Постанова

від 27.11.2024 по справі 140/2957/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 рокуСправа № 140/2957/24 пров. № А/857/22385/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індевор +» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 2 липня 2024 року (суддя Кзензюк А.Я., м.Луцьк) -

ВСТАНОВИВ :

У березні 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Індевор +» (далі ТОВ) звернулося до суду із позовом до Волинської митниці (далі Митниця) в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 22.12.2023 №UA205150/2023/000019/2 (далі Рішення) та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарі, транспортних засобі комерційного призначення №UA205150/2023/000595 (далі Картка відмови).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 2 липня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі вказує, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з митною декларацією документів було встановлено розбіжності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товарів.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 18.09.2023 між ТОВ (покупець) та компанією «Maxitrans Sp z.o.o» (Республіка Польща) (продавець), укладено контракт №09/18-МТ (далі Контракт; а.с.12-13), предметом якого є зобов`язання Продавця поставляти, а Покупця прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні.

Згідно пунктів 2.1, 3.1. Контракту ціни на Товар будуть визначаються в інвойсі (та/або проформі інвойсі) для відповідної поставки і встановлюються у Євро та у доларах США. Умови оплати будуть зазначені в інвойсі (та/або проформі інвойсі) для відповідної поставки.

Пунктом 3.3 Контракту визначено, що Товар вважається оплаченим з моменту надходження коштів на рахунок Продавця, вказаного в даному Договорі. Моментом надходження коштів вважається дата валютування, зафіксована банком в якому знаходиться рахунок Продавця і на який проводиться оплата. Товар буде поставлений згідно правил Інкотермс 2020. Умови поставки Товару DAP Струмівка. Товар буде поставлено на митну територію України.

Відповідно до пункту 9.1 Контракту даний Контракт набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2025.

На виконання умов контракту, 26.10.2023 компанією «Maxitrans Sp z.o.o» було виставлено інвойс (рахунок) № F/S/23/10/007 про продаж легкового автомобіля Volkswagen T-Roc, VIN НОМЕР_1 (далі Автомобіль, ТЗ відповідно) за ціною 10 000 євро, з терміном оплати до 25.11.2023 (а.с.15-16).

30.10.2023 ТОВ було сплачено повну вартість Автомобіля у межах Контракту, що підтверджує платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №40 АТ «Укрсиббанк» (а.с.24).

19.12.2023 продавцем було складено міжнародну товарно-транспортну накладну про перевезення автомобіля Volkswagen T-Roc, VIN НОМЕР_1 на користь покупця та доставлено Автомобіль на Митницю 20.12.2023, що підтверджує відповідна відмітка «під митним контролем» (а.с.17).

Крім того, 06.03.2020 між ТОВ (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілман» (далі ТОВ-1) (виконавець) укладено договір-доручення №99 про надання послуг з декларування товарів (а.с.19-20). Відповідно до умов вищезазначеного договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується: а) за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, вантажів, транспортних засобів та інших предметів (Товарів), що переміщуються через митний кордон України, а також надавати інші пов`язані з зовнішньоекономічною діяльність Замовника послуги; б) дії, пов`язані з декларуванням і митним оформленням товарів Замовника, здійснювати самостійно від свого імені або від імені Замовника, за рахунок і за дорученням Замовника в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України.

Під час митного оформлення через декларанта ТОВ-1, позивачем було подано до митного оформлення всі необхідні документи для розрахунку та підтвердження вартості ввезеного товару за основним методом (за ціною вказаною продавцем у інвойсі) та сплачено на підставі проведених розрахунків всі передбачені законодавством митні платежі, а саме: рахунок-фактура (інвойс) №F/S/23/10/007 від 26.10.2023; автотранспортна накладна б/н від 19.12.2023; декларація про походження товару №912 від 21.12.2023; свідоцтво про реєстрацію ТЗ №A749216MI23 від 14.11.2023; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №912 від 21.12.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №09/18-MT від 18.09.2023; договір про надання послуг митного брокера №99 від 06.03.2020 (а.с.12-13, 14-20, 22-24).

22.12.2023 Митницею прийнято Рішення та сформовано Картку відмови (а.с.11, 13).

У графі 33 оскаржуваного Рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: відповідно до поданого інвойсу продавцем товару (власником) є підприємство MAXITRANS Sp z.o.o. (Польща). Однак свідоцтво про реєстрацію ТЗ видане в Італії, тобто ТЗ транспортувався з Італії. Країною відправлення товару є Польща. Тобто виникає питання чи включені транспортні витрати, витрати на навантаження та страхування до митної вартості товару на шляху: Італія-Польща кордон України. Згідно частини десятої статті 58 Митного кодексу України (далі МК) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України є складовими митної вартості товару та додаються до ціни, що є фактично сплаченою або підлягає сплаті за оцінювані товари. Відповідно до інвойсу №F/S/23/10/007 від 26.10.2023 оплата за товар до 25.11.2023, однак, банківського платіжного документу не подано до митного оформлення. Відповідно до поданого інвойсу №F/S/23/10/007 від 26.10.2023 продавцем товару (власником) є особа, відмінна від власника зазначеного в свідоцтві про реєстрацію НОМЕР_2 від 14.11.2023. Тому, перевірити чи включені до митної вартості в повній мірі, витрати пов`язані з транспортуванням товару, його розвантаженням /навантаженням та страхуванням, не має можливості.

У зв`язку з цим, інспектором Митниці направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості (а.с.54-55).

Декларантом на вимогу Митниці додатково надано: банківський платіжний документ №40 від 30.10.2023; висновок авто-товарознавчого дослідження №268/23 від 22.12.2023; заява б/н від 22.12.2023.

У висновку авто-товарознавчого дослідження від 22.12.2023 №268/23 експерт обчислює вартість КТЗ методом прямого порівняння згідно цін на ідентичні КТЗ у провідній країні авто-еспортері Німеччині, та додає інтернет витяги з сайту www.mobile.de на стор.4. Однак, такі витяги не відповідають дійсності, оскільки на даному інтернет-сайті найдешевші ідентичні КТЗ від 14 000 євро. Крім того, витяги не містять прямого посилання, тому ми не можемо пересвідчитись у їх достовірності. Саме тому, дані наведені у експертному висновку прийняті до уваги митницею виключно як джерело довідкової інформації і носять консультаційний характер, та не можуть бути використані для підтвердження вартості на вище вказаний товар.

Саме тому, дані наведені у експертному висновку прийняті до уваги митницею виключно як джерело довідкової інформації і носять консультаційний характер, та не можуть бути використані для підтвердження вартості на вище вказаний товар.

Від надання інших додаткових документів декларант відмовився, про що повідомив заявою б/н від 22.12.2023 (а.с.57 зворот).

Митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК з декларантом проведена консультація шляхом обміну електронними повідомленнями щодо вибору методу визначення митної вартості товару (а.с.67-68).

Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК та на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби: на рівні 14 800 євро за МД №UA305160/2023/33695 від 10.10.2023.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою третьою статті 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

З матеріалів справи видно, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: рахунок-фактура (інвойс) №F/S/23/10/007 від 26.10.2023; автотранспортна накладна б/н від 19.12.2023; декларація про походження товару №912 від 21.12.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 14.11.2023; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №912 від 21.12.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №09/18-MT від 18.09.2023; договір про надання послуг митного брокера №99 від 06.03.2020 (а.с.12-13, 14-20, 22-24).

Спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості на Автомобіль.

При цьому позиція відповідача полягає у тому, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: відповідно до поданого інвойсу продавцем товару (власником) є підприємство MAXITRANS Sp z.o.o. (Польща). Однак свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане в Італії, тобто ТЗ транспортувався з Італії. Країною відправлення товару є Польща. Тобто виникає питання чи включені транспортні витрати, витрати на навантаження та страхування до митної вартості товару на шляху: Італія-Польща кордон України. Згідно частини десятої статті 58 МК витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України є складовими митної вартості товару та додаються до ціни, що є фактично сплаченою або підлягає сплаті за оцінювані товари. Відповідно до інвойсу №F/S/23/10/007 від 26.10.2023 оплата за товар до 25.11.2023, однак, банківського платіжного документу не подано до митного оформлення. Відповідно до поданого інвойсу №F/S/23/10/007 від 26.10.2023 продавцем товару (власником) є особа, відмінна від власника зазначеного в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 14.11.2023. Тому, перевірити чи включені до митної вартості в повній мірі, витрати пов`язані з транспортуванням товару, його розвантаженням /навантаженням та страхуванням, не має можливості.

Щодо зауваження митного органу про те, що відповідно до поданого інвойсу продавцем товару (власником) є підприємство MAXITRANS Sp z.o.o. (Польща), однак свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане в Італії, тобто ТЗ транспортувався з Італії. Країною відправлення товару є Польща, то необхідно зазначити, що ТЗ ввезений з країни Євро Союзу, відповідно, на цю країну поширюється дія усіх директив Ради Європейського Союзу. Відповідно до статті 4 Директиви Ради Європейського Союзу 1999/37/ЄС від 29.04.1999 про реєстраційні документи транспортних засобів свідоцтво про реєстрацію, видане однією державою-членом, офіційно визнає інша держава-член з метою ідентифікації транспортного засобу у міжнародному дорожньому русі або для перереєстрації в іншій державі-члені.

Крім того, задля спрощення процедур та мінімізації бюрократичних дій, склалася практика, яка передбачає можливість непереєстрації транспортних засобів у випадку подальшого продажу останніх. Для придбання транспортних засобів реєстрація таких не потрібна ні відповідно до європейського законодавства, ні відповідно до національних правил країни-експортера. Це також не потрібно для перепродажу транспортних засобів. Жодна з граф реєстраційного свідоцтва не є доказом права власності. Підтвердити право власності можна за допомогою договору купівлі- продажу.

Свідоцтва про реєстрацію не мають завдання підтвердити право власності, а використовується як доказ права розпорядження в процесі реєстрації транспортного засобу.

До того ж, відомості із свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар.

Зазначені обставини були досліджені Верховним Судом, позиція Верховного Суду викладена у постанові від 19.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044.

Таким чином, оскільки відомості із свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар вказане зауваження митниці є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Щодо твердження, що згідно частини десятої статті 58 МК витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України є складовими митної вартості товару та додаються до ціни, що є фактично сплаченою або підлягає сплаті за оцінювані товари, то наведене не має жодного значення у цій справі, адже ціна Автомобіля підтверджена інвойсом, наданим митному органу та долученого до матеріалів справи позивачем, №F/S/23/10/007 від 26.10.2023 (а.с.15-16) та оцінкою ТЗ №268/23 від 22.12.2023 (а.с.58 зворот-59), підготовленим судовим експертом Панасюком В.С.

Крім того, згідно умов Контракту №09/18-МТ від 19.09.2023 (а.с.12-13), умовами поставки визначено DAP «Інкотермс-2020».

Необхідно вказати, що ненадання позивачем для здійснення митного оформлення на вимогу відповідача транспортних (перевізних) та страхових документів, що містять відомості про вартість перевезення придбаного товару, пояснюється тим, що за договірними умовами поставка здійснювалась на умовах DAP (постачання в місці призначення). За визначенням «Інкотермс-2020» умови поставки DAP передбачають, що продавець виконав своє зобов`язання з поставки, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. За вказаними умовами поставки вартість доставки товару до місця призначення та страхування входять у вартість товару та покладається на продавця.

Таким чином, усі витрати лежали на продавцеві транспортного засобу - підприємстві «Maxitrans Sp z.o.o».

Крім того, митним органом зазначено, що відповідно до інвойсу №F/S/23/10/007 від 26.10.2023 оплата за товар до 25.11.2023, однак, банківського платіжного документу не подано до митного оформлення. Відповідно до пункту 3.1. Контракту, умови оплати будуть визначені у інвойсі (та/або проформі інвойс) для відповідної поставки. Як вбачається з інвойсу №F/S/23/10/007 від 26.10.2023 виплачувана сума становить 10 000 євро, сума, що залишилася 0 євро.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач 22.12.2023 подав на вимогу Митниці заяву у якій зазначив про долучення, зокрема платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах №40 від 30.10.2023 (а.с.18).

Таким чином, оскільки митному органу було надано відповідну платіжну інструкцію твердження позивача у спірному рішенні про її відсутність є необґрунтованим.

Щодо твердження Митниці про те, що відповідно до поданого інвойсу №F/S/23/10/007 від 26.10.2023 продавцем товару (власником) є особа, відмінна від власника зазначеного в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 14.11.2023, а тому, перевірити чи включені до митної вартості в повній мірі, витрати пов`язані з транспортуванням товару, його розвантаженням /навантаженням та страхуванням, не має можливості, слід вказати, що наявність розбіжності у вказаних документах щодо продавця товару у інвойсі та в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу жодним чином не впливає на митну вартість товару.

З поданих митному органу та суду документів чітко вбачається, що продавцем товару є компанія «Maxitrans Sp z.o.o». У інвойсі №F/S/23/10/007 від 26.10.2023 вбачається, що продавцем товару є компанія «Maxitrans Sp z.o.o». Крім того, з долученої до матеріалів справи платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах №40від 30.10.2023 вбачається, що позивачем було сплачено суму, зазначену у інвойсі серії, а саме 10 000,00 євро на рахунок компанії «Maxitrans Sp z.o.o». Таким чином, зауваження митниці щодо вказаних розбіжностей є необґрунтованими.

Відтак, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв`язку із неподанням додаткових документів, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК).

Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Проте, в оскаржуваному Рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані вище розбіжності не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Відповідно до положень статті 59 МК у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Як вбачається з оскаржуваного Рішення відповідачем скориговано митну вартість за резервним методом згідно зі статтею 64 МК, рівень митної вартості визначено на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Митну вартість визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: на рівні 14 800 євро за МД №UA305160/2023/33695 від 10.10.2023.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірному Рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Відтак, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.

При цьому, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 в справі №804/4906/15.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару.

Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

При цьому обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Однак, попри формальну вказівку в оскаржуваному Рішенні про проведення таких консультацій, митним органом не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів, та в подальшому прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 2 липня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич