Постанова

від 12.11.2024 по справі 420/11599/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/11599/24

Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Дата і місце ухвалення 12.07.2024р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

за участю секретаря Челак Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокоцепт» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Технокоцепт» звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Одеській області від 02.11.2023 року № 0283160702 та № 0283170702, прийнятих на підставі акту перевірки від 10.10.2023 року № 27317/15-32-07- 02/45109094 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Технокоцепт" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість»;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Технокоцепт» за липень 2023 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі.

У поданій апеляційній скарзі апелянт вказував на те, що основним чинниками виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, заявленого ТОВ «Техноконцепт» до бюджетного відшкодування, було придбання різноманітного одягу жіночого, чоловічого та дитячого, взяття, сумки у платника ПДВ ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані» та відсутність подальшої реалізації.

За наслідками проведення контролюючим органом перевірки достовірності та правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту у липень 2023 року було встановлено його завищення внаслідок безпідставного документального оформлення нереальних господарських операцій з придбання від ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані» товарно-матеріальних цінностей і складення первинних документів всупереч вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Контролюючий орган вказував на те, що документальною перевіркою встановлено: відсутність первинних документів, а також внесення до первинних документів недостовірних відомостей, внаслідок чого неможливо підтвердити оприбуткування та транспортування товару; відсутність фінансових документів, які підтверджують оплату за товар постачальникам ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані»; документальною перевіркою неможливо підтвердити, що інвентаризація відбулась у дійсності шляхом відповідних замірів (перерахунку, перевантаження, тощо) на певну дату, у певному місці, як наслідок не можливо підтвердити, що акт інвентаризації містить у собі достовірні відомості щодо фактичної наявності товарів та запасів у кількісних та вартісних показниках; встановлено відсутність власних оборотних коштів, що необхідні для придбання товару, оскільки відсутні оригінали фінансових документів, що підтверджують отримання поворотної фінансової допомоги.

Апелянт посилався на те, що в первинних документах ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані» зазначені операції, які фактично не відбувались, а тому такі первинні документи не мають юридичної сили первинних документів. Як наслідок ТОВ «Техноконцепт» неправомірно формувало регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів, а також здійснював проведення операцій, реальність здійснення яких не підтверджена по ланцюгу постачання.

Крім того в апеляційній скарзі апелянт вказував на виявлення ряд порушень при складанні актів інвентаризаційного опису, які, на думку контролюючого органу не дають можливості підтвердити фактичну наявність товарно-матеріальних цінностей у позивача.

З огляду на зазначене апелянт вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та обґрунтовано, а тому скасуванню не підлягають

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Техноконцепт».

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Технокоцепт" створено 16.06.2023 року, номер запису 1005561070001082392. Основний вид економічної діяльності: 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

21.08.2023 року ТОВ "Технокоцепт" була подана податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2023 року за № 9212248618, в який заявлене до відшкодування з бюджету податок на додану вартість.

На підставі направлень №14558/15-32-07-02-13 від 19.09.2023, №14559/15-32-07-02-13 від 19.09.2023,№14560/15-32-07-02-13 від 19.09.2023, №14763/15-32-07-02-13 від 21.09.2023, № 14764/15-32-07-02-13 від 21.09.2023 та наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 18.09.2023 року № 7505-п, посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Технокоцепт», код за ЄДРПОУ 45109094, щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, у податковій декларації з податку на додану вартість від 21.08.2023 року № 9212248618.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області був складений акт від 10.10.2023 року № 27317/15-32-07-02/45109094, у якому зафіксовані наступні порушення:

-п.44.1 п.44.3, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, абзацу б) п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) та підпунктів 4, 5 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року №21 (зі змінами), в результаті чого завищено значення рядку 19 «Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» у сумі 20465508 грн., що призвело до

- завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку, відображеного у рядку 20.2.1 «підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) (рядок 3 Д3): на рахунок платника у банку» декларації з ПДВ за липень 2023 на суму 19 434 387 грн.

