Постанова

від 28.11.2024 по справі 127/32170/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/32170/24

Провадження № 22-ц/801/2396/2024

Категорія: 76

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 рокуСправа № 127/32170/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Матківської М. В., Сопруна В. В.,

учасники справи:

позивач: Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу апеляційноїскарги Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, в інтересах якого діє ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2024 року, постановлену під головуванням судді Романюк Л. Ф. в м. Вінниця,

в цивільнійсправі № 127/32170/24 за позовом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника,

встановив:

Короткий змістпозовних вимог

У вересні 2024 року Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 жовтня 2024 року позовну заяву Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2024 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу разом з доданими документами.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовна заява і склад її учасників не конкретизований. У позовній заяві слід вказати, що позивач - Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України діє в інтересах Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області. Натомість, в позовній заяві є позивач - Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України. А також інша особа - Агентство діє в інтересах Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області.

Оскільки, позивач у встановлений судом строк не привів свою заяву у відповідність вимогам закону, в зв`язку з чим дану позовну заяву повернуто позивачу на підставі ч.3 ст. 185 ЦПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У жовтні 2024 року представник ОСОБА_2 , яка діє в інтересах Державного агентствавідновлення тарозвитку інфраструктуриУкраїни подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Матківська М. В., Сопрун В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 листопада 2024 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції повертаючи позовну заяву безпідставно не взяв до уваги, що позивачем було обґрунтовано особливості статусу особи, яка звернулась до суду та технічну неможливість підсистеми «Електронний суд» для учасників справи самостійно формувати назви типів учасників справи.

Вказує, що з Положення про ЄСІТС документи, що подаються через підсистему «Електронний суд» створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форми документа, в цьому випадку позовної заяви. Форма документа «позовна заява» не містить складової «В інтересах кого подається позовна заява», технічна можливість у користувача підсистеми «Електронний суд» додати додаткову складову чи відредагувати наявну складову для формування позову також відсутня.

Вказані обставини були детально обґрунтовані у заяві про усунення недоліків, із посиланням на норми чинного законодавства і конкретні приклади складових документа, передбачені підсистемою «Електронний суд». Проте, незважаючи на вказане, суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву. Такі дії місцевого суду свідчать про надмірний формалізм, порушують принцип верховенства права, право на справедливий суд, право на ефективний засіб правового захисту, що в свою чергу, є порушенням норм процесуального законодавства та підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу

Сторони не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Позиція суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною другою статті 369ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК Українивстановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно зістаттею 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів,заслухавши доповідьсудді-доповідача,доводи апеляційноїскарги,перевіривши законністьта обґрунтованістьухвали судута матеріалисправи вмежах апеляційногооскарження,вважає,що апеляційнаскарга підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина сьома статті 81 ЦПК України).

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина другастатті 83 ЦПК України).

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для залишення позовної заяви без руху, оскільки саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Вказані правові висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, які викладені в постанові суду від 14 липня 2021 року у справі №344/14440/20.

Суд апеляційної інстанції додатково звертає увагу суду першої інтонації на те, щостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизначено право людини на доступ до правосуддя, пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для залишення позовної заяви без руху стало те, що позивачем в позовній заяві вказано іншою особою: Агентство діє в інтересах Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області. В силу ч.1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи, а інша особа ЦПК України не передбачена.

В поданій заяві на усунення недоліків представник позивача зазначив, що форма документа «позовна заява» не містить складової «в інтересах кого подається позовна заява». Тому внаслідок технічної можливості Агентство відновлення скористалось та заповнило форми документа «позовна заява» - «інші учасники» із зазначенням типу учасника «інша особа».

Повертаючи позовну заяву позивачу на підставі ч.3 ст. 185 ЦПК України суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановлений судом строк не привів свою заяву у відповідність вимогам закону, зокрема, позовна заява і склад її учасників не конкретизований. У позовній заяві слід вказати, що позивач - Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України діє в інтересах Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області. Натомість, в позовній заяві є позивач - Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України. А також інша особа - Агентство діє в інтересах Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області.

За висновком суду першої інстанції, дані обставини унеможливлюють відкриття провадження у справі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, четвертої та восьмої статті 14ЦПК Україниу судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС). ЄСІТС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України"Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбаченоЦПК України.

Згідно з підпунктом 15.1 пункту 1розділу XIII«Перехідні положення» ЦПК Українидодня початку функціонування ЄСІТС подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

З Положення про ЄСІТС слідує, що документи які подаються через підсистему «Електронний суд» створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форми документа, в цьому випадку позовної заяви.

Як вбачається із матеріалів справи, Агентство відновлення в інтересах Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, як вищестоящий орган керуючись ст.ст. 175, 177 ЦПК України, п.25,26 розділу 2 глави ІІІ Положенням про ЄСІТС, звернулось до Вінницького міського суду Вінницької області через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою сформованою у вказаній підсистемі, із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форми документа «Позовна заява».

У вступній частині позовної заяви, шляхом заповнення складових форми документа "Позовна заява": «Регіон та суд», «Атрибути», «Позивач», «Представник позивача», «Відповідач», «Інші учасники», «Ціна позову», було зазначено відповідну інформацію визначені п.п. 1-3 ч.3 ст. 175 ЦПК України.

Заповнюючи складову форми документа «Позовна заява» «Інші учасники» із зазначенням типу учасника «Інша особа», у строчці «Повне найменування юридичної особи» Агентством відновлення зазначено, що «Агентство діє в інтересах Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області».

Форма документа «позовна заява» не містить складової «В інтересах кого подається позовна заява», технічна можливість у користувача підсистеми «Електронний суд» додати додаткову складову чи відредагувати наявну складову для формування позову також відсутня.

Відтак, внаслідок відсутності технічної можливості, з метою зазначення особи в інтересах якої подавався позов та на користь кого має стягуватись шкода Агентство відновлення скористалось та заповнило складову форми документа із зазначенням типу учасника «Інша особа».

Крім того, зі змісту позовної заяви слідує, що позов подавався Агентством відновлення в інтересах Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, оскільки в прохальній частині позовної заяви було вказано прийняти позовну заяву Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, що діє в інтересах Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області до розгляду та відкрити провадження у справі.

На вказані обставини представник позивача наголошував у заяві про усунення недоліків, із посиланням на норми чинного законодавства і конкретні приклади складових документа, передбачені підсистемою «Електронний суд».

Проте, незважаючи на вказане фактичною підставою для залишення позву без руху та подальшого його повернення було те, що технічна можливість підсистеми «Електронний суд», якою орган державної влади зобов`язаний користуватись не співвідноситься із законодавством України. Наразі іншої можливості для вищестоящого органу, який звертається до суду в інтересах підлеглого органу, вказати в підсистемі «Електронний суд» обидва суб`єкта, кріс як вказати такого учасника як «Інша особа» технічно не створено.

Отже, визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції взагалі не врахував письмових пояснень представника позивача на виконання вимог ухвали суду без руху, які по суті є тотожними доводам апеляційної скарги, внаслідок чого, дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, не продовживши строк, для усунення недоліків позовної заяви.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Щодо питання доступу до суду Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви №6778/05 «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року зазначив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (справа «Ґолдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 року).

Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини, надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Краска проти Швейцарії» від 19 квітня 1993 року визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що повернення заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним, оскільки форма документа «позовна заява» не містить складової «в інтересах кого подається позовна заява».

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції не взяв до уваги вказані обставини, належним чином їх не проаналізував, у зв`язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок про повернення позовної заяви, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Отже апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ухвала про визнання неподаною та повернення позовної заяви постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Щодосудових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційним судом не вирішувалася заява по суті заявлених вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Проте, звертаючись з до суду апеляційною скаргою, Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України оскаржувало ухвалу суду першої інстанції та сплатило судовий збір у розмірі: 4542,00 грн., що документально підтверджується квитанцією.

Разом з тим, за подання апеляційної скарги на ухвалу суду юридичною особою підлягав до сплати судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Таким чином, скаржником при подачі апеляційної скарги було надмірно сплачено 1514,00 грн. судового збору.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 7Закону України«Про судовийзбір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною другою статті 7Закону України«Про судовийзбір» визначено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

У частині п`ятій Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787, зазначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

З урахуванням вимог пункту першого частини першої статті 7Закону України«Про судовийзбір» скаржнику підлягає поверненню надмірно сплачений судовий збір в розмірі 1514,00 грн.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, в інтересах якого діє ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зобов`язати ГУК у Вінницькій області м. Вінниця повернути Державному агентству відновлення та розвитку інфраструктури України надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 1514,00 грн. (одна тисяча чотирнадцять грн. 00 коп.) за квитанцією №376335281 від 22 жовтня 2024 року, отримувач коштів - ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37979858, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача - UA478999980313101206080002856, код платника (код за ЄДРПОУ) - 37641918, рахунок платника UA418201720343150001000079892, у Державній казначейській службі України м. Київ, МФО 820172.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Ю. Б. Войтко

Судді: М. В. Матківська

В. В. Сопрун