Постанова

від 31.10.2024 по справі 2-4915/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №2-4915/12

Апеляційне провадження №22-ц/824/153/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи його наступним:

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшов будинок АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, просив суд визнати за ним право приватної власності на будинок в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.02.2013 року визнано право приватної власності ОСОБА_2 на спадкове майно, до складу якого входить: житловий будинок літ. «Д» (загальною площею 184,7 кв.м., житловою площею 52,2 кв.м.), житловий будинок літ «Е» (загальною площею 132,0 кв.м., житловий будинок 60,5 кв.м.), навіс літ. «Ж», басейн літ. «З», сарай літ. «И», навіс літ. «Л», навіс літ. «К», свердловина №І, яма обладнана (вибірна) №ІІ, огорожа №1-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

24 грудня 2020 року особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_4 , подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суд фактично вирішив питання стосовно права на спадкування, при цьому не залучивши до участі у справі. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року справу направлено до суду першої інстанції для належного оформлення.

18 лютого 2021 року справа повернулася до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року матеріали оскарження заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.

30 вересня 2021 року справа надійшла до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2021 року цивільну справу №2-4915/12 за позовом ОСОБА_2 до Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування повернуто до Києво-Святошинського районного суду Київської області для розгляду питання про відновленню втраченого судового провадження в цій справі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2024 року відновлене втрачене провадження - цивільну справу №2-4915/12 за позовом ОСОБА_2 до Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування.

18 жовтня 2024 року на адресу суду від ОСОБА_5 надійшла заява про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Відповідно до вимог ст.365 ЦПК України апеляційний суд у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції було ухвалене 06.02.2013 року. Право власності на вказаного житлового будинку ОСОБА_5 отримала 17.04.2020 року відповідно до Договору дарування, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Таким чином рішення суду першої інстанції жодним чином не впливає на права та інтереси ОСОБА_5 , оскільки на час його постановлення такі права та інтереси ще не існували. За таких умов колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні вказаного клопотання.

23 жовтня 2024 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення.

30 жовтня 2024 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Глушко З.В. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в якій вона просила розгляд справи, призначений на 31.10.2024 року та у всіх наступних судових засіданнях, проводити в режимі відеоконференції.

Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Вказана заява була подана до суду через систему «Електронний суд» 30 жовтня 2024 року, тобто пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, та передана секретарю судового засідання безпосередньо в день розгляду справи. Крім того, вказана заява не містить доказів того, її копія в той самий строк була надіслана іншим учасникам справи. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що дана заява не підлягає до задоволення.

У судове засідання, призначене на 31 жовтня 2024 року, з`явився представник апелянта ОСОБА_6 .

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшов будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується спадковою справою №249/2012.

Позивач подав до Третьої Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, на підставі якої й було заведено спадкову справу. У видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , було відмовлено.

Відповідно до статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_3 і станом на день його смерті їй виповнилось лише 16 років, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Старокиївського району м. Києва, про що було зроблено відповідний актовий запис за №61.

Відповідно до вимог ст.1268 ЦК України малолітня, неповнолітня особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 ЦК України (фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування; неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування; батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування).

Матеріалами справи встановлено, що апелянт на момент відкриття спадщини була неповнолітньою, тому вважається такою, що прийняла спадщину. Даних про те, що ОСОБА_1 відмовилася від спадщини матеріали справи не містять. За таких умов фактично суд вирішував питання щодо майна, право на яке мала апелянт, при цьому не залучивши її до участі у справі.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення однією з підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Зважаючи на викладене, оскаржене судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення по суті спору.

Частиною 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові від 19 січня 2022 року в справі № 280/4/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, і лише у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування, оскільки у нього може виникнути право на це майно як відмерлу спадщину.

Як вже зазначалося вище, ОСОБА_1 на час відкриття спадщини після її батька була неповнолітньою та не відмовлялась від спадщини. За таких умов саме вона має бути відповідачем у даній справі, відтак позов було пред`явлено до неналежного відповідача.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у справах з подібними правовідносинами: у постанові від 19 серпня 2020 року (справа № 201/16327/16-ц, провадження № 61-43384св18), у постанові від 06 грудня 2021 року (справа № 640/10507/18, провадження № 61-18941св20).

Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову, оскільки він був пред`явлений до неналежного відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з позивача на користь апелянта підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 609,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев`ять) грн 50 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько