Рішення

від 20.11.2024 по справі 755/14522/24

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 755/14522/24

Номер провадження 2/556/717/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.11.2024 Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Котик Л.О.

при секретарі Соловей Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та відновлення становища, яке існувало до порушення прав,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та відновлення становища, яке існувало до порушення прав.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 29 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальною «АЛЕКСКРЕДИТ» укладено Договір про надання кредиту № 2851174 від 29.10.2019, за яким Відповідач надавав Позивачу кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення, у тимчасове, платне користування, а Позивач зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом й інші платежі у відповідності до умов Договору в національній грошовій одиниці України гривні. Сума кредиту складає 10000, 00 гривень.

04 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. складено виконавчий напис №6936 від 04.04.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості за кредитним договором № 2851174 від 29 жовтня 2019 року в розмірі 22100,00 грн, з яких: 10000 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 10100 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. А також плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом 1400 грн.

16 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., відкрито виконавче провадження ВП№61851508 з виконання виконавчого напису №6936 від 04.04.2020.

У вказаному виконавчому провадженні № 61851508 також приймалися такі постанови приватного виконавця: постанова від 16.04.2020 про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 2150,00 грн.; постанова від 16.04.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн.; постанова від 16.04.2020 про арешт майна боржника; постанова від 16.04.2020 про арешт коштів боржника; постанова від 14.05.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржник; постанова від 04.06.2024 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження у розмірі 700,00 грн.; постанова від 04.06.2024 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

24 липня 2024 року з ОСОБА_1 були стягнуті всі кошти за виконавчим провадженням № 61851508 у розмірі 24 650 грн., з них: 21500, 00 грн. - розмір боргу за виконавчим написом; 2150,00 грн. - основна винагорода приватного виконавця; 300,00 грн. - мінімальні витрати виконавчого провадження; 700,00 грн. - додаткові витрати виконавчого провадження, а всього приватному виконавцю стягнуто - 3150 грн.

Позивач вважає, що виконавчий напис №6936 від 04.04.2020 вчинено із грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису про стягнення коштів є неправомірним, та вони підлягають скасуванню. А також підлягають стягненню кошти, які були набуті відповідачем без достатньої правової підстави, а також безпідставно стягнутий виконавчий збір.

Вказаний позов надійшов до Дніпровського районного суду міста Києва 16.08.2024.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу передано за підсудністю до Володимирецького районного суду Рівненської області.

Вказаний позов надійшов до Володимирецького районного суду Рівненської області 30.09.2024.

Ухвалою Володимирецького районного суду від 03.10.2024 у вказаній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

15.10.2024 від приватного виконавця надійшов відзив на позовну заяву. Свій відзив обгруновує тим, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва перебувало виконавче провадження №61851508 з примусового виконання виконавчого напису №6936 від 04.04.2020.

16.04.2020, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця. 16.04.2020, керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження», про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 61851508, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника.

Згідно з відомостями наданими ПФУ, ДФСУ - відповідь на запит приватного виконавця щодо отримання боржником доходів, ОСОБА_1 отримує дохід від особи, якою є: ТОВ «МОРГАН ФЕНІЧЕ» (код ЄДРППУ: 33426845).

14.05.2020 приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Крім того, 04.06.2024 приватним виконавцем винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження № 61851508.

Згідно з повторними відомостями, наданими ПФУ, ДФС у відповідь на запит приватного виконавця щодо отримання боржником доходів, ОСОБА_1 отримує дохід від особи, якою є: Військова частина НОМЕР_1 .

Тому, 04.06.2024 приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

У зв`язку з тим, що заборгованість по виконавчому документу, основна винагорода приватного виконавця та витрати на проведення виконавчих дій боржником сплачено у повному обсязі, тому - 24.07.2024 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 61851508.

Жодна з вищевказаних постанов боржником в судовому порядку оскаржені не були.

Щодо основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Згідно проведеного приватним виконавцем розрахунку, розмір основної винагороди у цьому виконавчому провадженні становить 2150,00 гривень, що становить 10% від суми, яка підлягає стягненню за виконавчим документом.

