Ухвала

від 27.11.2024 по справі 758/9323/20

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/9323/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Будзан Л.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Губенко О.М.,

скаржника - ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи - Мойсеєнко Д.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Діни Петрівни, заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс», -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2024 року скаржник ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П., заінтересована особа ТОВ «Гелексі Фінанс», в якій просила суд: визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. із відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 15.07.2024 та виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 15.07.2024; скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. з відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 15.07.2024 та виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 15.07.2024; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. припинити розшук майна, накладений постановою від 16.07.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а також скасувати арешт коштів боржника, накладений постановою від 15.07.2024 та арешт майна боржника, накладений постановою від 16.07.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. від 15.07.2024 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та від 15.07.2024 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

В обґрунтування вимог скарги зазначено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17.07.2023 у справі № 758/9232/20, було задоволено позов ТОВ «Гелексі Фінанс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» заборгованість за договором № 04-12-19-02-Ю від 04.12.2019 в розмірі 302426,26 грн., а також стягнуто штраф за порушення умов договору застави від 04.12.2019 у розмірі 70000,00 грн. Крім того, додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27.07.2023 у справі № 758/9232/20, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» було стягнуто витрати на правову допомогу в сумі 13440,00 грн. У вересні 2023 року стягувачу було видано чотири виконавчі листи, які були пред`явлені до виконання приватному виконавцю Телявському А.М. Останнім, 22.09.2023 були відкриті виконавчі провадженні № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6. Постановою Київського апеляційного суду від 29.02.2024 у справі № 758/9232/20, рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року та додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 липня 2023 року в частині стягнення заборгованості за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 04-12-19-02-Ю від 04.12.2019 р., а також в частині розподілу судового збору та витрат на правничу допомогу було змінено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» заборгованість за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 04-12-19-02-Ю від 04.12.2019 р. у розмірі 246790,80 грн., судовий збір за подання позову у розмірі 3702,10 грн., витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції 8906,69 грн. В задоволенні решти вимог апеляційної скарги було відмовлено. При ознайомлені із повним текстом рішення суду апеляційної інстанції скаржницею було виявлено описку. Ухвалою Київського апеляційного суду від 28.03.2024, заяву ОСОБА_1 про виправлення описки у постанові Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року було задоволено частково, виправлено допущену в постанові Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року описку, та зазначено в її резолютивній частині після слів «за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 04-12-19-02-Ю від 04 грудня 2019 року» слова «та договору застави транспортного засобу від 04 грудня 2019 року». Скаржник вказує, що 21.07.2024 вона отримала постанови про відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_2 від 15.07.2024 та № НОМЕР_1 від 15.07.2024. Зазначені виконавчі провадження були відкриті на підставі виконавчих листів, виданих12.07.2024 Подільським районним судом м Києва у справі № 758/9323/20 про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 5549,17 грн. та заборгованості за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 04-12-19-02-Ю від 04.12.2019 р. у розмірі 246790,80 грн., судовий збір за подання позову у розмірі 3702,10 грн., витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції 8906,69 грн. Скаржник зазначає, що приватний виконавець не повинен був приймати зазначені виконавчі листи до виконання, оскільки, вони не відповідали вимогам закону та в них невірно було зазначено резолютивну частину рішення суду. Крім того, у виконавчих листах було невірно зазначено адресу місця проживання скаржника, що додатково вказує на те, що виконавчі листи були оформлені без дотримання вимог закону. Також приватним виконавцем Мойсеєнко Д.П. при відкритті виконавчих проваджень не було перевірено наявність інших виконавчих проваджень, відкритих раніше щодо боржника та за наслідками їх виявлення не було вжито заходів щодо передання виконавчих листів до виконання до приватного виконавця Телявського А.М. Наведене в сукупності свідчить про порушення приватним виконавцем Мойсеєнко Д.П. порядку прийняття виконавчих листів до виконання, а відтак наявні підстави для визнання таких дій незаконними та скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень, а також скасування примусових заходів, спрямованих на виконання таких виконавчих листів. Посилаючись на викладене, скаржник вимушена звернутися до суду із даною скаргою.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 08.08.2024, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

В серпні 2024 до суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. надійшли заперечення на скаргу, відповідно до яких, остання, просила в задоволенні скарги відмовити, посилаючись на те, що 15.07.2024 до неї звернулось ТОВ «Гелексі Фінанс» з письмовими заявами про відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчого листа № 758/9323/20, виданого 11.07.2024 Подільським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» заборгованість за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 04-12-19-02-Ю від 04.12.2019 р. у розмірі 246790,80 грн., судовий збір за подання позову у розмірі 3702,10 грн., витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції 8906,69 грн., а також на підставі виконавчого листа № 758/9323/20, виданого 12.07.2024 Подільським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» витрати на правову допомогу в сумі 5540,17 грн. Перевіривши зазначені виконавчі листи на відповідність вимогам ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», підстав для повернення виконавчих документів приватним виконавцем не встановлено. 15.07.2024 винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. Копії зазначених постанов були направлені 16.07.2024 боржнику для відома та виконання за адресою, зазначеною у виконавчих документах. Боржником було особисто отримано ці постанови та не повідомлено приватного виконавця про нову адресу місця проживання. Крім того, приватний виконавець вказує, що наявність технічної описки в резолютивній частині одного із виконавчих листів не змінює передбачених рішенням заходів примусового виконання рішення та не змінює суті зобов`язань боржника у справі. Наголошує, що, у приватного виконавця Телявського А.М. на виконанні перебували чотири виконавчих листи, видані 12.09.2023 у справі № 758/9323/20. Однак, після зміни 29.02.2024 Київським апеляційним судом рішення у вказаній справі, зазначені виконавчі провадження були завершені на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» з відміткою, що стягнення за вказаними виконавчими документами не проводились. Крім того, стягувач 07.08.2024 повернув зазначені листи до суду. Наведене в сукупності свідчить, що виконавчі дії по примусовому виконанню виконавчих листів, виданих Подільським районним судом м. Києва у справі № 758/9323/20, приватним виконавцем було здійснено із дотриманням вимог закону, а відтак відсутні підстави для задоволення вимог скарги.

Скаржник в судовому засіданні вимоги скарги підтримала та просила їх задовольнити з викладених в скарзі підстав.

Приватний виконавець Мойсеєнко Д.П. в судовому засіданні заперечила щодо задоволення скарги, посилаючись на обставини, викладені у долучених суду письмових запереченнях.

Представник заінтересованої особи ТОВ «Гелексі Фінанс» в судове засідання не з`явився. Судом про розгляд скарги повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути скаргу за наведеної явки сторін.

Суд, заслухавши пояснення скаржника та приватного виконавця, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Щодо оскарження постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. від 15.07.2024 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та виконавчому провадженні № НОМЕР_2, суд дійшов наступного висновку.

Згідно вимог п.5 ч.1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону України "Про виконавче провадження").

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19) вказано, що:

"юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), і підстав для відступлення від неї не вбачається".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 382/389/17 (провадження № 11-1009апп19) зазначено, що:

"імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18)".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21 (провадження № 14-205цс21) вказано, що: "частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Аналізуючи зазначені норми права у поєднанні з висловленими Великою Палатою Верховного Суду принципами визначення юрисдикції спорів, пов`язаних з виконанням виконавчих документів, слід дійти висновків, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятої під час дії Закону України "Про виконавче провадження", підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця".

Згідно вимог п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, враховуючи те, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом, тому провадження у справі в частині оскарження ОСОБА_1 постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. від 15.07.2024 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та від 15.07.2024 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 слід закрити та роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи у частині цих вимог скарги віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Щодо інших вимог скарги ОСОБА_1 суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17.07.2023 у справі № 758/9232/20, задоволено позов ТОВ «Гелексі Фінанс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» заборгованість за договором № 04-12-19-02-Ю від 04.12.2019 в розмірі 302426,26 грн., а також стягнуто штраф за порушення умов договору застави від 04.12.2019 у розмірі 70000,00 грн. та судовий збір в сумі 5586,39 грн.

Крім того, додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27.07.2023 у справі № 758/9232/20, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» було стягнуто витрати на правову допомогу в сумі 13440,00 грн.

12.09.2023 Подільським районним судом м. Києва видано чотири виконавчі листи, які були пред`явлені до виконання приватному виконавцю Телявському А.М.

22.09.2023 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 12.09.2023 Подільським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» заборгованості за договором № 04-12-19-02-Ю від 04.12.2019 в розмірі 302426,26 грн.

22.09.2023 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 12.09.2023 Подільським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» судового збору в сумі 5586,39 грн.

22.09.2023 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 12.09.2023 Подільським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» штрафу за порушення умов договору застави від 04.12.2019 у розмірі 70000,00 грн.

22.09.2023 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 12.09.2023 Подільським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» витрат на правничу допомогу в сумі 13440,00 грн.

Постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. від 25.07.2024 виконавчі документи, видані 12.09.2023 Подільським районним судом м. Києва, у виконавчих провадженнях № НОМЕР_5, № НОМЕР_4, № НОМЕР_6, № НОМЕР_3 були повернуті стягувачу, та стягнення за ними не проводились.

Постановою Київського апеляційного суду від 29.02.2024 у справі № 758/9232/20, рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року та додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 липня 2023 року в частині стягнення заборгованості за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 04-12-19-02-Ю від 04.12.2019 р., а також в частині розподілу судового збору та витрат на правничу допомогу змінено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» заборгованість за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 04-12-19-02-Ю від 04.12.2019 р. у розмірі 246790,80 грн., судовий збір за подання позову у розмірі 3702,10 грн., витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції 8906,69 грн. В задоволенні решти вимог апеляційної скарги було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28.03.2024, заяву ОСОБА_1 про виправлення описки у постанові Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року задоволено частково та виправлено допущену в постанові Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року описку, зазначено в її резолютивній частині після слів «за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 04-12-19-02-Ю від 04 грудня 2019 року» слова «та договору застави транспортного засобу від 04 грудня 2019 року».

15.07.2024 ТОВ «Гелексі Фінанс» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. із письмовими заявами про відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчого листа № 758/9323/20, виданого 11.07.2024 Подільським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» заборгованість за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 04-12-19-02-Ю від 04.12.2019 р. у розмірі 246790,80 грн., судовий збір за подання позову у розмірі 3702,10 грн., витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції 8906,69 грн., а також на підставі виконавчого листа № 758/9323/20, виданого 12.07.2024 Подільським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» витрати на правову допомогу в сумі 5540,17 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. від 15.07.2024, відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 12.07.2024 Подільським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» витрати на правову допомогу в сумі 5540,17 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. від 15.07.2024, відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 11.07.2024 Подільським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» заборгованість за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 04-12-19-02-Ю від 04.12.2019 р. у розмірі 246790,80 грн., судовий збір за подання позову у розмірі 3702,10 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 8906,69 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. від 15.07.2024 виконавчі провадження № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 були зведені у виконавче провадження № НОМЕР_7.

21.07.2024 скаржник отримала зазначені постанови про відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_2 від 15.07.2024 та № НОМЕР_1 від 15.07.2024.

В серпні 2024 року ТОВ «Гелексі Фінанс» звернулось до суду із заявою про виправлення описки у виконавчому листі.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08.08.2024 вирішено вважати вірним у виконавчому листі Подільського районного суду міста Києва у справі № 758/9323/20, про стягнення коштів в розділі резолютивна частина після слів «за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 04-12-19-02-Ю від 04 грудня 2019 року» слова «та договору застави транспортного засобу від 14 грудня 2019 року».

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. від 27.09.2024, на підставі ухвали Подільського районного суду м. Києва від 08.08.2024, внесені зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчих проваджень.

В обґрунтування вимог скарги скаржниця ОСОБА_1 вказує на те, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження з порушенням вимог закону, виконавчі листи не відповідали вимогам закону, зокрема, містили невірну резолютивну частину та адресу боржника, а відтак наявні підстави для визнання незаконними дій приватного виконавця та скасування постанов, винесених в рамках виконавчих проваджень.

Заперечуючи проти вимог скарги, приватний виконавець звернув увагу суду на те, що підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження та/або повернення виконавчих документів не було, приватний виконавець діяла в межах закону, а відтак дії щодо відкриття виконавчих проваджень та винесення постанов з метою примусового виконання рішення суду апеляційної інстанції, яким було змінено рішення суду першої інстанції були правомірними та такими, що відповідали вимогам закону.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність вимог скарги, та заперечень на неї, суд приймає до уваги те, що розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За змістом статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пункт 6 частини 1 статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" і пункт 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов`язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Залежно від вибору стягувача та після пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" права та обов`язки, зокрема обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частинами першою, третьою статті 431 ЦПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Вимоги до виконавчого листа закріплені ст. 4 вищевказаного закону, згідно якої у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, імя, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, імя та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

З наявних копій виконавчих листів, виданих 11.07.2024 та 12.07.2024 Подільським районним судом м. Києва у справі № 758/9323/20 вбачається, що останні, містили всі необхідні реквізити, встановлені законом.

Зазначені виконавчі листи були видані на підставі постанови Київського апеляційного суду 29.02.2024 у справі № 758/9232/20, яким рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року та додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 липня 2023 року в частині стягнення заборгованості за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 04-12-19-02-Ю від 04.12.2019 р., а також в частині розподілу судового збору та витрат на правничу допомогу було змінено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» заборгованість за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 04-12-19-02-Ю від 04.12.2019 р. у розмірі 246790,80 грн., судовий збір за подання позову у розмірі 3702,10 грн., витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції 8906,69 грн.

Також ухвалою Київського апеляційного суду від 28.03.2024, заяву ОСОБА_1 про виправлення описки у постанові Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року задоволено частково, виправлено допущену в постанові Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року описку, та зазначено в її резолютивній частині після слів «за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 04-12-19-02-Ю від 04 грудня 2019 року» слова «та договору застави транспортного засобу від 04 грудня 2019 року».

Крім того, за заявою стягувача ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08.08.2024, вирішено вважати вірним у виконавчому листі Подільського районного суду міста Києва у справі № 758/9323/20, про стягнення коштів в розділі резолютивна частина після слів «за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 04-12-19-02-Ю від 04 грудня 2019 року» слова «та договору застави транспортного засобу від 14 грудня 2019 року».

Варто вказати на те, що наявність неточностей у виконавчому листі, зокрема, в адресі місця проживання боржника, не може свідчити про наявність вагомих підстав для відмови в прийнятті виконавчого документа для примусового виконання, та ці недоліки можливо усунути в ході виконання виконавчого документу шляхом зміни та/або доповнення реєстраційних даних.

Після зміни судом апеляційної інстанції рішення Подільського районного суду м. Києва від 17.07.2023 та додаткового рішення Подільського районного суду м. Києва від 27.07.2023, виконавчі листи видані 12.09.2023 Подільським районним судом м. Києва на їх виконання були повернуті та стягнення за ними не проводились, а відтак посилання скаржника про подвійне стягнення заборгованості на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» є безпідставними.

Слід зазначити, що наведені скаржником в обґрунтування своїх вимог підстави в своїй сукупності не свідчать про наявність достатніх обставин для визнання неправомірними дій приватного виконавця при відкритті виконавчого провадження та винесенні постанов про відкриття виконавчих проваджень, та інших постанов, винесених з метою належного виконання рішення суду апеляційної інстанції, оскільки, в ході розгляду справи судом було встановлено, що приватним виконавцем на підставі поданих стягувачем документів було правомірно відкриті виконавчі провадження.

На думку суду, наведені вище обставини вказують на те, що під час прийняття приватним виконавцем Мойсєєнко Д.П. виконавчих документів для примусового виконання та відкриття виконавчих проваджень, остання, дотримувалась вимог Закону України "Про виконавче провадження», на який посилається скаржник в своїй скарзі, а тому дії, останньої, щодо відкриття виконавчих проваджень та винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, та інших постанов, - на час їх вчинення були правомірними, та вчиненими в межах повноважень приватного виконавця, який на підставі вимог закону нарівні із державним виконавцем уповноважений вчиняти дії, пов`язані із примусовим виконанням судових рішень.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що боржник, при зверненні до суду зі скаргою в порядку ст. 447 ЦПК України на дії та рішення приватного виконавця та в ході розгляду цієї скарги не довела наявності порушення своїх прав рішеннями та діями приватного виконавця під час виконання судового рішення у цій справі, як і не надала доказів належного виконання рішення суду апеляційної інстанції, яким було змінено рішення суду першої інстанції про стягнення коштів на користь товариства.

Та обставина, що приватним виконавцем було прийнято до виконання виконавчий документ, який містив технічну описку в резолютивній частині та містив вказівку на невірний номер квартири боржника не свідчить про порушення прав скаржника, оскільки, виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника в силу вимог чинного законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи обставини неправомірності дій та рішень приватного виконавця при відкритті виконавчих проваджень та примусового виконання рішення суду апеляційної інстанції, не знайшли свого об`єктивного підтвердження, стороною скаржника не доведено достатніми доказами порушення її прав, а відтак суд вважає, що в задоволенні скарги в вказаній частині слід відмовити.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 13, 255, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі у частині вимог скарги ОСОБА_1 про скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Діни Петрівни від 15.07.2024 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та від 15.07.2024 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, закрити та роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд даних вимог скарги віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

В задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині визнання дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Діни Петрівни незаконними із відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 15.07.2024 та виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 15.07.2024; скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Діни Петрівни з відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 15.07.2024 та виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 15.07.2024; зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Діни Петрівни припинити розшук майна, накладений постановою від 16.07.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а також скасувати арешт коштів боржника, накладений постановою від 15.07.2024 та арешт майна боржника, накладений постановою від 16.07.2024 у виконавчому провадженні № 7554524, - відмовити.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення. Учасник справи, якому повного тексту ухвали суду не було вручено у день її оголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та оголошено 27 листопада 2024 року.

Суддя Леся БУДЗАН