Постанова

від 26.11.2024 по справі 211/5219/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10001/24 Справа № 211/5219/21 Суддя у 1-й інстанції - Середня Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м.Кривий Ріг

Справа № 211/5219/21

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивач - Виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради,

відповідачка - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ткаченко Олег Петрович, на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року, яке ухвалено суддею Середньою Н.Г.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 22 липня 2022 року, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року Виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради, діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Служба у справах дітей Виконкому Довгинцівської районної в місті ради, Криворізький міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька дитини зазначені на підставі частини першої статті 135 СК України.

Дитина перебуває на обліку в службі, як дитина, що проживає в сім`ї, батьки в якій ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків.

У вересні 2018 року ОСОБА_3 госпіталізований до лікарні, у зв`язку з отруєнням таблетками (азалиптол). Зі слів матері дитини ОСОБА_1 , її син з`їв заспокійливі таблетки без її відома, коли дитині стало зле, вона викликала швидку допомогу та була госпіталізована разом з сином до лікарні.

Дитина в дошкільному закладі переведена до корекційної групи, у зв`язку з наявністю затримки психічного розвитку та порушення мовлення.

Останнім часом працівники закладу дошкільної освіти помічала з боку матері випадки вербальної агресії з використанням нецензурної лексики відносно дитини, зафіксовано порушення правил адаптивного карантину, недогляду матері за дитиною - відсутність достатньої кількості одягу у холодну пору року та взуття для переобування, рекомендації старшої медичної сестри щодо вакцинації не виконувались. Неодноразово до дитячого садка хлопчика приводила і забирала сусідка. Відповідачка схильна до конфліктів, проявів агресії до оточуючих та дитини, може зникати на декілька днів із сином чи без нього. Санітарно-гігієнічні умови проживання незадовільні, в приміщенні брудно, речі розкидані, квартира потребує ремонту та генерального прибирання, газопостачання відключене за борги.

Відповідно до медичного висновку від 12.03.2015, відповідачка страждала хронічним душевним захворюванням у формі шизофренії параноїдальної, до неї було застосовано ухвалою суду примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним режимом, тому вона є неосудною особою і не може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Рекомендації служб щодо офіційного працевлаштування, наведення ладу в помешканні, проходження курсу лікування, тощо, відповідачка не виконала, дитиною не цікавиться, до адміністрації закладу, куди поміщена дитина, не з`являється.

Враховуючи викладене, оскільки зазначені факти можна розцінювати як ухилення відповідачки від виконання покладених на неї законом батьківських обов`язків, позивач просив суд: позбавити відповідачку ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , стягнувши аліменти на його утримання.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року позовні вимоги задоволено.

Позбавлено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП суду невідомий, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, на користь опікуна, або державного закладу, в якому буде перебувати дитина, починаючи стягнення з 16 серпня 2021 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 270 гривень 00 коп.

На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України допущено негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ткаченко О.П., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що факт вини в діях відповідачки ОСОБА_1 , не встановлено. Змінити поведінку відповідачки ОСОБА_5 Виконком Довгинцівської районної в місті ради не намагався, допомогу матері одиначці не надав. Суд не врахував судову практику в аналогічних справах, згідно якої позбавлення батьківських прав це крайній захід, якщо виправити поведінку батьків неможливо. У даному ж випадку, відповідачка ОСОБА_1 виправила свою поведінку, дбала про стан здоров`я сина, проводила всі необхідні профілактичні щеплення, забезпечувала всім необхідним у побуті, влаштувалася на роботу та категорично заперечує проти позбавлення її батьківських прав.

Також, зазначає, що суд порушив норми процесуального права та не повідомив відповідачку ОСОБА_1 , яка з 02 травня 2022 року мешкає у Республіці Польщі, про час та місце розгляду справи.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідачку ОСОБА_1 та її представника - адвоката Ткаченка О.П., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишеню без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 17 - копія свідоцтва).

Відомості про батька дитини записані в актовому записі про народження дитини на підставі частини першої статті 135 СК України (а.с. 18 - копія витягу).

За повідомленням завідувача сектору з питань усиновлення, опіки та піклування служби у справах дітей виконкому Довгинцівської районної у місті ради від 10.09.2018, до виконкому надійшло повідомлення щодо госпіталізації малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до КЗ «»Криворізька міська клінічна лікарня № 8» ДОР» у зв`язку з отруєнням таблетками 07.09.2018 о 21.00. Мати дитини ОСОБА_1 10.09.2018 службі пояснила, що її син, в той час, як вона не бачила, з`їв заспокійливі таблетки. Коли дитині стало зле, вона викликала швидку допомогу, після чого її разом з дитиною було госпіталізовано до 8-ї лікарні, де малолітньому було надано необхідну медичну допомогу. Зі слів ОСОБА_1 , після виписки з лікарні 09.09.2018, стан здоров`я її сина задовільний. Надалі вона зобов`язується не залишати дитину без нагляду. ОСОБА_1 у службі у справах дітей було попереджено про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків (а.с. 20 - копія повідомлення).

Згідно висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 23 грудня 2020 року, у ОСОБА_6 встановлено затримка психічного розвитку та порушення мовлення, тому дитині рекомендована освітня програма закладу освіти адаптована з використанням корекційно-розвиткової складової для дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку т(а.с. 23-26 - копія висновку).

Відповідно до повідомлення Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 236 комбінованого типу» Криворізької міської ради від 11.02.2021, ОСОБА_3 відвідує дошкільний заклад з 16.09.2019. З 01.01.2021 дитина в дошкільному закладі переведена до корекційної групи, комісію для оформлення у вищевказану групу проходила з дитиною сусідка. Працівники закладу дошкільної освіти помічали з боку матері випадки вербальної агресії з використанням нецензурної лексики відносно дитини, зафіксовано порушення правил адаптивного карантину та агресію відносно співробітників дошкільного закладу. Педагогами групи зафіксовані випадки недогляду матері за дитиною - відсутність колгот у холодну пору року, нижньої білизни, взуття для переобування. Мати взагалі не йде на контакт з працівниками закладу, на телефонні дзвінки не відповідає. Не виконує рекомендації старшої медичної сестри щодо вакцинації, всі питання щодо ОСОБА_4 вирішуються із сусідкою. Останнім часом хлопчика до дитячого садка хлопчика часто приводить і забирає сусідка ОСОБА_7 , дитина часто перебуває у неї вдома, інколи і ночує. Зі слів сусідів та батьків закладу, які проживають в одному домі з ОСОБА_1 , її квартира з комунальними боргами - газ відключено, є попередження про відключення світла. В квартиру вона нікого не пускає, навіть її батько (дідусь хлопчика), який іноді приносить продукти харчування, передає їх лише через поріг. Жінка схильна до конфліктів, проявів агресії до оточуючих та дитини. Може зникати на декілька днів із сином і без нього (а.с. 27 - копія повідомлення).

Згідно акту обстеження умов проживання відповідачки ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , складеного 15 лютого 2021 року, в наявності водопостачання, електроенергія в помешканні. Газопостачання відключено за борги. В кімнаті в наявності розкладний диван, дитяче ліжко, комп`ютерний стіл, комп`ютер, шафа для одягу. Кухня обладнана технікою, меблями, запаси продуктів харчування в обмеженій кількості. Квартира потребує ремонту та генерального прибирання. На момент перевірки в квартирі брудно та всюди розкидані речі. Дитина має окреме спальне місце, забезпечена одягом та взуттям. В наявності іграшки та дитячі книжки. Стосунки в сім`ї доброзичливі (а.с. 28 - копія акту).

На звернення служби у справах дітей, Відділенням поліції № 1 Криворізького районного управління поліції повідомлено, що проведено перевіркою встановлено: ОСОБА_1 відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 12.03.2015 № 58 страждала хронічним душевним захворюванням у формі шизофренії параноїдальної. Відповідно до ухвали суду від 19.05.2015 до неї застосовано примусові зоходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом. Згідно ст. 20 КУпАП ОСОБА_1 є неосудною особою та згідно ст. 17 КУпАП не може бути притягнута до адміністративної відповідальності. 31.03.2021 малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було вилучено з родини та поміщено до КНП «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» КМР (а.с. 38 - копія повідомлення).

За повідомленням Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» Криворізької міської ради від 24.03.2021, дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задекларований у лікаря-педіатра амбулаторії ЗПСМ № 6. На диспансерному обліку дитина з приводу хронічної патології не перебуває. Лікарські призначення щодо дитини мама виконує в повному обсязі. Ілля оформлений в ДОЗ № 236. Дитина щеплена за віком, крім ревакцинації АКДП у зв`язку з відсутністю вакцини. Проте мати утримується від туберкулінодіагностики з особистих причин, які не розголошує. Останнє звернення до лікаря 18.03.2021 з приводу ГРВІ, лікування амбулаторне. На теперішній час дитина здорова. Конфліктів та непорозумінь з медичним персоналом амбулаторії не виникало (а.с. 40 - копія повідомлення).

Згідно акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, складеного 31 березня 2021 року інспектором СЮП ВП Криворізького РУП, 31 березня 2021 року о 09-00 годині за адресою: АДРЕСА_2 у сторонньої особи, без догляду матері, де існувала загроза життю і здоров`ю. Встановлено анкетні дані - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 43 - копія акту).

Дитина надійшла до медичного закладу з гострим назофарингітом, без патологій (а.с. 46 - копія виписного епікризу).

Витягом з протоколу засідання міждисциплінарної комісії з організації соціального захисту дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах від 20.04.2021 № 1, комісією рекомендовано ОСОБА_1 офіційно працевлаштуватись, навести лад в квартирі, пройти курс лікування (а.с. 47 - копія витягу).

За повідомленням Криворізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді виконкому Криворізької міської ради від 01.07.2021, фахівцем із соціальної роботи з матір`ю проводилось роз`яснювальна робота щодо належного виконання батьківських обов`язків, недопущення виникнення конфліктних ситуацій з оточуючими та доброзичливого ставлення до дитини. Наголошено на необхідності привести житлове приміщення у належний стан. Направлено до спеціаліста ресурсного центру примирення та корекційно-відновлювальних програм. Фахівцем із соціальної роботи неодноразово були здійснені відвідування сім`ї, проте двері ніхто не відчинив. На залишені запрошення з`явитися до КМЦСССДМ мати ігнорує. Конфліктолога ресурсного центру примирення та корекційно-відновлювальних програм мати не відвідала. Рекомендації фахівця центру мати не виконує. 16.04.2021 фахівцем із соціальної служби КМЦСССДМ спільно із спеціалістом ССД виконкому Довгинцівської районної в місті ради було здійснено комісійне відвідування сім`ї. В результаті відвідування двері ніхто не відчинив. На телефонні дзвінки мати не відповідала. 24.06.2021 фахівцем центру було здійснено повторне відвідування сім`ї. Зі слів сусідки (кВ. № 48) стало відомо, що ОСОБА_1 було госпіталізовано до ОКЗ «Психоневрологічний диспансер» на 21 день. Враховуючи вищевикладене, надання послуг соціального характеру сім`ї ОСОБА_1 на даний час неможливо (а.с. 57 - копія повідомлення).

Адміністрація Комунального підприємства «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» за вих.. № 6531 від 06 серпня 2021 року повідомила, що на теперішній час показань для видачі висновку ЛКК про наявність у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, не має (а.с. 60 - копія повідомлення).

Аналогічна позиція зазначена вказаним медичним закладом повідомленням від 08.12.2021, на виконання вимог ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2021 року.

Адміністрацією Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей № 1» Криворізької міської ради за вих. 01/325 від 09.08.2021 повідомлено, що 22 квітня 2021 року до їх закладу була доставлена малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що дитина залишилась без батьківського піклування. За час перебування малолітнього ОСОБА_6 в закладі, його мати ОСОБА_1 приносила гостинці чотири рази у період з квітня по травень 2021 року. Після того, ОСОБА_1 до закладу не приходила, дитиною не цікавилась, до адміністрації закладу не зверталась (а.с. 61 - копія повідомлення).

Згідно висновку виконкому Довгинцівської районної в місті ради від 12.08.2021 № 8/22-3530, з вищезазначених підстав виконком вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10-15).

Суд першої інстанції погодився з викладеними у вказаному висновку доводами, оскільки наведені вище факти, як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати, як ухилення відповідачки від належного виховання своєї дитини, тому вважав встановленим, що відповідачка не займається вихованням дитини, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, що негативно впливає на її розвиток, тому суд вважав доведеними заявлені вимоги та вважав за необхідне позбавити відповідачку ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнувши з неї аліменти на його утримання на користь опікуна, або державного закладу, в якому буде перебувати дитина.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України Суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер, як кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Як вбачається з обставин справи, звернувшись до суду, позивач стверджував про ухилення відповідачки ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «Мамчур проти України» заява № 10383/09, від 16 липня 2015 року).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення у справі «Ньяоре проти Франції», заява № 39948/16, від 18 грудня 2008 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (SAVINY v. UKRAINE, № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).

Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (рішення у справі «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії», заяви № 39221/98, 41963/98, від 13 липня 2000 року).

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України»

від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Як встановлено судом, відповідачка ОСОБА_1 не займається належним вихованням малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово проводилось роз`яснювальна робота щодо належного виконання нею батьківських обов`язків, вжиті Виконкомом Довгинцівської районної в місті ради та Криворізьким місьим центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Виконкому Криворізької міської ради заходи впливу позитивного результату не дали, у зв`язку з чим Виконком Довгинцівської районної в місті ради у висновку від 12.08.2021 № 8/22-3530 вказав на доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на від 03 грудня 1986 року).

Матеріалами справи підтверджено, що, за повідомленням завідувача сектору з питань усиновлення, опіки та піклування служби у справах дітей виконкому Довгинцівської районної у місті ради від 10.09.2018, до виконкому надійшло повідомлення щодо госпіталізації малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до КЗ «»Криворізька міська клінічна лікарня № 8» ДОР» у зв`язку з отруєнням таблетками 07.09.2018 о 21.00 (а.с. 20 - копія повідомлення).

Згідно висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 23 грудня 2020 року, у ОСОБА_6 встановлено затримка психічного розвитку та порушення мовлення, тому дитині рекомендована освітня програма закладу освіти адаптована з використанням корекційно-розвиткової складової для дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку (а.с. 23-26 - копія висновку).

Разом з тим, відповідно до повідомлення Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 236 комбінованого типу» Криворізької міської ради від 11.02.2021, ОСОБА_3 відвідує дошкільний заклад з 16.09.2019. З 01.01.2021 дитина в дошкільному закладі переведена до корекційної групи, комісію для оформлення у вищевказану групу проходила з дитиною сусідка.

Тобто, відповідачка ОСОБА_1 , будучи обізнаною про те, що її дитині рекомендована освітня програма закладу освіти адаптована з використанням корекційно-розвиткової складової для дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку, жодних дій щодо оформлення дитиниу відповідну корекційну групу не провела, не цікавилася станом його здоров?я та розвитку.

При цьому, згідно цього ж повідомлення Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 236 комбінованого типу» Криворізької міської ради, педагогами групи зафіксовані випадки недогляду матері за дитиною - відсутність колгот у холодну пору року, нижньої білизни, взуття для переобування. Мати взагалі не йде на контакт з працівниками закладу, на телефонні дзвінки не відповідає. Не виконує рекомендації старшої медичної сестри щодо вакцинації, всі питання щодо ОСОБА_4 вирішуються із сусідкою. Останнім часом хлопчика до дитячого садка хлопчика часто приводить і забирає сусідка ОСОБА_7 , дитина часто перебуває у неї вдома, інколи і ночує. Зі слів сусідів та батьків закладу, які проживають в одному домі з ОСОБА_1 , її квартира з комунальними боргами - газ відключено, є попередження про відключення світла. В квартиру вона нікого не пускає, навіть її батько (дідусь хлопчика), який іноді приносить продукти харчування, передає їх лише через поріг. Жінка схильна до конфліктів, проявів агресії до оточуючих та дитини. Може зникати на декілька днів із сином і без нього (а.с. 27 - копія повідомлення).

Не забезпечено відповідачкою ОСОБА_1 й належних умов для проживання та розвитку малолітньої дитини. Так, згідно Акту обстеження умов проживання відповідачки ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , складеного 15 лютого 2021 року, у квартирі в наявності водопостачання, електроенергія в помешканні. Газопостачання відключено за борги. В кімнаті в наявності розкладний диван, дитяче ліжко, комп`ютерний стіл, комп`ютер, шафа для одягу. Кухня обладнана технікою, меблями, запаси продуктів харчування в обмеженій кількості. Квартира потребує ремонту та генерального прибирання. На момент перевірки в квартирі брудно та всюди розкидані речі. Дитина має окреме спальне місце, забезпечена одягом та взуттям. В наявності іграшки та дитячі книжки. Стосунки в сім`ї доброзичливі (а.с. 28 - копія акту).

Крім того, згідно акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, складеного 31 березня 2021 року інспектором СЮП ВП Криворізького РУП, 31 березня 2021 року о 09-00 годині за адресою: АДРЕСА_2 у сторонньої особи, без догляду матері, де існувала загроза життю і здоров`ю. Встановлено анкетні дані - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 43 - копія акту).

Дитина надійшла до медичного закладу з гострим назофарингітом, без патологій (а.с. 46 - копія виписного епікризу).

Витягом з протоколу засідання міждисциплінарної комісії з організації соціального захисту дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах від 20.04.2021 № 1, комісією рекомендовано ОСОБА_1 офіційно працевлаштуватись, навести лад в квартирі, пройти курс лікування (а.с. 47 - копія витягу).

Доказів того, що відповідачка ОСОБА_1 змінила свою поведінку та зреагувала на зауваження комісії суду не надано.

Наведеним вище спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що змінити поведінку відповідачки ОСОБА_5 Виконком Довгинцівської районної в місті ради не намагався, допомогу матері одиначці не надав.

До того ж, судом першої інстанції вірно враховано, що фахівцем із соціальної роботи Криворізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді виконкому Криворізької міської ради з відповідачкою ОСОБА_5 проводилась роз`яснювальна робота щодо належного виконання батьківських обов`язків, недопущення виникнення конфліктних ситуацій з оточуючими та доброзичливого ставлення до дитини. Наголошено на необхідності привести житлове приміщення у належний стан. Направлено до спеціаліста ресурсного центру примирення та корекційно-відновлювальних програм. Фахівцем із соціальної роботи неодноразово були здійснені відвідування сім`ї, проте двері ніхто не відчинив. На залишені запрошення з`явитися до КМЦСССДМ мати ігнорує. Конфліктолога ресурсного центру примирення та корекційно-відновлювальних програм мати не відвідала. Рекомендації фахівця центру мати не виконує. 16.04.2021 фахівцем із соціальної служби КМЦСССДМ спільно із спеціалістом ССД виконкому Довгинцівської районної в місті ради було здійснено комісійне відвідування сім`ї. В результаті відвідування двері ніхто не відчинив. На телефонні дзвінки мати не відповідала. 24.06.2021 фахівцем центру було здійснено повторне відвідування сім`ї. Зі слів сусідки (кв. АДРЕСА_3 ) стало відомо, що ОСОБА_1 було госпіталізовано до ОКЗ «Психоневрологічний диспансер» на 21 день. Враховуючи вищевикладене, надання послуг соціального характеру сім`ї ОСОБА_1 на даний час неможливо (а.с. 57 - копія повідомлення).

Наведене свідчить, що ОСОБА_5 не спростувала висновків суду першої інстанції щодо неналежного здійснення нею своїх батьківських обов`язків по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не скористалася наданою їй можливістю виправити своє ставлення до виховання дитини та забезпечити йому принаймі життєво необхідні умови для проживання та розвитку, зокрема, з урахуванням його особливих потреб щодо навчання за освітньою програмою закладу освіти адаптованої з використанням корекційно-розвиткової складової для дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку.

Більш того, як встановлено судом, малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був доставлений до Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей № 1» Криворізької міської ради 22 квітня 2021 року та, за час перебування малолітнього ОСОБА_6 в закладі, його мати ОСОБА_1 приносила гостинці чотири рази - у період з квітня по травень 2021 року, після чого до закладу не приходила, дитиною не цікавилась, до адміністрації закладу не зверталась.

Відповідачкою ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів про те, що після травня 2021 року та до теперішнього часу (листопад 2024 року), тобто більш ніж протягом трьох років, вона цікавилася життям сина та відвідувала його у закладі, в якому він перебуває.

Навпаки, відповідачка ОСОБА_1 у травні 2022 року виїхала за межі України (про що нею зазначено в апеляційній скарзі) та не цікавилась життям сина та місцем його перебування, що, враховуючи введення в Україні воєнного стану та постійні обстріли території України, негативно характеризує останню та свідчить про її самоусунення від подальшого влаштування життя сина.

Таким чином, зважаючи на свідоме самоусунення відповідачки ОСОБА_1 від належного виховання свого малолітнього сина, колегія суддів погоджується з висновком Виконкому Довгинцівської районної в місті ради від 12.08.2021 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підтримано судом першої інстанції.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки суду надано належні та допустимі докази її свідомого ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, які є законною підставою для позбавлення її батьківських прав.

За таких обставин, суд першої інстанції задовольняючи позов, дійшов правильного висновку, що позбавлення батьківських прав, яке хоч і є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Однак, у даному випадку, позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно частин 2,3 статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно положень ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Таким чином, виходячи з обов`язку батьків утримувати своїх дітей, конституційного права особи на прожитковий мінімум, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що є підстави для стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, на користь опікуна, або державного закладу, в якому буде перебувати дитина, починаючи стягнення з 16 серпня 2021 року, й доводи апеляційної скарги правильність таких висновків суду не спростовують.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд порушив норми процесуального права та не повідомив відповідачку ОСОБА_1 , яка з 02 травня 2022 року мешкає у Республіці Польщі, про час та місце розгляду справи, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка не є обов`язковою.

Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно ж ч. 8 цієї статті днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 2-6236/11.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_1 надавала до суду першої інстанції заперечення на позов та зазначила адресу свого проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 108), що відповідає місцю її реєстрації (а.с. 69).

Про зміну місця проживання відповідачка ОСОБА_1 суд не повідомляла.

За таких обставин, суд правомірно направив судову кореспонденції - судові повідомлення про призначення справи до розгляду - на адресу: АДРЕСА_1 .

Повернення цих судових повідомлень без вручення адресатові із відміткою про відсутність ОСОБА_1 за адресою місця проживання (а.с. 120, 126) вважається належним врученням судової повістки, а тому колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права та розгляд справи без належного повідомлення відповідачки ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ткаченко Олег Петрович, - залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 листопаа 2024 року.

Головуючий:

Судді: