Ухвала

від 27.11.2024 по справі 725/4553/24

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/4553/24

Номер провадження 1-кп/725/96/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

та обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене в ЄРДР № 22023260000000171 від 29.06.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В рамках судового розгляду вказаного кримінального провадження обвинуваченій ОСОБА_5 було обранозапобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого було продовжено до 12 год. 35 хв., 03 грудня 2024 року.

За змістомч.1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

27.11.2024 року прокурор в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії обраного щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави, в обґрунтування якого посилався на продовження існування ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при обрані відповідного запобіжного заходу та які на даний час не зменшились.

Зокрема, зазначав, що ОСОБА_5 можепереховуватись від суду,враховуючи їїпроцесуальну поведінкуяк під час досудовогорозслідування,так ів ходісудового розгляду кримінального провадження.Також,вважає,що ОСОБА_5 може перешкоджатикримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Просив врахувати, що остання активно викладала відео в соціальних мережах, де фіксувала військовослужбовців, які несуть службу на блок-постах, вступає в конфлікти з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 та розповсюджує записи таких конфліктних ситуацій в мережі Інтернет, а також остання по місцю проживання характеризується негативно.

Наведені вище обставини в сукупності із тяжкістю кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , який відноситься до категорії злочинів проти основ національної безпеки, вважає такими, що свідчать про наявність підстав для продовження строку дії відповідного запобіжного заходу.

Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення заявленого прокурором клопотання та просив застосувати до ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід, зокрема цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачена підтримала думку захисника.

Відповідно до положень ч. 2,3ст. 331 КПК Українивирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 цього Кодексу.

Так, за змістом ч. 1ст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Відповідно до положень ч.1ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 цього Кодексу.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-6,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

За наслідками розгляду заявленого прокурором клопотання встановлено, що ОСОБА_5 , раніше не судима, проте обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, а саме у поширені інформації про розташування спеціального правоохоронного формування у складі Збройних Сил України, за можливості його ідентифікації на місцевості, при цьому така інформація не розміщувалась у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану. Санкцією ч. 2 ст.114-2 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

З системного аналізу положень ст. 331 КПК України в сукупності із норами ст. 183 КПК України вбачається, що суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу, має перевірити чи не зменшилися на цій стадії кримінального провадження встановлені раніше ризики і чи зможе більш м`який запобіжний захід запобігти цим ризикам.

Так, за наслідками розгляду заявленого прокурором клопотання встановлено наявність ризиків передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даному етапі судового розгляду не зменшились та продовжують існувати.

Зокрема ОСОБА_5 , у вказаному кримінальному провадженні двічі не з`явилась у підготовче судове засідання, до неї було затосовано привід, який не виконаний з підстав відмови останньої прибути до суду у супроводі працівника, який виконував привід, а також надано дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а під час досудового розслідування ігнорувала повістки про виклик до слідчого, судового експерта, перешкоджала виконанню ухвал про привід, розгляду клопотань слідчим суддею, відмовлялась заходити в зал судового засідання, на підтвердження чого прокурор долучав до матеріалів справи відповіді рапорти.

Наведені вище обставини також свідчать про можливість ОСОБА_5 вчиняти дії з метою перешкоджання встановлення істини у даному кримінальному провадженні.

Крім того, відповідно до копії протоколу огляду від 27.01.2024 року, що долучений до клопотання прокурора, ОСОБА_5 документована паспортом громадянина Румунії №059300339.

Також, з долучених прокурором доказіввбачається наявність обґрунтованогоризику щодоможливості ОСОБА_5 вчинити іншекримінальне правопорушення,оскільки відповідно остання характеризується негативно, як така що неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності, часто фіксує на відеозапис роботу представників органів державної влади, підприємств, установ, організацій, активно викладає відео в соціальній мережі «Tik Tok» та на відео-хостингу «YouTube», де фіксує літаки, а також військовослужбовців, працівників поліції, які несуть службу на блок-постах.

Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує практику ЄСПЛ відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Отже, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик можливості переховування від суду.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин, за наслідками розгляду заявленого прокурором клопотання встановлено доведеність продовження існування ризиків передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даному етапі судового розгляду не зменшились.

У своєму усному клопотанні про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт сторона захисту не наводить достатньо доказів на спростування доводів прокурора про продовження існування зазначених вище ризиків та наявності підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У відповідності до вимог п. 9 ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше.

Як було встановлено під час обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою відповідно до наданих прокурором доказів, під час досудового розслідування даного кримінального провадження до неї було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, умови якого остання не виконувала, що також свідчить про те, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе попередити вище вказані ризики та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що вказане кримінальне правопорушення відповідно до пред`явленого обвинувачення, сформованого в обвинувальному акті, мало місце під час воєнного стану, який діє по всій території України з 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою збройною агресією російської федерації, а також того, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії злочинів проти основ національної безпеки України, у даному випадку наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, а також у збереженні життів громадян України, військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на території України, а тому застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде пропорційним інтересам суспільства.

Враховуючи вище наведені обставини в їх сукупності, з метою запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, перешкоджанню встановлення істини у кримінальному провадження, забезпечення виконання ОСОБА_5 її процесуальних обов`язків як обвинуваченої, а також враховуючи характер кримінального правопорушення у вчиненні якого вона обвинувачується та сукупність всіх обставин передбачених ст. 178 КПК України, наявність перерахованих вище ризиків передбачених п.п.1,4,5 ст. 177 КПК України, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 на 60 діб.

На підставі викладеного,керуючись ст. ст.23, 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 369-372, 392 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, а саме до 16 год. 20 хв., 26 січня 2025 року, без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення та діє до 16 год. 20 хв., 26 січня 2025 року.

В задоволені клопотання обвинуваченої та її захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Копію ухвали негайно вручити прокурору, обвинуваченій, а також направити в ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м. Чернівці протягом 7-ми днів з дня її проголошення.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці ОСОБА_1