Постанова

від 12.11.2024 по справі 906/1290/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 906/1290/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 (головуючий суддя Маціщук А. В., судді Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.)

у справі № 906/1290/23

за позовом керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради

до 1) Баранівської міської ради і 2) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Дочірнє підприємство "Романівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради,

про визнання незаконними та скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування речових прав на земельну ділянку і зобов`язання повернути земельну ділянку,

(у судовому засіданні взяв участь прокурор - Колодяжна А. В.)

ВСТУП

1. Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача з негаторним позовом задля усунення перешкод останньому у здійсненні права користування земельною ділянкою для ведення лісового господарства.

2. Суд першої інстанцій дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора та частково задовольнив їх, вважаючи належним способом захисту прав власника земельної ділянки саме негаторний позов. Заразом апеляційний суд скасував рішення місцевого господарського суду, зазначивши про те, що саме віндикаційний позов (витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння) є ефективним способом захисту у цій справі.

3. Під час касаційного розгляду справи перед Верховним Судом постало питання, який спосіб захисту буде належним та ефективним у випадку встановлення порушення прав щодо зайняття земельної ділянки, зокрема, шляхом часткового накладання на землі лісового фонду, коли лише частина спірної земельної ділянки є власністю позивача, інша її частина належить відповідачу.

4. За результатом розгляду касаційної скарги, поданої прокурором, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, про що детально зазначено у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

5. Керівник Звягельської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради (далі - позивач) з позовом до Баранівської міської ради (далі - відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача - Дочірнього підприємства "Романівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (далі - третя особа), в якому просив:

1. визнати незаконним та скасувати наказ відповідача-2 від 26.10.2020 № 48-ІЗ "Про затвердження документації з інвентаризації" в частині щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1820680400:02:000:1878 площею 12,1739 га, що знаходиться за межами населених пунктів Баранівської міської об`єднаної територіальної громади;

2. визнати незаконним та скасувати наказ відповідача-2 від 30.11.2020 № 18-ОТГ "Про передачу у комунальну власність" в частині передачі в комунальну власність відповідача-1 земельної ділянки з кадастровим номером 1820680400:02:000:1878 площею 12,1739 га;

3. скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1820680400:02:000:1878, площею 12,1739 га;

4. скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію всіх речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1820680400:02:000:1878 площею 12,1739 га, припинивши право комунальної власності відповідача-1 та обтяження, зареєстровані на вказану земельну ділянку;

5. зобов`язати відповідача-1 повернути на користь держави в особі позивача земельну ділянку з кадастровим номером 1820680400:02:000:1878, в межах та конфігурації земельної ділянки лісового фонду з кадастровим номером 1820680400:02:000:0020 площею 4,2 га, відповідно до плану меж земельної ділянки № 5 згідно з державним актом на право постійного користування серії ЯЯ № 070215 від 01.02.2005.

6. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка лісового фонду з кадастровим номером 1820680400:02:000:0020 площею 4,20 га, що перебуває у власності позивача та в постійному користуванні третьої особи, незаконно включена відповідачем-2 до земельної ділянки з кадастровим номером 1820680400:02:000:1878 площею 12,1739 га та передана в комунальну власність відповідача-1. Прокурор стверджує, що на підставі наказу № 6-799/14-20-СГ від 24.01.2020 відповідач-2, провівши інвентаризацію земель комунальної власності лісогосподарського призначення, незаконно визначив земельну ділянку лісового фонду землями сільськогосподарського призначення державної власності та здійснив її реєстрацію в Державному земельному кадастрі як землі запасу. Вказаними діями відповідач-2 порушив вимоги статей 20, 122, 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

7. Господарський суд Житомирської області рішенням від 05.12.2023 позов задовольнив частково, визнав незаконними та скасував накази, скасував державну реєстрацію земельної ділянки, скасував реєстрацію речових прав на земельну ділянку; відмовив у позові в частині вимоги про повернення земельної ділянки.

8. Суд мотивував своє рішення тим, що інвентаризація, проведена на підставі наказу відповідача-2 № 6-799/14-20-СГ від 24.01.2020 щодо спірної земельної ділянки, є незаконною, оскільки до складу земель, що підлягали інвентаризації, було включено земельну ділянку лісового фонду комунальної власності площею 4,20 га, що перебувала в управлінні та розпорядженні позивача. Суд з таксаційного опису лісових насаджень встановив, що повнота насаджень лісу на спірній земельній ділянці складала 0,70, відтак виснував, що така земельна ділянка не могла бути віднесена до земель сільськогосподарського призначення. З урахуванням встановлених обставин та зроблених на їх підставі висновків, суд першої інстанції скасував наказ відповідача-2 від 26.10.2020 № 48-13 "Про затвердження документації з інвентаризації".

9. Крім того, місцевий господарський суд, врахувавши, що інвентаризація лісогосподарських земель здійснена незаконно, а відповідач-2 не уповноважений проводити реєстрацію спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі як землі сільськогосподарського призначення державної власності та розпоряджатися спірною земельною ділянкою шляхом її передачі в комунальну власність відповідача-1, визнав незаконним наказ відповідача-2 від 30.11.2020 № 18-ОТГ "Про передачу у комунальну власність".

10. Суд скасував державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1820680400:02:000:1878 площею 12,1739 га в Державному земельному кадастрі та державну реєстрацію всіх речових прав на зазначену земельну ділянку, припинивши право комунальної власності відповідача-1, зареєстровані на вказану земельну ділянку обтяження.

11. Заразом суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про повернення спірної земельної ділянки з тих мотивів, що відсутні підстави вважати, що в разі набрання чинності судовим рішенням про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1820680400:02:000:1878 площею 12,1739 га, відповідач-1 не виконає свій обов`язок щодо повернення на користь держави в особі позивача вказаної земельної ділянки. За висновками суду, задоволення позовної вимоги про повернення вказаної земельної ділянки призведе до надмірного безпідставного тягара для відповідача-1 у вигляді обов`язку відшкодувати судові витрати за цю вимогу (про повернення).

12. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 14.05.2024 рішення суду першої інстанції скасував, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

13. Апеляційний суд встановив, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та обґрунтував необхідність представництва інтересів держави внаслідок стверджуваного порушенням законності у сфері орендних відносин та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому суд врахував, що спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні третьої особи, а відповідно до пункту 3 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються, зокрема, земельні ділянки комунальних підприємств. Враховуючи наведені норми законодавства, суд виснував, що позивач, як орган, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст області та в управління якої знаходиться третя особа, набув право комунальної власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення.

14. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, керувався тим, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є ефективним способом захисту права власності. Апеляційний суд дійшов висновку, що заявлені в цій справі прокуратурою вимоги про визнання незаконним та скасування наказів відповідача-2 про затвердження документації з інвентаризації та про передачу земельних ділянок у комунальну власність, скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, скасування державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку та повернення земельної ділянки позивачу не є належним способом захисту порушеного права. При цьому суд апеляційної інстанції посилався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 587/1967/20 та від 07.02.2024 у справі № 707/3047/22.

Касаційна скарга

15. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

16. Скаржник в якості підстави касаційного оскарження судового рішення посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказуючи, зокрема, на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 16, 387, 388, 391 ЦК України, статей 79-1, 152, 155 ЗК України, статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", без врахування правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах, прийнятих у подібних правовідносинах, від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22, від 20.12.2023 у справі № 916/1517/22, від 18.01.2023 у справі № 369/10847/19, від 19.01.2022 у справі № 363/2877/18 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц щодо належного способу захисту порушеного права держави у випадку незаконного формування та розпорядження земельною ділянкою, частина якої належить до земель лісового фонду, що призвело до її незаконного вибуття з власності держави та зміни цільового призначення. Скаржник також звертає увагу, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме статті 236 ГПК України.

17. Скаржник наголошує, що земельна ділянка лісогосподарського призначення загальною площею 4,2 га, яка перебувала в постійному користуванні третьої особи на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 01.02.2005 серії ЯЯ № 070215, не могла бути віднесена до земель сільськогосподарського призначення без попереднього вилучення її з постійного користування третьої особи та зміни цільового призначення.

18. Відтак скаржник вважає, що задля поновлення порушених прав держави та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 1820680400:02:000:0020 площею 4,2 га лісогосподарського призначення необхідно скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 12,1739 га з кадастровим номером 1820680400:02:000:1878 за відповідачем-1.

19. Також скаржник зазначає, що земельна ділянка кадастровий номер 1820680400:02:000:1878 площею 12,1739 га сформована як об`єкт цивільних прав і лише її частина в розмірі 4,2 га підлягає поверненню на користь позивача. Витребування її в повному розмірі на користь позивача є неправомірним, оскільки остання має право лише на її частину (4,2 га). Поряд з цим, земельна ділянка з кадастровим номером 1820680400:02:000:1878 площею 12,1739 га сформована за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1820680400:02:000:0020 площею 4,2 га лісогосподарського призначення, без скасування її державної реєстрації та документів, які слугували підставою для її проведення, отже не перестала існувати як індивідуально-визначене майно.

20. З огляду на викладене, прокурор вважає, що визнання незаконними та скасування наказів про затвердження документації з інвентаризації та передачі земельної ділянки в комунальну власність відповідача-1, скасування державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації речових прав на неї, в даному випадку є належним способом захисту, так як призведе до припинення права відповідача-1 на земельну ділянку площею 12,1739 та з кадастровим номером 1820680400:02:000:1878 та поновить право позивача на земельну ділянку площею 4,2 га лісогосподарського призначення, як її законного власника.

21. Скаржник звертає увагу, що в цьому випадку, попри формування земельної ділянки з кадастровим номером 1820680400:02:000:0020 площею 4,2 га, та наявності правовстановлюючих документів на неї, а саме державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 01.02.2005 серії ЯЯ № 070215, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно речові права щодо неї за позивачем та третьою особою не вносились. За відповідачем-1 також не зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1820680400:02:000:0020 площею 4,2 га.

22. Як зазначає скаржник, земельна ділянка кадастровий номер 1820680400:02:000:0020 площею 4,2 га знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1820680400:02:000:1878 площею 12,1739 га. А тому, на думку скаржника, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 391 ЦК України, оскільки неможливо витребувати земельну ділянку, речові права щодо якої не зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем-1.

23. Окремо скаржник вказує, що предметом розгляду справ № 916/1750/22, № 916/1517/22, № 369/10847/19, № 363/2877/18, № 359/3373/16-ц, № 488/5027/14-ц були позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, скасування державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та речових прав щодо них в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому судом касаційної інстанції під час перегляду рішень у вказаних справах зроблено висновок про обрання позивачем належного та ефективного способу захисту порушених прав держави.

24. За доводами скаржника, апеляційним господарським судом не враховано правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, викладені у вищевказаних постановах, та, як наслідок, зроблено хибний висновок про обрання прокурором неефективного способу захисту порушеного права, а саме подання негаторного позову про визнання незаконними та скасування наказів про затвердження документації з інвентаризації та передачі земельної ділянки в комунальну власність відповідача-1, скасування державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації речових прав на неї, повернення земельної ділянки.

Позиція інших учасників справи

25. Відповідач-1, у строк, встановлений Судом, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

26. Відповідач-1 наголошує, що суд першої інстанції неправильно встановив факт формування земельної ділянки із кадастровим номером 1820680400:02:000:1878 із земель ділянки із кадастровим номером 1820680400:02:000:0020 (їх накладення) без технічної документації відновлення меж останньої земельної ділянки на основі поданих прокурором доказів, які не дають підстави для задоволення позовних вимог. Відповідач-1 вважає, що, оскільки межі земельної ділянки із кадастровим номером 1820680400:02:000:0020 не відновлені, а фактично не визначені, зробити висновок про накладення земельних ділянок неможливо.

27. Відповідач-2, у строк, встановлений Судом, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

28. Відповідач-2 звертає увагу, що спірна земельна ділянка знаходяться на території однієї міської ради, а саме відповідача-1, та не перебуває у спільній власності територіальних громад, відтак у позивача відсутнє право комунальної власності на земельну ділянку, що є предметом спору.

29. Також відповідач-2 наголошує, що вказані прокурором постанови Верховного Суду стосуються лісогосподарських земель державної форми власності, постійними користувачами щодо яких є державні підприємства, в той час як в цьому випадку спір стосується земель комунальної форми власності.

30. Третя особа, у строк, встановлений Судом, подала до Верховного Суду додаткові пояснення у справі, які по суті є відзивом на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу задовольнити, а постанову апеляційного суду - скасувати.

Рух справи у суді касаційної інстанції

31. Відповідно до Розпорядження заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 20.09.2024 № 32.2-01/2785 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 906/1290/23 у зв`язку із відрядженням судді Краснова Є. В.

32. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2024 вказану судову справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

33. Пунктом 3 розпорядження голови Баранівської районної державної адміністрації від 26.01.2005 № 30 Дочірньому підприємству "Баранівське лісництво АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" надано у постійне користування земельні ділянки для ведення лісового господарства загальною площею 5 687,2905 га, за межами населених пунктів на землях місцевих рад району, згідно з додатком 2, зокрема на території Берестівської сільської ради площею 291 га.

34. На підставі розпорядження № 30 Дочірньому підприємству "Баранівське лісництво АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" видано державний акт від 01.02.2005 серії ЯЯ № 070215 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 291 га, що розташована за межами населених пунктів на території Берестівської сільської ради Баранівського (Звягельського) району Житомирської області. Вказаний державний акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030520300001.

35. До складу земель, що надані згідно з вказаним державним актом входить земельна ділянка з кадастровим номером 1820680400:02:000:0020 площею 4,20 га. Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1820680400:02:000:0020 згідно з державним актом - для ведення лісового господарства.

36. Генеральним директором Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради видано наказ від 05.06.2007 № 69 Про реорганізацію дочірніх підприємств, в тому числі і Дочірнього підприємства "Баранівське лісництво АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" шляхом їх приєднання до Дочірнього підприємства "Дзержинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради на правах лісництв без прав юридичної особи, яке визнано правонаступником всіх прав та обов`язків дочірніх підприємств, що реорганізувалися.

37. Наказом Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" від 26.12.2016 № 114 Дочірнє підприємство "Дзержинський лісгосп АПК" перейменовано на Дочірнє підприємство "Романівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради.

38. Наказом відповідача-2 від 24.01.2020 № 6-799/14-20-СГ "Про проведення державної інвентаризації земель" вирішено провести за рахунок коштів державного бюджету у 2020 році державну інвентаризацію земель на території Житомирської області загальною площею 35 000 га несформованих земельних ділянок державної власності та земельних ділянок державної власності, відомості про які відсутні у державному земельному кадастрі шляхом формування земельних ділянок для наповнення Державного земельного кадастру.

39. Зазначений наказ став підставою для розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 538,6418 га на території Баранівського району Житомирської області, зокрема на території Баранівської міської ради, Берестівської сільської ради, Вірлянської сільської ради, Довбиської селищної ради, Дубрівської сільської ради, Зеремлянської сільської ради, Иосипівської сільської ради, Кам`янобрідської селищної ради, Кашперівської сільської ради, Марківської сільської ради, Мокренської сільської ради, Полянської селищної ради, Радулинської сільської ради, Рогачівської сільської ради, Суємецької сільської ради, Хижівської сільської ради, Ялишівської сільської ради.

40. 22.10.2020 відділом Міжрайонного управління у Кам`янсько-Дніпровському районі та місті Енергодарі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку з кадастровим номером 1820680400:02:000:1878, площею 12,1739 га з цільовим призначенням: 16.00 "Землі запасу", що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру. Підставою реєстрації земельної ділянки вказано технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель від 16.09.2020.

41. Наказом відповідача-2 від 30.11.2020 № 18-ОТГ земельну ділянку з кадастровим номером 1820680400:02:000:1878 площею 12,1739 га передано у комунальну власність відповідача-1.

42. Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення з додатком, із державної в комунальну власність від 30.11.2020 відповідач-2 передав із державної власності, а відповідач-1 прийняв в свою комунальну власність, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 1820680400:02:000:1878 площею 12,1739 га.

43. 07.12.2020 рішенням відповідача-1 № 38 "Про прийняття у комунальну власність Баранівської об`єднаної територіальної громади земельних ділянок" у комунальну власність Баранівської об`єднаної територіальної громади прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 901,1767 га, які розташовані за межами населених пунктів Баранівської об`єднаної територіальної громади Баранівського району Житомирської області згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 30.11.2020.

44. 14.04.2021 на підставі наказу відповідача-2 від 30.11.2020 № 18-ОТГ та акту приймання-передачі нерухомого майна від 30.11.2020 державним реєстратором зареєстровано право комунальної власності відповідача-1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1820680400:02:000:1878 площею 12,1739 га.

45. Як вбачається зі схеми розміщення земельних ділянок, наданої Комунальним підприємством Звягельської міської ради "Звягельське міське земельно-кадастровим бюро", земельна ділянка лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1820680400:02:000:0020 накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1820680400:02:000:1878. Площа накладення - 4,20 га.

46. Планшетом № 5 (лісовпорядкування 2014 року), наданим на запит прокуратури Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням "Укрдержліспроект" підтверджується, що земельна ділянка площею 2,2 га, розташована у виділі № 1 кварталу № 105 Баранівського лісництва, відноситься до земель лісового фонду

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

47. Згідно з частинами першою, другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

48. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій справі, апеляційний суд, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 587/1967/20 та від 07.02.2024 у справі № 707/3047/22, дійшов висновку, що прокурором було обрано неналежний спосіб захисту порушеного права. При цьому апеляційний суд зазначив, що такий захист можливий лише шляхом пред`явлення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України.

49. Крім того, апеляційний суд вказав, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Апеляційний суд послався на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, а також в постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 490/9612/16-ц, від 01.07.2020 у справі № 297/829/17.

50. Заразом прокурор мотивував касаційну скаргу, з посиланням на положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, тим, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22, від 20.12.2023 у справі № 916/1517/22, від 18.01.2023 у справі № 369/10847/19, від 19.01.2022 у справі № 363/2877/18 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, наголошуючи на обранні ним належного та ефективного способу захисту порушених прав держави. При цьому скаржник наголосив, що судом першої інстанції було встановлено, що спірна земельна ділянка комунальної власності (право власності на яку зареєстровано за відповідачем-1) з кадастровим номером 1820680400:02:000:1878 частково накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1820680400:02:000:0020, власником якої є позивач та яка перебуває у постійному користуванні третьої особи.

51. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, у цьому випадку підтвердилися з огляду на таке.

52. Колегія суддів враховує, що, зокрема, у справі № 916/1750/22, на яку посилається скаржник в касаційній скарзі, розглядався позов заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації (Херсонської обласної державної адміністрації) до 1) Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, 2) Іноземного підприємства "Драйфхолм Фармінг", 3) Новоолександрівської сільської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Великокопанівське лісомисливське господарство", про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень державного реєстратора, усунення перешкод у здійсненні права власності, зобов`язання повернути земельну ділянку. Позов був мотивований тим, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області розпорядилось земельною ділянкою, яка частково накладається на землі лісогосподарського призначення, розпорядником яких є Херсонська обласна військова адміністрація, та які перебувають у постійному користуванні Державного підприємства "Великокопанівське лісомисливське господарство", без наявності відповідних повноважень та з порушенням вимог земельного законодавства, а відтак має місце незаконне формування, вилучення, реєстрація речових прав на спірну земельну ділянку, передача в оренду Іноземному підприємству "Драйфхолм Фармінг" спірної земельної ділянки.

53. Суди першої та апеляційної інстанцій позов прокурора задовольнили частково, визнали недійсним договір оренди; скасували рішення державного реєстратора від про державну реєстрацію права оренди Іноземного підприємства "Драйфхолм Фармінг" та про державну реєстрацію права комунальної власності Новоолександрівської сільської ради на спірну земельну ділянку. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Верховний Суд судові рішення судів попередніх інстанцій скасував в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняв в цій частині нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та усунення перешкод у здійсненні Херсонською обласною військовою адміністрацією права власності на земельну ділянку площею шляхом скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі.

