Постанова

від 25.11.2024 по справі 320/42451/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/42451/23

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

При секретарі: Долинській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, треті особи: Комісія з питань вищого корпусу державної служби, Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, стягнення середньої заробітної плати за час відсторонення від виконання обов`язків за посадою, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, треті особи: Комісія з питань вищого корпусу державної служби, Національне агентство з питань запобігання корупції, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей від 13.10.2023 № 325 «Про порушення дисциплінарного провадження»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей від 13.10.2023 № 259-К «Про оголошення рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей від 13 жовтня 2023 року № 325»;

- стягнути з Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час відсторонення від виконання посадових обов`язків керівника апарату Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року позовні вимоги - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей від 13.10.2023 № 325 «Про порушення дисциплінарного провадження».

Визнано протиправним та скасовано наказ Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей від 13.10.2023 № 259-К «Про оголошення рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей від 13 жовтня 2023 року № 325».

Стягнуто з Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час відсторонення від виконання посадових обов`язків керівника апарату Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей з 13.10.2023 по 22.05.2024 в сумі 1125306 (один мільйон сто двадцять п`ять тисяч триста шість) грн. 60 коп.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час відсторонення від виконання посадових обов`язків керівника апарату Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей у межах суми стягнення за один місяць, а саме 148625 грн. (сто сорок вісім тисяч шістсот двадцять п`ять) грн. 40 коп.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей - залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року - залишено без змін.

10 жовтня 2024 року від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування судових витрат у сумі 17620,50 грн, у зв`язку з невирішенням питання щодо розподілу судових витрат.

Розглянувши вказану вказану заяву, колегія суддів приходить до висновку про часткову обгрунтованість такої заяви, виходячи з наступного.

У силу вимог частини першої та третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частин четвертої-п`ятої вказаної статті для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 252 КАС України: суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої); суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового рішення суду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя).

Відтак, законодавцем передбачено можливість вирішення питання щодо відшкодування позивачу понесених ним витрат на правничу допомогу шляхом ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення в частині розподілу судових витрат.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 11 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до п. 3 частини першої ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.

Наведені положення Основного Закону до 01 січня 2019 року гарантують кожному громадянину України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають на території України, право на правову допомогу та вибір захисника своїх прав - особу, яка є фахівцем у галузі права і на законних підставах має право надавати таку допомогу особисто.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування таких витрат за умови їх підтвердження належними доказами.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Аналіз вимог статті 134 КАС України дає підстави для висновку, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У даному випадку слід звернути увагу на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена зокрема у постановах від 23.03.2023 у справі №320/6512/19, від 04.12.2023 у справі № 420/329/21, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Таким чином, фактична оплата наданих послуг не є обов`язковою умовою для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу.

У свою чергу, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Відтак, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Доник Марією Миколаївною укладено договір про надання правової допомоги від 09.09.2024 №09/09/2024, у відповідності до якого Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується надавати на замовлення Клієнта правничу допомогу, зокрема здійснювати захист та представництво інтересів Клієнта, надавати йому правову інформацію, консультації та роз`яснення з правових питань, спрямованих на забезпечення реалізації прав, законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно пункту 4.1 вказаного Договору Клієнт оплачує послуги Адвоката, а також відшкодовує витрати, пов`язані із наданням послуг за Договором, у порядку, передбаченому Договором.

Відповідно до пункту 4.4 Договору на дату укладення Договору погодинні ставки складають гривневий еквівалент 150 (сто п`ятдесят) доларів за 1 годину з перерахуванням/оплатою в гривні на дату складання Акту, за середнім курсом продажу долара США, відображеному на Інтернет ресурсі https://minfin.com.ua/currency/auction/.

Пунктом 4.10 Договору визначено, що авансові платежі, грошова винагорода за надані послуги та відшкодування витрат здійснюється Клієнтом за банківськими реквізитами, вказаними Адвокатом в Акті або рахунку.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу згідно вказаного договору представником позивача до суду апеляційної інстанції було додано Акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 08.10.2024, у відповідності до якого Адвокат надав Клієнту правничу допомогу відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 09 вересня 2024 року №09/09/2024, а Клієнт прийняв надані послуги, а саме:

1) складення відзиву на апеляційну скаргу Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі №320/42451/23 - 2 год.;

2) представництво інтересів Клієнта у Шостому апеляційному адміністративному суді під час розгляду справи №320/42451/23 шляхом участі у судовому засіданні 07 жовтня 2024 року - 50 хвилин.

Загальна вартість наданих послуг становить 17620 грн (2 год 50 хв. х 6219 грн за 1 голину роботи на дату складання цього Акту).

Відтак, наданими доказами підтверджується факт понесення ним витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів позивача в суді аппеляційної інстанції в цій справі та їх розмір.

У той же час, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 813/1966/18.

14 жовтня 2024 року відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату послуг правничої допомоги адвоката, яке обгрунтовано тим, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 17620,50 грн. не є співмірним у розумінні частини п`ятої статті 134 КАС України, оскільки при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін/

На думку відповідача, вказана справа є незначної складності, судова практика з вирішення даного спору судом є незмінною, сталою та чисельною, а обсяг наданих адвокатом послуг та витрачений час на їх надання є незначним.

Разом з тим, доказів неспівмірності таких витрат відповідачем до суду апеляційної інстанції подано не було.

У запереченнях на клопотання про зменшення витрат на оплату послуг позивачем зауважено, що заявляючи клопотання про зменшення розміру судових витрат, відповідач не вказав на обставини та не навів доводів, які б давали підстави вважати заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу необґрунтованим чи таким, що не відповідає критеріям співмірності, визначеним у частині п`ятій статті 134 КАС України.

У той же час, Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі №640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку, суд зобов`язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 КАС України згідно якої для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

До того ж, колегія суддів враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними.

Відповідно, оцінюючи заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити розмір відшкодування витрат з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З матеріалів справи вбачається, що витрати адвоката на участь у одному судовому засіданні в сумі 5182 грн, за 1 судове засідання тривалістю 50 хвилин є значно завищеними та належним чином не обґрунтованими.

Відтак, заявлені до стягнення витрати адвоката за участь в судовому засіданні слід зменшити до 3000 грн.

Щодо витрат адвоката, понесених на складення відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 12 438 грн слід зазначити, що підготовка зазначеного відзиву, яка складається сукупно з десяти аркушів, вочевидь не вимагала від адвоката значних витрат часу, тому враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом та значимості таких дій у справі слід зменшити такі витрати до 7000 грн.

Відтак, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу лише на суму 10 000 грн, є документально підтвердженими, та є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, що відповідає критерію реальності таких витрат.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню, а понесені витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей.

Керуючись ст. ст. 139, 243, 252, 322, 328, 329 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення - задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову, якою вирішити питання про розподіл судових витрат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (код ЄДРПОУ 43892728), витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції під час перегляду рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у розмірі 10000 грн. (десять тисяч гривень) 00 коп.

В іншій частині заяви - відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко