Рішення

від 21.11.2024 по справі 470/378/24

БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/470/123/24

Справа № 470/378/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Орлової С.Ф.,

за участю позивача ОСОБА_1 , секретаря судового засідання Ляшенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області про встановлення факту родинних стосунків та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом до відповідача, у якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . За життя батько мав право на земельну частку (пай), на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) МК №000389, виданого райдержадміністрацією 14.05.1996 року. Він є єдиним спадкоємцем першої черги, заповіту за життя батько не складав. Однак нотаріусом йому відмовлено в оформленні спадкових прав через те, прізвище батька у документах, зокрема і в свідоцтві про народження позивача зазначено « ОСОБА_3 », однак у паспорті громадянина України його прізвище записано « ОСОБА_3 », крім цього відсутній сертифікат на право на земельну частку (пай) МК №000389 виданий райдержадміністрацією 14.05.1996 року. Посилаючись на викладене, позивач просив суд встановити факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його батьком, та визнати за ним право власності на земельну частку (пай), в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 .

Позивач в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Суду пояснив, що його батьком є ОСОБА_2 а матір`ю ОСОБА_4 . У батьків було п`ятеро спільних дітей, він є найменшою дитиною. Батьки розірвали шлюб, ще коли він перебував у шкільному віці, при цьому діти залишились проживати з матір`ю у с.Біла Криниця Херсонської області, а батько переїхав до м.Мурахівка Березнегуватського району Миколаївської області. Батько завжди визнавав своє батьківство як щодо нього та інших дітей, час від часу вони відвідували один одного. При отриманні паспорта громадина України його прізвище було записано « ОСОБА_3 », хоча у свідоцтві про його народження прізвище його і батьків було записано однаково « ОСОБА_3 ». Батько в с.Мурахівка Миколаївської області, працював у колгоспі та за життя отримав сертифікат на право на земельну частку пай. Після смерті батька сестра ОСОБА_5 передала йому документи про передачу земельної частки (паю) в оренду. Іншого майна як спадок від батька не залишилось, оскільки за життя він зловживав спиртними напоями, на час смерті прожив один, будинок у якому він мешкав, непридатний для проживання. Він намагався знайти сертифікат на право на земельну частку (пай) та особу у якої вона перебувала в оренді, але отримував відмову. До суду звернувся, оскільки вважав що спадщина яка залишилась після смерті батька повинна бути успадкована його дітьми, його брати і сестри не заперечують проти оформлення ним спадщини, та після смерті батька саме йому доручили вирішити це питання.

Відповідач в судове засідання не з`явився, до суду направив заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, проти позовних вимог не заперечував.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази суд доходить наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 10 липня 1976 року, оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні, убачається, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Вишневе Скадовського району Херсонської області, його прізвище було записано « ОСОБА_3 », батьком записаний ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_4 ( а.с.10).

З копії паспорта громадянина України наданого позивачем слідує, що дані щодо дати та місця його народження збігаються з даними зазначеними у свідоцтві про народження « ОСОБА_1 », однак його прізвище записано « ОСОБА_3 » (а.с.6).

Свідок ОСОБА_6 , під час судового розгляду суду показав, що позивач доводиться йому рідним братом, який є найменшим з п`яти дітей, в їх родині. Їх батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , всі вони проживали однією сім`єю, батько визнавав та ніколи не заперечував своє батьківство щодо позивача. Коли батьки розірвали шлюб, позивач залишився з матір`ю, а він деякий час проживав у батька в с.Мурахівка Березнегуватського району Миколаївської області, який працював там у колгоспі. Піля смерті батька вони дізналися, що він отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) та не заперечує щоб це право було успадковане позивачем.

З копії паспорта громадянина України свідка ОСОБА_6 убачається, що його прізвище записано « ОСОБА_3 ». За інформацією наданою Березнегуватським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 02.08.2024 року за №306/23.2-22, в актовому записі про народження ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , його прізвище та прізвище батька - ОСОБА_2 , було записано « ОСОБА_3 ». При цьому в інших актових записах про народження дітей, батьком яких записано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та в актовому записі про реєстрацію шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_4 , його прізвище, як і прізвища дітей, записані як « ОСОБА_3 » так і « ОСОБА_3 » ( а.с.95,109-110).

Оцінивши вказані докази, в їх сукупності суд доходить висновку про підтвердження факту родинних відносин, а саме те що позивач є рідним сином ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 відповідно доводиться позивачу батьком.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_2 помер у селі Мурахівка Березнегуватського району Миколаївської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 виданого 14 грудня 2001 року Мурахівською сільською радою Березнегуватського району Миколаївської області ( а.с.39-40,48).

Відповідно до довідки виданої виконавчим комітетом Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області від 29 січня 2024 року № 117 ОСОБА_2 з 04 грудня 1985 року був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним ніхто не проживав та зареєстрований не був. (а.с.53). Що узгоджується з записами в погосподарських книгах с.Мурахівка Березнегуватського району Миколаївської області за 2001-2005 роки по особовому рахунку № № НОМЕР_3 ( а.с.105-107).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина зокрема на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Україна» село Мурахівка Березнегуватського району Миколаївської області, розміром 8,21 в умовних кадастрових гектарах, що належало померлому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) МК №000389 від 14 травня 1996 року, виданого на підставі рішення Березнегуватської райдержадміністрації від 07 травня 1996 року № 133 ( а.с.54,84-85,90).

З копії спадкової справи №48/2024 заведеної приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Бондар Н.В., убачається, що після смерті ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини звернувся лише позивач. У його заяві про прийняття спадщини від 29 березня 2024 року приватним нотаріусом зроблено запис про те, що факт прийняття спадщини перевірено за наявністю на руках у спадкоємця ОСОБА_1 ощадної книжки виданої на ім`я померлого ( а.с.47).

29 березня 2024 року приватним нотаріусом позивачу було роз`яснено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , через розбіжності у написані прізвищ його та батька у паспорті громадянина України та у свідоцтві про народження позивача, та через відсутність оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого за життя ОСОБА_2 , та рекомендовано звернутися до суду ( а.с.31).

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ N 720/95) - паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Згідно п. 2 Указу № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом ст.ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу N 720/95 особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.

Відповідно до абз. 2 п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року (із змінами) право на одержання земельної частки (паю) у члена колективного сільськогосподарського підприємства, включеного до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набувається з дня видачі членам колективного сільськогосподарського підприємства державного акта на право колективної власності на землю.

Колективне сільськогосподарське підприємство «Україна» отримало Державний акт на право колективної власності на землю серії МК №15 14 листопада 1995 року на підставі рішення Мурахівської сільської ради від 14.11.1995 року, ОСОБА_2 було включено до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю за № 65 , що підтверджується копією додатку № 1 до Державного акту № 15 «Список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства" ( а.с.115-131). Відповідно ОСОБА_2 за життя набув право на земельну частку (пай), отримав сертифікат на право на земельну частку (пай), відповідно, вказане право увійшло до складу спадщини що залишилась після смерті ОСОБА_2 та може бути об`єктом спадкування після смерті останнього.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

В силу ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (в тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частині, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до ст.549 ЦК УРСР спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

Суд доходить висновку, що позивач прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_2 фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, та отримав документи, які підтверджують право на спадщину, зокрема ощадну книжку та договір про передання земельної частки (паю) в оренду.

У позові та під час судового розгляду позивач пояснював, що сертифікат на право на земельну частку (пай) втрачено.

Оскільки чинним законодавством не передбачено видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай) у разі втрати, пошкодження сертифікату на право на земельну частку (пай), належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай). Про вказане свідчить також частина 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» яка передбачає, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, оскільки отримавши відмову нотаріуса позивач відповідно до ст.16 ЦК України та п.23 вказаної вище постанови Пленуму Верховного суду України звернувся до суду за захистом порушеного права його позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 258, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛ И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області про встановлення факту родинних стосунків та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування -задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець сщ.Вишневе Скадовського району Херсонської області є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Мурахівка Березнегуватського району Миколаївської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) площею 8,21 в умовних кадастрових гектарах (КСП "Україна"), що належала померлому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) МК №000389 виданого 14 травня 1996 року, на підставі рішення Березнегуватської райдержадміністрації від 07 травня 1996 № 133.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Березнегуватська селищна рада - адреса місцезнаходження: 56203, Соборно - Миколаївська площа, 10 смт.Березнегувате Миколаївська область, ЄДРПОУ 04375808.

Суддя С. Ф. Орлова

Повний текст рішення суду складено 27 листопада 2024 року.