Постанова

від 12.12.2024 по справі 910/5810/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2024 р. Справа№ 910/5810/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Тамазликар Л.Й. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Горбач А.М. - (в режимі відеоконференції);

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 (повний текст - 06.11.2024)

у справі № 910/5810/24 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ"

про стягнення 9 415 746,24 грн

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст оскаржуваного додаткового рішення у даній справі

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

2. Надходження заяви на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" 25.11.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 26.11.2024), в якій просило прийняти дану апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/5810/24 та відкрити апеляційне провадження у справі № 910/5810/24. Задовольнити апеляційну скаргу ТОВ «Оператор ГТС України». Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/5810/24 в частині стягнення з ТОВ «Оператор ГТС України» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000,00 грн. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ТОВ «Індустріальне обладнання» у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі. Судові витрати покласти на ТОВ «Індустріальне обладнання».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/5810/24, розгляд якої призначено на 12.12.2024.

У судове засідання 12.12.2024 з`явились представники обох сторін. Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, додаткове рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в задоволенні заяви. Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2024 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

3. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

Так, ТОВ «Оператор ГТС України» не погоджується із вказаним додатковим рішенням в частині стягнення 80 000,00 грн., вважає оскаржуване судове рішення в цій частині таким, що прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, обставинам справи, а також таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на наступне.

За доводами скаржника, представником позивача порушено імперативну процедуру подання доказів понесення судових витрат, визначену статтею 221 ГПК України та не надано доказів понесення судових витрат та доказів наявності поважних причин неможливості їх подання до закінчення судових дебатів.

Окрім цього, апелянт зазначив, що позов задоволено лише частково: позивачу відмовлено в частині позовних вимог про стягнення 3% річних та пені, оскільки нарахування цих штрафних санкцій здійснено позивачем невірно та безпідставно. В іншій частині спір закрито у зв`язку із добровільною сплатою відповідачем коштів за товар.

Також апелянт зазначив, що даний спір не є складним, а простим та шаблонним зі значною поширеною судовою практикою. Окрім цього, представниками позивача включено до складу юридичних послуг дії, які не відносяться до складу правової допомоги: внутрішньоофісні наради, консультування з клієнтом WhatsApp, обговорення проектів доповнень, подання клопотань через Електронний Суд і т.д.

Також апелянт зазначив, що в оскаржуваному додатковим рішенні відсутній висновок, чому саме суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з відповідача 80 000,00 грн.

А тому скаржник просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувавши додаткове рішення у даній справі та відмовивши у задоволенні поданої заяви.

4. Вимоги відзиву на апеляційну скаргу та короткий зміст наведених в ній доводів

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що підтримує вимоги апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, на підтвердження витрат у сумі 448 335,10 грн стороною позивача подано до суду копії наступних доказів, а саме: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1442177, договір про надання правової допомоги № 3125-1306 від 10.04.2024, умови надання юридичних послуг юридичною фірмою «Ілляшев та Партнери», рахунок № 42414 від 15.05.2024 року із деталізацією на суму 109 346,27 грн, акт виконаних робіт (наданих послуг) № 247 від 20.05.2024, рахунок № 42649 від 14.06.2024 з деталізацією на суму 71 093,70 грн, акт виконаних робіт (наданих послуг) № 345 від 18.07.2024, рахунок № 42860 від 11.07.2024 з деталізацією на суму 88 834,00 грн, акт виконаних робіт (наданих послуг) № 359 від 26.07.2024, рахунок № 43066 від 14.08.2024 із деталізацією на суму 111 994,94 грн, акт виконаних робіт (наданих послуг) № 393 від 27.08.2024, рахунок № 43250 від 10.09.2024 з деталізацією на суму 67 066,19 грн., акт виконаних робіт (наданих послуг) №406 від 10.09.2024, платіжні інструкції № 1884 від 20.05.2024, №1998 від 18.07.2024, № 2020 від 26.07.2024, № 2093 від 27.08.2024, № 2138 від 11.09.2024.

При цьому, сторона зазначила, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, позивач зазначив, що згідно рішення суду першої інстанції суд дійсно досліджував вказані рахунки з деталізацією, але відповідач не наводить підстав та доказів, що судом першої інстанції задоволено до стягнення усі суми, зазначені в рахунках.

Тоді як суд першої інстанції частково задовольнив вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в тому числі зазначив, що не може погодитись, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені представником позивача у розмірі 448 335,10 грн є співрозмірні до предмета спору, з урахуванням ціни позову та складності справи та враховуючи принципи співмірності та розумності. Тому суд дійшов висновку про розподіл судових витрат шляхом стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу лише в розмірі 80 000,00 грн. Зазначене вище, на думку позивача, спростовує також твердження відповідача, що в оскаржуваному рішенні відсутній висновок, чому саме суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з відповідача саме 80 000,00 грн витрат на послуги адвоката.

А тому позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.

5. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.04.2024 між ТОВ «Індустріальне обладнання» (далі-клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» (далі-юридична фірма) укладено договір №3125-1306 про надання правової допомоги (надалі - «договір»), за умовами якого юридична фірма зобов`язується здійснити захист, представництво, надати інші види правової допомоги клієнту на умовах, визначених цим договором та «Умовами надання юридичних послуг юридичною фірмою «Ілляшев та Партнери» (надалі - «Умови надання послуг»), які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно Розділу 2 договору до обов`язків юридичної фірми входить, зокрема, захист прав і законних інтересів клієнта будь-яким адвокатом юридичної фірми, визначеним юридичною фірмою; представництво інтересів та захист клієнта, надання йому інших видів правничої допомоги адвокатами юридичної фірми в будь-яких державних органах та органах місцевого самоврядування.

У відповідності до Розділу 5 договору вартість послуг юридичної фірми, що надаються відповідно до цього договору, визначається згідно з Умовами надання послуг. Розрахунки здійснюються в строки та порядку, визначені Умовами надання послуг.

Згідно п. 5.1 Умов надання послуг, вартість послуг «Ілляшев та Партнери», якщо інше не обумовлено з клієнтом або не визначено фіксованим тарифом, розраховується, виходячи з почасової ставки, встановленої «Ілляшев та Партнери» для виконавця, та часу, витраченого на виконання завдання клієнта, при цьому одна година розподіляється на 10 (десять) шестихвилинних часток. Кожна шестихвилинна частка, що розпочалася, з метою визначення розміру гонорару враховується як повна.

У відповідності до п. 5.2 Умов надання послуг вартість послуг за час, витрачений виконавцем на поїздки у справах клієнта, перебування в робочий час у справах клієнта в іншому місті, протягом якого завдання клієнта не виконувалося з поважних причин (під робочим часом розуміється відрізок дня з 8.00 до 22.00 незалежно від того, чи є такий день робочим) розраховується, виходячи з 50 % почасово ставки, встановленої для виконавця.

Згідно п. 5.3 умов надання послуг очікування в будь-якому місці за межами офісу «Ілляшев та Партнери» враховується як виконання завдання.

Розділом 6 умов надання послуг передбачено, що «Ілляшев та Партнери» встановлює для кожного з спеціалістів почасову ставку, на основі якої здійснюється розрахунок гонорару «Ілляшев та Партнери». Зазначена ставка може час від часу змінюватися партнерами «Ілляшев та Партнери» на свій власний розсуд. Клієнт має право ознайомлюватись в будь-який час з розмірами почасових ставок спеціалістів «Ілляшев та Партнери» та повідомляється про зміну таких ставок завчасно до такої зміни. На даний час розмір почасової ставки всіх спеціалістів «Ілляшев та Партнери» становить від 120 євро до 360 євро.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

6. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Нормою ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону).

Водночас, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Суд апеляційної інстанції враховує, що при визначенні суми відшкодування слід виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до правового висновку, викладеного у наведеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

При цьому, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Суд апеляційної інстанції враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Об`єднана палата Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2019) зроблено висновок, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, як вбачається із деталізації рахунків, радником Трохимчук О.І., юристом Маринюк І.О., адвокатами Камша О.В. та Динисенко О.М. надані юридичні послуги, а саме: підготовка позовної заяви від імені клієнта проти ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товарів №4600007593 від 26.05.2023; внутрішньоофісна нарада стосовно підготовки позовної заяви; робота з ЄДРСР стосовно пошуку судової практики вирішення спорів, які пов`язані з поставками товарів; внутрішньоофісна нарада стосовно пошуку судової практики вирішення спорів, які пов`язані з поставками товарів (стосовно підписання актів приймання-передачі товарів); опрацювання питання стосовно способу судового захисту; обговорення з клієнтом питань стосовно попередньої стратегії дій щодо стягнення заборгованості з відповідача; робота з проектом заяви про усунення недоліків у даній справі; представництво інтересів у Господарському суді міста Києва стосовно справи про стягнення заборгованості з відповідача; зустріч з представниками ТОВ "Оператор ГТС України" щодо врегулювання питань погашення заборгованості по договору поставки обладнання (за участі представників клієнта); робота з проектом адвокатського запиту щодо реєстрації автомобільних причепів до Головного сервісного центру МВС; обговорення з Клієнтом питань щодо варіантів урегулювання спору з відповідачем; робота з відзивом на позов у справі №910/5810/24 за позовом до ТОВ "Оператор ГТС України" про стягнення заборгованості; обговорення з Клієнтом; підготовка відповіді на відзив по справі; внутрішньоофісна нарада стосовно проекту відповіді на відзив у справі; обговорення з клієнтом подальших дій щодо стягнення заборгованості з ТОВ "Оператор ГТС України"; внутрішньоофісна нарада стосовно подальших дій, з урахуванням сплати заборгованості відповідачем; обговорення з представниками клієнта питань щодо шляхів врегулювання взаємовідносин з ТОВ "Оператор ГТС України"; опрацювання матеріалів справи та підготовка вступного слова у справі № 910/5810/24; підготовка клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Щодо доводів скаржника про порушення строків звернення з відповідною заявою, суд апеляційної інстанції відхиляє такі доводи скаржника з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи (зокрема, з позовної заяви) позивачем було зроблено заяву про попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, що становив 200 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ" задоволено частково. Закрито провадження у справі №910/5810/24 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 9 373 656,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ" 3 % річних - 33 320,85 грн, пеню - 111,06 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 501,48 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Водночас, 13.09.2024 позивач звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення (т. 2, а.с. 73).

Відповідно до 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, звернувшись із заявою про ухвалення додаткового рішення 13.09.2024 (з урахуванням ухвалення рішення судом першої інстанції 09.09.2024), сторона не пропустила визначений процесуальний строк на звернення особи з відповідною заявою. В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача.

Щодо доводів скаржника про недотримання заявником приписів ст. 221 ГПК України, суд апеляційної інстанції в цій частині враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у cправі № 910/17633/23, відповідно до якої ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

Ця норма кореспондується з частиною першою статті 221 ГПК України, згідно з якою якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів у справі та повідомити про надання відповідних доказів у визначені ГПК України строки; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат з дотриманням вимог частини восьмої статті 129, статті 221 ГПК України.

Так, з урахуванням викладеної вище позиції, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про недотримання позивачем порядку подання відповідних доказів.

Водночас, щодо обґрунтованості присуджених до стягнення адвокатських витрат в розмірі 80 000,00 грн, суд апеляційної інстанції зазначає, що погоджується, що вказана сума, виходячи із фактично наданих послуг (зокрема, складання позовної заяви, відповіді на відзив на позовну заяву та участь адвоката у трьох судових засіданнях в суді першої інстанції) - є обґрунтованим розміром витрат на послуги адвоката. В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правомірно було враховано, що ціна позову становить 9 415 746,24 грн. Тоді як обставини сплати суми основного боргу після відкриття провадження у справі - не можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви про стягнення судових витрат повністю, оскільки на момент звернення з позовною заявою такий борг був наявний.

У цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що надання таких послуг як юридичний аналіз наданих документів та законодавчої бази, а також вивчення судової практики з даного питання фактично мало бути здійснено адвокатом при підготовці позовної заяви, а тому виокремлення вказаних послуг та стягнення за них компенсації окремо - є необґрунтованим та таким, що не відповідає принципу адекватності та реальності наданих адвокатських послуг. Водночас, в цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи позивача, про судом першої інстанції і не було повністю задоволено заяву, а лише 80 000,00 грн (із заявлених 448 335,10 грн).

Таким чином, на підставі ст.ст. 2, 126, 129, 244, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, ст. 281 - 283 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції - слід залишити без змін.

Судовий збір за розгляд даної апеляційної скарги не стягується.

Керуючись ст. 2, 123, 126, 129, 244, 269, 270, ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/5810/24 - залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/5810/24 - залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.12.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім