Постанова

від 21.11.2024 по справі 161/16866/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/16866/24 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М. Провадження № 22-ц/802/1060/24 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,

прокурора Лебедюк-Гудкової Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області про забезпечення позову до подання позовної заяви за апеляційною скаргою заявника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2024 року

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області до подання позовної заяви звернувся до суду із зазначеною заявою та просив вжити заходи забезпечення позову: накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880700:05:000:6208 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви; заборонити ОСОБА_1 вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:05:000:6208, зокрема відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки; заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:05:000:6208, яка є предметом спірних відносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.

Заяву мотивував тим, що Луцькою окружною прокуратурою до Луцького міськрайонного суду Волинської області готується позовна заява в інтересах держави в особі Боратинської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації земельної ділянки та права приватної власності, повернення земельної ділянки. Зазначав, що є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 зможе відчужити нерухоме майно третім особам, що може утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2024 року у задоволенні заяви заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі заявник керівник Луцької окружної прокуратури Волинської області, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати як незаконну і ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ГУ Держгеокадастру у Волинській області, вважаючи оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, просив вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

07 листопада 2024 року представник ГУ Держгеокадастру у Волинській області подав до Волинського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» заяву про розгляд справи за його відсутності.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась. Про причини неявки апеляційний суд не повідомила.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки її неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність безпосереднього зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову урахував наведені положення норм процесуального права, а також відсутність жодних доказів на її обґрунтування та викладених у ній обставин. Прокурор не довів, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав держави в особі Боратинської сільської ради, за захистом яких він ма' намір звернутися до суду із позовною заявою.

Крім того, як вбачається з наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, на що звертав увагу представник ГУ Держгеокадастру у Волинській області у відзиві на апеляційну скаргу, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2024 року в кримінальному провадженні № 42020031010000051 від 03 квітня 2020 року накладений арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880700:05:000:6208 площею 1,26 га, яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Водночас прокурор будучи обізнаний про те, що земельна, яка є предметом спірних відносин і на яку до подання заяви вже накладений ухвалою суду арешт, у заяві про забезпечення позову не обґрунтував необхідності повторного накладення арешту у межах розгляду цієї справи.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду про відмову у задоволенні заяви заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області про забезпечення позову до подання позовної заяви відповідає вимогам закону.

Покликання в апеляційній скарзі на те, що норми ЦПК України не передбачають обов`язку заявника долучити до заяви про забезпечення позову докази на підтвердження викладених у ній обставин з огляду на приписи частин 3, 4 ст. 153 ЦПК України не заслуговують на увагу, оскільки ч. 3 ст. 153 ЦПК України передбачає право суду викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, проте не звільняє заявника від обов`язку довести обставини на які він покликається з урахуванням наданих ним доказів.

Прийняття рішення про задоволення або відмову у забезпеченні позову залежить від думки суду, оскільки більшість аргументів, які пов`язані із застосуванням забезпечення позову, мають оціночний характер. Зважаючи на це позивач повинен довести усі обставини та надати докази того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову рішення суду неможливо буде виконати.

Таким чином, при поданні до суду заяви про забезпечення позову, тим більше, коли така заява подається до подання позовної заяви, заявник має обґрунтувати причини звернення з такою заявою та підтвердити доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язуються застосування певного виду забезпечення позову.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року у справі №910/7029/21 викладено висновок, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи, що прокурором при поданні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви не надано будь-яких доказів на доведення фактичних обставин з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви.

Доводи апеляційної скарги заявника не спростовують правильних висновків суд першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, постановленої з додержанням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права. Підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу заявника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий-суддя

Судді: