Рішення

від 25.11.2024 по справі 757/39038/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39038/23-ц

пр. 2-3991/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/39038/23-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Приватне підприємство «СПА ЛЕНД»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «СПА ЛЕНД» про стягнення заборгованості за договором поставки, -

представник позивача - адвокат Редіч Н. Ю.

представник відповідача - адвокат Сенченко А. С.

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2023 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «СПА ЛЕНД» (далі - ПП «СПА ЛЕНД») грошові кошти у розмірі 546 700, 57 грн, з яких: 365 686, 00 грн - сума основаного боргу, 181 014, 57 грн - пеня; стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 01 серпня 2018 року ПП «СПА ЛЕНД» уклало Договір поставки №9 від 01 серпня 2018 року із ОСОБА_1 .

У порядку та на умовах, визначених цим Договором, ПП «СПА ЛЕНД» зобов`язалося в обумовлений строк поставити та передати ОСОБА_1 апарат HydraFacialT™ ALLEGRO (далі - товар), а ОСОБА_1 зобов`язана прийняти та оплатити товар (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування, асортимент, одиниця вимірювання, кількість, якість, технічні характеристики, строки поставки, ціна, вартість товару визначаються сторонами у специфікації, яка є Додатком №1 до Договору.

Відповідно до частини третьої Договору датою (моментом) поставки товару та підтвердженням факту передачі товарнорозпорядчих документів є дата підписання ОСОБА_1 видаткової накладної ПП «СПА ЛЕНД» та Акту приймання - передачі.

Строк поставки товару, визначений сторонами, складає: 5 робочих днів від дати підписання Договору.

Разом із товаром ПП «СПА ЛЕНД» надає ОСОБА_1 , товарнорозпорядчі документи, перелік яких наданий в Специфікації до Договору.

У відповідності до ч. 4 Договору ціна товару та загальна вартість Договору складає 409 200, 00 грн, у т.ч. ПДВ 20 %, від вартості товару еквівалентно сумі 15 500 доларів США, у т.ч. ПДВ 20 %, на дату підписання Договору.

Частиною 5 Договору визначається, що ОСОБА_1 перераховує передоплату 01.08.2018 року у розмірі 264 000, 00 грн, у т.ч. ПДВ 20 %, від вартості товару, що еквівалентно сумі 10 000, 00 доларів США, у т. ч. ПДВ 20 %, ОСОБА_1 сплачує протягом трьох банківських днів. Залишок суми у розмірі 145 200, 00 грн, у т.ч. ПДВ 20 %, від вартості товару, що еквівалентно сумі 5 500, 00 доларів США, у т.ч. ПДВ 20 %, ОСОБА_1 сплачує 15 серпня 2018 року.

Так, ОСОБА_1 відповідно до умов Договору в сумі укладання Договору було здійснено передоплату в розмірі 10 000 доларів США, яку було здійснено у готівковій формі.

Вказує, що таким чином, позивач належним чином виконала свої зобов?язання в частині оплати відповідно до Договору шляхом передачі ПП «СПА ЛЕНД» 10 000, 00 доларів США, однак ПП «СПА ЛЕНД» не виконало своїх зобов`язань і не поставило товар у визначений п. 1.1 Договору термін.

Вважає, у зв`язку із тим, що відповідачем не виконано умови Договору №9 від 01.08.2018 року, то у нього перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 10 000, 00 доларів США, що еквівалентно 365 686, 00 грн, яка разом у пенею у розмірі 181 014, 57 грн підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а. с. 25).

Копію ухвали про відкриття провадження було направлено на адреси сторін, крім того відповідачу було направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу було направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронних кабінетів учасників справи (а. с. 26).

На адресу суду повернувся лист з копією ухвали про відкриття провадження, направлений на позивача, з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 90-91), на електронну пошту позивача та представника позивача ухвалу доставлено - 08.09.2023 року (а. с. 27-29), до електронного кабінету представника позивача ухвалу доставлено -08.09.2023 року (а. с. 92).

Відповідно до трекінгу поштового відправлення №0600238183143 на адресу відповідача було направлено копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками (а. с. 93). З матеріали справи представник відповідача ознайомилась 24.10.2023 року (а. с. 36-38).

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

22.09.2023 року від представника позивача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (а. с. 30-33).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Редіч Н. Ю. про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі (а. с. 34).

31.10.2023 року надійшов відзив на позов відповідача, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві, зазначено, що позивач вказує, що на підставі начеб-то укладеного Договору поставки №9 від 01 серпня 2018 року у відповідача перед позивачем виникли зобов?язання з поставки товару на підставі не підтвердженого доказами твердження про те, що « ОСОБА_1 відповідно до умов договору в день укладення договору було здійснено передоплату в розмірі 10 000, 00 доларів США. Гроші позивачем були сплачені відповідачу у готівковій формі». Такі посилання прямо суперечать змісту договору, на який посилається сама позивач, оскільки у положеннях згаданого Договору визначено інший порядок вчинення дій покупцем, а саме: у безготівковій формі. Розрахунки у готівковій формі не передбачені положеннями Договору поставки №9 від 01 серпня 2018 року, наданого позивачем. При цьому, позивачем не надано доказів перерахування відповідачу вказаний коштів у порядку, визначеному п. 5.4.1. Договору. Також, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено, що розрахунки фізичною особою на суму понад 50 000, 00 грн проводяться виключно через банки або небанківські установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку. Вказане спростовує твердження позивача, що нею здійснювався розрахунок у безготівковій формі. Разом з цим, просить застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності, оскільки позивач звернулась до суду 25.08.2023 року із позовної заявою про стягнення заборгованості за договором поставки, а даний договір було укладено 01.08.2018 року, тобто через 5 років від дати укладення договору. Також, заявлено клопотання про стягнення із позивача на користь відповідача судовий витрат у розмірі 10 000, 00 грн (а. с. 39-62).

01.12.2023 року надійшла відповідь на відзив позивача, у якій остання заперечує проти застосування строків позовної давності, посилаючись на п. 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України. Вказує, що позивач виконала умови Договору в частині пункту 5.2.1. Договору, саме: Договір є підтвердженням того, що відповідач не виконав умови, які передбачені пунктом першим Договору, бо пунктом 5.3. Договору визначено, що ціна Договору, тобто його укладення свідчить саме передоплата позивача, яку остання передала відповідачу в готівковій формі, а тому Договір укладений та підписаний не був би без передоплати позивача. Зазначає, що представником відповідача не заперечується про існування заборгованості за Договором поставки №9 від 01.08.2018 року та не долучено доказів того, що умови Договору виконані або про відсутність заборгованості перед позивачем. Також заперечує проти заявлених відповідачем судових витрат (а. с. 79-89).

13.11.2023 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, зміст яких дублює зміст відзиву. Також просить застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності (а. с. 63-73).

01.12.2023 року від представника позивача надійшли заперечення на заяву про застосування строку позовної давності (а. с. 74-78).

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов?язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 01 серпня 2018 року між ПП «СПА ЛЕНД» та фізичною особою ОСОБА_1 укладено Договір поставки №9 (далі - Договір) (а. с. 10-12).

Відповідно до п. 1.1. Договору у порядку та на умовах визначених цим Договором Постачальник зобов`язується в обумовлений строк поставити та передати Покупцю - апарат HydraFacialT™ ALLEGRO (далі - товар), а Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування, асортимент, одиниця вимірювання, кількість, якість, технічні характеристики, строки поставки, ціна, вартість товару визначаються сторонами у Специфікації, яка є Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору датою (моментом) поставки товару та підтвердженням факту передачі товарнорозпорядчих документів є дата підписання Покупцем видаткової накладної Постачальника та Акту приймання - передачі.

Строк поставки товару, визначений сторонами, складає: 5 робочих днів від дати підписання Договору (п. 3.3.1. Договору).

Відповідно до п. 4 Договору ціна товару та загальна вартість Договору складає 409 200, 00 грн, у т.ч. ПДВ 20 %, від вартості товару еквівалентно сумі 15 500,00 доларів США, у т.ч. ПДВ 20 %, на дату підписання Договору.

Пунктом 5 Договору визначено оплату товару та порядок розрахунків.

Так, п. 5.1. Договору визначено, що розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку: або шляхом оплати на поточний рахунок Постачальника, або внесенням готівкових коштів до прибуткової каси банківської установи Постачальника, з подальшим зарахуванням цих коштів на поточних рахунок Постачальника.

5.1.1. Договору визначає, що валюта розрахунків та платежів - гривня.

Відповідно до п. 5.2. Договору оплата вартості здійснюється в наступному порядку:

5.2.1. Покупець перераховує переоплату 01.08.18 у розмірі 264 000, 00 грн, у т.ч. ПДВ 20 %, від вартості товару, що еквівалентно сумі 10 000, 00 доларів США, у т. ч. ПДВ 20 %. Покупець, оплачує протягом трьох банківських днів, на основі рахунку-фактури, яка надає Постачальник.

5.2.2. Покупець, залишок суми у розмірі 145 200, 00 грн, у т.ч. ПДВ 20 %, від вартості товару, що еквівалентно сумі 5 500, 00 доларів США, у т.ч. ПДВ 20 %, сплачує 15 серпня 2018 р., на основі рахунку-фактури, яка надає Постачальник.

Відповідно до п. 10.1. Договору договір вважається укладеним і вступає в силу з моменту його підписання сторонами, скріпленням печатками сторін і отримання Постачальником оплати у відповідності до п. 5.2.1. від Покупця.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ч.3 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов?язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов?язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що « ОСОБА_1 відповідно до умов договору в день укладення договору було здійснено передоплату в розмірі 10 000, 00 доларів США. Гроші позивачем були сплачені відповідачу у готівковій формі».

Разом з тим, із змісту наданого позивачем Договору поставки №9 від 01.08.2018 року вбачається інший порядок вчинення дій покупцем, а саме: у безготівковій формі.

Так, п. 5.1. Договору визначено, що розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку: або шляхом оплати на поточний рахунок Постачальника, або внесенням готівкових коштів до прибуткової каси банківської установи Постачальника, з подальшим зарахуванням цих коштів на поточних рахунок Постачальника.

Таким чином, сторонами було визначено саме безготівковий порядок розрахунків за даним Договором.

Крім цього, станом на 01.08.2018 року, дату укладення договору, діяли, та продовжують діяти, обмеження готівкових розрахунків фізичних осіб із суб`єктами господарювання, а саме: діє обмеження готівкових розрахунків фізичних осіб з суб`єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - до суми 50 000, 00 грн включно.

Питання використання готівки у розрахунках та обмеження готівкових розрахунків між фізичними особами та суб`єктами господарювання (юридичними особами та ФОП) регулюється Положенням про проведення грошових операцій в національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148 (далі - Положення № 148).

Відповідно до п. 7 Розділу ІІ Положення №148 (чинна редакція від 29.08.2024 року) фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою:

1) із суб`єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень уключно.

Платежі на суму, що перевищує 50000 гривень, проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки;

2) між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень уключно.

Платежі на суму, яка перевищує 50000 гривень, здійснюються шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення та/або переказу коштів на рахунки.

Відповідно до п. 7 Розділу ІІ Положення №148 (редакція станом на 01.06.2018 року, чинна на момент виникнення спірних правовідносин) фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою:

1) із суб`єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень уключно.

Платежі на суму, що перевищує 50 000 гривень, проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством України порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку;

2) між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень уключно.

Платежі на суму, яка перевищує 50 000 гривень, здійснюються шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення та/або переказу коштів на поточні рахунки (у тому числі на депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).

Таким чином, розрахунок між ОСОБА_1 та ПП «СПА ЛЕНД» у розмірі 264 000, 00 грн, у т.ч. ПДВ 20 %, від вартості товару, що еквівалентно сумі 10 000, 00 доларів США, за Договором поставки №9 від 01.08.2018 року, не міг бути проведений у готівковій формі, оскільки це суперечило чинному законодавству України, а також умовам самого Договору поставки №9 від 01.08.2018 року (п. 5.1. Договору).

Крім цього, позивач зазначає, що нею було передано ПП «СПА ЛЕНД» готівкою 10 000, 00 доларів США, однак передача коштів у валюті теж суперечить умовам договору.

Так, п. 5.1.1. Договору визначає, що валюта розрахунків та платежів - гривня.

Таким чином, розрахунки за Договором поставки №9 від 01.08.2018 року повинні здійснюватись у гривні - валюті, яка визначена умовам договору.

Отже, посилання позивача на те, що за Договором №9 від 01.08.2018 року, нею було здійснено передоплату в розмірі 10 000, 00 доларів США, які були сплачені відповідачу у готівковій формі, спростовуються матеріалами справи та змістом самого Договору.

Позивачем на надано жодних доказів, які б підтверджували перерахування коштів передоплати у розмірі 264 000, 00 грн, у т.ч. ПДВ 20 %, від вартості товару, що еквівалентно сумі 10 000, 00 доларів США, відповідно до порядку, визначеному п. 5.2.1. Договору.

Згідно із ч. ч. 1-2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до п. 10.1. Договору договір вважається укладеним і вступає в силу з моменту його підписання сторонами, скріпленням печатками сторін і отримання Постачальником оплати у відповідності до п. 5.2.1. від Покупця.

Позивачем на надано суду доказів виконання нею зобов`язання щодо здійснення попередньої оплати товару у розмірі 264 000, 00 грн, у т.ч. ПДВ 20 %, від вартості товару, що еквівалентно сумі 10 000, 00 доларів США, відповідно до порядку визначеному п. 5.2.1. Договору.

Таким чином, суду не надано доказів, що Договір поставки №9 від 01.08.2018 року вважається укладеним та вступив в силу, оскільки однієї обов`язкових умов його укладення є отримання Постачальником, тобто ПП «СПА ЛЕНД» оплати у відповідності до п. 5.2.1. від Покупця.

Враховуючи, що позивачем на надано доказів на підтверджень факту здійснення оплати за Договором поставки №9 від 01 серпня 2018 року, а отже відсутні підтвердження виникнення між сторонами будь-яких взаємних зобов?язань, тому заявлена позовна вимога про стягнення заборгованості не підлягає задоволенню.

Позовна вимога про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 181 014, 57 грн є похідною, а отже теж не підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, то суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Частиною 1 ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання і тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до відповідачів у спорі, які заявляють про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року, справа № 369/6892/15-ц, постанові Великої Палата Верховного Суду від 14 червня 2023 року, справа №755/13805/16-ц, та постанові Великої Палата Верховного Суду від 18 січня 2023 року, справа № 488/2807/17.

Отже, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що суд відмовив в задоволенні позову по суті, підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд не вбачає.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правовою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

В силу вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, справа № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Крім того, у п. п. 113-117 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07 листопада 2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов`язаннями.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 постанови Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що 06.07.2023 року між відповідачем та АО «Курчин і Партнери» в особі Голови об`єднання Сенченко А. С. укладено договір про надання правової допомоги №б/н (а. с. 49).

Відповідно до додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 06.07.2023 року сторони погодили обсяг послуг правової допомоги та їх вартість (а. с. 50).

27.10.2023 року ПП «СПА ЛЕНД» сплачено 10 000, 00 грн за послуги правової допомоги відповідно до виставленого рахунку-фактури №СФ-0000008 від 20.10.2023 року (а. с. 51), що підтверджується платіжною інструкцією №2173 (а. с. 52).

Також суду надано детальний опис наданих послуг адвокатом Сенченком А. С. (а. с. 53).

Актом прийняття-передачі виконаних послуг від 27.10.2023 року відповідач підтвердив надання йому послуг, відповідно детального опису робіт (а. с. 54).

Представник позивача у відповіді на відзив вказувала на не співмірність та необґрунтованість вказаної суми.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог ст. ст. 137, 141 ЦПК України та враховуючи клопотання представника позивача, суд дослідивши надані представником відповідача документи на підтвердження оплати професійних послуг адвоката, суд дійшов висновку, про задоволення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн, такий розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 207, 253, 256, 257, 261, 267, 509, 526, 538, 611, 615, 638, 651, 653, 655,691, 692, 693, 712 ЦК України, Положенням про проведення грошових операцій в національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 137, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «СПА ЛЕНД» про стягнення заборгованості за договором поставки - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «СПА ЛЕНД» витрати на професійну правничу допомогу розмірі 10 000, 00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне підприємство «СПА ЛЕНД», адреса: Кловський узвіз, 7-А, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 34624895.

Суддя Г.О.Матійчук