Ухвала

від 28.11.2024 по справі 331/5184/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 28.11.2024 Справа № 331/5184/24

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний №331/5184/24 Головуючий у 1-й інстанції Світлицька В.М.

Провадження №22-ц/807/2288/24

У Х В А Л А

28 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого судді Онищенка Е.А., суддів: Кухаря С.В., Трофимової Д.А., при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізького національного університету про відновлення становища, що існувало до порушення, поновлення на навчанні та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Жовтневогорайонного судум.Запоріжжя 21жовтня 2024 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто заявнику.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 04.11.2024 року подала апеляційну скаргу шляхом направлення її до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку.

Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 19 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізького національного університету про відновлення становища, що існувало до порушення, поновлення на навчанні та зобов`язання вчинити певні дії, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

26 листопада 2024 року від ОСОБА_1 до апеляційного суду надійшла заява, яка по суті є апеляційною скаргою на Ухвалу Жовтневогорайонного судум.Запоріжжя 21жовтня 2024 року таУхвалу Жовтневогорайонного судум.Запоріжжя 26серпня 2024 року.

Щодо оскарженняУхвали Жовтневогорайонного судум.Запоріжжя 26серпня 2024 року колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя 26 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Запорізького національного університету про відновлення становища, що існувало до порушення, поновлення на навчанні та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.

Ознайомившись з апеляційною скаргою, дослідивши виділені матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що дана апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду, а тому підлягає поверненню скаржнику, у зв`язку з наступним.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК Україні).

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Ухвали суду першої інстанції про залишення позовноїзаяви безруху не зазначені у переліку ухвал, визначеному частиною першою статті 353 ЦПК України, які можуть бути оскаржені окремо від рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Законодавством України передбачено безумовне повернення апеляційної скарги у разі, якщо така подана на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пункт 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України).

Колегія суддів наголошує, що винятків, за наявності яких особа може звернутися до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на зазначене рішення (ухвалу суду першої інстанції), процесуальне законодавство не передбачає.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зроблено висновок, що «право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення».

З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремовід цього рішення.

Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду по суті спору.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першійстатті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятоїстатті 357 ЦПК України.

Аналогічні правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду по суті спору ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 522/1654/18 (провадження 61-15599св19).

Крім того, доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97" проти України" від 21 жовтня 2010 року).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" № 3236/03).

Оскільки справа по суті розглянута судом першої інстанції не була, а ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху не перешкоджала подальшому провадженню у справі, а тому не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від судового рішення, яким спір має бути вирішений по суті.

Виходячи з наведеного, ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремовід цього рішення.

Отже, пунктом 4 частини п`ятоїстатті 357 ЦПК Українипередбачено безумовне повернення апеляційної скарги у разі, якщо така подана на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Винятків, за наявності яких особа може звернутися до суду апеляційної інстанції на зазначену ухвалу суду першої інстанції, процесуальне законодавство не передбачає.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2024 року підлягає поверненню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 353, 357 ЦПК України, апеляційний суд,-

У ХВ АЛ ИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізького національного університету про відновлення становища, що існувало до порушення, поновлення на навчанні та зобов`язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: