Постанова

від 07.11.2024 по справі 908/3773/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 року м.Дніпро Справа № 908/3773/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія МБМ

на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 (суддя Мірошниченко М.В.)

у справі № 908/3773/23

за позовом: Запорізької міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія МБМ

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулася Запорізька міська рада з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія МБМ про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 15.09.2006 №040626100811 у розмірі 398776,19 грн. за період з 01.01.2022 по 01.12.2023.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 у справі №908/3773/23 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія МБМ» на користь Запорізької міської ради заборгованість за договором оренди землі від 15.09.2006 №040626100811 за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 р. в розмірі 133445,93 грн. (сто тридцять три тисячі чотириста сорок п`ять гривень 93 коп.) на розрахунковий рахунок UA508999980334139812000008479, отримувач: Головне управління казначейства у Запорізькій області, ЄДРПОУ 37941997, код 18010600. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія МБМ» на користь Запорізької міської ради витрати на сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) на розрахунковий рахунок UA058201720344270024000034816 в Державній казначейській службі України м.Київ, ЄДРПОУ 02140892.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія МБМ подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 у справі № 908/3773/23 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- при визначені територій активних бойових дій суд першої інстанції керувався не наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, а інформацією з сайту новин (https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20220527-karta-bojovyh-dij-na- 25-05-2022-sytuacziya-na-fronti/). Для суду першої інстанції загальновідомим є той факт, що на території міста Запоріжжя ніколи починаючи з 24.02.2022 не велися і не ведуться активні бойові дії, вона не є тимчасово окупованою Російською Федерацією. Також, на думку суду першої інстанції, ракетні обстріли м. Запоріжжя не відносяться до активних бойових дій. З даним твердженням погодитись не можливо, оскільки Законодавство України не дає визначення поняттю «активних бойових дій». Згідно з інформацією з ресурсу Wikipedia Бойові дії дії військ, авіації, флоту з метою знищення живої сили, бойової техніки і військових споруд противника, заволодіння територією, яку він обіймав, надання протидії наступу противника, відбиття його ударів й утримання захопленої своїми військами, території. Можуть бути оборонними, наступальними (контрнаступальними) чи агресивними (захоплення чужих територій). У разі агресивних бойових дій. ураженню можуть піддаватися цивільні та інфраструктури і споруди, а також мирні люди. Взагалі, встановлення територій активних бойових дій є дискреційними повноваженнями Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, а не суду. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 N 309 прямо визначено період перебування м. Запоріжжя в зоні активних бойових дій і не враховувати його при визначені підстав для звільнення від сплати за оренду землі - безпідставно.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

07.08.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні 07.11.2024 приймав участь представник позивача. Представник відповідача (апелянта), будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не проінформував.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія МБМ апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків провадження, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі відповідача (апелянта).

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник позивача в судовому засіданні 07.11.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин і висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.09.2006 Запорізькою міською радою (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія МБМ (орендар, відповідач) укладено договір оренди землі, зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 15.09.2006 за № 040626100811 (далі договір).

Пунктом 1 договору встановлено, що орендодавець відповідно до рішення тридцять другої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради №13/117 від 28.04.2006 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки для розташування торговельного комплексу та торговельного павільйону-закусочної, які знаходяться: м. Запоріжжя, вул. Глазунова та вул. Історична, 18.

Згідно з п. 2 договору в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 0,5674 га.

У п. 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 1 134 028,82 грн. (в цінах 2006 року).

Пунктом 8 договору встановлено, що договір укладено на десять років.

15.09.2006 відповідачу передано в оренду земельні ділянки кадастровий номер №2310100000:02:015:0095, №2310100000:02:015:0092 загальною площею 0,5674 га, які знаходяться за адресою: вул. Глазунова та вул. Історична, 18, що підтверджується актом прийому-передачі земельних ділянок за договором оренди землі від 15.09.2006 №040626100811.

Додатковою угодою до договору оренди землі від 01.08.2008 викладено пункти 9-10 договору в наступній редакції:

« 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 102 844,86 грн., що складає 3% віл нормативної грошової оцінки за календарний рік у цінах 2008 року.

10. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору чи продовження його дії.

Орендна плата вноситься щомісячно, рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Заводського району 33218812700004 в управлінні Держказначейства у Заводському районі міста Запоріжжя Головного управління Держказначейства України в Запорізькій області. МФО 813015, ЄДРПОУ 34677136, код. ЄДРПОУ 13050200.

Додатковим договором №201402000100020 від 05.02.2014 сторони доповнили пункт 2 договору, зазначивши кадастрові номери земельних ділянок: №2310100000:02:015:0095, №2310100000:02:015:0092.

Також викладено пункт 5 договору в наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 4 182 343,92 грн. в цінах 2012 року».

Продовжено термін оренди земельної ділянки до 15.09.2035.

Згідно з п. 9 договору в новій редакції орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 125470,32 грн., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік у цінах 2013 року.

Пунктом 11 договору в новій редакції встановлено, що орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок Управління Державної казначейської служби України у Заводському районі м. Запоріжжя 33218812700004 отримувач: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 38025372, код 13050200.

Додатковою угодою №201702000400340 від 12.06.2017 викладено п. 5 договору в наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельних ділянко становить: 2310100000:02:015:0092 245569,08 грн., 2310100000:02:015:0095 9 297 985,44 грн., всього 9543554,52 грн. в цінах 2016 року.

Пункт 9 договору викладено в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 303 485,04 грн., що складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарних рік у цінах 2017 року.

Згідно з розрахунком розміру орендної плати за земельну ділянку, грошова оцінка якої проведена, на 01.01.2017, зазначений розмір розрахований від нормативної грошової оцінки землі, проіндексованої на коефіцієнт індексації грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки 1,06.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з наявністю у відповідача заборгованості з орендної плати станом на 01.12.2022 в розмірі 250 350,87 грн., позивач надіслав відповідачу 03.04.3023 на юридичну адресу претензію вих. №01/07-11/0499 від 01.03.2023 про сплату заборгованості з орендної плати та земельного податку.

Відповідач у відповідь на дану претензію надіслав позивачу лист вих. №1 від 29.04.2023, у якому зобов`язався сплатити борг, просив відстрочити чи розстрочити сплату боргу до кінця поточного року у зв`язку військовим станом та важкими умовами для ведення підприємницької діяльності. Надав докази часткової сплати заборгованості (платіжну інструкцію №808 від 02.05.2023 на суму 31 992,38 грн.).

Як вбачається з листа Головного управління ДПС у Запорізькій області №2684/3/08-01-04-07 від 20.03.2023, відповідно до наданих відповідачем податкових декларацій нарахована орендна плата за 2022 рік складає по земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:02:015:0092 8 590,00 грн., по земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:02:015:0095 32 543,52 грн., усього 333 833,52 грн., а відповідно до ІКП платника податків сплачена сума орендної плати за землю (орендна плата) за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 складає 53 119,46 грн. Станом на 15.03.2023 заборгованість відповідача по орендній платі за землю за вказані земельній ділянки складає 337 982,17 грн.

Згідно з листом Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради вих. №06.1-14/2509 від 30.11.2023 за наявними даними інформаційно-аналітичної системи управління плануванням та виконанням місцевих бюджетів «LOGIKA», через яку у відповідності до норм Постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 627 здійснюється інформаційна взаємодія між органами, що контролюють справляння надходжень бюджету та органами місцевого самоврядування, відповідачем сплачено до бюджету Запорізької міської територіальної громади з 01.01.2023 по 31.10.2023 за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» 192 294,28 грн.

Оскільки відповідач у 2022 та 2023 роках орендну плату за користування земельними ділянками сплачував не в повному обсязі у відповідача за період з 01.01.2022 по 01.12.2023 утворилась відповідна заборгованість у розмірі 398 776,19 грн, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог, а Відповідачем доказів сплати орендної плати у встановленому розмірі не надано, відсутність порушень умов Договору та чинного законодавства не доведено.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

До Господарського суду Запорізької області звернулася Запорізька міська рада з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія МБМ про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 15.09.2006 №040626100811 у розмірі 398 776,19 грн. за період з 01.01.2022 по 01.12.2023.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 283 Господарського кодексу України.

19.03.2024 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди землі від 15.09.2006 №040626100811 у розмірі 133 445,93 грн. за період з 01.01.2022 по 31.12.2023. Таким чином, позивач зменшив суму заборгованості та збільшив період нарахувань. Також в заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просить повернути з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в розмірі 2 953,64 грн.

Отже, предметом позовних вимог є стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди землі від 15.09.2006 № 040626100811 за період з 01.01.2022 по 01.12.2023 у розмірі 133445,93 грн.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та загальними нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Так, цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до вимог ст. 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором оренди землі № 040626100811 від 04.09.2006.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтями 206 Земельного кодексу України та ст. 270 Податкового кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Згідно п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 270 ПК України (розділ «Податок на майно») об`єктами оподаткування платою за землю є об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 Земельного кодексу України, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь міської територіальної громади, на підставі договору оренди земельної ділянки.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями п. 287.1 ст. 287 ПК України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Отже, плата за землю здійснюється в залежності від суб`єкта належності земельної ділянки: власником землі сплачується земельний податок, а орендарем за договором оренди землі - орендна плата.

Відповідно до п.п. 288.1-288.4 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України було встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2018) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 ПК України).

В свою чергу, як встановлено судом, згідно п. 5 договору в редакції додаткової угоди №201702000400340 від 12.06.2017, нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить: 2310100000:02:015:0092 245 569,08 грн., 2310100000:02:015:0095 9 297 985,44 грн., всього 9543554,52 грн. в цінах 2016 року.

Відповідно до п. 9 договору у вказаній редакції орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 303 485,04 грн., що складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарних рік у цінах 2017 року.

За розрахунком розміру орендної плати за земельну ділянку, грошова оцінка якої проведена, на 01.01.2017, зазначений розмір розрахований від нормативної грошової оцінки землі, проіндексованої на коефіцієнт індексації грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки 1,06.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 10 договору в редакції додаткової угоди до договору оренди землі від 01.08.2008).

Пунктом 11 договору в редакції додаткового договору №201402000100020 від 05.02.2014 встановлено, що орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок Управління Державної казначейської служби України у Заводському районі м. Запоріжжя 33218812700004 отримувач: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 38025372, код 13050200.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, в силу вимог ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату (п. 30 договору).

Виходячи із змісту вищенаведених норм права та положень договору, на відповідача покладено обов`язок щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою за договором, а саме: обов`язок щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету сплачувати орендну плату в грошовій формі в 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2016 року, проіндексованої на коефіцієнти індексації, визначені законодавством, на відповідний період.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За умовами п. 27 договору Орендодавець має право здійснювати контроль за виконанням умов договору з боку Орендаря, у тому числі за правильністю індексування та повнотою перерахування орендної плати.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи, нормативно грошова оцінка орендованих земельних ділянок становить 9 543 554,52 грн.

Відповідно до п. 30 договору орендар зобов`язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до даних офіційного сайту Державної податкової служби України (https://tax.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/print-553960.html) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 Податкового кодексу України листом від 11.01.2022 № 6-28-0.222-275/2-22 повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2021 роки.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов`язання на наступний рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017 рік 1,0; 2018 рік 1,0; 2019 рік 1,0; 2020 рік 1,0; 2021 рік 1,1, 2022 рік 1,15.

Нормативна грошова оцінка у 2017 році: 9 543 554,52 грн. (нормативна грошова оцінка земельних ділянок в цінах 2016 року) *1 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок) = 9 543 554,52 грн.

Нормативна грошова оцінка у 2018 році: 9 543 554,52 грн. (нормативна грошова оцінка земельних ділянок в цінах 2016 року) * 1 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок) = 9 543 554,52 грн.

Нормативна грошова оцінка у 2019 році: 9 543 554,52 грн. (нормативна грошова оцінка земельних ділянок в цінах 2016 року) *1 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок) = 9 543 554,52 грн.

Нормативна грошова оцінка у 2020 році: 9 543 554,52 грн. (нормативна грошова оцінка земельних ділянок в цінах 2016 року) *1 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок) = 9 543 554,52 грн.

Нормативна грошова оцінка у 2021 році: 9 543 554,52 грн. (нормативна грошова оцінка земельних ділянок в цінах 2016 року) *1 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок) = 9 543 554,52 грн.

Нормативна грошова оцінка у 2022 році: 9 543 554,52 грн. (нормативна грошова оцінка земельних ділянок в цінах 2016 року) *1,1 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок) = 10 497 909,97 грн.

Розмір орендної плати у 2022 році: 10 497 909,97 грн. (проіндексована нормативна грошова оцінка земельних ділянок) * 3% (ставка орендної плати) = 314 937,30 грн.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області (лист від 20.03.2023 №2684/5/08-01-04-07) відповідач сплатив за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 суму 53 119,46 грн.

Таким чином, сума заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 складає: 314 937,30 грн. 53 119,46 грн. = 261 817,84 грн.

Відповідачем надано суду тільки одну платіжну інструкцію за 2022 рік, а саме: №696 від 27.05.2022 на суму 27 819,46 грн. з призначенням платежу «за січень 2022 року».

Решта платежів здійснювалася у 2023 2024 роках.

Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано прийнято для визначення сум оплат за 2022 рік інформацію Головного управління ДПС у Запорізькій області про суму оплати орендної плати за 2022 рік у розмірі 53 119,46 грн., звідси сума заборгованості з орендної плати відповідача за період 2022 року становить 261 817,84 грн.

Позивач розраховує розмір заборгованості орендної плати за період 01.01.2023-31.12.2023 відповідно до умов договору наступним чином: нормативна грошова оцінка у 2023 році: 9 543 554,52 грн. (нормативна грошова оцінка земельних ділянок в цінах 2016 року) * 1,15 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок) = 10975087,70 грн. Розмір орендної плати у 2023 році: 10 975 087,70 грн.* 3% (розмір орендної плати за інші земельні ділянки) = 329 252,63 грн.

Відповідно до наданих відповідачем платіжних інструкцій за період з 02.05.2023 по 09.01.2024, сума сплаченої орендної плати протягом 2023-2024 років становить 429 805,08 грн., а саме: платіжною інструкцією №808 від 02.05.2023 сплачено 31 992,38 грн.; платіжною інструкцією №829 від 15.06.2023 сплачено 31 992,38 грн.; платіжною інструкцією №855 від 24.07.2023 сплачено 31 992,38 грн.; платіжною інструкцією №873 від 22.08.2023 сплачено 31992,38 грн.; платіжною інструкцією №882 від 28.09.2023 сплачено 31 992,38 грн.; платіжною інструкцією №903 від 23.10.2023 сплачено 31 992,38 грн.; платіжною інструкцією №912 від 22.11.2023 сплачено 31 992,38 грн.; платіжною інструкцією №913 від 28.11.2023 сплачено 27819,46 грн.; платіжною інструкцією №916 від 08.12.2023 сплачено 5 000,00 грн.; платіжною інструкцією №923 від 19.12.2023 сплачено 31 992,38 грн.; платіжною інструкцією №928 від 29.12.2023 сплачено 27 061,82 грн.; платіжною інструкцією №929 від 05.01.2024 сплачено 81992,38 грн.; платіжною інструкцією №932 від 09.01.2024 сплачено 31 992,38 грн.

Оскільки відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю сплачується рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, то платежі, здійснені відповідачем по січень 2024 року, господарським судом правильно враховані як орендна плата за землю за грудень 2023 року.

При цьому платіж на суму 27 819,46 грн. згідно з платіжною інструкцією №913 від 28.11.2023 має призначення платежу «за лютий 2022 року» та здійснений 28.11.2023, тому він не міг бути врахований в листі Головного управління ДПС у Запорізькій області №2684/3/08-01-04-07 від 20.03.2023, оскільки станом на час надання цієї інформації цього платежу не існувало. Крім того, строк оплати податкового зобов`язання за 2022 рік на день здійснення цього платежу вже пройшов, тому його слід віднести у сплату орендної плати 2023 року.

В свою чергу, призначенням платежу згідно з платіжною інструкцією №829 від 15.06.2023 на суму 31 992,38 грн. зазначено «за 2021 рік», проте згідно з листом Головного управління ДПС у Запорізькій області №2684/3/08-01-04-07 від 20.03.2023 заборгованість відповідача з плати за землю за 2021 рік відсутня. Оскільки цей платіж здійснений 15.06.2023, то такий підпадає у сплату орендної плати за 2023 рік.

Крім того, позивач не врахував, що згідно з платіжною інструкцію №696 від 27.05.2022 на суму 27 819,46 грн. платіж здійснений за січень 2022 року, зазначивши, що платіжних інструкцій за 2022 рік відповідачем не надано, а тому помилково відніс цей платіж до розрахунку плати за оренду 2023 року.

Враховуючи викладене, за розрахунком суду та перерахунком апеляційного суду, сума переплати з орендної плати за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 складає: 429 805,08 грн. (сума оплат за 2023 2024 роки) 329 252,63 грн. (орендна плата за 2023 рік) = 100 552,45 грн.

Звідси загальна сума заборгованості відповідача з орендної плати за період 01.01.2022 по 31.12.2023 складає: 261 817,84 грн. (заборгованість за 2022 рік) 100 552,45 грн. (переплата за 2023 рік) = 161 265,39 грн.

Натомість позивач визначив суму заборгованості в розмірі 133 445,93 грн.

Оскільки суд не може виходити за межі позовних, тому ним було визнано обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди землі від 15.09.2006 №040626100811 за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 у розмірі 133445,93 грн.

Відповідачем (апелянтом) розмір заборгованості не оспорюється.

Проте ним зазначається, що при визначені територій активних бойових дій суд першої інстанції керувався не наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, а інформацією з сайту новин (https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20220527-karta-bojovyh-dij-na- 25-05-2022-sytuacziya-na-fronti/). Для суду першої інстанції загальновідомим є той факт, що на території міста Запоріжжя ніколи починаючи з 24.02.2022 не велися і не ведуться активні бойові дії, вона не є тимчасово окупованою Російською Федерацією. Також, на думку суду першої інстанції, ракетні обстріли м. Запоріжжя не відносяться до активних бойових дій. З даним твердженням погодитись не можливо, оскільки Законодавство України не дає визначення поняттю «активних бойових дій». Згідно з інформацією з ресурсу Wikipedia Бойові дії дії військ, авіації, флоту з метою знищення живої сили, бойової техніки і військових споруд противника, заволодіння територією, яку він обіймав, надання протидії наступу противника, відбиття його ударів й утримання захопленої своїми військами, території. Можуть бути оборонними, наступальними (контрнаступальними) чи агресивними (захоплення чужих територій). У разі агресивних бойових дій. ураженню можуть піддаватися цивільні та інфраструктури і споруди, а також мирні люди. Взагалі, встановлення територій активних бойових дій є дискреційними повноваженнями Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, а не суду. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 N 309 прямо визначено період перебування м. Запоріжжя в зоні активних бойових дій і не враховувати його при визначені підстав для звільнення від сплати за оренду землі - безпідставно.

Слід зауважити, що орендна плата є одним із основних джерел наповнення міського бюджету, а отже існуюча заборгованість відповідача з орендної плати за землю порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та недоотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.

Оскільки в умовах воєнного стану та погіршення економічної ситуації в Україні, сплата податків, в тому числі і орендної плати за земельні ділянки, є обов`язком суб`єктів господарювання, який безпосередньо впливає на обороноздатність Держави, намагання Відповідача ухилитись від орендної плати за спірну земельну ділянку з формальних підстав є неприпустимим.

З огляду на загальновідомі обставини здійснення повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 р. № 3 89-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом ч. 1 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Натомість ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. за №2024/02.02-7.1 визначено, що ТПП України підтверджує, що обставини введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений внаслідок настання таких (обставин непереборної сили).

Згідно ст. 14-1 Закону України «Про торгово промислові палати України» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Тобто, форс-мажор завжди повинен підтверджуватися сертифікатом Торгово- промислової палати України або регіональної торгово-промислової палати, який видається на запит суб`єкта господарювання окремо під кожен договір. Такий сертифікат видається за умови доведення наступних ключових фактів: настав момент виконання зобов`язання за договором; форс-мажорні обставини призвели до неможливості такого виконання у визначений договором строк.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними, (3) для конкретного випадку. Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

В даному випадку відповідачем не надано суду сертифікату ТПП України, який би підтверджував настання форс-мажорних обставин саме для відповідача і саме за спірними правовідносинами - за Договором між сторонами. До того ж, форс-мажорні обставини звільняють від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від виконання власне самого зобов`язання.

В свою чергу, пунктом 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у наступному пункті (абз. 1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX в редакції Закону № 2260-IX від 12.05.2022 р).

Так, відповідно до пп. 69.14, п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу визначено, що, тимчасово, на період з 01.03.2022 р. по 31.12., наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 06.12.2022 р. за № 1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Наказом від 22.12.2022 р. за № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, додатком (Переліком) до якого, актуалізованим станом на 27.02.2023, у п. 2.3 «Запорізька область» зазначено, що вся територія Запорізького району, де Запорізька територіальна громада і, відповідно, м. Запоріжжя є його невід`ємною частиною, віднесені до територій можливих бойових дій.

12.12.2022 р. Державною податковою службою України було надано роз`яснення, в якому зазначено, що після запровадження воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 2102-ГХ, п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Кодекс) доповнено підпунктами 69.14, 69.16, 69.22 щодо нарахування та сплати плати за землю, екологічного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти оподаткування, розташовані в межах територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасове окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Разом з цим, земельні ділянки загальною площею 0,5674 га з кадастровими номерами 2310100000:02:015:0095 та 2310100000:02:015:0092 розташовані безпосередньо у місті Запоріжжі, в межах Запорізької територіальної громади, а не Запорізького району.

Дійсно, Законодавство України не дає визначення поняттю «активних бойових дій», проте загальновідомим є також і факт того, що на території міста Запоріжжя починаючи з 24.02.2022 р. не велися і не ведуться активні бойові дії, вона не є тимчасово окупованою російською федерацією. Ракетні обстріли м. Запоріжжя не відносяться до активних бойових дій в тій же мірі, як і до інших територій та міст України, які не перебувають безпосередньо у зоні бойових дій. Окремі населенні пункти та території Запорізького району, який розташований навкруги м. Запоріжжя, з південного напрямку дійсно наближені до зони бойових дій і потерпають від численних щоденних обстрілів великої інтенсивності та цілком обґрунтовано внесені до відповідного Переліку, оскільки на них неможливе ведення сільського господарства або іншої підприємницької діяльності.

За приписами ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Варто також зазначити, що ухвалюючи Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 р. № 2120-IX, яким доповнено підрозділ 10 Перехідних положень Податкового кодексу України пунктом 69.14, Верховна Рада діяла в умовах активних наступальних дій з боку агресора та постійної динамічної зміни ліній фронту, тобто законодавець приймав нормативні акти в екстремальних умовах і цілком зрозуміло, що вказаним Законом звільнялися від плати за землю (орендної плати) земельні ділянки, саме на тих територіях, де ведуться (велися) бойові дії (т.з. театр бойових дій).

При цьому первинно затверджений Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом від 25.04.2022 р. № 75 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.04.2022 р. № 457 "Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України", Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 р. за № 453/37789, не містив жодних територіальних громад Запорізького району серед територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022 р.

Запорізька міська територіальна громада Запорізького району з`явилася у вказаному переліку в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 31.05.2022 р. № 104, станом на 27.05.2022 р.

Однак, станом на 25.05.2022 р. територія м. Запоріжжя також не перебувала в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Вказана ситуація не зазнавала змін і в подальшому, а тому в редакції Закону № 3050-IX від 11.04.2023 р. пункт 69.14 було викладено наступним чином: За період з 01.01.2022 р. до 31.12.2022 р. не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 01.03.2022 р. до 31.12.2022 р. - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Отже, законодавець визначив умови оподаткування, уточнивши, що від плати за землю (орендної плати) звільняються земельні ділянки виключно в зоні активних бойових дій чи на окупованих територіях, змінивши початок цього періоду та обмеживши його дію до 31.12.2022.

Як вже було зазначено, на момент набрання чинності 06.05.2023 Закону №3050 Наказ №309 діяв у останній редакції, за якою територія Запорізького району Запорізької області, до складу якої входить територія Запорізької міської територіальної громади, віднесена до територій можливих бойових дій (частина перша розділу І).

У рішенні у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/1999, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Закон №3050 не має прямої вказівки про зворотну дію Наказу №309 в часі. Для цілей справляння плати за землю у 2022 році наказ №309 застосовується у частині наявності певної території у Переліку територій, затвердженого наказом №309 у чинній редакції (зі змінами). Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації не враховуються, про що вказано у роз`ясненнях Державної податкової служби України від 18.05.2023.

Більше того, сам по собі обов`язок Орендаря сплачувати орендну плату за земельні ділянки у 2022 році існував на підставі вимог законодавства та Договору оренди. Виключно через початок військової агресії законодавцем прийнято рішення, що на територіях де ведуться бойові дії та які знаходяться під окупацією орендна плата за земельні ділянки не буде сплачуватися орендарями.

Уточнення формулювання відносно прямої вказівки в Законі, що вказане стосується земельних ділянок, що розташовані на територіях активних бойових дій, викликане тим, що до відповідних переліків визначених Міністерством реінтеграції увійшли територіальні громади, які розташовані на територіях прилеглих до тих, де велися активні бойові дії, але яких бойові дії безпосередньо не торкнулися. У відповідних переліках з`явилося поняття "Територій можливих бойових дій", до яких згодом потрапила і територіальна громада Запорізького району, включаючи м. Запоріжжя.

Крім того, колегією суддів враховується, що зміни до Договору оренди земельної ділянки щодо звільнення Орендаря від сплати орендних платежів у 2022 році сторонами не вносилися, жодного рішення щодо звільнення від цих платежів будь-яких орендарів земельних ділянок на території м. Запоріжжя Запорізькою міською радою не приймалося, доказів зворотного відповідачем суду надано не було, як і не представлено інших належних та допустимих доказів щодо відсутності у нього заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за 2022-2023 роки.

Приймаючи до увагу наведене, слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що у Відповідача відсутні законні підстави для звільнення його від сплати за оренду землі у період з 12.03.2022 по 31.12.2022, відхиливши аргументи скаржника про протилежне.

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їм належну правову оцінку.

З огляду на що, доводи апелянта, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 у справі № 908/3773/23, яке відповідає вимогам встановленим ст. 236 ГПК України.

Зважаючи на результат апеляційного перегляду справи, на підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі, які складаються з судового збору за подання апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія МБМ на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 у справі № 908/3773/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського Запорізької області від 22.04.2024 у справі № 908/3773/23 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія МБМ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 26.11.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя А.Є. Чередко