- завищення значення рядку 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного(податкового) періоду (рядок19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (показник рядка 21 Декларації з ПДВ)» декларації з ПДВ за липень 2023 року на суму 1 032 730 грн.

В акті перевірки контролюючий орган посилався на те, що у користуванні позивача перебуває два складських приміщення за адресами: м. Львів, вул. Зелена, 147 та Львівська область, Городоцький район, с. Вовчухи, вул. Зелена, 205.

В ході позапланової виїзної документальної перевірки був наданий лист до Головного управління ДПС у Львівській області від 19.09.2023 №2252/7/15-32-07-02-07 «Про проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів тощо» для залучення фахівців до перевірки ТОВ «Технокоцепт» для проведення обстеження виробничих потужностей, інвентаризації майна (запасів) за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 147. А саме: Складське приміщення - корпус №2 Г2 прим. №VІІІ, IX, X за тех. паспортом та Львівська область, Городоцький район, с. Вовчухи, вул. Зелена, 205. На підставі вказаного листа були виписані направлення на проведення перевірки на фахівців Головного управління ДПС у Львівській області та вручено представнику товариства.

В подальшому на адресу Головного управління ДПС у Львівській області був наданий лист від 28.09.2023 року № 2323/7/15-32-07-02-07 «Щодо проведення інвентаризації та надання результатів проведеної інвентаризації ТОВ «Технокоцепт». Отримані від товариства матеріали проведеної інвентаризації (накази про проведення інвентаризації від 27.09.2023 року № 6-23/09-і, № 5-23/09-і, інвентаризаційні описи, акти контрольної перевірки інвентаризаційних цінностей) станом на 28.09.2023 року були скеровані Головним управлінням ДПС у Львівській області до Головного управління ДПС в Одеській області.

Контролюючий орган вказував на те, що проведеним аналізом перелічених документів встановлено: 1) в актах контрольної перевірки від 28.09.2023 року б/н відсутні одиниці виміру; 2) голова комісії та особа, яка проводила контрольну перевірку є одна ї та ж особа ОСОБА_1 . У описі інвентаризації відсутні ПІБ, підпис матеріально відповідальної особи. Згідно наданого пояснення директор ТОВ «Технокоцепт» (45109094) ОСОБА_2 не мав змогу проводити інвентаризацію ТМЦ, у зв`язку з тим, що у періоді проведення інвентаризації перебував у м. Київ; 3) у описі інвентаризації відсутня розписка матеріально-відповідальної особи про те, що до початку інвентаризації всі прибуткові та видаткові документи на активи здані в бухгалтерію, що всі цінності, які надійшли під їх відповідальність, оприбутковані, а ті, що вибули, списані; 4) відсутні акти/звіряльні відомості (додаються до опису інвентаризації) обов`язкового зважування, обмірів, розрахунків, визначення ваги (обсягу) і підрахунку активів у приміщенні, де вони зберігаються; 5) на кожній сторінці інвентаризаційного опису не вказано словами число порядкових номерів активів та загальна кількість у натуральних вимірах усіх активів, що записані на цій сторінці, незалежно від того, в яких одиницях виміру (штуках, метрах, кілограмах тощо) вони відображені; 6) відсутня розписка матеріально-відповідальної особи, в якій підтверджується, що перевірка активів відбулася в її присутності, у зв`язку з чим претензій до членів комісії вони не мають, та що вони приймають на відповідальне зберігання перелічені в описі активи; 7) на останній сторінці інвентаризаційної описі та акту інвентаризації відсутня відмітка про перевірку цін, таксування та підрахунки результату за підписами осіб, які проводили цю перевірку.

З огляду на викладене контролюючий орган вважає, що документальною перевіркою неможливо підтвердити, що результати інвентаризації є достовірними, а інвентаризаційні описи та акти не можливо вважати первинними документами, оскільки вони не відповідають вимогам законодавства.

За наслідком перевірки правильності формування позивачем податкового кредиту та сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з придбання товарів від ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані», оскільки первинні документи не відображають реального здійснення операцій з постачання продукції та містять у собі недостовірні дані.

Контролюючий орган посилався на те, що у наданих видаткових накладних відсутні дані по довіреності, до перевірки не надані акти приймання-передачі продукції, документи, які підтверджують переміщення товарів та їх надходження до складу. Також в акті зазначено, що за наслідком дослідження товарно-транспортних накладних встановлено, що перелік транспортних засобів, якими було здійснено перевезення не відповідає переліку транспортних засобів, які обліковуються на підприємстві ТОВ «Трансгруп Проект» згідно наданого Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форми № 20-ОПП, згідно з даними Централізованої бази даних МТСБУ транспортні засоби з номерними знаками, які зазначені у ТТН не зареєстровані як такі, що мають поліс внутрішнього страхування, тоді як на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України. Також податковий орган посилався на те, що згідно з Базою «НАІС ДДАІ» МВС України встановлено, що транспортні засоби, які були залучені до перевезення, на момент здійснення перевезень, були переоформлені, мають інші номерні знаки та рахуються на обліку у інших юридичних або фізичних осіб, а згідно поданого ТОВ «Трансгруп Проект» звіту 1ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, i сум утриманого з них податку водії, які здійснювали перевезення відповідно до наданих до перевірки ТТН не є працівниками вказаного підприємства.

Крім цього в акті перевірки контролюючий орган посилався на те, що документальною перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «Технокоцепт» власних оборотних коштів, необхідних для придбання товарів, оскільки позивачем не надано до перевірки оригінали платіжних доручень, які б підтверджували отримання коштів у вигляді безпроцентної поворотної фінансової допомоги від позикодавців.

Узагальнюючи все вищезазначене контролюючий орган вказав на те, що перевіркою встановлено відсутність первинних документів, а також внесення до первинних документів недостовірних відомостей, внаслідок чого неможливо підтвердити оприбуткування та транспортування товару; відсутність фінансових документів, які підтверджують оплату за товар постачальникам ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані», відсутність власних оборотних коштів, що необхідні для придбання товару, через відсутність оригіналів фінансових документів, що підтверджують отримання поворотної фінансової допомоги, а також зазначено, що документальною перевіркою не можливо підтвердити, що інвентаризація відбулась у дійсності, а акти інвентаризації містять у собі достовірні відомості щодо фактичної наявності товарів та запасів у кількісних та вартісних показниках.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 02.11.2023 року:

№ 0283160702, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 19434387 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 9717194 грн.;

№ 0283170702, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1032730 грн.

Не погоджуючись з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, товариство оскаржило їх до суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення поданого ТОВ «Технокоцепт» позову, з огляду на наступне:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За положеннями п.п. «а» п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 10.04.2020 у справі № 808/954/17, від 09.09.2021 у справі №460/2315/19, від 26.07.2023 у справі № 160/25972/21, від 19.10.2023 у справі №420/18874/22.

При вирішенні податкових спорів суд ураховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового документального підтвердження сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум, є підставою для одержання податкової вигоди у вигляді, зокрема, податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував показники податкової звітності містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне:

В ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Технокоцепт» у перевіряємий період здійснювалось придання товарів у ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані», за наслідком чого позивачем був сформований податковий кредит та в подальшому заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Встановлено, що між ТОВ «Технокоцепт» та ТОВ «Вінтаж прайм» було укладено договір від 03.07.2023 року № ВТ-13, відповідно до умов якого ТОВ «Вінтаж прайм» (Постачальник) зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю визначений цим Договором товар, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату (т. ІІ, а.с. 34-37). Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товари, що поставляються за цим Договором, у строки, погоджені сторонами.

03.07.2023 року позивачем був укладений договір поставки №А1/3/23 з ТОВ "Актив-Преміум" (Постачальник), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю визначений цим Договором Товар, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату (т. ІІ а.с. 50-53).

Відповідно до договору, укладеного між ТОВ «Технокоцепт» (Покупець) і ТОВ «Дельта - С Компані» (Постачальник), Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю визначений цим Договором Товар, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату (т.ІІ а.с. 38-41).

За умовами укладених вище договорів поставка товару може відбуватись на умовах самовивозу зі складу Продавця за власний рахунок та власними засобами Покупця, або силами і засобами Продавця на склад Покупця (ціна такої доставки входить в ціну товару і окремо в документах не зазначається).

За пунктами 3.7 укладених договорів перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця відбувається в момент доставлення товару у місце обумовлене сторонами, підписання актів приймання-передачі товару та видаткових накладних. Отримавши товар, Покупець повинен підписати відповідні накладні та надати їх представнику Постачальника.

У підтвердження факту постачання товару (одягу, текстильних виробів, взуття) та його отримання позивач надав до суду видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Вказані первинні документи містять необхідні реквізити: дату та місце їх складання, найменування та відомості суб`єктів господарювання, між якими здійснювалась господарська операція, ПІБ осіб, які уповноважені на приймання товару та підписання відповідних накладних, найменування товарно-матеріальних цінностей, які постачались, їх кількість, одиницю виміру та ціну.

Надані позивачем копій первинних документів в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій, відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, які пред`являються статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі обов`язкові реквізити.

Посилання відповідача на те, що у наданих до перевірки видаткових накладних відсутні дані по довіреності (номер, дата довіреності) не свідчить, на думку суду апеляційної інстанції, про невідповідність таких видаткових накладних вимогам чинного законодавства, з огляду на те, що згідно вказаних документів приймання товару у здійснювалось безпосередньо директором товариства, який уповноважений діяти від імені підприємства без довіреності.

Складені видаткові накладні містять відомості, які дають можливість ідентифікувати осіб, які брала участь у здійсненні господарських операцій, містять відомості, обов`язкові для первинних документів та розкривають зміст та обсяг господарських операцій тощо.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що до перевірки не надані акти приймання-передачі продукції, складення яких передбачено укладеними договорами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що і видаткова накладна і акт приймання-передачі товарів (робіт, послуг) є первинними документами, які складаються суб`єктами господарювання з метою підтвердження передачі товарно-матеріальних цінностей від постачальника покупцю.

Вказані документи містять інформацію необхідну для обліку операцій, в тому числі назву та кількість поставленого товару, ціну, місце постачання та дату операції.

Таким чином і видаткова накладна, і акт приймання-передачі ТМЦ виконують одну і ту ж саму функцію - підтвердження передачі товарно-матеріальних цінностей та засвідчення факту переходу права власності на товар від постачальника покупцю.

З огляду на викладене за наявності належним чином складених видаткових накладних, відсутність актів приймання-передачі ТМЦ не може свідчити про безтоварність господарських операцій.

У підтвердження зберігання придбаного товару позивач надав копію договору оренди від 01.07.2023 року № 1/07-т, укладений з ФОП ОСОБА_3 , за умовами якого останній зобов`язувався передати, а позивач, як орендар, прийняти у строкове платне користування складське приміщення за адресою: Львівська область, Городоцький р-н, с. Вовчухи, вул. Зелена, 205. Також були надані акт приймання-передачі нежитлового приміщення в користування до договору оренди №1/07-т від 01.07.2023 року.

У підтвердження факту перевезення ТМЦ позивач надав товарно-транспортні накладні, з яких вбачається, що перевізником товару виступало ТОВ «Трансгруп Проект», а Замовником та Вантажовідправником контрагенти позивача - ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані». Вантажоотримувачем ТМЦ у товарно-транспортних накладних вказано ТОВ «Технокоцепт».

У наданих товарно-транспортних накладних містяться відомості про перевізника, вантаж, місце навантаження ТМЦ та їх розвантаження.

Тобто у даному випадку саме контрагенти позивача мали безпосередні взаємовідносини з перевізником з метою здійснення перевезення вантажу на адресу ТОВ «Технокоцепт».

За таких обставин посилання контролюючого органу на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), як на підставу для визнання здійснюваних господарських операцій безтоварними, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна не є обов`язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажотримувача, перевізника), тому її неналежне оформлення або взагалі її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару в цілому.

Згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.

Таким чином сама по собі відсутність або неналежне оформлення товарно-транспортна накладна не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.

Твердження відповідача про відмінність переліку транспортних засобів, якими було здійснено перевезення від переліку транспортних засобів, які обліковуються на підприємстві ТОВ «Трансгруп Проект» згідно наданого Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форми № 20-ОПП, відсутність у транспортних засобів, які вказані у ТТН полісу внутрішнього страхування та ін. не приймаються до уваги колегією суддів з огляду на те, що згідно з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Як вже зазначалось вище в даному випадку ТОВ «Технокоцепт» безпосередньо не мало господарських взаємовідносин з суб`єктом господарювання, яким здійснювалось перевезення ТМЦ - ТОВ «Трансгруп Проект», а тому позивач не може нести відповідальність за дії інших суб`єктів господарювання.

Що стосується посилання контролюючого органу на відсутність у ТОВ «Технокоцепт» власних оборотних коштів, необхідних для придбання товарів, колегія суддів зазначає наступне:

В ході проведення перевірки позивач надав до перевірки документи, які засвідчують, що для придбання та оплати товарів у ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані» товариством була отримана поворотна фінансова допомога від наступних суб`єктів господарювання:

ТОВ «Андермет», код ЄДРПОУ 44325433, укладено договір від 01.06.2023 №П/06/3 та додаткову угода №2 від 05.07.2023 року на загальну суму 80 000 000 грн.,

ТОВ «Західсоцпостач», код ЄДРПОУ 44299660, укладено договір від 05.06.2023 №П/06/2 та додаткову угоду №2 від 04.07.2023 на загальну суму 85 000 000 грн.,

ТОВ «Неометпром Плюс», код ЄДРПОУ 44308156, укладено договір від 02.06.2023 №П/06/4 та додаткову угоду №2 від 05.07.2023 року на загальну суму 60 000 000 грн.

У підтвердження факту отримання вищезазначених грошових коштів та їх подальше перерахування на рахунки ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані» в оплату придбаних товарів, позивач надав контролюючому органу та суду платіжні інструкції.

Як пояснив представник позивача, надані платіжні інструкції є електронними документами, створеними за допомогою систем дистанційного обслуговування, а тому не повинні містити відбитку мокрої печатки.

Згідно правової позиції Верховного суду, висловленої у постанові від 21.07.2021 року у справі №320/5697/20, чинним законодавством визначено, що електронний документ при наявності всіх необхідних реквізитів, підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу. Підтвердження відповідності електронної форми платіжного доручення оригіналу, який розміщений в системі «Клієнт-Банк» не потребує його скріплення печаткою та підписом банку.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Згідно з частиною першою статті 8 цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Таким чином вимога контролюючого органу щодо подання позивачем у підтвердження факту отримання грошових коштів лише платіжних доручень з наявними підписами та відбитком штампу печатки не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, в ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції були витребувані від позивача виписки з банківських рахунків у підтвердження дійсної оплати придбаних у контрагентів товарів.

На виконання вимог апеляційного суду товариство надало виписку по особовому рахунку ТОВ «Технокоцепт», отриману за допомогою системи «Клієнт-Банк», з якої вбачаються дати зарахування грошових коштів від ТОВ «Андермет», ТОВ «Західсоцпостач» та ТОВ «Неометпром Плюс» в якості безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, а також підтверджується факт перерахування отриманих від зазначених вище суб`єктів господарювання коштів на рахунки контрагентів ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані» в якості оплати за придбаний товар.

Також позивачем надавались до суду акти взаємних розрахунків із контрагентами, в якій містяться відомості щодо дат здійснення позивачем оплати товару, а також якими підтверджується відсутність заборгованості позивача перед контрагентами.

Таким чином наданими позивачем доказами підтверджено факт наявності у позивача оборотних коштів, що необхідні для придбання товару, а також реального здійснення оплати за товар постачальникам ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані».

Що стосується відомостей інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

Слід зазначити, що наведеною нормою передбачено право контролюючого органу вимагати проведення, зокрема, як інвентаризації товарно-матеріальних цінностей так і зняття залишків товарно-матеріальних цінностей.

За нормами Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 року № 879, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 р. за № 1365/26142, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Відповідно до п. 4 розділу І Положення № 879 проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів, який створює необхідні умови для її проведення, визначає об`єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов`язковим. Проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до Положення № 879, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником податків, тоді як контролюючий орган може лише вимагати її проведення. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що обов`язковість присутності представників контролюючого органу при проведенні інвентаризації (така присутність у відповідності до пункту 1 розділу ІІ Положення № 879 є правом, а не обов`язком).

Аналогічна правова позиція була викладена в постановах Верховного Суду від 23 липня 2020 року у справі № 640/5215/19, від 6 лютого 2020 року у справі № 807/1556/17.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підставі наказів про проведення інвентаризації від 27.09.2023 року № 6-23/09-і та № 5-23/09-і, здійснено інвентаризацію ТМЦ за адресами складських приміщень: м. Львів, вул. Зелена, 147 та Львівська область, Городоцький район, с. Вовчухи, вул. Зелена, 205, за наслідком якої складені інвентаризаційні описи, акти контрольної перевірки інвентаризаційних цінностей станом на 28.09.2023 року, які були скеровані на адресу Головного управління ДПС в Одеській області.

Твердження контролюючого органу про неможливість проведення інвентаризації директором товариства через його перебування у відрядженні у м. Києві, що підтверджується наказом товариства № 5-К від 20.09.2023 року, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, наказом ТОВ «Технокоцепт» № 6-К від 27.09.2023 року, згідно якого 28.09.2023 року директор товариства ОСОБА_2 був відряджений у м. Лівів з метою проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

Щодо посилань контролюючого органу на недоліки складених за наслідком проведення інвентаризації матеріалів, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Надаючи оцінку доводам сторін враховано, що відповідач не надав суду ґрунтовних пояснень з яких саме підстав він вважає, що факти встановлені інвентаризацією є обов`язковими та необхідними для проведення перевірки.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно того, що внаслідок проведення інвентаризації можливо встановити залишки ТМЦ лише станом на день проведення інвентаризації, а тому результати проведеної інвентаризації ТМЦ не впливають на висновки щодо реальності господарських операцій, здійснюваних у липні 2023 року.

Аналогічно є необґрунтованими посилання контролюючого органу на те, що в ході огляду складського приміщення за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Вовчухи, вул. Зелена, 205, здійсненого в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42023180000000064 від 23.06.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 КК України, не було виявлено товарно-матеріальних цінностей у складському приміщенні. Так, з наданого контролюючим органом протоколу огляду вбачається, що такий огляд проводився станом на 06.09.2023 року у складських приміщеннях, які належать на праві приватної власності в частині ОСОБА_3 та перебувають у користуванні ТОВ «Аскет Трейд», а тому вказані обставини ніяким чином не можуть спростовувати реальність здійснюваних ТОВ «Техноконцепт» господарських операцій у липні 2023 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем під час проведення контролюючим органом вказаної перевірки були надані контролюючому органу документи на підтвердження реальності здійснення позивачем відповідних господарських операцій з контрагентами ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані», однак відповідачем не було надано таким належної оцінки щодо підтвердження/спростування реальності здійснених господарських операцій.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про документальне підтвердження позивачем реальності здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані» і як наслідок, правомірність формування позивачем податкового кредиту за результатами цих операцій по придбанню товарів та заявлення в подальшому бюджетного відшкодування сум ПДВ.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної податкової служби у Одеській області від 02.11.2023 року № 0283160702 та № 0283170702.

Щодо зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Технокоцепт» за липень 2023 року, колегія суддів зазначає, що відповідно до абзацу 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З метою належного захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов`язання Головного управління ДПС в Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого «Технокоцепт» за липень 2023 року, забезпечить ефективний захист порушених права позивача та належне вирішення спору. Відповідні висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 21.12.2022 року у справі № 380/14264/21.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. БойкоСудді А.Г. Федусик О.А. Шевчук