Ухвала

від 27.11.2024 по справі 761/22538/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/22538/20 Головуючий у суді І інстанції Саадулаєв А.І.

Провадження № 22-з/824/904/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(д о д а т к о в а)

27 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Козій Дар`ї Олександрівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елпіс-Україна» до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

У липні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Елпіс-Україна» (далі - ТОВ «Елпіс-Україна») звернулося до суду з вказаним вище позовом, в якому просило стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПрАТ «СК «АРКС») на його користь матеріальну шкоду у розмірі 100 000,00 грн, а з ОСОБА_2 - у розмірі 568 774,76 грн, а також солідарно стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 рокупозов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Елпіс-Україна» 31 975,15 грн матеріальної шкоди.

Стягнуто з ПрАТ «СК «АРКС» на користь ТОВ «Елпіс-Україна» 436 408,62 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідачі подали до суду апеляційної інстанції апеляційні скарги.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційні скарги ПрАТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року у даній справі залишено без змін.

29 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Козій Д.О. надіслала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів на користь третьої особи витрати на правничу допомогу у розмірі 19 970,00 грн, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування заяви зазначила, що в судовому засіданні 24 квітня 2024 року вона заявила вимогу щодо розподілу між сторонами судових витрат та керуючись частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначила, що докази понесення третьою особою витрат на професійну правничу допомогубудуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Загальна сума витрат ОСОБА_1 на правову (правничу) допомогу Адвокатського бюро «Козій Дар`ї» в суді апеляційної інстанції у справі № 761/22538/20 відповідно до додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги, акту приймання-передачі та меморіальних ордерів становить 19 970,00 грн, які підлягають стягненню із відповідачів в солідарному порядку на підставі статей 133, 134, 137, 141 ЦПК України.

В запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення представник ПрАТ «СК «АРКС» - адвокат Шишлов О.Є. просить відмовити третій особі у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що вказана заява подана з порушенням порядку, визначеного ЦПК України, є необґрунтованою, не підтвердженою належними і допустимими доказами, а наведений в ній розрахунок є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг в апеляційному суді, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідає критерію реальності витрат, розумності їх розміру, а тому не підлягає задоволенню.

Заперечення інших сторін на заяву про ухвалення додаткового рішення до суду апеляційної інстанції не надійшли.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Козій Д.О. підтримала подану заяву про ухвалення додаткового рішення, просила стягнути з відповідачів понесені витрати на правову допомогу у заявленому розмірі.

Представник відповідача - адвокат Шишлов О.Є. в судовому засіданні заперечував проти вимог щодо відшкодування за рахунок ПрАТ «СК «АРКС» витрат на правову допомогу, просив залишити без задоволення заяву представника третьої особи про ухвалення додаткового рішення.

Інші учасники справи у призначене судове засідання не з`явилися, про розгляд справи за поданою заявою повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності тих учасників процесу, які не з`явилися в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши обставини справи та матеріализаяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів вважає, що вказану заяву слід частково задовольнити з таких підстав.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Тобто, процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

За загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі, процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21.

З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 24 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Козій Д.О. заявила вимогу щодо розподілу між сторонами судових витрат та керуючись частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначила, що докази понесення третьою особою витрат на професійну правничу допомогубудуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення (а.с. 1 зворот, т. 4).

Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційні скарги ПрАТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року у даній справі залишено без змін (а.с. 3-16, т. 4).

29 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 надіслала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути солідарно з ПрАТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 на користь третьої особи витрати на правничу допомогу у розмірі 19 970,00 грн (а.с. 26-47, т. 4).

На підтвердження розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представник третьої особи надала засвідчені копії таких документів:

договору про надання правничої допомоги № 01/15-01/24 від 15 січня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та АБ «Козій Дар`ї»;

додаткової угоди № 2 від 15 січня 2024 року до договору про надання правничої допомоги № 01/15-01/24;

п`ять платіжних інструкцій від 05 березня 2024 року, 21 березня 2024 року, 23 квітня 2024 року та 24 квітня 2024 року про сплату на рахунок АБ «Козій Дар`ї» грошових коштів на загальну суму 19 960,00 грн з відповідним призначенням платежів від ОСОБА_1 ;

акту приймання-передачі № 02 від 24 квітня 2024 року до договору про надання правничої допомоги № 01/15-01/24 від 15 січня 2024 року.

Неодноразово витребувані із суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 761/22538/20 надійшли до Київського апеляційного суду 28 жовтня 2024 року.

Відповідно до частини першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частин першої - третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.

Зокрема, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву. Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Козій Д.О. дотримано порядок надання доказів щодо витрат на правову допомогу, в тому числі після прийнятого судом апеляційної інстанції судового рішення від 24 квітня 2024 року про залишення без задоволення апеляційних скарг відповідачів, а рішення суду першої інстанції - без змін, колегія суддів вважає, що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених третьою особою у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, неподання попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може» відмовити, а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявник.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині другій статті 134 ЦПК України містяться у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19.

Відтак, безпідставними є доводи представника ПрАТ «СК «АРКС» про те, що оскільки у відзиві на апеляційні скарги, який є першою заявою по суті спору на стадії апеляційного провадження у справі, представником ОСОБА_1 не наводився попередній розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції, то це є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу відповідно до вимог частини другої статті 134 ЦПК України.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 03 березня 2021 року у справі № 640/18964/17 звернуто увагу на те, що при обчисленні гонорару слід керуватися, зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 зазначено, що «(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога ОСОБА_1 у даній справі в суді апеляційної інстанціїнадавалася АБ «Козій Дар`ї» в особі адвоката - Козій Д.О. на підставі договору про надання правничої допомоги № 01/15-01/24 від 15 січня 2024 року.

Відповідно до пункту 4.1 договору за надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар у розмірі, який визначається за домовленістю сторін на підставі рахунку фактури. Оплата послуг адвокатського бюро здійснюється протягом трьох робочих днів від моменту отримання клієнтом рахунку фактури адвокатського бюро про сплату гонорару.

Крім гонорару, зазначеного в пункті 4.1 даного договору, клієнт сплачує адвокатському бюро витрати, пов`язані з виконанням цього договору (пункт 4.2).

Згідно із пунктом 4.6 договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги та її вартість.

Пунктом 7.10 договору передбачено, що зміни в даний договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

У пункті 1 додаткової угоди № 2 від 15 січня 2024 року до договору про надання правничої допомоги № 01/15-01/24 сторони дійшли згоди, що вартість правничої допомоги, що надається адвокатським бюро в частині підготовки відзиву, клопотань, пояснень, заперечень та участі в судових засіданнях, як безпосередньо так і в режимі відеоконференції, у справі за апеляційними скаргами ПрАТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року у справі № 761/22538/20 становить 19 970,00 грн, які клієнт сплачує на рахунок адвокатського бюро не пізніше закінчення розгляду справи судом апеляційної інстанції, та вказаним змістом доповнити розділ 4 договору.

У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (адміністративне провадження № К/9901/27657/20) зазначено, що розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Факт надання правової (правничої) допомоги ОСОБА_1 АБ «Козій Дар`ї» на підставі договору № 01/15-01/24 від 15 січня 2024 року та її оплати у цій справі підтверджується матеріалами справи, а саме: відзивом на апеляційну скаргу; протоколами судових засідань; актом приймання-передачі № 02 від 24 квітня 2024 року до вказаного до договору про надання правничої допомоги; платіжними інструкціями від 05 березня 2024 року, 21 березня 2024 року, 23 квітня 2024 року та 24 квітня 2024 року.

Зважаючи на викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази та досягнуті домовленості між третьою особою та АБ «Козій Дар`ї» у розрізі вимог статей 89, 137, 141 ЦПК України, колегія суддів вважає доведеним факт понесення ОСОБА_1 витрат за надання професійної правничої допомоги під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції.

Посилання представника страхової компанії на те, що платником по трьох із п`яти долучених до заяви платіжних інструкцій виступає сама Козій Д.О. , якою здійснювалися платежі на реквізити АБ «Козій Дар`ї», не має значення для правильного вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки незалежно від платника у всіх наданих банківських документах у призначенні платежу зазначено, що здійснюється оплата за додатком № 2 до договору № 01/15-01/2 ОСОБА_1 .

Крім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим, колегія суддів вважає слушними та частково погоджується із доводами заперечень представника відповідача щодо неспівмірності заявленої представником третьої особи суми витрат на правову допомогу у розмірі 19 970,00 грн з огляду на наступне.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

В частині третій статті 141 ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши вид, обсяг і перелік наданих адвокатом Козій Д.О. третій особі юридичних послуг та виконаних робіт, зважаючи на складність справи в контексті пред`явлених вимог, зміст опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і час, який був необхідний адвокату на підготовку процесуальних документів у справі та прийняття участі у судових засіданнях, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу при перегляді справи в апеляційному порядку у розмірі 19 970,00 грн є необґрунтованою та не відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушений був понести ОСОБА_1 у даній справі.

Так, до складу витрат на професійну правничу допомогу представником третьої особи включено послуги із ознайомлення зі справою та отримання апеляційних скарг в суді 16 січня 2024 року, проте в матеріалах справи відсутні докази того, що адвокат Козій Д.О. ознайомлювалася із матеріалами справи № 761/22538/20 в суді апеляційної інстанції, а отримання нею копій апеляційних скарг відповідачів з додатками безпосередньо в суді не було необхідною процесуальною дією, оскільки такі надсилались ОСОБА_1 на його поштову та електронну адреси, відтак зазначені витрати не відповідають критерію їх необхідності та не підлягають відшкодуванню.

При цьому вартість послуги з подання відзиву на апеляційні скарги та 12 годин затраченого часу на його підготовку з огляду на доводи апеляційних скарг відповідачів та заперечень відзиву на них, який був поданий засобами електронного зв`язку, є очевидно завищеними та не відповідають критерію розумності розміру таких витрат.

Подання додаткових письмових пояснень не передбачено процесуальним законом, зокрема, главою 1 «Апеляційне провадження» ЦПК України, як обов`язкова та необхідна дія сторони на стадії перегляду рішення суду першої інстанції, такі пояснення суд апеляційної інстанції не визнавав необхідним для ОСОБА_1 подавати та не брав їх до уваги під час ухвалення рішення по суті спору, а з огляду на участь його представника у судовому розгляді справи пояснення на відзив були надані безпосередньо у судових засіданнях.

Тобто, надання адвокатом письмових та усних пояснень за своєю суттю є послугами, що фактично дублюються, складовими одного завдання, а тому такі витрати не можуть бути стягнуті в повному обсязі.

Крім того, колегія суддів врахувала, що в судовому засіданні 06 березня 2024 року адвокат Козій Д.О. приймала участь протягом 4 хвилин, в судовому засіданні 03 квітня 2024 року - протягом 7 хвилин, в судовому засіданні 24 квітня 2024 року -протягом 36 хвилин.

Отже, заявлена сума витрат на правничу допомогу у розмірі 19 970,00 грн фактично лише за складання відзиву на апеляційні скарги та прийняття участі представника в трьох нетривалих судових засіданнях у суді апеляційної інстанції є штучно завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить критеріями розумності і співрозмірності таких витрат складності справи та витраченому адвокатом часу на захист інтересів третьої особи, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Колегія суддів визнає зазначену суму такою що суперечить й критерію реальності з огляду на складність справи та доводи апеляційних скарг, в межах яких відбувався перегляд справи по суті в апеляційному порядку. Зазначена справа не відноситься до категорії справ значної складності, які потребують самостійного напрацювання представником окремого правового висновку та наведення нових обставин, які мають значення для справи.

Слід врахувати, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 04 жовтня 2021 року у справі № 640/8316/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19 на інших, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Виходячи з обставин справи, які склалися у даному випадку, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених третьою особою витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, а також урахувавши подані заперечення представника відповідача в частині розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу та його доводи щодо їх не співмірності, колегії суддів вважає, що стягнення судових витрат, понесених ОСОБА_1 внаслідок дій відповідачів щодо оскарження рішення суду першої інстанції та розглядом їх апеляційних скаргу розмірі 19 970,00 грн є неспівмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт в його інтересах, а також часом, витраченим на їх виконання, а тому не відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та справедливості суми отриманих коштів, які він змушений був реально затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді апеляційної інстанції.

На думку колегії суддів, ураховуючи затрачений адвокатом час на складання і подання відзиву на апеляційні скарги та на участь адвоката в судових засіданнях в апеляційному суді, їх очікування, а також погоджену вартість вказаних послуг в акті приймання-передачі № 02 від 24 квітня 2024 року до договору про надання правничої допомоги № 01/15-01/24 від 15 січня 2024 року, 10 000,00 грн винагороди АБ «Козій Дар`ї» є достатньою компенсацією з урахуванням виконаної роботи його адвокатом та обсягом наданих послуг, виходячи з обставин даної справи, критерію розумності розміру витрат, а також впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір такого стягнення судових витрат є пропорційним, розумним та справедливим, відповідає завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, оскільки під час прийняття Київським апеляційним судом постанови від 24 квітня 2024 року не було вирішено питання про судові витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, а заява його представника - адвоката Козій Д.О. про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції,подана з дотриманням вимог, встановлених частиною восьмою статті 141 ЦПК України, та є частково обґрунтованою, то наявні правові підстави для прийняття додаткової постанови у цій справі.

Керуючись статтями 133, 134, 137, 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Козій Дар`ї Олександрівни про ухвалення додаткового рішеннязадовольнити частково.

Ухвалити у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елпіс-Україна» до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди додаткове судове рішення.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 листопада 2024 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.А. Слюсар

Д.О. Таргоній