Постанова

від 14.11.2024 по справі 463/1406/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/1406/23 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.

Провадження № 22-ц/811/2168/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.

з участю: представника ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» - Бортник Л.В., представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 17 червня 2024року представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Личаківськогорайонного суду м.Львова від01 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»про стягнення суми страхового відшкодування та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» про стягнення суми страхового відшкодування та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивував тим, що 30 грудня 2021 року між ним та відповідачем укладено договір добровільного страхування майна, а саме автомобіля марки «AUDI A3» р.н. НОМЕР_1 .

Внаслідок ДТП, яка відбулась 20 червня 2022 року, застрахований автомобіль зазнав пошкоджень і того ж дня він звернувся до відповідача з письмовою заявою про настання страхового випадку, а останній до 28 липня 2022 року зобов`язаний був прийняти відповідне рішення про виплату страхового відшкодування.

Згідно висновку експерта вартість відновлювального ремонту становить 378 346,89 гривень, проте, відповідач лише частково виплатив страхове відшкодування і перерахував на рахунок СТО грошові кошти у розмірі 149 318,14 гривень. Різницю між виплаченим страховим відшкодуванням і завданою шкодою, яка за виключенням франшизи становить 226 266,25 гривень, просив стягнути з відповідача в примусовому порядку, а також 4500,0 гривень витрат на проведення експертного дослідження. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором, просив стягнути з відповідача пеню за період з 29 липня 2022 року по 29 липня 2023 року в загальному розмірі 10266,18 гривень, інфляційні втрати, які обраховані за цей самий період в загальному розмірі 27 403,81 гривень та три відсотки річних в загальному розмірі 8 437,95 гривень, які також обраховані за цей період.

Крім того, протиправна поведінка відповідача, яка полягає у тривалому невиконанні умов договору унеможливила ремонт автомобіля, спричинила йому труднощі у повсякденному житті та завдала сильних душевних переживань. Через відсутність страхового відшкодування, він перебував у стресовому стані, у нього погіршилось самопочуття, зник сон та апетит.

Моральну шкоду оцінював у розмірі 30000,0 гривень, які також просив стягнути з відповідача.

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 17 червня 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на користь ОСОБА_1 невиплачену суму страхового відшкодування, витрати на проведення експертизи, пеню, інфляційні втрати та три відсотки річних у розмірі 271 877,08 гривень, моральної шкоди у розмірі 10 000,0 гривень, а всього 281 877,08 гривень (двісті вісімдесят одна тисяча вісімсот сімдесят сім грн. 08 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» в дохід держави судовий збір у розмірі 2818,77 гривень.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 17 червня 2024 року в апеляційному порядку оскаржила Страхова компанія «УНІКА».

В апеляційній скарзі покликається на те, що висновок не може бути доказом у справі, адже не відповідає меті доказування, тому що фактично ринкову вартість ТЗ визначено не на дату події, а на пізнішу дату, на підставі припущень експерта, адже сам експерт зазначив, що моніторинг вторинного ринку на минулу дату є майже неможливим.

Вказує, що при визначенні ринкової вартості транспортного засобу слід було керуватися саме Звітом № 18319, адже саме його взяв за основу своїх розрахунків судовий експерт, визначивши розмір відновлювального ремонту в тому самому розмірі, як і ТОВ «СЗУ Україна», а розмір залишків транспортного засобу визначив навіть у більшому розмірі, ніж ТОВ «СЗУ Україна».

Зазначає, що строк врегулювання події було збільшено саме через дії Позивача, який тривалий час ухилявся від надання своїх банківських реквізитів, а також звертався до Страховика із заявами про незгоду із сумою страхового відшкодування, просив про призначення додаткового огляду транспортного засобу тощо.

Стверджує, що у випадку задоволення позову пеню, інфляційних втрат та 3 відсотків річних слід відраховувати від дати сплати страхового відшкодування, а саме від 08 грудня 2022 року, тому розмір таких штрафних санкцій має бути пропорційно зменшено.

Просив рішення Личаківського районного суду м.Львова від 17 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника представника ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» - Бортник Л.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на її заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 30 грудня 2021 року між СК «Уніка» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування майна «КАСКО», а саме автомобілямарки «AUDI A3» р.н. НОМЕР_1 (т.1 а.с.16-30). Загальна страхова сума за договором становить 550 000,0 гривень.

Внаслідок ДТП, яка відбулась 20 червня 2022 року, застрахований автомобіль марки «AUDI A3» р.н. НОМЕР_1 зазнав пошкоджень і цього ж дня позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про настання страхового випадку (т.1 а.с.31-32).

З приводу розміру страхового відшкодування сторони вели письмову переписку. Позивач направляв на адресу відповідача відповідну претензію на суму 369990,89 гривень (т.1 а.с.114-116). Відповідач відхилив претензію на цю суму, про що надав відповідь від 12 січня 2023 року (т.1 а.с.117-118) та за наслідками страхового випадку визначив суму страхового відшкодування у розмірі 159 437,64 гривень.

З цієї суми відповідач також утримав 10107,0 гривень в рахунок відшкодування несплаченого страхового платежу і в кінцевому перерахував на рахунок СТО страхове відшкодування у розмірі 149 330,64 гривень.

Вважаючи, що зазначеної суми недостатньо, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України (тут і надалі в редакції, чинні на момент настання страхового випадку) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пунктів 3, 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, а також справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати застосування в своїх відносинах юридично-значимих повідомлень (зокрема, порядок надсилання, визначати, коли повідомлення вважатиметься отриманим).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07 березня 1996 року, який був чинним на момент настання страхового випадку (далі - Закон України «Про страхування») добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Згідно статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Пунктом 3 частини першої статті 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до частини першої статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно статті 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Практично аналогічні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування закріплені у статті 26 Закону України «Про страхування».

З огляду на встановлені судом обставини, для правильного вирішення цієї справи слід встановити, чи доводиться зібраними доказами факт повного знищення транспортного засобу.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час розгляду справи № 760/6034/16-ц (постанова від 15.02.2023) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Всебічність та повнота, зокрема, передбачають з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 89 ЦПК України, щодо відсутності у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Крім того, Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Системний аналіз наявних у справі доказів свідчить про те, що факт повного знищення автомобіля відповідачем не доведено.

Так пунктом 1.4 договору передбачено, що повне конструктивне або фізичне знищення транспортного засобу - такий рівень пошкодження ТЗ та застрахованого ДО внаслідок настання страхового випадку, коли вартість відновлювального ремонту, включаючи витрати на транспортування ТЗ до місця ремонту дорівнює або перевищує 75% від дійсної ринкової вартості ТЗ та застрахованого ДО на момент настання страхового випадку.

Також цим пунктом передбачено, що дійсна (ринкова) вартість ТЗ та ДО розраховується на підставі висновку фахівця Страховика з врегулювання збитків або незалежного експерта.

Тобто, ринкова вартість ТЗ за умовами договору може визначатись в т.ч. незалежним експертом.

В суді першої інстанції на замовлення позивача незалежним експертом складено висновок від 18 жовтня 2022 року (т.1 а.с.38-49), згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобілямарки «AUDI A3» р.н. НОМЕР_1 ,становить 378346,89 гривень, а ринкова вартість - 543448,48 гривень. Тобто, вартість відновлювального ремонту становить 69% від ринкової вартості автомобіля і в цьому випадку автомобіль згідно з умовами договору не вважається фізично знищеним.

Такий висновок експерта узгоджується з висновком судової автотоварознавчої експертизи від 18 квітня 2024 року (т.1 а.с.235-248), згідно якої, як зазначалось вище, вартість відновлювального ремонту становить 425224,51 гривень, а ринкова вартість автомобіля - 622533,0 гривень, що становить 72%.

Допитаний в суді першої інстанції експерт ОСОБА_3 підтримав наданий ним висновок від 18 квітня 2024 року та пояснив, що оскільки усі розрахунки на території України проводяться у грошовій одиниці «гривня», а тому, при визначенні ринкової вартості автомобіля ним взята інформація з джерел «auto.ria.» у пропозиціях, які вказані у цінах гривні.

Таким чином, висновками двох експертиз підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «AUDI A3» р.н. НОМЕР_1 ,не перевищує 75% від його ринкової вартості, внаслідок чого відповідач неправомірно провів виплату страхового відшкодування за правилами, передбаченими у випадку повного фізичного знищення автомобіля.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги надані відповідачем звіти про оцінку вартості збитків та оцінку вартості транспортного засобу (т.1 а.с.149, 162), оскільки такі повністю спростовується даними двох експертиз.

Колегія суддів також не погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що ринкова вартість застрахованого автомобіля має обчислюватись в доларах США в еквіваленті до національної валюти згідно офіційного курсу НБУ, який був чинним станом на 20 червня 2022 року, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено укладення договорів купівлі-продажу транспортних засобів в іноземній валюті, а згідно частини першої статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Суд першої інстанції, визнав позовні вимоги обґрунтованими, проте розмір невиплаченого страхового відшкодування перерахував виходячи із розміру франшизи та виплаченого страхового відшкодування.

Так, пунктом 9 договору передбачено, що франшиза за ризиком пошкодження в ДТП складає 0,5% від страхової суми - 2750,0 гривень.

Згідно частини вісімнадцятої статті 9 Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Тому, розмір страхового відшкодування зменшено на розмір франшизи.

Крім того, як уже зазначалось вище, відповідач утримав з виплаченого страхового відшкодування розмір страхового платежу у розмірі 10107,0 гривень і тому, розмір страхового відшкодування також має бути зменшений на цю суму.

Всього з відповідача на користь позивача стягнуто 216 159,25 гривень невиплаченого страхового відшкодування (378346,89 - 2750,0 - 10107,0 - 149330,64 = 216159,25) та 4500,0 гривень витрат за проведення експертизи, що підтверджується відповідною квитанцією (т.1 а.с.87).

Також обґрунтованими суд визнав вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Відповідно до пункту 12.3 договору страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені у розмірі 0,01% від суми страхового відшкодування за кожен день прострочення, але не більше ніж розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як уже зазначалось вище, загальний розмір страхового відшкодування підлягає зменшенню на суму франшизи і на суму утриманого страхового платежу.

Відповідно сума боргу, на яку слід нараховувати штрафні санкції становить 365 489,89 гривень (378346,89 - 2750,0 - 10107,0 = 365489,89).

За розрахунками суду, за період з 29 липня 2022 року по 08 грудня 2022 року розмір інфляційних втрат становить 23 025,86 гривень, розмір трьох відсотків річних 3 995,36 гривень, розмір пені - 4861,02 гривень.

08 грудня 2022 року відповідач частково виплатив страхове відшкодування і відповідно, борг відповідача зменшився до суми 216 159,25 гривень, на яку і слід нараховувати штрафні санкції.

За розрахунками суду, за період з 09 грудня 2022 року по 29 липня 2023 року розмір інфляційних втрат становить 10159,48 гривень, розмір трьох відсотків річних - 4139,60 гривень, розмір пені - 5036,51 гривень.

Таким чином, всього з відповідача на користь позивача слід стягнути грошові кошти у розмірі 271 877,08 гривень (216159,25 + 4500 + 23025,86 + 3995,36 + 4861,02 + 10159,48 + 4139,60 + 5036,51 = 271877,08).

Визначаючи розмір моральної шкоди в 10 000 гривень суд першої інстанції виходив із положень статей 16 і 23 ЦК України, статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, суд вважає, що компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства і навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань ,або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Як зазначив суд першої інстанції, дії відповідача, які призвели до заниження розміру страхового відшкодування беззаперечно спричинили душевні страждання позивачу, які проявились в тому, що було порушено звичайний спосіб його життя, для відновлення якого він повинен був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та побуту та витрачати свій час.

За відсутності доказів про протилежне та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд присудив позивачу 10000,0 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, що відповідає ступеню його моральних страждань.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…».

Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» - залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 17 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 27 листопада 2024 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.