Рішення

від 26.11.2024 по справі 147/942/24

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/942/24

Провадження № 2/147/316/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.

з участю секретаря Чудак Г.І.,

представника відповідача адвоката Тимощука Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди землі,

в с т а н о в и в:

у липні 2024 року представник позивача - адвокат Конякін М.С. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди землі. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 0524184200:01:003:0066, площею 3,6969 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області. Згідно з витягом про нормативно грошову оцінку вартість земельної ділянки кадастровий номер 0524184200:01:003:0066, площею 3,6969 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва становить 72109 грн. Земельна ділянка була набута у власність позивачем внаслідок спадкування та перебуває у власності позивача на підставі свідоцтва про право на спадщину. У 2022 році позивач вирішила обробляти земельну ділянку, яка їй належить, власними силами, але дізналась, що не може її обробляти адже ця земельна ділянка перебуває в користуванні ТОВ «Агрофірма «Ободівська».

Позивач звернулась до ТОВ «Агрофірма Ободівська» з питанням отримання примірника договору, але їй відмовили. Згодом, ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора та 22.02.2023 отримала витяг з реєстру речових прав та дізналась, що відповідач користується земельною ділянкою кадастровий номер 0524184200:01:003:0066, площею 3,6969 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Ободівської сільської ради, Гайсинського району Вінницької області на підставі договору оренди землі №1832, виданого 22.10.2018, який зареєстровано 07.09.2019.

Вищезазначений договір оренди землі із ТОВ "Агрофірма «Ободівська" ОСОБА_1 не укладала і про наявність такого договору не знала. Хто і коли уклав від її імені договір оренди належної позивачу земельної ділянки вона не знає.

У поверненні належної позивачу земельної ділянки ТОВ «Агрофірма «Ободівська» відмовила.

Позивач звернулася до суду з метою повернення своєї ділянки з чужого незаконного володіння. Так TOB «Агрофірма «Ободівська» надала відзив на позовну заяву, з якого стало відомо, що насправді правовідносини оренди спірної ділянки були розпочаті з договору оренди землі з покійною матір`ю позивачки від 03.07.2006 та в подальшому з угоди про внесення змін до вказаного договору від 26 11.2015, яку ніби уклала позивачка.

Але таке твердження не відповідає дійсності. ОСОБА_1 ніколи не укладала договору від 22.10.2018. Тому позивач не знає про існування договору та стверджує, що ніколи не підписувала договору оренди №1832 від 22.10.2018.

Як було встановлено під час підготовчого судового засідання в справі №147/1578/23, фізично даного договору не існує і не може існувати з вищезазначених обставин.

Як стало відомо, на даний момент, договору укладеного в письмовій формі не існує. Тобто зареєстроване речове право, яке оспорюється, внесено до державного реєстру речових прав на підставі неіснуючого договору оренди земельної ділянки.

Також стверджує, що ніхто із сторін не ініціював внесення змін до будь-якого договору. Таким чином ТОВ "Агрофірма «Ободівська» відмовивши у поверненні належної ОСОБА_1 земельної ділянки, власником якої вона є, порушила її право власності і чинить перешкоду у його реалізації, передбачене Конституцією України, законами України та іншими нормативно правовими актами, зокрема Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, законом України "Про землеустрій", законом України "Про оренду землі".

Враховуючи викладене, позивач заперечує факт укладання договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ободівська», а це означає, що було відсутнє волевиявлення ОСОБА_1 та відсутність дотримання письмової форми заключення угоди, свідчить про те, що такий договір є неукладеним.

Також зазначили, що реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди на підставі неукладеного договору на спірні земельні ділянки за відповідачем не відповідає вимогам закону, порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою, а тому позивач вважає, що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Тому просить ухвалити рішення, яким: зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 0524184200:01:003:0066, площею 3,6969 га; скасувати реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідно до договору оренди землі, серія та номер: 1832, виданий 22.10.2018, видавник: сторони, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 09.09.2019; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати в вигляді судового збору та витрат на правову допомогу.

Ухвалою судді від 24 липня 2024 року прийнято позовну заяву та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 11 вересня 2024 року витребувано від ТОВ «АФ «Ободівська»: 1/ примірник договору оренди серія та номер: 1832, виданий 22.10.2018 року, видавник: сторони, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 09.09.2019, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ободівська»; 2/ відомості, які підтверджують подію підписання договору оренди землі серія та номер: 1832, виданий 22.10.2018, видавник: сторони, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 09.09.2019, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ободівська», а саме книгу обліку договорів оренди землі.

На виконання вимог ухвали суду від 11.09.2024 відповідачем надано суду примірник договору оренди землі серія та номер 1832 від 22.10.2018, а також в якості доказів на підтвердження виконання умов договору оренди №1832 від 22.10.2018 надано копії видаткових касових ордерів.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди землі до судового розгляду.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату та час розгляду справи, клопотань про відкладення не надходило.

Представник позивача адвокат Конякін М.С. в судове засідання не з`явився, 06.11.2024 на електронну адресу суду подав клопотання про проведення розгляду справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

Представник відповідача адвокат Тимощук Є.С. в судовому засіданні заперечив щодо заявленого позову, зазначив, що договір існує, є укладеним, оскільки ними на виконання вимог ухвали суду надано примірник договору оренди землі, акт прийому-передачі. Відповідно у вказаному правочині міститься підпис ОСОБА_1 . Крім того з наданих видаткових касових ордерів вбачається, що ОСОБА_1 своєчасно отримувала орендну плату, тобто сторони виконували умови договору. Фактично стороною відповідача доведено факт укладення договору оренди земельної ділянки і виконання його умов. Позов є лише припущенням самого позивача, які не підтверджені жодними засобами доказування, є безпідставний і тому заперечує щодо його задоволення. Крім того, зазначив, що позивачем не ставиться під сумнів підпис, який наявний у договорі оренди землі, не було заявлено клопотання про проведення експертизи, тому вважає, що заявлений позов безпідставний та просять відмовити в задоволенні позову.

Щодо витрат понесених відповідачем зазначив, що ТОВ «АФ «Ободівська» було понесено витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн та відповідні докази будуть надані протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення, відповідно до вимог ст. 142 ЦПК України.

Заслухавши позицію представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши письмові докази надані позивачем судом встановлено наступне.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 323619542 від 22.02.2023 вбачається, що земельна ділянка 0524184200:01:003:0066 площею 3,6969 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину серії та номер 1220 від 14.09.2018.

У розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» №33126830 від 07.09.2019 внесено наступні відомості: Вид іншого речового права: договір оренди земельної ділянки серія та номер 1832 виданий 22.10.2018. Зміст, характеристика: орендна плата 5% нормативно грошової оцінки земельної ділянки в рік. Строк дії 07.09.2029 з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду). Суб`єкти: орендар Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська»; орендодавець ОСОБА_1 (а.с.10, 11).

З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.09.2018, зареєстрованого в реєстрі за №1220, вбачається, що спадкоємцем ОСОБА_2 є її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з земельної ділянки площею 3,6969 га, кадастровий номер 0524184200:01:003:0066 (а.с.12).

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 0524184200:01:003:0066 становить 72109 грн (а.с.13).

За клопотанням позивача на виконання вимог ухвали суду від 11.09.2024 стороною відповідача в якості доказів наявності оспорюваного правочину надано суду оригінал договору №1832 від 22.10.2018 укладеного між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «АФ «Ободівська» (орендар). Зі змісту даного договору вбачається, що в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 0524184200:01:003:0066, площею 3,6969га. Договір укладено строком на 10 років. До Договору додано акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 22.10.2018. На останньому аркуші договору оренди землі та на акті прийому-передачі наявні власноручно нанесені підписи сторін та печатка юридичної особи.

Відповідно фотокопію договору оренди землі №1832 долучено до матеріалів справи.

Також в якості доказів стороною відповідача надано суду: копію видаткового касового ордеру від 13.03.2020, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 13.03.2020 отримала орендну плату за 2020-2021 роки в сумі 16600,00 грн, наявний підпис одержувача «Скрипник» (а.с.67); копію видаткового касового ордеру від 21.11.2018, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 21.11.2018 отримала орендну плату за 2018 рік в сумі 5000,00 грн, наявний підпис одержувача «Скрипник» (а.с.68); копію видаткового касового ордеру від 11.03.2019, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 11.03.2019 отримала орендну плату за 2019 рік в сумі 7200,00 грн, наявний підпис одержувача «Скрипник» (а.с.69).

З Витягу з реєстру реєстрації договорів оренди земельних ділянок ТОВ «АФ «Ободівська» від 03.10.204 вих. №70 підтверджено про наявність договору оренди землі №1832 від 22.10.2018 щодо земельної ділянки 0524184200:01:003:0066 площею 3,6969 га, дата закінчення договору 07.09.2029 (а.с.71).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч.1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

За змістом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини 1 цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з ч.1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За змістом ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч.2 ст. 15 Закону).

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 та у постанові від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19) та багатьох інших (пункт 72 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18; пункт 8.15 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18).

У постанові від 10 квітня 2024 року у справі №496/1059/18 Велика Палата Верховного суду звернула увагу на те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).

Позовом про витребування майна (віндикаційним позовом) є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності індивідуально визначеного майна, до особи, яка ним заволоділа, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Схожі висновки викладені, зокрема, у пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані із позбавленням володіння (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Відповідно до ч.1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Аналогічний правовий висновок зроблено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, де зазначено, що особа, яка є власником нерухомого майна не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, а тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 81 ЦПК України)

Позивачем у позові зазначено, що вона зверталась уже до суду з позовом з метою повернення своєї ділянки з чужого незаконного володіння. ОСОБА_1 ніколи не укладала договору від 22.10.2018. Тому позивач не знає про існування договору та стверджує, що ніколи не підписувала договору оренди №1832 від 22.10.2018. Як було встановлено під час підготовчого судового засідання в справі №147/1578/23, фізично даного договору не існує і не може існувати з вищезазначених обставин».

Дані твердження позивача спростовані в судовому засіданні під час дослідження доказів.

До матеріалів справи стороною відповідача надано суду копію супровідного листа від 13.02.2024 зі змісту якого вбачається, що на ухвалу суду від 07.02.2024 у справі №147/1578/23 ТОВ «АФ «Ободівська» надає свій екземпляр договору оренди земельної ділянки №1832 від 22.10.2018 (а.с.70). Також на виконання вимог ухвали суду у даній справі стороною відповідача було надано пояснення про неможливість надання примірника договору оренди землі №1832 у зв`язку з тим, що останній знаходиться в матеріалах справи №147/1578/23.

Натомість стороною позивача не заперечується даний факт, не подано жодного доказу та клопотань про витребування доказів на підтвердження підстав позову, зокрема не витребовувалась цивільна справа №147/1578/23 з метою дослідження та підтвердження відповідного факту.

Як підставу позову, позивач заперечує факт укладання договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ободівська», вважає, що було відсутнє волевиявлення ОСОБА_1 , та відсутність дотримання письмової форми заключення угоди, свідчить про те, що такий договір є неукладеним.

Суд оцінює критично дані твердження позивача, вважає їх недоведеними та такими, що спростовані під час судового розгляду. Наявність договору оренди землі №1832 від 22.10.2018 (примірник якого надано відповідачем) з зазначенням у ньому істотних умов та власноручними підписами сторін судом та учасниками справи не ставиться під сумнів.

Суд звертає увагу, що інформація зазначена у договорі оренди землі №1832 від 22.10.2018 повністю збігається з інформацією, зазначеною в Інформаційній довідці №323619542 від 22.02.2023 (а.с.10,11), наданої позивачем в якості доказів.

Крім того, стороною позивача у наявному оригіналі договору №1832 не ставиться під сумнів підпис ОСОБА_1 , що могло бути виражено у клопотанні про призначення почеркознавчої експертизи (постанова Верховного Суду від 15.11.2024 № 933/602/23, - належним доказом, який вказує наявність або відсутність підпису в таких категоріях справ є саме висновок почеркознавчих експертиз).

Також стороною позивача не спростований та не заперечується факт отримання позивачем ОСОБА_1 в якості орендної плати грошової винагороди за період з 2018 по 2021 роки, що підтверджується видатковими касовими ордерами.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, так як земельна ділянка перебуває в користуванні відповідача на належних правових підставах, позивачем не доведено жодними доказами твердження та підстави викладені у позові, позов базується на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи те, що в позові відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до ч.1, ч.2 ст. 137 ЦПК України відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди землі - відмовити.

Судові витрати понесені позивачем ОСОБА_1 залишити за нею.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне ім`я сторін:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська», юридична адреса: вул. Котовського, 43, с. Ободівка, Гайсинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 33308866.

Повний текст рішення складено 28 листопада 2024 року.

Суддя А.М. Мудрак