Рішення

від 19.11.2024 по справі 438/1286/22

БОРИСЛАВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 438/1286/22

Провадження 2/438/37/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 листопада 2024 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області у складі судді Ткачової С.М., за участю секретаря Терлецької Ю.М. розглянувши цивільну справу

№ 438/1286/22, провадження №2/438/37/2024

за позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 не з`явилась;

представник позивача: ОСОБА_3 (ордер ВС№1277726, свідоцтво №388 від 22.07.2005);

відповідач: ОСОБА_2 ;

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

19.12.2022 позивач ОСОБА_1 звернулась до Бориславського міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову посилається на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу від 30.04.2020, посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Паньків Г.О. Згідно довідки від 07.11.2022, виданої МКП «Бескид» у квартирі АДРЕСА_1 крім членів її сім`ї зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09.07.2014 року. Згідно актів від 07.11.2022 та 21.11.2022 складеного працівниками «Бескид» у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований, але не проживає ОСОБА_2 з 2020 року. Враховуючи діюче законодавство та те, що відповідач не є членом сім`ї позивача вважає, що підлягає припиненню право користування чужим майном на вимогу власника цього майна на підставі ч.2 ст.406 ЦК України. Просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 ; судові витрати по справі стягнути з відповідача. 17.05.2024 від позивача ОСОБА_1 надійшли пояснення в порядку ст.43 ЦПК України, відповідно з якими вона звернулась до органу реєстрації Бориславської міської ради 08.04.2024 із заявою про зняття з реєстрації відповідача ОСОБА_2 . Листом адміністратора відділу надання адміністративних послуг Бориславської міської ради № 382-ц від 08.05.2024 їй відмовлено в задоволенні заяви.

Відповідач ОСОБА_2 не подав відзив на позовну заяву. 01.03.2023 відповідач ОСОБА_2 подав заяву про долучення письмових доказів по справі, а саме: копії документів в межах розгляду цивільної справи 438/748/21, зібрані Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області (т.1 а.с.44-75). Також 20.03.2023 відповідач ОСОБА_2 долучив докази по справі (т.1 а.с.85-90). 23.01.2024 відповідач ОСОБА_2 подав заяву про долучення письмових доказів по справі, а саме: копії документів в межах розгляду цивільної справи 438/748/21, зібрані Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області (т.1 а.с.195-204).

Листами Бориславького міського суду від 21.05.2024 та 05.06.2024 повідомлено керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 про слухання справи 05.06.2024 о 14 годині та 03.07.2024 об 11 годині відповідно (т.2 а.с. 35,41). Заяви в порядку ст.53 ЦПК України, тобто про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, від керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 не надійшло.

2. Заяви (клопотання ) учасників справи.

23.01.2024 представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 подав суду клопотання щодо повернення в стадію підготовчого засідання.

23.01.2024 відповідач Смольницький через канцелярію суду подав заяву про зупинення провадження по справі.

23.01.2024 відповідач Смольницький через канцелярію суду подав заяву про долучення письмових доказів у справі, а саме: копії документів в межах розгляду цивільної справи 438/748/21, зібрані Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області.

23.01.2024 представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 подав суду клопотання про долучення письмових доказів по справі.

27.02.2024 представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 подав суду клопотання про долучення письмових доказів по справі.

01.03.2024 через канцелярію суду, позивач ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог.

20.03.2024 ОСОБА_2 отримав заяву про збільшення позовних вимог від ОСОБА_1 , що підтверджено особистою розпискою відповідача.

26.03.2024 відповідач ОСОБА_2 подав суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 438/1286/22, яке судом було задоволено.

30.04.2024 в цивільній справі, відбулась заміна представника позивача, з ОСОБА_5 на ОСОБА_3

30.04.2024після судовогозасідання,через канцеляріюсуду відповідач ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про надання житлового приміщення для постійного проживання. Зустрічний позов передано судді 01.05.2024. 07.05.2024 представник позивача ОСОБА_6 ознайомилась із зустрічною позовною заявою.

15.05.2024 від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, якою відкликає свою заяву про збільшення позовних вимог від 01.03.2024 та просить таку повернути їй.

17.05.2024 від позивача ОСОБА_1 надійшли пояснення в порядку ст.43 ЦПК України.

03.07.2024 в судовому засіданні відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження по справі в зв`язку з тим, що ним подано позов до позивача ОСОБА_7 . Вважає ці справи пов`язаними.

03.07.2024в судовомузасіданні,після оголошеннясудом вступноїта резолютивноїчастин ухвали,відповідачем заявленоклопотання прооголошення перервипо справідля підготовкиписьмової заявипро відвідсудді. При оголошенні складу суду в судовому засіданні 24.07.2024 відводи складу суду не заявлені.

24.07.2024через канцеляріюсуду відповідач ОСОБА_2 подав клопотання про об`єднання цивільних справ.

24.07.2024через канцеляріюсуду відповідач ОСОБА_2 подав клопотання про виклик свідків.

12.08.2024 через канцеляріюсуду представник позивача ОСОБА_3 подала заперечення на клопотання відповідача ОСОБА_2 про об`єднання цивільних справ та клопотання про виклик свідків.

02.10.2024 через канцеляріюсуду відповідач ОСОБА_2 подав клопотання про постановлення окремої ухвали в порядку ст.262 ЦПК України.

10.10.2024 через канцеляріюсуду позивачка ОСОБА_1 подала заяву про неможливість вручення повісток свідкам.

30.10.2024 через канцеляріюсуду відповідач ОСОБА_2 подав клопотання про долучення письмових доказів у справі.

30.10.2024 через канцеляріюсуду відповідач ОСОБА_2 подав клопотання про видачу копій технічного запису судових засідань по справі. 19.11.2024 відповідач отримав диски з записами судових засідань по справі, про що свідчить його особистий підпис.

31.10.2024 через канцеляріюсуду відповідач ОСОБА_2 подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. 31.10.2024 відповідач ознайомлений з матеріалами справи, про що свідчить його особистий підпис.

19.11.2024 через канцеляріюсуду відповідач ОСОБА_2 подав клопотання про виклик ОСОБА_1

19.11.2024 в судовому засіданні, після оголошення вступної та резолютивної частин ухвали від 19.11.2024, відповідачем повторно заявлено усно відвід судді.

3. Процесуальні дії у справі.

28 грудня 2022 року ухвалою Бориславського міського суду Львівської області відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі.

Ухвалою суду від 13 лютого 2023 року здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

28 березня 2023 року ухвалою Бориславського міського суду Львівської області, закрито підготовче провадження в справі. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 24 квітня 2023 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням за результатами апеляційного перегляду у справі №438/748/21, провадження №22-ц/811/630/22.

02 жовтня 2023 року ухвалою Бориславського міського суду Львівської області, провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, поновлено.

Розпорядженням керівникаапарату Бориславськогоміського судуЛьвівської області№ 10від 11.12.2023проведено повторнийавтоматизований розподілсудових справі напідставі протоколуповторного автоматичногорозподілу судовоїсправи міжсуддями данусправу переданоу провадженнясудді ТкачовоїС.М.

14грудня 2023року ухвалоюБориславського міськогосуду Львівськоїобласті, справу прийнято до свого провадження суддею Ткачовою С.М. та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Протокольною ухвалою від 20.03.2024 задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 30.04.2024 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_8 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Бориславського міського суду від 21.05.2024 в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 щодо повернення в стадію підготовчого судового засідання, відмовлено. Заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог - вважати неподаною та повернуто позивачу. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про надання житлового приміщення для постійного проживання - повернуто.

Протокольною ухвалою від 05.06.2024 прийнято та задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про відмову від заяви про зупинення провадження по справі.

Протокольною ухвалою від 05.06.2024 прийнято та задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_9 про долучення письмових доказів по справі.

Протокольною ухвалою від 05.06.2024 задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про оголошення перерви по справі та призначення розгляду на липень 2024 року.

Протокольною ухвалою від 03.07.2024 у задоволенні усного клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження по справі в зв`язку з тим, що ним подано позов до позивача ОСОБА_7 , відмовлено.

Протокольною ухвалою від 03.07.2024 задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про оголошення перерви по справі для підготовки письмового відводу судді.

При оголошенні складу суду в судовому засіданні 24.07.2024 відводи судді не заявлені.

Ухвалою Бориславського міського суду від 02.10.2024 у задоволенні клопотання відповідача про об`єднання цивільних справ відмовлено, клопотання про виклик свідків задоволено.

Ухвалою Бориславського міського суду від 19.11.2024 у задоволенні клопотань відповідача про долучення письмових доказів у справі та виклик ОСОБА_1 відмовлено.

Протокольною ухвалою від 19.11.2024 заявлений усно відповідачем, ОСОБА_2 в судовому засіданні, повторно відвід судді - в порядку ч.5 ст.39 ЦПК України, залишено без розгляду.

Ухвалою Бориславського міського суду від 19.11.2024 у задоволенні клопотання відповідача про постановлення окремої ухвали в порядку ст.262 ЦПК України відмовлено.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до копії договору купівлі - продажу квартири з розстрочкою платежу від 30.04.2020, посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Паньків Г.О., ОСОБА_1 купила у ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.8-11)

Як вбачається з довідки від 07.11.2022, виданої МКП «Бескид» у квартирі АДРЕСА_1 та копії будинкової книги - крім членів сім`ї позивача ОСОБА_1 зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2014 року (т.1 а.с.12-16). Згідно актів від 07.11.2022, 21.11.2022, 03.04.2024 складених працівниками МПП «Бескид» у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований, але не проживає ОСОБА_2 з 2020 року. (т.1 а.с.17,18 ; т.2 а.с. 1-2,38-39).

Судом дослідженні письмові докази, долучені відповідачем ОСОБА_2 , а саме: копії документів в межах розгляду цивільної справи 438/748/21, зібрані Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області (т.1 а.с.44-75, 85-90, а.с.195-204).

Листом адміністраторавідділу наданняадміністративних послугБориславської міськоїради №382-цвід 08.05.2024 відмовлено ОСОБА_11 в задоволеннізаяви від07.05.2024 (т.2а.с.25-29).

Сторони в судовому засіданні посилались на обставини, встановлені Дрогобицьким міськрайонним судом в межах розгляду цивільної справи 438/748/21, які ними не оспорюють ся.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 07 лютого 2022 року (справа №438/748/21) встановлено, що ОСОБА_2 із 2001 року був зареєстрований у квартирі

АДРЕСА_1 , а у 2006 році знятий

з реєстрації у зв`язку з виїздом до м. Львова на навчання, де був зареєстрований в гуртожитку. Згідно з довідками про реєстрацію місця проживання Відділу реєстрації Бориславської міської ради Львівської області від 24 липня 2018 року

№ 1176/17-59, від 26 жовтня 2020 року № 2606/17-59, відповіді на запит

від 30 жовтня 2020 року № 2679/17-45, адресної картки особи, копії будинкової книги ОСОБА_2 із 09 липня 2014 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . 15 грудня 2010 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 укладений договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 . 20 березня 2017 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_10 укладений договіркупівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . 30 квітня 2020 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 . Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 30 березня 2017 року клопотання ОСОБА_12 про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності задоволено. ОСОБА_12 обвинувачену у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито. У кримінальному провадженні № 42016141190000099 від 25 жовтня 2016 року за обвинувальним актом відносно ОСОБА_12 встановлено, що 15 грудня 2010 року ОСОБА_12 з метою укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між нею та ОСОБА_13 , у нотаріальній конторі приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Монастирської М. М., представила завідомо підроблений документ, а саме - довідку про склад сім`ї № 2660 від 15 грудня 2010 року, в якій вказано неправдиві відомості про те, що у спірній квартирі зареєстровано та проживає двоє осіб, а саме ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , що не відповідає дійсності, оскільки фактично станом на 15 грудня 2010 року і на даний момент за вказаною адресою, крім перелічених осіб, зареєстрована та проживала її неповнолітня дочка ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Внаслідок використання ОСОБА_12 завідомо підробленого документа, між нею та ОСОБА_13 всупереч статті 17 Закону України «Про охорону дитинства», без відповідної згоди органу опіки і піклування, 15 грудня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу квартири.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 07 лютого 2022 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою

АДРЕСА_1 шляхомнадання доступудо житла.В іншійчастині позовувідмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири від 15 грудня 2010 року та від 20 березня 2017 року, суд першої інстанції виходив з того, що ці вимоги заявлені

із пропуском позовної давності. В частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30 квітня 2020 року суд першої інстанції відмовив, оскільки він укладений в результаті двох попередніх договорів купівлі-продажу, у визнанні недійсними яких відмовлено.Крім того,позивач не був співвласником спірної квартири, не є стороною спірних правочинів, а ОСОБА_1 є добросовісним набувачем. Задовольняючи позов в частині усунення перешкод у користуванні квартирою, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача немає іншого, крім спірної квартири, житла, останні декілька років він проживає на орендованій квартирі, тому його право на житло є порушеним.

Постановою Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року(справа 438/748/21 провадження № 22-ц/811/630/22) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 лютого 2022 року змінено

в частині відмови у задоволенні позовних вимог, викладено його мотивувальну частину у цій частині в редакції постанови апеляційного суду.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Апеляційний суд виходив з того, що право чи інтерес позивача, укладеним 15 грудня 2010 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_16 договором купівлі-продажу, не порушені. Оскількивимоги про визнання недійсними інших договорів купівлі-продажу від 20 березня 2017 року та від 30 квітня 2020 року є похідними від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2010 року, тому вони також не підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог апеляційний суд погодився

з висновками суду першої інстанції.

ПостановоюВерховного Судуу складіколегії суддівПершої судовоїпалати Касаційногоцивільного судувід31січня 2024року (справа№ 438/748/21провадження №61-9462св23) касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення;касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 07 лютого 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 23 травня 2023 рокув частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житломскасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в позові. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 07 лютого 2022 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, з урахуванням змін, внесених постановою Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року, та постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року

в незміненій частині залишено без змін. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 178 грнсудового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг. Касаційний суд виходив із того, що ОСОБА_2 не був власником чи співвласником спірної квартири, а був лише зареєстрований у ній як член сім`ї колишнього власника ОСОБА_12 , яка відчужила своє майно за договором купівлі-продажу та виселена зі спірної квартири на підставі рішення суду. ОСОБА_1 придбала спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажувід 30 квітня 2020 року. Відомостей про те, що вона не

є добросовісним набувачем майна, судами не встановлено. Жодних взаємовідносин (сімейних, договірних тощо) ОСОБА_1 із ОСОБА_2 не має. При цьому ОСОБА_1 стверджує,що спірнаквартира необхіднаїй дляпроживання зісвоєю сім`єю,у томучислі малолітньоюдитиною. З огляду на встановлені у розглядуваній справі обставини, права та законні інтереси ОСОБА_1 , як власника квартири на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном переважають інтерес члена сім`ї колишнього власника на користування квартирою, яка раніше належала його матері. Вселення фактично сторонньої для ОСОБА_1 особи у її квартиру суперечить передбаченому статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, праву кожноїфізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном.При цьому ОСОБА_2 , будучи зареєстрований у квартирі як член сім`ї своєї матері (попереднього власника житла), мав усвідомлювати, що у разі зміни власника, зокрема шляхом продажу квартири іншій особі,

з якою він не пов`язаний будь-якими сімейними чи договірними відносинами, проживати у ній він зможе лише з дозволу нового власника.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 15.05.2024 заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення задоволено. Допущено поворот виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 07 лютого 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року(справа 438/748/21) в частині вирішення вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом. Зобов`язано ОСОБА_2 звільнити житлову квартиру АДРЕСА_1 та повернути ОСОБА_1 ключ від дверей цієї квартири.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що проживає в квартирі АДРЕСА_3 , тобто є сусідом позивачки. Тричі підписував акт про не проживання відповідача по справі, а саме акти від 07.11.2022, 21.11.2022, 03.04.2024 складених працівниками МПП «Бескид». Знає, що у квартирі АДРЕСА_1 проживає молода пара, але не проживає ОСОБА_2 . Він ОСОБА_2 не знає, баче перший раз, останній йому не погрожував.

Підставами звільнення від доказування відповідно до ч.ч.1,4 ст.82 ЦПК України є о бставини,які визнаютьсяучасниками справи,не підлягаютьдоказуванню,якщо судне маєобґрунтованого сумнівущодо достовірностіцих обставинабо добровільностіїх визнання.Обставини,які визнаютьсяучасниками справи,зазначаються взаявах посуті справи,поясненнях учасниківсправи,їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином обставини встановлені судами по цивільній справі №438/748/21 є взірцем та не потребують доказуванню.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Відповіднодо ст.41Конституції Україникожен маєправо володіти,користуватися ірозпоряджатися своєювласністю,результатами своєїінтелектуальної,творчої діяльності.Право приватноївласності набуваєтьсяв порядку,визначеному законом.

Відповідно ст.317 ЦК України власникові належатьправа володіння,користування тарозпоряджання своїммайном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Як вбачаєтьсяіз ч.ч.1,2,7ст.319ЦК України власникволодіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненнісвоїх правта виконанніобов`язківвласник зобов`язанийдодержуватися моральнихзасад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності ст.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності, як суб`єктивне цивільне право, містить у своєму складі: правомочність на власні дії; правомочність вимоги від інших; та правомочність захисту. Найбільш значущою для власника є правомочність на власні дії, яка характеризується як:

- пряме та безпосереднє панування над річчю. Власник здійснює надані йому правомочності своєю владою, не тільки незалежно від інших осіб, а й у такому правовому полі, коли не може бути ніякої влади над цією ж річчю з боку інших суб`єктів. Дії власника обумовлені його інтересом;

- виключне панування особи над річчю, тобто таке панування, що унеможливлює втручання інших осіб, на яких покладено пасивний обов`язок утримання, від вчинення подібних дій;

- абсолютність влади полягає в наданні власнику закріпленої правом можливості визначати, яким чином поводитися зі своєю річчю, коли та як реалізовувати свої правомочності по відношенню до неї.

Згідно з частиною першою та другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, непорушність права власності проявляється у тому, що правомірним буде визнане лише таке позбавлення права власності або обмеження у його здійсненні, яке відбувається у випадках і в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини вказує, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (BUDCHENKO v. UKRAINE, № 38677/06, § 40, ЄСПЛ, від 24 квітня 2014 року).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 ЦК України. Тлумачення частини третьої статті 16 ЦК України свідчить, що, за загальним правилом, при наявності порушення цивільного права або інтересу не допускається відмова в їх захисті. Винятком, який дозволяє відмовити в захисті цивільного права або інтересу, є недотримання частин другої - п`ятої статті 13 ЦК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Аналогічний за змістом висновок міститься у пункті 7.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19), постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №235/9835/15ц ( провадження №61-8142св18), від 16.01.2019 у справі №243/7004/17ц (провадження №61-25371св18).

Аналіз приведених норм закону дає підстави для висновку про те, що право користування жилим приміщенням, що належить громадянинові на праві власності, нарівні з власникомвиникає у членів сім`ї власника житла, які проживають разом з ним.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не був власником чи співвласником спірної квартири, а був лише зареєстрований у ній як член сім`ї колишнього власника ОСОБА_12 , яка відчужила своє майно за договором купівлі-продажу та виселена зі спірної квартири на підставі рішення суду. ОСОБА_1 придбала спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажувід 30 квітня 2020 року. Відомостей про те, що вона не

є добросовісним набувачем майна, судами не встановлено. Жодних взаємовідносин (сімейних, договірних тощо) ОСОБА_1 із ОСОБА_2 не має. В спірній квартирі відповідач не проживає та не проживав на день придбвання її позивачкою.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

У постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11 зроблено висновок, що «у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням».

Аналогічнв позиція міститься в висновках Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі №235/9835/15ц ( провадження №61-8142св18).

Також судом встановлено, що позивачка зверталась, як власник, до органу реєстрації Бориславської міської ради 08.04.2024 із заявою про зняття з реєстрації відповідача ОСОБА_2 . Листом адміністратора відділу надання адміністративних послуг Бориславської міської ради № 382-ц від 08.05.2024 їй відмовлено в задоволенні заяви.

5. Позиція суду

Аналізуючи нормиправа чинногозаконодавства, якірегулюють зазначеніправо-відносини,оцінивши належність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємозв`язок доказіву їхсукупності,суд дійшоввисновку,що позов про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 , підлягає задоволенню.

6.Судові витрати

Згідно ч.1,2.ст.141ЦПК України судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено в судовому засіданні позивачем ОСОБА_11 понесені витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 908 грн. Попередньо заявлено про покладення судових витрат по справі на відповідача. В судовому засіданні представник позивача не підтримала позовні вимоги в частині стягнення судових витрат, не надала розрахунок. Дане питання може бути вирішенно додатковим рішення суду в порядку ч.8 ст.141 та ст. 270 ЦПК України, з подачею доказів протягом 5-ти днів з дня отримання повного тексту рішення.

Керуючись ст.ст.13,81,89,133,141,263 265,270 ЦПК України,суд, -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення ухвалено та надруковано в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені, проголошені та вручені 19.11.2024. Повний текст рішення виготовлений 27.11.2024.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_4 ;

представник позивача: ОСОБА_3 (ордер ВС№1277726, свідоцтво №388 від 22.07.2005);

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_5 .

Суддя Бориславського міського суду Світлана ТКАЧОВА