54. Верховний Суд у справі № 916/1750/22, звернувшись до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, вважав помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскарження наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про передачу спірної земельної ділянки в комунальну власність є неефективним способом захисту прав держави.

55. Також касаційний суд у зазначеній справі врахував, що незаконно сформована спірна земельна ділянка частково накладається на землі державного лісового фонду, отже лише частина спірної земельної ділянки є власністю держави, інша її частина належить до земель комунальної власності. За таких обставин повернення усієї спірної земельної ділянки у власність держави порушуватиме право комунальної власності Новоолександрівської сільської ради на частину земельної ділянки, а часткове її повернення неможливе у зв`язку з її сформованістю як єдиного об`єкта цивільних прав. Відповідно, зобов`язати Іноземне підприємство "Драйфхолм Фармінг" повернути частину сформованої земельної ділянки на користь Херсонської обласної військової адміністрації, як того вимагає прокурор, у такому випадку буде неправомірним, а здійснити її поділ неможливо. Відтак, вирішив, що позовна вимога про повернення частини спірної земельної ділянки позивачу задоволенню не підлягає.

56. До того ж Верховний Суд дійшов висновку, що державна реєстрація речових прав Новоолександрівської сільської ради та Іноземного підприємства "Драйфхолм Фармінг" на спірну земельну ділянку вже скасована судами у межах цієї справи, що має наслідком припинення відповідних речових прав на цю земельну ділянку, відтак одночасне скасування і державної реєстрації спірної земельної ділянки поновить права законного розпорядника спірної землі.

57. У справі № 916/1517/22, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі у справі, що розглядається, розглядався позов керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас Агро Південь", Кривоозерської селищної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Врадіївське лісове господарство", про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними результатів земельних торгів, визнання недійсним договору оренди землі, припинення права комунальної власності та скасування державної реєстрації. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка частково накладається на землі державного лісового фонду, які незаконно, поза волею держави, з незаконною зміною цільового призначення були вилучені Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області з власності держави та постійного користування Державного підприємства "Врадіївське лісове господарство", що є підставою для визнання незаконними та скасування спірних наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області в частині спірної земельної ділянки, визнання недійсними результатів земельних торгів із продажу права оренди спірної земельної ділянки та договору оренди, припинення права комунальної власності та скасування її державної реєстрації.

58. Верховний Суд у зазначеній справі, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та направляючи справу на новий розгляд, вказав, з посиланням на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 363/2877/18, від 16.02.2022 у справі № 363/669/17, від 18.01.2023 у справі № 369/10847/19, на які посилається й скаржник у касаційній скарзі у справі, що розглядається, що зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладання, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цим майном. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. При цьому негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

59. Отже, висновки, викладені в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції (про які зазначено у пунктах 48, 49 цієї постанови) у справі, що розглядається, не відповідають наведеним вище висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема у справах № 916/1750/22, № 916/1517/22, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

60. При цьому колегія суддів вважає безпідставними посилання суду апеляційної інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 587/1967/20 та від 07.02.2024 у справі № 707/3047/22 як такі, що прийняті у неподібних правовідносинах зі справою, що розглядається.

61. Так, у справі № 359/3373/16-ц перший заступник прокурора Київської області, діючи в інтересах держави в особі Кабінету міністрів України та Державного підприємства "Бориспільський лісгосп", звернувся до суду із позовом про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на ці об`єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння. Позовні вимоги були мотивовані тим, що рішенням Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області здійснено вилучення земель лісогосподарського призначення державної власності, а також змінено її цільове призначення. В подальшому на підставі рішень сільради здійснена приватизація низки земельних ділянок, частина яких була згодом відчужена на користь інших фізичних та юридичних осіб. На думку прокурора, рішення сільради прийняте всупереч законодавству, а тому і всі подальші рішення сільради про передачу громадянам у власність земельних ділянок за рахунок земель лісогосподарського призначення державної власності є протиправними. Позивач вважав, що власники земельних ділянок, які незаконно приватизували ці об`єкти нерухомого майна, не мали права відчужувати земельні ділянки та змінювати їх цільове призначення. Заразом суди встановили, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Київське обласне управління лісового господарства надавало згоду на переведення цієї земельної ділянки з лісових земель на землі для будівництва жилих будинків та ведення особистого селянського господарства.

62. Велика Палата Верховного Суду у зазначеній справі нагадала про свої висновки щодо способу захисту прав власника земельної ділянки водного фонду, право власності на яку неправомірно зареєстровано за фізичною чи юридичною особою, або якщо земельна ділянка зайнята такою особою, та зазначила, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом.

63. Водночас Велика Палата Верховного Суду вказала, що володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності, чим підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

64. Також Велика Палата Верховного Суду погодилась по суті з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.02.2020 по справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, 911/3897/17 та від 03.09.2020 у справі № 911/3449/17 про те, що зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень ЗК України та Лісового кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади; у такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. У зазначеному висновку йдеться не про державну реєстрацію права власності за порушником (яке і розглядається як фактичне заволодіння), а про вчинення фізичних дій щодо земельної ділянки - її зайняття (яке не є заволодінням). Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

65. Проте, колегія суддів зазначає, що у справі № 359/3373/16-ц судами не було встановлено часткового накладення спірної земельної ділянки на землі лісового фонду, коли лише частина спірної земельної ділянки є власністю позивача, а інша її частина належить відповідачу, навпаки, судами було встановлено, що уся спірна земельна ділянка належала до земель лісового фонду. Водночас у справі, що розглядається, специфічним є питання часткового накладення спірної земельної ділянки відповідача на земельну ділянку лісового фонду, яка є власністю позивача, зазначене визначає неподібність цих справ між собою.

66. Аналогічною є ситуація у справі № 707/3047/22, де розглядався позов першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації до Будищенської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконними і скасування рішень сільської ради, скасування державної реєстрації речового права комунальної власності на землі лісогосподарського призначення, визнання договорів оренди недійсними, зобов`язання повернути земельні ділянки лісового фонду. Позовні вимоги були мотивовані тим, що оскаржуваними рішеннями Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області "Про передачу громадянам земельних ділянок в довгострокову оренду під розміщення існуючих баз відпочинку" від 11.12.2015 № 3-13 та від 08.10.2015 № 56-10 передано в оренду земельні ділянки, віднесені до категорії земель лісогосподарського призначення. Спірні земельні ділянки на момент прийняття Свидівоцькою сільською радою оспорюваних рішень перебували у постійному користуванні Державного підприємства "Черкаське лісове господарство" та відносилися до категорії земель державного лісового фонду (лісогосподарського призначення), а саме до категорії захисних лісів лісопаркова частина лісів зелених зон, та після їх реєстрації як земель комунальної власності і подальшого надання у користування своє цільове призначення не змінили.

67. У справі № 587/1967/20 керівник Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської обласної ради звернувся до суду з позовом Сумської районної державної адміністрації, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування розпорядження про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, визнання недійсними державних актів на землю, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та повернення земельних ділянок.

68. Судами у зазначеній справі також було встановлено, що спірні земельні ділянки, кадастрові номери яких 5924782200:09:001:1008 та 5924782200:09:001:1007, знаходяться за межами населених пунктів на території Великочернеччинської сільської ради Сумського району Сумської області та входять до складу земель, що знаходяться в постійному користуванні Дочірнього підприємства "Сумський агролісгосп" для ведення лісового господарства. Відтак зазначена справа також не є подібною зі справою, що розглядається, оскільки у ній було встановлено, що уся спірна земельна ділянка входила до складу земель для ведення лісового господарства (мала лісогосподарське призначення та вкрита лісом), позаяк у справі, що розглядається, лише частина спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення.

69. Крім того, не заслуговують на увагу доводи відповідача-2, викладені ним у відзиві на касаційну скаргу, щодо відмінності вказаних прокурором постанов Верховного Суду, які стосуються лісогосподарських земель державної форми власності, постійними користувачами щодо яких є державні підприємства. Відповідач-2 зазначає про неподібність зазначених справ, посилаючись на суб`єктний критерій, проте колегія суддів звертає увагу, що з-поміж критеріїв подібності правовідносин змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші (об`єктний та суб`єктний) - додатковими. Заразом визначені прокурором справи є подібними зі справою, що розглядається, за змістовим критерієм як такі, що регулюють правовідносини щодо зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладання на землі лісового фонду, коли лише частина спірної земельної ділянки є власністю позивача (та перебуває у користуванні третьої особи), інша її частина належить відповідачу.

70. При цьому колегія суддів також критично оцінює посилання апеляційного суду на постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 490/9612/16-ц, від 01.07.2020 у справі № 297/829/17 щодо неефективності обраного прокурором способу захисту шляхом оскарження наказів відповідача-2, оскільки такі ухвалені у неподібних правовідносинах зі справою, що розглядається.

71. Так, у справі № 183/1617/16 прокурор оскаржував, зокрема, рішення Піщанської сільської ради "Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та видачу державного акта на право власності на земельні ділянки на території с. Піщанка в районі вулиць Пролетарська, Садова, Зелена, Мостова, Мира, Чкалова" від 12.03.2008 № 1-18/V про передання у власність ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,25 га на АДРЕСА_1 . Позов був обґрунтований тим, що спірна земельна ділянка належала до земель державного лісового фонду, які знаходилися у постійному користуванні Державного підприємства "Новомосковське лісове господарство", а Піщанська сільська рада не мала повноважень на розпорядження землями лісогосподарського призначення, а їх власник (Дніпропетровська обласна державна адміністрація) згоду на зміну цільового призначення на землі житлової і громадської забудови земельної ділянки та на її відчуження не надавав. Відтак, у зазначеній справі уся спірна земельна ділянка належала до земель лісового фонду, на відміну від справи, що розглядається, де лише частина спірної земельної ділянки належала до земель лісового фонду.

72. У справі № 490/9612/16-ц Державне підприємство "Миколаївське лісове господарство" витребовувало земельні ділянки з чужого незаконного володіння відповідачів, оскільки такі входили до складу його земель, йому було видано державний акт на право користування ними, та такі спірні ділянки належали до земель лісового фонду. Отже, у зазначеній справі як і у справі, про яку вказано вище, спірні земельні ділянки повністю належали до лісогосподарських земель.

73. Крім того, колегія суддів відхиляє посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 297/829/17, який залишив без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які задовольнили позовні вимоги прокурора, зокрема й про визнання недійсним і скасування розпорядження уповноваженого органу, що суперечить висновкам, яких дійшов апеляційний суд у справі, що розглядається, щодо неефективності обраного прокурором способу захисту шляхом оскарження наказів відповідача-2.

74. Заразом колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22, від 20.12.2023 у справі № 916/1517/22, від 20.08.2024 у справі № 927/69/23 (відповідно до положень частини четвертої статті 300 ГПК України колегія суддів враховує висновки, викладені Верховним Судом у зазначеній постанові після подання касаційної скарги), що ухвалені у подібних правовідносинах зі справою, що розглядається, щодо обрання прокурором належного способу захисту шляхом оскарження рішення (наказу) уповноваженого органу.

75. Також колегія суддів зазначає, що доводи відповідача-1, викладені у пункті 26 цієї постанови, свідчать про незгоду останнього з установленими судом першої інстанції обставинами справи, викладеними у пунктах 45, 46 цієї постанови щодо меж спірної земельної ділянки, та направлені на їх переоцінку, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції, передбачених положеннями статті 300 ГПК України. Також доводи відповідача-2, викладені ним у пункті 28 цієї постанови, не спростовують висновків судів, про які зазначено у пункті 13 цієї постанови, щодо представництва прокурором інтересів позивача у цій справи.

76. Відтак наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, частково знайшла своє підтвердження під час здійснення касаційного провадження та є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

77. Натомість законним та обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування наказів відповідача-2 про затвердження документації з інвентаризації та про передачу земельних ділянок у комунальну власність, скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, скасування державної реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

78. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 4 частини першої статті 308 ГПК України).

79. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

80. Оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права і скасував судове рішення, яке відповідає закону та прийняте з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 у справі № 906/1290/23 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2023 у справі № 906/1290/23 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил