Постанова

від 21.11.2024 по справі 924/731/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року Справа № 924/731/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Юзефович Д.О.

за участю представників:

органу прокуратури: Мельничук Л.О.

позивачів: не з`явились

відповідачів: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухвалене 05.10.2023 суддею Яроцьким А.М. у м. Хмельницький (повний текст рішення складено16.10.2023) у справі № 924/731/23

за позовом Керівника Кам`янець - Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органів уповноважених державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах: Кам`янець - Подільської міської ради; Західного офісу Державної аудиторської служби України

до Комунального підприємства "Кам`янець - Подільський міський стадіон ім. Г.А. Тонкочеєва" Кам`янець - Подільської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"

про визнання недійсним договору постачання природного газу від 28.02.2023 № 41АВ200-821-23

ВСТАНОВИВ:

Керівник Кам`янець - Подільської окружної прокуратури, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом в інтересах держави в особі Кам`янець - Подільської міської ради та Західного офісу Державної аудиторської служби України до КП "Кам`янець - Подільський міський стадіон ім. Г.А. Тонкочеєва" Кам`янець - Подільської міської ради та ТзОВ "Твій Газзбут" про визнання недійсним договору постачання природного газу від 28.02.2023 № 41АВ200-821-23, укладеного між відповідачами.

В обґрунтування відповідного позову прокурор вказав про те, що відповідачем 1 на веб-порталі Уповноваженого органу 03.03.2023 було опубліковано відомості про проведення закупівлі № UА-2023-03-03-005708-а без використання електронної системи закупівель за кодом "Газове паливо" та про укладання договору із відповідачем 2 від 28.02.2023 на суму 88300 грн. Прокуратурою встановлено, що відповідна закупівля здійснена без використання електронної системи закупівель та вказаний договір укладений з порушенням вимог ГК України, Закону України "Про санкції", Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", а також Указів Президента України з цих питань, а відтак, підлягає визнанню недійсними.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.10.2023 у даній справі відповідний позов задоволено; визнано недійсним договір постачання природного газу від 28.02.2023 № 41АВ200-821-23, укладений між відповідачами; стягнуто з відповідача 1 на користь Хмельницької обласної прокуратури 1342 грн. витрат на оплату судового збору; стягнуто з відповідача 2 на користь Хмельницької обласної прокуратури 1342 грн. витрат на оплату судового збору; ухвалено після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів скарги товариство вказало про те, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи та не підтверджуються дослідженими під час розгляду доказами. На думку скаржника, суд першої інстанції у своєму рішенні фактично прирівняв персональні санкції, накладені на КБВ учасника, до санкції, що накладається на учасника процедури закупівлі, у виді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції", що не передбачено чинними нормами законодавства у сфері здійснення публічних закупівель, застосувавши при цьому п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі", що в даному випадку є неправомірним та необґрунтованим. Відповідач 2 наголошує, що він не є юридичною особою, на яку накладалася санкція у виді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг. Будь-які документи, які б підтверджували накладення вищезазначеної санкції безпосередньо на товариство в матеріалах справи відсутні, відповідно, відсутні підстави для відхилення тендерної пропозиції ТзОВ "Твій Газзбут" відповідно до п. 11 ч. 1 ст.17 Закону та тендерної документації замовника.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Твій Газзбут" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.10.2023 у справі № 924/731/23; призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Від прокуратури на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого прокурор просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від скаржника на адресу суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких товариство просить, враховуючи, що договір постачання природного газу від 28.02.2023 № 41АВ200-821-23 сторонами виконаний, з урахуванням останньої позиції Верховного суду в аналогічній справі, скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 05.10.2023 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити; розгляд справи скаржник просив проводити за відсутності представника товариства у зв`язку з участю в іншій справі.

В судовому засіданні прокурор апеляційну скаргу заперечила та просила залишити її без задоволення з підстав, зазначених у відзиві.

Інші учасники провадження в судове засідання не з`явились, про час та дату засідання були належним чином повідомлені судом.

Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

В силу ст. ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, додаткових пояснень, а також заслухавши прокурора у судовому засіданні, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2023 між КП "Кам`янець-Подільський міський стадіон ім. Г.А. Тонкочеєва" Кам`янець-Подільської міської ради (споживач) та ТзОВ "Твій Газзбут" (постачальник) було підписано договір № 41АВ200-821-23 про постачання природного газу, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо", а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Згідно п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з лютого 2023 року по 31.12.2023 (включно), в кількості 2375,96 куб, метрів, а саме: в лютому 2023 - 650 куб.м., в березні - 650 куб.м., в листопаді 2023 - 425,96 куб.м., в грудні 2023 - 650 куб.м. Згідно п. 3.1 договору, постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Відповідно до п. п. 3.5., 3.5.1 договору, приймання - передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором (ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. Пунктом 4.1. договору сторони обумовили, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором встановлюється наступним чином: ціна одного кубічного метру (куб.м.) природного газу без ПДВ - 3096990933 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20% ціна одного кубічного метру природного газу становить 371638912 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 371638912 грн. Загальна вартість договору на дату укладання становить 73583, 33 грн., крім того ПДВ - 14716, 67 грн., разом з ПДВ - 88300 грн. (п. 4.3. договору). Згідно 5.1. договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 100% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 10 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 100 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповіднодо умов пп. 3.5.4 п. 3 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду. Згідно п. 13.1 договору, останній набирає чинності з 01.02.2023 і діє до 31.12.2023 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених п. 19 Особливостей затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (п. 13.2. договору).

Судами встановлено, що на виконання умов договору, відповідач 2 в період з лютого по березень 2023 року поставив відповідачу 1 природний газ в кількості 827,39м3 на загальну суму 30749, 04 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу № ТГ383040173 від 28.02.2023 на суму 19554, 53 грн. та № ТГ383050305 від 31.03.2023 на суму 11194, 51 грн.

03.03.2023 на веб-порталі Уповноваженого органу опубліковано оголошення - Звіт про укладений договір за закупівлею UА-2023-03-03-005708-а, проведеною на замовлення КП "Кам`янець-Подільський міський стадіон ім. Г.А. Тонкочеєва" Кам`янець-Подільської міської ради, за кодом ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо, в кількості 2375,96 куб.м., строк поставки товару - до 31.12.2023, очікувана вартість предмета закупівлі - 88300 грн., дата та час розкриття тендерних пропозицій - відсутня, дата та час проведення електронного аукціону - відсутній.

Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій UА-2023-03-03-005708-а, участь у закупівлі прийняв один учасник - ТзОВ "Твій Газзбут".

03.03.2023 на веб-порталі Уповноваженого органу опубліковано відомості про проведення закупівлі № UА-2023-03-03-005708-а без використання електронної системи закупівель за кодом "Газове паливо" та про укладання договору із ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" від 28.02.2023 на суму 88 300 грн. (кошти місцевого бюджету).

Згідно виписки за 15.03.2023, роздрукованої з системи СДО, КП "Кам`янець-Подільський міський стадіон ім. Г.А. Тонкочеєва" Кам`янець-Подільської міської ради перераховано на рахунок Департаменту ГП КАМ.-Под. міської ради - 19554,53 грн., призначення платежу: фін.зг.док. 24 від 14.03.2023 ЄДРПОУ 21318775 Б2255800000 Ф0 КВК10 КО87962 КПК1015041 КЕКВ2610 Фін.підтр. КП "Кам`янець-Подільський міський стадіон ім. Г.А. Тонкочеєва" КЕКВ 2610. Згідно виписки за 06.04.2023, КП "Кам`янець-Подільський міський стадіон ім. Г.А. Тонкочеєва" Кам`янець-Подільської міської ради перераховано ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" - 11 194,51 грн., призначення платежу: 1015041; 2610; за природний газ за березень 2023р.; Д№41/АВ200-821-23 від 28.02.2023, рахунок № 63066528, від 31.03.2023; в т.ч. ПДВ - 1865,75 КЕКВ 2610.

20.04.2023 на адресу позивача 1 окружною прокуратурою міста направлено лист № 52-3294вих-23 із повідомленням про виявлені порушення при визначені ТзОВ "Твій Газзбут" переможцем відкритих торгів № UA-2023-03-03-005708-а, укладанні договору на постачання природного газу № 41АВ200-821-23 від 28.02.2023 та необхідністю вжиття заходів щодо усунення порушень шляхом звернення до суду із позовом.

07.05.2023 позивачем 1 листом № 21 направлено на адресу окружної прокуратури міста витребувані документи та повідомлено, що комунальним підприємством будуть вжиті заходи щодо розірвання договору № 41АВ200-821-23 від 28.02.2023.

Листом від 19.04.2023 № 52-3274 вих23 прокуратура повідомила Управління Держаудитслужби в Хмельницькій області про можливі порушення відповідачем 1 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922 при проведенні закупівлі за унікальним номером UА-2023-03-03-005708-а, для проведення передбачених законом заходів щодо додержання вимог законодавства в сфері публічних закупівель та за наявності на те підстав вжити заходи до усунення порушень.

Управління Держаудитслужби листом від 24.05.2023 № 132217-17/1474-2023 повідомило прокуратуру про те, що згідно ст. 5 Закону № 2939, контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом № 922, проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.06.2023, кінцевим бенефіціарним власником відповідача 2, якому належить 100 % статутного капіталу в юридичній особі та право голосу в юридичній особі, є Фірташ Дмитро Васильович.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 7193-р/пк-пз від 06.12.2022 про відмову в задоволенні скарги ТзОВ "Твій Газзбут" на рішення замовника про відхилення його тендерної пропозиції у закупівлі UА-2022-11-03-012010-а.b.1. з підстав зазначення у своїй тендерної пропозиції недостовірної інформації про відповідність вимогам п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону. Відповідним рішенням органу оскарження, яке є чинним, встановлено порушення ТзОВ "Твій Газзбут" вимог Закону України "Про публічні закупівлі", що виразилося у поданні недостовірної інформації для участі у процедурі, оскільки товариство є особою, щодо якої застосовані санкції згідно Закону України "Про санкції". Аналогічне обґрунтування порушення вимог ст. 17 Закону та неможливості участі ТзОВ "Твій Газзбут" у публічних закупівлях на території України, міститься в рішеннях Уповноваженого органу, прийнятих, як за результатами розгляду скарг ТзОВ "Твій Газзбут", так і розгляду скарг, ініціаторами яких були замовники ряду закупівель (ГА-2022-12-14-015164-а; UА-2022-12-28-002850-а; UА-2023-01-02-002411-а).

02.06.2023 Кам`янець-Подільська окружна прокуратура звернулася до позивача 1 з повідомленням № 52-4659вих-23 про виявлені порушення при укладанні договору про постачання природного газу від 28.02.2023 № 41АВ200-821-23 та необхідністю вжиття заходів щодо усунення порушень шляхом визнання недійсним спірного договору. 13.06.2023 позивач 1 листом № 497/01-11 повідомив прокуратуру про відсутність заперечень щодо звернення до суду із вказаним позовом в інтересах держави.

Стосовно підставності звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі позивачів.

В силу ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді. Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі України "Про прокуратуру", частина 3 статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З наведеного можна дійти висновку про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц. При цьому склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 звертає увагу на те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Відтак, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Позов у справі, судове рішення в якій переглядається, подано прокурором в інтересах держави в особі Кам`янець - Подільської міської ради та Західного офісу Державної аудиторської служби України як органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний договір укладений із порушенням норм чинного законодавства та підлягає визнанню недійсними.

Апеляційний господарський суд констатує, що укладення відповідного договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Водночас, як вказано вище, на підтвердження вжиття заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором додані до позовної зави відповідні повідомлення.

Відтак, прокурор у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", до подання позову в суд звернувся до позивачів для надання можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.

Однак, органи, уповноважені на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про їх порушення, проявили пасивність та не вжили дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на них функцій. Не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаних органів або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження їх бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі позивачів.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурор обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Стосовно вимог прокурора про визнання недійсним договору постачання природного газу від 28.02.2023 № 41АВ200-821-23, апеляційний господарський суд зазначає слідуюче.

На підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України, суд апеляційної інстанції враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи ст. 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначає Закон України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

До договорів, укладених за результатами закупівлі, застосовуються загальні правила з урахуванням особливостей, що встановлюються відповідними актами законодавства.

З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених ст. 203 ЦК України.

При цьому, підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі", та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору.

Частинами 1 та 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (постанова Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Згідно ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

В силу ст. ст. 215, 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з ч. 5 ст. 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (постанова Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ГПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У §145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У ст. 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження, суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч. 1 ст. 2 ГПК України. Аналогічні висновки сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

Фактично уточнюючи висновок, викладений в п. 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в п. 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 ст. 216, ст. 387, частин 1, 3 ст. 1212 ЦК України).

З урахуванням викладеного, Об`єднана палата у згаданій постанові уточнила висновок, викладений в раніше ухваленій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 таким чином: "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача. Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

Як встановлено судами, підтверджується матеріалами справи та зазначено вище, на виконання умов договору відповідач 2 в період з лютого по березень 2023 року поставив відповідачу 1 природний газ в кількості 827,39м3 на загальну суму 30749, 04 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу № ТГ383040173 від 28.02.2023 на суму 19554, 53 грн. та № ТГ383050305 від 31.03.2023 на суму 11194, 51 грн., за яку останній розрахувався. Відповідні обставини сторонами у справі не заперечуються.

В силу ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З огляду на вказане, обставини часткового виконання умов оспорюваного договору, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

З урахуванням висновків Верховного Суду, в тому числі щодо ефективності способу захисту, враховуючи обставини часткового виконання договору, укладеного в результаті закупівлі та беручи до уваги, що прокурор звернувся з неефективною вимогою про визнання недійсним договору, не заявляючи при цьому вимоги щодо реституції або відшкодування збитків чи стягнення всього отриманого переможцем тендеру в дохід держави, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення відповідного позову.

Суд зауважує, що оскільки обрання прокурором неефективного способу захисту прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених обставин, то це виключає необхідність надання оцінки будь-яким іншим аргументам сторін.

Колегія суддів розглянула доводи скаржника та прокурора з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21.

Застосовуючи в контексті спірних правовідносин норми статей 19 та 131-1 Конституції України, а також ст. 216 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що визначати, в чому полягає чи може полягати порушення інтересів держави та оспорювати на цій підставі правочин у суді може тільки суб`єкт, наділений у спірних правовідносинах владними повноваженнями (незалежно від наявності статусу юридичної особи), або прокурор, який у встановленому порядку, виконуючи субсидіарну роль, може представляти державу в судовому провадженні замість відповідного компетентного суб`єкта, який всупереч вимогам закону не здійснює захист інтересів держави або робить це неналежно.

Якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості.

Натомість у даній справі № 924/731/23 прокурором заявлено позовну вимогу про визнання недійсним договору 28.02.2023 № 41АВ200-821-23 про постачання природного газу, водночас вимогу про застосування наслідків недійсності правочину прокуророром у позовній заяві не заявлено, відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з підстави обрання прокурором неефективного способу захисту. Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 29.10.2024 у справі № 924/298/23 із тотожними підставами та вимогами.

Таким чином, доводи відповідача 2, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє часткове підтвердження в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а тому рішення суду першої інстанції про задоволення позову підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора повністю.

Водночас, суд зауважує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відтак колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача 2 підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.10.2023 у справі № 924/731/23 - скасуванню, внаслідок чого судом приймається нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 05 жовтня 2023 року у справі № 924/731/23 скасувати. Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Справу № 924/731/23 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складено "28" листопада 2024 року.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.