхідність в наданні допомоги в оформленні позовної заяви службовцем апарату адміністративного суду.

Так, відповідно до частини 4 статті 160 КАС України на прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.

Наведена норма КАС України дає підстави вважати, що право на отримання допомоги в оформленні позовної заяви реалізовується шляхом отримання роз`яснень від службовця апарату адміністративного суду щодо відповідності позовної заяви положенням статті 160 КАС України цього Кодексу в аспекті дотримання її форми, а не щодо її змісту, правового обґрунтування та суті спору.

Як вказав Верховний Суд в ухвалі від 9 серпня 2023 року у справі № 990/136/23, передбачена у частині четвертій цієї статті можливість надання службовцем апарату адміністративного суду допомоги в оформленні позовної заяви на прохання позивача не може тлумачитися, як самостійне виправлення судом недоліків вже поданої позовної заяви і приведення її у відповідність із вимогами КАС України, тим більш в умовах, коли незрозумілим є намір (позиція) позивача щодо змісту позовних вимог і їх обґрунтування. Така допомога в будь-якому випадку може бути надана більше в технічному та методологічному контексті.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів, що службовцем апарату адміністративного суду, або іншою уповноваженою особою надаватись роз`яснення або допомога щодо технічних або методологічних обставин складення позовної заяви.

Відповідно до статті 320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Приписами статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на вищевикладене та те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про необхідність повернути позовну заяву скаржнику, що в свою чергу, позбавило позивача права на судовий захист, ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі № 480/7164/24 підлягає скасуванню з направленням справи на продовження розгляду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 326-329, 353, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 по справі № 480/7164/24 - скасувати.

Справу № 480/7164/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Давидко Ігоря Ігоровича, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій