Постанова

від 19.11.2024 по справі 629/1243/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Харків

справа № 629/1243/24

провадження № 22-ц/818/2333/24

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участюсекретаря судовогозасідання Волобуєва О.О.

сторони справи:

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідач Дочірнє підприємство «Лозоваводосервіс» комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області

третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «М. Грушевського-11», Комунальне підприємство «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Харківапеляційні скарги ОСОБА_3 ,який дієв інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ,який дієв інтересах ОСОБА_2 нарішення Лозівськогоміськрайонного судуХарківської областівід 04квітня 2024року ухваленеу складісудді ПоповаО.Г.,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2024 року позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати неправомірними дії Дочірнього Підприємства «Лозоваводосервіс» комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області щодо поставлення на абонентський облік загальнобудинкового лічильника води, встановленого 16.02.2021 за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати дії відповідача з нарахування за послугу з централізованого постачання води з урахуванням показників загальнобудинкового лічильника води, встановленого 16.02.2021 року такими, що порушують права ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як споживачів комунальних послуг; скасувати нарахування Дочірнього Підприємства «Лозоваводосервіс» комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області за послугу з централізованого постачання води з урахуванням показників загальнобудинкового лічильника води, встановленого 16.02.2021; зобов`язати відповідача провести перерахунок нарахувань за послугу з централізованого постачання води без урахування показників загальнобудинкового лічильника води, встановленого 16.02.2021; стягнути з відповідача на користь позивачів витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначали, що порушуються права позивачів, як споживачів з боку відповідача, в частині незаконного встановлення загальнобудинкового вузлу обліку води, з порушенням процедури його встановлення, а тому його односторонні дії зі встановлення загальнобудинкового вузлу обліку води, призводять до незаконного нарахування.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2024 року У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачі не довели належними доказами факту порушення їх прав.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 та окремо в інтересах ОСОБА_2 звернувся з апеляційними скаргами в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Також просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що суд не повно встановив обставини у справі та ухвалив рішення що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», що набув чинності 02 серпня 2017 року Матеріали справи не містять даних про те, що в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення співвласників багатоквартирного будинку був встановлений та взятий на облік водомірнии? вузол, якии? можна вважати комерціи?ним приладом обліку води та за яким відповідач може здіи?снювати розрахунок за спожиті мешканцями будинку комунальні послуги. Доказів того, що встановлений у вищезазначеному будинку вузол обліку був взятий на абонентськии? облік до 02.08.2017 або 07.08.2014, як на це посилається відповідач, матеріалами справи не підтверджено. Крім цього відповідачем не надано доказів, що з серпня 2014 року до лютого 2023 представниками КП «Лозоваводоканал», а після його ліквідації - ДП «Лозоваводосервіс» КП «Теплоенерго» знімались контрольні показники комерційного обліку води за адресою будинку , а також проводились відповідні нарахування Споживачам багатоквартирного будинку. Тобто майже 9 років контрольні показники комерційного обліку води взагалі не знімались. Крім цього суд не надав належної оцінки акту перевірки технічного стану водопровідних (каналізаційних мереж) від 16.02.2021 за змістом якого представниками ДП «Лозоваводосервіс» КП «Теплоенерго» встановлено та опломбовано водомірний вузол типу DSTRP; DN-40 заводський No1934005912. Даний акт складений з порушенням процедури його складання, за відсутності представника власника. Зазначене свідчить про те, що відповідач безпідставно проводить розрахунок комунальної послуги споживачам багатоповерхового будинку , в тому числі апелянтам з урахуванням показників загальнобудинкового лічильника води, встановленого 16.02.2021.

28.05.2024 до суду апеляційної інстанції від представника КП «Лозоваводосервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін. Посилався на те що суд повно та всебічно встановив обставини у справі та ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Доводи апеляційних скарг зроблених судом висновків не спростовують.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом та не спростовується сторонами у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є відповідно власниками квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

07.08.2014 представниками КП «Лозоваводоканал» у підвальному приміщені встановлено та взято на абонентський облік водомірний вузол за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується актом раціонального використання та охорони води.

На підставі рішення XXXIII сесії VII скликання Лозівської міської ради Харківської області від 21.07.2017 № 674 про безоплатну передачу майна, яке знаходиться на праві господарського відання на балансі КП «Лозоваводоканал» Лозівської міської ради, в межах міської комунальної власності від 21 липня 2017 року № 674 майно (в тому числі лічильники), яке знаходиться на праві господарського відання на балансі комунального підприємства «Лозоваводоканал» Лозівської міської ради передано безоплатно на баланс Дочірнього підприємства «Лозоваводосервіс» Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області.

31.08.2018 року Комунальне підприємство «Лозоваводоканал» (код ЄДРПОУ 37048692) припинило свою діяльність.

16.02.2021 було проведено заміну лічильника на новий. Лічильник води був опломбований (випуск травень 2019 р., заводський номер 1934005912) в підвальному (нежитловому) приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом перевірки технічного стану водопровідних (каналізаційних мереж) від 16.02.2021 р. та паспортом на лічильники води серії DS TRP.

Листом від 26.04.2023 № 2 голова правління ОСББ будинку АДРЕСА_1 звернулась до ДП «Лозоваводосервіс» КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області з проханням здійснити демонтаж незаконно встановленого будинкового лічильника води з підвального приміщення будинку та припинити здійснювати нарахування плати за водопостачання відповідно до показань зазначеного лічильника.

Листом від 05.05.2023 № 722 ДП «Лозоваводосервіс» КП «Теплоенерго» відповіло ОСББ про неможливість задоволення викладеного прохання, тому що чинним законодавством України не передбачено здійснення будь-яких дій, що стосуються повторного встановлення та повторного прийняття на абонентський облік будинкових лічильників, які були встановлені та прийняті на абонентський облік до набрання чинності Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22 червня 2017 року № 2119-VIII (надалі Закон).

Судова колегія вважає, що суд правильно становив характер спірних правовідносин, що виникли у зв`язку із оспорюванням наявності у відповідача права, без дозволу та згоди співвласників будинку або ОСББ встановлювати загальнобудинковий лічильник води та використовувати його показання при нарахуванні плати за послуги з водопостачання.

Факт надання відповідачем та отримання позивачами послуг з постачання холодної води сторонами у справі не оспорювався, доводів щодо правильності висновку суду про існування між сторонами у справі договірних відносин з приводу надання та споживання комунальних послуг матеріали справи не містять.

Аргументи апеляційної скарги стосуються лише питання правомірності встановлення у житловому будинку, співвласниками якого є позивачі загальнобудинкового лічильника води та як наслідок неправомірного нарахування плати за послуги з водопостачання.

Згідно пояснень представника відповідача та даних акту від КП "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради Харківської області встановило у підвальному приміщені за адресою: АДРЕСА_1 загальнобудинковий засіб обліку води та взяв його на абонентський облік на виконання вимог п.п. 2.2.7 п. 2.2 "Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення", затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 року № 279 (що діяли в період з 17.09.2012 до 19.05.2017).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» № 2189-VIII від 02 серпня 2017 року (далі Закон № 2189-VIII) комерційний облік теплової енергії та водопостачання здійснюється вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує загальний облік її споживання, згідно з показниками його засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VIII оснащення вузлами комерційного обліку (тобто загально- будинковими лічильниками) будівель, що на день набрання чинності цим Законом були приєднані до зовнішніх інженерних мереж і не були оснащені такими вузлами обліку, або якщо такі вузли обліку на день набрання чинності цим Законом вийшли з ладу, в обов`язковому порядку зобов`язаний здійснити оператор зовнішніх інженерних мереж (тобто підприємство).

При цьому Закон № 2189-VIII встановлює спеціальний порядок встановлення або заміни тих вузлів комерційного обліку, що вийшли з ладу.

А саме, оператор зовнішніхінженерних мереж,на виконаннявимог статті3Закону №2189-VIIIне меншяк задва місяцідо встановленнявузлів комерційногообліку повідомляєвласників (співвласників)будівлі пронамір встановититакий вузол.Власник (співвласники)будівлі протягомдвох місяцівмає правоповідомити операторузовнішніх інженернихмереж (засвоїм вибором)про:

-згоду на встановлення вузла комерційного обліку на запропонованих оператором зовнішніх інженерних мереж умовах;

-намір погодити з оператором зовнішніх інженерних мереж відмінні від запропонованих умови встановлення вузла комерційного обліку;

-намір самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку в установленому законодавством порядку.

У разі якщо протягом двох місяців з дня отримання повідомлення власник (співвласники) не повідомив оператора зовнішніх інженерних мереж про намір погодити з ним відмінні від запропонованих умови встановлення вузла комерційного обліку або про намір самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку в установленому законодавством порядку, а також у разі якщо власник (співвласники) повідомив про намір погодити відмінні від запропонованих умови встановлення вузла комерційного обліку або про намір самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку в установленому законодавством порядку, але не зробив цього протягом чотирьох місяців з дня повідомлення оператором про намір встановити вузли комерційного обліку, оснащення будівлі вузлами комерційного обліку здійснює оператор зовнішніх інженерних мереж.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта щодо не дотримання відповідачем вимог ст. 3 Закону № 2189-VIII, оскільки станом на час набрання чинності цим законом у будинку позивачів вже був встановлений загальнобудинковий вузол обліку води.

16.02.2021 було проведено заміну лічильника на новий, що підтверджується актом перевірки технічного стану водопровідних (каналізаційних мереж) від 16.02.2021 та паспортом на лічильники води серії DS TRP.

Будь які докази на підтвердження того, що станом на 16.02.2021 раніше встановлений у будинку вузол обліку води вийшов з ладу та при його заміні були змінені інженерні умови, що існували з 07.08.2014 матеріали справи не містять.

Порядок та умови створення ОСББ регулюються ЗУ «Про об`єднання співвласників в багатоквартирному будинку».

Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно доч.1ст. 6Закону України«Про об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку» об`єднанняможе бутистворено лишевласниками квартирта нежитловихприміщень убагатоквартирному будинку(багатоквартирнихбудинках).Установчі збориоб`єднання уновозбудованих багатоквартирнихбудинках можутьбути проведеніпісля державноїреєстрації прававласності наквартири танежитлові приміщення,загальна площаяких становитьбільше половинизагальної площівсіх квартирта нежитловихприміщень утакому будинку. Для створення об`єднання скликаються установчі збори.

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб вбачається, що об`єднання співвласників будинку АДРЕСА_1 було зареєстровано 09.09.2021, а рішення про його створення було затверджено 31.08.2021 протоколом установчих зборів, тобто вже після заміни комерційного вузла обліку. (т.1 а.с. 17-18).

Тому доводи апелянта про відсутність у відповідача права здійснювати заміну раніше встановленого загальнобудинкового вузлу обліку води на новий без повідомлення про це співвласників будинку є необгрунтованими.

За п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.09.2018 по справі №750/12850/16-ц та від 06.11.2019 у справі №642/2858/16, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 10 Закону № 2189-VIII у разі, якщо приміщення всіх споживачів у будівлі оснащені вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загально будинкові потреби) розподіляється між споживачами відповідно до обсягу споживання за показниками вузлів розподільного обліку.

Різниця між показниками вузла комерційного обліку та обсягом гарячої, питної води, визначеним як сума показань вузлів розподільного обліку, така різниця розподіляється відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315.

Альтернативний порядок сплати/отримання послуги позивачем, який є співвласником багатоквартирного будинку, не запропоновано, ЗУ«Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» набув чинності і підлягає виконанню.

З огляду на зазначене судом зроблено обґрунтований висновок що позивачами не надано доказів в обґрунтування позовних вимог, а тому судова колегія погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо встановлення «контрольного лічильника», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюються оператором зовнішніх інженерних мереж відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено договорами про надання комунальних послуг, укладеними відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", з урахуванням вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність". Тобто встановлення вказаного лічильника позивачі здійснили без дозволу ДП «Лозоваводосервіс» КП «Теплоенерго». Крім того, до позовної заяви позивачами не надана документація, яка б підтвердила відповідність технічних вимог встановлення вищевказаного лічильника. Також, після встановлення вищевказаного лічильника, головою правління ОСББ не запрошувалися представники підприємства для зняття показників лічильника та його опломбування.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно достатті 141 ЦПК УкраїнитаЗакону України «Про судовий збір»не вирішувалося.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 та в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 листопада 2024 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П.Пилипчук