Постанова

від 27.11.2024 по справі 185/7240/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8658/24 Справа № 185/7240/23 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді: Халаджи О.В.

суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» - Євдокимової Юлії Вікторівни на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою (суддя першої інстанції Головін В.О.),

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, в якому просив:

Усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , земельною ділянкою, кадастровий 1223584000:01:001:0860 площею 5,8742 га, яка знаходиться на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, зобов`язати Відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимал Агро» (Україна, 51200, Дніпропетровська обл., місто Новомосковськ(з), вул. Гетьманська, будинок 53, квартира 10, Код ЄДРПОУ 43411091) повернути Позивачу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , земельною ділянкою, кадастровий номер 1223584000:01:001:0860 площею 5,8742 га.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки № 91-05/21 від 20.04.2021 р., укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимал Агро» (Україна, 51200, Дніпропетровська обл., місто Новомосковськ(з), вул. Гетьманська, будинок 53, квартира 10, Код ЄДРПОУ 43411091), зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківському району Дніпропетровської області Єрьоміною Світланою Миколаївною, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:59030698 від 01.07.2021, номер запису про інше речове право: 42756170.

Стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2147,20 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволено у повному обсязі.

Із вказаним рішенням суду не погодилась представник ТОВ «Максимал-Агро» - Євдокимова Ю.В., та подала апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права,висновки суду не відповідають обставинам справи.

Скарга мотивована тим, що представником відповідача до суду подавалось клопотання про зупинення провадження у справі, у зв`язку з тим, що на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження №12022041370000840 відносно ОСОБА_3 за ст. 366 ч.1 КК України.

Вказує, що відповідач не є стороною по кримінальному провадженню, не був присутній під час відібрання вільних зразків підпису і почерку ОСОБА_1 , вважає, її недопустимим доказам.

Також представник відповідача не згодна із стягнутою сумою витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн. зазначає, щ вона є завищеною.

Євдокимова Ю.В. просила рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначила, що наявність кримінальної справи №185/4012/23 (не є підставою, за якою провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, оскільки в даній кримінальній справі судом не надається оцінка доказам, які зібрані органом досудового розслідування, в тому числі оцінка проведеним в рамках кримінального провадження судових експертиз.

Подана відповідачем апеляційна скарга, на думку позивача не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в даній скарзі щодо скасування рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 р. є безпідставними та необґрунтованими, а натомість рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та правильно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Інші учасники справи до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка, площею 5,8742 га, кадастровий номер 1223584000:01:001:0860, що розташована на території Вербківської (Кочережківської) сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є власністю ОСОБА_1 , що підтверджується державним актом на земельну ділянку ЯЖ№ 826547 від 08.06.2010 р.

08.07.2017 року ОСОБА_1 , з однієї сторони, та ТОВ АФ «Старт-Плюс», з другої сторони, уклали договір оренди № б/н земельної ділянки, площею 5,8742 га, яка заходиться за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Кочережківська сільська рада, кадастровий номер: 1223584000:01:001:0860, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 20 років, а саме до 31 грудня 2037 року.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 26.09.2022 року ТОВ АФ «Старт-Плюс» знаходиться в стані припинення, підстава: внесення СР про визнання ЮО банкрутом, номер запису: 1002321410008003858.

Крім того, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про інше речове право позивачу стало відомо про те, що 29 червня 2021року державним реєстратором виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Єрьоміною С.М. було здійснено запис № 42756170 про реєстрацію речового права, а саме, договору оренди земельної ділянки площею 5,8742 га, серія та номер: 91-05/21, від 20.04.2021 року, де зазначено, орендар: ТОВ «Максимал-Агро», орендодавець: ОСОБА_1 , зі строком дії оренди на 10 років, а саме, до 20.04.2031 року, з автоматичним продовженням дії договору.

Проте, як вбачається з позову, позивач ОСОБА_1 не укладав з ТОВ «Максимал-Агро» будь-яких договорів оренди належної йому земельної ділянки, з кадастровим номером: 1223584000:01:001:0860.

18.08.2022 року Павлоградським РВП ГУНП Дніпропетровської області було зареєстровано кримінальне провадження № 12022041370000840 за ч. 1 ст. 366 КК України про те, що посадові особи фермерського господарства «К» шляхом внесення недостовірних відомостей в офіційні документи (договори оренди земельних ділянок), здійснили перереєстрацію земельних ділянок розташованих на території Павлоградського району, Дніпропетровської області, загальною площею понад 70 га на свою користь.

В межах вищезазначеного кримінального провадження було проведено судову почеркознавчу експертизу. Відповідно до висновку судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Дробот О.А. № СЕ-19/104-22/1771-ПЧ від 22.02.2023 року зроблені висновки про те, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» договору оренди земельної ділянки № 91-05/21 від 20.04.2021 р. виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» акта приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки № 91-05/21 від 20.04.2021 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний договір не був підписаний ОСОБА_1 , та не відповідає його волевиявленню.

А також стягуючи правничу допомогу у розмірі 20000 грн. вказав на те, що сума зазначеного гонорару обґрунтована.

Колегія суддів частково погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

На підставі ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є, те, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції, що діяла на момент укладення договорів оренди землі та оспорюваних договорів, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 13.01.2023 року про призначення судової почеркознавчої експертизи, постановлена слідчим Батраком А.В. у Кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР від 13.08.2022 року за № 12022041370000840 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України була проведена експертиза і за результатами якої було складено висновок експерта № СЕ-19/104-22/1771-ПЧ від 22.02.2023 року, з якого вбачається, що Підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Підписи сторін Орендодавець» договору оренди земельної ділянки № 91-05/21 від 20.04.2021 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_1 у графі: «Земельну ділянку передав: Орендодавець»: акта приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки № 91-05/21 від 20.04.2021 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.56-66).

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 12 лютого 2014 року у справі № 6-165цс13, вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду необхідно виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і у їх сукупності.

Отже, вказані норми цивільного права свідчать про те, що правочин може бути визнано недійсним, якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним, не відповідає його внутрішній волі.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що є доказами у цивільній справі, а саме: будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статті 77, 78, 79 ЦПК України визначають вимоги щодо належності, допустимості та достовірності доказів.

Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц (провадження № 61-32980св18) та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 (провадження № 61-10929св20).

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Якщо експертиза, яка проведена у кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, то незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений така експертиза може бути допустимим доказом.

Висновок, підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, відповідає положенням статті 102 ЦПК України.

Верховний Суд неодноразово робив висновок про допустимість висновку експерта, який проведений в рамках кримінального провадження.

Зокрема, такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 761/12898/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17, від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17, від 15 квітня 2021 року у справі № 759/15556/18.

У постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20), Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що «висновок судово-почеркознавчої експертизи від 13 грудня 2014 року за № 574/тдд не можна вважати таким, що не відповідає критеріям належності та допустимості доказів, як про це стверджує сторона у касаційній скарзі. Позивач подав до суду копію цього висновку, зроблену з копії того ж висновку, яку засвідчив слідчий. Для його використання як доказу подання до суду окремого дозволу слідчого, а також вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні, не є потрібним. Такий висновок судово-почеркознавчої експертизи, який позивач відповідно до закону одержав у межах кримінального провадження, стосується предмета доказування у цій справі».

Задовольняючі вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що висновок експерта № СЕ-19/104-22/1771-ПЧ від 22.02.2023 року є належним доказам у даній справі, який підтверджує позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відсутності його волевиявлення укладення спірного договору з відповідачем.

Колегія суддів погоджується з даною позицією місцевого суду, та вважає, що під час ухвалення оскаржуваного рішення, судом було дотримано норми матеріального та процесуального права, підстави вважати, що воно було ухвалено не ні підставі належно допустимих доказів у справі з їх дослідженням відсутні.

Суд першої інстанції обґрунтованого в якості належного доказу прийняв висновок експерта у кримінальному провадженні, оскільки така позиція узгоджується із правовими висновками Верховного Суду.

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Та обставина, що почеркознавча експертиза проведена не за ухвалою суду у справі, що переглядається, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384, 385 КК України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі.

Установивши, що спірний договір позивач не укладав, місцевий суд дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки такий висновок ґрунтується на нормах чинного законодавства.

З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів про те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, а відповідачем не спростовано, факт не укладення спірного договору оренди, відомості про який були внесені до державного реєстру.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи.

Що стосується доводів скарги щодо стягнення з ТОВ «Максимал-Агро» на користь ОСОБА_1 правничої допомоги у розмірі 20000 грн., слід зазначити наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , та адвокатом Пархановою О.І. 10 червня 2022 року було укладено договір № 1006/2022-2 про надання правничої допомоги (а.с.101-106)

Згідно додатку № 1 від 22 травня 2023 року до договору про надання правничої допомоги № 1006/2022-2 від 10.06.2022 року, сторонами було погоджено, що вартість наданих послуг складатиме 20000 грн. які складаються з:

Усна консультація, з вивченням документів - 1000 грн.

Підготовка позовної заяви до суду про усунення перешкод в користуванні земельними ділянкам (7 аркушів і більше) - 7000 грн.

Представництво інтересів у суді першої інстанції (4 судових засідання, з урахуванням 1 судове засідання = 2500 грн.) - 10000 грн.

Підготовка додаткових процесуальних документів від час розгляду справи в суді першої інстанції (у разі необхідності) - 2000 грн.

Також представником позивача до заяви про стягнення правничої допомоги було долучено Акт №1 від 28 травня 2023 року приймання-передачі наданої правової допомоги до договору про надання правничої допомоги № 1006/2022-2 від 10.06.2022 року, згідно якого клієнт сплатив гонорар адвокату в розмірі 8000 грн. (а.с.108).

Акт №2 від 29 серпня 2023 року приймання-передачі наданої правової допомоги до договору про надання правничої допомоги № 1006/2022-2 від 10.06.2022 року, згідно якого клієнт сплатив гонорар адвокату в розмірі 2500 грн. (а.с.109).

Акт №3 від 27 вересня 2023 року приймання-передачі наданої правової допомоги до договору про надання правничої допомоги № 1006/2022-2 від 10.06.2022 року, згідно якого клієнт сплатив гонорар адвокату в розмірі 2500 грн. (а.с.110).

Акт №4 від 26 жовтня 2023 року приймання-передачі наданої правової допомоги до договору про надання правничої допомоги № 1006/2022-2 від 10.06.2022 року, згідно якого клієнт сплатив гонорар адвокату в розмірі 2500 грн. (а.с.111).

З наданих ОСОБА_2 актів приймання-передачі вбачається, що адвокатом було надано послуг клієнту на загальну суму - 15 500 грн., а тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції стягуючи суму правничої допомоги у 20000 грн. не дослідив наявні в матеріалах справи докази та не вмотивував з яких підстав він дійшов висновку до стягнення саме такої суми.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Подібні висновки викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, подання позовної заяви, участі у судових засіданнях, документально підтверджених витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про зменшення суми правничої допомоги до 15500 грн., які підлягає стягненню з ТОВ «Максимал-Агро» на користь ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» - Євдокимової Юлії Вікторівни задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2024 року змінити в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал Агро» (Україна, 51200, Дніпропетровська обл., місто Новомосковськ(з), вул. Гетьманська, будинок 53, квартира 10, Код ЄДРПОУ 43411091) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О. В. Халаджи

Т.В. Космачевська

Ж.І. Максюта

Повний текст судового рішення складено 27 листопада 2024 року.

Головуючий-суддя О. В. Халаджи