Рішення

від 14.11.2024 по справі 927/1467/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

14 листопада 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1467/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О., розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Укрріелістейт,

код ЄДРПОУ 43330175, вул. курсанта Єськова,б14, корп.3, кв25, м.Чернігів, 14033

до відповідача: Фізичної особи-підприємеця Кривенко Богдан Анатолійович,

РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 211457,53 грн

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: адвокат Сааді Р.М. (поза межами суду)

від відповідача: адвокат Тіток Д.О.

У судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

23.10.2023 до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Укрріелістейт до Фізичної особи-підприємця Кривенко Богдана Анатолійовича про стягнення 211 457,53 грн та розірвання договору оренди нерухомого майна в частині оренди приміщень загальною площею 80 м.кв. (1 поверх) по вулиці Комсомольській,2 у смт Козелець.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди нерухомого майна укладеного між відповідачем та Приватним акціонерним товариством Побутсервіс в частині оплати орендованого майна.

Ухвалою Господарського суду від 30.10.2023 суд постановлено позовну заяву залишити без руху з підстави несплати судового збору в установленому розмірі та встановлено позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Після усунення недоліків ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

17.11.2023 відповідачем подано до суду відзив з запереченнями проти позову, відповідно до якого відповідач вказує, що за весь час користування орендованим майном орендодавцем ПрАТ «Побутсервіс» жодного разу не було виставлено рахунку, на підставі якого мала бути сплачена орендна плата; відповідачу стало відомо про неодноразову зміну власників орендованого майна лише безпосередньо з позовної заяви, при цьому відповідач не отримував рахунки для оплати орендної плати ні від ПрАТ «Побутсервіс», ні від TOB «Агрозем Холдинг», ні від TOB «Укрріелістейт» (з належними реквізитами); договори про відступлення права вимоги № 1/03-10/23-ГТВ від 03 жовтня 2023 року та №1/23-ПВ від 03.10.2023 року, не могли укладатись без погодження відповідача щодо відступлення права вимоги.

21.11.2023 позивачем через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив з запереченнями прти доводів відповідача.

27.11.2023 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2023 року судом задоволено клопотання позивача та постановлено зупинити провадження у справі №927/1467/23 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Чернігівської області по справі № 927/1597/23.

За наслідками апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2023 по справі № 927/1467/23 Північним апеляційним господарським судом постановлено задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрріелістейт, ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.12.2023 у справі №927/1467/23 скасувати, матеріали справи направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції. Матеріали справи повернулись до Господарського суду Чернігівської області 07.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.05.2024 року постановлено продовжити строк підготовчого провадження у справі № 927/1467/23 на 30 днів та призначено підготовче судове засідання.

23.05.2024 позивачем подано до суду заяву про зміну (доповнення) підстав позову та залучення додаткових документів.

19.06.2024 відповідачем подано до суду письмові пояснення по суті спору та заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Суд відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 26.08.2024. Судове засідання призначене на 26.08.2024 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Белова С.В. у відпустці, про що сторони були повідомлені листом від 29.08.2024. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2024 постановлено повідомити сторін про те, що судове засідання у справі відбудеться 25.09.2024 року.

В судове засідання 25.09.2024 представник позивача не прибув, подавши клопотання про розгляд справи без його участі. Представник відповідача з`явився в судове засідання.

25.09.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про долучення нових доказів, а саме пояснення фізичної особи-пі дприємця Харченко Євгенія Ігоровича від 09.08.2024 року; копію договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2024 року; копію акту приймання передачі по договору від 01.05.2024 р.; докази здійснення оплат (копія квитанції № 6Т62-78Е1-В28В-59СА від 01.08.2024 та копія квитанції Ns9790-8B11-MOTM-5BB4 від 23.07.2024); адвокатський запит від 08.08.2024 року; відповідь від 13.08.2024 року на адвокатський запит від 08.08.2024 року; копія договору оренди нежитлового приміщення від 25.08.2022 року; копію акту приймання передачі по договору від 25.08.2022 року; докази здійснення оплат (платіжна інструкція від 03.06.2024р.); інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою: Чернігівська обл., Козелецький р., смт. Козелець, вул. Соборності, 2 ; копія заяви TOB "Укрріелістейт" про заперечення щодо долучення нових доказів до матеріалів справи №927/473/24 разом з копією договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2024; копія технічного паспорту станом на 29 травня 2022 року на нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою смт. Козелець, вул. Соборності, 2 разом із копіями двох сторінок зі старого технічного паспорту.

25.09.2024 до суду надійшло клопотання позивача із запереченням про долучення нових доказів відповідача, в якому позивач просить у випадку задоволення клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи нових доказів від 24.09.2024, долучити до справи доказ - копію договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2024, укладеного між TOB Укрріелістейт в особі директора Івасюка Я.В. та ФОП Харченком Євгенієм Ігоревичем, та копію акту приймання-передачі до Договору від 01.05.2024, які позивач не міг подати раніше, з огляду на відсутність потреби у цьому до подачі відповідачем заяви про долучення до матеріалів нових доказів від 18.09.2024; копію договору оренди нежитлових приміщень від 01.08.2024, укладеного між TOB Укрріелістейт в особі директора Івасюка Я.В. та ФОП Овдієнко М.В., та копію акту приймання-передачі нежитлових приміщень в оренду від 01.08.2024, які позивач не міг подати раніше, з огляду на відсутність потреби у цьому до подачі відповідачем заяви про долучення до матеріалів нових доказів від 24.09.2024, а також витребувати у відповідача для огляду в судовому засіданні оригінали документів, копії яких подано суду 18.09.2024, і які позивач ставить під сумнів вважаючи їх підробленими.

В судовому засіданні 25.09.2024 відповідачем подано суду клопотання про призначення судової експертизи.

Судом відхилено клопотання позивача щодо витребування у відповідача для огляду в судовому засіданні оригіналів документів, копії яких подано суду 18.09.2024, з огляду на його необгрунтованість, оскільки відповідачем 18.09.2024 не подавались будь-які копії документів в межах справи № 927/1467/23.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.09.2024 в даній справі постановлено повернутись у справі №927/1467/23 до стадії підготовчого провадження, призначено підготовче засідання на 29.10.2023 року на 10:30 год, зобов`язано сторони надати суду належним чином завірені копії технічних паспортів на нежитлову будівлю по вул. Соборності (колишня Комсомольська),2 у селищі міського типу Козелець Чернігівської області з додатками (схемами розташування будівель та споруд, планом, експлікацією, характеристикою, тощо) станом на 23.03.2015, на 25.08.2022 та на 01.05.2024, а також їх оригінали для огляду в судовому засіданні 29.10.2024; відкладено розгляд та вирішення клопотання про призначення експертизи в судовому засіданні 29.10.2024.

28.10.2024 позивачем подано до суду заяву про долучення доказів та інші процесуальні питання, в якій просить:

- поновити строк подання доказів та долучити до матеріалів справи письмові докази (копії документів), а саме: копії трьох технічних паспортів (від 24.11.2014, 29.05.2020 та 01.06.2020) на будівлю по вул. Соборності, 2 у смт. Козелець; копію довідки КП «Ніжинське МБТІ» від 14.10.2024 № 4; копію договору оренди нерухомого майна від 30.04.2015, укладеного між ФОП Швед P.O. та ПрАТ «Побутсервіс»; копію договору від 02.10.2023 укладеного між ФОП Швед P.O. та TOB «Побутовий Сервіс», про дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна від 30.04.2015, укладеного між ФОП Швед P.O. та ПрАТ «Побутсервіс»;

- витребувати у відповідача для огляду в судовому засіданні оригінали документів, копії яких відповідач подав господарському суду 24.09.2024, і які позивач ставить під сумнів вважаючи їх підробленими, а саме: пояснення фізичноі особи-підприємця Харченко Євгенія Ігоровича від 09 серпня 2024 року; копію договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2024 року; копію акту приймання передачі по договору від 01.05.2024 p.; адвокатський запит від 08.08.2024 року; відповідь від 13.08.2024 року на адвокатський запит від 08.08.2024 року; копія договору оренди нежитлового приміщення від 25.08.2022 року; копію акту приймання передачі по договору від 25.08.2022 року; докази здійснення оплат (платіжна інструкція від 03.06.2024р.);

- відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи;

- закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

28.10.2024 позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить продовжити розгляд справи № 927/1467/23 з предметом позову: стягнути з фізичної особи-підприємця Кривенка Богдана Анатолійовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрріелістейт» (місцезнаходження: вулиця Єськова курсанта, будинок 14, корпус 3, квартира 25, місто Чернігів, Чернігівська область, 14033, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 43330175) заборгованість за період з 28.03.2015 по 18.10.2023 в розмірі 211 457,53 грн.

Щодо зміни предмету позову

Відповідно до ч.2 ст.14 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Відповідно до правової позиції Верховний Суд викладеної в постанові від 22.07.2021 по справі №910/18389/20, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими;

2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

При цьому Верховний Суд зазначає про те, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Отже, позивач здійснив заміну одних позовних вимог іншими та доповнив позовні вимоги новими вимогами щодо періоду нарахування сум 0,3% річних та інфляційних втрат, тобто змінив предмет позову, натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, залишилися незмінними.

За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити заяву представника позивача від 28.10.2024 про зміну предмету позову, та з урахуванням таких змін здійснювати подальший розгляд справи.

До початку судового засідання 29.10.2024 через систему Електронний суд надійшла заява позивача про відвід судді Белова С.В. від розгляду справи № 927/1467/23. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.10.2024 постановлено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Укрріелістейт про відвід судді Белова С.В. від розгляду справи №927/1467/23 залишити без розгляду.

29.10.2024 відповідачем подано до суду клопотання в якому просить:

- прийняти та долучити до матеріалів справи № 927/1467/23 копії технічних паспортів (станом на 29 травня 2022 року та станом на 24 листопада 2014 року) на нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою смт. Козелець, вул. Соборності, 2, а також копію адвокатського запиту Вих. №226/09-24 від 26.09.2024 року;

- прийняти та долучити до матеріалів справи №927/1467/23 клопотання представника TOB "Укрріелістейт" від 03.10.2024 року (справа № 927/473/24) про долучення доказів та інші процесуальні питання разом з додатками;

- призначити у справі №927/1467/23 будівельно-технічну експертизу.

В судовому засіданні 29.10.2024 відповідачем подано клопотання про винесення окремої ухвали.

В судовому засіданні 29.10.2024 постановлено відмовити в задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 910/11002/21.

В силу приписів статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності і взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

При вирішенні питання щодо призначення судової експертизи суди повинні враховувати, окрім вищезазначеного, і можливість дотримуватися принципу процесуальної економії.

Принцип процесуальної економії господарського судочинства - загальне керівне положення, відповідно до якого господарський суд, учасники судового процесу та/або сторони виконавчого провадження економно і ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.

Сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, що б під час розгляду справи в господарському суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановленні законом засоби з урахуванням строків визначених нормами процесуального права.

Елементами змісту принципу процесуальної економії господарського судочинства слід вважати:

- вимога оперативного розгляду справи;

- вимога економного використання процесуальних засобів судом, учасниками справи для повного та всебічного розгляду справи у господарському суді.

Підтвердженням необхідності дотримання принципу процесуальної економії є зокрема практика ЄСПЛ, яка полягає у тому, що:

- нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України, рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі Фрідлендер проти Франції);

- роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі Красношапка проти України).

Відповідач за допомогою експерта хоче ідентифікувати об`єкт оренди відносно договорів оренди які знаходяться в матеріалах справи, тобто чи є нерухоме майно, що знаходиться за адресою смт.Козелець, вул Соборності 2 ( 493 м.кв) об`єктами оренди договорів.

За наведених обставин суд не вбачає підстав для призначення будівельно-технічної експертизи у цій справі, оскільки з`ясування обставин, які хоче встановити відповідач, не потребує спеціальних знань, і у суду достатньо знань для встановлення цих даних.

Відтак суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі будівельно-технічної експертизи. У даному випадку призначення будівельно-технічної експертизи призведе до затягування вирішення спору по суті.

Щодо клопотання відповідача про постановлення окремої ухвали з посиланням на недобросовісність дій позивача, суд зазначає, що відповідно до положень частин 1, 11 статті 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Окрема ухвала суду у розумінні положень статті 246 Господарського процесуального кодексу України є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Тобто за своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних звернень особі/особам, до компетенції та/або обов`язку яких відноситься усунення виявлених порушень.

Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (аналогічний висновок міститься у пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 171/2124/18, у пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц, постанова Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 906/344/21).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін (аналогічний висновок міститься у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14).

Ознак складу кримінального правопорушення в діях посадових осіб позивача суд не вбачає, а відповідач конкретного складу злочину не навів. Відтак суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали щодо позивача.

У судовому засіданні 14.11.2024 суд вирішив всі подані до судового засідання клопотання та розпочав розгляд справи по суті, на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Складання повного тексту рішення відкладено судом на строк встановлений ч.6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, при цьому у зв`язку з перебуванням судді Белова С.В. у відпустці у період з 18.11.2024 по 22.11.2024, а потім на навчанні у період з 25.11.2024 по 27.11.2024, повний текст рішення підписаний суддею 28.11.2024 з урахуванням положень ч.4 ст 116 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди нерухомого майна від 27.03.2015, укладеного між відповідачем та Приватним акціонерним товариством Побутсервіс, в частині сплати орендної плати за нерухоме майно, яке після укладення зазначеного договору перейшло у власність позивача, а також посилається на договори про про відступлення права вимоги від 03.10.2023 № 1/03-10/23-ПВ та № 1/23-ПВ, згідно яких позивач став новим кредитором відповідача.

Позивач просить стягнути з фізичної особи-підприємця Кривенка Богдана Анатолійовича на свою користь заборгованість за період з 28.03.2015 по 18.10.2023 в розмірі 211 457,53 грн, підставами позову позивачем визначено систематичну несплату відповідачем орендної плати в частині оренди приміщень, загальною в частині оренди приміщень, загальною площею 80 метрів квадратних (1 поверх) по вулиці Комсомольській, 2 у селищі міського типу Козелець Чернігівської області, нарахованої за період 28.03.2015 по 18.10.2023, в сумі 211 457,53 грн., у строк, встановлений договором, та після одержання рахунку, виставленого позивачем (орендодавцем), нормативно обгрунтована п.13.1 договору оренди від 27.03.2015, ч.2 ст.651, ч.3 ст. 653, ч.2 ст. 773, ст. 782 ЦК України, ч.4 ст.188, ч.3 ст. 291 ГК україни.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні з таких підстав:

- за весь час користування орендованим майном орендодавцем ПрАТ «Побутсервіс» жодного разу не було виставлено рахунку, на підставі якого згідно п. 5.2 Договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015, мала бути сплачена орендна плата. Отже, з врахуванням положень ст, 538 ІІК України та п. 5.2 укладеного між сторонами договору оренди, через невчинення Орендодавцем дій по виставленню рахунку у Орендаря фактично не виникло зустрічне зобов`язання з оплати, а у Орендодавця не виникло право вимагати стягнення заборгованості та посилатися на неналежне виконання договору;

- відповідачу взагалі стало відомо про неодноразову зміну власників орендованого майна лише безпосередньо з позовної заяви, при цьому відповідач не отримував рахунки для оплати орендної плати ні від ПрАТ «Побутсервіс», ні від TOB «Агрозем Холдинг», ні від TOB «Укрріелістейт» (з належними реквізитами);

- ні первісний орендодавець ПрАТ «Побутсервіс» правонаступником якого є TOB «Побутовий сервіс» ні TOB «Агрозем Холдинг» як орендодавець не мали права укладати договори про відступлення права вимоги № 1/03-10/23-ГТВ від 03 жовтня 2023 року та №1/23-ПВ від 03 жовтня 2023 року, оскільки відповідачем не надавалось погоджень на відступлення права вимоги відповідно до п. 15.5 Договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015, а в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що до ФОП Кривенко Б.А. зверталися для отримання такого письмового погодження.

Також відповідач вважає, що частина орендованих ним приміщень перебуває в оренді у інших осіб на підставі укладених договорів оренди, тобто має місце подвійна оренда, проти чого заперечує позивач. Відповідач просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

У відповіді на відзив та поданих під час розгляду справи поясненнях позивач заперечив доводи відповідача.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву та поданих під час розгляду справи поясненнях заперечив проти позову та доводів позивача.

Обставини справи встановлені судом.

27.03.2015 Приватне акціонерне товариство «Побутсервіс» (правонаступником якого є ТОВ «Побутовий сервіс») (орендодавець, далі ПрАТ «Побутсервіс») та ФОП Кривенко Богдан Анатолійович (орендар, позивач) уклали договір оренди нерухомого майна (далі Договір), за п. 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у передбаченому цим Договором порядку в строкове платне володіння та користування нерухоме майно нежитлові приміщення (далі майно), що входять до складу належних ПрАТ «Побутсервіс» будівель за адресою: вул. Комсомольська, 2, смт Козелець, Чернігівської області та вул. Комсомольська, 13 смт Козелець, Чернігівської області.

Відповідно до п. 1.2 Договору від 27.03.2015 площа орендованого Майна: в будівлі по вул. Комсомольській, 2 у смт Козелець Чернігівської області (1-ий поверх) 80 кв. м, в тому числі:

- приміщення №2 5,2 кв. м;

- приміщення №3 19,4 кв. м;

- приміщення №4 3,4 кв. м;

- приміщення №5 25,8 кв. м;

- приміщення №8 11,8 кв. м;

- приміщення №9 14,4 кв. м.

Нумерація і площа зазначених приміщень відповідає даним, зазначеним у технічному паспорті на нежитлову будівлю літ. А на вул. Комсомольській, 2 в смт Козелець Чернігівської області, виготовленого КП Ніжинське МБТІ станом на 24.11.2014.

Майно надане в оренду для розміщення офісу, магазинів, перукарні, складів (п. 2.1.).

У п. 3.6 Договору від 27.03.2015 зазначено, що у разі переходу права власності на Майно (частину Майна) до інших осіб цей Договір зберігає чинність для нового власника Майна (частини Майна) без змін та/або виключень щодо тих чи інших його (Договору) окремих положень.

Термін оренди 20 років, з 27.03.2015 по 26.03.2035 (п. 4.1.).

Згідно з п. 5.1 Договору від 27.03.2015 (у редакції договору про внесення змін від 30.04.2015) розмір орендної плати щодо приміщень будівлі по вул. Комсомольській, 2 у смт Козелець Чернігівської області (1-ий поверх) становить 25,00 грн за 1 кв. м орендованої площі за календарний місяць.

Орендна плата починає нараховуватися з дати передачі приміщень орендарю за актом приймання-передачі, підписаним сторонами, та сплачується шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця, або вноситься готівкою в касу Орендодавця не пізніше 10 числа кожного місяця за поточний місяць на підставі рахунку, який виставляється Орендодавцем у цей же термін (п. 5.2.).

Орендар зобов`язується своєчасно здійснювати орендні платежі та вносити плату (відшкодування) за спожиту електроенергію (п. 7.1 Договору від 27.03.2015).

Відповідно до п. 13.1 Договору від 27.03.2015 даний Договір може бути розірваний достроково за рішенням суду за вимогою Орендодавця і в інших випадках, прямо встановлених законодавством та цим Договором.

Відповідно до п. 14.1. Договір оренди нерухомого майна укладений та набирає чинності з моменту підписання акту прийому-передачі майна сторонами.

Сторони в п. 15.5. Договору оренди нерухомого майна узгодили, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною.

Договір оренди нерухомого майна від 27.03.2015 посвідчений приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Афанасьєвою О.Ф., зареєстрований в Реєстрі за № 337.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованим 27.03.2015 № 35589981, зареєстроване право оренди приміщень в цілісному майновому комплексі зі строком дії з 27.03.2015 по 26.03.2035, на підставі договору оренди № 337 від 27.03.2015, зокрема щодо приміщень в будівлі по вул. Комсомольській, 2 у смт Козелець Чернігівської області (1-й поверх) площею 80 кв. м та в будівлі по вул. Комсомольській, 13 в смт Козелець Чернігівської області (1-й та 2-й поверхи) площею 157,8 кв. м; орендар Кривенко Б.А., орендодавець ПрАТ «Побутсервіс».

Передача майна проведена за актом приймання передачі нерухомого майна, складеним 27.03.2015, за підписом повноважних представників сторін, що свідчить про фактичну передачу майна в оренду, зокрема щодо приміщень будівлі по вулиці Комсомольська, 2, смт Козелець, Чернігівської області (1-й поверх) 80 метрів квадратних та зареєстровано право оренди нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, № запису - 9209162.

В подальшому сторони шляхом укладення 13.04.2015 договору про внесення змін, переглянули редакцію пунктів 1.1. та 1.2. Договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015, в частині орендованих площ, за якими: площа орендованого майна в будівлі по вул. Комсомольській, 2 у смт Козелець Чернігівської області (1й поверх) 80 кв. м та в будівлі по вул. Комсомольській, 13 у смт Козелець Чернігівської області (1й поверх) 108,3 кв. м, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30.04.2015 внесені відповідні відомості (витяг за № 37031448).

20.07.2017 ПрАТ «Побутсервіс» (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозем Холдинг» (покупець), уклали договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за п. 1.1. та п. 1.2. якого продавець передає майно в власність покупця, а покупець приймає майно і сплачує за нього обговорену грошову суму, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 493,3 кв. м, розташовану в АДРЕСА_2 та має наступні характеристики: основна будівля «А», підвал «Пд», ганок «а», ганок - «а1», ганок «а2», сарай «Б», гараж «Д», вбиральня «У», огорожа 2 - 4. Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,1965 га, за кадастровим номером 7422055100:72:041:0002.

Договір купівлі продажу нежитлової будівлі від 20.07.2017 посвідчений приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Афанасьєвою О.Ф., зареєстрований в Реєстрі за № 1365.

07.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозем Холдинг» (продавець, відповідач 1) та ТОВ «Укрріелістейт» (покупець, відповідач 2) уклали договір купівлі продажу нежитлової будівлі, за пунктами 1.1. - 1.3. якого продавець продає (передає у власність), а покупець купує (приймає у власність) нежитлову будівлю, загальною площею 493,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1187055574220, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, смт Козелець, вул. Соборності, будинок 2, і сплатив за нерухоме майно в повному обсязі грошову суму за ціною, в порядку та в строки, встановлені цим Договором. Указана нежитлова будівля має наступні характеристики: основна будівля «А», підвал «Пд», ганок «а», ганок - «а1», ганок «а2», сарай «Б», гараж «Д», вбиральня «У», огорожа 2 - 4. Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,1965 га, за кадастровим номером 7422055100:72:041:0002.

Договір купівлі продажу нежитлової будівлі від 07.11.2019 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю., зареєстрований в Реєстрі за № 3363.

07.11.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С. Ю. здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ Укрріелістейт на нежитлову будівлю загальною площею 493,3 кв. м, , що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, смт Козелець, вул. Соборності, 2.

КП Ніжинське МБТІ на замовлення ТОВ Укрріелістейт виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю літ. А на вул. Соборності, 2 в смт Козелець Чернігівської області станом на 01.06.2020, відповідно до якого змінилась площа та нумерація нежитлових будівель на першому поверсі зазначеної будівлі порівняно з технічним паспортом будівлі станом на 24.11.2014. Відомості у технічному паспорті станом на 01.06.2020 є аналогічними відомостям, вказаним у технічних паспортах станом на 29.05.2020 та станом на 29.05.2022.

Зазначені зміни (після ремонту та об`єднання частини приміщень) також описані у довідці КП Ніжинське МБТІ №2 від 01.10.2024, зокрема:

- приміщення №2 (орендоване відповідачем) площею 5,2 кв. м стало приміщенням №3 площею 5,4 кв. м;

- приміщення №3 (орендоване відповідачем) площею 19,4 кв. м стало приміщенням №2 площею 19,2 кв. м;

- приміщення №5 (орендоване відповідачем) площею 25,8 кв. м стало приміщенням №5 площею 25,1 кв. м;

Щодо вказаних приміщень зміна площі приміщень відбулась без зміни перепланування лише з незначною зміною довжини/ширини приміщення (внаслідок вимірювання більш точними засобами або зміни товщини стін при ремонті (оздоблення штукатуркою, гіпсокартоном тощо).

- приміщення №6 площею 7,1 кв. м, №7 площею 6 кв. м, №8 (орендоване відповідачем) площею 11,8 кв. м, №9 (орендоване відповідачем) площею 14,4 кв. м об`єднано в одне приміщення під №7 площею 40,3 кв. м;

- приміщення №11 площею 54,0 кв. м, №12 площею 16,0 кв. м, №1 (магазин) площею 16,7 кв. м. стали приміщеннями №9 площею 42,4 кв. м та №10 площею 42,2 кв. м.

Приміщення №4 (орендоване відповідачем) не зазнало змін ані в нумерації, ані в площі.

03.10.2023, ТОВ Побутовий сервіс, як первісний кредитор та ТОВ Укрріелістейт, як новий кредитор, уклали договір № 1/03-10/23-ПВ про відступлення права вимоги, за п. 1.1. якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором Кривенка Б.А. (РНОКПП НОМЕР_1 , далі боржник, позивач), як фізичної особи підприємця, так і фізичної особи, щодо зобов`язання на суму 57578,08 грн орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 27.03.2015, укладеного між первісним кредитором та боржником, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області Афанасьєвою О.Ф. (речове право оренди нерухомого майна зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно цим же нотаріусом 27.03.2015 за № 19278395), яке виникло в період з 28.03.2015 по 20.07.2017, в частині оренди приміщень загальною площею 80 кв. м (1 поверх) по вул. Комсомольській, 2, смт Козелець Чернігівської області.

За п. 1.2. Договору № 1/03-10/23-ПВ новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання зобов`язань, визначених у п. 1.1. цього Договору, а також сплати неустойки, збитків, відсотків річних та інших можливих платежів (сум), похідних від основних зобов`язань, визначених у цьому пункті Договору, за період з дати виникнення заборгованості за основним зобов`язанням.

Право вимог за Договором № 1/03-10/23-ПВ переходить з моменту його укладення (підписання) (п. 1.3.).

Відступлення права вимоги, передбачене Договором № 1/03-10/23-ПВ, здійснюється за 57578,08 грн, які новий кредитор зобов`язаний сплатити первісному кредитору до 31.12.2024 (п. 2.1.).

Первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору в день підписання Договору № 1/03-10/23-ПВ усі документи, що підтверджують право вимоги за зобов`язаннями боржника (п. 3.1.)

Первісний кредитор зобов`язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за Договором № 1/03-10/23-ПВ на протязі одного місяця після переходу до нового кредитора права на вимогу. У випадку неповідомлення боржника первісним кредитором протягом одного місяця після переходу до нового кредитора права на вимогу, таке повідомлення здійснює новий кредитор (п. 3.2.).

Договір № 1/03-10/23-ПВ набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до його повного виконання (п. 5.1.).

Позивачем в якості доказу щодо виконання первісним кредитором ТОВ Побутовий сервіс зобов`язання про сповіщення боржника про відступлення права вимоги за Договором № 1/03-10/23-ПВ надано суду Повідомлення про відступлення права вимоги №10 від 10.10.2023 на адресу відповідача за підписом директора ТОВ Побутовий сервісЛ.Примак, проте належних доказів надсилання зазначеного повідомлення відповідачу матеріали справи не містять.

Судом враховано, що судовим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2024 по справі № 927/1597/23 встановлено відсутність доказів, що свідчили б про письмове погодження з відповідачем відступлення права вимоги за Договором № 1/03-10/23-ПВ та укладення ТОВ Побутовий сервіс та ТОВ Укрріелістейт договору про відступлення права вимоги до ФОП Кривенка Б.А. щодо зобов`язання на суму 57578,08 грн орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 27.03.2015, без його письмового погодження, вчинене всупереч умов п. 15.5. Договору оренди нерухомого майна та не відповідає вимогам статті 516 ЦК України.

При цьому судом враховано, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2024 відмовлено в задоволенні позову фізичної особи - підприємця Кривенка Богдана Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Побутовий сервіс, Товариства з обмеженою відповідальністю Укрріелістейт про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 03.10.2023 № 1/03-10/23-ПВ з підстав не доведення фізичною особою - підприємцем Кривенком Богданом Анатолійовичем наявності в нього певного суб`єктивного права (інтересу), його порушення (невизнання або оспорювання) з боку відповідачів.

Окремо судом враховано, що позивачем не надано доказів, що свідчили б про повідомлення боржника про відступлення права вимоги новим кредитором у відповідності до п. 3.2. Договору № 1/03-10/23-ПВ.

03.10.2023, ТОВ Агрозем Холдинг, як первісний кредитор та ТОВ Укрріелістейт, як новий кредитор, уклали договір № 1/23-ПВ про відступлення права вимоги, за п. 1.1. якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , далі боржник, позивач), як фізичної особи підприємця, так і фізичної особи, щодо зобов`язання на суму 57183,56 грн орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 27.03.2015, укладеного між первісним кредитором та боржником, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області Афанасьєвою О.Ф. (речове право оренди нерухомого майна зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно цим же нотаріусом 27.03.2015 за № 19278395), яке виникло в період з 21.07.2017 по 07.11.2019, в частині оренди приміщень загальною площею 80 кв. м (1 поверх) по АДРЕСА_2 .

За п. 1.2. Договору № 1/23-ПВ новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання зобов`язань, визначених у п. 1.1. цього Договору, а також сплати неустойки, збитків, відсотків річних та інших можливих платежів (сум), похідних від основних зобов`язань, визначених у цьому пункті Договору, за період з дати виникнення заборгованості за основним зобов`язанням.

Право вимог за Договором № 1/23-ПВ переходить з моменту його укладення (підписання) (п. 1.3.).

Відступлення права вимоги, передбачене Договором № 1/23-ПВ, здійснюється за 57183,56 грн, які новий кредитор зобов`язаний сплатити первісному кредитору до 31.12.2024 (п. 2.1.).

Первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору в день підписання Договору №1/23-ПВ усі документи, що підтверджують право вимоги за зобов`язаннями боржника (п. 3.1.)

Первісний кредитор зобов`язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за Договором №1/23-ПВ на протязі одного місяця після переходу до нового кредитора права на вимогу. У випадку неповідомлення боржника первісним кредитором протягом одного місяця після переходу до нового кредитора права на вимогу, таке повідомлення здійснює новий кредитор (п. 3.2.).

Договір № 1/23-ПВ набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до його повного виконання (п. 5.1.).

Позивачем в якості доказу щодо виконання первісним кредитором ТОВ Агрозем Холдинг зобов`язання про сповіщення боржника про відступлення права вимоги за Договором № 1/23-ПВ надано суду Повідомлення про відступлення права вимоги №03/10-23 від 03.10.2023 на адресу відповідача за підписом директора ТОВ Агрозем Холдинг С.Рудьковський та скріншот електронного листа на адресу bogdan.ooo.sts@gmail.com, проте належних доказів письмового погодження з відповідачем відступлення права вимоги за Договором № 1/23-ПВ матеріали справи не містять. Також позивачем не доведено факт здійснення ним, як новим кредитором відповідача, сповіщення боржника про відступлення права вимоги відповідно до п. 3.2. Договору № 1/23-ПВ.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що укладення договору про відступлення права вимоги до ФОП Кривенка Б.А. щодо зобов`язання на суму 57183,56 грн орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 27.03.2015, здійснено ТОВ Агрозем Холдинг та ТОВ Укрріелістейт без його письмового погодження з ФОП Кривенко Б.А., тобто вчинене всупереч умов п. 15.5. Договору оренди нерухомого майна та не відповідає вимогам статті 516 ЦК України.

Окремо судом враховано, що позивачем не надано доказів, що свідчили б про повідомлення боржника про відступлення права вимоги новим кредитором у відповідності до п. 3.2. Договору № 1/23-ПВ.

Проте судом враховано, що зазначене не може свідчити про недійсність зазначеного договору, оскільки укладення договору про відступлення права вимоги не є порушенням суб`єктивного права (інтересу) відповідача.

Відповідачем у відзиві зазначається, що вказані позивачем обставини щодо укладання договорів купівлі-продажу від 27.07.2017 року між ПрАТ «Побутсервіс» та TOB «Агрозем Холдинг», а також від 07.11.2019 року між TOB «Агрозем Холдинг» та TOB «Укрріелістейт» стали відомі відповідачу лише безпосередньо з позовної заяви. Відповідач наголошує, що жодного разу ні ПрАТ «Побутсервіс», ні TOB «Агрозем Холдинг», ні TOB «Укрріелістейт» не було виставлено рахунку, на підставі якого згідно п. 5.2 Договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015, мала бути сплачена орендна плата.

Матеріали справи не містять доказів виставлення рахунків Орендодавцями (ПрАТ «Побутсервіс», TOB «Агрозем Холдинг», TOB «Укрріелістейт») у період з 27.03.2015 по 18.10.2023, згідно з п. 5.2 Договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015.

При цьому під час розгляду даної справи 24.05.2024 позивачем було подано суду докази виставлення ним рахунку орендарю від 01.12.2023 на суму 210 273,97 грн орендної плати, з яких 55578,08 грн за період оренди з 28.03.2015 по 20.07.2017; 57183,56 грн за період оренди з 21.07.2017 по 07.11.2019; 97 512,33 грн за період оренди з 08.11.2019 по 30.11.2023, а також докази направлення на адресу електронної пошти відповідача, яка зазначена у ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань bogdan.ooo.sts@gmail.com зазначеного рахунку (скріпленого КЕП).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічну норму містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановив суд, на підставі укладеного між ПрАТ Побутсервіс та ФОП Кривенком Богданом Анатолійовичем договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015, останній отримав в оренду нежитлові приміщення загальною площею 80,0 кв. м, які знаходяться на першому поверсі будівлі, що розташована на вул. Соборності (колишня назва Комсомольська), 2 у смт Козелець Чернігівської області.

За користування спірними приміщення відповідач повинен був сплачувати орендну плату у розмірі 25,00 грн за 1 кв. м, тобто усього 2000,00 грн щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця за поточний місяць на підставі виставленого Орендодавцем рахунку.

Разом з тим, на підставі договору купівлі-продажу від 07.11.2019 ТОВ Укрріелістейт набуло у власність нежитлову будівлю, у якій розташовані спірні нежитлові приміщення.

Згідно зі ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої в найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Договір від 27.03.2015 не містить положень щодо його припинення у разі зміни власника спірного майна, натомість п. 3.6 цього Договору навпаки визначено, що у разі переходу права власності на Майно (частину Майна) до інших осіб цей Договір зберігає чинність для нового власника Майна (частини Майна) без змін та/або виключень щодо тих чи інших його (Договору) окремих положень.

Отже, перехід до позивача права власності на спірні приміщення, які надані в оренду відповідачу, не є підставою для зміни або припинення Договору від 27.03.2015. Позивач набув прав та обов`язків орендодавця за Договором від 27.03.2015, тобто в результаті переходу права власності на спірні приміщення має місце заміна орендодавця в договорі оренди нерухомого майна.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за період з 28.03.2015 по 18.10.2023 в розмірі 211 457,53 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

За змістом статті 761 ЦК України, право передання майна у найм належить власникові речі (або особі, якій належать майнові права).

Відповідно до статті 767 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Згідно зі статтею 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 184 ЦК України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Відповідно до частини 2 статті 185 ЦК України неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.

З сукупного аналізу зазначених статей слідує, що річ, визначена індивідуальними ознаками - це така річ, якій притаманні ознаки, які виокремлюють її серед інших речей, тобто має спеціальні індивідуальні особливості. Індивідуальні ознаки дають змогу встановити які саме характеристики має відповідний об`єкт, який передається у найм.

Предметом Договору від 27.03.2015 є нежитлові приміщення

№2 площею 5,2 кв. м;

№3 площею 19,4 кв. м;

№4 площею 3,4 кв. м;

№5 площею 25,8 кв. м;

№8 площею 11,8 кв. м;

№9 площею 14,4 кв. м.

Разом з тим, як встановив суд, за результатами проведеної 01.06.2020 інвентаризації будівлі, у якій знаходяться спірні приміщення, складено технічний паспорт будівлі, відповідно до якого нежитлові приміщення першого поверху зазнали змін як в нумерації, так і в площі.

Так,

приміщення №2 площею 5,2 кв. м стало приміщенням №3 площею 5,4 кв. м;

приміщення №3 площею 19,4 кв. м стало приміщенням №2 площею 19,2 кв. м;

приміщення №4 не зазнало змін ані в нумерації, ані в площі;

приміщення №5 площею 25,8 кв. м стало приміщенням №5 площею 25,1 кв. м;

приміщення №6 площею 7,1 кв. м, №7 площею 6 кв. м, №8 площею 11,8 кв. м, №9 площею 14,4 кв. м об`єднано в одне приміщення під №7 площею 40,3 кв. м.

З наведених змін слідує, що спірні приміщення №8, №9 взагалі перестали існувати як речі, визначені індивідуальними ознаками, оскільки були об`єднані з іншими приміщеннями (№6 та №7), а відтак і перестали існувати як предмет Договору від 27.03.2015.

Отже, відповідач у період з 01.06.2020 фактично не міг користуватись спірними приміщення №8, №9, так як їх не існувало фізично.

Згідно з ч. 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 викладено правові висновки щодо застосування положень ч. 6 статті 762 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 6.8-6.10 постанови від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 виклала наступні висновки щодо застосування частини шостої статті 762 ЦК України:

- наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;

- обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними;

- відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20 зазначив, що для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідно до положень ч. 6 статті 762 ЦК України наведені судом обставини щодо безпосередньої неможливості користування відповідачем спірними приміщення №8, №9 у період з 01.06.2020, за які орендар не відповідає, звільняють відповідача від обов`язку сплати орендної плати за користування зазначеними приміщеннями у вказані судом строки.

Отже, у період з 01.06.2020 по 18.10.2023 відповідач повинен був сплачувати орендну плату за нежитлові приміщення площею 65,6 кв. м (80 кв. м -11,8 кв. м -14,4 кв. м).

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин.

Суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що відсутність виставленого рахунку ПрАТ «Побутсервіс» на оплату в період з 28.03.2015 по 20.07.2017 не утворює прострочення кредитора відповідно до положень ст. 613 ЦК України, оскільки кредитор ПрАТ «Побутсервіс» не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок. При цьому суд погоджується з доводами позивача та враховує, що орендарю були відомі реквізити орендодавця ПрАТ «Побутсервіс» з умов укладеного договору (розділ16 Договору від 27.03.2015), відповідно, цього було достатньо для виконання свого обов`язку зі сплати орендної плати відповідачем орендодавцю ПрАТ «Побутсервіс» в період з 28.03.2015 по 20.07.2017.

Отже, суд доходить висновку, що у відповідача наявний обов`язок щодо сплати заборгованості в розмірі 55 578,08 грн ( з розрахунку 80 м.кв. Х 25,00 грн за 1 м. кв. орендованої площі за календарний місяць (згідно з п. 5.1 Договору від 27.03.2015 (у редакції договору про внесення змін від 30.04.2015) Х 27 міс 27дн) з орендної плати на користь ПрАТ «Побутсервіс» в період з 28.03.2015 по 20.07.2017р.

З урахуванням умов договору № 1/03-10/23-ПВ від 03.10.2023 про відступлення права вимоги відповідно до якого право вимог на суму 57578,08 грн орендної плати з 03.10.2023 перейшло до ТОВ Укрріелістейт, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 55 578,08 грн за період з 28.03.2015 по 20.07.2017 є правомірними та підлягають задоволенню, вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2000,00 грн за період з 28.03.2015 по 20.07.2017 відхиляються судом за їх недоведеністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 57 183,56 грн за період з 21.07.2017 по 07.11.2019 та в сумі 96 695,89 грн за період з 08.11.2019 по 18.10.2023 суд зазначає наступне.

У частині першій статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Позивач, обгрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що враховуючи тривалий строк оренди нерухомого майна, відповідач не міг не знати про зміну його власників. Окрім цього, відкритість відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виключає можливість необізнаності фізичної особи- підприємця, яка орендує нерухоме майно, про зміну його власника.

Проте довикладені доводи позивач є лише його припущеннями, позивачем не доведено доказами факт обізнаності відповідача про зміну власників нерухомого майна, відповідачем стверджується, що вказані позивачем обставини щодо укладання договорів купівлі-продажу від 27.07.2017 року між ПрАТ «Побутсервіс» та TOB «Агрозем Холдинг», а також від 07.11.2019 року між TOB «Агрозем Холдинг» та TOB «Укрріелістейт» стали відомі відповідачу лише безпосередньо з позовної заяви.

Відповідач наголошує, що жодного разу ні ПрАТ «Побутсервіс», ні TOB «Агрозем Холдинг», ні TOB «Укрріелістейт» не було виставлено рахунку, на підставі якого згідно п. 5.2 Договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015, мала бути сплачена орендна плата.

Позивачем в якості доказу неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо сплати орендної плати в розмірі 57 183,56 грн за період з 21.07.2017 по 07.11.2019 та в сумі 96 695,89 грн за період з 08.11.2019 по 18.10.2023 подано суду рахунок № 01-01-12/23 від 01.12.2023 року.

Відповідно до положень ч.2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Стаття 517 ЦК України визначає, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належного письмового повідомлення відповідача про зміну кредитора у зобов`язанні щодо сплати орендної плати в розмірі 57 183,56 грн за період з 21.07.2017 по 07.11.2019 та в розмірі 96 695,89 грн за період з 08.11.2019 по 18.10.2023 внаслідок укладення договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі від 20.07.2017 та від 07.11.2019, оскільки матеріали справи не містять доказів, що свідчили б про таке повідомлення відповідача ПрАТ «Побутсервіс», або TOB «Агрозем Холдинг», або позивачем.

При цьому матеріали справи містять докази, що свідчать про укладення договорів про відступлення права вимоги від 03.10.2023 № 1/03-10/23-ПВ та № /23-ПВ до ФОП Кривенка Б.А. щодо зобов`язань зі сплати орендної плати, без його письмового погодження, вчинені всупереч умов п. 15.5. Договору від 27.03.2015.

Рахунок № 01-01-12/23 від 01.12.2023 року, що був виставлений позивачем після звернення з відповідною заявою до суду не може бути розцінений судом як належний доказ повідомлення відповідача про заміну кредитора новим у зобов`язанні щодо сплати орендної плати.

Отже, з врахуванням положень ст. 516,517 ЦК України та п. 5.2 Договору оренди від 27.03.2015, через невчинення позивачем та первісними кредиторами дій по належному повідомленню відповідача про зміну кредитора у зобов`язанні щодо сплати орендної плати, а також з врахуванням відсутності доказів виставленого рахунку у період з 21.07.2017 по 18.10.2023, станом на день заявлення позову відповідач фактично мав право не виконувати свого обов`язку зі сплати орендної плати ТОВ «Укрріелістейт» за період з 21.07.2017 по 18.10.2023, як новому кредиторові, а у позивача, станом на день заявлення позову, не виникло право вимагати стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за період з 21.07.2017 по 18.10.2023.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку, що позивач не довів наявність у нього порушеного права на момент звернення до суду із вимогами щодо стягнення заборгованості в розмірі 57 183,56 грн за період з 21.07.2017 по 07.11.2019 та в розмірі 96 695,89 грн за період з 08.11.2019 по 18.10.2023, зазначене є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Щодо застосування позовної давності заявленої відповідачем, суд зазначає, що згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатися про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/248/20.

Суд зазначає, що позивачему позовній заяві стверджується, що орендна плата від відповідача за оренду приміщень будівлі орендодавцям ПрАТ «Побутсервіс», ТОВ «Агрозем Холдинг» та ТОВ «Укрріелістейт» ніколи не надходила. Отже позивач вказує на обізнаність ПрАТ «Побутсервіс» про порушення його права відповідачем щодо сплати оредних платежів в період з 28.03.2015 по 20.07.2017. Також про факт реальної обізнаності ПрАТ «Побутсервіс» про порушення його права в зазначений період свідчить укладення Договору про відступлення права вимоги від 03.10.2023 між ТОВ Побутовий сервіс (як правонаступником ПАТ«Побутсервіс») та ТОВ Укрріелістейт щодо зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як фізичної особи підприємця, так і фізичної особи на суму 57578,08 грн орендної плати, яке виникло в період з 28.03.2015 по 20.07.2017, в частині оренди приміщень загальною площею 80 кв. м (1 поверх) по АДРЕСА_2 .

При цьому, безпідставним і необгрунтованим є відлік строку позовної давності з часу виникнення порушення, так як за загальнтм правилом його початок слід обраховувати з моменту коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав і законних інтересів (подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц).

З цих підстав суд доходить висновку, що матеріали справи свідчать про факт обізнаності ПАТ«Побутсервіс» про порушення свого цивільного права відповідачем з 11.04.2015, з урахуванням п.5.2. Договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015.

Враховуючи, що відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до винесення рішення судом, а також сплив позовної давності за зобов`язанням сплати орендних платежів в сумі 55 578,08 грн за період з 28.03.2015 по 20.07.2017 у задоволенні зазначених вимог має бути відмовлено.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При ухвалені рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання цього позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 5855,86 грн, тобто за 2 вимоги (1 майнового і 1 немайнового характеру). Разом з тим, враховуючи подання позивачем заяви про зміну предмета позову та прийняття її судом, фактично зменшено кількість позовних вимог до 1 вимоги майнового характеру.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи те, що позивач сплатив судовий збір за одну немайнову вимогу, яка не розглядалась судом по суті, позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі 2684,00 грн, сплачений за їх подання.

З огляду на відсутність в матеріалах справи клопотання позивача про повернення судового збору, підстави для повернення останньому 2684,00 грн судового збору, цим рішенням у суду відсутні. Судовий збір в розмірі 3171,86 грн за вимогу майнового характеру залишається за позивачем.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Вирішення питання про розподіл судових витрат буде здійснено судом після надання сторонами доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 46, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2024 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ засоби зв`язку - тел.099 420 54 50