Щодо витрат виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 42. Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Таким чином, підставою для стягнення витрат виконавчого провадження з боржника є факт понесення таких витрат приватним виконавцем для організації та проведення виконавчих дій, а тому відшкодування приватному виконавцю понесених ним витрат не ставиться у взаємозалежність із визнанням виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки факт понесення витрат приватним виконавцем уже є безумовною підставою для їх відшкодування приватному виконавцю.

Оскільки, відповідачем у справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню виступає стягувач, то відшкодування витрат виконавчого провадження, відкритого на підставі такого виконавчого документа у разі визнання його таким, що не підлягає виконанню, доцільно здійснювати за рахунок стягувача (так як спір в таких категоріях справ виникає між боржником та стягувачем).

Крім того, позивачем не надано суду будь якого судового рішення, що набрало законної сили, яким дії, рішення чи бездіяльність приватного виконавця в межах виконавчого провадження №61851508 визнано протиправними.

Таким чином, грошові кошти, які були стягнуті з боржника на користь приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни не є безпідставно набутими, оскільки підставою набуття коштів є чинні постанова приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження та постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та постанова про арешт коштів боржника.

З огляду на вищевикладене, відсутні правові підстави для застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з безпідставним, на думку позивача, стягненням грошових коштів, оскільки вони не можуть вважатися безпідставно набутими коштами у розумінні статті 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження та основною винагородою приватного виконавця.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 3150,00 грн., які стягнуті з останнього як витрати виконавчого провадження (1000,00 грн.) та основна винагорода приватного виконавця Дорошкевич В.Л. (2150,00 грн.), задоволенню не підлягають.

Окрім того, приватний виконавець у даній справі є неналежним відповідачем.

Отже, позивачем було невірно обрано спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні пред`явлених особою вимог.

З урахуванням вищевикладених обставин, просить в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та відновлення становища, яке існувало до порушення прав (стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса), в частині заявлених вимог до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, відмовити за безпідставністю.

24.10.2024 від представника позивача адвоката Герасимовської Н.М. надійшла відповідь на відзив.

Згідно відповіді на відзив представник позивача наголошує, що набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження майна, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або події утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Враховуючи, що виконавчий напис № 6936 від 04.04.2020, складений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., за яким з ОСОБА_1 стягнуто грошові кошти у сумі 24 650,00 гривень є за своєю правовою суттю таким, що не підлягає виконанню, тобто підстава, на якій з позивача стягнуто 24 650, 00 гривень, є безпідставною, наявні правові підстави для стягнення з відповідачів коштів в сумі 24 650, 00 гривень, які вони отримали безпідставно.

Підстав для оскарження позивачем постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження немає, оскільки на час їх винесення виконавець діяв правомірно, так як виконавчий напис нотаріуса, за яким проводилося виконання, ще не був визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, після закінчення виконавчого провадження в зв`язку зі сплатою боржником заборгованості. Натомість визначальним в цьому випадку є те, що відпала підстава, на якій було набуте майно (основна винагорода та витрати виконавчого провадження), а саме визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин позовну вимогу про стягнення з приватного виконавця коштів, отриманих на підставі виконавчого напису, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, просить суд також задовольнити.

28.10.2024 від приватного виконавця надійшло заперечення на відповідь на відзив, де остання надала пояснення, зазначені у відзиві на позовну заяву. Просить відмовити у задоволені позову в частині позовних вимог до неї, як приватного виконавця.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися. Від представника позивача адвоката Герасимовської Н.М. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю.

Належним чином повідомлений відповідач - ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» в судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. в судове засідання не з`явилася, у відзиві на позовну заяву просила про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги в частині позовних вимог до неї не визнає, просить відмовити.

Третя особа: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. в судове засідання не з`явився, згідно довідки Укрпошти, адресат відсутній за вказаною адресою.

А якзазначено впункті 3частини сьомоїстатті 128ЦПК України,днем врученнясудової повісткиє деньпроставлення упоштовому повідомленнівідмітки провідмову отриматисудову повісткучи відміткипро відсутністьособи заадресою місцезнаходження,місця проживаннячи перебуванняособи,повідомленою цієюособою суду.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, від 10 травня 2023 року у справі №755/17944/18, провадження №61-185св23,де зазначено,що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

За нормою п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст.191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч.2ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальною «АЛЕКСКРЕДИТ» укладено Договір про надання кредиту № 2851174 від 29.10.2019, за яким Відповідач надавав Позивачу кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення, у тимчасове, платне користування, а Позивач зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом й інші платежі у відповідності до умов Договору в національній грошовій одиниці України гривні. Сума кредиту складає 10000, 00 гривень.

