Постанова

від 05.02.2025 по справі 211/5219/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 211/5219/21

провадження № 61-16220св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради, в інтересах малолітнього ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, Криворізький міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Ткаченко Олег Петрович, на рішення Довгинцівського районного суду

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року у складі судді Середньої Н. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О., і виходив з такого.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У серпні 2021 року виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради, діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, Криворізький міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

2. На обґрунтування позовних вимог виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті радизазначав, що ОСОБА_2 є матір`ю малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька дитини зазначені на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

3. Посилався на те, що дитина перебуває на обліку в службі у справах дітей, як дитина, що проживає в сім`ї, батьки в якій ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків.

4. У вересні 2018 року ОСОБА_3 госпіталізований до лікарні, у зв`язку з отруєнням таблетками (азалиптол). Зі слів матері дитини ОСОБА_2 , її син з`їв заспокійливі таблетки без її відома, коли дитині стало зле, вона викликала швидку допомогу та була госпіталізована разом з сином до лікарні.

5. Дитина в дошкільному закладі переведена до корекційної групи, у зв`язку з наявністю затримки психічного розвитку та порушенням мовлення.

6. Більш того, працівники закладу дошкільної освіти помічали з боку матері випадки вербальної агресії з використанням нецензурної лексики відносно дитини, зафіксовано порушення правил адаптивного карантину, недогляду матері за дитиною: відсутність достатньої кількості одягу у холодну пору року та взуття, рекомендації старшої медичної сестри щодо вакцинації не виконувались. Неодноразово до дитячого садка хлопчика приводила і забирала сусідка. Відповідачка схильна до конфліктів, проявів агресії до оточуючих та дитини, може зникати на декілька днів із сином чи без нього. Санітарно-гігієнічні умови проживання незадовільні, в приміщенні брудно, речі розкидані, квартира потребує ремонту та генерального прибирання, газопостачання відключене за борги.

7. Відповідно до медичного висновку від 12 березня 2015 року

ОСОБА_2 страждала хронічним душевним захворюванням у формі шизофренії параноїдальної. На підставі ухвали суду до неї було застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним режимом, вона є неосудною особою і не може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

8. Рекомендації служб щодо офіційного працевлаштування, наведення ладу в помешканні, проходження курсу лікування, тощо відповідачка не виконала, дитиною не цікавиться, до адміністрації комунального закладу, куди поміщена дитина, не з`являється. Зазначене, на думку позивача, свідчить про ухилення відповідачки від виконання покладених на неї законом батьківських обов`язків.

9. Враховуючи наведене, виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради просив суд: позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь опікуна дитини або державного закладу, в якому буде перебувати дитина, в розмірі не меншому ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стислий виклад позиції відповідачки

10. ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради заперечувала, посилаючись на їх безпідставність. Зазначала, що її дитина була на обліку як дитина, що проживає в сім`ї, батьки в якій ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків. Посилалася на те, що в ОСОБА_4 є речі та взуття у достатній кількості. Дитина щеплена за віком, нею укладено декларацію з сімейним лікарем. Лікарські призначення щодо дитини вона виконує в повному обсязі. Державної допомоги на дитину не отримує, допомоги від виконкому також.

11. Зауважувала, що у неї немає тривалої хвороби, яка б перешкоджала їй виконанню батьківських обов`язків. Згідно з довідкою з психіатричної лікарні від 06 серпня 2021 року, вона не потребує психіатричного лікування, тобто не страждає на психічне захворювання. Окрім того, вона має вищу освіту, знає англійську мову. З 11 серпня 2021 року вона працевлаштувалась на посаду прибиральника службових приміщень у ПП «Сателіт». Лад у квартирі наведено, а в наданих до суду документах не міститься опису, в чому саме полягає забруднення квартири. Обставини бідності у сім`ї не є підставою для позбавлення батьківських прав. Стосунки у неї із сином доброзичливі, про що зазначалось також в актах служби у справах дітей. Згідно з поясненнями сусідки від 15 лютого 2021 року, агресивного ставлення до дитини не було.

12. Щодо випадку з отруєнням сина зауважувала, що дитина випадково знайшла та ковтнула ліки, а вона сама викликала швидку допомогу. При надходженні дитини до лікарні, згідно з виписним епікризом, стан дитини був задовільний. Активний та контактний. Правильної статури. Задовільного харчування. Шкірні покриви звичайного кольору. Лімфовузли не збільшені. Слизові оболонки ротової порожнини вологі, зів рожевий, язик вологий. Виділення не має, хрипів не має, живіт м`який, не видутий (і т. д.). Зазначала, що до дитини в центр вона приходила через день.

13. Стосовно показів сусідки ОСОБА_5 зазначала, що раніше у них були нормальні, доброзичливі стосунки, вона брала до себе її сина з теплих людських спонукань, однак чому її поведінка змінилась на агресивну, вона не знає.

14. Звертала увагу на те, що про небайдужість до долі дитини свідчить також її звернення до виконкому з проханням повернути відібрану у неї дитину. Тому вважала, що висновку органу опіки та піклування недостатньо, щоб позбавити її батьківських прав.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

15. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року позовні вимоги виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті радизадоволено.

16. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

17. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_1 до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, на користь опікуна або державного закладу, в якому буде перебувати дитина, починаючи стягнення з 16 серпня 2021 року.

18. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

19. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наведені позивачем факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати, як ухилення матері від належного виховання своєї дитини, свідомого нехтування своїми обов`язками. Натомість відповідачка не надала жодного доказу, який би спростовував зазначене, що свідчить про її байдужість до долі дитини. З урахуванням наведеного, суд вважав встановленим, що відповідачка не займається вихованням сина ОСОБА_4 , не забезпечує його матеріально, не виявляє до нього материнського піклування, а тому, виходячи з інтересів дитини, наявні підстави для позбавлення її батьківських прав.

20. Крім того, враховуючи обов`язок батьків утримувати дітей, з відповідачки підлягають стягненню аліменти на утримання її сина ОСОБА_1 .

Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції

21. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року залишено без змін.

22. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності свідчать про свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, і це є законною і достатньою підставою для позбавлення її батьківських прав. Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

23. Аліменти з відповідачки на утримання її сина стягнуті з урахуванням статей 166, 182 СК України. Посилання відповідачки на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при її повідомленні про розгляд справи суд апеляційної інстанції відхилив, зазначивши про виконання судом обов`язку з направлення судової кореспонденції на адресу місця реєстрації відповідачки та зазначену нею адресою місця її фактичного проживання. Про зміну місця проживання відповідачка ОСОБА_2 суд не повідомляла, водночас скористалася своїм правом на подання заперечень на позов.

Узагальнені доводи касаційної скарги

24. 05 грудня 2024 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат

Ткаченко О. П., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

25. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14, від 26 травня 2021 року у справі

№ 618/398/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Зазначає, що не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції, про дату та час судового розгляду не була повідомлена належним чином (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків. Натомість суд першої інстанції вини в її діях не встановив. Змінити її поведінку позивач не намагався, допомогу у вихованні дитини їй, як матері-одиначці, не надавав.

27. Посилається на те, що позбавлення батьківських прав вже несе в собі негативний вплив на дитину, а тому застосовувати такий захід можливо лише як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Вважає, що судами попередніх інстанцій не було спростовано її заперечень проти позову.

28. Крім того, зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема в частині розгляду справи в суді першої інстанції без її належного повідомлення. У зв'язку з тим, що з 02 травня 2022 року вона мешкає у Республіці Польща, вона не мала змоги приймати участь у судовому засіданні та не отримала рішення суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

29. Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

30. Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 211/5219/21, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

31. 21 січня 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 211/5219/21.

32. Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

33. 15 січня 2025 року виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради, в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , через засоби поштового зв`язку подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

34. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій належним чином встановили фактичні обставини справи та надали правову оцінку доказам, які підтверджують факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків щодо виховання ОСОБА_1 . Зазначено, що проведеними службами виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради обстеженнями встановлено, що дитина перебуває в складних життєвих обставинах з причини невиконання матір`ю батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини. Безпідставними є доводи касаційної скарги про ненадання їй державою жодної допомоги, як матері-одиначці. ОСОБА_2 з 01 жовтня 2016 року по 31 жовтня 2019 року отримувала допомогу при народженні дитини; з 01 лютого 2017 року по 31 січня 2020 року - державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям; з 01 листопада 2016 року по 31 серпня 2020 року - допомогу одинокій матері. Надалі за призначенням соціальних допомог не зверталася.

35. Акцентує увагу на тому, що згідно з повідомленням відповідачки, вона з 02 травня 2022 року виїхала до Республіки Польща та свідомо залишила малолітнього сина у Комунальному закладі «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей № 1» Криворізької міської ради. Більш того, до служби у справах дітей виконкому Довгинцівської районної в місті ради щодо вирішення питання про повернення малолітнього сина на виховання в сім'ю не зверталася, не телефонувала, місце її перебування службі у справах дітей не відоме.

36. Крім того, зауважує про безпідставність доводів відповідачки про її неналежне повідомлення про розгляд справи, з огляду на її присутність у підготовчому судовому засіданні, де вона висловила свою позицію щодо суті поданого позову. Вважає, що не участь ОСОБА_2 у наступних судових засіданнях є її свідомим вибором.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

37. ОСОБА_2 є матір`ю малолітнього ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

38. Відомості про батька дитини записані в актовому записі про народження дитини на підставі частини першої статті 135 СК України.

39. За повідомленням завідувача сектору з питань усиновлення, опіки та піклування служби у справах дітей виконкому Довгинцівської районної у місті ради від 10 вересня 2018 року, до виконкому надійшло повідомлення щодо госпіталізації малолітнього ОСОБА_6 до КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 8» ДОР у зв`язку з отруєнням таблетками 07 вересня 2018 року о 21:00 год. Мати дитини ОСОБА_2 10 вересня 2018 року службі пояснила, що її син у той час, як вона не бачила, з`їв заспокійливі таблетки. Коли дитині стало зле, вона викликала швидку допомогу, після чого її разом з дитиною було госпіталізовано до 8-ї лікарні, де малолітньому було надано необхідну медичну допомогу. Зі слів ОСОБА_2 , після виписки з лікарні 09 вересня 2018 року стан здоров`я її сина задовільний. Надалі вона зобов`язується не залишати дитину без нагляду. ОСОБА_2 у службі у справах дітей було попереджено про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків.

40. Згідно з висновком про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 23 грудня 2020 року, у ОСОБА_6 встановлено затримка психічного розвитку та порушення мовлення, тому дитині рекомендована освітня програма закладу освіти адаптована з використанням корекційно-розвиткової складової для дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку.

41. Відповідно до повідомлення від 11 лютого 2021 року Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 236 комбінованого типу» Криворізької міської ради, ОСОБА_3 відвідує дошкільний заклад з

16 вересня 2019 року. З 01 січня 2021 року дитина в дошкільному закладі переведена до корекційної групи, комісію для оформлення у вищевказану групу проходила з дитиною сусідка. Працівники закладу дошкільної освіти помічали з боку матері випадки вербальної агресії з використанням нецензурної лексики відносно дитини, зафіксовано порушення правил адаптивного карантину та агресію відносно співробітників дошкільного закладу. Педагогами групи зафіксовані випадки недогляду матері за дитиною - відсутність колгот у холодну пору року, нижньої білизни, змінного взуття. Мати взагалі не йде на контакт з працівниками закладу, на телефонні дзвінки не відповідає. Не виконує рекомендації старшої медичної сестри щодо вакцинації, всі питання щодо ОСОБА_4 вирішуються із сусідкою. Останнім часом хлопчика до дитячого садка часто приводить і забирає сусідка ОСОБА_7 , дитина часто перебуває у неї вдома, інколи і ночує. Зі слів сусідів та батьків закладу, які проживають в одному домі з ОСОБА_2 , її квартира з комунальними боргами, газ відключено, є попередження про відключення світла. До квартири вона нікого не пускає, навіть її батько (дідусь хлопчика), який іноді приносить продукти харчування, передає їх лише через поріг. Жінка схильна до конфліктів, проявів агресії до оточуючих та дитини. Може зникати на декілька днів із сином і без нього.

42. Згідно з актом обстеження умов проживання відповідачки по

АДРЕСА_1 , складеним 15 лютого 2021 року, в помешканні у наявності водопостачання, електроенергія. Газопостачання відключено за борги. В кімнаті в наявності розкладний диван, дитяче ліжко, комп`ютерний стіл, комп`ютер, шафа для одягу. Кухня обладнана технікою, меблями, запаси продуктів харчування в обмеженій кількості. Квартира потребує ремонту та генерального прибирання. На момент перевірки в квартирі брудно та всюди розкидані речі. Дитина має окреме спальне місце, забезпечена одягом та взуттям. В наявності іграшки та дитячі книжки. Стосунки в сім`ї доброзичливі.

43. На звернення служби у справах дітей, Відділенням поліції № 1 Криворізького районного управління поліції повідомлено, що проведено перевіркою встановлено: ОСОБА_2 відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 12 березня 2015 року № 58 страждала хронічним душевним захворюванням у формі шизофренії параноїдальної. Відповідно до ухвали суду від 19 травня 2015 року до неї застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом. Згідно зі статтею 20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_2 є неосудною особою та згідно із статтею 17 КУпАП не може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

44. За повідомленням Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» Криворізької міської ради

від 24 березня 2021 року, дитина ОСОБА_3 задекларований у лікаря-педіатра амбулаторії ЗПСМ № 6. На диспансерному обліку дитина з приводу хронічної патології не перебуває. Лікарські призначення щодо дитини мама виконує в повному обсязі. ОСОБА_4 оформлений в ДОЗ № 236. Дитина щеплена за віком, крім ревакцинації АКДП у зв`язку з відсутністю вакцини. Проте мати утримується від туберкулінодіагностики з особистих причин, які не розголошує. Останнє звернення до лікаря 18 березня 2021 року з приводу ГРВІ, лікування амбулаторне. На теперішній час дитина здорова. Конфліктів та непорозумінь з медичним персоналом амбулаторії не виникало.

45. Згідно з актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, складеним 31 березня 2021 року, інспектором СЮП ВП Криворізького РУП, 31 березня 2021 року о 09:00 годині за адресою: АДРЕСА_2 , у сторонньої особи виявлено дитину без догляду матері, де існувала загроза життю і здоров`ю. Встановлено анкетні дані - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитину передано до медичного закладу, у дитини був гострий назофарингіт, без патологій.

46. 31 березня 2021 року малолітнього ОСОБА_8 було вилучено з родини та поміщено до КНП «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» КМР.

47. Витягом з протоколу засідання міждисциплінарної комісії з організації соціального захисту дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах від 20 квітня 2021 року № 1, комісією рекомендовано ОСОБА_2 офіційно працевлаштуватись, навести лад в квартирі, пройти курс лікування.

48. За повідомленням Криворізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді виконкому Криворізької міської ради від 01 липня

2021 року, фахівцем із соціальної роботи з матір`ю проводилось роз`яснювальна робота щодо належного виконання батьківських обов`язків, недопущення виникнення конфліктних ситуацій з оточуючими та доброзичливого ставлення до дитини. Наголошено на необхідності привести житлове приміщення у належний стан. Направлено до спеціаліста ресурсного центру примирення та корекційно-відновлювальних програм. Фахівцем із соціальної роботи неодноразово були здійснені відвідування сім`ї, проте двері ніхто не відчинив. Залишені запрошення з`явитися до центру мати ігнорує. Конфліктолога ресурсного центру примирення та корекційно-відновлювальних програм мати не відвідала. Рекомендації фахівця центру мати не виконує. 16 квітня 2021 року фахівцем соціальної служби КМЦСССДМ спільно із спеціалістом ССД виконкому Довгинцівської районної в місті ради було здійснено комісійне відвідування сім`ї. В результаті відвідування двері ніхто не відчинив. На телефонні дзвінки мати не відповідала. 24 червня 2021 року фахівцем центру було здійснено повторне відвідування сім`ї. Зі слів сусідки (кв. АДРЕСА_3 ) стало відомо, що ОСОБА_2 було госпіталізовано до ОКЗ «Психоневрологічний диспансер» на 21 день. Враховуючи вищевикладене, надання послуг соціального характеру сім`ї ОСОБА_2 на той час було неможливим.

49. Адміністрація Комунального підприємства «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» листом за № 6531 від 06 серпня 2021 року повідомила, що на теперішній час показань для видачі висновку ЛКК про наявність у ОСОБА_2 , тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, немає.

50. Аналогічна позиція висловлена вказаним медичним закладом у повідомленні від 08 грудня 2021 року на виконання вимог ухвали суду

16 листопада 2021 року.

51. Адміністрацією Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей № 1» Криворізької міської ради за вих. 01/325 від 09 серпня 2021 року повідомлено, що 22 квітня 2021 року до закладу була доставлена малолітня дитина - ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що дитина залишилась без батьківського піклування. За час перебування малолітнього ОСОБА_6 в закладі, його мати ОСОБА_2 приносила гостинці чотири рази у період з квітня по травень 2021 року. Після того ОСОБА_2 до закладу не приходила, дитиною не цікавилася, до адміністрації закладу не зверталася.

52. Згідно з висновком виконкому Довгинцівської районної в місті ради

від 12 серпня 2021 року № 8/22-3530, доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

53. Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що є сусідкою відповідачки, ОСОБА_9 знає давно, вона росла разом з її дітьми, одна з її доньок хрестила ОСОБА_10 , він її бабусею називає. Вони довгий час були як члени її родини, часто проводили разом час, вона завжди підтримувала їх матеріально та допомагала фізично, як і її доньки, запрошували на всі свята, дарували подарунки. Вперше занепокоїлась щодо безвідповідального, на її думку, ставлення ОСОБА_11 до сина, коли та вирішила зустрічати з компанією Новий рік до ранку, а дитину залишити на людину, яку хотіла знайти через Інтернет. Тоді хлопчику було всього 2 місяці. Вона вважала, що необачно залишати таку маленьку дитину на незнайому людину, тоді вона підмінилась на роботі та залишилася сама з ОСОБА_10 . У 3 роки хлопчик таблеток наковтався, а на її питання як це трапилось, ОСОБА_11 сказала, що він їв виноград. Крім того, ОСОБА_2 казала, що харчування не саме головне у житті, незважаючи на те, що мова йшла про маленьку дитину. Їй було шкода хлопчика, тому вона купила відповідачці мультиварку, щоб та хоч щось могла готувати, бо газ відрізали за борги. Разів чотири їй світло відключали за борги, погашали ці борги родичі та вона допомагала. Коли дитина перебувала у неї, то харчувалася нормально. Був випадок, коли медсестра зателефонувала, що необхідно оформити документи для спеціальної групи, тоді вона дала ОСОБА_11 гроші на проїзд до лікарні, тормозок і чекала, коли приїдуть. У той день, вони повернулись пізно ввечері, ОСОБА_12 пояснила, що вони йшли пішки від р-ну «Більшовик», і це не зважаючи на зимовий період, холод та мокрий сніг. У дитини були мокрі ніжки, тоді ОСОБА_10 було 4 роки, пішки вони пройшли понад

10 кілометрів, вона одразу повела його до ванни відігрівати. Коли ОСОБА_12 приходила додому, то часто вони одразу заходили до неї, щоб поїсти. Грошима ОСОБА_13 взагалі не може розпоряджатися, на поради не реагує, кошти, як тільки отримує, одразу витрачає на неважливі придбання. Вона отримувала допомогу як мати-одиначка та знаходила підробіток, виконувала якісь роботи на комп`ютері, батько передав ноутбук їй для цього, однак вона його заклала до ломбарду і не могла викупити. За той час, настільки вона знає, ОСОБА_11 офіційно ніде не працювала, грошима допомагав їй батько та вона. У квартирі дуже брудно, сморід, все занедбане. Вони зі своїми дівчатами ремонт допомагали робити, квартиру вимивали. Не слідкувала, щоб у дитини був необхідний одяг, щоб він був чистий. Вона купувала дитині і одяг, і взуття, сама його прала та дбала, щоб дитина охайна пішла до садочка. Часто вона відводила хлопчика до садочка, бо ОСОБА_11 ще спала, забирала з садочка, часто їй телефонували з садочка, що дитина залишилась одна, прийдіть заберіть. Розвитком дитини ОСОБА_2 також не займалася. На її думку, ОСОБА_11 ставилася безвідповідально до свого хлопчика. Був також випадок, коли їй вночі (після 2 -ї години) зателефонував невідомий чоловік, повідомив, що ОСОБА_11 та дитина блукать в районі автовокзалу, він таксист, погодився привезти відповідачку та дитину, вона заплатила таксисту, а ОСОБА_14 нічого їй не пояснила, чого вона вночі блукає. Останній раз бачила відповідачку в березні, де зараз вона знаходиться їй не відомо.

54. Свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що працює директором дитячого садочка № 236, який відвідував ОСОБА_3 . Дитина ходила на тиждень 2-3 рази, мама хлопчика казала, що дитина хворіє. Вона помічала, що дитина неохайна, тижнями не ходить в садочок, коли його приводили - плакав. Зв`язок вони тримали із сусідкою, вона більше займалася дитиною. ОСОБА_13 останнім часом стала появляти агресію до дитини, сварила його, штовхала, також сварилася вона з вихователями, коли ті давали якісь поради. Дитина потребувала додаткової уваги та навчання, відставала у розвитку, була не контактною, однак відповідачка до спецгрупи не оформлювала дитину, незважаючи на їх поради, сином не займалася. Коли складали акт обстеження, до квартири ОСОБА_2 не пустила. ОСОБА_2 наражала на небезпеку дитину, бо вона потребує корекції та постійного відвідування занять корекційної групи. Якщо не вчасно надано корекційну допомогу, то звідси і погана мова у дитини і психічні розлади.

Позиція Верховного Суду

55. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

56. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

57. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

58. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

59. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

60. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її належне виховання є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

61. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

62. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

63. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

64. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

65. Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

66. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

67. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

68. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

69. Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

70. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони тривалий час не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

71. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

72. Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року

у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20,

від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

73. Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

74. У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява

№ 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

75. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

76. У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

77. За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

78. Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

79. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

80. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20,

від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

81. Суди мають здійснювати поглиблене дослідження всієї сімейної ситуації та цілого ряду факторів, зокрема фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру, надавати збалансовану і розумну оцінку відповідних інтересів кожної особи при прийнятті найкращого для дитини рішення. Суди встановлюють справедливий баланс між різними конкуруючими правами та інтересами, забезпечуючи процесуальну справедливість усього процесу.

82. Суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам неодноразового та свідомого нехтування

ОСОБА_2 протягом 2018-2021 років своїми батьківськими обов`язкамивідносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поведінці матері, яка, не зважаючи на рекомендації компетентних служб, не здійснила активних дій для зміни способу свого життя, не співпрацювала зі службами у справах дітей, центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, а також працівниками дошкільного навчального закладу, який відвідував її син, запрошення центру для відвідування конфліктолога ресурсного центру примирення та корекційно-відновлювальних програм залишила поза увагою, отже дійшли загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав.

83. У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2019 року № 661/2532/17 зазначено, що самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав недостатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними. Наприклад, це може бути пов`язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати у майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи.

84. У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі

№ 398/4299/17 зроблено висновок, що лише зазначення відповідачем в апеляційній скарзі про його бажання піклуватися про дитину не спростовує факту його ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Верховний Суд зазначив, що позбавлення відповідача батьківських прав, здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

85. У постанові Верховного Суду 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18 зазначено, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Верховний Позбавлення відповідача батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав. Аналізуючи докази у справі, пояснення учасників справи, суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків та не бажає піклуватися про дитину, брати участі у його вихованні, не вчинив жодних дій аби налагодити відносини із сином, матеріально не забезпечує.

86. Колегія суддів зауважує, що судами попередніх інстанцій при вирішення цієї справи правильно враховано, що дитині була рекомендована освітня програма закладу освіти, адаптована з використанням корекційно-розвиткової складової для дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку, однак відповідачка жодних дій щодо забезпечення зазначених потреб дитини не виконала, водночас були зафіксовані неодноразові випадки неналежного виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків (залишала дитину у сторонніх осіб, не забирала дитину з садка, не забезпечила безпеку дитини, унаслідок чого вона отруїлася медичним препаратом, не забезпечувала належними умовами проживання, харчуванням й одягом). Жодних дій для виправлення своєї поведінки ОСОБА_2 не вчинила, з травня 2021 року не цікавиться життям сина і не відвідувала його у закладі, в якому він перебував, не дивлячись на обставини, які пов`язані з введенням в Україні воєнного стану, не комунікувала з ним. Зазначене достатньо переконливо свідчить, що позбавлення відповідачки батьківських прав є таким, що відповідає інтересам дитини.

87. Доказів того, що відповідачка вчиняла дії щодо впорядкування свого становища, зміни у кращий бік ставлення до виховання свого сина, судами попередніх інстанцій не встановлено.

88. ОСОБА_2 заявляє, що з 02 травня 2022 року вона проживає на території Польської Республіки. Відсутні відомості про її спроби контактувати з сином з цього часу.

89. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів, зводяться в загальному до переоцінки доказів.

90. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

91. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючина різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі

№ 910/8115/19(910/13492/21)).

92. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та наданої правової оцінки доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

93. Слід звернути увагу, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав (частина перша статті 169 СК України).

94. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною.

95. Посилання касаційної скарги на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неповідомлення заявниці про дату, час та місце судового розгляду справи, є необґрунтованими.

96. Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

97. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява

№ 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

98. Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України, у редакції, яка діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

99. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

100. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

101. З матеріалів справи вбачається, що відповідачка була обізнана про розгляд цієї справи у суді першої інстанції, була присутня в судових засіданнях, надавала свої заперечення щодо заявлених позовних вимог, у яких підтверджувала місце свого фактичного проживання. Однак, у подальшому до суду не з'являлася, поштову кореспонденцію від суду не отримувала, заяви про зміну місця свого проживання та засобів зв'язку не подавала.

102. З урахуванням предмету спору, обізнаністю ОСОБА_2 про перебування цієї справи на розгляді у суді (останнє судове засідання за її участі відбулося 16 листопада 2021 року), факту перебування дитини з 21 квітня 2021 року та під час розгляду справи в суді першої інстанції у Комунальному закладі «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей № 1» Криворізької міської ради, строків розгляду справи, завдань цивільного судочинства, наведеної вище процесуальної поведінки відповідачки, а також з огляду на реалізацію стороною наданого їй процесуальним законом прав на подання своїх заперечень, колегія суддів не вважає, що судом першої інстанції було порушено право ОСОБА_2 на справедливий розгляд справи.

103. Крім того, відповідачка скористалася своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та виклала в апеляційній скарзі усі свої доводи та заперечення проти позовних вимог виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради.

104. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що не кожне допущене судом порушення процедури може істотно впливати на права учасників справи та тягнути порушення гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, за змістом цієї статті більшість процесуальних порушень, допущених на одній стадії цивільного процесу, можна виправити на іншій його стадії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (пункт 50)).

105. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

106. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

107. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Ткаченко О. П., що стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

108. Доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права в частині вирішення питання про стягнення аліментів касаційна скарга не містить, а тому справа в цій частині в касаційному порядку не переглядається.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Ткаченко Олег Петрович, залишити без задоволення.

2. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович