Ухвала

від 28.11.2024 по справі 520/27483/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 листопада 2024 року

м. Київ

справа №520/27483/21

адміністративне провадження № К/990/22808/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Єресько Л. О., Радишевської О. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтотранс Плюс» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов, провадження в якій відкрито,

за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 (суддя - Шляхова О. М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2023 (колегія суддів у складі: Мінаєвої О. М., Кононенко З. О., Калиновського В. А.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтотранс Плюс» звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому просило визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.12.2021 № 302665, № 302666, № 302667, № 302668, № 302669, № 302670, № 302671, № 302672, № 302673, № 302674, № 302675, № 302676, № 302677, № 302678, № 302679, № 302680, № 302681, № 302682, № 302683, № 302684, № 302685, № 302686, № 302687, № 302688, № 302689, № 302690, № 302691, № 302692, № 302693, № 302694, № 302695, № 302696, № 302697, № 302698, № 302699.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що направлення на рейдову перевірку від 04.10.2021 № 015030, від 04.10.2021 № 015031, від 07.10.2021 № 015038, від 11.10.2021 № 015039, на його думку, не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки в них не зазначено: ділянки дороги, автовокзал, автостанція, місце посадки та висадки пасажирів, на які направлені представники відповідача для проведення рейдової перевірки, як і не зазначені маршрути, на перевірку яких такі особи направлені на підставі виданого направлення, що, водночас, дозволяє дійти висновку про відсутність законних підстав для проведення перевірок та, відповідно, складання актів проведення перевірок на приміських автобусних маршрутах № 1192, № 1168 та № 1502. Наголосив на тому, що оскаржувані постанови, як і акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів, не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, який би достовірно та неспростовно підтверджував правомірність дій відповідача під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт позивачем, а також факти порушення позивачем вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Просив задовольнити позов в повному обсязі.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтотранс Плюс» здійснює надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами на підставі ліцензії № 187570, виданої Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті 05.12.2012.

На підставі направлень на рейдову перевірку від 04.10.2021 № 015030, від 04.10.2021 № 015031, від 07.10.2021 № 015038, від 11.10.2021 № 015039 посадовими особами відповідача було здійснено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтотранс Плюс».

За результатами проведених Слобожанським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки перевірок додержання Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтотранс Плюс» вимог законодавства про автомобільний транспорт 08.10.2021, 11.10.2021, 12.10.2021 та 13.10.2021 складені акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Основними порушеннями, які були виявлені під час проведення перевірки позивача, зазначено відсутність розкладу, схем руху, таблиці вартості.

Посадовою особою Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за результатами розгляду актів від 08.10.2021, 11.10.2021, 12.10.2021, 13.10.2021 складені постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.12.2021 № 302665, № 302666, № 302667, № 302668, № 302669, № 302670, № 302671, № 302672, № 302673, № 302674, № 302675, № 302676, № 302677, № 302678, № 302679, № 302680, № 302681, № 302682, № 302683, № 302684, № 302685, № 302686, № 302687, № 302688, № 302689, № 302690, № 302691, № 302692, № 302693, № 302694, № 302695, № 302696, № 302697, № 302698, № 302699.

Не погоджуючись із постановами про застосування адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду з позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.12.2021 № 302665, № 302666, № 302667, № 302668, № 302669, № 302670, № 302671, № 302672, № 302673, № 302674, № 302675, № 302676, № 302677, № 302678, № 302679, № 302680, № 302681, № 302682, № 302683, № 302684, № 302685, № 302686, № 302687, № 302688, № 302689, № 302690, № 302691, № 302692, № 302693, № 302694, № 302695, № 302696, № 302697, № 302698, № 302699.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин вчинення перевізником порушень, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, суд першої інстанції наголосив, що акти проведення перевірок, складені на підставі направлень на рейдову перевірку, виданих начальником Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, вимогам чинного законодавства не відповідають, оскільки в них не зазначено: ділянка дороги, автовокзал, автостанція, місце посадки та висадки пасажирів, на які направлені представники відповідача для проведення рейдової перевірки, як і не зазначені маршрути, на перевірку яких такі особи направлені на підставі виданого направлення, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для проведення перевірок та, відповідно, складання актів проведення перевірок на приміських автобусних маршрутах № 1192, № 1168 та № 1502.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані постанови є протиправними та такими, що винесені з порушенням, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2023 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено обставини вчинення перевізником порушень, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

За таких обставин, та ураховуючи, що в оскаржуваних постановах не конкретизовано, які саме положення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» порушено позивачем, та відсутність яких саме документів є підставою для притягнення позивача до відповідальності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі рішення суб`єкта владних повноважень не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

27.06.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2023, в якій відповідач, не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Як на підставу оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідач послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та зазначив, що судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови не застосовано висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.09.2019 у справі № 826/16107/18, за змістом якого: «підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт».

Окрім того, відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови не застосовано висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.05.2020 у справі № 804/5737/16, за змістом якої: « 35. ...під час перевірки дотримання транспортного законодавства перевізником ТОВ «АТП «Кортеж» виявлено, що регулярні пасажирські перевезення здійснюються без оформленої схеми маршруту, розкладу руху та індивідуально-контрольної книжки водія, і квитково-касового листа, а також водія не забезпечено дозволом на міжобласному маршруті, відсутній протокол адаптації тахографа. 36. Так, ТОВ «АТП Кортеж» надавало послуги з регулярних пасажирських перевезень без отримання від організатора перевезень погодженого паспорту маршруту, а, отже, без оформленої схеми маршруту та розкладу руху, оскільки паспорт маршруту на час надання послуг з регулярних пасажирських перевезень та під час проведення рейдових перевірок знаходився на затверджені у організатора перевезень, у зв`язку із чим на розгляд відповідачу були надані лише копії супровідних листів та копії схем руху та розкладу руху. 37. Позивачем визнано факт надання послуг з регулярних пасажирських перевезень без оформленої схеми маршруту та розкладу руху, що є порушенням вимог чинного законодавства про автомобільний транспорт та Порядку № 278».

Крім того, скаржник зазначає про те, що ані зміст позовної заяви, ані зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій не містять відповіді на запитання: у випадку існування документів, відсутність яких була встановлена в актах проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом працівниками Укртрансбезпеки, з яких законних підстав чи перепон ці документи не були надані представником позивача (водієм) під час перевірки або під час розгляду справи?

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) ОСОБА_1, суддів Мацедонську В. Е., Шевцову Н. В. для розгляду судової справи № 520/27483/21.

Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2023.

Зі змісту даної ухвали встановлено, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Верховний Суд в ухвалі від 17.07.2023 зазначив, що зважаючи на підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені фактичні обставини, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2019 у справі № 826/16107/18, не підлягають до застосування до спірних правовідносин, оскільки правовідносини не є подібними до справи, що розглядається. Водночас Верховний Суд, з урахуванням висновків Верховного Суду у справі № 804/5737/16, уважав, що викладені доводи та указані обставини підлягають перевірці, а тому наявні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 14.08.2023 № 1354/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 520/27483/21 у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 10.08.2023 № 815/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», згідно з наказом Голови Верховного Суду від 10.08.2023 № 2512-К «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Верховного Суду».

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М, суддів Єресько Л. О., Радишевську О. Р. для розгляду судової справи № 520/27483/21.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.

Ухвалою Верховного Суду від 14.11.2024 закінчено підготовку цієї справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Висновки Верховного Суду

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас Верховний Суд наголошує, що системний аналіз норм адміністративного процесуального законодавства свідчить, що під час вирішення справ суди ураховують не будь-які висновки Верховного Суду, а ті, які висловлені Верховним Судом у подібних правовідносинах.

Отже, умовою для перегляду судом касаційної інстанції судових рішень в адміністративних справах з указаної підстави є їхня невідповідність викладеному у постанові Верховного Суду висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Невідповідність правозастосовному висновку Верховного Суду (висловленому за наслідками розгляду (іншої) справи у касаційному порядку) матиме місце тоді, коли суд (суди) попередніх інстанцій, розглядаючи справу за схожих предмета спору, підстав позову, обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо суті заявлених вимог, застосувавши норму права по-іншому, аніж це роз`яснив суд касаційної інстанції (в іншій подібній справі).

Водночас для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала:

- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 (пункт 16), від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15, від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16, від 13.09.2017 у справі № 923/682/16 тощо);

- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 06.06.2018 у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 31.10.2018 у справі № 648/2419/13-ц, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц тощо).

Конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункти 38-39 постанови від 12.10.2021).

Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з метою оцінювання правовідносин на предмет подібності суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин (пункти 96-98 постанови від 12.10.2021).

При цьому обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Касаційна скарга позивача побудована на доводах про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду в контексті застосування до позивача санкцій за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів у вигляді адміністративно-господарського штрафу, які викладені у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 804/5737/16.

Проаналізувавши правову позицію Верховного Суду щодо застосування норм права у контексті характеру і юридичної природи правовідносин, з яких виник спір у зазначеній скаржником справі, у зіставленні з предметом спору, підставами і змістом позовних вимог та регулюванням правовідносин у цій справі, на предмет їхньої подібності, а відтак застосовності як підстави для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень по суті, колегія суддів зазначає таке.

Аналізуючи правові норми, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 у справі № 804/5737/16, на яку посилається скаржник, у касаційній скарзі, зокрема, встановив, що під час перевірки дотримання транспортного законодавства перевізником ТОВ «АТП «Кортеж» у 2016 році виявлено, що регулярні пасажирські перевезення здійснюються без оформленої схеми маршруту, розкладу руху та індивідуально-контрольної книжки водія, і квитково-касового листа, а також водія не забезпечено дозволом на міжобласному маршруті, відсутній протокол адаптації тахографа. Так, ТОВ «АТП Кортеж» надавало послуги з регулярних пасажирських перевезень без отримання від організатора перевезень погодженого паспорту маршруту, а, отже, без оформленої схеми маршруту та розкладу руху, оскільки паспорт маршруту на час надання послуг з регулярних пасажирських перевезень та під час проведення рейдових перевірок знаходився на затверджені у організатора перевезень, у зв`язку із чим на розгляд відповідачу були надані лише копії супровідних листів та копії схем руху та розкладу руху. Позивачем визнано факт надання послуг з регулярних пасажирських перевезень без оформленої схеми маршруту та розкладу руху, що є порушенням вимог чинного законодавства про автомобільний транспорт та Порядку № 278.

Натомість у справі, що розглядається спірні правовідносини виникли у 2021 році. У цій справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку про непідтвердження під час розгляду справи відсутності під час перевірки схеми маршруту, розкладу руху транспортних засобів. Також суди зазначили, що відповідачем не надано під час розгляду справи доказів відсутності таблиці вартості проїзду під час перевірки, в той час як матеріали справи свідчать про протилежне.

Щодо посилання відповідача на неукладення Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтотранс Плюс» з Харківською обласною державною адміністрацією договору на перевезення пасажирів на регулярних маршрутах загального користування № 1502 «Люботин-Харків» (АС «Холодна Гора»), № 1168 «Солоницівка-Харків» (АС «Холодна Гора»), № 1592 «Пісочин-Харків» (АС «Холодна Гора»), то судом апеляційної інстанції встановлено, що в актах про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт указано про надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтотранс Плюс» послуг з регулярних пасажирських перевезень за приміським маршрутом без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: копії затвердженої організатором перевезень розкладу руху та схеми маршруту, передбаченої п. 1.3 Наказу МТЗУ № 278. При цьому посилань на відсутність укладеного договору на перевезення пасажирів на регулярних маршрутах загального користування та порушення позивачем вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» акти перевірки не містять.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу також не містять в собі зазначень про відсутність укладеного договору на перевезення пасажирів на регулярних маршрутах загального користування.

За таких обставин, та ураховуючи, що в оскаржуваних постановах не конкретизовано, які саме положення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» порушено позивачем, та відсутність яких саме документів є підставою для притягнення позивача до відповідальності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржувані постанови є протиправними і підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Отже, результат вирішення у кожній з цих справ зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів. Аналіз указаних справ, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки, яких дійшли суди.

З огляду на викладене, Суд вважає недоведеними посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження .

Висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду у справі, на яку покликається скаржник (№ 804/5737/16), стосуються правовідносин, що не є подібними до тих, з яких вирішено спір у цій справі, та не можуть слугувати прикладом неправильного застосування судами норм права при ухваленні судових рішень щодо яких подано касаційну скаргу у цій справі.

Додатково варто наголосити, що посилання скаржника у касаційній скарзі на судову практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах та подібності їх фактичних обставин) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до частини другої статті 339 КАС України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про закриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 327, 339, 341, 345, 355, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження № К/990/22808/23 за касаційною скаргою касаційною Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2023 у справі № 520/27483/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтотранс Плюс» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

Л.О. Єресько ,

О.Р. Радишевська

Судді Верховного Суду