04 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. складено виконавчий напис №6936 від 04.04.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості за кредитним договором № 2851174 від 29 жовтня 2019 року в розмірі 22100,00 грн, з яких: 10000 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 10100 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредиту. А також плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом 1400 грн.

16 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., відкрито виконавче провадження ВП№61851508 з виконання виконавчого напису №6936 від 04.04.2020. У вказаному виконавчому провадженні № 61851508 також приймалися такі постанови приватного виконавця: постанова від 16.04.2020 про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 2150,00 грн.; постанова від 16.04.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн.; постанова від 16.04.2020 про арешт майна боржника; постанова від 16.04.2020 про арешт коштів боржника; постанова від 14.05.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржник; постанова від 04.06.2024 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження у розмірі 700,00 грн.; постанова від 04.06.2024 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

24 липня 2024 року з ОСОБА_1 були стягнуті всі кошти за виконавчим провадженням № 61851508 у розмірі 24 650 грн., з них: 21500, 00 грн. - розмір боргу за виконавчим написом; 2150,00 грн. - основна винагорода приватного виконавця; 300,00 грн. - мінімальні витрати виконавчого провадження; 700,00 грн. - додаткові витрати виконавчого провадження, а всього приватному виконавцю стягнуто - 3150 грн та Постановою про закінчення виконавчого провадження від 24.07.2024, закінчено ВП №61851508, а також припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Згідно ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно достатті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістомстатті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Законом України «Про нотаріат»та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, передбачено, що стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172»(пункт 3 глави 16 Порядку вчинення виконавчих дій нотаріусами України).

Згідно п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанови КабінетуМіністрів України№ 662від 26.11.2014року "Провнесення зміндо перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів" в частині доповнення переліку після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови КабінетуМіністрів України№ 662від 26.11.2014року Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України "Про нотаріат". Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88Закону України"Пронотаріат" умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

З викладеного вбачається, що Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КабінетуМіністрів України№ 1172від 29.06.1999року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. від 04.04.2020, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору №2851174 від 29.10.2019, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» у простій письмовій формі.

Також з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий висновок відповідає, зокрема, правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.

В даному випадку нотаріус при вчиненні спірного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд дійшов висновку, що вчиняючи виконавчий напис нотаріус не встановив чи боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, та чи був укладений договір нотаріально посвідчений чи укладений у простій письмовій формі.

Крім того, у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Також Верховний Суд у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750св20) зазначив, що матеріали справи відомостей про отримання позивачем (боржником) відповідного повідомлення не містять.

Аналогічно, відсутня інформація про направлення відповідної вимоги і відповідачу у даній справі.

За змістом статей12та81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідностатті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що ні відповідачі, ні третя особа не надали суду доказів законності вчинення виконавчого напису, суд приходить висновку, що сукупності умов, які свідчили б про правильність здійснення виконавчого напису приватним нотаріусом дотримано не було, що є підставою для ухвалення рішення на користь позивачки.

Отже, на момент вчинення спірного виконавчого напису нотаріусом існували підстави, які свідчили про відсутність ознак безспірності заборгованості за кредитними правовідносинами, а також та обставина, що кредитний договір не був нотаріально посвідчений а укладений у простій письмовій формі, свідчить про неправомірність дій приватного нотаріуса.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» за виконавчим провадженням №61851508 грошових коштів в розмірі 21500,00 грн, то судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2ст. 16 ЦК України,одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Так судом встановлено, що на підставі оспорюваного виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. 04 квітня 2020 року та зареєстрованого за №6936, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. було розпочато виконавче провадження № 65747823, про що 16 квітня 2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

16.04.2020, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 61851508; про арешт коштів боржника; про арешт майна боржника.

14.05.2020 приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Крім того, 04.06.2024 приватним виконавцем винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження № 61851508.

04.06.2024 приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

У зв`язку з тим, що заборгованість по виконавчому документу, основна винагорода приватного виконавця та витрати на проведення виконавчих дій боржником сплачено у повному обсязі, тому - 24.07.2024 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 61851508.

Сторона позивача в позовній заяві стверджує, що відповідачем було одержано вказані грошові кошти без достатньої правової підстави, оскільки виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого такі було стягнуто з позивача, підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а відтак просять стягнути такі кошти з відповідача в порядкуст. 1212 ЦК України.

Так, згідно з ч. 1ст. 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому ч. 2 вказаної статті Кодексу визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Також ч. 3 такої визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 2 липня 2020 року у справі №906/456/19 предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбаченихстаттею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) завдання шкоди у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно достатті 1212 ЦК Українибезпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першоїстатті 1212 ЦК Українизвужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положеннястатті 1212 ЦК Україниможна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті11, частин першої, другої статті509 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установленихстаттею 11 ЦК України.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

За частиною першоюстатті 177 ЦК Україниоб`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першоюстатті 202 ЦК Українивстановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті11, частини першої статті177, частини першої статті202, частини першої статті1212 ЦК Українидає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другоюстатті 11 ЦК України.

Водночас сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідно встановити факт їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Суд звертає увагу на те, що стороною позивача не заперечується в позові факту укладення кредитного договору, однак виконавчий напис було вчинено за заявою ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», про набуття останнім права вимоги до нього позивачу не було відомо. При цьому факт наявності чи відсутності між сторонами договірних правовідносин, а також наявності чи відсутності заборгованості за вказаним договором, у даному випадку не входить до предмету доказування, оскільки в рамках виконавчого провадження кошти з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» стягувались не безпосередньо у зв`язку з наявністю у нього зобов`язання за відповідним кредитним договором, а на підставі виконавчого напису нотаріуса. І оскільки суд прийшов до переконання про те, що зазначений виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушенням порядку вчинення такого, відтак його слід визнати таким, що не підлягає виконанню, а тому грошові кошти, що стягнуті в порядку його примусового виконання на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», відповідно до положень ч. 1ст. 1212 ЦК Українипідлягають поверненню стягувачем, оскільки підстава набуття такого майна відпала, а нормами чинного законодавства не передбачено можливості повороту виконання виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, з"ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку про те, що позов в частині стягнення коштів за виконавчим написом є обгрутованими, а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно дост. 10 ЦПК Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, астаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші доводи, зазначені стороною позивача у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Щодо стягнення з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. стягнутих грошових коштів в розмірі 3150 грн на користь ОСОБА_1 , то судом встановлено наступне:

Згідно постанови приватного виконавця від 24 липня 2024 року з ОСОБА_1 були стягнуто: 2150,00 грн. - основна винагорода приватного виконавця.

Відповідно до постанови приватного виконавця від 24 липня 2024 року з ОСОБА_1 стягнуто - 700,00 грн. - додаткові витрати виконавчого провадження.

Постановою приватного виконавця від 14.04.2020 стягнуто - 300,00 грн. - мінімальні витрати виконавчого провадження.

А всього приватному виконавцю стягнуто - 3150 грн.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно із ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із п. 1 ч.ч. 1, 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно із розділом VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 2 квітня 2012 року фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень статті 42 цього Закону України, витрати приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Ці кошти не є виконавчим збором.

Витрати виконавчого провадження - це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29 вересня 2016 року «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження» (наказ № 2830/5) до видів витрат виконавчого провадження відносяться, зокрема:

- виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари;

- пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку;

- послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій;

- плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Тобто, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження не є доходом приватного виконавця.

Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року (справа № 201/1311/19) зазначено, що відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувач а майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до ст.1212 ЦК України, правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно надавалося, згодом відпала. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але надалі відпала.

Для виникнення зобов`язання, передбаченого ст.1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а неконкретна підстава, за якою це відбулося. Загальна умова ч.1 цієї статті звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч.1 ст.1212ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Судом встановлено, що основна винагорода приватного виконавця Дорошкевич В.Л. стягнута на підставі відповідної постанови приватного виконавця Дорошкевич В.Л. від 16 квітня 2020 року, витрати виконавчого провадження стягнуті на підставі відповідних постанов цього приватного виконавця про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 16 квітня 2020 року, від 04 червня 2024 року. Зазначені постанови приватного виконавця Дорошкевич В.Л. не оскаржувалися позивачем у порядку, встановленому чинним законодавством, не скасовані та дії відповідача щодо винесення зазначених постанов не визнані протиправними.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», правовим наслідком визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є закінчення виконавчого провадження.

Згідно із ч. 7 ст. 27 цього Закону, відповідно до положень якої у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, додаткових витрат та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження аналогічно до вищенаведеної справи не були оскаржені боржником у спеціальному порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та не були визнаними протиправними, а тому і стягнуті на підставі даних постанов кошти не можуть вважатися безпідставно набутими.

Правовою підставою для стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є відповідна постанова приватного виконавця про розмір мінімальних витрат. Визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не скасовує та жодним чином не відміняє дану постанову. Ця постанова ніким не оскаржувалась в порядку, передбаченому законом, а тому кошти стягнуті з боржника відповідно до даної постанови не можуть вважатись безпідставно набутими, так як підстава для їх стягнення не скасована.

Витрати виконавчого провадження, які не є виконавчим збором, при наявності чинної постанови про стягнення таких витрат, не повертаються боржнику у зв`язку з визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

А тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно положень ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з проведенням експертизи.

Щодо судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу, то судом встановлено наступне:

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, представником позивач адвокатом Герасимовською Н.М., до закінчення судових дебатів, подано заяву, якою зазначено, що докази щодо розміру витрат, які позивач сплатив та має сплатити у звязку з розглядом справи буде подано протягом п"яти днів після ухвалення рішення суду.

Щодо судового збору, то судом встановлено наступне.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України.

Відповідно до пункту 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (постанова від 17 жовтня 2014 року№10) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

А як зазначено в ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ в сумі - 21500 грн.; з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни - 3150 грн.

Судом задоволено позовні вимоги в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ в сумі - 21500 грн. ., що становить 87,22 % від ціни позову - 24650 грн., отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1056,17 грн., що складає 87,22 % від 1211,00 грн.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача - Товариства зобмеженою відповідальністю«АЛЕКСКРЕДИТ, судовийзбір вдохід державиу розмірі 1056,17 грн.

На підставі викладеного вище, відповідно доЗакону України «Про нотаріат», Керуючись ст.ст.4,5,7,10,12,13, ст.ст.77-80,81,95,133,141,235,258,259,263,264,265ЦПК Українисуд, -

У Х В А Л И В:

ПозовОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ»,приватного виконавцявиконавчого округуміста КиєваДорошкевич ВіриЛеонідівни,третя особа:Приватний нотаріусБроварського районногонотаріального округуКиївської областіКолейчик ВолодимирВікторович, провизнання виконавчогонапису нотаріусатаким,що непідлягає виконаннюта відновленнястановища,яке існувалодо порушенняправ, задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис № 6936 від 04.04.2020, складений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем, за яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь Товариства обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованість в розмірі 21500,00 гривень, таким, що не підлягав виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» безпідставно стягнуті за виконавчим провадженням № 61851508 грошові кошти в розмірі 21 500 (двадцять одна тисяча п`ятсот) гривень на користь ОСОБА_1 .

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ»на користьдержави,судовий збірв розмірі1056(однатисяча п"ятдесятшість)гривень 17 копійок.

В рештіпозовних вимог,доприватного виконавцявиконавчого округуміста КиєваДорошкевич ВіриЛеонідівни, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У відповідності до п.15.5) розділу ХІІІ Прикінцеві положення, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через Володимирецький районний суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Котик Л.О.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Товаристваз обмеженоювідповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ»,код ЄДРПОУ:41346335,адреса:49044,Дніпропетровська область,м.Дніпро,вул.Якова Самарського,буд.12-А,приватного виконавцявиконавчого округуміста КиєваДорошкевич ВіриЛеонідівни,Адреса: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 4-А, офіс 71-А,

Третя особа: Приватнийнотаріус Броварськогорайонного нотаріальногоокругу Київськоїобласті КолейчикВолодимир Вікторович,07400, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 15, під`їзд 5, прим. 6,