Постанова

від 27.11.2024 по справі 202/21075/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9427/24 Справа № 202/21075/23 Суддя у 1-й інстанції - Марченко Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.

за участю секретаря Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 2А», Дніпровська міська рада, про визнання права на приватизацію квартири

за апеляційноюскаргою Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2023 року позивачі звернулися з позовом про признання за ними права на приватизацію квартири. Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що вони перебувають у шлюбі з 07.06.1991 року. В 2001 році ними було частково використано право на безоплатну приватизацію житла, а саме квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 39,9 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 30.10.2001 року. Вказана квартира була відчужена ними на підставі договору купівлі-продажу від 19.08.2004 року. В червні 2004 року вони вселилися в квартиру АДРЕСА_2 , де проживають до теперішнього часу. Позивач ОСОБА_1 здійснив реєстрацію місця проживання у цій квартирі 10 червня 2004 року, а позивач ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 , виготовленого 29 жовтня 2021 року ФОП ОСОБА_3 , вказана квартира двокімнатна, загальною площею 57,4 кв.м., житловою площею 32,1 кв.м. Власником вказаного житла є територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради. 16.08.2023 року вони звернулися до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з заявою про передачу їм зазначеної квартири у приватну спільну сумісну власність у порядку приватизації з правом викупу надлишкової загальної площі квартири. 31.08.2023 р. за вих. № 3/16-6916 відповідачем - Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради було повідомлено про відсутність законних підстав для приватизації ними цієї квартири. Відмова обґрунтована відсутністю довідки про реєстрацію місця проживання або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, відсутністю копії ордера на жиле приміщення, засвідченої належним чином, або копії про зміну особового рахунку, засвідченої виконкомом районної у місті ради, а також тим, що ними вже було реалізовано один раз право на приватизацію державного житлового фонду в межах номінальної вартості житлового чеку. Позивачі з відмовою у приватизації квартири незгодні. Вважають, що вони в повному обсязі не використали своє право на приватизацію державного житлового фонду, так як площа приватизованої ними у 2001 році квартири є меншою за визначену законом. Позивачі наголошують на тому, що вони з 2004 року зареєстровані та постійно проживають у спірній квартирі. За цих підстав позивачі просять визнати неправомірною відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 31 серпня 2023 року № 3/16-6916 як органу приватизації державного житлового фонду в безоплатній передачі їм у власність у порядку приватизації квартири АДРЕСА_2 ; визнати за ними, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , право на приватизацію квартири АДРЕСА_2 безоплатно в межах залишку недоотриманої площі та з правом викупу надлишкової загальної площі квартири; зобов`язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради як орган приватизації державного житлового фонду провести за ними приватизацію квартири АДРЕСА_2 безоплатно в межах залишку неотриманої площі та з правом викупу надлишкової загальної площі квартири (том 1 а.с.2-9).

Рішенням Індустріального районного судум.Дніпропетровська від14червня 2024рок позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 доДепартаменту житловогогосподарства Дніпровськоїміської ради,треті особи:Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Миру 2А»,Дніпровська міськарада,про визнанняправа наприватизацію квартири - задоволено.

Визнано відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 31 серпня 2023 року № 3/16-6916 як органу приватизації державного житлового фонду в безоплатній передачі у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку приватизації квартири АДРЕСА_2 неправомірною.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право на приватизацію квартири АДРЕСА_2 безоплатно в межах залишку неотриманої площі та з правом викупу надлишкової загальної площі квартири.

Зобов`язано Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради як орган приватизації державного житлового фонду провести за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приватизацію квартири АДРЕСА_2 безоплатно в межах залишку неотриманої площі та з правом викупу надлишкової загальної площі квартири.

Також вирішено питання щодо судових витрат (том 1 а.с.95-97).

Не погодившись з рішенням суду, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (том 1 а.с.208-229).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Судом першоїінстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 30 жовтня 2001 року, виданого ДП «Агрегат» ВАТ «Дніпропетровський агрегатний завод» згідно з розпорядженням (наказом) від 30.10.2001 р. № 1234, позивачами подружжям ОСОБА_1 і ОСОБА_2 згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» була приватизована квартира загальною площею 39,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Право спільної сумісної власності позивачів на це майно було зареєстроване у МБТІ в м. Дніпропетровська у реєстровій книзі за № 335п за номером № 77-156.

Право на безоплатну приватизацію використано кожним із позивачів в обсязі 19,95 кв.м., що підтверджується відмітками в їх паспортах громадянина України (а.с. 12, 13).

В подальшому відповідно до договору купівлі-продажу від 19.08.2004 року квартира за адресою: АДРЕСА_3 була позивачами відчужена.

Також судом установлено, що 10.06.2004 ОСОБА_1 , а 27.08.2004 ОСОБА_2 були зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії довіреності від 11.06.2004 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіним М.М. та зареєстрованої в реєстрі за №1479, ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_5 переоформити лицьовий рахунок на квартиру АДРЕСА_2 , а також представляти інтереси у відповідних органах та організаціях, ЖЕК, ЖЕУ, комунальних службах та підприємствах зв`язку.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 16.10.2006 року № 3933 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 було прийнято від Закритого акціонерного товариства «Дніпропетровська будівельна компанія «Містобудівник» у комунальну власність територіальної громади міста на баланс Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району.

Відповідно до технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 , виготовленого 29.10.2021 року ФОП ОСОБА_3 , зазначена квартира є двокімнатною, має загальну площу 57,4 кв.м., житлову площу 32,1 кв.м.

У серпні 2023 року позивачі звернулися до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з заявою про передачу квартири АДРЕСА_2 у приватну власність у порядку приватизації.

Однак листом Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 31.08.2023 р. за вих. № 3/16-6916 позивачам було відмовлено у приватизації зазначеної квартири.

Відмова в приватизації житла мотивована наступним: 1) Відсутня довідка про реєстрацію місця проживання або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб; 2) Відсутня копія ордера на жиле приміщення, засвідчена належним чином, або копія про зміну особового рахунку, засвідчена виконкомом районної у місті ради; 3) Право на приватизацію державного житлового фонду вже було реалізовано позивачами один раз шляхом приватизації 30.10.2001 року квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 31 серпня 2023 року № 3/16-6916 як органу приватизації державного житлового фонду в передачі у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку приватизації квартири АДРЕСА_2 є неправомірною як така, що суперечить діючому законодавству та порушує право позивачів на приватизацію житла. Суд вважав, що визнання за позивачами права на приватизацію квартири АДРЕСА_2 безоплатно в межах залишку неотриманої площі та з правом викупу надлишкової загальної площі квартири, а також зобов`язання Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради як органу приватизації державного житлового фонду провести за позивачами приватизацію зазначеної квартири є належним та ефективним способом захисту їх порушеного права.

Однак, із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло.

Згідно з частиною третьою статті 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Можливість набуття фізичною або юридичною особою права власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності, передбачено також частиною першою статті 345 ЦК України.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно з частиною другою стані 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Відповідно до положень статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державним підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396 (далі - Положення) визначено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Ордер наквартиру - документ, який дозволяє заселитися в нерухомість державного житлового фонду.

Пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян передбачено список документів, які подає особа до органів приватизації:

- заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

- копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;

- копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

- копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);

- довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;

- технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

- копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;

- документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

- копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);

- заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Отже, за змістом наведених вище нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації державного житлового фонду, особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

Як встановлено матеріалами справи, 22.03.2023 року позивачі звернулися до департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_2 .

Листом від 31.08.2023 року №3/16-6916 департамент житлового господарства Дніпровської міської ради відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо приватизації квартири АДРЕСА_2 з тих підстав, що заявниками не було надано довідки про реєстрацію місця проживання або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, а також копії ордера на жиле приміщення або копії про зміну особового рахунку, засвідченої виконкомом районної у місті ради (том 1 а.с.31).

На підставівикладено,колегія суддівприходить до висновку,що, відмовляючи позивачам у приватизації спірної квартири департамент житлового господарства Дніпровської міської ради діяв у межах та у спосіб визначений діючим законодавством України, зокрема Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та п. 18 Положення.

Натомість, позивачами, під час розгляду справи у суді першої інстанції, вищенаведені обставини не були спростовані, оскільки не було надано доказів того, що вони звернулись до органу приватизації у порядку, передбаченому пунктом 18 Положення та надали до заяви про приватизацію необхідні документи, зокрема копію ордеру про надання житлової площі.

Верховний Суд у постанові від 22.07.2022 року у справі № 686/24506/20 зазначив: «Разом з тим матеріали справи не містять доказів, що позивачі звернулись до органу приватизації у порядку, передбаченому пунктами 17, 18 Положення та надали до заяви про приватизацію необхідні документи, зокрема копію ордеру про надання житлової площі...

Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, що позивачі зверталися до органу приватизації про передачу їм у власність спірної квартири із дотриманням вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, а орган приватизації незаконно порушив їх право на приватизацію.

Установивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що позивачами порушена процедура звернення до органу приватизації з метою приватизації спірної квартири, отже, не ґрунтуються на вимогах закону позовні вимоги про зобов`язання відповідачів розглянути питання про приватизацію спірної квартири.

З урахуванням того, що уповноважений орган щодо приватизації спірної квартири рішення про відмову у приватизації позивачами спірної квартири не приймав, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачами права на приватизацію спірної квартири».

У зв`язку із тим, що позивачами не в повному обсязі були подані документи на приватизацію спірної квартири, органом приватизації обґрунтовано було відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у проведенні приватизації спірної квартири.

Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Кожний громадянинУкраїни маєправо приватизуватизаймане нимжитло безоплатнов межахномінальної вартостіжитлового чекуабо зчастковою доплатоюодин раз (частина п`ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.06.2010 року 15-рп/2010 право громадянина України на приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз у повному обсязі, якщо він повністю використав житловий чек, та у його власність передано загальну площу житла, що не перевищує встановленої санітарної норми і, відповідно, номінальної вартості житлового чека, незалежно від того, відповідає ця площа одній квартирі (будинку) чи кільком.

Крім того суд першої інстанції вирішуючи питання щодо зобов`язання відповідача провести за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приватизацію квартири АДРЕСА_2 безоплатно в межахзалишку неотриманоїплощі та з правом викупу надлишкової загальної площі квартири виходив з того, що позивачі при приватизації у 2001 році квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , частково використали своє право на безоплатну приватизацію житла, а відтак мають право на приватизацію спірної квартири в межахзалишку неотриманоїплощі та з правом викупу надлишкової загальної площі квартири.

При цьому, в оскаржуваному рішенні районний суд застосував такі правові висновки Верховного Суду, а саме: постанови Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі №754/6918/18, від 15.02.2021 року у справі №203/3072/18, від 08.06.20202 року у справі №202/3820/19, від 24.02.2021 року у справі №296/4642/19, від 26.02.2024 року у справі №344/12424/21, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі №200/18858/16-ц.

Проте, суд першої інстанції застосовуючи такі правові висновки Верховного Суду не прийняв до уваги, що у цих постановах встановлені судами фактичні обставини є різними у порівнянні зі справою, яка є предметом перегляду. Цитуючи постанови Верховного Суду районний суд вирвав з контексту його висновки та не звернув уваги на те, що у всіх цих справах ключовим є обставини справи, з яких вбачається наявність у позивачів законних підстав для вселення, а саме ордера. А відтак висновки Верховного Суду у вищенаведених постановах стосувалися виключно житлових приміщень на які позивачам було видано ордер.

Велика ПалатаВерхового Судуу постановівід 12.10.2021року усправі №233/2021/19 звертає увагу на те, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 року в справі № 200/18858/16-ц, на яку, зокрема, посилається суд першої інстанції, погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позову та визнання неправомірною відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради у приватизації ОСОБА М квартири, зобов`язання Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради провести приватизацію квартири, та зазначила, що позивач при зверненні до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради із заявою про приватизацію надав копію ордера, що передбачено Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, а оскільки єдиною підставою для відмови позивачу у приватизації було ненадання ордеру, така відмова Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради у приватизації позивачем квартири є незаконною та порушує його право на житло.

В той же час, у справі, яка переглядається ордер чи будь-який інших документ, який би надав право на вселення ОСОБА_6 та ОСОБА_2 у спірну квартиру відсутній.

Крім того, з системного аналізу норм Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення можна дійти висновку про те, що вказаними нормативно-правовими актами визначена певна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян. Вказана процедура здійснюється лише визначеними на те органами шляхом прийняття відповідних рішень, однак до числа уповноважених на це установ суд не належить, оскільки не наділений повноваженнями на прийняття рішення про приватизацію квартири.

За таких обставин, суд не може підміняти інший орган державної влади або місцевого самоврядування, перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цих органів.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 року у справі № 326/1744/16, від 10.07.2024 року у справі № 760/10769/22.

Варто зазначити, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Верховний Суд у постанові від 10.07.2024 року у справі № 760/10769/22 виснував: «Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням № 396 визначена певна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян. Вказана процедура здійснюється лише визначеними на те органами і до числа уповноважених на це установ суд не належить, оскільки не наділений повноваженнями на прийняття рішення про приватизацію квартири.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції на зазначене належної уваги не звернув, не урахував наведені норми права, та, зобов`язавши Управління ЖКГБ Солом`янської РДА провести за позивачами приватизацію квартири, вийшов за межі своїх дискреційних повноважень, при цьому скасував законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції».

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача провести за ОСОБА_1 ОСОБА_2 приватизацію спірної квартири суд першої інстанції вийшов за межі своїх дискреційних повноважень та перебрав на себе функцію органу приватизації.

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

На основіповно тавсебічно з`ясованихобставин,на якіпосилаються сторони,як напідставу своїхвимог тазаперечень підтвердженихдоказами,перевірених всудовому засіданні,оцінивши їхналежність,допустимість,а такождостатність,взаємозв`язоку їхсукупності,встановивши правовідносини,які випливаютьіз встановленихобставин таправові норми,які підлягаютьзастосуванню доцих правовідносин,колегія суддівприходить довисновку пронаявність підставдля задоволенняапеляційної скарги,скасування рішенняІндустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2024 року, з відмовою у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради - задовольнити.

Рішення Індустріального районного судум.Дніпропетровська від14червня 2024року - скасувати.

В задоволені позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миру 2А», Дніпровська міська рада, про визнання права на приватизацію квартири - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: