Рішення

від 25.11.2024 по справі 908/1828/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/130/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024 Справа № 908/1828/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Красніковій С.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570)

До відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Лайф-Фарм (пр. Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 36924043)

До відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про солідарне стягнення 32 917,79 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Ляхов О.В. (в режимі відеоконференції) - ордер серії АМ №1018498 від 01.12.2021

Від відповідача-1: не з`явився;

Від відповідача-2: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

01.07.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Лайф-Фарм та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 32 917,79 грн.

01.07.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/669/24 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 03.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1828/24 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 30.07.2024, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.09.2024 розгляд справи № 908/1828/24 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Відкрите провадження у справі № 908/1828/24 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.10.2024 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

30.09.2024 від АТ КБ Приватбанк до суду надійшла заява з письмовими поясненнями по суті спору та клопотанням про проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 30.09.2024 заяву Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК про забезпечення проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Ухвалою суду від 02.10.2024 № 908/1828/24 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 28.10.2024 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції. Запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

17.10.2024 від Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк до суду надійшла заява про виключення з матеріалів справи даних представника позивача Мельник В.М.

Ухвалою суду від 28.10.2024 № 908/1828/24 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 25.11.2024 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції.

25.11.2024 від АТ КБ Приватбанк до суду надійшло клопотання № б/н від 25.11.2024 (вх. № 22918/08-08/24 від 25.11.2024), в якому зазначено, що після відкриття провадження у справі № 908/1828/24 - 05.07.2024 відповідачем-1 здійснено часткове погашення заборгованості по тілу кредиту за договором № б/н від 05.11.2021 на суму 10 000,00 грн. З у рахуванням викладеного, станом на 25.11.2024 загальний розмір заборгованості складає 22 917,79 грн., в т.ч. 20 117,79 грн. заборгованість по тілу кредиту та 2 800,00 грн. заборгованість по комісії.

Вказане клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 25.11.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги зазначивши, що 05.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю Лайф-Фарм підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої ТОВ «Лайф-Фарм» приєдналось до Умов та правил надання банківських послуг (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 05.11.2021 (Договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору. Свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, перерахувавши на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 100 000,00 грн. В забезпечення виконання умов кредитного договору, 05.11.2021 року між АТ КБ Приватбанк та ОСОБА_1 укладений договір поруки № POR1636036717354, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з договору. 01.12.2022 позивач та відповідач-1 погодились реструктуризувати заборгованість та підписали Заяву-анкету про зміну умов договору, відповідно до п. 6.2. якого строк кредиту продовжено до 01.09.2025. Також, 20.06.2022 між позивачем та відповідачем-1 підписано Заяву-анкету про зміну умов договору. В порушення відповідних умов Договору Відповідач-1 не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін та не сплатив у повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії. У зв`язку з чим Відповідач-1 станом на 20.06.2024 року має заборгованість 32 917,79 грн., в т.ч. 30 117,79 грн. заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) та 2 800,00 грн. заборгованість за простроченою комісією.

Крім цього, після відкриття провадження у справі, 05.07.2024 відповідачем-1 здійснено часткову оплату заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.11.2021 на суму 10 000,00 грн. З урахуванням викладеного, сума заборгованості по тілу кредиту становить 20 117,79 грн., заборгованість з комісії 2 800,00 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 553, 554, 610, 625, 1048 1050 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Представники відповідачів 1 та 2 як на стадії підготовчого провадження, так і на стадії розгляду справи по суті у судові засідання вкотре не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлені належним чином шляхом направлення на їх поштові адреси відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без участі уповноважених представників або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Відповідно до даних Діловодство спеціалізованого суду Господарського суду Запорізької області у Товариства з обмеженою відповідальністю Лайф-Фарм (код ЄДРПОУ 36924043) відсутній зареєстрований електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно із роздруківкою з офіційного сайту Опендатабот: https://opendatabot.ua/, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Лайф-Фарм є: пр. Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035.

З метою повідомлення відповідача-1 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копію ухвали суду від 03.07.2024 про відкриття провадження у справі № 908/1828/24 направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції на вказану адресу місцезнаходження відповідача-1.

Також судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/3473/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Лайф-Фарм та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 107 287,83 грн.

У рішенні Господарського суду Запорізької області від 17.04.2024 у справі № 908/3473/23 встановлено, що Відповідно до бази даних Діловодство спеціалізованого суду Господарського суду Запорізької області у Товариства з обмеженою відповідальністю Лайф-Фарм (код ЄДРПОУ 36924043) відсутній електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС.

Згідно інформації з офіційного сайту Опендатабот: https://opendatabot.ua/ місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Лайф-Фарм (код ЄДРПОУ 36924043) є пр. Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035.

На виконання ст. 16 Закону України Про захист персональних даних, 11.12.2023 Господарським судом Запорізької області на адресу Департаменту реєстраційних послуг Київської міської ради надіслано запит № 908/3473/23 про надання інформації про реєстрацію місця проживання, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі, щодо фізичної особи: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).

03.01.2024 від Департаменту реєстраційних послуг Київської міської ради до суду надійшов лист № 074/06/2-14 від 02.01.2024 (вх. № 94/08-08/24 від 03.01.2024), в якому зазначено, що за відомостями Департаменту Лабортас Лайф-Фарм Василівна, дата народження 07.11.1967 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, ухвала суду від 03.07.2024 про відкриття провадження у справі надіслана на адресу відповідача 2: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

В матеріалах справи містяться копії ухвал Господарського суду Запорізької області по справі № 908/1828/24, які направлені судом на вищевказані адреси ТОВ Лайф-Фарм та ОСОБА_1 рекомендованими листами з повідомленнями про вручення та повернулись до суду з відмітками АТ Укрпошта причина повернення за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідачі 1 та 2 були належним чином повідомлені про розгляд справи № 908/1828/24 в суді.

Станом на 25.11.2024 відповідачі 1 та 2 запропонованих ухвалою суду від 03.07.2024 про відкриття провадження у справі № 908/1828/24 письмових відзивів на позовну заяву та доданих до них документів на адресу суду не надіслали, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористались.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 25.11.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайф-Фарм» (код ЄДРПОУ 36924043) (Відповідач-1) через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг КУБ.

Відповідно до цієї заяви позичальник приєднався до розділу 1.1. Загальні положення та підрозділу 3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ ПРИВАТБАНК http://privatbank.ua.

Частиною 1 статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 3.2.2.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту «Кредит КУБ» для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати ) вказуються в Заяві про приєднання по Умов та правил надання банківських послуг (далі Заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі «Paparless» або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного Банку України (далі НБУ), які регулюють кредитні відносини.

Відповідно до пункту 3.2.2.3. Умов надання кредитів у рамках Послуги здійснюється на наступних умовах: Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту терміновий кредит в обмін на зобов`язання Клієнта щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та винагород. Відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, їх кількість і дати їх здійснення вказуються в Заяві. Заява на приєднання до Послуги в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом підписується електронним підписом, є способом укладання кредитного договору в електронному вигляді.

Таким чином, 05.11.2021 року між Відповідачем-1 та АТ КБ «Приватбанк» укладений кредитний договір № б/н (далі - Договір), який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із вищевказаних Анкети-заяви та Умов.

Договором, зокрема, визначено наступне.

1.1. Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності Клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни.

1.2. Розмір кредиту: 100 000 (сто тисяч) грн.

1.3. Строк кредиту: 12 місяців здати видачі кредитних коштів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених 4 родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, па його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Пунктом 3.2.2.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агробізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу на протязі 6 місяців користування кредитом на вибір Клієнта за погодженням Банку. Строк користування кредитом зазначено у Заяві про приєднання. Максимальний строк користування кредитом не може перевищувати 12 місяців з дати видачі кредитних коштів «…».

У відповідності до пунктів 3.2.2.5.2. та 3.2.2.5.3. Умов відповідач-1 взяв на себе зобов`язання оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п. 3.2.2.3.2., а також повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в пунктах 3.2.2.3.1., 3.2.2.3.2., 3.2.2.5.14., 3.2.2.6.2 а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Відповідно до п. 3.2.2.9. Умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.2.1., 3.2.2.3 цього Договору Клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.2.3.2.

За змістом п. 3.2.2.3.2. Умов за користування Послугою Клієнт сплачує щомісяця на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно Графіку, визначених в заяві та Тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений Графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.2.6.2.).

Згідно з п. 3.2.2.3.3. Умов, у разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитним договором клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому Тарифами.

Пункт 3.2.2.9.3. Умов передбачає, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві (п. 3.2.2.3.1).

Пунктом 1.3. Заяви встановлено, строк кредиту: 12 місяців з дати видачі кредитних коштів.

Пунктами 1.4., 1.5. Заяви визначено, що у період з дати підписання Заяви процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,6% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом 1,4% в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту).

Проценти за користування кредитом у разі виникнення простроченнях зобов`язань за кредитним договором: 4% в місяць від суми простроченої заборгованості.

Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів.

Сторони узгодили, що графік погашення кредиту (Додаток 1 до цієї Заяви) є невід`ємною частиною Договору.

Сторони узгодили, що в разі:

- порушення строку повернення кредиту, визначеного п.1.3. цієї Заяви, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку.

- настання обставин, передбачених п.3.2.2.3.1.3. Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту визначеного у повідомленні Банку,

- настання обставин, передбачених п.3.2.2.6.2., п.3.2.2.6.6. Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту,

Нарахування процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на початковий розмір кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п. 3.2.2.9.2. Умов).

У додатку № 1 до договору сторонами затверджений графік погашення кредиту з визначенням сум процентів за користування.

05.11.2021 року, на підставі укладеного договору, Позивачем перераховано на поточний рахунок Відповідача кредитні кошти у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою по рахунку Відповідача-1 (№ 20633040121337).

У розрізі спірних правовідносин, Суд враховує правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2019 року у справі № 910/10254/18, згідно якої банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а отже є належними доказами надання позичальнику кредитних коштів.

Таким чином, Банк виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу-1 кредитні кошти у порядку, сумі, строки та на умовах, передбачених Кредитним договором.

04.11.2021 року між АТ КБ Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № POR1636036717354, предметом якого є надання поруки Відповідачем-2 за виконання зобов`язань Відповідача-1, які випливають з Договору (п. 1.1. Договору поруки), а саме:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно з п. 3.2.2.3.2 Угоди 1 - перші 6 місяців 1.6 відсотка (одна ціла шість десятих) в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1.4 відсотка (одна ціла чотири десятих) від початкового розміру кредиту;

- за період користування кредитом згідно з п. 3.2.2.3.3 Угоди 1 - 4,0% (чотири) відсотки в місяць від суми простроченої заборгованості;

б) кредиту в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн.

Якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання Боржника, що забезпечені цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладанні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

1.2. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

1.5. У випадку невиконання Боржником зобов`язань за Угодою 1, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

2.1. Кредитор має право:

2.1.2. У випадку невиконання Боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п.1.1 цього Договору, Кредитор має право направити Поручителю вимогу із. зазначенням невиконаного (их) зобов`язання (нь). Ненаправлення Кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе Поручителем зобов`язання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний Боржник у випадку невиконання Боржником зобов`язань за Угодою 1, незалежно від факту направлення чи ненаправлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

2.2. Поручитель має право:

2.2.1. У випадку виконання Поручителем зобов`язань Боржника за Угодою 1, вимагати від Кредитора передачі всіх прав Кредитора за "Угодою 1", та договором(ами) застави (іпотеки), укладеним(ми) в забезпечення виконання зобов`язань Боржника перед Кредитором за Угодою 1.

2.4. Поручитель зобов`язаний:

2.4.1. Виконати зобов`язання Боржника, зазначені в направленій Кредитором вимозі згідно п.п.2.1.2 п.2.1 цього Договору.

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 554 Цивільного кодексу України, Боржник та Поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Частина 1 статті 543 ЦК України визначає, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

05.11.2021 позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, перерахувавши на поточний рахунок Відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 100 000,00 грн.

Матеріали справи також свідчать, що 01.12.2022 між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Лайф-Фарм» підписано Заяву-анкету про зміну умов кредитного договору № б/н від 05.11.2021, якою сторони встановили наступне:

1) Строк кредиту: продовжується до 01.09.2025;

2) Графік погашення: 2022 рік по 0,5 % від сальдо щомісячно, 2023 по 2 % від сальдо щомісячно, далі рівними частинами щомісячно;

3) нараховані та несплачені до дати реструктуризації проценти/комісії: сплата рівними частинами протягом 12 місяців;

4) проценти, що будуть нараховуватись з дати реструктуризації, сплачуються в повному обсязі щомісяця;

5) розмір процентної ставки:

- 0,0001 % до 31.12.2022 року (включно);

- надалі починаючи з 01.01.2023 року діючий відповідно до п. 1.4. Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги.

Також, 20.06.2022 між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Лайф-Фарм» підписано Заяву-анкету про зміну умов договору.

Відповідачем-1 порушено зобов`язання щодо сплати кредиту та процентів за кредитним договором, що підтверджується випискою по рахунку Відповідача та розрахунком заборгованості.

У зв`язку з порушенням відповідачем-1 умов кредитного договору, АТ КБ «Приватбанк» на адресу ТОВ «Лайф-Фарм» та ОСОБА_1 надіслано повідомлення-вимогу № LB5K1KUB03FR9, в якій позивач вимагав від позичальника та поручителя сплатити прострочену заборгованість на умовах та порядку, що встановлені кредитним договором та достроково повернути кредит разом із нарахованими відсотками за користування кредитом та неустойкою.

Проте, вказане повідомлення-вимога залишена без відповіді та задоволення.

Станом на 01.07.2024 заборгованість ТОВ «Лайф-Фарм» за договором № б/н від 05.11.2021 становить 32 917,79 грн., в т.ч. 30 117,79 грн. заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) та 2 800,00 грн. заборгованість за простроченою комісією.

Невиконання відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань за договором № б/н від 05.11.2021, а відповідачем-2 за Договором поруки № POR1636036717354 від 04.11.2021 стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про солідарне стягнення з відповідачів 1 та 2 заборгованості в примусовому порядку.

З матеріалів справи також вбачається, що після відкриття провадження у справі, 05.07.2024 ТОВ «Лайф-Фарм» здійснено часткову оплату заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.11.2021 на суму 10 000,00 грн., у зв`язку з чим станом на 25.11.2024 загальна сума заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.11.2021 становить 22 917,79 грн., в т.ч. сума заборгованості по тілу кредиту - 20 117,79 грн. та заборгованість з комісії 2 800,00 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори, які в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України Про електронний цифровий підпис закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг).

Згідно зі ст. 8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів: анкета-заяви клієнта юридичної особа-резидента про приєднання до умов і правил надання послуги "КУБ" від 05.11.2021 разом з графіком погашення основної суми заборгованості, договір поруки № POR1636036717354 від 05.11.2021, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, заява-анкети про зміну умов договору.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

Отже, вищевказані документи мають правовий статус електронних документів, оскільки підписані сторонами шляхом накладання кваліфікованих електронних підписів (скорочено - КЕП) та електронних печаток.

До позовної заяви позивачем в підтвердження укладання та підписання вказаних правочинів надані згідно Закону України „Про електронні довірчі послуги файли протоколи перевірки накладання кваліфікованих електронних підписів (за цим Законом „перевірка - процес засвідчення справжності і підтвердження того, що електронний підпис чи печатка є дійсними).

Відповідачами не надано суду заперечень щодо факту укладення між сторонами 05.11.2021 кредитного договору та договору поруки № POR1636036717354 від 04.11.2021 шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів. Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах справи відсутні та суду не надано.

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що кредитний договір від 05.11.2021 та договір поруки № POR1636036717354 від 04.11.2021 укладені між сторонами в електронній формі шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів, що підтверджується відповідними Протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису до кожного документу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

Відповідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2. ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладений такий правовий висновок: Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ГК України).

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем-1 порушені строки погашення кредиту та комісії, передбачені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання та сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед Банком боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед Банком за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед Банком за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед Банком солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) Банк має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до п. 1.5 договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов`язань за «Угодою 1», боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок загальної суми заборгованості у розмірі 32 917,79 грн., який складається в тому числі із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) на суму 30 117,79 грн. та заборгованості з комісії, в т.ч. заборгованості за простроченою комісією у розмірі 2 800,00 грн. суд зазначає, що розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, перевірений судом, а тому вказані вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 1-2 є обґрунтовані та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідачі 1-2 проти арифметичних розрахунків Позивача не заперечили, контррозрахунку суду не надали.

Проте як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, після відкриття провадження у справі ТОВ «Лайф-Фрам» 05.07.2024 здійснено часткову оплату заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.11.2021 на суму 10 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 2 частини першої статті 231 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Оскільки відповідачем-1 здійснено часткове погашення заборгованості за наданим кредитом на суму 10 000,00 грн. після відкриття провадження у справі, провадження у справі в частині вимоги про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Лайф-Фарм та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) на суму 10 000,00 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за договором станом на час прийняття рішення у цій справі не погашена, розміри вказаної заборгованості за тілом кредиту та за простроченою комісією відповідають фактичним обставинам справи, то позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів 1 та 2 заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 20 117,79 грн. та заборгованості з комісії, в т.ч. заборгованості за простроченою комісією на суму 2 800,00 грн. підлягає задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії, від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії, від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України, від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії, від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії, від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесяп проти Вірменії) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати за кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді па кожен аргумент. Міра, до якої суд мас викопати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс 'Горіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія Л, N 303-Л, н. 29). Хоча національний суд мас певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, и. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах № 910/13407/17 та № 915/370/16.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів 1-2 у рівних частинах, а саме по 1 211,20 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Лайф-Фарм (пр. Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 36924043) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.11.2021 у розмірі 22 917 (двадцять дві тисячі дев`ятсот сімнадцять) грн. 79 коп., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) на суму 20 117 (двадцять тисяч сто сімнадцять) грн. 79 коп. та заборгованість з комісії (заборгованість за простроченою комісією) на суму 2 800 (дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) на суму 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лайф-Фарм (пр. Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 36924043) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2024.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.