Постанова

від 19.11.2024 по справі 554/6243/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/6243/22 Номер провадження 22-ц/814/1478/24Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л.В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Кузнєцової О.Ю., Панченка О.О.,

за участю секретаря Сальної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Полтаві, Державного бюро розслідувань, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Гальченко Наталії Григорівни на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2023 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, Державного бюро розслідувань, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, ціна позову 650000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 26.08.2021 звернувся до ДБР із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення в рамках кримінальної справи №04580007. Відомості за заявою всупереч вимогамст.214 КПК України до ЄРДРвнесені не були.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.09.2021 за скаргою ОСОБА_1 було зобов`язано ДБР внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування.

На адвокатський запит до ДБР щодо внесення відомостей до ЄРДР за його заявою від 26.08.2021 про вчинення кримінального правопорушення надано відповідь, що ухвала направлена до виконання до ТУ ДБР у м. Полтава, для розгляду в межах чинного законодавства.

Станом на 05.07.2022, жодної інформації про виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.09.2021 не надано. Продовж 10 місяців всупереч вимогамст.214 КПК України відомості за заявою ОСОБА_1 не були внесені, досудове розслідування не було розпочате.

Позивач вважає, що вказаними діями йому заподіяно моральну шкоду, які він оцінює у розмірі 650000,00 грн. Вказує, що належне досудове розслідування надало б йому можливість у подальшому звернутися до суду із заявою про перегляд обвинувального вироку відносно нього за ново виявленими обставинами.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що саам факт звернення позивача з заявою до правоохоронних органів чи до суду не можу свідчити про реальне порушення його прав, а не погоджуючись із рішеннями слідчого чи прокурора, він у повному обсязі реалізує своє конституційне право на доступ до правосуддя шляхом звернення до слідчого судді, кий згідно п.18 ч.1 ст.3 КПК України здійснює судовий контроль за додержанням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Позивачем не доведено та не надано доказів того, що йому завдано моральної шкоди працівниками ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, ДБР, а також доказів того, їх діяння були протиправними внаслідок неналежного виконання ними покладених на них трудових чи службових обов`язків.

З вказаним судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 , в інтересах якого апеляційну скаргу подала адвокат Гальченко Н.Г., у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача подано відзиви на апеляційну скаргу, у доводах якого вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що 28.09.2021 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва у справі №761/33000/21 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи ДБР, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР задоволено частково. Зобов`язано уповноважену особу ДБР виконати вимоги ч.1 ст.214 КПК України та невідкладно, але не пізніше 24 годин, внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, викладені у заяві ОСОБА_1 від 26.08.2021, розпочати розслідування через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. В іншій частині у задоволенні скарги відмовлено(а.с.3-5).

Рішенням суду від 28.09.2021 не встановлено протиправної бездіяльності посадових осіб ДБР.

Встановлено, що ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва, 01.12.2021 внесені відомості до ЄРДР за№62021170010000331 за ч.1ст. 367 КК України, що підтверджуються витягом із ЄРДР. Кримінальне провадження за №62021170010000331 від 01.12.2021 за ч.1ст. 367 КК Україниперебувало в провадженні ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, та 29.12.2021 року закрите на підставі п. 2 ч. 1ст. 284 КПК України(а.с.24).

Відповідно дост.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно із ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173,1174 ЦК України).

Згідно зі статтею 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому з урахуванням положень п.10 ч.2 ст.16, ст.ст.21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

При розгляді справи позивач повинен надати докази, що свідчать про протиправність дій заподіювача шкоди, наявність причинно-наслідкового зв`язку між цими діями та заподіяною шкодою.

Зазначений вище правовий висновок висловлений в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у № 6-440цс16, постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №554/741/16-ц, від 25.04.2018 у №520/3307/16-ц.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001 зазначено, що кримінальне судочинство визначено як врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Пунктом 4.2 зазначеного рішення передбачено, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності та не може бути предметом оскарження в порядку цивільного судочинства.

Сам факт звернення позивача з заявою до правоохоронних органів чи до суду не може свідчити про реальне порушення його прав, а не погоджуючись з рішеннями слідчого чи прокурора, він у повному обсязі реалізує своє конституційне право на доступ до правосуддя шляхом звернення до слідчого судді, який згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України здійснює судовий контроль за додержанням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що у спірних правовідносинах посадові особи ТУ ДБР у м. Полтаві, ДБР з огляду на положення КПК України, виконують не владні управлінські функції, а процесуальні функції, то положення статті 1174 ЦК України не підлягають застосуванню.

Аналогічну позицію викладено в постановах Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №638/9055/15, від 31.10.2018 у справі № 646/5224/17, від 10.10.2018 у справі №640/3837/17, від 04.07.2018 у справах №№ 641/2328/17, 638/14260/16, від 13.03.2019 у справі № 638/12193/16, від 11.09.2019 у справі №336/5519/18.

Позивач, як на підставу своїх позовних вимог, посилається щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за його заявою від 26.08.2021 протягом тривалого часу, що викликають у нього моральні страждання, зокрема, порушення його прав.

Так, судом встановлено, позивачем не надано до позовної заяви жодного доказу в підтвердження своєї позиції та тверджень, а висновки зроблені з власних суб`єктивних міркувань, що вказує на не доведеність та необґрунтованість його доводів та позовної заяви в цілому.

Твердження позивача про наявність у нього моральних страждань не ґрунтуються на вимогахст. 82 ЦПК Українита підлягають доведенню позивачем на загально визначених підставах згідно зістаттею 81 ЦПК України.

Згідно з ч. 4ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи,у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З положеньст. 82 ЦПК Українивбачається, що звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних, господарських чи кримінальних справ.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів обставин, вказаних позивачем у позові про спричинення йому моральних страждань саме діями (бездіяльністю) слідчого ТУ ДБР у м. Полтаві, ДБР, та в саме такому розмірі.

Такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами і в суді апеляційної інстанції.

Згідност. 19 Конституції України,ст.307 КПК Українислідчий суддя не уповноважений у порядку судового контролю визнавати рішення чи бездіяльність слідчого, прокурора незаконними або протиправними. Такі ухвали підтверджують лише факт реалізації особою свого права на оскарження дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, яке передбачено кримінально-процесуальним законодавством.

Суд першої інстанції встановив, що відсутні будь-які судові рішення або висновки компетентних органів, якими б було встановлено факт невиконання або неналежного виконання своїх службових обов`язків уповноваженими особами ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ДБР, щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 .

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено та не надано доказів того, що йому завдано моральної шкоди працівниками ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ДБР, а також доказів того, що їх діяння були протиправними внаслідок неналежного виконання ними покладених на них трудових чи службових обов`язків.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

У свою чергу, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких він дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи.

Таким чином апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, не спростовують правильність та законність оскаржуваного рішення, не є суттєвими, тому не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 383,апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2024 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді О.Ю. Кузнєцова

О.О. Панченко