Постанова

від 26.11.2024 по справі 910/5810/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2024 р. Справа№ 910/5810/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Тамазликар Л.Й. (в режимі відеоконференції):

від відповідача: Кисіль Т.В. - адвокат, посвідчення № 4792;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 (повний текст - 19.09.2024)

у справі № 910/5810/24 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ"

про стягнення 9 415 746,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (надалі - відповідач) про стягнення 9 415 746,24 грн, з яких: 9 373 656,00 грн - заборгованості за поставлений товар, 41 950,40 грн - 3% річних, 139,84 грн - пені.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ" задоволено частково. Закрито провадження у справі №910/5810/24 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 9 373 656,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ" 3 % річних - 33 320,85 грн, пеню - 111,06 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 501,48 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" 08.10.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 09.10.2024), в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/5810/24 в частині стягнення з ТОВ «Оператор ГТС України» 33 320,85 грн 3% річних, 111,06 грн пені та 501,48 грн судового збору та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог ТОВ «Індустріальне обладнання» про стягнення 3% річних, пені та судового збору повністю. Судові витрати покласти на відповідача по справі.

10.10.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі №910/5810/24. Розгляд справи було призначено на 26.11.2024.

28.10.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу з долученими до останнього новими доказами. В обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку на подання нових доказів позивач зазначив, що оскільки такі докази останній отримав лише після ухвалення рішення судом першої інстанції - просив визнати поважними причини неподання їх до місцевого господарського суду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що порядок подання доказів унормовано ст. 80 ГПК України, відповідно до ч. 1, 2, 4 якої учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду першої інстанції. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В силу ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Порядок поновлення процесуальних строків урегульовано ст. 119 ГПК України, відповідно до ч. 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За приписами ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Водночас, заявником як підставу неподання нових доказів зазначено, що вказані докази були отримані позивачем та стали існувати після ухвалення рішення судом першої інстанції.

У цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не був позбавлений права звернутись з відповідними адвокатськими запитами до або під час розгляду справи в суді першої інстанції. Водночас, стороною вказаного здійснено не було. Тоді як незвернення з відповідним запитом раніше - не є поважною причиною для поновлення строку подання нових доказів на стадії апеляційного перегляду.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що з відповідних положень ст. 80 ГПК вбачається, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи. Вказаних обставин суд апеляційної інстанції не встановив. Суд не встановив поважних (виняткових) причин для поновлення строку на подання нових доказів, через що відмовив у їх прийнятті в розумінні ст. 119, 269 ГПК України.

Водночас, судом апеляційної інстанції було прийнято в порядку ст. 263 ГПК України відзив на апеляційну скаргу лише в межах доводів апеляційної скарги в розумінні ст. 269 ГПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості долучити такі докази (які не існували як на момент ухвалення рішення судом першої інстанції. А тому відмовляє у їх прийнятті.

11.11.2024 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, яка ухвалою від 12.11.2024 була задоволена судом.

В судове засідання 26.11.2024 з`явились представники обох сторін. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скарг підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині стягнення річних та пені скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові в цій частині. Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Апелянт зазначив, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з нього 33 320,85 грн. - 3% річних, 111,06 грн. пені та 501,48 грн. судового збору. В іншій частині рішення не оскаржено.

За доводами апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що приписам договору (як і статті 679 ЦК України) передбачено презумпцію вини постачальника товару та покладають відповідальність продавця за недоліки товару що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. (Суд не врахував також практику Верховного Суду викладену у постановах від 13 грудня 2019 року у справі №904/5002/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 927/787/19, від 29 липня 2021 року у справі № 904/5217/19 та від 12 вересня 2024 року у справі № 910/13396/23).

Так, апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував умови договору, зокрема, в наступній частині.

Відповідно до п.5.7 договору приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки товарів за договором та відсутності у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному договором та чинним законодавством України.

Тоді як пунктом 5.9 договору визначено, що у разі виявлення недоліків в переданих товарах (будь-яка невідповідність товару вимогами нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договору, або вимогам, що пред`являються до товарів, а також інформації про товар, наданій виробником (постачальником), покупець має право, незалежно від можливості використання товарів за призначенням, вимагати від постачальника за своїм вибором: пропорційного зменшення вартості товарів; безоплатного усунення недоліків товарів у визначений покупцем строк, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання постачальником повідомлення покупця про виявлені недоліки товарів; відшкодування витрат на усунення недоліків товарів.

Отже, за доводами скаржника, умовами договору від 26.05.2023 №4600007593 чітко передбачено право покупця (ТОВ «Оператор ГТС України») вчинити певні дії щодо товару, який не відповідає умовам договору, незалежно від можливості використання цього товару.

Скаржник зазначає, що позивачем було поставлено товар неналежної якості. Що, в свою чергу, свідчить про наявність права у відповідача не оплачувати поставлений товар до усунення недоліків.

Разом з цим, скаржник вважає, що повідомив про невідповідність товару у розумний строк, тому має повне право вимагати від позивача виконання приписів підпункту 6.3.5 пункту 6.3 договору згідно з якими постачальник зобов`язаний виконати вимоги покупця відповідно до умов пунктів 5.9 та 5.10 договору.

Отже, відповідач скористався своїм правом захисту, яке мають споживачі під час придбання товарів та послуг, що відповідає як звичаям ділового обороту так і загальним правам покупця.

Враховуючи той факт, що покупець не отримав товар належної якості, а постачальник так і не усунув недоліки товару та не надав відповіді на законну вимогу позивача, то, відповідно строк, виконання зобов`язання по договору не настав.

Щодо підстав для відмови у задоволенні вимог про стягнення річних та пені, скаржник зазначив, що відповідно до пункту 4.2 договору покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

Так, апелянт зазначив, що умовами договору, а саме пунктом 5.8. договору визначено, що датою поставки товарів за цим договором є дата підписання покупцем акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.14 цього договору. Відтак, саме підписання покупцем акта приймання товарів за кількістю та якістю є підтвердженням факту поставки товарів покупцеві та відповідно до умов договору є підставою для здійснення покупцем оплати за товари.

При цьому, відповідач зазначив, що акти (що містяться в матеріалах справи) приймання товарів за кількістю та якістю стосуються встановлення неналежної якості поставлених товарів.

Таким чином, враховуючи факт неотримання товару належної якості та не усунення недоліків товару - строк виконання зобов`язання по договору, за доводами скаржника, не настав.

А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції в частині стягнення річних та пені - скасувати, відмовивши в задоволенні позову в оскаржуваній частині.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги.

Зазначив, що на виконання умов договору згідно видаткової накладної № 129 від 18.12.2023 він передав, а відповідач - прийняв «Агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі» у кількості 2 комплекти на загальну суму 3 847 956,00 грн (у тому числі ПДВ); згідно видаткової накладної № 130 від 18.12.2023 - «Агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі» у кількості 2 комплекти на загальну суму 3 847 956,00 грн (у тому числі ПДВ); згідно видаткової накладної № 10 від 08.02.2024 - «Агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі з причепом» у кількості 2 комплекти на загальну суму 4 686 828,00 грн (у тому числі ПДВ), а також згідно видаткової накладної № 11 від 14.02.2024 - «Агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі з причепом» у кількості 2 комплекти на загальну суму 4 686 828,00 грн (у тому числі ПДВ).

Позивач зазначає, що в результаті прийняття поставленого товару було складено наступні акти приймання вказаних товарів за кількістю та якістю були складені і підписані: 20.12.2023, 21.12.2023, 09.02.2024 та 26.02.2024 відповідно.

А тому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити через необґрунтованість.

6. Встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції обставини, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.05.2023 за результатами проведення тендерної закупівлі за № UA-2023-03-27-011252а «Інструменти для паяння м`яким і твердим припоєм та для зварювання, машина та устаткування для поверхневої термообробки і гарячого напилювання (Агрегати зварювальні)», код класифікатора ДК 021:2015:42660000-0 між ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (покупець, відповідач) та ТОВ «Індустріальне Обладнання» (постачальник, позивач) було укладено договір № 4600007593 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів).

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов`язався у визначений договором строк передати у власність покупця інструменти для паяння м`яким і твердим припоєм та для зварювання, машини та устаткування для поверхневої термообробки і гарячого напилювання (агрегати зварювальні) (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до договору (далі - специфікація), а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації (п. 1.2 договору).

У п. 1.3 договору постачальник гарантував, що товари: належали йому на праві власності; не перебували під забороною відчуження; не перебували під арештом; не були предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань; країною походження (виробником) товару(-ів) не є Російська Федерація чи Республіка Білорусь.

За умовами специфікації, яка є додатком № 1 до договору, поставці підлягали: агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі у кількості 4 (чотири) комплекти, по ціні 1 603 315,00 грн (без ПДВ) за комплект, загальною вартістю 6 413 260,00 грн (без ПДВ); агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі з причепом у кількості 13 (тринадцять) комплектів, по ціні 1 952 845,00 грн (без ПДВ) за комплект, загальною вартістю 25 386 985,00 грн (без ПДВ).

Строк поставки - 280 днів з дати укладення договору.

У п. 3.1 договору сторони погодили ціну договору, яка визначалася загальною вартістю товарів, зазначених у специфікації, та становила 31 800 245,00 грн, крім того, ПДВ - 6 360 049,00 грн. Ціна Договору, у тому числі ПДВ, становить 38 160 294,00 грн.

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі 15 договору, на умовах, визначених договором.

Покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 5.8 договору датою поставки товарів за цим договором є дата підписання покупцем акту приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.14 цього договору.

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що на виконання умов договору згідно видаткової накладної № 129 від 18.12.2023 він передав, а відповідач прийняв «Агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі» у кількості 2 комплекти на загальну суму 3 847 956,00 грн (у тому числі ПДВ); згідно видаткової накладної № 130 від 18.12.2023 - «Агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі» у кількості 2 комплекти на загальну суму 3 847 956,00 грн (у тому числі ПДВ); згідно видаткової накладної № 10 від 08.02.2024 - «Агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі з причепом» у кількості 2 комплекти на загальну суму 4 686 828,00 грн (у тому числі ПДВ), а також згідно видаткової накладної № 11 від 14.02.2024 - «Агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі з причепом» у кількості 2 комплекти на загальну суму 4 686 828,00 грн (у тому числі ПДВ). Такі акти приймання вказаних товарів за кількістю та якістю були складені і підписані: 20.12.2023, 21.12.2023, 09.02.2024 та 26.02.2024, відповідно.

Так, товар, поставлений за видатковими накладними № 129 від 18.12.2023 та № 130 від 18.12.2023 відповідач оплатив з порушенням погодженого сторонами строку, тоді як товар, поставлений за видатковими накладними №10 від 08.02.2024 і № 11 від 14.02.2024, відповідачем взагалі оплачений не був.

А тому позивач просив суд стягнути з відповідача 9 373 656,00 грн заборгованості за товар, поставлений за видатковими накладними № 10 від 08.02.2024 і № 11 від 14.02.2024, а також 3 % річних й пеню, нараховані за періоди прострочення оплати за кожною з чотирьох видаткових накладних відповідно.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №537/4905/15-ц).

Отже, в силу положень статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Положення, що стосуються якості товару закріплені, зокрема у статтях 673-681-1 ЦК України.

Так, відповідно до частини першої статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості; постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, покупець має право відмовитись від прийняття та оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення оплаченої суми.

Частинами першою, другою статті 673 ЦК України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Так, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що апелянт вважає, що позивачем було поставлено товар неналежної якості. В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Норми статей 675, 678, 679, 680 ЦК України передбачають, зокрема, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості у момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Гарантії якості товару, визначені статтею 675 ЦК України, вказують, зокрема, що договором або законом може бути передбачений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк) (частина друга статті 675 ЦК України), тобто, строк, протягом якого виробник (продавець) зобов`язаний забезпечити застосування (використання) товару за призначенням. В такому разі продавець приймає на себе зобов`язання, що товар відповідатиме вимогам покупця не лише на час його передачі, але й на строк, встановлений договором.

Разом із цим, статтею 678 ЦК України передбачено правові наслідки передання товару неналежної якості.

За положеннями частини першої цієї статті покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

При цьому в силу положень частини першої статті 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві, або з причин, які існували до цього моменту.

В даному випадку (виходячи з підстав апеляційного оскарження з урахуванням меж встановлених ст. 269 ГПК України) до предмету доведення, в тому числі, входять обставини належного/неналежного виконання позивачем умов поставки товару та прийняття його відповідачем, а також строки проведення відповідачем оплати за поставлений товар.

Як зазначалось раніше, пунктом. 4.2 договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

При цьому відповідно до п. 5.8 договору датою поставки товарів за цим договором є дата підписання покупцем акту приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.14 цього договору.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що нарахування пені та річних позивачем було здійснено на підставі неналежного виконання відповідачем факту оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 129 від 18.12.2023, видатковою накладною № 130 від 18.12.2023, видатковою накладною № 10 від 08.02.2024 та видатковою накладною № 11 від 14.02.2024.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору згідно видаткової накладної № 129 від 18.12.2023 позивач передав, а відповідач - прийняв «Агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі» у кількості 2 комплекти на загальну суму 3 847 956,00 грн (у тому числі ПДВ); згідно видаткової накладної № 130 від 18.12.2023 - «Агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі» у кількості 2 комплекти на загальну суму 3 847 956,00 грн (у тому числі ПДВ); згідно видаткової накладної № 10 від 08.02.2024 - «Агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі з причепом» у кількості 2 комплекти на загальну суму 4 686 828,00 грн (у тому числі ПДВ), а також згідно видаткової накладної № 11 від 14.02.2024 - «Агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі з причепом» у кількості 2 комплекти на загальну суму 4 686 828,00 грн (у тому числі ПДВ).

Суд апеляційної інстанції враховує, що датою поставки товарів за цим договором є дата підписання покупцем акту приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.14 цього договору.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, акти приймання вказаних товарів за кількістю та якістю були складені і підписані 20.12.2023, 21.12.2023, 09.02.2024 та 26.02.2024.

Так, на підставі видаткової накладної № 129 від 18.12.2023 постачальник передав, а покупець - прийняв «Агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі» у кількості 2 комплекти на загальну суму 3 847 956,00 грн., в тому числі ПДВ. 20.02.2023 покупцем складено акт приймання товарів за кількістю та якістю № 1655 за яким прийнято товар за видатковою накладною № 129 від 18.12.2023 та вирішено оприбуткувати його. Вказаний акт № 1655 був доданий відповідачем у якості доказу до відзиву на позовну заяву. Оплата за отриманий товар здійснена покупцем на підставі платіжної інструкції № 223151 від 07.02.2024.

Згідно з видатковою накладною № 130 від 18.12.2023 постачальник передав, а покупець - «Агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі» у кількості 2 комплекти на загальну суму 3 847 956,00 грн., в тому числі ПДВ. Акт прийняття ТМЦ за кількістю та якістю № 65 за видатковою накладною № 130 від 18.12.2024 складено 21.12.2023. Вказаний акт № 65 від 21.12.2023 був доданий відповідачем у якості доказу до відзиву на позовну заяву. Оплата за отриманий товар здійснена покупцем на підставі платіжної інструкції № 223152 від 07.02.2024.

Відповідно до видаткової накладної № 10 від 08.02.2024 постачальник передав, а покупець - прийняв «Агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі з причепом» у кількості 2 комплекти на загальну суму 4 686 828,00 грн. в тому числі ПДВ. 13.02.2024 представнику Постачальника Нікітенко І.В. вручено акт приймання ТМЦ за кількістю та якістю № 10 затверджений 09.02.2024, відповідно до якого комісією покупця визначено «Оприбуткувати ТМЦ відповідно видаткової накладної № 10 від 08.02.2024. Вказаний акт № 10 від 13.02.2024 був доданий відповідачем у якості доказу до відзиву на позовну заяву.

Згідно з видатковою накладною № 11 від 14.02.2024 постачальник передав, а покупець - прийняв «Агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі з причепом» у кількості 2 комплекти на загальну суму 4 686 828,00 грн. в тому числі ПДВ. Акт приймання ТМЦ за кількістю та якістю, поставленого за видатковою накладною № 11 від 14.02.2024 Товару був складений покупцем 26.02.2024 за № 5, яким оприбутковано Товар за видатковою накладною № 11 від 14.02.2024. Вказаний акт № 5 від 26.02.2024 був доданий відповідачем у якості доказу до відзиву на позовну заяву.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та правомірно зазначено позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, після укладення договору про закупівлю, прийняття частини комплектів, складання актів приймання ТМЦ, проведення часткового розрахунків відповідач фактично почав заперечувати належну якість поставленого товару на стадії судового розгляду.

Суд апеляційної інстанції відхиляє такі доводи скаржника з урахуванням наявності в матеріалах справи наявних актів приймання ТМЦ за кількістю і якістю: № 1655 від 20.12.2023 (за видатковою накладною № 129 від 18.12.2023), № 65 від 21.21.2023 (видатковою накладною № 130 від 18.12.2023), №10 від 09.02.2024 (за видатковою накладною № 10 від 08.02.2024), № 5 від 15.02.2024 (за видатковою накладною № 11 від 14.02.2024). Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані акти містять розгорнутий перелік елементів, що підлягали перевірці. За результатами кожного вказаного складеного акту було вказано про те, що прийнятий товар відповідає умов договору та підлягає оприбуткуванню.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що з урахуванням вказаного вище, не підлягають до застосування положення ст. 679 ЦК України, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено обставин неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором.

Щодо нарахованих позивачем сум річних та пені, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявними матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем взятого на себе грошового зобов`язання з оплати поставленого товару за кожною з вказаних вище чотирьох видаткових накладних.

Так, за приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних на суми боргу за кожною з видаткових накладних окремо за періоди, початкові дати яких визначені з урахуванням погоджених сторонами положень п. п. 4.2 і 5.8 договору, а кінцеві - як заявлено позивачем в розрахунку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з відповідача на користь позивача правомірно стягнуто 3% річних у загальній сумі 33 320,85 грн, а також пеню у загальному розмірі 111,06 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, за таких обставин, відхиляє доводи скаржника про неврахування судом першої інстанції при розгляді справи № 910/5810/24 відповідних висновків Верховного Суду, викладених у постановах у справах № 904/5002/18, № 927/787/19, № 904/5217/19, № 910/13396/23, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у цих постановах Верховного Суду стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у даній справі № 910/5810/24. Отже, скаржник послався на практику Верховного Суду, яка є не релевантною та не підлягає застосуванню в порядку ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Не приймає також суд апеляційної інстанції доводи скаржника щодо того, що вимоги позивача про стягнення коштів у заявленому розмірі з відповідача є передчасними і такими, що суперечать вимогам пунктів 5.9 та 5.10 договору від 26.05.2023 № 4600007593 та статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів». Оскільки в даному випадку з урахуванням наявності доказів у розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України належного виконання позивачем своїх зобов`язань , нарахування пені та річних за несвоєчасну оплату поставленого товару - є правомірним. Тим більше, що стороною не оскаржувалось рішення в частині основного боргу, який було сплачено добровільно відповідачем після порушення провадження у справі судом першої інстанції.

Таким чином, правомірним є висновку суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог (в оскаржуваній частині) у даній справі. Інші доводи апелянта фактично направлені на переоцінку правильно встановлених судом першої інстанції обставин справи та не спростовують вказаних висновків. А тому відхиляються судом через необґрунтованість. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, про часткову обґрунтованість заявлених до стягнення позивачем позовних вимог.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/5810/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі №910/5810/24 (в оскаржуваній частині) - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

5. Видачу наказу доручити місцевому господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.11.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім