Постанова

від 30.11.2009 по справі 2а-9297/09/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 30 листопада 2009 року           15:00           № 2а-9297/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу

за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

до  відповідач-1   товариства з обмеженою відповідальністю «Аптекарь»

до  відповідач-2    приватного підприємства «Будівельно-консалтингова компанія»

про          стягнення в доход держави коштів одержаних за договором №2506 від 25.06.08р. з ТОВ «Аптекар»в доход державного бюджету 220 000,00 грн.;

про   стягнення з приватного підприємства «Будівельно-консалтингова компанія»в доход державного бюджету кошти, отримані за спірним договором у розмірі 220 000,00 грн.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4  статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що посилаючись на статті 203, 215, 216, 236 ЦК України, статті 207, 208 ГК України вважає, що укладений між ТОВ «Аптекарь»та ПП «Будівельно-консалтингова компанія»договір на здійснення консалтингових послуг №2506 від 25.06.2008р. є нікчемним та таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, спрямованим на незаконне формування валових витрат та податкового кредиту. Просить застосувати наслідки нікчемного правочину та стягнути з Відповідачів в дохід Державного бюджету України отримані за спірним договором кошти у розмірі 220 000,00 грн.  

Відповідач-1 у письмовому запереченні проти позову, а також повноважний представник у судовому засіданні повідомив, що проти позову заперечує. Зазначає, що доводи Позивача щодо сумнівності фінансово-господарських операцій ґрунтуються не на законі і доказах, а на власних припущеннях. Вказує, що наміру на вчинення договору з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у нього не було.  

Відповідач-2 повноважного представника в судове засідання не направив, письмових заперечень проти позову не подав, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.     

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва на підставі направлень від 27.02.2009р. №185/23-5-34183689, від 30.03.2009р. №261/23-5-34183689 проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Аптекарь»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 13.04.2006р. по 30.09.2008р.

В ході проведення перевірки виявлено, що ТОВ «Аптекарь»уклало договір з ПП «Будівельно-консалтингова компанія»№ 2506 від 25.06.2008р. на здійснення передпродажної підготовки товару на суму 220 000,00 грн. Виконання договору обома сторонами підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2506 від 30.06.08 р.

Позивач зазначає, що відповідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2506 від 30.06.2008р. ПП «Будівельно консалтингова компанія»віднесено до загальної суми валових витрат суму консалтингових послуг в червні 2008р. в розмірі 207643 грн., які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства ТОВ «Аптекарь».

Посилаючись приписи пп.1.32 п.1 ст. 1, пп.5.4.4 п.5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»Позивач зазначає, що витрати на маркетинг ТОВ «Аптекарь»не можна віднести до витрат, передбачених вказаним Законом, оскільки вони не підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Також Позивач зазначає, що згідно податкової звітності у ПП «Будівельно-консалтингова компанія»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Основний вид діяльності Відповідача 2 за КВЕД: оптова торгівля будівельними матеріалами. вид діяльності –маркетингові послуги, послуги по передпродажній підготовці, по обслуговуванню (торгівлі) медичних препаратів відсутній.

Згідно інформаційної довідки №16914/23-723 від 20.05.2009р. середня облікова чисельність працюючих одна особа.

Відповідно до баз даних ДПС податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, Позивач виявив укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків Відповідачем 2, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт № 2506 від 30.06.2008р. ПП «Будівельно-консалтингова компанія»віднесено до загальної суми валових витрат суму консалтингових послуг в червні 2008р. в розмірі 207 643,00 грн.

Позивач зазначає, що ТОВ «Аптекарь»до завищеної суми дозволеного податкового кредиту за 9 місяців 2008р. у загальній сумі 34 654,00 грн. включено суму ПДВ в розмірі 12 357,00 грн. по податковій накладній ПП «Будівельно-консалтингова компанія»від 30.06.2008р. № 300625 по консалтинговим послугам за червень, які не використовувалися в межах господарської діяльності підприємства.

Позивачем в акт № 3033/23-5/34183689 від 17.04.2009р. зафіксовані порушення, зокрема, порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 та п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 22.05.1997р. в результаті чого Відповідач 1 занизив податок на прибуток у сумі 588 253 грн., а також, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3. та п.п.7.4.1, п.п.7.4.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. в результаті чого занижено податкове зобов’язання з ПДВ усього на суму 156 953 грн.

Позивач просить суд застосувати до Відповідачів наслідки нікчемного правочину та стягнути в дохід Державного бюджету  отримані за спірним договором кошти у розмірі 220 000,00 грн.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до наступного:

Згідно п.11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року за № 509-ХІІ органи державної податкової служби, можуть звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Судом досліджено, що умовами (змістом) Договору, укладеного між Відповідачами передбачено, що в порядку та на умов цього Договору ТОВ «Аптекарь»(замовник) доручає ПП «БКК»(виконавець), а ПП «БКК»зобов'язується надати ТОВ «Аптекарь»за плату консалтингові послуги щодо додержання норм діючого законодавства роботи аптечних закладів Замовника та його центрального офісу (п. 1.1. Договору).

ПП «БКК»було належним чином виконано свої обов'язки, передбачені Договором, про що ТОВ «Аптекарь»та ПП «БКК»30 червня 2008 року було оформлено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором на суму, передбачену Договором (220 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 36666,67 грн.).

Відповідно до умов Договору ТОВ «Аптекарь» сплатило ПП «БКК»винагороду в розмірі, передбаченому Договором (220 000,00 гривень), що підтверджується платіжним дорученням № 624464 від 25.06.2008 року.

Отже, укладення Договору, його умови та виконання, узгоджуються з загальними умовами вчинення правочинів (глава 16 Цивільного кодексу України), укладення договорів (глави 52, 53 Цивільного кодексу України), виконання зобов'язань (глава 48 Цивільного кодексу України), укладення та виконання договорів про надання послуг (глава 63 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ст. 228 Цивільного кодексу України).

Проте Позивачем у своїй позовній заяві не вказані обставини, які б свідчили про нікчемність укладеного ТОВ «Аптекарь»та ПП «БКК»Договору.

Посилання на норми ч.1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки у цих нормах не йдеться про нікчемність правочинів, а наводяться лише загальні підстави, які необхідні для чинності правочину.

Суд також вважає, що порушення платниками податків правил оподаткування тягне за собою відповідальність, передбачену податковим законодавством і не може бути виключною підставою для висновку про укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки в протилежному випадку правопорушенням була би несплата податків, а не вчинення правочину.

Для стягнення вказаних санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення (вчинення) угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Однак Позивач не надав доказів, які б свідчили про наявність умислу такої угоди.

Отже у суду не має підстав для висновку, що укладений між Відповідачами договір є нікчемним.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви Позивач просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аптекарь»220 000,00 грн., а також, із приватного підприємства «Будівельно-консалтингова компанія»220 000,00 грн. які останні одержали за договором на здійснення передпродажної підготовки товару № 2506 від 25.06.08 р. Отже, Позивач просить суд застосувати одну і ту ж санкцію, яка передбачена ст. 208 ГК України до двох сторін договору (двох Відповідачів).

Однак, такі вимоги не можуть бути задоволені також і з урахуванням того, що вони за своїм змістом не відповідають наслідкам визнання недійсним господарського зобов'язання таким, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбаченими частиною першою статті 208 Господарського кодексу України.

Так відповідно до вказаної норми у випадку визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Тобто, зі сторони, яка вчинила господарське зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, як адміністративно-правова конфіскація застосовується стягнення всього отриманого нею за недійсним зобов'язанням або належного їй на відшкодування виконаного за таким зобов'язанням. Однак, за спірним Договором ТОВ «Аптекарь»отримало від ПП «БКК»консалтингові послуги, які в подальшому оплатило ПП «БКК». В частині першій статті 208 Господарського кодексу України не передбачено заміну предмету стягнення, в тому числі й заміну стягнення послуг на суму, сплачену за їх належне надання (вартість).

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням  права особи  на участь  у  процесі  прийняття  рішення;  своєчасно,  тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.  

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

                                                      ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

          Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова  суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                  А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 21.11.09р.